Надо Знать

добавить знаний



Ганг


Главные притоки Ганга и города вдоль реки

План:


Введение

Ганга, Ганг ( хинди गंगा , Gaṅgā ? , Аудио [ɡəŋɡa ː] описание файла, как и в большинстве индийских языков; англ. Ganges , МФА : [ɡndʒi ː z] ) - Одна из самых полноводных и протяженных (2510 км) рек Южной Азии. Берет свое начало в Западных Гималаях с ледника Ганготри в штате Уттаракханд, течет на юго-восток, пересекая Гангская равнина на севере Индии, и впадает в Бенгальский залив, формируя вместе с реками Брахмапутра и Мегхна дельту Ганга-Брахмапутры (преимущественно на территории Бангладеш), часть которой покрыта лесами Сундарбанс.

Ганга в индуистской мифологии - небесная река, которая спустилась на землю и стала река Ганг. С древних времен считается священным для индусов. Индусы совершают паломничества к ней, особенно в ее истоков и городов Харидвар, Варанаси и Аллахабад (место впадения Ямуны). На ее берегах проходят кремации, в воде рассеивается пепел умерших индусов и осуществляются обрядовые купания.

Река активно используется для орошения. Ее бассейн площадью более 1 млн. км 2 является одним из наиболее густо заселенных регионов на Земли. Судоходство на реке сейчас несколько усложнилось и возможно только от устья до города Канпур на плоскодонных лодках. Ганг является главной водной артерией Бенгала и северо-западных штатов Индии и часто рассматривается как символ всей страны. Первый премьер-министр Индии Джавахарлал Неру в своей классической работе "Открывая Индию" 1946 года писал:

Ганга, в большей степени чем остальные рек Индии, удержала ее сердце и привлекала к своим берегам бесчисленных миллионов людей с древнейших времен. История Ганги, от истоков до моря, с древности до наших дней, является историей цивилизации и культуры Индии, зарождение и падение империй, великих и гордых городов, происшествий человека ...

Исходный текст (Англ.)

The Ganges, above all is the river of India, which has held India's heart captive and drawn uncounted millions to her banks since the dawn of history. The story of the Ganges, from her source to the sea, from old times to new, is the story of India's civilization and culture, of the rise and fall of empires, of great and proud cities, of adventures of man ... [1]


1. Гидрография

Верховья реки Ганги

1.1. Русло и направление движения

На большей части своего руcла Ганга - типичная равнинная река с медленным и спокойным течению, хотя она и берет свое начало высоко в Гималаях и питается многочисленными притоками, тоже стекают с гор. Индо-Гангская равнина, на которую приходится большая часть течения реки, чрезвычайно плоская. Разница высот между Дели, расположенном на реке Ямуна, и Бенгальским заливом, расстояние между которыми составляет 1 600 км, составляет всего 210 метров. Наклон русла Ганга между городами Харидвар и Аллахабад составляет 0,22 метра на километр, а от Аллахабада до Колкаты 0,05 м / км. Именно русло извилистое, образует многочисленные рукава, много перекатов, островов, проток между рукавами, отмелей [2].

Направление течения Ганги несколько раз меняется: от истоков река течет на юго-запад, у Харидвара поворачивает на юго-восток и течет в этом направлении Аллахабада, далее, почти до слияния со своим притоком Коши, - прямо на восток, а от места впадения Коши - в юго-восточном направлении. При этом основное русло и некоторые рукава Ганга текут в юго-восточном направлении, а затем поворачивают на юг до Бенгальского залива, а другие, такие как Бхагиратхи и Джаланги, сразу направляются в южном направлении. Часть рукавов сливается с рукавами Брахмапутры и Мегхна и впадает в залив вместе с ними. Ширина реки в ее срединной, самой длинной, части колеблется от 800 до 1 500 м [2]. В нижнем течении река расходится многочисленными рукавами, образуя совместную с Брахмапутра дельту длиной около 300 км и шириной около 350 км [3] [4].


1.2. Водосборная площадь и режим

Ганга возле города Ришикеш

Бассейн Ганги - крупнейший по площади в Южной Азии. Хотя по длиной Ганг меньше Инда и Брахмапутры, однако он превосходит их размерами своего бассейна, который охватывает площадь 1060000 км , а вместе с бассейном Брахмапутры, с которой Ганга формирует общую дельту, - 1643000 км .

Питание реки частично дождевое, за счет влаги, которую приносят юго-западные муссоны и тропические циклоны (в нижнем течении) с июля по октябрь, а частично - снежное, за счет гималайских снегов, тающих с апреля по июнь. В декабре-январе в бассейне реки выпадает очень незначительное количество осадков. В среднем показатели осадков в бассейне реки колеблется от 760 мм / год в его западной части до более 2 300 мм / год на востоке. На большей части собственно течения реки, кроме дельты, осадки составляют 760-1 500 мм. В дельте частые очень сильные циклонические дожди как во время сезона муссонов, так и после него, то есть с марта по октябрь [4].

Сток Ганги за месяцем у Фараккы (непосредственно перед началом дельты) [5]

Вследствие переменного режима осадков, река подвержена ежегодных разливов, хотя и не столь периодических или длительных, как известные разливы Нила. Два главных влажных сезона есть с апреля по июнь (в результате таяния снегов) и с июля по сентябрь (в результате муссонов). Так, во время сезона муссонов вода в районе городов Варанаси и Аллахабад может подниматься на 15-16 м [2]. Зимой уровень воды в реке снижается до минимума.

Всего водная масса реки очень значительная, вблизи Варанаси, на расстоянии 1 224 км от устья рукава Хугли, даже в сухое время года Ганг имеет 430-440 м в ширину и 10-12 м глубиной, а во время сезона дождей - 900-950 м шириной и 18-20 м глубиной. Среднее количество воды выносится рекой до Бенгальского залива, оценивается в 12 000 м 3 / с [5] (для сравнения, сток Ганга примерно в восемь раз больше, чем сток Днепра).

