Надо Знать

добавить знаний



Древний Египет



План:


Введение

Древняя Египетская империя

Древний Египет - одно из древнейших государств на Земле и колыбель цивилизации Средиземноморья. Страна лента занимала территорию в нижнем течении реки Нил в северо-восточной Африке.


1. Название

Топоним Египет - греческого происхождения. Он происходит от названия столицы древнего Египта Мемфис - Хикупта (Хет-Ка-Птах, дом Ка Птицы). В начале 1 тыс. до н. н.э., когда греки начали проникать в Египет, первое из крупных городов, которое им встретилось, было Мемфис на рубеже Дельты и долины Нила. Его название (одну из названий, поскольку "Мемфис" также египетское слово) - "Хикупта" или греческий манер "Айгюптос" греки впоследствии распространили на всю страну. [1].

Само страны древнеегипетской языке -

kmmt
O49

[Km.t] - Та-Кемет (Черная Земля)


2. История

Заселение территории Египта относится к эпохе палеолита. В 10-6 тысячелетиях до н. е. когда климат был более влажным, разрозненные кочевые племена жили в саваннах у реки Нил, дельта которого еще была заболоченной. Племена занимались собирательством, охотой, позже рыболовством. Изменение климата в эпоху неолита заставила их спуститься к поймы Нила. Среди них были протосемиты, берберы и кушито, по смешиванию которых до 4 тыс. до н.э. образовался египетский народ. Рост населения, которое не могло больше существовать за счет охоты и рыболовства, ускорило переход к скотоводства и земледелия. Потребность в дополнительных посевных площадях вызвала необходимость создания сети каналов и дамб.

Примерно в середине 4 тыс. до н. е. из многих небольших территориальных образований - номов - образовались два царства: на юге - Нижний Египет, на севере - Верхний Египет (в соответствии со столицами в Иераконполе и Буто). Окончательно страну объединил около 3000 г. до н.э. царь юга Менес (Мена), который захватил Нижний Египет и основал крепость Хикупта (Белые стены), ( греч. Μημφισ - Мемфис ), Которая стала в 28 ст. до н. е. столицей объединенного Египта.

Из объединения Египта началась династическая эпоха. До второго завоевания Египта персами в 341 до н.е. изменилось 30 династий - по подсчету египетского историка жреца Манефона (конец 4 - нач. 3 ст.до н.е.) К концу 4-го - начале 3-го тыс. относятся первые памятники, написанные египетским иероглифическим письмом.


2.1. Раннее царство

В 30-28 до н. е. веках начались войны с соседями: кушито (нубийцами) - на юге, с ливийцами - на западе и кочевниками с Синае полуострова - на северо-востоке.

2.2. Давнє царство (біля 2800-2250 до н.е)

У 28-23 століттях сформувалася давньоєгипетська цивілізація. Єдність Єгипту втілювалася у владі фараонів - необмежених господарів всієї країни. Фараон був главою культів всіх богів Єгипта і сам оголошувався богом. Висловленням цього було будівництво у цей період пірамід - гробниць фараонів Джосера, Снофру, Хеопса (Хуфу), Хефрена (Хафра) і Мікерина (Менкаура). Збільшилось значення геліопольского культу бога сонця Ра, синами якого називали себе всі фараони (в титулатурі).


2.3. Перший розпад Єгипту (біля 2250-2050 до н. е)

У 23-21 століттях до н. е. Єгипет розпадається на безліч номів.

2.4. Середнє царство (біля 2050-1700 до н.е)

Нове об'єднання Єгипту почалося з піднесення номархів Гераклеополя (в Середньому Єгипті), пізніше посилилися правителі південного міста Фіви. Фіванський фараон Ментухотеп I став правителем об'єднаного Єгипту. У 21-18 століттях покровителем фараонів оголошений Бог Амон. Аменемхет I переніс столицю з Фів в Іттауі в Файюмській оазі.


2.5. Другий розпад Єгипту (біля 1700-1580 до н.е)

Новий розпад Єгипту у 18-16 століттях привів до захоплення його азіатськими володарями - гіксосами, які захопили владу у Нижньому Єгипті і зробили своєю столицею місто Аваріс в східній частині дельти Нілу.

