Надо Знать

добавить знаний



Версальский дворец


Versailles Palace.jpg

План:


Введение

Версальский дворец или Версальский замок ( фр. Chteau de Versailles ) - дворец в Версале, бывшая резиденция французских королей.

Построенный в стиле классицизма в 1661 - 1710 гг на месте замка Людовика XIII (фактически вобрав Старый замок) Новый замок ( фр. Chteau Neuf ) Вместе с огромными Версальским садами, Большим и Малым Трианона, Селом королевы составляют единый дворцово-парковый комплекс.

Над строительством всего комплекса вместе с садами работали лучшие французские архитекторы своего времени - Луи Ле Во, Андре Ленотр, Франсуа дьОрбе, Жюль Ардуэн-Мансар, Габриэль и др.. Внутреннее переоформления и перестройки внутренних покоев Версальского дворца происходили практически все время, пока он был главной резиденцией - с 6 мая 1682 г. по 6 октября 1789 г.: при королях Людовику XIV, Людовику XV и Людовику XVI.

Ансамбль Версаля фактически стал выражением идей абсолютной монархии, когда двор короля стал единственным центром жизни королевства, а король практически его не оставлял. Идея порядка, единства и централизованной системы выраженной благодаря четкому и величественном классическому стилю должны быть противопоставлены опасности феодальной вольницы. К дворцу, как к королю - центр государства, должны сходиться все главные магистрали нового города и все главные аллеи парка.

Одновременно дворцовый комплекс должен был символизировать могущество, величие и богатство новой Франции эпохи абсолютной монархии. Три проспекты, ведущие к замку должны быть не только завершением дворцовой перспективы, но и продемонстрировать достижения в развитии транспортной системы королевства. Зеркальная галерея была воплотить не только новые художественные решения или подчеркнуть величие короля, но и показать высокие достижения стекольной промышленности королевства. А большое количество фонтанов Версальского сада должна продемонстрировать высокие технические, особенно в важной для тогдашней экономики гидравлике, достижения.

На сегодня комплекс Версальского замка включен в список Всемирного наследия ЮНЕСКО.


1. История замка

1.1. Ранняя история

Первое упоминание о Версаль зафиксирована 1038 годом в хартии аббатства Сен-Пер-де-Шартр. Среди подписантов хартии был Гуго Версалець. В Х веке территория, на которой позже расположилось небольшое село и замок, распахана а вблизи построена прирська церковь Сен-Жульен.
В 1429 г. два сеньора - Ги и Пьер де Версаль упоминаются в связи с Жанной д'Арк. Пьер находился в Бурже во время рассмотрения его дела, а Ги, турский каноник, принимал участие в самом процессе. В конце Столетней войны село было разрушено и разграблено, замок рухнул. Его восстановление связано с семьей Соизи, которая перестроила замок.


1.2. Замок Людовика XIII

1.3. Замок Людовика XIV

Versailles-FacadeJardin.jpg

1.4. Поздние перестройки

1.5. Затраты на строительство

Все счета, связанные со строительством дворца, сохранились до нашего времени. Сума, що враховує всі витрати, становить 25725836 ліврів (1 лівр відповідав 409 г срібла), що в загальному рахунку становило 10 500 тонн срібла або 456 мільйонів гульденів по 243 г срібла. Перерахунок на сучасну вартість практично неможливий. Виходячи з ціни на срібло в 250 євро за кг, побудова палацу поглинуло 2,6 мільярда євро. Виходячи з купівельної спроможності тодішнього гульдена як 80 євро, будівництво обійшлося в 37 мільярдів євро. Ставлячи витрати на побудову палацу у співвідношення з державним бюджетом Франції в XVII столітті, виходить сучасна сума в 259 560 000 000 євро. Ці витрати розподілилися на 50 років, протягом яких йшло будівництво Версальського палацу, завершеного в 1710.


2. Композиція замку

План Версальського палацу

Архітектори Версальського палацу виходили у створенні фасадів (особливо західного, флігелів та Тріанонів) з італійського стилю, т.зв. Великого ордеру, який наповнювався французьким звучанням. Наприклад, Лебрен створив т.зв. "французький ордер", особливістю якого було прикрашення капітелей колон емблемами короля Людовика XIV - лілією та сонцем. Архітектура фасадів має чіткий репрезентативний характер, маскуючи призначення різних частин будівлі, їх господарське або житлове призначення. Довжина садового фасаду дорівнювала 500 метрів, що стало ознакою гігантоманії в побудові як палацу, так і парку в Версалі.

