Надо Знать

добавить знаний



Барокко



План:


Введение

Арх. Карло Мадерно, церковь Св. Сусанны в Риме, один из первых образцов римского барокко, 1603 год.
Михайловский Златоверхий собор в Киеве ( 1113) - типичный пример стиля украинского барокко.

Барокко (от порт. barroco и далее исп. barrueco и фр. baroque - Жемчужина неправильной формы) - стиль в европейском искусстве (живописи, скульптуре, музыке, литературе) и архитектуре конца 16 - конца 18 ст. Хронологически барокко следует за Ренессансом, ему наследует Классицизм. По эстетическим определением, барокко - стиль, который возникает на волне кризиса гуманизма и рождение маньеризма. Он выражает желание наслаждаться дарами жизни, искусства и природы. Если ренессанс имел незначительное распространение в странах за пределами Западной Европы, то с эпохи барокко началась настоящая распространения европейской цивилизации на другие континенты.

Родиной барокко считается Италия и ее такие выдающиеся художественные центры, как Рим, Мантуя, в меньшей степени Венеция и Флоренция) - хранятся первые образцы барокко в архитектуре, скульптуре, живописи.


1. Общая характеристика

Культура барокко отмечена тяготением к:

  • Стремление поразить читателя пышным убранством произведения;
  • Воспроизведением постоянного движения, пышности, вихря времени;
  • Аллегоризм;
  • Резкий контраст
  • Тенденции жизнеутверждающего восприятия действительности;
  • Выражение просветительской тематики;

Основателем барокко в Италии считают Микеланджело Буонарроти (1475-1564). Именно он усилил архитектуру гигантским ордером, широко использовал карнизы, удвоение пилястр и колонн, тесноту архитектурных элементов и сверхчеловеческий размер. Скульптурные и архитектурные произведения гения до сих пор производят впечатление скорби, напряжения, нервозности, хотя сохраняют четкое построение, симметрию и потустороннее, почти невозможную красоту.

Характерно пышность, парадность, яркость цветов, контрастность, экстравагантность орнамента, асимметрия конструкций. В барочной архитектуре господствуют сильные контрасты объемов, преувеличенная пластика фасадов, эффекты светотени и цвета. Живопись и скульптура отмечаются декоративно-театральными композициями, тонкой разработкой колорита и эффектов освещения, усложненной пластикой, парадностью. В музыке - появление оперы, развитие свободного полифонического стиля (в частности в творчестве Иоганна Себастьяна Баха).

Барочный стиль доминировал в европейском искусстве в 17 веке. В некоторых странах он также захватил конец 16 и середину 18 века (Италия, Польша, Австрия, Украина, Латинская Америка). Представителями этого стиля являются Питер Пауль Рубенс, Антон ван Дейк ( Фландрия), в живописи: Кортона, Караваджо, в архитектуре Л. Бернини ( Италия), Бартоломей Растрелли ( Россия), в литературе : Фелипе Кальдерон ( Испания), А. д'Обиньи ( Франция), Михаил Ломоносов (Россия), в музыке период барокко продолжался с 1600 в 1750, представителями которого являются Клаудио Монтеверди, Антонио Вивальди, Иоганн Себастьян Бах, Георг Фридерик Гендель.


2. История

Церковь Скальци в Венеции (кармелитов), арх. Бальдассаре Лонгена, 17 ст.
Статуя ангела с терновым венцом Л. Бернини в Сант Андреа делле Фрати

Барокко возникло и получило большого развития в Италии, заменив простые и ясные формы искусства Раннего и Высокого Возрождение. Связанное с дворянской культурой времен расцвета абсолютизма, барокко было призвано прославлять знать и церковь. Но в нем отразились и прогрессивные идеи, обусловленные тогдашней борьбой за национальное единство в разных странах Европы. Наряду с этим барокко открыло новые возможности для искусства, что особенно ярко проявились в синтезе искусств, в создании грандиозных городских и парковых ансамблей и т.д..

