Надо Знать

добавить знаний



Зигмунд Фрейд


Freud.jpg

План:


Введение

Зи́ґмунд Фройд, також стар. рос. транскр. Фрейд (нем. Sigmund Freud , МФА : [ˈziːkmʊnt ˈfʁɔʏt] ; 6 мая 1856, Пржибор - 23 вересня 1939) - австрійський психолог і психіатр, який вивчав людське несвідоме. Він розвинув методику вільних асоціацій та тлумачення сновидінь, яку було покладено в основу психоаналізу, і сформулював концепцію структури психіки (Ід, Еґо та Супереґо, або Воно, Я і Над-Я).


1. З біографії

1.1. Сім'я. Фройди та Україна

Зиґмунд Фройд народився в сім'ї Якоба Фройда та Амалії Натансон [1]. Батьки психоаналітика походять з Бучача (нині Тернопільська область), де жили до переселення в австрійське місто Фрайберг, що знаходиться поблизу кордонів Польщі та Австрії.

У статті "Моє життя і психоаналіз" Зигмунд писав: "Я народився 6 травня 1856 року у Фройбурзі в Моравії, маленькому містечку в нинішній Чехословаччині. Мої батьки були євреї, і сам я залишаюся євреєм. Про моїх предків з батьківського боку я знаю, що вони колись мешкали в рейнських землях, у Кельні; у зв'язку з черговим переслідуванням євреїв в XIV або XV століттях, сімейство перебралося на схід, і впродовж XIX століття воно перемістилося з Литви через Галичину до німецькомовних країн, до Австрії".

Якоб Фройд народився в 1815 році в місті Тисмениця (сучасна Івано-Франківська область), в Галичині, і провів там перші 25 років свого життя. У Тисмениці він уперше одружився і дав життя двом старшим братам Зигмунда - Еммануелю і Філіпу. Амалія Натансон також народилася в Україні, в місті Броди на Львівщині, виросла в Одессе. В 1860 році родина Фройда у зв'язку з фінансовими труднощами перебралась до Відня. В 9 років Фройд вступає до гімназії Сперл (середня школа), де став одним з кращих учнів, та закінчив її на відмінно в 17 років.


1.2. Юність

Після завершення гімназії Фройд планував зробити воєнну або ж політичну кар'єру, але в наслідок антисемітських настроїв та матеріальних труднощів його амбіції були повністю знищені цими причинами.

У 1881 році він на відмінно здає випускні екзамени та отримує ступінь доктора медицини. В березні 1876 року Фройд під пильним наглядом професора Карла Клауса досліджує статеве життя вугрів . В частковій мірі, вивчав наявність сім'яників у самців. Це була його перша наукова робота. В 1884 році винайшов метод зафарбовування нервових шляхів хлоридом золота, спосіб такого роду був визнаний недосконалим.

У 1882 році Фройд приступив до медичної практики. Наукові інтереси привели його до головної лікарні у Відні, де він почав дослідження в Інституті церебральної анатомії. На початку 1880-тих років зближується з Йозефом Брейєром та Жаном-Мартеном Шарко, які значно вплинули на вибір Фройдом напрямку наукової діяльності [2].

В 1886 году Фрейд вступает в брак с Мартой Бернейс (Martha Bernays) [3]. В дальнейшем у них родилось шестеро детей - Матильда (1887-1978), Жан Мартин (1889-1967, назван в честь Шарко), Оливер (1891-1969), Эрнст (1892-1970), София (1893-1920) и Анна (1895-1982). Именно Анна Фрейд стала последовательницей отца, основала детский психоанализ, систематизировала и разрабатывала психоаналитическую теорию, внесла значительный вклад в теорию и практику психоанализа в своих работах.