Перед головним фасадом замку знаходиться Плас д'Арм або Площа Зброї, від якої розходяться три спроектовані Ленотром проспекти, що названі на честь трьох головних резиденцій-міст Короля-Сонце - Паризький, Сен-Клу та Ско, будівництво яких було надихнуте римським міським плануванням. Ці проспекти продовжуючи перспективу палацового комплексу одночасно сходяться до нього, чим відрізняються від римських, що розходяться від площі дель Пополо. Проспекти утворюють між собою кут в 30.

Між проспектами Мансар у 1679 - 1686 рр. побудував Великі та Малі королівські стайні. Тепер у Великих стайнях розташований Музей карет заснований королем Луї-Філіппом. Він викупив велику кількість екіпажів, що мали велику історичну цінність спеціально для нього. Серед них є найціннішими: карети, які належали двору Наполеона - наприклад, 7 весільних берлінів, збудованих спеціально для весілля імператора та Марії-Луїзи у 1810 р., коронаційна карета Карла Х, збудована архітетором Персьє для Людовика XVIII, але так ним і не використана.

За Плас-д'Арм починаються палацові двори. Першим з них є Почесний двір (фр. Cour d'Honneur ), по боках якого знаходяться Міністерські флігелі побудовані у 1671 - 1679 рр. за проектом Ардуен-Мансара. Вхід до Почесного двору прикрашає кована ажурна огорожа на воротох якої зображено королівський герб, а на флангах стоять скульптурні групи "Перемоги короля над Імперією і Іспанією" та "Мир і Достаток". Після Почесного йде Королівський двір, який починається між флігелями Габріеля та Дюфура. К Великої Французької революції між двома цими дворами існувала огорожа, яка була зненсена, а на її місці у 1837 р. була встановлена відома кінна статуя Людовика XIV. В'їзжати до Королівського двору мали право лише принци крові та інші особи, яким були надані т.зв. "Почесті Лувру" (фр. honneurs du Louvre ). А за Королівським двором, на підвищенні з 5 сходинок, знаходиться Мармуровий двір, який отримав свою назву через те, що його підлога вимощена мармуром. На цей двір виходять вікна королівських покоїв, а сам він зберігся від замку Людовика ХІІІ.

Раніше з першого поверху на бельетаж двоє параднів сходів - Сходи послів (які вели у Великі королівські апартаменти) та Мармурові сходи (ведуть до Великих покоїв королеви). Посольські сходи були зруйновані у 1752 р. за наказом Людовика XV і єдиними сходами, що вели до парадними покоїв залишились Сходи королеви або Мармурові сходи.

Внутрішнє планування замку концентрувалось навколо королівської родини, чиї покої знаходились у центрі палацу, в т.зв. Старому замку. Чим далі знаходились інші покої від королівських покоїв, тим менш престижними вони були. У великих крилах жили придворні.
Основні апартаменти знаходяться парадному (другому) поверсі. Всі зали та кімнати підкорені анфіладному плануванню внутрішнього розташування апартаментів, навіть королівські покої підпорядковані йому.


3. Великі апартаменти короля

Великі апартаменти короля та королеви з'явились у результаті перебудови Замку Людовика ХІІІ займачи саме центральну частину палацу на бельетажі. В цьому архітектор Луї Лево слідував за італійськими впливами XVI-XVII ст. Вони будувались з 1671 по 1681 рр.

Лево використав ідею інфаладного розташування семи залів сюжетно та за назвою пов'язаних із планетами та античними божествами, яких символізували відповідні планети. Це була геліоцентрична система, що зосереджувалась навколо Салону Аполлона, який спочатку мав бути спальнею короля. Андре Філіб'єн писав у 1674 р.:

" Подібно до того, як емблемою Короля було вибрано Сонце, сім планет склали сюжет полотен, що прикрашають всі кімнати цих покоїв. "

[1]

Зали мали такі назви:

  1. Салон Діани
  2. Салон Марса
  3. Салон Меркурія
  4. Салон Аполлона
  5. Салон Юпітера
  6. Салон Сатурна
  7. Салон Венери

Хоча Великі апартаменти призначались спочатку для щоденного використання, але швидко стали лише парадними залами де проводились різноманітні церимонії та прийоми.