Река в течение всего года отличается очень мутной водой, несет большое количество осадочных пород. Ежегодно в дельте откладывается около 180 млн. м 3 оcадив, и этим определяется изменение цвета воды в Бенгальском заливе, которую бывает заметно уже на расстоянии 150 км от берега. Когда река возвращается в берега после сезонных разливов, она оставляет огромное количество ила, что обеспечивает чрезвычайную плодородие почв равнины [2].


1.3. Притоки

Мавзолей Тадж-Махал на берегу Ямуны, Агра.

Притоки Ганга различаются по своему типу и происхождению на несколько видов. Сначала это реки и ручьи, которые формируются в Западных Гималаях в районе ледника Ганготри :

От остальных притоков отличается наибольший приток Ганги - Ямуна (Джамуна), также стекает с Гималаев и впадает в Ганги с правой стороны, к тому протекая городами Дели и Агра.

Значительные водные массы воды и ила попадают в Ганги в его среднем течении слева, куда впадают притоки, берущие начало в Гималаях. Из них крупнейшие:

С правой стороны к Ганги впадают притоки, которые берут начало в горах Декана (Индийского плато):


2. Течение

Ганг условно делят на три части: верхнее течение (около 800 км, от истока до города Канпур), средняя (от Канпур к границе Индии с Бангладеш, приблизительно 1 500 км по прямой) и нижняя (от границ Бангладеш до устья, около 300 км).

2.1. Верхнее течение

Гаумукх - исток реки Бхагиратхи из-под ледника Ганготри у Ґанґотрі

Головним витоком річки є Бхаґіратхі, що бере свій початок від ділянки Ґаумукх унизу льодовика Ґанґотрі в Гімалаях на території індійського штату Уттаракханд, на висоті 7 756 метрів над рівнем моря. Біля джерела розташоване селище Ґанґотрі, священне місце мешкання богині Ґанґи та важливий центр паломництва індусів.

Прямуючи на північний захід, Бхаґіратхі приймає поблизу селища Бхайронґхаті на висоті 2 770 м бурхливу притоку Джадх-Ґанґа (Джахнаві), яка раніше вважалася європейцями за витік Гангу. Далі річка прориває Нижні Гімалаї на висоті 2 478 метрів і біля селища Девпраяґ, на висоті 636 метрів, з'єднується з прозорою Алакнандою, що також починається від гімалайських льодовиків. З цього місця річка і отримує назву "Ганг".

Ганг біля міста Рішікеш в межах Гімалаїв

Сполучені води Бхаґіратхі й Алакнанди проривають ланцюг пагорбів Шівалік на висоті 403 метрів біля священного міста Харідвар і, протікаючи через болотисту рівнину Тераї, виходять на величезну, надзвичайно родючу Індо-Гангську рівнину. У своїй верхній течії Ганг мчить бурхливим потоком переважно у південному напрямку, а залишивши гори, він стає спокійнішим і повертає на південний схід [2]. Лише на рівнині річка стає судноплавною, хоча до будівництва Гангського каналу судна піднімалися до території сучасного парку Раджаджі.


2.2. Середня течія

Ганг перед Аллахабадом

У середній течії Ганг сповільнює свій рух, пливучи до океану в південно-східному напрямку, утворюючи численні звивини, біля яких розташовані багатолюдні міста: Канпур, Аллахабад, Мірзапур, Варанасі, Патна, Бхаґалпур (Індія), Раджшахі (Бангладеш) та інші. Хоча по прямій лінії довжина цієї ділянки 1 529 кілометрів, але через вигини довжина русла складає насправді 2 597 кілометрів. Не доходячи до Каннауджа, Ганг з лівого боку приймає велику притоку Рамґанґу. Далі, біля Аллахабада, до Гангу справа впадає його головна притока - Ямуна, - яка разом з Гангом (за легендою також і з Сарасваті) утворює так званий Трівені-Санґам, священний для індусів, і своїми кришталево-чистими водами розширює русло брудно-жовтого Гангу до 800 м. Зараз, в результаті значного відбору гангської води, Ямуна несе в середньому приблизно в півтора рази більше води, ніж Ганг перед злиттям, тому за формальними гідрологічними правилами далі за течією річка має називатися Ямуною, але через глибоку традиційність існуючої назви питання перейменування не стоїть. За Аллахабадом до Гангу впадають; зліва Ґомті, справа Тамса і Карманаша, а трохи вище Патни - зліва Ґхаґхра, справа Сон, a навпроти Патни, біля Хаджіпура, - велика притока Ґандак.

Човни на Гангу біля Варанасі

Нарешті, нижче Бхаґалпура, Ганг приймає в себе багатоводну Коші, що спускається безпосередньо з Гімалайських гір. Досягнувши у своїй серединній течії ширини 1 500 м при глибині не більше 10 м, Ганг круто повертає на південний схід, попадаючи на найбільш плоску західну частину Індо-Гангської рівнини. Тут починається його нижня течія, де він розгалужується на рукави дельти. Вблизи Сахебґанджа вліво відходить величезний рукав Бхаґіратхі, а головне русло Гангу отримує з цього місця назву Падма. За 100 км далі за течією від Падми відділяється ще один великий рукав, Джаланґі [2].


2.3. Нижня течія й гирло річки

Рукав Меґхна в дельті

Пройшовши низиною 160 км, рукави Бхаґіратхі і Джаланґі з'єднуються в один спільний рукав Хуґлі, на якому розташоване місто Колката. Після з'єднання з річкою Дамодар біля міста Чанданнаґар, Хуґлі стає доступним для морських кораблів, а поблизу острова Саґар, нижче Колкати, впадає в Бенгальську затоку. Віддавши частину води в рукав Хуґлі, Падма, головний рукав Гангу, продовжує свій рух на південний схід і, розпадаючись на дрібні рукави (Мартабанґу, Ґуру, Чундну), приймає в себе зліва великий приток Махананду, а біля містечка Раджбарі з'єднується з Джамуною, потужним рукавом ще однієї священної для бенгальців річки - Брахмапутри.