2.6. Нове царство (біля 1580-1070 до н.е)

Аменхотеп IV і Нефертіті приносять моління богу Атону

Знищити панування гіксосів вдалося Яхмосу I. Переслідуючи їх, він вдерся до Палестини, Сирії. Його наступники встановили панування Єгипту в Палестині, Фінікії, Сирії; країна Куш до 4-го нільського порогу стала провінцією Єгипту.

При Аменхотепі III Єгипет досяг найбільшої могутності. З провінцій в Азії і в країні Куш Єгипет отримував данину деревиною, міддю, оловом, свинцем, сріблом, а також худобу, рабів, вина, ювелірні вироби, слонову кістку. З країни Пунт, куди цариця Хатшепсут направила експедицію, в Стародавній Єгипет надходили пахощі. У цей період армія Єгипту стала регулярною. Релігійна реформа Аменхотепа IV (Ехнатона) проголосила культ єдиного для єгиптян бога Атона (сонячного диска). На честь цього бога будується нова столиця Ахетатон. После смерти Ехнатона в 1335 р. до н. е. відновили шанування колишніх богів, і Фіви знову стали столицею Єгипта. Захопившись релігійною реформою, Ехнатон закинув управління державою. Занепад тривав і після його смерті, але близько 1290 р. до н. е. фараон Рамзес II відновив могутність Єгипта. Він вів вперту боротьбу з хеттами та їх сирійськими союзниками. Столицею Єгипта при Рамзесі II став Пер-Рамзес, побудований на місці Аваріса.


2.7. Пізній період (біля 1070- 332 до н. е.)

У 11-7 століттях зміцнилася влада монархів.

В 945 р. до н. е. лівійський воєначальник Шешонк I проголосив себе фараоном, зробивши своєї резиденцією місто Бубастіс в дельті Нілу. Він захопив Єрусалим і пограбував його.

В 671 р. до н. е. ассірійська армія Асархаддона захопила і розграбувала Мемфіс.

В 667 р. і 663 р. до н. е. ассірійці захопили Фиви. Псамметиху I вдалося знову об'єднати Єгипет. При Нехо II, синові Псамметиха I, було прорито канал, що з'єднав Ніл з Червоним морем.

В 528 р. до н. е. Єгипет був завойований перським царем Камбісом і став перською провінцією (сатрапією). В 341 р. до н. е. перси знову вторглись в Єгипет, піддавши його страшному руйнуванню.


2.8. Греко-Римський період (332 до н. е. - 395 н.е)

В 332 до н. е. в Єгипет вступила армія Александра Македонського : Єгипет став частиною його держави. Після розділу його імперії між діадохами Єгипет дістався полководцю Птолемею Лагу - засновнику греко-македонської династії Птолемеїв Лагідів (в 305-30 рр. до н. е.). Столицею стало місто Александрія.

При Птолемеях Єгипет став головним постачальником хліба в елліністичному світі. У цей період флот Єгипту панував в Середземному морі. При правлінні цариці Клеопатри, останньої з династії Птолемеїв, Єгипет виявився втягнутим у політичну боротьбу з Римом. Після поразки флоту Єгипту при мисі Акцій в 31 р. до н. е. і самогубства Клеопатри був перетворений в римську провінцію (30 р. до н. е.).

Після розподілу Римскої імперії в 395 р. н. е. Єгипет став провінцією Східної Римської імперії (Візантії). Нащадками давніх єгиптян - коптами - була прийнята християнська релігія монофісітського штибу.

В 639 - 642 роках Єгипет був завойований арабами.


3. Цивілізація Стародавнього Єгипту

"Оригінальність та неповторність Стародавнього Єгипту - причина його особливої привабливості та разом із тим визначеної чужості нам, з якою ми часто не можемо примиритися ні розумом ні серцем" - Войтех Замаровський

3.1. Виникнення єгипетської держави

Заселення території Єгипту належить до епохи палеоліту. В X - VI тисячоліттях до н. е. коли клімат був вологішим, розрізнені кочові племена жили в саванах біля ріки Ніл, дельта якого ще була заболоченою. Племена займались збиральництвом, полюванням, пізніше рибальством. Зміна клімату в епоху неоліту примусила їх спуститися до заплави Нілу. Серед них були протосеміти, бербери і кушіти, зі змішування яких до IV тис. до н.е утворився єгипетський народ. Зростання населення, яке не могло більше існувати за рахунок полювання і рибальства, прискорило перехід до скотарства і землеробства. Потреба в додаткових посівних площах викликала необхідність утворення мережі каналів і дамб.

