Надо Знать

добавить знаний



Дума



План:


Введение

Дума - лиро - эпические произведения украинский устной словесности о событиях из жизни казаков XVI - XVII веков.

Дума (казацкая дума) - жанр сугубо украинский речитативного народного и героического лиро-эпоса, который исполняли странствующие певцы-музыки: кобзари, бандуристы, лирники в Центральной и Левобережной Украина.


1. История исследования

1.1. Древнейшие записи

Древнейшее упоминание о думы есть в хронике (?Анналы?, 1587) польского историка С. Сарницкого.

Первый известный запись думы датируется 10 января 1684 г. Это - произведение "Козак Голота". В рукописном сборнике Кондрацкого, найденного в архиве Ягеллонского университета в Кракове, зафиксировано четыре образца дум с Волыни. Этот сборник был обнаружен и опубликован академиком Возняком в 1928 году.

В настоящее время сохранились лишь упоминания о думах XVI века в различных письменных источниках, но ни полного текста на сегодня нет. С анналы Сарницкого узнаем, что украинская пели думы уже в начале XVI ст. думы о героической смерти братьев Струсов, однако, к сожалению, этот летописец не внес в анналы ни строчки этой думы.

Более успешным относительно данных, которые сохранились о думах, является XVII века. В частности, в рукописном сборнике Кондрацкого сохранилось аж четыре образцы украинской думовой творчества: "Козак Нетяга", "Смерть Корецкого? и два образца шутливых пародий на думы.


1.2. Начало 19 века

В 1805 г. В. Ломикивський записал 13 дум от неизвестного кобзаря, но они не были опубликованы.

Еще до того была известна рукописный сборник дум "Повести малороссийские числом 16. Списаны из уст слепого Ивана, лучшего рапсодия, которого застали я в Малороссии в начале 19 века", составленная на Миргородщине, которая относится к концу 18 - нач. 19 в., И содержит 13 песен. Еще окончательно не установлено, кто собрал и составил первую рукописный сборник украинских дум, есть предположение, что это был Василий Ломикивський, помещик с. Панасовка на Миргородщине - большой книголюб и знаток народного творчества. Хотя этот сборник был известен записи и исследователям фольклора, так распространялся во многих рукописных вариантах, но впервые его опубликовал Павел Житецкий 1892 года в журнале "Киевская старина", а в 1893 году издал отдельной книгой.

В 1814 году сбором дум на Полтавщине занимался князь Николай Цертелева. Он издал свои записи в Петербурге отдельной книжечкой под названием "Опыт собрания старинных малороссийских песен" в 1819 г., куда вошли 9 дум и 1 песня. Именно этой книжечке суждено было стать первой ласточкой украинских фольклорных изданий и публикаций этого жанра. В предисловии к ней Цертелева написал, что собирать украинские песни его побудило желание найти украинскую, "Илиаду" или что-то подобное. И он увидел, что украинский народ также способен к большого творческого взлета, о чем свидетельствуют его песни, которые являются обломками большого эпоса.


1.3. Романтизм

3 того времени поэтический эпос Украина привлекал внимание многих ученых. Особенно в эпоху романтизма (I половина 19 в.).

Крупнейшими изданиями дум первой половины 19 в. были шесть выпусков "Запорожской старины" (1833 - 1838) Измаила Срезневского, сборник Платона Лукашевича "Малороссийские и червонорусские народные думы и песни" ( 1836), сборники Михаила Максимовича "Украинские народные песни" ( 1834) и "Сборник Украинских песен" ( 1849). Последняя из названных книг имела особенно большое значение. В ней было четко установлено признаки жанра думы и напечатаны все известные в то время думы - всего 20 сюжетов, значительная часть которых была представлена ​​в новых, неизвестных вариантах.

Новый этап исследования дум началось в 50-х годах 19 в., Когда появились не только тексты дум, но и описания кобзарского среды, в котором они существовали.

Очень важное значение для украинской фольклористики имела сборник песен в записях поэта-романтика Амвросия Метлинского - "Народные южнорусские песни" (К.. 1854), где кроме дум, подаются краткие комментарии и сведения об исполнителях. Подобной нее была двухтомный труд Пантелеймона Кулиша ?Записки о Южной Руси" (Т. 1, 1856; Т. 2, 1857). Здесь публикация эпических произведений осуществлялась по новому принципу - в тесной связи с бытом и жизнью их носителей. В частности, тексты дум располагались репертуаром кобзарей, подавалась биография и характеристика каждого из них, портреты, описывалась манера исполнения дум.

В 1856 г. Николай Маркевич издал в Киеве сборник "Южно-русские песни с голосами", где была помещена дума "Проводы казака" и музыкальное сопровождение к ней. Это считается первой публикацией мелодии дум.


1.4. 1870-е-1890-е

В 1860-х годах под давлением Валуєвського циркуляру фольклористична діяльність звужується, і тільки в 70-х роках посилюється інтерес до вивчення дум та виконавської манери кобзарів. Так, у першому томі "Записок Юго-Западного отдела Русского географического общества" (1873) докладно розповідається про відомого співця Остапа Вересая, його манеру виконання. Знову з'являються нові видання, серед яких - статті і публікації дум Миколи Костомарова в журналах "Беседа" та "Запорожская старина". Найґрунтовнішим на той час було видання "Исторические песни малорусского народа с объяснениями Вл. Антоновича и М. Драгоманова" (Т. 1, 1874; Т. 2, 1875), де упорядники вмістили майже всі відомі думи (17 текстів) з коментарями історичних реалій. Значним досягненням були видання Олександра Русова, Миколи Лисенка, який, крім текстів, записував мелодії дум у виконанні кобзаря Остапа Вересая.