Човен на рукаві Падма в дельті

Соединенные воды обеих рек изливаются в Бенгальский залив, сливаясь с Мегхной. Начиная с Раджбари наблюдается настоящая дельта Ганга и Брахмапутры, сложная и самая на земном шаре, подвержена постоянным изменениям. Нанесенные участка земли между Хугли и Мегхной носят название Сундарбанс. Это лабиринт из топей, рек, рукавов и бухт вдоль Бенгальского залива длиной в 265 км и шириной в 350 км, засеянных неожиданно возникающими и зачастую столь же быстро исчезающими илистыми и песчаными островами, покрытыми огромными лесными массивами, частично затапливаемых наводнениями и морскими притоками, которые оставляют на островах слои ила и остатки смытых животных и растений [2].

Дельта Ганга делится на восточную (более активную) и западную (менее активную) части. Сундарбанс, крупнейший регион мангровых лесов в мире, является частью дельты Ганга. Дальше береговой линии, в глубине континента, дельта очень быстро высыхает после наводнений, образуя плодородную часть Бенгала; сейчас она почти полностью используется для нужд сельского хозяйства, а последние необитаемые участки, покрытые роскошной, почти непроницаемой растительностью. Несмотря на риски наводнений, цунами и тропических циклонов (так в 1961 и 1991 годах от этих природных явлений погибло более 700 тысяч человек), в дельте Ганга и дальше проживают более 145 миллионов человек.


3. Флора и фауна

Как известно из исторических свидетельств, долины Ганга и Ямуны были покрыты густыми лесами, еще в 16 - 17 веках оставались значительные нетронутые участки пущи. В этих лесах водились слоны, буйволы, носороги, львы, тигры. Прибрежная зона Ганга через ее спокойную и благодатная среда привлекала много разновидностей водоплавающих птиц, не менее 140 видов рыб, 35 пресмыкающихся и 42 вида млекопитающих.

На этой территории и сейчас распространены редкие виды животных, которые, однако, сейчас находятся под защитой - бабуин, бурый медведь, лиса, леопард, снежный барс, несколько видов оленей, в том числе пятнистый олень, кабарга, дикобраз и другие. Также здесь распространены бабочки и другие насекомые разнообразных цветов.

Через підвищення демографічного тиску з боку людей, вся фауна повільно переміщалася з долини Гангу до залишків лісів. На Гангській рівнині можна подекуди зустріти оленів, дикого кабана, дикого кота, вовка, багато видів лисиць. В річці зустрічаються прісноводні дельфіни двох видів, річкова та гангська акули та інші прісноводні риби.

Найбільше біорізноманіття збереглося в гирлі річки, на стику з Бенгальською затокою в районі Сундарбанс, де все ще поширено дуже багато форм маловивченої та рідкісної флори і перлина тваринного світу району - бенгальський тигр. Типові риби цього району включають нороптерид (Notopteridae), коропових (Cyprinidae), ходячих кларіїв ( Clarias batrachus), повзаючих гурамі (Anabantidae) та молочну рибу ( Chanos chanos).


4. Політична географія і населення

Басейн Гангу та індійські штати і держави, що він захоплює.

4.1. Етнічний та релігійний склад населення

Загальна кількість населення басейну Гангу станом на 2001 рік складала близько 500 млн. осіб, що мешкають на території Індії, Непалу і Бангладеш, а невелика кількість також у КНР і Бутані. Зазвичай поділу на етнічні групи тут не проводиться, етнічна приналежність (за виключенням меншин) не є частиною переписів, а окремі групи зазвичай визначаються за лінгвістичними та релігійними ознаками.

Населення басейну Гангу змішаного походження. У західній та середній частинах мешканці переважно є нащадками стародавніх дравідських народів, до яких пізніше приєдналися носії індоарійських мов. В історичні часи до них примішувалися тюрки, монголи, афганці, перси та араби. На сході та півдні, особливо в Бенгалі, дравіди змішувалися з індоарійцями та носіями тибето-бірманських мов. Європейці, що прибули останніми, складають незначну частину населення [4].

Загалом мешканці басейну річки розмовляють кількома десятками мов, більшість з яких індоарійської групи, і більш ніж 200-ми діалектами цих та інших мов. Найпоширенішими з цих мов є хінді (51-61 % ] ), бенгалі (25 %, переважно в Бенгалі), урду (6 %), майтхілі (3 %, переважно в Непалі та Біхарі), непалі (3 %, переважно в Непалі), панджабі (0,7 %), бходжпурі (0,4-7,5 % ] ), тхару (0,3 %), таманґ (0,3 %), орія (0,3 %), маґадхі (0-2,3 % ] , в Біхарі), мунда та англійська [6]. Англійська, хоча і не входить до опублікованих даних переписів, є дуже поширеною другою мовою населення та письмовою мовою.

Серед мешканців регіону більшість індуїстів, близько 75 %, іншу велику релігійну групу складають мусульмани, яких близько 23 %, з них приблизно третина мешкає у Бангладеш, де вони складають переважну більшість. Меншими релігійними групами є буддисти (0,8 %), сикхи та християни (по 0,5 %), джайни (0,1 %) [7]. Малими, але культурно важливими, групами є анімісти (серед адівасі) та зороастрійці.


4.2. Политическая география

Річка Ганг тече переважно територією Індії, лише недалеко до впадіння до Бенгальської затоки проходить територією Бангладеш. На території Індії річка протікає штатами Уттаракханд, Уттар-Прадеш, Біхар, Джаркханд (на межі) і Западный Бенгал. На території Бангладеш головний рукав річки, Падма, служить межею регіонів Раджшахі і Кхулна, а потім протікає регіоном Дака; регіони Кхулна і Барісал цілком входять до дельти річки, а регіони Раджшахі, Дака і Чіттаґонґ - частково. До басейну річки відноситься й територія Непалу, оскільки практично всі річки, що беруть початок з Гімалаїв на території цієї країни, течуть у напрямку до Гангської долини і є притоками Гангу.


4.3. Міста на берегах Гангу

Долина Гангу є однією з найбільш густозаселених ділянок на нашій планеті. Нижче наведені найбільші з міст, розташованих безпосередньо на річці. Список впорядковано за течією, за виключенням дельти (у штаті Західний Бенгал і у Бангладеш). Більша частина Західного Бенгалу і майже третина території Бангладеш входять безпосередньо до басейну Гангу. Вказані міста розташовані переважно на рукавах Хуґлі і Падма (головному руслі), а також на численних невеликих протоках. В дужках вказано населення за даними перепису 2001 року для Індії та оцінка станом на 2000-2008 рік для Бангладеш.