Кімнати були прикрашені за проектом Шарля Лебрена і, також, мали чітко виражений італійський вплив (Лебрен вчився у відомого тосканського художника П'єтро да Кортона, чий декоративний стиль у Палаццо Пітті він використав для прикрашення Версалю). Стиль " quadratura " у розписі стель нагадує Cortones dei planeti у Палаццо Пітті, але декоративна схема використана Лебрюном більш складна. У своєму описі 1674 р. Філіб'єн описав сцени зображені в камеях стель залів, як аллегорії, що зображують "героїчні діяння короля [2] ". Відповідно кожне відмічене діяння Августа, Александра Македонського або Кіра мали символізувати схожі діяння короля Людовика XIV. Наприклад, розпис у камеї салону Аполлона, що зображує "Який будує Мізенський порт [3] " відсилає до будівництва порту в Ла-Рошелі, а інший розпис, що знаходиться у південній камеї салону Меркурія і який зображує "Птоломея ІІ Філадельфа у його бібліотеці" є алегорією до збільшення Королівської бібліотеки [4]. Для Великих апартаментів були створені срібні меблі, які за наказом Людовиком XIV були розплавлені у 1689 р., щоб покрити витрати на Війну Агсбургської Ліги.

Первісний план Великих апартаментів короля, створений Лево, проіснував недовго. Їх конфігурація була змінена з початком другої кампанії з будівництва палацу у 1678 р., коли для побудови Дзеркальної галереї була знищина тераса та салони Юпітера, Сатурна та Венера. Обстановка салону Юпітера багаторазово використовувалась для прикрашення Зали караулу королеви, а обстановка першого салону Венери була використана для оформлення того салону Венери, що можна побачити сьогодні.

С 1678 р. у Великих апартаментах почали три рази на тиждень проводитись відоми "Вечори у покоях" (фр. les soires de l'appartement ). Для них кожна кімната отримала своє призначення:

  • Салон Венери - для розставлення їжі;
  • Салон Діани - служив кімнатою для гри у більярд;
  • Салон Марса - використовувся, як бальна зала;
  • Салон Меркурія - для гри у карти;
  • Салон Аполлона - як музична кімната.

Цих п'ять салонів залишались основої Великих апартаментів короля, до поки у XVIII ст. не були додані салон Достатку та салон Геркулеса.


3.1. Салон Геркулеса

Salon d'Hercule-plafond.jpg
Chemine-Salon d'Hercule-Versailles.jpg

Розміри: висота - 13,85 м
ширина - 11,57 м
довжина - 18,32 м
Відкритий для відвідування: щодня, за виключенням понеділка.
Салон Геркулеса був перебудований з верхньої частини четвертої каплиці, яка була діючою до 1710 р. і веде до Північного крила. Роботи по створенню внутрішнього оздоблення салону були доручені зятю та наступнику Жюля Ардуен-Мансара Роберу де Котту, який почав роботи у 1712 р., але через смерть Людовика XIV роботи були призупинені на 14 років. Вони були продовжені у 1729 р. та закінчені у 1736 р.

Стіни оздоблені поліхромним мармуром, що поєднується з двадцятю пілястрами, капітелі та основа яких виконані з позолоченої бронзи. Карніз прикрашений консолями та позолоченими бронзовими трофеями. Бронзове лиття роботи Антуана Вассе.

Недавно відреставрований розпис плафону виконаний Франсуа Лемуаном у 1733 - 1736 рр. приніс художнику звання Першого королівського живописця. Він представляє "Апофеоз Геркулеса" та об'єднує 9 композицій і 142 фігури. Перша композиція зображує Геркулеса - переможця Вад та чудовиськ, який на колісниці запряженій геніями Мужності в'їжджає на Олімп. Юнона та Юпітер пропонують йому у дружини юну Гебу. У другій компзиції зображений Вакх, якого підтримує Пан. Зверху зображені Амфітрита та Меркурій, нижче них - Венера в оточені Грацій разом з Амуром, Пандорою і Діаною. Марс, Вулкан та амури об'єднані у третій композиції, а у четвертій зображені переможені Геркулесом вади. П'ята композиція зображує Кібелу у своїй колісниці, Мінерву, Цереру, Нептуна і Плутона. Еол, Зефір, Флора, яка грає гірляндою з амурами та Роса, що зрошує хмари зображені у шостій композиції. А внизу Сни обсипают маком сплячого Морфея. У сьомій композиції зображені Ірида, яку можна впізнати по райдузі та Аврора, а навколи них фігури, що символізують зірки. Вони напрявляють свій погляд на Муз, якими править Аполлон та геній Вишуканих мистецтв, що представляють восьму композицію. І в дев'ятій зображені брати Діоскури - Кастор та Поллукс. Селена у оточені дітей та фавнів символізує вакханалію на честь Геркулеса.