Кращі представники італійського бароко: архітектор і скульптор Лоренцо Берніні, архітектори Франческо Борроміні і Карло Фонтана, Ювара, живописці П'єтро да Кортона, Джордано Лука, Маньяско, Дж. Б.Тьєполо. Здобуті в Італії досягнення бароко лягли в основу подальшого розвитку мистецтва Іспанії та її американських колоній, а також Німеччини, частково Франции, Фландрії, Польщі та України в її складі, Австрії та Чехословаччини в її складі тощо.

Демократичну гілку бароко в живопису уособлювали твори Караваджо та його послідовників - Сальватора Рози та ін.

Особливо стилем бароко переймалися єзуїти. Бароко, завдяки їх зусиллям, поширилося тодішнім світом і навіть іноді називалося стилем єзуїтів. Воно досягло Америки і Філіппін, Китаю тощо. Відомо, що єзуїти оселилися і в Китаї. Будучи знавцями й майстрами бароко, вони ознайомили китайських майстрів зі стилістикою бароко, якою зацікавився сам імператор Цянлун. Для нього і побудували барокову садибу на європейський зразок з палацом, фонтанами в саду, бароковими павільйонами і лабіринтом. Збережені гравюри, що зафіксували барокову садибу з садом в Китаї.


3. Бароко в ювелірній справі

Келих з морським конем, майстерні Німеччини. Державний музей мистецтв Лос-Анджелеса, Каліфорнія
Глек, золото і дві мушлі наутілуса, майстерні Амстердама. Флоренція, Музей срібла.

Вельможі-голландці, датчани, шведи, французи і італійці - шаленіли від краси цих келихів. Створення подібних келихів відомо з доби середньовіччя. Попри золото, якого не було багато, швидко почали використовувати срібло чи коштовні камені, мінерали і екзотичні речі, перш за все коралі. Згодом додалися кокосові горіхи і яйця страусів - і через їх незвичність для європейців, і через магічні властивості, якими їх тоді наділяли. В добу Великих географічних відкриттів до екзотичних речей, що завозили в Західну Європу, додалися великі за розмірами мушлі з тропічних морів. Особливо виділялися ювелірні майстерні 17 століття міст Німеччини - Гамбург, Нюрнберг, Аугсбург. Майстерні європейські ювеліри, що вже мали значний досвід в обробці деревини, рогів, слонової кістки, узялися обробляти і мушлі тропічних морів. Брудні і потьмянілі, мушлі набували нетутешньої краси в яскравому освітленні після технологічної обробки. Їх мили від бруду, декілька днів обробляли слабкими розчинами кислоти, а потім лужними розчинами для нейтралізації кислот, знімали верхній шар. Боки очищеної мушлі, що грала перламутром, або залишали недоторканими, або додатково обробляли різьбленням чи гравіюванням. І різьба, і гравіювання мали свої варіанти. Різьблений візерунок міг бути рельєфним на тому ж тлі. Гравіювання нагадувало створення дошки-матриці на металі, тільки в цьому випадку матеріалом слугувала поверхня мушлі, з якої не збирались робити відбитків на папері. Малюнок міг бути рослинного характеру чи навіть сценою з фантастичними чи міфологічними персонажами. Іноді виготовляли невеличкі комплекти келихів з фантастичними істотами - келих-нереїда, келих-морський кінь і келих-одноріг. Келих з зібрань Музею історії мистецтв (Відень), виготовлений з яйця страуса. Його ніжка - золоте коло з червоними коралями, що підтримують фігурку самого страуса, який і несе келих-яйце з кришкою, теж прикрашеною шматками коралів. Майстри-ювеліри з Амстердаму поєднували дві мушлі наутилуса в одному золоченому глеку. Келих з подвійного наутилуса в збірці Музею срібла (Флоренція) має різьблений рослинний рельєф, контрастно пофарбований по відношенню тла. Міфологічні сцени на кришках келихів - справжня енциклопедія популярних барокових персонажів.