5. История

5.1. Стародавність

Во времена раннього ведичного періоду Ганг не мав великого значення, а головними річками Ріґведи були Інд і легендарна Сарасваті. Але вже пізніші Веди почали приділяти Гангу набагато більше уваги, що підтверджується численними згадками про нього [8].

Вероятно, первым среди представителей западной культуры эту реку вспомнил Мегасфен в своей рукописи "Индика". За ним "Индия имеет много рек, больших и судоходных, начинающиеся с северных гор и пересекают страну, и большинство из них, объединяясь вместе, впадают в реки, которую называют Гангом. Эта река, шириной до 30 стадий, течет с севера на юг, и впадает в океан в государстве Гангаридаи, что имеет большую армию из слонов ". [8].


5.2. Классическая и средневековая история

Исторически Гангская равнина была центром многочисленных цивилизаций Индии, сменяли друг друга. На берегах Ганга находился центр Государства Маурьев, в частности ее царя Ашоки, столицей империи был город Паталипутра (сейчас Патна). Каннаудж, снова на берегу Ганга, был центром империи Харша, что в 7 веке охватывала всю Северную Индию. Центрами Империи Великих Моголов были Агра и Дели, расположенные на берегах главного притока Ганга Ямуны. Во время господства мусульман их власть распространилась на всю длину реки, включая Бенгал. Другими центрами власти мусульманских государств были города в дельте Ганга - Дака и Муршидабад [4].


5.3. Новая и новейшая эпоха

Бенарес (Варанаси) в 1861 году

Новейшая история Ганга связана прежде всего с британским господством. Ост-Индская компания, основавшая город Калькутта (сейчас Колката) на берегах рукава Хугли конце 17 века, постепенно распространила свое влияние на всю территорию долины Ганга, достигнув Дели в начале 19 века. В 1848 году Компания была реорганизована в Британскую Индию, царившая на всей течении Ганга и большей части его бассейна в получения Индией независимости в 1947 году [4].

В результате раздела Британской Индии большая часть реки отошла к Индии, а часть ее дельты - до Пакистан. С 1971 года бенгальские территории Пакистана обособившихся в результате войны за независимость с образованием независимого государства Бангладеш.


6. Хозяйственное использование

Річка Ганг активно використовувалася навколишнім населенням з давніх часів. Вона мала транспортне значення, нею перевозилися війська великих індійських імперій, таких як Імперія Великих Моголів або Британська Ост-Індська компанія. Але головним її значенням було релігійне для індусів та господарська діяльність всіх народів і релігійних груп, що мешкали уздовж річки.


6.1. Сільське господарство та рибальство

Рибальські човні у Трівені-Санґам

Вода з річки широко використовується населенням для побутових потреб. Величезний її обсяг забирається на промислові об'єкти всього регіону. Ще більша кількість води використовується для зрошування сільськогосподарських угідь. Ганг зі своїми притоками завдяки родючому ґрунту Гангської рівнини відіграє важливу роль в економіці Індії та Бангладеш, забезпечуючи водою для зрошення величезні території цих країн. Головні культури, що вирощуються в цьому регіоні - рис, цукрова тростина, сочевиця, олійні культури, картопля і пшениця. Вздовж берегів річки, поблизу боліт і озер, на багатих грунтах вирощують ще й боби, перець, гірчицю, кунжут і джут.

Для зрошення угідь регіону Доаб між річками Ганг і Ямуна, урядом Британії в 1848 році був збудований величезний Гангський канал (або Верхній Гангський канал) довжиною у 1305 км. В 1878 році було відкрито продовження цього каналу, Нижній Гангський канал. Зараз Гангський канал йде від міста Харідвар на південь до міста Аліґарх, де він розгалужується на 2 рукави, до міст Канпур і Етавах, відповідно. Перша гілка йде приблизно уздовж Гангу, друга - уздовж Ямуни до містечка Хамірпур.

Фестиваль у Харідварі

Річка Ганг традиційно була багата рибою, крокодилами- гавіалами і місцевим видом черепах. Незважаючи на скорочення чисельності цих тварин у наші часи, всі вони виловлюються та вживаються в їжу населенням прибережних територій. Найбільше розвинуте рибальство в гирлі річки, де побудована розгалужена мережа рибопереробних заводів. Багато можливостей для риболовлі є і вздовж річки, хоча там залишається проблема високого рівня забруднення води і, як наслідок, риби.


6.2. Паломництво і туризм

Туризм є іншою, суміжною, а часто й основною діяльністю населення регіону. Головним типом туризму є паломництво, обслуговування якого складає значну частину економіки священних міст (Харідвар, Аллахабад і Варанасі) у центральних районах та, до меншої міри, у верхів'ях річки. пороги річки Ганг у її верхів'ях (від Ґанґотрі до Рішікеша) також є популярним місцем рафтингу, що приваблює в літні місяці сотні любителів активного відпочинку.


6.3. Судноплавство

Судна у рукаві Хуґлі, 1905 рік

В стародавні часи Ганг та деякі його притоки, особливо на сході, були важливими торговими шляхами. Согласно Меґасфеном, ці річки вже були судноплавними в 4 столітті до н. е. Вони залишалися судноплавними до 14 століття. Введення колісних пароплавів у 19 столітті, навіть, збільшило транспортне значення річки, стимулюючи виробництво індиго в Біхарі та Бенгалі. Між містами Колката і Аллахабад почалося регулярне сполучення, судна піднімалися навіть далі по Ямуні, до Аґри. Невеликі судна піднімалися Гангом до внутрішніх районів Уттаракханду.

У другій половині 19 століття, проте, ці водні шляхи почали приходити в занепад. Велику роль зіграло збільшення відбору води для потреб сільського господарства, особливо, через будівництво Гангського каналу в середині століття. Крім того, свою роль зіграв й розвиток залізниць, що почали заміняти собою водні шляхи. Вище Аллахабада водний транспорт зараз припинив існування, за виключенням дрібних приватних човнів.