Над каміном з кольорового мармуру роботи Антуана Вассе висить картина Веронезе "Єліазар та Ревекка", а на протилежній стіні, на всю її величину, його ж картина "Вечеря у Симона Фарисея", виготовлена для трапезної монастиря Серві та подарована Венеціанською республікою королю Франції у 1664 р. Рамки обох картин виготовлені Жаком Вербектом.

Салон був урочисто відкритий 26 січня 1736 р. великим прийомом на честь старшої дочки Людовика XV та інфанта іспанського. З цього часу салон Геркулеса став головним бальним залом палацу.


3.2. Салон Достатку

Розміри: висота - 7,56 м
ширина - 7,55 м
довжина - 8,56 м
Відкритий для відвідування: щодня, за виключенням понеділка.
У період існування на місці сучасного салону Геркулеса капели тут знаходився вестибюль до неї. Пізніше, після переобладнання капели у салон з цієї кімнати був зроблений вестибюль для кабінету Незвичайних та Рідкісних речей.

Плафонний розпис, виконаний Рене-Антуаном Уассом за ескізами Лебрена, зображує у центрі Велич Короля та Досягнення Вишуканих мистецтв. Їх оточують, натхненні королівською колекцією, зображення найцінніших предметів з неї, особливо т.зв. золотого "нефу".

Стіни по прикрашають портрети нащадків Людовика XIV. З боків від дверей знаходяться портрети його старшого сина, Великого Дофіна, Людовика Французького та старшого з онуків - герцога Бургундського. Зліва від портрета герцога знаходиться портрет іншого онука Короля-сонце, короля Испании Філіппа V, напроти нього - праонука, Людовика XV. Перші три картини намальовані Гіацинтом Ріґо, а останній Жан-Батистом Ванлоо.

Під час правління Людовика XIV, при проведенні Вечорів у королівських апартаментах (по понеділках, середах та четвергах), цей салон грав роль буфету. На трьох накритих столах ставились напої у золотих та срібних посудинах.


3.3. Салон Марса

Розміри: висота - 9,20 м
ширина - 7,58 м
довжина - 17,53 м
Відкритий для відвідування: щодня, за виключенням понеділка.
За плануванням - це перша кімната Великих апартаментів короля. Від початку вона призначалась для королівського караулу, чим і пояснюються військові мотиви у її оформленні.

Плафонний розпис роботи Одрана зображає "Марса на колісниці, що запряжена вовками". По обидві сторони від нього знаходяться картини: "Геркулес, який підтримує Перемогу" Жувене та "Жах, Страх та Лють, що заволодівають силами Землі" Рене Антуана Уасса.

З двох сторін від каміну знаходяться дві картини Шарля Лебрена - "Прочани в Еммаусі" (копія полотна Веронезе, оригінал якої знаходиться у Луврі) та "Родина Дарія біля ніг Александра". Над каміном робота Домінікена - "Цар Давид, який грає на арфі". На бічних стінах висять портрети Людовика XV та Марії Лещинської роботи Ван Лоо.

Над дверима знаходяться чотири картини роботи Симона Вуе, які замінили роботи Тиціана : алегорії Справедливості, Помірності, Сили та Обережності, що були створені до 1638 р. для замку Сен-Жермен. При Старому режимі вони, які і робота Домінікена, прикрашали взимку спальню короля. По кутках стін знаходиться позолочена штукатурка під мармур.

С 1684 р. в цьому салоні почали проводитись музичні концерти та бали у рамках "Вечорів у королівських апартаметах". Для цього були прибудовані дві мармурові трибуни по обидві сторони від каміну для музикантів. Ці трибуни були демонтовані у 1750 р. і були домальовані для симетрії двоє несправжніх дверей. Тоді ж салон Марса набув свого сучасного вигляду.