"Даром Нілу" назвав Єгипет Геродот, а єгиптяни Ніл - "рікою, що дарує життя". Перших великих успіхів давньоєгипетська цивілізація і культура також змогли досягти завдяки Нілу.

Біля сер. IV тис. до н.е з багатьох невеликих територіальних утворень - номів (яких на той час існувало біля 40) - утворилися два царства: на півночі - Нижній Єгипет, на півдні - Верхній Єгипет (зі столицями в Ієраконполі і Буто). Остаточно країну об'єднав біля 3000 до н.е цар півдня Менес (Мена), що захопив Нижній Єгипет і заснував фортецю "Білі Стіни" (грец. Мемфіс), що стала в 28 ст. до н. е. столицею Єгипту. З об'єднання Єгипту почалась династична епоха. До другого завоювання Єгипту персами в 341 до н. е. змінилося 30 династій - за підрахунком єгипетського історика жерця Манефона (кін. IV - поч. III ст. до н. е.) До кінця IV - початку III тис. належать перші пам'ятки, написані єгипетським ієрогліфічним письмом.


3.2. Религия

Ключем до розуміння всієї культури Стародавнього Єгипту є система релігійних уявлень, відображена в міфології. Основними джерелами, по яких вивчають міфологічні уявлення, є різноманітні релігійні тексти, гімни і молитви богам, записи похоронних обрядів. Найбільш давні з них отримали назву "Тексти пірамід" - вони нанесені на стіни похоронних камер фараонів Давнього царства всередині пірамід. У часи Середнього царства магічні вислови пишуть і в усипальницях жреців, знатних вельмож, це - "Тексти саркофагів". У період Нового царства подібні записи супроводять вже і "простих" померлих, роблять їх на папірусі, які називають "Книгою мертвих".

Єгипетська книга мертвих

Багато які боги шанувалися єгиптянами у вигляді тварин. Священний бик Апіс сприймався як уособлення виробляючої сили природи і родючості. Цілий культ склався навколо гнойового жука - скарабея. Йому поклонялися в храмах сонячних божеств, його зображали штовхаючим перед собою сонячний диск. Під час муміфікації кам'яне зображення скарабея вміщували на місце серця. Це - найдавніші, пов'язані ще з тотемізмом, вірування. Поступово уявлення про зовнішній вигляд богів мінялися. Божества стали зображатися, як правило, у вигляді людей з головами тварин, рідше - у вигляді тварин з головами людей. Наприклад, богиня Хатхор зображалася з коров'ячою головою, бог Амон - з рогами барана, бог Гор- з головою сокола. Сфінкс же - божество, що охороняє кордон пустелі, що стереже Єгипет від Сету - бога смерті і гарячого спопеляючого вітру - представлявся у вигляді лева з людською головою. Певні звіри і птахи стали вважатися душами богів і жили при храмах. Щоб бути визнаним втіленням божества, тварина повинна була володіти особливим кольором, формою плям, рогів. Після смерті трупи священних тварин муміфікувалися і вдавалися до поховання. Археологами знайдені цілі кладовища биків, кішок, крокодилів.

Вищим культом в країні був культ сонячного божества. Єгипет називали "країною Сонця", фараонів - "синами Сонця". У часи Древнього царства головним божеством був бог Сонця - Ра. Захід і схід Сонця в різних міфах пояснювався по-різному. У одних - небесне зведення представлялося у вигляді корови з тілом, покритим зірками, а іноді - в образі жінки-богині, яка, зігнувшись, пальцями рук і ніг торкається землі. У такому випадку зникнення і поява Сонця зв'язували з проковтуванням світила і новим його народженням. З інших уявлень Ра вдень пливе по небу в човні до західних гір. Там він пересідає в нічний човен, допливає до східних гір, звідки, витримавши битву зі своїм ворогом-змієм, знову з'являється на небі.