Іноді робили дрібні кльопки, що утримували маленькі коштовні камінці. Мушлю кріпили на ніжку, зазвичай скульптурну. Сюжетна скульптура могла бути і на верхівці келиха, перетворюючи келих у справжній шедевр ювелірства. Келих на картині Віллема Калфа "Келих Наутілус та китайська порцеляна" прикрашають фігурка бога морів Нептуна та кит, що поглинає Іону.

Подібним келихом вже переставали користуватись і він переходив у статус унікуму, парадного посуду, окраси пишного бенкету, часто був дипломатичним подарунком особі-володарю іншої держави. Майстерні Гамбурга виготовляли золочені і срібні тарілі, вази, келихи, підсвічники, розноси, чарки, курильниці - ароматниці. Данський королівський двір 1628 року був вимушений закласти подібні ювелірні вироби в ломбарди, аби швидко отримати гроші в казну, спорожнілу через Тридцятилітню війну. Невикуплені коштовні речі перейшли іншим володарям. Частку коштовного посуду перевезли вітрильниками в порт Московії Архангельськ, де його за золото придбали для царського двору.

Навіть у самому Гамбурзі залишилось не так багато подібних виробів доби бароко. В 18 столітті в скрутну годину урядовий сенат Гамбурга наказав переплавити срібні вироби заради карбування срібних монет. Збереглися лише речі, що перейшли в інші країни як дипломатичні дарунки.

У 20 столітті - келихи стануть надбанням державних скарбниць і великих музеїв в містах Флоренція (Музей срібла), Нью-Йорк (Музей мистецтва Метрополітен), Санкт-Петербург, Париж, Амстердам, Лос-Анджелес, Москва, Делфт, Дрезден, Гамбург, Аугсбург, Нюрнберг тощо.


4. Бароко в музиці

5. Бароко в літературі

Письменники та поети в епоху бароко сприймали реальний світ як ілюзію та сон. Реалістичні описи часто поєднувалися з їх алегоричним зображенням. Широко використовувалися в цю добу символи, метафори, театральні прийоми, графічні зображення (рядки віршів утворюють малюнок), насиченість риторичними фігурами, антитезами, паралелізмами, градаціями, оксиморонами. Існує бурлескно -сатиричне відношення до дійсності. Для літератури бароко характерне прагнення до різноманіття, підсумовування знань про світ, всеохоплюваність, енциклопедизм, який іноді обертається хаотичністю та колекціюванням сміховин, намаганням дослідити буття в його контрастах (дух та плоть, морок та світло, тимчасове та вічне). Етика бароко тяжіє до символіки ночі, теми тліну і марноти, життя-сну (Ф. де Кеведо-і-Вільєгас, П. Кальдерон). Відома п'єса Кальдерона так і зветься: "Життя є сон". Утворилися жанри - галантно-героїчний роман (Ж. де Скюдері, М. де Скюдері), реально-побутовий та сатиричний роман (Фюретьєр, Ш. Сорель, П. Скаррон). Бароко як стиль дав декілька різновидів, течій: маринізм, гонгоризм (культеранізм), консептизм (Італія, Іспанія), метафізична школа та евфуїзм (Англія) (див. Преціозна література).

Дії романів часто переносяться у вигаданий світ античності, у Давню Грецію, палацові кавалери та дами постають у вигляді пастухів, виникла й окрема назва пасторалі (Оноре д'Юрфе, "Астрея"). В поезії розквітли примхливість або вигадливість, складні метафори. Розповсюдились такі форми, як сонет, рондо, кончетті (невеличкий вірш з обов'язковою дотепною думкою), мадригали.

Бароко Заходу породило в сфері роману видатних представників - Г. Гріммельсгаузен (роман "Сімпліціссимус"), у сфері драми - П. Кальдерон (Іспанія). В поезії уславились В. Вуатюр (Франція), Д. Маріно (Італія), дон Луіс де Гонгора-і-Арготе (Іспанія). Носіями бароко Росії в літературі були С. Полоцький, Ф. Прокопович, ранішній М. Ломоносов. В Іспанії барокова течія в літературі одержала назву "гонгоризм" на честь помітного представника (дивись вище).