3.4. Салон Венери

Розміри: висота - 8,90 м
ширина - 7,38 м
довжина - 13,27 м
Відкритий для відвідування: щодня, за виключенням понеділка.
Салон Венери, це перша з кімнат Великих апартаментів короля до якої вів один з двох прольотів Посольських сходів, що були побудовані Франсуа д'Орбе за проектом Лево і були знесені за наказом Людовика XV у 1752 р.

Этот салон получил свое название из-за роспись плафона, на котором Рене Антуаном ассом была изображена "Венера, покорившая своей власти богов и силы природы". В центре этой росписи находится Венера, сидящий в своей колеснице, на голову которой три Грации возлагают венок. Венера держит гирлянды роз, обвивающие Марса, Вулкана, Вакха, Нептуна и Юпитера. Гирлянды, символизирующие страсть, продолжаются до углов плафона, где Амуры ними связывают Тита и Беренику, Антония с Клеопатрой, Ясона с Медеей и Тесея и Ариадну. Гризайль на золотом фоне, расположенные по обе стороны от центрального сюжета изображают "Юпитера, который в образе быка похищает Европу" и "Амфитриту верхом на дельфине".

Как было отмечено выше сцены на античные сюжеты изображены камеях салона вызывают аналогию соответствующим сюжетам из истории царствования Людовика XIV: роспись "Август, открывающий скачки" напоминает о соревнованиях устроены в 1662 г. Композиция "Навуходоносор и Семирамида разводят Висячие сады" символизирует развитие Версальских парков. "Свадьба Александра и Роксаны" отсылает то свадьба короля, а "Кир, который одевает доспехи для освобождения принцессы" напоминает о войне 1667 г. за наследство королевы.

Стены салона, как и салона Дианы облицованы мрамором, а дверные проемы украшены мраморными колоннами ионического ордера. Боковые стены украшают ложные перспективы Жака Руссо, кисти которого также принадлежат полотна, создающие иллюзию статуй Мелеагра и Аталанты. Напротив окон, в центральной нише, установлена ​​статуя молодого Людовика XIV работы Жана Варена. По бокам статуи установлены античные бюсты - мужской и женский.

Так что когда проходили "вечера в апартаментах" в этом зале расставлялись угощение в виде джемов, свежих и засахарених фруктов, в его центре стоят два украшенных мрамором столы.


3.5. Салон Дианы

Размеры: высота - 8,70 м
ширина - 7,55 м
длина - 10,34 м
Открыт для посещения: ежедневно, за исключением понедельника.
Как и в предыдущий зал, до этого салона вели Посольские лестницы, на которые можно было выйти через правую дверь в основной стене.

На плафоне, благодаря росписи которого салон получил свое название, изображена "Диана, управляющий охотой и мореплаванием". Богиню окружают изображения Ночных часов, один из которых читает книгу, а другой разбрасывая мак навевает сон Амур. Утренние часы подносят Диане цветы и росу. Как и наддвирни гризайли на тему культа Дианы ("Диана защитница Арефуса", "Подъем цветов", "Принесение в жертву Ифигении") плафон принадлежит кисти Рафаэля Бланшара.

В обрамлении камина находится небольшой мраморный барельеф, возможно, работы Жака Сарразена, на котором изображена "Бегство в Египет". Над самим камином висит картина Шарля де Лафоса - "Спасение Ифигении Дианой", а на противоположной камину стене - картина Бланшара, изображающей Диану, когда она "забыв о своем отречении от любви, приходит к Эндимион". У стены, находящейся напротив окон установлен бюст короля Людовика XIV работы Лоренцо Бернини в окружении двух античных бюстов. До Революции в этом салоне также находились четыре порфировые бюсты римских императоров. Стены зала украшены мрамором.

Во времена Людовика XIV этот салон использовался для игры в бильярд. В центре комнаты стоял покрытый красным бархатом с золотыми кистями бильярдный стол. У стен были установлены повышения, которые покрывались расшитыми золотом и серебром персидскими коврами. На возвышениях сидели женщины, которые имели лицезреть игру.