Рамссесеум. Руїни.

Кожне місто мало свого бога-заступника. У Фівах особливо шанували бога Амона. Коли столиця Єгипту перейшла сюди (у часи Середнього царства) культ Амона був об'єднаний з головним державним культом поклоніння Сонцю, склався образ єдиного бога - Амона - Ра.

В эпоху Нового царства был недолгий период, когда фараон Аменхотеп IV отменил все прежние культы и ввел единобожи (монотеизм) - поклонение всемогущему солнечному диску - богу Атону. Свое имя, что означало "Амон доволен" он заменил на Эхнатон ("Полезный для Атона"). Чтобы быть более независимым, фараон сделал своей столицей специально построено новое город Ахет-Атон. После смерти Эхнатона жрецы, против которых и была, собственно, направлена ​​реформа, быстро восстановили почитание Амона-Ра, свою власть и сделали все возможное, чтобы имя Эхнатона было навсегда забыто. Только благодаря тому, что археологи нашли проклятую жрецами и поругано столицу фараона-реформатора, его история стала известна науке.

Очень важный загальноегипетський культ умирающего и воскресающего бога Осириса. Миф рассказывает о том, как Осирис, когда царствовал, научил людей обрабатывать землю и сажать сады. Но его брат, злой Сет, желая править сам, убил Осириса. Сестра (и одновременно жена) Осириса богиня Исида, находит и оплакивает его тело. Сын Осириса и Исиды - Гор - вступает в борьбу с Сетом. Благодаря помощи Исиды на суде богов Гора признают единственным наследником. После победы Гор воскрешает отца. Однако Осирис не желает оставаться на земле и становится царем загробного мира. Культ Осириса был тесно связан с земледелием: сев считалась похоронами Осириса, появление первых всходах - его возрождением. Гора же сравнивали с солнечным светом, которое дает жизнь (сокол был одновременно символом и Гора и солнца). Важнейшей чертой древнеегипетськои религии было обожествление царской власти. Умерший фараон приравнивался к Осириса, считалось, что он находил жизнь вечную. Правящего фараона считали живым богом, Гором во плоти, сыном Ра. Верили, что власть фараона распространяется даже на силы природы. Существовал обряд, когда при наступлении времени разлива Нила фараон бросал в реку папирус с соответствующим приказом. Такие представления были весьма реальную основу: фараон обладал абсолютной властью, ему подчинялся огромный бюрократический аппарат, ему принадлежали все земли в государстве, золотые рудники и прииски серебра, в его личное распоряжение поступали налоги, которые собираются.

У египтян были очень сложные представления, связанные со смертью и потусторонним миром. Смерть и существование после нее они считали непосредственным продолжением земной жизни. Понималось это настолько буквально, что было специальное заклинание, которое в загробном мире отвлекало смерть от человека, уже умерло на земле. К мертвых обращались с письменными просьбами, они могли принять участие в судебном деле, лечении больного. Однако, чтобы обеспечить вечную загробную существование, нужно было соблюсти множество специальных обрядов. Все эти верования и обряды составляли заупокойный культ, который пронизывал и мировоззрение, и быт, и искусство египтян. Египтяне верили, что человек обладает несколькими душами. Одна из них - Ба - в виде птицы с человеческой головой в момент смерти покидает тело. Для того чтобы умерший ожил и обрел бессмертие, Ба должна вернуться, снова соединиться с телом. Отсюда происходит обычай мумификации. Помимо сохранения тела для дальнейшего счастливого существования умерший должен был иметь все, что он имел при жизни. Человеческих жертвоприношений в египетском обряде погребения не было. В гробницу помещали многочисленные изображения членов семьи, слуг, рабов. Кроме Ба, каждый человек владел еще одной душой - Ка. Ка - призрачный двойник человека, который жил в гробнице. Ка также должна была иметь возможность найти свою земную оболочку, для этого в гробницу помещали скульптурные изображения умершего. Вечная жизнь предполагало не только соблюдение обряда погребения. Жертвоприношение, богослужения должны были продолжаться и впоследствии. Поэтому каждому фараону кроме гробницы строили специальный заупокойный храм. Наследники заботились о нем, поскольку благополучие страны связывали с сохранением вечной жизни фараонов. Существовали специальные земли, доход с которых шел на утриманняг гробниц, храмов, жрецов.