1.3. Зрелость

В 1891 году издана работа Фрейда "Об афазии", в которой он впервые выступил с аргументированной критикой общепринятой в то время концепции локализации функций мозга в определенных его центрах и предложил альтернативный функционально-генетический подход к изучению психики и ее физиологических механизмов. В статье "Защитные нервопсихозы" (1894) и работе "Исследования истерии" (1895, совместно с И. Брееру) было подтверждено, что существует обратная действие психической патологии на физиологические процессы и зависимость соматических симптомов от эмоционального состояния пациента. С началом XX века начинает издавать свои основные научные работы:

  • "Толкование сновидений" (1900)
  • "Психопатология обыденной жизни" (1901)
  • "Леонардо да Винчи - Воспоминание детства" (1910)
  • "Тотем и табу" (1913)
  • "Лекции к вступлению в психоанализ" (1916-1917)
  • "По ту сторону принципа удовольствия" (1920)
  • "Психология масс и анализ человеческого" Я "" (1921)
  • "Я и Оно" (1923)

В 1923 году у Фрейда обнаружен рак гортани. Ученый перенес 33 тяжелых операции, но продолжал работать до последних дней своей жизни. В 1930 году Фрейд стал лауреатом премии Гете.


1.4. Научная деятельность

Зигмунд Фрейд учился в Венском университете ( медицинский факультет).

В 1876 ​​- 1882 - работал в лаборатории психологии Эрнеста Брюкке изучая, гистологию нервных клеток, также работал в Институте физиологии, где занимался изучением проблем психоанализа. Потом перешел к главному госпиталю Вены. Получил звание приват-доцента по неврологии. Стажировался у доктора Шарко в Париже, переводил на немецкий труды выдающегося медика. Открыл частную практику психоаналитика.

Фрейд, шутя, называл себя Моисеем психоанализа. В этом зобразилося его жизненное кредо : антагонист Рим Ганнибал мечтал о завоевании Рим, а Фрейд - о интеллектуальное завоевание мира.

Ученый верил в разумное и гармоничное устройство мира под эгидой диктатуры элиты. В работе "Будущее одной иллюзии", исповедуя платоновские принципы рационального устройства государства, отстаивал антидемократические принципы, отрицал определяющую роль народа в общественной жизни и державобудивництва.

5 марта 1902 года до Фрейда наконец пришла слава и признание: светлый император Франц Иосиф I подписал официальный указ о присвоении ученого звания профессора -ассистента.

1908 - он открывает Венское психоаналитическое общество, где собирались не только медики, но и творческая интеллигенция.

1922 года Лондонский университет чествовал пятерых гениев человечества, включая Зигунда Фрейда и Альберта Эйнштейна. Теперь психоаналитик становится популярным не только в Европе : его приглашают на лекции в США, гонорары за это достигают десятков тысяч долларов.

Зигмунд Фрейд - учитель и идейный вдохновитель европейского философа Карла Юнга.


1.5. Уход

1923 года З. Фрейда оперировали ( раковая опухоль). 1933 год: в Германии к власти пришли нацисты : дочь ученого Анна, которая возглавляла Всемирное психоаналитическое общество, арестована. Семья Фрейда бежала в Лондон. В 1938 году, после присоединения Австрии к Германии и последующих переслудувань евреев со стороны нацистов, положение Фрейда значительно осложнилось. После ареста дочери Анны и допроса в гестапо, Фрейд принял решение покинуть Третий рейх. Однако власть не торопилась выпускать его из страны. Он был вынужден не только подписать унизительную благодарность гестапо "за ряд добрых услуг", но и выплатить правлению рейха невероятно огромный "выкуп" в сумме 4000 долларов за право покинуть Германию. Во многом благодаря связям греческой и датской принцессы Мари Бонапарт - пациентки и ученицы Фрейда - ему удалось сохранить жизнь и вместе с женой и дочерью эмигрировать в Лондон. Две сестры Фрейда были высланы в концентрационный лагерь, где и погибли в 1942 году. Невыносимо страдая от рака ротовой полости, который был вызван курением, в 1939 году он просит своего врача и друга Макса Шура помочь ему совершить эвтаназию, идея которой была в то время довольно популярной. Тот дал ему дозу морфия, от которого Зигмунд Фрейд и умер 23 сентября, в то время ему было 83 года.