3.6. Салон Меркурия

Размеры: высота - 9,93 м
ширина - 7,58 м
длина - 10,25 м
Открыт для посещения: ежедневно, за исключением понедельника.
Первоначально этот салон был антикамер, позднее превратилась в парадную спальню короля. Кровать с роскошными расшитыми золотом покрывалами и балдахином стояло за серебряной балюстрадой. Серебряными были также восемь канделябров, люстра, стол, рама для зеркала и входили к известному гарнитуру был расплавлен в 1689 г.

Роспись плафона выполнен Филиппом де Шампань и представляет "Меркурия в колеснице, которого сопровождает Утренняя заря". На изгибах потолка изображены "Александр, который встречается с индийскими послами", "Птолемей, который разговаривает с учеными со всего мира" и "Александр, который предписывает приносить животных для того, чтобы Аристотель мог сделать их описание". В углах потолка изображены медальоны поддерживаемые женщинами и детьми и окружены гирляндами цветов. В медальонах находятся аллегорические фигуры Королевской справедливости, Королевской власти, Познание прекрасных искусств и анатомии. На стенах покрытых расшитым золотом и серебром парчой раньше висели два произведения Тициана - "Странники в Эммаусе" и "Положение во гроб", которые сегодня находятся в Лувре.

Сегодняшнее оформление салона Меркурия дает представление о его облик в XVIII ст. Именно тогда стены комнаты были обиты темно-красным Дамаскина. Их украшают портреты Людовика XV в коронационном наряде работы Гиацинта Риго ( 1730 г.) и Марии Лещинской Луи Токе ( 1740 г.). Гобелен, изображающий аудиенцию данную королем папскому легату в Фонтенбло в 29 июля 1664 г., был изготовлен для обоев Истории короля на гобеленовой мануфактуре.

В комнате, у кровати, стоит механические часы, который был подарен известным часовым мастером Антуаном Мораном Людовику XIV в 1706 г. Верхняя часть корпуса часов представляет собой витрину из стекла, редких пород дерева и золоченой бронзы. Каждый час, когда часы пробивает время зьявляется статуэтка короля, которую автомат венчает венком триумфатора. Два комоды, которые сейчас находятся в салоне происходят из комнаты короля в Большом Трианон и были изготовлены в мастерской Шарля Буля в 1709 г.

Именно в этом салоне проходили знаменитые "игры для членов королевской семьи" во время Вечеров в королевских покоях. Также, здесь жил в течение трех недель герцог Анжуйский, перед отъездом в Испании где он был провозглашен королем.


3.7. Салон Аполлона

Размеры: высота - 9,90 м
ширина - 7,50 м
длина - 10,25 м
Открыт для посещения: ежедневно, за исключением понедельника.
С самого начала этот салон должен стать центром "гелиоцентрической" системы Великих апартаментов короля. Исходя из этого за своим первым назначением он должен быть королевской спальней и получил название в честь древнегреческого бога солнца и света Аполлона. Позже эта комната стала тронным залом где проходили обычные королевские аудиенции (при этом для самых торжественных трон перемещался в Зеркальную галерею). Салон Аполлона был роскошный среди Великих апартаментов по своим убранством.

На плафоне, принадлежащий кисти Шарля де Лафосса, изображено "Аполлона в своей колеснице, которого сопровождают фигура Франции и Времена года" . В углах находятся аллегорические изображения Четырех Континентов. В медальонах, на сгибах потолка изображены: "Кориолан, что снимает осаду Рим" , " Веспасиан, который предписывает строить Колизей" , " Август, который строит Мизенський порт "и" Пор перед Александром" . Фигуры Муз из штукатурки под мрамор поддерживают главную картину. Сандрики изображают аллегорию на рождение дофина работы Бланшара и "Молва, которая разносит славу Короля в четыре части света" Боннемюра.

Обои, которыми покрывали стены во времена Людовика XIV менялись в зависимости от времени года. Зимой они были из темно-красного бархата с термами, которые несли на голове корзины вышитые золотом и серебром. А летом стены украшали обои Мира расшитые золотом, серебром и цветным шелком с пилястрами покрытыми золотом и серебром миш шитьем. Зимой стены вешались картины "Томирис" Рубенса и "Подвиги Геркулеса" Гвидо Рени, которые сейчас находятся в Лувре.