Непоправимый вред загробной бытию могло принести даже невнимательное обращение с именем покойного. Именам добавлялось особое магическое значение. Простым людям запрещалось произносить вслух не только собственное имя фараона, но даже его царский титул. Фараон - это иносказательно обозначение, сохранилось в Библии (в переводе - большой дом, то есть - тот, который живет в большом доме). В надписях имя фараона защищалось - обводилося особой рамкой - картуш (кстати, этот обычай помог в свое время расшифровать иероглифы). Фараон Нового царства Тутмос III долгие годы не мог занять престол, поскольку в стране правила власть, захватившая путем сговора царица Хатшепсут. Когда после ее смерти Тутмос стал фараоном, он отдал приказ уничтожить все надписи и статуи в его честь. Леся Украинской, бывавший в Египте, изучала его культуру, использовала описаны представления как художественный образ в одном из своих стихотворений:

Я, царь царей, я солнца сын могучий, себе эту гробницу построил, чтобы славили народы бесчисленные, чтобы понимали на все века потомки Отца во имя ...


3.3. Искусство

Роль искусства была совершенно иной, чем в наше время. В отличие от мимолетного земной жизни, искусство было носителем жизни вечной, главным средством обеспечить бессмертие. Поэтому труд художников считался священодиею, они занимали высокое положение, часто были жрецами. Надписи прославляют их: "я построил ...", "я выполнил работы прекрасные ...". В отличие от мастеров Месопотамии, в истории сохранились имена древнеегипетских мастеров. Первую пирамиду построил Имхотеп, он был и архитектором, и математиком, и врачом. Слава о его мудрости дошла до древних греков, отождествляли его с богом врачювання Асклепием. Вместе с тем, свобода индивидуального творчества была ограничена, художник прежде всего был хранителем священных традиций. Три тысячелетия искусство Египта сохраняло единство художественного стиля.

Египетские рисунки в погребальной камере неизвестного лица. 1500 гг Хр.

В Египте уже в начале III тыс. до н. е. состоит монументальная архитектура. Причем почти не сохранилось сооружений гражданского назначения, зато множество - погребальных сооружений и храмов. Первой похоронной сооружением, для которой камень был основным строительным материалом, была пирамида фараона Джосера (Древнее царство), возведенная под руководством Имхотепа. Под пирамидой была вырублена скальная гробница невероятно сложного планирования (11 параллельных коридоров со всевозможными помещениями). Поражает умение древних каменотесов ориентироваться при работе в глубине скалы. Пирамида Джосера - ступенчатая, впоследствии же стали строить геометрически правильные пирамиды. В Древнем царстве они были основной формой царских захоронений. Недалеко от современного Каира, в Гизе находятся крупнейшие из них - пирамиды Хеопса, Хефрена и Микерина. Пирамида Хеопса до сих пор остается величайшей из каменных сооружений мира. Пирамиды окружены храмами. В заупокойный комплекс Хефрена кроме пирамиды и храма входит гигантская фигура Сфинкса (хотя существует и предположение, что Сфинкс построен задолго до появления первых пирамид). Некоторые специалисты считают, что временами на сооружении пирамид работала почти половина трудоспособного населения Египта (это было возможно потому, что на орошаемых нильских землях удавалось получать урожаи, в которых дополнительный продукт составлял до 80%).

С возникновением различных экономических и политических трудностей пирамиды, вновь возводятся постепенно "уменьшаются" в размерах, а затем им на смену приходят скальные гробницы и гробницы в "Долине мертвых". Большинство из них была ограблена еще в древности, поэтому в 1920-1922 гг большим событием в египтологии стало открытие археологом Говардом Картером нетронутой гробницы фараона Нового царства Тутанхамона.

Во времена Нового царства были возведены самые храмовые комплексы - храмы Амона-Ра в Карнаке и Луксоре, недалеко от Фив. От Луксора до Карнака ведет прямая двухкилометровая дорога - аллея сфинксов. Ансамбль храмов очень сложный, строились они веками. Характерная деталь - множество огромных колонн (в одном из залов Карнака их 144). Ствол некоторых могут обхватить только пять человек. Колонны стилизованы подражают нильским растениям и деревьям - их капители (капитель - верхняя, украшенная часть колонны) выполнены в виде закрытых или распущенных цветков лотоса, листья пальмы.