6. Регіональні особливості бароко

Єзуїтська місія Сан Мігел, Бразилія.
Бароковий розпис стелі (ковчег Ноя), церква в Ору-Прету, Бразилія

Бароко мало свої регіональні особливості. Тому бароко Мексики чи Бразилії ніколи не сплутаєш з бароко Португалії або Австрії чи України. Звичайно, головний напрямок задавали італійці та єзуїти, тому стиль бароко дещо помилково називали "стилем єзуїтів". Хоча саме єзуїти зробили бароко своїм характерним стилем та будували собори та монастирі саме в бароковому стилі.

Правдою буде ствердження, що в бароковому стилі були два напрями - бароко світське (палаци знаті та королівських родин, монументи володарів країн) та бароко церковне (релігійні споруди від монастирів до поодиноких каплиць). Напрями існували окремо, але постійно збагачували один одного схожими засобами обробки та використання матеріалів чи декору. Тому в 18 ст. зала церкви нагадувала пишну залу палацу і навпаки, що помічали й сучасники.


Серед визначних зразків світського бароко садово-палацові ансамблі Вілянов у Варшаві (Польща), мисливський замок Ступініджі біля Турину (Італія), Шенбрунн в Відні (Австрія), декілька замків і палаців Чехії, Німеччини, Франції.

  • Люблін, Польща, вівтар

  • Коллегіата в місті Катанія, Сіцилія

  • Іспанія, кафедральний собор в місті Вальядолід

  • Палац Шенбрунн на старій гравюрі, Відень

  • Кінний пам'ятник Євгену Савойському на Площі Героів у Відні,необароко 1865 р.

  • Худ. Бернардо Белотто. палац Вілянов з боку барокового саду, 1770р.

  • Мисливський замок Ступініджі, арх. Ювара.


7. Бароко в Російській імперії

В Росії розвиток Бароко був пов'язаний із зростанням і зміцненням дворянської держави. Цілком справедливо його поділяють на "московське" (предбароко або "наришкінське") (1680-і - 1720-і рр.), ранішнє або "петровське" (1700-і - 1730-і рр.), та розвинене або єлизаветинське (1740-і -1770-і рр). Поділ є умовним, бо в провінції ці стилі існували більший термін. Яскравими зразками ранішнього бароко Росії були Меншиковський палац у Кронштадті (сильно перебудований, майже зник як барокова пам'ятка), Петропавлівський собор у фортеці (збережений), Меншиковський палац на Васильївському острові (реставрований, філія музею Ермітаж), Петергоф (палацово-парковий ансамбль) та Меньшиковський палац в передмісті Оранієнбаум, деякі споруди Олександро-Невського монастиря (потім однойменної лаври), Костянтинівський палац у Стрельні (реставрований).

Риси бароко притаманні і репрезентативним портретам. Вельможі подані в розкішних шатах, як важливі державні діячі чи військові. Особливо багато подібних портретів було створено в перші роки царювання імператриці Катерини ІІ (худ. Рослєн, портрет графа Чернишова З. Г., худ. Лампі, портрет Потьомкіна в лицарських обладунках). Риси інтимності і неупередженості можна знайти лише в портретах жінок або дітей (Іван Вишняков, портрет Сари Фермор).

Російське бароко, на відміну від західноєвропейського, не мало містицизму. Видатними пам'ятками російського бароко є палац у Пушкіно (кол. Царське Село (музей-заповідник)), Зимовий палац, Смольний монастир, Нікольський військово-морський собор та інші будови стилю бароко Санкт-Петербурга, створені В. В. Растреллі, С. І. Чевакінським і Д. В. Ухтомським - зразки розвиненого бароко.

У Москві напрочуд мало зразків розвиненого бароко в архітектурі. Ось доля деяких. Світські зразки бароко - палац імператриці Анни в Аненгофі, Лефортово (арх. Б.Растреллі, не існує).