Серебряный трон высотой ок. 3 м стоял на престольном повышении покрытом персидским ковром, вышитым в золотистых тонах и с балдахином над ним, крюки от которого сохранились до сих пор. Трон, как другие предметы Серебряного гарнитуру был преобразован в 1689 г. для оплаты государственного долга. Над камином висит парадный портрет Людовика XIV в коронационных одеждах работы Риго (его оригинал хранится сейчас в Лувре) изготовлен для внука короля-короля Испании и в XVIII в. к нему добавился похожий портрет царствующего тогда Людовика XV работы Кале.

Шесть больших позолоченных канделябров входят в серию из 24 выполненных Туссен Фолио (с детьми) и Огюстеном Пажу (женщины с рогом изобилия) в 1769 г. для отделки Зеркальной галереи.


3.8. Салон Войны

Размеры: высота - 10,26 м
ширина - 11,50 м
длина - 10,26 м
Открыт для посещения: ежедневно, за исключением понедельника.
На месте нынешнего салона Войны был салон Юпитера или Большой кабинет короля украшен полонами, сюжет которых был посвящен этому богу. Когда Ардуэн-Мансар начинает строить Зеркальную галерею, убранство этого салона было перенесено в новый караульного зала королевы, а Мансар вынужден перестроить и это его. Шарль Лебрен было поручено создать новый декор зала, который он окончил в 1686 г.

Як і стіни Дзеркальної галереї та симетричного до нього салону Миру Великих апартаментів королеви, стіни салону Війни прикрашені рідкісними породами мармуру з бронзовими позолоченими трофеями роботи золотих та срібних справ майстра Ладуаро та дзеркалами з Сен-Гобенської мануфактури. Маски та гірлянди над дверима символізують пори року. Шість бюстів римських імператорів з мармуру та порфіру належать до первісного оздоблення.

Куполоподібна стеля розписана Лебреном. У центрі плафону зображена озброєна Франція, що тримає щит з портретом Людовика XIV на ньому. ЇЇ оточують дві Вікторії, одна з яких символізує приєднання Страсбурга у 1681 р. На згинах стелі зображені "Німеччина на колінах з орлом", " Іспанія, що шле погрози, з левом, який гарчить" та " Голландія, яка впала на лева" - три держави, що об'єднались проти Франції у 1672 р. Там жеш зображена розгнівана богиня війни Беллона з алегоріями Повстання та Розбрату.

Більшу частину стіни, що межує з салоном Аполлона займає великий гіпсовий, під мармур, барельєф роботи Антуана Куазево. На ньому зображений Людовик XIV верхи, що розтоптує ворогів, а його вінчає Слава. Зверху знаходяться дві позолочені фігури Поголосу, які підтримують королівську корону, а знизу дві такі ж фігури зв'язаних квітами полонених. Камін закриває позолочений барельєф, який зображує Кліо, що пише Історію короля.


4. Дзеркальна галерея

Hallofmirrors.jpg

Розміри: висота - 10,50 м
ширина - 12,30 м
довжина - 73,00 м
Відкритий для відвідування: щодня, за виключенням понеділка.
У період перебудови замку Людовика ХІІІ Луї Лево на цьому місці знаходилась тераса. Та у 1678 р. на її місці, та на місці салонів Сатурна (перші два вікна галереї) та Венери (наступні два вікна галереї), Ардуен-Мансар будує Дзеркальну галерею.

С 1679 по 1689 р. над декором нової галереї працювали численні бригади майстрів декораторів під керівництвом Шарля Лебрена. В 1679 р. стіни були покриті мармуром, у 1680 р. були встановлені скульптури, а з 1681 по 1684 р.р. Лебрен виконує роботи по розмальовуванню стелі. Навпроти сімнадцяти вікон знаходяться стільки ж дзеркальних арок. Плафонний розпис Лебрена зображує перемоги та реформи короля у перший період його царювання (1661 - 1678).

Первое меблировки Зеркальной галерее переплавленное во время трудностей 1689 г. Существующие мебель является частью мебельного гарнитура из позолоченного дерева заказанного у 1769 г. для свадьбы будущего Людовика XVI с Марией-Антуанеттой. Часть из него также находится в салоне Аполлона и была рассеяна во времена Революции. В галерее находятся большие вазы из порфира и оникса, столы и 24 торшера, которые были вылиты из оригинальных форм, которые хранятся сегодня в Версальском музее.