Еще одно настоящее чудо древнеегипетской архитектуры - скальный храм фараона Рамзеса II в Абу-Симбеле. При входе в храм высечены четыре фигуры двадцатиметровой высоты, изображающие самого фараона и главных богов. Храм внутри не имеет искусственного освещения. Он ориентирован таким образом, что один раз в год - в день прихода Рамзеса II на престол, солнечные лучи достигали главного святилища, освещали лица статуй Рамзеса и Амона, а также выбит на стене текст мирного договора с хеттами, победу над которым получил фараон. Уже в наше время, в ходе строительства плотины на Ниле храм в Абу - Симбеле попал в зону полного затопления. Техника ХХ с. позволила перенести огромное сооружение (правда, по частям) в безопасное место.

Как и архитектура, весь стиль древнеегипетского изобразительного искусства выражает идею постоянства, вечности. Оно подчинялось строгим канонам (в переводе с греческого слово канон означает правило). Строго определены были типы статуй: стоящей - фигура напряженно выпрямлена, левая нога делает шаг вперед, руки опущены и прижаты к телу; сидящей - руки установлены на колени или одна рука согнута в локте, спина выпрямлена, взгляд направлен вдаличинь. В течение Древнего, Среднего и Нового царств многочисленные статуи божеств, фараонов, жрецов повторяли эти позы. Особый канон был принят для изображения фигур на плоскости - рельефов, фресок, рисунков на папирусе. Голова и ноги изображались в профиль, а торс и глаза - анфас. Вся фигура обмальовувалася одной линией. Размеры изображений передавали систему ценностей: чем более значительным считался предмет или человек, тем большего размера он изображался. Самым изображался фараон (равным богам), затем - члены его семьи, наименьшими - рабы. Темы композиций были разными - придворную жизнь, религиозные церемонии, бытовые сцены. Часто изображали животных, причем реалистично. Цветовая гамма фресок и раскрашенных рельефов (рельефы обязательно раскрашивались) - сочетание желтых и коричневых с зелеными и голубыми тонами (цвета соответственно земли, растений, а, значит, жизнь и неба).

Согласно уже упоминавшимся верованиям одна из душ умершего - Ка, должна была "поселиться" в его изображении. Чтобы достичь сходства (иначе Ка не узнает свою материальную оболочку) стали изготавливать посмертные гипсовые маски. Так зародилось поразительное портретное искусство Древнего Египта. Один из известнейших женских скульптурных образов во всем мировом искусстве - портрет Нефертити, жены фараона-реформатора Эхнатона. При раскопках Ахет-Атона была найдена мастерская скульптора Тутмеса, а в ней - портреты членов царской семьи. Изображение царицы Нефертити в высоком головном уборе воспроизводят обычно в профиль, при этом не видно, что работа над изображением второго глаза не закончена. Объясняют эту незавершенность по-разному: одни - просто внезапно прерванной работой (в мастерской повсюду - следы погрома), другие - намерением художника, который не захотел, чтобы его выработки замуровали в гробницу (в другом месте вместилище Ка не могло находиться).


3.4. Научные знания

В процессе наблюдений за природой, хозяйственной деятельности, политической жизни накапливался опыт. Господство в долине Нила вообще невозможно без определенных научных знаний, поэтому они превращались в своеобразный рычаг политической власти. Возникнув из практических потребностей, научные знания утаемничувалися и охранялись жреческой кастой. Развитие астрономии диктовалось необходимостью вычислять периоды разлива Нила. Было замечено, что разлив совпадал с появлением на рассвете, после долгого перерыва, яркой звезды Сириус. Благодаря этому, собственно, становился возможным ритуал, когда фараон "командовал" розливом.

Древние египетские медицинские инструменты

Египтяне были первым народом, который изобрел письменность. Уже первые памятники египетской письменности говорят о том, что их письмо представляло собой законченную систему, явившейся продуктом длительного развития. Эти памятники написаны иероглифическим письмом, которое так назвали греки. К более позднему времени относятся памятники скорописного иератический письма. Обе эти формы письменности в своей основе одинаковы, но иератическое была более простой и использовалась не для монументальных сооружений, а для обычного письма на папирусах.