Західний Бенгал і Бангладеш все ще продовжують покладатися на водний транспорт для вивозу джуту, чаю, зерна та інших продуктів сільського господарства. Головними річковими портами на річці Ганг та її рукавах є Монґла, Барісал, Чандпур і Ґоалундо-Ґхат в Бангладеш і Колката в Індії. Розділ Британської Індії на Індію і Пакистан (Бангладеш) привів до зникнення водних торгових шляхів з Ассаму до Колкати.

В Бангладеш водний транспорт контролюється Адміністрацією внутрішнього водного транспорту, в Індії - Центральною радою внутрішнього водного транспорту. Ці організації намагаються підтримати стан водних шляхів на доброму рівні. До системи цих шляхів входять біля 1600 км річок у басейні Гангу.

Гребля Гангського каналу одразу після будівництва, 1860 рік.

У 1976 році була збудована гребля Фаракка, що відхилила частину вод у рукав Хуґлі. Метою проекту було повернення води до Колкати, що за минулі століття почала потрапляти до східних районів дельти та викликало замулення протоки. Через цей процес тільки малотоннажні пароплави могли ходити цим рукавом до Колкати. Проте, проект привів не тільки до частих посух на території Бангладеш, але й до замулення рукавів у цій країні та виникнення руйнівних повеней 1987 і 1988 років [4].

Частково проблема річкового транспорту вирішується будівництвом залізниць, так, ще за часів британського панування уздовж Гангу від Колкати до Канпура була споруджена Східно-Індійська залізниця ( East Indian Railway).


6.4. Греблі й ГЕС

На річці Ганг існує дві великі греблі. Одна, біля Харідвару, відволікає значну частину гімалайських талих вод у Гангський канал, побудований в 1854 році британцями для зрошення прилеглих земель. Це загалом призвело до серйозного погіршення течії води в Гангу і є основною причиною обмеження внутрішнього судноплавства на річці.

Інша велика гребля і ГЕС, Фаракка, була збудована близько до точки, де основний рукав річки переходить до Бангладеш, і відхиляє частину вод у річковий рукав Бхаґіратхі (або Бхаґіратхі-Хуґлі), що надалі тече в Західній Бенгал повз Колкату. Ця гребля була давно джерелом затяжних суперечок з Бангладеш, які були врешті-решт вирішено на основі підсумків обговорень, проведених урядами країн в 1996 році. Бангладешці вважали, як з'ясувалося - вірно, що відсутність постійної течії в літні місяці спричинятиме посухи у Бангладеш і зробить його більш уразливим до повеней. У той же час, пропозиції щодо поєднання (через ще один канал) Брахмапутри з Гангом, щоб поліпшити потік води, так й не було реалізовано.

Існують ще кілька містечкових гребель. Одна з них, Дамодар, на річці Дамодар поблизу порту Халдія (нижче Колкати) була збудована за зразком "Теннессі Веллі Ауторіті" у США. Існує також ще одна гребля Техрі, на річці Бхаґіратхі, головному витоку річки Ганг.

У верхів'ї притоки річки Ганг, Махакалі (Сарди), пропонується побудувати ще одну греблю - Панчешвар. Це індо-непальський проект, що планується здійснити за співпраці з США. У випадку його здійснення можливе будівництво найвищої греблі ГЕС у світі.


7. Экология

7.1. Повені

Рятувальна операція в Біхарі під час повені на Коші (притоці Гангу) в 2008 році

Ганг та його притоки відомі сезонними повенями. Власне саме ці повені, під час яких відкладається величезна кількість осадів утворили широку та родючу Гангську рівнину. Ганг щороку змиває з гір величезну кількість гірських порід, з яких близько 749 млн. тонн досягає Греблі Фаракка, а 95 млн. тонн - Бенгальської затоки. Долина річки отримує близько 65 млн. тонн осадів [9].

Хоча режим річки добре відомий, через щільне занаселення прирічкових районів повені щороку призводять до проблем. Коли річка виходить з берегів, що трапляється досить часто, вона затоплює багато населених пунктів, загрожуючи життю та майну їх мешканців [9].


7.2. Якість води

Прання одягу на березі Гангу, Варанасі.

Ганг часто вважається однією з найбрудніших річок у світі [10], загрожуючи здоров'ю близько 500 млн. осіб, що мешкають в басейні річки та її дельті і прямо або непрямо залежать від неї [11] [12]. Вже починаючи з верхів'їв, Ганг стає дуже брудним через стоки які скидають в річку населення та численні промислові підприємства. Прикладами перенаселення є міста Ґанґотрі і Уттаркаші. Так, Ґанґотрі виросло майже з нуля за останні три десятиліття - до 1970-х років у селищі було лише кількох селянських хатин. Населення ж Уттаркаші за останні десятиліття також збільшилося в кілька разів [13]. Протікаючи густонаселеними районами, під час повеней Ганг збирає велику кількість людських нечистот та залишків людської діяльності, що містять такі патогени як Schistosoma mansoni і фекальні ентеробактерії, через що вживання річкової води для пиття та навіть купання у ній загрожує інфекційними хворобами. Хоча багато дослідників і урядових організацій висловлювали пропозиції щодо покращення стану води у річці, здійснено було небагато. Так, ділянку річки біля "ґхатів" (місць для купання) у священному місті Варанасі було описано як "коричневий суп з екскрементів та промислових стоків" [14]. Вода річки містить тут близько 600 здатних до розмноження бактерій фекальних ентеробактерій на 1 мл, що в 120 разів вище за офіційно допустимі норми [14]. В результаті з близько 700 млн. осіб, що купаються в річці щороку, за оцінкми The Economist, близько 3,6 млн, переважно дітей, гинуть [15]. За оцінками ВООЗ, число жертв дещо менше, але також величезне: з 1,5 млн. індійських дітей, які щороку вмирають від захворювань, що передаються через воду, 30-40 % на рахунку Гангу [16].