В 1880 - 90-х роках було записано ряд нових варіантів дум. Важливе місце в історії дослідження зайняла праця Павла Житецького "Думки про народні малоруські думи" (К., 1893). У ній автор зробив підсумок вивчення жанру, визначив місце серед інших фольклорних жанрів, охарактеризував діяльність народних співців - носіїв цих творів. Він аналізує епос з точки зору теорії його аристократичного походження. Окрім теоретичної частини, у книзі опублікувався ряд нових дум. В 1897 р. у Чернігові вийшов збірник "Думи кобзарські" Бориса Грінченка.

У збиранні, публікації, вивченні дум активну участь брали Микола Лисенко, Порфирій Мартинович, Олександр Потебня, Микола Сумцов, Володимир Перетц, Дмитро Яворницький, Іван Франко та ін.


1.5. Дослідження дум на початку 20 століття

Новий етап у вивченні думового епосу на початку 20 ст. пов'язаний з іменами Лесі Українки, яка у 1908 р. на власні кошти організувала експедицію для записування дум на фонографі, та Філарета Колесси, який здійснив цей задум на Полтавщині та в Києві. Результатом їх спільної праці стало двотомне видання текстів дум з мелодіями ("Мелодії українських народних дум", Львів, Т. 1, 1910; Т. 2, 1913). Ф. Колессі належать й інші важливі праці про цей жанр, зокрема у 1920 році він видав у Львові збірку "Українські народні думи", а в 1921 - дослідження про ґенезу народних дум. Він вперше дав науково обґрунтоване визначення словесної та музичної форм жанру. У 1919 виходять також "Українські думи та пісні історичні", упорядковані Дмитром Ревуцьким.

Найґрунтовніше наукове видання дум у 20 ст. здійснила Катерина Грушевська (Українські народні думи, т. 1-2. - К., 1927, 1931), але воно було з бібліотек вилучене, а дослідниця репресована.


1.6. Современные исследования

До сучасних досліджень дум найбільший внесок зробили Максим Рильський, Михайло Стельмах, М. Родіна, Григорій Нудьга, С. Мишанич та ін.

2. Походження

Слово "дума" часто зустрічається у давньоукраїнських рукописних джерелах на означення думки, мислення. Лише згодом воно набуло дещо іншого значення і ним став визначатися жанр епічного поетичного твору, епічної пісні героїчного плану. Хоч ті думи, що збереглися до наших днів, виникли, вочевидь, приблизно у 15 столітті, оскільки відтворені в них історичні події не виходять за межі 15 - 18 ст., незаперечним є факт, що до того українці вже мали досить розвинутий героїчний епос, який ліг в основу виникнення дум. В літописах неодноразово згадується про княжих співців-поетів, що складали пісні на честь героїв, у своїх творах возвеличували подвиги князів і дружини.

Первісно слово "дума" вживалось для означення жанру пісні на честь померлого чи загиблого лицаря - саме в такому значенні воно вживається у писемних пам'ятках 16 століття. Відтоді збереглися не лише окремі згадки про те, що українці виконували думи, а й описи манери їх виконання з вказівкою на те, що вони супроводжувались грою на музичному інструменті. На означення інструмента, яким користувалися співці дум, найчастіше вживається у давніх письменах слово "кобза". Думку про те, що первісні думи складалися на честь загиблого героя, підтверджують дослідження, які вказують, що епос багатьох народів за своєю природою, за походженням пов'язаний з плачами і похоронними голосіннями (Плачі за Патроклом, Гектором і Ахіллом нібито стали початком "Ілліади", плачі за Зіґфрідом і Бургундами були імпульсом до виникнення "Пісні про Нібелунгів" тощо).

Относительно украинских дум впервые это заметил Михаил Максимович, а затем продолжил и развил эту мысль Филарет Колесса, который доказал, что думы близкие к народной причитания своеобразной формой поэтического и музыкального высказывания. Ф. Колесса исследовал и установил, что думы и вопль споридниюе мелодичная и ритмичная близость ( речитативный стиль), неривноскладовисть стихотворных строк, преимущество глагольных рифм, определенная импровизация текста и музыки.

Плач существовали у праславян издавна - рыдали умершим родовым предводителем или героем еще в незапамятные времена (эта традиция едва ли не у всех народов). Но когда в народном сознании создается культ князя-богатыря - отважного рыцаря, который отдает свою жизнь за общие интересы народа и государства, - древними причитаниями уже нельзя было выразить все чувства и настроения, чтобы достойно оплакать погибшего. Поэтому возникают песни-плачи, в содержание которых, кроме плача смерти народного героя, вносится похвала его делам и подвигам, совершен при жизни, и заверения, что его слава не умрет, а сохранится в последующих поколениях. О таких песне говорится в рукописях арабских путешественников, в которых они описывают похороны у славян (в частности, на территории Киевской Руси). Очевидно, эти песни и стали переходным звеном от похоронных песен-плачей к героическим дум в современном понимании этого жанра. К тому времени, пока эти песенные произведения стали называть думами, в народе бытовали названия "невольничьи плачи", "рыцарские песни", "казацкие псалмы".

Первые упоминания о думах находим не в украинский, а в польских памятниках литературы 16 в., Где говорится о речитативный украинский поэтический эпос, пользовался уважением в тогдашней Польше. Однако термин ?дума? употреблялся не только для определения этого жанра в современном понимании. В некоторых случаях так называли грустные, элегические, героические песни на исторические темы, которые имели четкую строфические строение и только содержанием приближались к дум.