Надо подчеркнуть, что изобретение письменности, без сомнения, был самым большим вкладом древних египтян в мировую цивилизацию и культуру. С их иероглифов примерно в XVI в. до н. н.э. возникло Синайское письмо, из него в XIV - XIII вв. до н. е. финикийский письмо, из него через посредство арамейской письменности не позже IX в. до н. н.э. греческий алфавит, а из последнего латинский алфавит и славянская азбука.

Египетские жрецы разработали чрезвычайно точный для своего времени солнечный календарь. Сначала действовал календарь, который состоял из 360 дней. Когда жрецы уточнили продолжительность года, был придуман миф о том, что боги подарили народу Египта несколько дней, которые были объявлены праздничными. В позднем периоде даже возник проект введения високосных лет, но он не осуществился. Именно в Египте разделили сутки на 24 часа.

Разрабатывается десятичная система счета. Египтяне оперировали простыми дробями с числителем 1, умели вычислять длину окружности и площадь круга. Обычай мумификации содействовал развитию анатомических знаний (для сравнения - в Месопотамии препарирования трупов было запрещено государством). Существовали врачи разных специальностей - окулисты, дантисты, хирурги.

При храмах діяли закриті учбові заклади - "будинки життя". Школи писарів (а ці посади, як правило, передавалися спадкоємцю) створювалися при дворі фараона, при храмах і великих державних установах. Основні предмети - читання, письмо і лічба. Навчання грамоті полягало в заучуванні ієрогліфів, читанні текстів і письмових вправах. Тексти для письма (як правило, для переписування) добиралися з таким розрахунком, щоб їх зміст був повчальним, сприяв усвідомленню майбутнім писарем своєї місії. Одне з найвідоміших повчань свідчить: "Зверни ж серце твоє до книг немає нічого вищого за книгу".

Після походів Олександра Македонського замкнена єгипетська культурна традиція перервалася, але порівняно з іншими цивілізаціями Стародавнього Сходу через греків культурні досягнення Єгипту мали найбільший вплив на зовнішній світ. Багато вчених-ортодоксів вважають, що всі досягнення Єгиптян за часів існування Давнього царства у зодчестві, живописі і скульптурі - їх власне відкриття та винахід. Себто вони починали все з нуля! Але такі швидкі досягнення без посередньої допомоги викликають деякі сумніви.


3.5. Архитектура

Аж до поч. XX в. Велика піраміда на плато Гіза у Єгипті була найбільшим монументом, коли-небудь збудованим людьми. Піраміди, Сфінкс, а також більшість монументальних споруд у Єгипті потребували великих наукових знань населення яке їх побудувало, якщо взагалі піраміди були зведенні єгиптянами у III тис. до н. е.

Треба зазначити, що точність з якою збудовані піраміди важко оцінити: їх кути абсолютно точно зорієнтовані на частини світу; кути пірамід дорівнюють 895727 − 895958, що майже дорівнює прямому куту у 90 (наприклад, ні один дім збудований у сучасному світі не має таких точних кутів); плити з яких збудовані піраміди настільки щільно укладенні, що між ними не можна просунути й лезо ножа. Але саме вражаюче не те, що цивілізація, яка нещодавно з'явилася на світ та не мала у своєму віданні технічних засобів щоб виконувати таку важку працю змогла побудувати піраміди, а те що піраміди Хеопса, Хефрена та Менкаура абсолютно точно відповідають "поясу Оріона" у сузір'ї Оріона.

Діагоналі двох великих пірамід (Хеопса та Хефрена) розташовані по одній прямій. А третя піраміда - Менкаура, що значно поступається за розмірами двом попереднім відхиляється на декілька градусів від прямої проведеної через діагональ пірамід Хеопса і Хефрена.

Розташування пірамід повністю збігається із розташуванням зірок на небі. І тепер можна додати те, що має відношення до Єгипту, але може і не є продуктом його цивілізації.