Стік побутових та промислових каналізаційних відходів у Ганг в Канпурі

Індійський уряд вже давно намагається впоратися з проблемою забруднення річки. План дій щодо Гангу ( Ganga Action Plan), здійснення якого з великою помпою почалося в 1985 році, передбачав створення до 2000 року водоочисних споруд, здатних переробити 2,7 млрд. л/день, необхідних на той час. На момент завершення програми було створено потужності, здатні переробити лише близько 1,0 млрд. л/день, незважаючи на істотне зростання викидів. В плані долучення населення до очищення річки програма провалилася повністю [17]. Більш того, створені потужності опинилися залежними від нестабільного постачання електроенергії [18]. Зараз над задачею очищення річки працюють ряд некомерційних індійських та міжнародних організацій, проте результати цієї роботи незначні на фоні надзвичайно важкої проблеми [12] [16] [19].

Річка, проте, має давню репутацію здатної до самоочищення, що, частково, підтверджується офіційною наукою. Так, через постійно високу кількість бактерій, вода містить бактеріофаги, що знищують значну частину небезпечних бактерій та не дають їм розмножуватися більше певного рівню. Вода річки Ганг також має здатність утримувати кисень, деталі цього процесу зараз невідомі. За повідомленнями National Public Radio, дизентерія та холера у річці зараз зникли, через що ризик широкомасштабних епідемій останнім часом знизився [20].


7.3. Ефект зміни клімату

Глобальне потепління та локальний антропогенний вплив вже зараз викликають помітні зміни у режимі річки та обсязі стоку. Багато засобів масової інформації поширюють думку, що "Ганг може пересохнути, подібно до Сарасваті", що вірно лише частково. Численні аспекти процесів зміни клімату, однак, викликають різнонаправлений ефект.

На більшій частині земної поверхні останніми десятиліттями спостерігається істотне відступання льодовиків, серед яких і льодовики Гімалаїв та Тибетського плато, з яких стікає річка та її притоки, й на які зараз припадає значна частина запасів льоду на Землі. За даними UN Climate Report 2007 року, якщо сучасні темпи відступання збережуться, гімалайські льодовики зникнуть до 2030 року [21]. За повідомленням Метеорологічної служби КНР, відступання льодовиків призводить до збільшення стоку та матиме позитивний ефект на сільське господарство у короткій перспективі, але в подальшому терміні це приведе до зменшення постачання води до річок регіону, включаючи Ганг [22].

З іншого боку, глобальне потепління викликає підвищення температури морської поверхні та, у результаті, збільшення інтенсивності мусонів, що стають здатними проникати углиб Гімалаїв на більшу відстань. Саме збільшенням сили мусонів пояснюється велике число руйнівних тропічних циклонів, що пустошили останніми десятиліттями узбережжя Бенгальської затоки. Ці ж мусони, здатні переносити більшу кількість вологи до витоків Гангу, призводять й до збільшення кількості опадів в цьому районі, що має призводити до наступу льодовиків. Швидке відступання льодовиків, таким чином, може бути пояснене лише підвищенням температури, особливо помітним локально, через істотне збільшення населення та знеліснення регіону [23].

В результаті постачання води до Гангу навряд чи зменшиться наступними десятиліттями, хоча відступання льодовиків, що згладжують сезонний режим опадів, призведе до істотного збільшення сезонних коливань річок регіону, які стануть особливо залежними від мусонів і навіть можуть тимчасово пересихати протягом сухого сезону [21] [23]. Для боротьби з цим та іншими негативними ефектами зміни клімату пропонується інтенсивне відновлення лісового покриву та створення нових льодовикових озер і ставків у якості буферу коливань стоку. Зокрема, користь може принести будівництво гребель, таких як Техрі і Панчешвар [23].


7.4. Природоохоронні території

Природоохоронні території індійської частини Сундарбансу

Окрім священних місць на річці Ганг, як в верхів'ях, так й в низовинних районах, налічується кілька природоохоронних територій.

Першою природоохоронною територією на берегах Гангу є Національний парк Раджаджі в пагорбах Шівалік штату Уттаракханд, відомий фауною та флорою передгір'їв Гімалаїв.

Дерева Сундарі у Сундарбансі

Найбільшою й найунікальнішою з природоохоронних територій уздовж Гангу є Сундарбанс у дельті річки. Ця назва дослівно перекладається з бенгальської як "гарні джунглі" або "красивий ліс", однак загальноприйнята думка пов'язує назву з деревом Сундарі. Це ліси займають площу близько 10 тисяч км. Бангладешську частину Сундарбанса включено до Світової спадщини ЮНЕСКО з 1997 року, індійську, Національний парк Сундарбанс, з 1987 року. Сундарбанс перетинає складна сітка припливних проток, на берегах яких та на заливних островах ростуть мангрові ліси. У районі мешкає рідкісний бенгальський тигр та численні представники іншої фауни, зокрема різні види птахів, плямистий олень, гавіал і змії. За оцінками, в цьому районі зараз налічується близько 500 бенгальських тигрів і 30 тисяч плямистих оленів. Родючі ґрунти дельти були предметом інтенсивного використання людиною протягом століть, і лише відновлення частини вже знищених лісів привело до утворення Сундарбансу в його сучасному вигляді.


8. Ганг в культурі

8.1. Легенди про Ганг та згадки в класичній літературі

Зішестя Ґанґи, яке очікують Шива, Бхаґіратха, Парваті і бик Нанді.

З річкою пов'язано безліч легенд індуїзму, річка Ганг та її персоніфікація, богиня Ґанґа, згадуються в найдавніших індійських літературних творах, зокрема Ведах, Пуранах, Рамаяні і Махабхараті [24]. Загальною рисою всіх цих легенд є її небесне походження, на початку часів Ґанґа була виключно небісною річкою, але пізніше була спущена на Землю, протікаючи зараз у всіх світах індуїстської космографії. Загалом більшість легенд пов'язані з її народженням, зі спуском на землю та з певними епізодами перебування вже на Землі. У легендах підкреслюються її здатність до очищення або зняття гріхів, її значення як символу материнства та значення як посередниці між світами [24].