Древнейшее употребление слова "дума" в значении "песня" находит в переводе Библии, сделанном из латинского языка на польский еще в 15 ст. и изданном в Кракове 1561 года, где латинское слово "carmen" (песня) переведено как "дума" ("... а над тобой думу будут петь ...").

Первое упоминание о думы как жанр песенного творчества связывают с "Анналы" Сарницького, напечатанными 1587 года. Станислав Сарницький, известный польский историк 16 в., Родился в селе Липском на Холмщине. Для короля Стефана Батория он составил летописные записки к истории польского государства до 1586 года, где хронологически год за годом описал различные события. Во 1506 годом сделана запись:

" ... Два брата Сотрясения, воинственные и отважные юноши погибли, окружены и сжаты валахами. О них и теперь поют элегии, которые украинская называют думами, тоскливым голосом, воспроизводя движениями поющих, которые двигаются то в одну, то в другую сторону, то, о чем поется, и даже крестьянская толпа, время от времени играя на дудках жалобные мелодии , следует то же самое "

Остается неизвестным, откуда Сарницький взял сведения о том, что существуют элегии о Струсов, и они называются думами. Сарницький выводит такие характерные особенности думы:

  1. общественный смысл;
  2. элегический характер;
  3. печальный мотив;
  4. во время выполнения - жестикуляция.

О такой же характер дум говорят другие польские писатели 16 - 17 вв., В частности, философ Петрицы (Petrycy) в переводе Аристотелевой "Политики". В некоторых польских стихах 16 ст. думы названы военными псалмами, которые являются обязательным атрибутом казачьей жизни, и в которых герои воспеваются еще при жизни. На основе этих и других наблюдений Павел Житецкий доходит выводов [1] :

  1. родиной дум была земля подольско-галицкая;
  2. думы в древних временах были песни эпического содержания, однако с лирическим настроением, присущим элегии;
  3. в казацкой эпохе народной жизни появились думы военные, казачьи;
  4. от Украинской эта форма поэзии перешла к польской литературы, где появился жанр думы, но не как народный произведение, а как меланхолическая песня, созданная автором.

В украинских письменных памятниках слово "дума" встречается в рукописных песенника 17 века, поэтике, стихах, летописных записях. Но поскольку здесь думами называются элегические, исторические героические песни о рыцарской смерти, о драматических страницах из жизни народа, об отваге и стойкости в борьбе с чужой нашествием, можно сделать вывод, что так тогда называли народные произведения, которые составляли отдельную группу не по форме, а по содержанию и характеру изложения событий. В таком значении употреблено это слово и в летописях Грабянки и Величко.

О близости украинских дум до былинного эпоса, то среди ученых единодушия нет. О родстве этих жанров говорили Ю. Тихонов, А. Миллер, М. Дашкевич, М. Плисецкий, а затем Г. Скука и А. Мишанич. Другие ученые выражают противоположное мнение, потому что действительно, кроме родственных признаков, думы и былины имеют много различий. Былины как жанр возникли значительно раньше, чем думы, поэтому впитали в себя элементы мифологического мышления, что отразилось в тематике (много фантастических элементов, сказочные сюжеты, гиперболизированный и идеализированный тип героя и др.) и поэтике. Думы же, выделились в самостоятельный жанр уже после упадка язычески-мифологического мировоззрения, продолжили эпическую традицию в реалистическом направлении, изображая реальные события конкретных исторических лиц. По мнению Г. Скуки, известные теперь думы - жанр героической народно творчества, возникший где-то на рубеже 15 в. как продолжение эпических традиций прошлого, которые имели свои Генетические корни в древних героических лироэпическую похоронных песнях, а те, в свою очередь, - в народных причитаниях.


3. Классификация дум

Для классификации дум, которую пытались осуществить различные исследователи, как правило, использовались два распространенные принципы: хронологический и тематический.

3.1. Классификация Драгоманова

Хронологический принцип использовал в своей работе "Исторические песни малорусского народа" Михаил Драгоманов. Осуществляя классификацию, он разделяет их соответственно времени возникновения, определяя следующие основные группы:

  1. Песни возраста дружинного и княжеского (тексты 14 - 15 вв.).
  2. Поэзия казацкого возраста (16 - середина 18 вв.).
  3. Песни возраста гайдамаков (П половина 18 в.).
  4. Песни возраста рекрутского и крепостного (конец 18 - 1 половина 19 в. (До отмены крепостного права - в Австрии 1848 г., в России в 1861 г.)).
  5. Песни о свободе (П половина 19 в.).

Однако этот принцип, более приспособлен к классификации исторических песен (в число которых Драгоманов относил также и социально-бытовые песни), оказался непригодным для классификации дум. Во-первых, думы как древний жанр, возникший задолго до исторических песен, представлены многими текстами, происхождение которых трудно установить, а потому невозможно определить, к какому периоду их относить. Во-вторых, тематика дум смежных периодов не просто перекликается, а часто является тождественной. Например, думы 14 - 15 вв. и 16 - 18 вв. объединенные темой борьбы против иноземных захватчиков, жизни и страдания захваченных в плен казаков в чужинецкий неволе. Тому, переконавшись у некоректності такої класифікації жанру дум, інші дослідники використовували тематичний принцип, який не вимагає точного визначення часу походження кожної думи, тим більше, що, як ми вже зазначали, у багатьох випадках його встановити майже неможливо.