2. Научная деятельность

2.1. Рождение психоанализа

История психоанализа берет свое начало в 1880-х годах в Вене, когда Зигмунд Фрейд работал над разработкой эффективного способа лечения неврологических и истерических заболеваний. Некоторое время ранее Фрейд столкнулся с тем фактом, что часть умственных процессов не осознавалась им как результат его неврологических консультаций в детской больнице, и при этом он обнаружил, что у многих детей, которые имеют расстройства речевых функций, отсутствуют органические причины для возникновения данных симптомов. Позже в 1885 году Фрейд проходил стажировку в клинике Сальпетриер под руководством французского невролога и психиатра Жана-Мартена Шарко, который совершил на него очень сильное влияние. Шарко обратил внимание на то, что его пациентки часто страдали такими соматическими заболеваниями, как паралич, слепота, опухоли, не имея при этом никаких характерных в таких случаях органических нарушений. К работе Шарко считалось, что женщины с истерическими признаками имели блуждающую матку (hystera по-гречески означает "Матка"), но Фрейд установил, что у мужчин также могли возникать подобные психосоматические симптомы. Фрейд также ознакомился с экспериментами в области лечения истерии, которые проводил его наставник и коллегой Йозефом Брееру. Это лечение представляло собой сочетание гипноза и катарсиса и позднее в этом методе процессы разрядки эмоций получили название "абреакция".

Несмотря на то, что большинство ученых считали сновидения либо набором механических воспоминаний о прошедшем дне, или бессмысленным набором фантастических образов, Фрейд развивал точку зрения других исследователей о том, что сновидения являются зашифрованными сообщениями. Анализируя ассоциации, возникающие у больных в связи с той или иной частью сновидения, Фрейд делал выводы о расстройства ( этиология). Осознавая возникновения своего заболевания, пациенты, как правило, излечивались.

В молодые годы Фрейд заинтересовался гипнозом и его использования для помощи душевнобольным. Пізніше він відмовився від гіпнозу,надаючи перевагу своєму власному методу вільних асоціацій та аналізу сновидінь. Ці методи стали основою психоаналізу. Фрейд також цікавився тим, що називали істерія, а зараз відомо нам як конверсійний синдром.

Уперше термін "психоаналіз" був використаний Фрейдом французькою мовою 30 березня 1896 року в опублікованій ним статті про етіологію неврозів у "Неврологічному Журналі". В 1900 році він видає свою першу самостійну роботу "Тлумачення сновидінь", яка присвячувалась аналізу неврозів з допомогою вивчення сновидінь аналізанта. Здійснювати дослідження з використання методу вільних асоціацій, він прийшов до висновку, що джерелом неврозу більшості аналізантів є придушені сексуальні бажання (лібідо). При порушеннях розвитку лібідо (наприклад при фіксації на матері - едіпів комплекс) воно не може бути вдоволене і проявляється у вигляді симптомів психічного захворювання. Також невгамований потяг може бути перенаправлено на не сексуальні цілі (сублімація). Відповідно, у цій концепції прояви заглушених сексуальних бажань можуть бути знайдені не тільки в снах та неврозах, але й в літературі та мистецтві (а також і в інших породженнях людської свідомості).

У ранніх роботах Фрейда (до 1920 року) в якості джерела неврозів розглядається конфлікт несвідомого стану (який керується "принципом задоволення") та свідомості, яка прагне до самозбереження ("принцип реальності"). Внаслідок цього головна увага зосереджується на конфлікті всередині психічної інстанції, яка керується принципом реальності. У праці "Я та Воно" Фрейд виділяє в структурі психіки три компоненти - "Воно" (ід), "Я" (его) та "Над-Я" (супер-я). "Воно" відповідає за позасвідомий потяг, "Я" - принцип реальності. "Над-Я" формується в процесі засвоєння людиною соціальних норм, панування над психікою стає неусвідомленим, приводить до виникнення так званої "совісті" і неусвідомленого почуття провини.

Більша частина сучасних психоаналітиків не визнає придушену сексуальність джерелом всіх психічних розладів, переважно сексуальне трактування образів у снах також викликає сумніви. Водночас запроваджене Фрейдом поняття несвідомого, метод пророблення прихованих причин симптомів та "економічний" розгляд психічних процесів, як взаємодії відособлених інстанцій, лежить в основі більшості шкіл сучасного психоаналізу, психотерапії та теорії особистості. Ідея в тому, що твори мистецтва можуть розглядатись як результат невротичних переживань творця та прояву неусвідомленого. Таке тлумачення мало величезний вплив на культуру ХХ століття. Теорії Фрейда та його методи лікування викликали полеміку у Відні в XX столітті і досі залишаються предметом гарячих суперечок. Ідеї Фрейда часто обговорюються та аналізуються в літературних та філософських роботах в додаток до неспинних дискусій в наукових та медичних роботах. Його часто називають "батьком психоаналізу".