Існує кілька версій народження Ґанґи. Так, за Рамаяною, Ґанґа була дочкою Хімавана, володаря Гімалаїв, і його дружини Мени, вона приходиться сестрою богині Парваті. За іншою легендою, священні води з камандалу Брахми були персоніфіковані в образі цієї богині. Пізніше вайшнавітське тлумачення цієї легенди описує, що вода у камандау була отримана Брахмою від омивання ніг Вішну. По Вішну-Пураною, Ґанґа вийшла з великого пальця лівої ноги Вішну. У будь-якому разі, вона була піднята до Сварґи (небес) і опинилася під опікою Брахми.

Скульптура Ґанґи в Національному музеї у Нью-Делі

Найвідомішою легендою, пов'язаную з Ґанґою, є легенда про Бхаґіратху (Бхаґіратха), викладена у Рамаяні та Бхаґавата-Пурані. Коли цар Саґар, правитель однієї з великих індійських держав, здійснив Ашвамедху, царський обряд жертвоприношення коня, кінь зник, можливо викрадений Індрою, а сини царя звинуватили в крадіжці мудреця і напівбога Капілу. Капіла, однак, знищив і прокляв принців, залишивши єдиним шансом на їх спасіння занурення їх попелу у води Ґанґи. За цю справу взявся новий правитель держави, Бхаґіратха. Він був змушений багато років здійснювати тапас Брахмі та Шиві, спочатку для того, щоб Брахма наказав Ґанзі спуститися, а потім, щоб Шива приборкав її буйний норов. Таким чином Бхаґіратхі вдалося здійснити завдання, а верхів'я річки отримали за його іменем назву Бхаґіратхі. За деякими варіантами цієї легенди Шива заманив Ґанґу в пастку зі свого волосся та випустив маленькими струмками. Дотик Шиви надав Ґанзі ще більше священного значення. З того часу річка протікає трьома світами: Сварґою (небом), Прітхві (землею) і Наракою (пеклом), через що вона отримала назву Тріпатхаґа - "що подорожує трьома світами".

Ще кілька легенд про Ґанґу пов'язані з її роллю матері. Так, за Сканда-Пураною, саме обмивання у водах Ґанґи надало життя Ґанеші, створеному Шивою і Парваті з домішок своїх тіл. Крім того, за Махабхаратою, Ґанґа була матер'ю тілесних втілень богів Васу, яких (окрім Д'яуса або, у земному втіленні, Бхішми) вона втопила одразу після народження для звільнення їх від смертного життя, на яке їх прокляв ріші Васішта.

В мистецтві Ґанґа зображується як чуттєва і красива жінка, що несе переповнений глек, який символізує багатство життя, в руці. Часто вона їздить на міфічній тварині - макарі, що часто зображується з тілом крокодила і хвостом риби.


8.2. Обряди та церемонії, пов'язані з річкою

Обмивання у водах Гангу, Варанасі.

Найбільше значення Ганг має для індусів, що складають переважну більшість населення його берегів. Ймовірно, із всіх річок у світі в саме ця річка ушановується найбільше. Води Гангу, за легендою, мають здатність до очищення, зняття гріхів, а сама річка залишається символом святості та чистоти, незважаючи на фізичне забруднення її води.

Головним ритуалом, пов'язаним з річкою, є просто купання в її водах. Мешканці навколишніх районів часто приходять купатися у річці щоденно. Багато паломників зі всієї Індії та інших країн прибувають до річки виключно з метою здійснення священного обмивання, яке вважається обов'язковим щонайменше раз за життя індуса. Найкращим часом для обмивання вважається світанок, у цей момент індуси також моляться сонцю. Після обмивання індуси моляться одному або кільком божествам та підносять їм дари, зазвичай фрукти, солодощі або квіти [25].

Хлопчик, що торгує квітами для підношення богам на березі Гангу, Рішікеш.

Також важливим ритуалом, що проводиться у ґхатах Гангу, є Аарті. Під час цього ритуалу богам підносяться запалені лампадки, зроблені з листя дерев, з ґнотом, зануреним у топленое масло. Вважається, що чим довше горить лампадка, тим більші шанси на здійснення прохання, про яке індус просить богів [26]. Важливим елементом цього ритуалу є пісні, присвячені богам, що виконуються одночасно з жертвоприношенням.

Ганг також є популярним місцем поховання. Оскільки річка є зв'язуючою ланкою між Землею та Небом, вважається, що коли індуси кидають попіл своїх померлих родичів у води цієї річки, вони допомагають їм досягти мокші (спасіння) та потрапити на Небо. Тому кремація в будь-якому місці вздовж річки є бажаною для індусів. Часто люди везуть померлих сюди через всю країну, а на берегах річки постійно горять вогнища, на яких спалюють мерців. Якщо кремація на березі річки неможлива, родичі згодом можуть привезти попіл до Гангу, а деякі компанії пропонують його перевезення навіть з-за кордону та виконують відповідні церемонії розсіювання попелу [27]. Найбідніші індійці, однак, часто вважають вартість дров для кремації, вартість послуг електричних крематоріїв та вартість послуг брахманів, що проводять церемонію, надмірною, через що просто кидають тіла мерців у воду.

У численних центрах паломництва на річці проводяться фестивалі на певні індуїстські свята, що збирають від тисяч до десятків мільйонів відвідувачів. Найбільшим фестивалем є Кумбха-Мела, що проводиться кожні 3 роки в одному з чотирьох міст, два з яких, Харідвар і Аллахабад, знаходяться на берегах Гангу. Цей фестиваль, проведений 2007 році в Аллахабаді, зібрав близько 70 млн. осіб. Інший великий фестиваль, що щороку проводиться у Варанасі - Ґанґа-Махоцав ( Ganga Mahotsav), цей фестиваль є не тільки релігійною, але й великою культурною подією, де демонструються народні пісні й танці [28] [29] [30].

Вода річки, (хинди गंगा जल , gangajal - "ґанґаджал") також цінується серед індусів. Паломники часто наповнюють цією водою пляшки та беруть їх додому або до місцевого храму. Брахмани, а зараз і цілі компанії, займаються комерційним постачанням цієї води в інші регіони країни. Майже у кожній індуїстській оселі можна знайти глек з гангською водою. Вона використовується у всіх найважливіших індуїстських церемоніях, зокрема для обмивання новонародженої дитини, під час весілля, перед смертю як "остання їжа" на Землі та під час поховання, коли немає можливості перевезти прах померлого до самої річки. Крім того, ця вода є основою багатьох традиційних лікарських препаратів в Індії.