3.2. Класифікація Колесси

Таку класифікацію здійснив Філарет Колесса у своїй праці "Усна словесність", в якій виділив народні думи в окремий жанр, підкреслюючи, що вони є своєрідним поетичним літописом українського народу, до багатства якого не може дорівнятися жоден європейський народ, хіба що сербський. Дослідник визначив жанр думи як козацький епос, "що зріс на підкладі воєнного козацького життя". Відповідно до такого визначення він подає хронологічні рамки, обмежуючи виникнення дум 16 - 18 ст. і відводячи їм лише півтори сотні років в історії українського фольклору: "вони витворювалися поступово, більшими й меншими групами, протягом 16 - 17 вв., як на це вказує їх зміст із виразними слідами наверствовання. Думи про боротьбу з татарами й турками, на якій зосереджувалися воєнні вчинки козаків, належать переважно до найстарших, і тільки небагатьома зразками засягають у П половину 17 в. " [2].

За змістом Колесса поділяє думи про боротьбу з татарами і турками на 5 тематичних груп:

  1. Думи про турецьку неволю ("Невільники", "Плач невільника", "Маруся Богуславка", "Іван Богуславець", "Сокіл", "Утеча трьох братів із Азова").
  2. Думи про лицарську смерть козака ("Іван Коновченко", "Хведір Безрідний", "Самарські брати", "Смерть козака на долині Кодимі", "Сірчиха й Сірченки").
  3. Думи про щасливий вихід козаків із небезпеки та поворот із воєнного походу й поділ здобичі ("Самійло Кішка", "Олексій Попович", "Розмова Дніпра з Дунаєм", "Отаман Матіяш").
  4. Думи про Хмельниччину
  5. Думи без історичного підкладу з виразною моралізаторською тенденцією ("Вдова", "Сестра і брат", "Прощання з родиною", "Поворот сина з чужини", "Дума про сон").

Визначальною ознакою перших трьох груп дум Колесса називає те, що жодна з дум не пов'язана з якоюсь означеною історичною особою: "всі вони звеличують безіменних героїв, змальовують події й постаті типові для цілих століть і характеристичних для козацької доби". Усі ці думи "старшої верстви", на його думку, визначаються ліричним характером і сумовитим настроєм. Думи про Хмельниччину, які, на думку Колесси, мають зовсім інший характер: вони оспівують відомі історичні події 1648 - 57 рр., вказують на конкретних осіб ("Хмельницький і Барабаш", "Молдавський похід Хмельницького", "Білоцерківщина", "Смерть Богдана і вибір Юрія Хмельницького"), а тому вирізняються реалістичним забарвленням.


3.3. Сучасна класифікація

Сучасна класифікація дум також опирається на єдність хронологічного та тематичного принципів, тобто думи згідно з їх змістом поділяються на тематичні групи, які обмежуються часовими рамками. Таким чином думи поділяються на:

  1. Думи про героїчну боротьбу українського народу проти турецько-татарських загарбників та про турецьку неволю (14 - 15 ст.- рання козацька доба).
  2. Думи про героїчну боротьбу українського народу проти національного поневолення (16 - поч. 17 ст. - доба Хмельниччини і Гетьманщини).
  3. Соціально-побутові думи (кін. 17 ст. - період Руїни, політичного занепаду).

4. Мовно-стилістичні ознаки дум

Домінатний елемент дум - словесний, а не музичний, і формується він до певної міри імпровізаційно, тому рими часто риторичні. Рими в думах переважно дієслівні.

4.1. Жанрові особливості

Хоча думи визначаються як ліро-епічний жанр, але в них переважає епічний елемент. Про це свідчать чітка побудова сюжету, фабульність, оповідний характер опису подій, який, як правило, ведеться у хронологічній послідовності. Проте розповідь майже завжди подається у ліричному освітленні, яке виявляють широкі авторські відступи, пейзажні замальовки, проникнення у внутрішній світ героїв, оспівування їхніх почуттів та переживань.

На думку Г. Нудьги, "на відміну від плавності і широти розповіді гомерівського епосу в думах наявний сильний ліризм, який разом з драматизмом викладу дуже зворушує слухача. В цьому відношенні думи близькі до балад і деякий час європейські вчені так і називали їх українськими баладами. Однак своєрідна, надто оригінальна, тільки думам притаманна віршована форма, неповторний стиль, їх поетика виключають подібне ототожнення". [3].

Думи відзначаються стрункою, відшліфованою упродовж століть своєрідною поетичною формою, відмінною від усіх інших віршових форм українського фольклору. Неподібність дум до інших жанрів визначається передусім манерою виконання. Виконувались думи речитативом, що було своєрідною формою декламації в урочистому, піднесеному стилі. Драматизм виконання підсилювався музичним супроводом - грою на кобзі (рідше бандурі чи лірі). Віршовою і музичною формою думи репрезентують вищу стадію речитативного стилю, розвиненого раніше в голосіннях. Довгі рецитації дум наявні в пливкій, мінливій формі. Тому дуже важко (або й неможливо) вивчити їх напам'ять дослівно. На думку дослідників, кожен кобзар переймав від свого вчителя зразок рецитації (речитативного виконання) лише в загальних рисах, а тоді витворював свій варіант мелодії, під який виконував усі думи свого репертуару. Тобто досить гнучка та вільна щодо словесного та музичного вираження дума ніби завжди народжується заново, імпровізується. Жоден наступний варіант думи, навіть якщо вона виконується одним і тим самим виконавцем, не є тотожним з попереднім: у ході відтворення одні елементи мимоволі опускаються, інші додаються, тому думи належать до найбільш імпровізаційних видів фольклору.