Дерев'яний бароковий палац Шереметєва в Кусково (так звані Старі Хороми) розібрані через помилки в розрахунках та загрозу завалитися. Їх місце зайняв нинішній одноповерховий палац в стилі ранішнього класицизму.

Дворец в Ясенево - отреставрирован только "за аналогиями барокко", то есть вновь здание по представлению современного прораба.

Интересным образцом барокко является дворец Апраксину (построен в 1766-69 гг). Впоследствии дворец приобрела семья Трубецких (Трубецкие-комод").

Значительным памятником религиозной архитектуры эпохи барокко является Церковь Климента папы Римского в Замоскворечье, которого почитают и православные. Выстроенная на средства канцлера Бестужева по проекту Пьетро Трезини (1742-1747 гг).

  • Старый собор Николо-Перервинського монастыря ( Москва, 1696 - 1700 гг) - типичная памятник "московского" барокко.

  • Церковь Иоанна Воина ( Москва, 1704 - 1713 гг) - сооружение "петровского" барокко.

  • Барочный портрет: "Царевна Наталья Алексеевна" (И.Н.Никитин, 1716 г.).

  • Петергоф. Большой каскад.

  • Грот в усадьбе Кусково. Гравюра XVIII в.

  • Катеринентальський дворец (Кадриорг) в городе Таллинн.

  • Парадный барочный портрет: " Петр III "( О.П.Антропов, 1762 г.).

  • Иван Вишняков. "Портрет Сары Элеоноры Фермор", ок. 1750 p.


8. Барокко в украинском искусстве

Собор святого Юра во Львове. Главный вход в храм

На западные земли Украины барокко пришло рано - в первые годы 17 в. В течение 1610-1630-х годов во Львове был построен крупнейший в Львове костел иезуитов на плане первого барочного римского собора Иль Джезу, завершением строительства которого занимался архитектор Джакомо Бриано. Католическая община Львова уже в 1644 г. имела странный образец итальянского барокко - Сретенский костел кармелитов (сохраненный). Архитектор Джованни Баттиста Джизлени почти точно скопировал храм Карло Мадерно в Риме, построенный там в 1603 г. Сохранился и Петропавловский костел и монастырь в Луцке, построенный архитектором из Венеции Джакомо Бриано в 1606-1610 гг Не утихает захвата и от костела Св. Троицы в городе Олыка, построен Радзивиллами, где работали Б. Молли и Я. Маливерна еще в 1635-1640 гг (обедневший, потрепанный, но сохранен). А будут еще церковные барочные великаны в Бари, Городенке, Бучаче, Микулинцах, Золочеве, Виннице, Изяславе, Кременце, Почаеве. Шедевры барокко день стоят в Львове, Бердичеве, Каменец-Подольском, Наварии, Угневе, Подкамене, Богородчанах. В завершение эпохи барокко с середины XVIII в. во Львове были сведены костел Божьего тела доминиканцев и Собор святого Юра, перестроены интерьеры большинства святынь.

Назовем только три паьмяткы непревзойденного светского барокко - дворец в Подгорцах с барочным итальянского типа парком (1640 г.г. - реставрируется) и дворец в селе Оброшино. Последний и поныне удивляет сохраненной скульптурой ворот, скульптурой Атласа на служебном помещении и барочным садовым фасадом дворца. Перестройка парадного фасада в стиле модерн лишь подчеркнула красоту барочных остатков ворот, ограждений и ступеней.

Странный барочный дворец Сангушко в Изяславе - сплошная руина (архитектор Паоло Фонтана 1750 гг).

В любом случае, в Украине искусство барокко раздвоился: в Западной Украине ( Подляшье, Галичина, Волынь, Подолье) оно сохранило формы иезуитского барокко, осталось ближе к своему первоисточнику; в Центральной и Восточной Украине ( Слобожанщина и Черноморья) оно сильно модификувалося и вступило совсем оригинальной расцветки - т. н. казацкого барокко. Разница между этими двумя областями в основе одного стиля особенно ярко проявляется в архитектуре, меньше - в скульптуре, хотя хорошо заметна в скульптуре декоративной; малейшее ее знать в живописи.