Зеркальная галерея служила местом торжественных аудиенций и приемов: в 1685 г. здесь видувся роскошный прием в честь генуэзского дожа, знаменитый прием послов Сиама в 1686 г. и в 1715 г. прием персидских послов. Здесь происходили роскошные балы в честь заключения браков принцапами крови, детьми и внуками Франции. Даже после Великой Французской революции в галерее проходили важные для истории Франции и всей Европы события. Так, во время коронационных урочитостей Наполеона папа Пий VII появлялся на лоджии дворца, чтобы благословить людей собранных на террасе перед ним. А в 1871 г. Вильгельм I был провозглашен именно здесь императором вновь Германской империи. 28 июня 1919 г. в Зеркальной галерее Версальского дворца был подписан Версальский мирный договор (1919).


5. Большие апартаменты королевы

5.1. Салон Мира

Размеры: высота - 10,26 м
ширина - 11,55 м
длина - 10,26 м
Открыт для посещения: ежедневно, за исключением понедельника.
Салон Мира расположен симметрично Салона Войны и открывает Большие апартаменты королевы со стороны Зеркальной галереи. Раньше на его месте находился Большой кабинет королевы, но после постройки Зеркальной галереи, он был полностью перестроен.
Его оформление также симметричным по отношению к оформлению салона Войны. Отделка зала было выполнено одновременно с оформлением двух других зал ансамбля (иного салона и галереи) под руководством Шарля Лебрена. Плафон украшает изображение Франции на колеснице запряженной горлица, символизирующие браки принцев Бурбонского дома с представителями домов Баварии и Испании, что протягивает оливковую ветвь Врагам, объединенных против нее. На сгибах потолка умиротворенные Империя, Испания и Голландия, изображенные рядом с Христианской Европой, которая сидит на куче османской оружия и символизирует победу над турками.
Овальная картина работы Ле Мойна, которая висит над камином, изображает Людовика XV в возрасте 19 лет, протягивает оливковую ветвь протянув к нему руки плодовитости и набожности. А раздор не может открыть двери храма Януса. Музыкальные инструменты, украшающие простенки выполнены золотых и серебряных дел мастером Ладуаро.


5.2. Комната королевы

Versailles Queen's Chamber.jpg

Размеры: высота - 10,26 м
ширина - 11,55 м
длина - 10,26 м
Открыта для посещения: ежедневно, за исключением понедельника.
Комната королевы была главной среди других комнат Великих апартаментов королевы, их центром, так же, как центром всего дворца должна быть спальня короля. Именно в этой комнате проходили ежедневные церемонии одевания и раздевания королевы, которые всегда собирали много зрителей и здесь королевы имели рожать детей.
Отделка этой комнаты, как и других жилых помещения Версаля часто менялось в зависимости от ее обладательницы или даже времен года. Первые крупные изменения интерьера были сделаны на заказ жены Людовика XV Марии Лещинской между 1730 и 1735 годы под руководством Робера де Котта и Жак-Анжа Габриэля. Работы по дереву были выполнены мастерами Дежулоном, Легупилем и Верберктом. Над дверью были повешены портреты пяти воспитанниц занованого королевой католического приюта для девочек. А стены украшали портреты дофина и его двух старших сестер, мадам Елизаветы и мадам Марии-Генриетты кисти Жан-Франсуа де Труа, а напротив них портреты младших дочерей короля и королевы - мадам Аделаиды и мадам Виктории Жан-Марка Натуара. Потолок осталась такой, какой она была при Марии Терезе. Плафон был украшен золотыми гризайли, которые изображали перплетени монограммы короля и королевы. В середине медальонов по углам плафона Франсуа Буше были нарисованы фигуры Милосердия, Изобилия, Верности и осторожности.
Следующее крупное переоздоблення состоялось уже когда эти апартаменты занимал Мария Антуанетта, которая очень любила заниматься переобмеблюванням и переоздобленням комнат.


См.. также

Примечания

  1. Андре Филибьен: "Полное описание Версальского замка"
  2. Там же.
  3. Расположен в западной камеи салона Аполлона и создан Шарлем де Ла Фоссом ок. 1674 г.
  4. Находится в южной камеи потолка салона Меркурия и создан Жан-Батистом де Шампань ок. 1674 г.

Данный текст может содержать ошибки.

скачать

© Надо Знать
написать нам