4.2. Віршова форма

До такого виконання також спонукає нечітка віршова форма. Думи не мають звичної для пісень, балад, коломийок та інших ліричних жанрів сталої строфи. Вірш думи астрофічний через змінність порядку римування, а також нерівноскладовий, з інтонаційно-смисловим членуванням на уступи. Рядки в думах виділяються за ознакою закінчення думки і групуються в уступи, періоди, тиради, які є своєрідними строфами дум. Рядки не мають визначеної сталої кількості складів (від 5 - 6 до 19 - 20 і більше складів у рядку), у свою чергу уступи не мають сталої кількості рядків (від 2 - 3 до 9 - 12). Імпровізацію дум полегшує вільне, нестале римування. Переважає дієслівне римування, яким поєднуються 2 - 3 рядки, а часом і більше - до 10 рядків підряд зі співзвучним кінцем.


4.3. Композиция

Незважаючи на гнучкість виконання дум, досить стрункою і сталою є їх композиція, що характеризується рисами властивими тільки цьому жанру. Вона в абсолютній більшості текстів зберігає одні і ті ж складові елементи, жанрову структуру.

Думи починаються поетичним заспівом, який кобзарі часто називають "заплачкою". Цей початок найчастіше будується на основі художнього паралелізму :

Як у неділю рано-порано
Не голосні ї дзвони задзвонили,
Не сизопері орли защебетали,
А не сивая зозуля закувала;
То бідні невільники, сидя в неволі, заплакали.

("Дума про невольників")

То не ясний сокіл квилить-проквиляє,
Як син до батька, до матері у городи християнські поклони посилає.

("Плач невільника")

У неділю борзо рано-порану, зорями пораненьку
Сива зозуля налітала,
На могилі сідала,
Жалібненько закувала?

("Плач зозулі")

Після заспіву йде власне дума (розгортання сюжету з усіма епічними елементами композиції і ліричними відступами).

У канву сюжету можуть вводитися додаткові епізоди, але, як правило, дума не буває надмірно ускладненою: сюжет розгортається лінійно в хронологічній послідовності, події передаються якнайприродніше без елементів фантастики та несподіваних поворотів у розвитку дії.

Завершується дума кінцівкою, яка називиається славословіє, бо у ній прославляються подвиги, відвага, справи героя, який переміг ворога або ж поліг за праведну справу:

Дай, Боже, щоб козаки пили та гуляли,
Хороші мислі мали,
Неприятеля під ноги топтали
Справа не вмре, не поляже,
Од нині довіку.
Даруй, Боже, на многії літа!

("Козак Голота")

И уже его слава не умрет, не ляжет,
Будет слава между царями,
Между господами,
Между православными христианами.

("Дума о побеге трех братьев из Азова")

Часто кроме провозглашения славы героям в окончании высказывается пожелание добра народу или непосредственно слушателям думы:

Дай, Боже, на здоровье на многие лета
Всем православным христианам,
На многие лета
К концу века.

("Иван Богословець")

Ой уклоняюся заранее Господу Богу,
И атаману - отцу кошевому,
И всему обществу кровном и бедняге,
И всем главам слухающим,
И на многие лета до конца века!

("Рабы на каторге")

Фабулы и сюжеты дум, как правило, связанные с историческим прошлым народа, описывающих определенные события, часто конкретных лиц. Построены они по схеме эпических сюжетов, где присутствуют все компоненты - завязка, развитие действия, кульминация, решения "вязкая. Реже в произведение вводятся лирические отступления, которые играют роль прологом и эпилогом. Сюжет большинства дум, подобно баллад, разворачивается в напряженном поединке противоположных сил - добра и зла. Как правило, это с одной стороны казаки, охранники родной земли, а с другой - враги-нападающие.


4.4. Поэтика

Поэтика дум очень своеобразна. Хотя у них и есть методы, типичные для украинского фольклора, однако певцы дум используют их в оригинальных сочетаниях, несвойственных для других жанров.

Заспіви, як правило, починаються вигуками "ой", "гей" і мають характер прелюдії, що переважно пояснює місце, час, обставини дії, характеристику подій або героїв. Тому в них часто вводяться пейзажні елементи, а то й доволі розгорнуті пейзажі. Побудовані вони найчастіше на прийомі паралелізму, який зустрічається і у самій розповіді, де виконує функцію підсилення психологізму, емоційної наснаги. Прийом паралелізму підсилюється нагромадженням однотипних фігур, найчастіше епітетів, які створюють певний настрій, глибше розкривають характер героя, детальніше описують події.

Наприклад, у думі про братів Азовських:

Із-під города з-під Азова то не великі тумани уставали,
Як три брати рідненькі,
Як голубоньки сивенькі,
Із города Азова, з тяжкої неволі
У землю християнську до батька, до матері, до роду утікали.

Таке нагромадження виражальних засобів є однією з характерних рис українського народного епосу. У пісні такого "згущення" майже не буває, бо вона обмежена певними ритмічними і мелодійними рамками. Але імпровізований характер дум відкриває для їх виконавців можливість використання цього прийому досить широко. Він певною мірою відіграє також роль уповільнення, яке досягається шляхом використання інших художніх засобів, зокрема повторенням близьких мотивів чи епізодів та ретардацією - спеціальним уповільненням розповіді через повторення певних фразформул, а також вводяться ліричні відступи. Це посилює епічність творів.


4.5. Стилістичні особливості

Стиль дум підкреслено урочистий, піднесений, чому сприяє вживання певних поетичних форм, крім традиційних епітетів (земля християнська, тихі води, ясні зорі, мир хрещений, тяжка неволя). Найбільш своєрідним стилістичним поетичним засобом, що зустрічається в думах частіше, ніж в інших жанрах, є тавтологічні звороти чи синонімічні пари хліб-сіль, мед-вино, орли-чорнокрильці, дуки-срібляники, вовки-сіроманці, турки-яничари, п'є-гуляє, а також коренеслівні пари - піший-піхотинець, жити-проживати, кляне-проклинає, п'є-підпиває, квилить-проквиляє та ін.