В 18 в. в Украина, преимущественно в Киеве, Переяславе и Львове, в стиле украинского барокко были созданы выдающиеся сооружения и целые архитектурные комплексы. Крупнейшими из них являются: Духовная академия в Киеве (И. Шедель, 1732-40), Ковнировский корпус в Киево-Печерской лавре ( С. Ковнир, 1721-73), надвратная церковь Кирилловского монастыря в Киеве (И. Григорович-Барский, 1760), Собор святого Юра во Львове (Б. Меретин, 1745-70), ратуша в Бучаче (Б. Меретин, 1751), церковь в Почаеве (Г. Гофман, Ф. Кульчицкий и Н. и П. Полейовский, 1771-91). В композиции этих зданий заметно стремление к внешнему блеску, парадности, к развитой архитектурной декорации - привередливы фронтоны, сочные лепные орнаменты и майолика. Колонны, полуколонны и пилястры архитектурных ордеров в том или ином трактовке фасадов занимали ведущее место.

В украинской живописи стиль барокко сказался насыщенностью композиций, колористической изысканностью и декоративностью. Персонажи на иконах и портретах изображаются в дорогой одежде, типаж и аксессуары украинизируются ("Св. Параскева Пятница", 1701, мастера Пилипенко из с. Высокого, росписи Рутковича в церкви Скварявы и Кондзелевича в Богородчанах). В портрете заметно стремление к импозантности позы, необычного окружения (портрет военачальника Григория Гамалеи в Киевском музее украинского искусства). Черты возвышенности и декоративности ярко проявились в скульптуре ратуши в Бучаче, рельефах колокольне Софийского собора в Киеве. Черты барокко выступают также в росписях Троицкого собора Густынский монастыря (конец 17 в.) И позже Троицкой церкви Киево-Печерской лавры, выполненных под руководством А. Галыко. Здесь композиции полны динамики и движения, а персонажи представлены в естественных позах, в златотканые и многие орнаментированной одежде.

Барокко ярко отразилось в резьбе деревянных иконостасов середины 18 в., которые представляли собой величественные декоративные композиции, будто золототканых петлями закрывали алтарь (иконостас Покровской церкви в селе Большие Сорочинцы Полт. обл., 1732, и др.)., а также в ювелирных изделиях ( бокалы, блюда, оправы евангелий и др.) и в книжной графике, гравюрах.


8.1. Барокко и рококо на землях Украины

Дом в стиле барокко на ул. Крещатик, 27 в Киеве. Разрушенный во время Второй мировой войны.

Позднее барокко постепенно теряло свои лучшие качества: монументальность, творческое использование ордера, разнообразие планов сооружений. В строительство пришли художники, трудно зависимые от заказчиков, потому что главными меценатами и пользователями барокко становятся королевские семьи, магнаты-тираны, мощная и реакционная церковь.

Заказчик своего дворца в Праге Альбрехт Вальдштейна в 1624-1630 годах почти не вмешивался в строительство. Поэтому итальянские архитекторы Дж. Пьерона и А. Спецца творили в относительной творческой свободе. А дворец Вальдштейна стал непревзойденным образцом барокко в Праге 17 ст. Архитектор Б. Растрелли (1700-1771) испытывал таких притеснений от императриц, что по несколько раз переделывал проекты Зимнего дворца или звонницы Смольного монастыря. Часовня ему так и не пришлось построить, а Зимний дворец выстроили лишь внешне.