2.2. Метод вільних асоціацій

Усупереч традиціям критичного мислення XIX століття, Фрейд запропонував відмовитись від ролі свідомості, як контролера при нагляді за психічними процесами. На його думку, свідомість відсікає думки, що виникають на периферії, а також образи ще до того, як вони попадуть в поле уваги суб'єкта, тоді як при аналізі душевних рухів саме ці думки та образи можуть виявитись важливими. Фрейд став використовувати метод вільних асоціацій. Пацієнтам пропонувалось розслабитись на кушетці і говорити все, що приходить їм в голову, якими би абсурдними, неприємними або непристойними воно не здавалось з точки зору повсякденних стандартів. Коли це відбувалось, виявлялось, що потужні емоціональні потяги відносили неконтрольоване мислення в напрямку до психічного конфлікту. Фрейд стверджує, що перша випадкова думка утримує в собі якраз те, що потрібно, і є по суті забутим продовженням спогаду. Пізніше він робить застереження, що це не завжди так буває. Те, що думка, яка виникає у хворого, не може бути ідентична з забутим уявленням, повністю пояснює душевний стан хворого. У хворого під час лікування діють дві сили одна проти іншої: з одної сторони, його свідоме прагнення згадати забуте, а з іншої опір, яке перешкоджає витісненому або його похідній повернутись у свідомість. Якщо цей опір дорівнює нулю або є незначним, то забуте без будь-яких змін виникає у підсвідомості. Чим сильніше спотворення під впливом опору, тим менше схожості між думкою, яка виникає замінником витісненого та самим витісненим. Все ж, ця думка має мати хоч якусь схожість із тим, що шукали в силу того, що ця думка має те ж саме походження, що й симптом. Якщо опір не дуже інтенсивний, то за цією думкою можна дізнатись так звану "істину". Випадкова думка повинна мати відношення до витісненої як певний натяк.

Поняття "асоціації" - одне з найбільш древніх у психології. Його можна зустріти у Платона та Арістотеля. Подібно тому, як стовбур дерева, розвиваючись, обростає новими кільцями, ці поняття, які передаються від епохи до епохи як мудрість століть, збагатились новим змістом. Правило утворення асоціацій століттями вважався головним законом психології. Воно стверджує: якщо будь-які об'єкти сприймаються одночасно або в безпосередній тісності, то поява одного з них спричиняє за собою усвідомлення іншого. Якщо глянути на яку-небудь річ, людина згадує її відсутнього власника, оскільки раніше ці два об'єкти сприймались одночасно, в силу чого між їхніми слідами зміцнився асоціативний зв'язок. Різноманітними видами асоціацій було посвячена велика кількість психологічних трактатів. Коли психологія перетворилась в науку, асоціації стали вивчати екстремально, щоб виявити закони пам'яті, уяви та інших психічних процесів. Було вияснено, з якими уявленнями асоціюються у різних людей різні слова, скільки разів потрібно повторити список слів, щоби між ними виник зв'язок, який би дозволяв цілком або частково запам'ятати це слово та.ін. У всіх випадках ставилась задача вивчення роботи свідомості. Фрейд використовував матеріал асоціацій в інших цілях. Він шукав в цьому матеріалі шлях в область тих спонук, які не усвідомлюються, натяки на те, що відбувається в "киплячому котлі" афектів, потягів. Для цього, він гадав, асоціації варто вивести з-під контролю свідомості. Вони повинні були вільними. Так народилась процедура психоаналізу, тобто його технічне використання.


2.3. Теорія сновидінь

Основні позиції теорії сновидінь Фрейда стверджують:

1. Сновидіння - це спотворений замісник чогось іншого,несвідомого; крім явного сновидіння існує безсвідоме приховане сновидіння, яке і проявляється в свідомості у вигляді явного сновидіння. Вміст безсвідомого це так звані витіснені бажання.