Вони надають текстові певного емоційного відтінку. Урочистість стилю підкреслюється використанням архаїзмів, старослов'янізмів та полонізмів ( златоглавий, глас, іспадати, розношати, соглядати, перст, глава та ін.). Ліризм дум підсилюється застосуванням здрібніло-пестливих форм типу неділенька, матіночка, братик ріднесенький, зозуленька, миленький, сивенький, жалібненько та ін.

Важливу поетико-змістову функцію виконують в думах риторичні запитання, риторичні оклики, звертання, як, наприклад, "земле турецька", "віро бусурманська", "браття козаки запорожці", а також анафора (єдинопочаток).


4.6. Символика

Символіка дум досить традиційна, але виконує не ту функцію, що у піснях, бо зумовлюється своєрідністю епічного стилю розповіді. Символи часто лежать в основі паралелізму. Найчастіше використовуються символи сокола-козака, круків-ворогів, зозулі-старої матері, вдови та ін. Думи насичені поетичними фігурами, які завжди емоційно наснажені, несуть важливе психологічне навантаження.

5. Музично-стилістичні ознаки дум

Наспіви дум складаються з:

Duma4.jpg

  • мелодичного речитативу або семантично однозначних речитативних поспівок:

Duma1.jpg

  • різної довжини мелодичних каденцій наприкінці тиради або її відрізків, т.зв. формули закінчень:

Duma2.jpg

  • вступної мелодичної формули на слові "гей!", т.зв. "заплачки":

Duma3.jpg

Речитативні поспівки, початкові й фінальні мелодичні формули прикрашені звичайно мелізмами. Ладову основу більшості дум утворить дорійський лад з підвищеним IV ступенем, з нижнім вступним тоном (VII) і субквартою (V). Підвищена IV ступінь використовується в якості вступного тону в домінанту, внаслідок чого V ступінь виконує функцію тимчасової тоніки. Оспівування збільшеної секунди, що утворилася між ІІІ й IV ступенями, створює специфічно "східний" колорит або передає почуття страждання (за висловом кобзарів "надає жалості").


6. Тематика дум

Думи - це козацький епос. Найінтенсивніше розвивалися у період боротьби з турками, татарами, поляками, росіянами та ін. Головні теми дум: турецька неволя ("Невільники", "Плач невільника", " Маруся Богуславка", "Іван Богуславець", "Сокіл", "Утеча трьох братів із Азова"), лицарська смерть козака ("Іван Коновченко", "Хведір Безрідний", "Самарські брати", "Смерть козака на Кодимській долині", "Вдова Сірка Івана"), визволення з неволі і щасливе повернення до рідного краю (" Самійло Кішка", "Олексій Попович", "Отаман Матяш старий", "Розмова Дніпра з Дунаєм"), козацьке лицарство, родинне життя та осуд "дуків-срібляників" (" Козак Голота", "Козацьке життя", " Ганжа Андибер"), визвольна війна Хмельницького ("Хмельницький і Барабаш", "Корсунська битва", "Похід на Молдавію", "Повстання після Білоцерківського миру", "Смерть Богдана й вибір Юрія Хмельницького"), родинне життя (" Вдова і три сини", " Дума про сестру та брата", "Прощання козака з родиною").
У думах, на відміну від балад та епосу інших народів, немає нічого фантастичного.


6.1. Думи про героїчну боротьбу українського народу проти турецько-татарських загарбників

Джерела цих найдавніших дум, що збереглися у записах 17 ст., сягають епохи 14 - 15 ст., коли грабіжницькі набіги кочових орд на українські землі були особливо активними. За тематикою, а значною мірою і за формою та стилем, з дум цієї групи перш за все виділяються "невільницькі плачі". Їх слід відносити до найдавніших зразків цього жанру, оскільки, як ми вже зазначали, думи сформувались на основі похоронних речитативних плачів.

Поэтическая форма этих дум (таких как "Невольник", "Плач невольников" и др.). Действительно генетически связана с причитаниями. Здесь эпическое повествование, присуща подавляющему большинству дум, уступает лирическим высказыванием личных переживаний и чувств. Трогательный плач исполнителей этих дум был направлен на то, чтобы вызвать у слушателей сочувствие к ?всех бедных невольников", передать безграничное желание освободиться от оков, из темниц, бежать домой:

В край веселый,
В мир крещеный
В города христианские. ~
3 тяжелые турецкой неволи,
3 каторги басурманской,
На тихие воды
На ясные звезды,

Зміст таких творів складався з основних мотивів, перший з яких - нечувані страждання невольників, нестерпне становище їх, закутих в кайдани у в'язницях. Другий мотив - ностальгія, туга за рідним домом, землею зір (яких не могли бачити полонені в'язні) та водних джерел (невольників постійно мучила спрага). Часто ці думи завершувалися описом звільнення та повернення додому. Але коли врахувати той факт, що співцями-виконавцями дум були колишні воїни-козаки, які в бою чи частіше в полоні були покалічені (найчастіше осліплені), що після втечі з неволі ставали кобзарями (як це описано в поемах Шевченка "Невольник", "Сліпий"), то їхні невольничі плачі були справжньою поетичною сповіддю, що викликала у слухачів співчуття до гіркої долі бранців і спонукала молодих козаків до ратних подвигів у боротьбі проти загарбників-мусульман за звільнення єдиновірних братів.