Сузір'я Оріона поступово обертається у небі протягом тисячоліть; вчені-астрономи прорахувавши та проаналізувавши шлях сузір'я дослідили, що приблизно за 10500 років до н. е. "пояс Оріона" знаходився над комплексом великих пірамід у Гізі. Але це не є єдиним збігом. Сфінкс, збудований за версією більшості вчених у 2500 р. до н. е. за велінням фараона Хефрена, теж має свої особливості. Так, вже був проведений аналіз голови обличчя Сфінкса та обличчя статуї фараона Хефрена, який показав дуже значні розбіжності і довів, що голова Сфінкса не є головою фараона Хефрена. Грем Хенкок у свою чергу вказав на ерозію якою вкрито тіло Сфінкса; після досліджень проведених геологами було з'ясовано, що Сфінкс підлягав впливу проливних "тропічних" дощів.

Виходячи з того, що вже доведено, існування на території Єгипту тропічного клімату у більш ранню епоху: XII - VII тис. до н. е.; факт побудови Сфінкса у 2500 р. до н. е. ставиться під сумнів.

Грем Хенкок постав під вірогідне побудову Сфінкса у період з XI - IX тис. до н. е. Наша Земля обертається навколо Сонця за 365 днів, перебуваючи у межах певних сузір'їв протягом року. А Сонце як і вся Сонячна система обертається навколо центра нашої галактики протягом 25920 років. Кожні 2160 років із цього циклу вона знаходиться (Сонячна система) у межах певного сузір'я. Саме з цього Хенкок вивів збудування Сфінкса у період з 10970 по 8810 рр. до н. е., коли наша Сонячна система знаходилася у Сузір'ї Лева і Сонце у день весняного "рінодення" сходило на фоні сузір'я Лева. Також видається можливим, що людська голова Сфінкса, на якій нема шляхів ерозії була вирізана пізніше вже за часів єгипетської цивілізації, а спочатку у Сфінкса була голова лева, як і тулуб. Адже для єгиптян було характерним зображувати Богів у вигляді людей з головами тварин, а не навпаки.


Примечания

  1. Петровский Н. С., Матвеев В. В., 1959

Источники

Литература

  • (Рус.) Крижанівський О. П. Історія стародавнього Сходу : Курс лекцій. - Київ.: Либідь, 1996.
  • (Рус.) Крижанівський О. П. Історія стародавнього Сходу : Підручник. - Київ.: Либідь, 2000.
  • Петровский Н. С., Матвеев В. В. Египет - сын тысячелетий / Струве В. В.. - Ленинград : Госиздат. детлит. Минпрос. РСФСР, 1959. - 291 с. - 30000 прим. (Рус.) ;
  • (Рус.) Войтех Замаровский. Их величества пирамиды: Науч.-худож. очерк : Для ст. шк. возраста / Войтех Замаровский; Перевел со словац. Д. Андрухив; Рис. О. Пока 371,[2] с., [8] л. ил. ил. 21 см Киев Вэсэлка 1988
  • (Рус.) Коротаев А.В. Долгосрочная политико-демографическая динамика Египта: Циклы и тенденции - cliodynamics.ru/index.php?option=com_content&task=view&id=142&Itemid=37. М.: Восточная литература, 2006. ISBN 5-02-018526-4
  • (Рус.) Пьер Микель. Древний Египет / Пьер Микель; [К сб. в целом: Пер. с фр. Е. Капраловой]; Ил. П. Пробста 63,[1] с. ил., цв. ил. 29 см М. ОЛМА-пресс 1999 1999
  • (Рус.) Древние цивилизации (под общ. ред. Бонгард-Левина Г.) М.,1989
  • (Рус.) Культура Древнего Егигпта. М., 1976
  • (Рус.) Манн Т. Иосиф й его братья. М., 1987
  • (Рус.) Матье М. Искусство Древнего Египта. Ленинград, 1961

Ссылки

п о р Стародавній Єгипет
All the Giza pyramids

Архитектура Искусство Погребальные обряды Хронология Кухня Династии фараонов География История Литература Математика Медицина Религия Фараоны Египтяне Египетский язык Технологии Иероглифы

Египтология Египтологи Египетский музей


код для вставки
Данный текст может содержать ошибки.

скачать

© Надо Знать
написать нам