Хоча велике релігійне значення річка має лише для індусів, індійські та бангладешські мусульмани також використовують річку для релігійного очищення тіла для молитви.


8.3. Центри паломництва

Церемонія Араті в Харідварі
Фестиваль Кумбха-Мела, Аллахабад, 2001.

Ганг вважається священною річкою на всій своїй довжині, проте більша частина річки не має транспортної інфраструктури і важкодоступна, лише відносно невелика кількість міст на його берегах є важливими центрами паломництва і туризму.

Першим з таких міст є Ґанґотрі, розташований біля джерел річки Бхаґіратхі, головного витоку Гангу. Це місто збудоване навколо центрального храму, присвяченого Ґанзі, та входить до чотирьох місць паломницького маршруту Чота-Чар-Дхам, до якого також входить Ямунотрі - джерело головної притоки Гангу, Ямуни. Через значне забруднення води річки нижче за течією, у наші дні воду для церемоній у інших частинах Індії зазвичай набирають саме тут.

Далі за течією знаходиться містечко Девпраяґ, де Бхаґіратхі зливається з Алакнандою та утворюється власне річка Ганг.

Наступним паломницьким центром є місто Рішікеш, світовий центр йоги. Хоча місто містить багато храмів, але насправді не так багато тут присвячено власне річці, тому місто вважається другорядним для паломництва.

Далі Ганг протікає повз місто Харідвар, де річка вперше виходить на Індо-Гангську рівнину, а від неї відходить Гангський канал. Традиційно Харідвар вважається одним з найважливіших центрів паломництва на річці. Місто грає важливу роль як для вайшнавітів, так і для шайвістів, власне його назва може перекладатися як "Брама Вішну" (в написанні "Харідвар") або "Брама Шиви" (в написанні "Хардвар") [31] [32]. Вважається, що Вішну залишив у місті слід своєї ступні, коли сам здійснював обмивання у водах Гангу [32]. Також за легендою, це одна з чотирьох ділянок, де небесний птах Ґаруда пролив зі свого глека еліксир безсмертя амріту, через що на них проводиться найбільший індуїстський фестиваль - Кумбха-Мела або "фестиваль глеків".

Аллахабад (також Праяґ - "місце злиття річок" або Аґґра - "місце жертвоприношення"), розташований у місці злиття Гангу з Ямуною, вважається місцем, де Брахмі була запропонована перша жертва після створення світу. Це друге з чотирьох місць, де Ґаруда пролив амріту, і також є місцем проведення фестивалю Кумбха-Мела. Саме тут за легендою виходить на поверхню та приєднується до Гангу священна річка Ріґведи, Сарасваті, що за подальшими текстами зникла з поверхні Землі.

Следующим центром паломничества на реке есть Варанаси (также Бенарес или Каши), город, в наибольшей степени ассоциируется с самой рекой и ее религиозным значением. Кроме того, город славится своим фольклором и считается культурной столицей Индии. По легенде, Варанаси является одним из старейших городов на Земле и был основан Шивой около 5 тысяч лет назад. Сейчас город ежегодно посещает свыше миллиона паломников, не только шайвистив и вайшнавитив, но и буддистов и джайнов.

Ниже по течению река разливается гораздо больше, а муссоны делают ее годовые наводнения крайне разрушительными, через что поклонение реке постепенно погасает и города ниже по течению больше не имеют большого религиозного значения, связанного непосредственно с рекой [18] [33].

Из городов в дельте реки всего религиозное значение имеет Раджшахи, что является выдающимся местом для бенгальцев. Именно здесь возник один из крупнейших индуистских фестивалей - Дурга-Пуджа, - что и сейчас является исключительно важным для бенгальцев и проводится также во многих других местах. Фестиваль празднует приход Рамы, чтобы жениться на Дурге, в дом ее отца в Гималаях. Он характеризуется созданием скульптурных композиций богини, для которых из Ганга собирается глина. В мусульманском Бангладеш Раджшахи является главным центром этого индуистского фестиваля, который имеет вид большого карнавала, в котором принимают участие представители всех слоев общества и всех религий.


8.4. Символическое значение и упоминания в массовой культуре

Начало Гангской канала, Харидвар, около 1876 ​​года.

Большое символическое значение Ганга и частые упоминания в литературе связано прежде всего с его большим значением для жизни большого числа людей, проживающих на его берегах прямо или косвенно зависят от него. "Кроме религиозного значения, Ганг является местом работы для перевозчиков, рыбаков и прачек, водопоем домашнего скота, слонов и диких животных, источником животворного ила необходимого для роста риса, и местом утреннего туалета и купания в горячее индийское лето. Все это, однако, - как писал Марк Твен после своей первой поездки в Индию - не лишает эту вечную реку красоты не мешает ей, с незапамятных времен, до безумия очаровывать прибывших на ее берега людей. "

Река Ганг занимает важное место в индийской классической литературе и фольклоре - от Ведических времен до Болливуда. Из разного стороны Ганг описывался в классической литературе, древним, средневековым, современными поэтами и романистами, которые писали различными языками [34]. Многие популярные индийских кинофильмов вращаются вокруг этой реки, и еще больше популярных песен. Так, песня Jis desh mein Ganga behti hai - "Я живу там, где течет Ганг" - является исключительно популярной в Индии. Эта популярность в большой степени вызвана ассоциацией реки с самой Индией, важным символом которой она является.


9. Примечания

  • [А] ^ Бходжпури официально рассматривается как отдельный язык в Непале, для него и приведены данные 0,4%, в Индии бходжпури и Магадхи считаются диалектами хинди. Поскольку бходжпури говорит значительная часть населения Индии, по некоторым подсчетам 36,5 млн. [35], почти все из которых живут в бассейне Ганга, по этим данным, процент носителей этого языка достигает 7,5% населения региона. Аналогично, количество носителей Магадхи составляет около 13 млн. [36] или 2,3% населения региона.

код для вставки
Данный текст может содержать ошибки.

скачать

© Надо Знать
написать нам