Наступним тематичним циклом дум періоду турецько-татарських загарбань, який за змістом та ідейністю є спорідненим з першим, - є думи про визволення з турецької неволі, в яких прославляються герої, що, ризикуючи власним життям, рвуть кайдани свої та своїх побратимів і, долаючи складні обставини, перешкоди, що трапляються на їхньому шляху, повертаються на рідну землю, додому. Найважливішим мотивом цих дум є не стільки особиста мужність, відвага і сила, а, перш за все, - відданість своєму товариству, єдиній спільній ідеї, всьому народові. У них високо підноситься ідея бойового братства, і водночас гостро і безкомпромісно засуджується зрада інтересам козацтва, віровідступництво людей, що силою обставин чи заради особистої вигоди переходили на бік ворога, порушуючи освячені віками норми моралі, суспільного співжиття українців, козацького побратимства.

Самой известной из этого цикла является " Дума о Самийла Кошку" - одна из крупнейших украинских дум (390 строк) с широко развернутым эпическим сюжетом. Еще одна дума этого цикла - "Маруся Богуславка" описує патріотичний вчинок української дівчини-полонянки, яка, будучи дружиною турецького паші, у час його відсутності відпускає з темниці козаківневольників, хоч знає, що за це вона може бути тяжко покарана. Сюжет думи з цього циклу "Втеча трьох братів з города Азова, з турецької неволі" не прив'язаний до якогось історичного факту, а відображає типовий для того часу гостро драматичний епізод втечі з полону.

До першої групи дум, крім "невольничих плачів", належить ще кілька тематичних циклів. Їх можна об'єднати визначенням: думи, що уславлюють героїзм козаків, які спинили наступ чужинських орд на східнослов'янські землі. Тут оспівується лицарська відвага у битвах з ворогами, героїка морських походів (" Буря на Чорному морі"). Вони відрізняються від попередніх тим, що в них немає нічого від плачів і голосінь, основна їх мета - прославити геройські подвиги народних захисників. Найпопулярнішою серед них є " Дума про козака Голоту" чи "Козак-нетяга".

Дещо окремо стоїть цикл дум про смерть козака, але навіть і в них уже не стільки робиться наголос на оплакуванні загиблого (хоч і цей елемент, звичайно, присутній, як це вимагала древня традиція), як на звеличенні його геройських вчинків, перемог, духовних якостей, вірності своєму народові. Оптимізм цих дум утверджується глибоким запевненням, висловленим у них, що справа, за яку козак віддав своє життя, не загине, що його побратими помстяться ворогам, а народ здобуде довгождану волю.

Окремих героїв цих дум названо власними іменами, але частина узагальненим - козак. У такий спосіб народ витворив свій ідеал героя з високими моральними рисами, де над усе славилась героїчна смерть у боротьбі з ворогом за визволення свого народу. Італійський професор Доменіко Чамполі, вивчаючи думи та історичні пісні українського народу, сказав про героїв нашого епосу: "Козаки - це надзвичайно симпатичні типи слов' янського племені, горді й відважні лицарі, які сміливо дивляться у вічі смерті, завжди готові на двобій з небезпекою?" І далі, змальовуючи образ козака: "Шабля - його хрест, перемога - його бог, а пісня є його молитвою? Своїм іменем і серцем він ніс волю, і свідомість волі зробила з нього воїна і поета. Він є зразком творчого героя".


6.2. Думи про героїчну боротьбу українського народу проти шляхетсько-польського поневолення

Ця друга велика група дум - твори доби Хмельниччини. Вони кардинально відрізняються від дум першої групи. Передусім характером оповіді, ставленням до описуваних подій. У них повністю зникають елементи голосінь. Зберігши речитативну манеру виконання, думи цього періоду набули нового звучання - це вже не плач за невольниками, а утвердження бойового духу козацтва. Основна тема цих дум - національно-визвольна війна 1648 - 1654 рр. під проводом Богдана Хмельницького. Ці думи мають не лише фольклорне значення, а й соціально-історичне, бо в них, окрім оспівування життя і подвигів козацтва, велика увага приділена конкретним історичним особам, епізодам з їхнього життя.

За тематикою ці думи можна поділити на дві підгрупи: перша - про великі битви і подвиги народу у визвольній війні, оспівування його національної свідомості, козацької гідності, організованості, одностайності, що стало запорукою багатьох перемог. Сюди належать такі думи, як "Перемога під Корсунем", (чи "Корсунська перемога").

Друга підгрупа дум цього періоду присвячена конкретним історичним особам - Богданові Хмельницькому, Іванові Богуну, Данилові Нечаю, Павлові Тетері та ін. Найпоширенішим є цикл про народного ватажка Б. Хмельницького. Особливо популярною була дума " Хмельницький і Барабаш". У ній розповідається про події, що передували визвольній війні, які описані також у літописах Самійла Величка і Григорія Грабянки, і широко побутували у вигляді народних легенд.


6.3. Соціально-побутові думи

Суспільно-побутові думи є своєрідним продовженням традиції дум. Написані здебільшого в період Руїни - час занепаду національної свідомості та посилення національно-політичного гніту вони не містять згадок про конкретні історичні особи чи історичні події. У них знову діють безіменні герої-козаки, але вже не в царських походах, боях і перемогах, а в побутових ситуаціях. змальовуються явища суспільного та родинного життя, стосунки козака зі своєю ріднею - сестрою, матір'ю ("Козак-нетяга і сестра", "Сестра та брат", " Вдова і три сини", "Вітчим"). Основними сюжетами цих дум є від'їзд козака з дому ("Прощання козака") або ж і повернення ("Повернення Удовиченка до матері").