Накопилась усталость от постоянных поисков новых украшений, средств удивить ( Ведьма (Роза), бородатая мать - Хосе де Рибера т.д.). Орнаменты и украшения в творчестве вышли на первые места. Особенно это сказалось во Франции, где позиции барокко всегда были слабы. А Франция с конца 17 в. становится законодательницей мод. Барокко постепенно перерождается в рококо - волнистые линии, раковины, круги и овалы и перенасыщенность украшений. В интерьере рококо почти невозможно найти прямую линию. Барокко заболели рококо перед своей смертью.

Важными образцами рококо в архитектуре Украины стали сооружения Бернарда Меретина. Его костел миссионеров в Годовице еще имеет все признаки позднего барокко. А план и внешние украшения собора Св. Юра во Львове почти полностью принадлежат рококо. Промежуточную позицию занимала ратуша в Бучаче. Ведь ее тимпан как объятый ​​пламенем лепнины, характерным всплеском стиля рококо. Тимпанов подобного рода невозможно встретить ни в рококо, ни после. Волнистую, нервную тему рококо поддерживали и беспокойные скульптуры Иоанна Пинзеля, как больные судороги. Удивляют и каменные фонари на парапетах костелов в Наварии и Годовице. Подобным фонарям место лишь в частном саду или на ступеньках рококовой же паркового павильона.

Важнейшим образцом рококо в архитектуре стала и здание иезуитского коллегиума и костела в Кременце Тернопольской об. (Архитектор Павел Гижицкий 1743 г.). Яркие краски фасадов, четыре башни, удивительные ступени с каменными фонарями родня сооружение с парковым павильоном больше, чем с образцами барокко в Олыке, Луцке, Микулинцах, Старом Чарторыйские. Декор и краски коллегиума - от рококо, и лишь величественный размер костела - от барокко.

Рококо как стиль на украинских землях изучен мало. К стилю ошибочно относят все, что не совсем похоже на барокко, даже в украинских энциклопедиях. Украинской энциклопедии времен СССР давно требуют ревизии и переработке.

Есть много примеров, когда в соборе или в музее сохранена только одна памятник стиля рококо, например, иконостас или посуду. Само же здание утренняя или поздняя по времени создания. В Украине нет памятников рококо, где бы в интерьере вся отделка принадлежала вполне рококо, как это в некоторых интерьерах дворцов Франции или Германии (Боффран, овальная зал гостиницы Субиз в Париже 1730, зал Нового дворца Фридриха Второго в Потсдаме, плафон в апартаментах королевы дворца Реал, Неаполь). Рококо Украине еще ждет своих придирчиво исследователей.


8.2. Барочные надгробия в Украине

Украшением некоторых барочных костелов Украины были барочные надгробия. Тема редкая в обсуждениях о произведениях искусства, а зря.

Мемориальная пластика одна из характерных черт эпохи барокко и классицизма. Надгробие Александра Ванка Лагодовского 16 века разместили во Львовской галерее искусств по его значимые художественные качества.

О спасен Возницким Борисом Григорьевичем надгробие детей семьи Понинских скульптора Кановы теперь известно и широкой общественности.

Но есть произведения, которые выпали из поля зрения исследователей. Среди них значимые. Так, в городе Жовква сохранились два надгробия работы Андреаса Шлютера, знаковой фигуры в искусстве барокко. Сохранить изучить и сделать копии тех надгробий - задача неотложная.


См.. также

Литература

  • Украинская советская энциклопедия. В 12-ти томах. / Под ред. М. Бажана. - 2-е изд. - М., 1974-1985.
  • Малый словарь истории Украины / Ответственный редактор Валерий Смолий. - М.: Просвещение, 1997.
  • Очерки истории архитектуры Украинской ССР. К., 1957
  • Алпатов М. В. Всеобщая история искусства, т. 2. М.-Л., 1949
  • Вельфлин Г. Ренессанс и барокко. Пер. с нем. СПБ, 1913
  • История русского искусства, т. 1. М., 1957
  • Программы по истории украинского искусства. Академия архитектуры УССР. К., 1956
  • Виппер Б. Р. Архитектура русского барокко, М., "Наука", 1978


Данный текст может содержать ошибки.

скачать

© Надо Знать
написать нам