Полностью сохраняя устойчивую веками традицию, элементы построения думы, художественно-выразительные средства, эти произведения не имеют победного казацкого пафоса. Снова возвращаются элементы плача: сестра плачет, отправляя брата в армию, мать - узнав, что сын погиб или попал в плен. Иногда отрывки дум является спавжнимы образцами народных причитаний. Уже в запева этих произведений звучат нотки трагичности - слова сестры сравниваются с ковкой кукушки (предсказание казаку судьбы). В прощании брата с сестрой чувствуется, что он никогда не вернется домой. Подобный мотив встречается в думах, где сестра, оказавшись в плену "на чужой стороне, при лихой метели-беды", причитает, призывая брата на помощь:

Прошу тебя, - через быстрые реки белым лебедоньком приливы,
Через широкие степи - малым-небольшим перепелоньком перебой жи,
Через темные луга - ясным соколонько перелеты,
А в моем дворе - седым дорогая сядь-пады,
Жалибненько загудит, -
Тоску мою, брат, разделы.

("Сестра и брат")

Слова брата является поэтической аллегорией, выражающий невозможность помочь беде и предвещает, что они никогда не встретятся снова:

Не выглядит меня, сестра, ни с чистого поля,
Ни с буйной войны,
Ни с славного народа Запорожье,
А возьми ты желтого песка в горсть,
Посей его на белом камне;
Как будет желтый песок на белом камне сходить,
Барвинком в три ряда встилаты,
Крещатый барвинок голубым цветом процветать;
Будут, сестра, о Петре быстрые реки замерзать,
А об Рождестве калина в лугах белым цветом процветать,
То тогда уже буду в ваш дом гостем прибывать.

Таким чином, думи повернулися до своїх прадавніх витоків - голосінь з усіма їх атрибутами - ліризмом, насиченою образністю, вираженою алегоріями-символами, високим рівнем поетизації думки, де епічний елемент поступається місцем ліричному - висловлення думок, почуттів, переживань героїв. У цих творах герой національного епосу - передусім людина, а не воїн - носій високих моральних якостей та етичних принципів. І хоч життя козака минало у військових битвах, пожежах і складних обставинах, - його серце не зчерствіло, він здатний на глибокі почуття, велику любов до матері, батька, сестри, нареченої. У цих думах втілились найвищі моральні цінності українського народу.

Думами кінця 18 ст. завершується розвиток цього жанру. Якщо окремі зразки дум і з'являлися після 18 ст., то. більшість учених схильні вважати їх майстерними поетичними стилізаціями, тому не зараховують до текстів народної творчості. Тим більше це можна сказати про "думи", які видавалися за шедеври народної творчості в радянські часи. http://bits.wikimedia.org/skins-1.5/common/images/button_image.png


7. Думи в художній літературі

Ідеї, образи, поетичні й музичні особливості Д. активно використовувалися в худож. лет. (М.Гоголь, Т.Шевченко, А.Малишко та ін.), в образотворчому мист-ві (Л.Жемчужников, С.Васильківський, М.Дерегус та ін.), у музиці (М.Лисенко, Д.Січинський, М.Вериківський та ін.).

Примечания

  1. Житецький П. Мысли о народных малорусских думах // Киев. старина. - К., 1893.
  2. Колесса Ф. Українська усна словесність. - Едмонтон, 1983. - С. 20.
  3. Нудыа Г. Український поетичний епос. - К., 1971. - С. 35.

Литература

  • Платон Лукашевич. Малоросийския и червонорусския народные думы и песни. 1836 - books.google.com/ebooks?id=lDtFAAAAYAAJ&hl=uk
  • Михайло Максимович. Малоросийския песни. 1827 - books.google.com/ebooks?id=slsAAAAAcAAJ&hl=uk&source=webstore_atb_similarbooks
  • Літературознавчий словник-довідник за редакцією Р. Т. Гром'яка, Ю. І. Коваліва, В. І. Теремка. - К.: ВЦ "Академія", 2007
  • Музична енциклопедія, М., 1973-82 с. 328
  • Я. І. Дзира. Думи // Словник історії України - www.history.org.ua/EHU/D/Dumy.jpg
  • Дмитренко М. [Українські народні думи як феномен традиційної культури] [1] - www.lit-jarmarok.in.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=919&Itemid=46
  • Колесса Ф., Мелодії українських народних дум, серія 1-2, Львів, 1910-13 ("Матеріали до української етнології НТШ", т. 13-14),2 Київ, 1969;
  • Колесса Ф., Варіанти мелодії українських народних дум, їх характеристика і групування, "Записки Наукового товариства ім. Шевченка, т. 116, Львів, 1913;
  • Колесса Ф., Про генезу українських народних дум, там же, т. 130-132, Львів, 1920-22 (вид. окремо, Львів, 1922);
  • Колесса Ф., Формули закінчення в українських народних думах, "Записки Наукового товариства ім. Шевченка", т. 154, Львів, 1935;
  • Колесса Ф., речитативные формы в украинской народной поэзии, гл. II. Думы, в его кн.: Музыковедческие труда, Киев, 1970, с. 311-51;
  • Украинские народные думы, т. 1-2, тексты 1-33, вступ. К. Грушевского, Киев, 1927-31;
  • Гринченко Н. А., Украинские народные думы, в его кн.: Избранное, Киев и, 1959;
  • Кирдан Б. П., Украинский народные думы (XV - нач. XVII вв.), М., 1962;
  • Украинский народные думы, М., 1972.

код для вставки
Данный текст может содержать ошибки.

скачать

© Надо Знать
написать нам