2. Функція сновидінь - оберігати сон. Сновидіння - це компроміс між потребою у сні та намаганнями порушити його без-свідомими бажаннями; галюцинаційні використання бажань, функція якої оберігати сон.

3. Сновидіння проходять обробку: перетворення думок в зорові образи, згущення, зміщення, вторинна обробка, заміна символом.

Теорія сновидінь була докладно викладена Фрейдом у книзі "Тлумачення сновидінь" (1900), - його першій великій роботі з психоаналізу, яка залишилась однією із основних його робіт.


2.3.1. Сенс сновидінь

Чтобы понять природу сновидения, которые появляются в состоянии сна, прежде всего нужно выяснить смысл самого сна, - говорит Фрейд, - является отдых: измученный за день организм в состоянии сна отдыхает. Психологический же смысл сна у потере интереса к внешней среде. Можно было предположить, что сновидение - реакция души на внешние или соматические раздражители, действующие на человека который спит. Однако эти раздражители не могут объяснить всего сновидения, и Фрейд выдвигает следующее фундаментальное предложение: сознательное сновидение - это "искаженный заместитель чего-то другого, не сознательного". Кроме явного сновидения существует бессознательное скрытое сновидение, которое проявляется в сознании в виде явного сновидиння.Иншимы словами: кроме внешних и соматических раздражителей, есть еще раздражители, имеющие психическую, хотя и безсвидому природу, которые действуют на человека который спит, порождая в его сознании сновидения.


2.3.2. Скрытое сновидения

Подсознательных психические раздражители (скрытые сновидения) делятся на две группы. Часть скрытого сновидения - это впечатления за день, остатки, отрывки которых проявляются в сновидении. Вторая часть - главная - часть скрытого сновидения находится в бессознательного (в узком смысле этого слова) - в той сфере психики, где живут подсознательных желаниях. В дневной период времени эти желания вытесняются, не допускаются в сознание определенной инстанцией. (Цензура сновидения, или - в терминах более поздней модели Фрейда - Сверх-Я). Ночью же, когда человек неподвижен и физически не способна осуществить желание которые вытесняются, действие цензуры ослабляется и бессознательные желания проникают в сознание, то есть в сновидение. Бессознательного, вытесненные желания - желание, просто неприемлемы "в этическом, социальном отношении".

Эти желания эгоистичны. Это:

1) сексуальные желания (в том числе - и в особенности - запрещены этическими и общественными нормами - например, инцест)

2) ненависть (к самому "желания мести и смерти самым близким и любимым в жизни - родителям, братьям и сестрам, мужчине или женщине, даже собственным детям").

Бессознательные желания, одеваясь в фрагменты дневных впечатлений, используя их как материал, появляется в сновидении. Именно бессознательное желание является активной, движущей силой скрытого сновидения, которая проталкивает его в явное сновидение, оно отдает психическую энергию для создания сновидения.

Явное сновидение Однако не трудно заметить, что нам снится не одни наши желания, но и галлюцинаторное исполнения желаний, т.е. мы видим наши желания которые осуществились в образной форме (с использованием материала дневных впечатлений), как будто бы наяву. Объяснить этот факт помогает следующая фундаментальная тезис Фрейда: функция сновидения - оберегать сон. Именно этим объясняется видоизменение раздражителей, таких как колокольчик будильника, попадая в сон в сновидение - сновидение защищает сон он этого разговора, который имел прервать его. Так же и бессознательное психическое раздражение - желание, которое прорвалось в сновидение, - должно было бы разбудить человека - для того, чтобы осуществить то желание, человек должен бы проснуться и действовать. Но сновидение, представляет желание уже когда оно осуществилось, и позволяет продолжать спать. Таким образом, сновидения - есть галлюцинаторные, которое исполняет желания, функция которого - защищать сон.


2.3.3. Работа сновидения

В простейшей форме сновидение происходит у маленьких детей и отчасти у взрослых. Это ничем не замаскированное галлюцинаторное исполнения желаний или выражение удовлетворения актуальных соматических потребностей, например, когда спящий человек, страдает от жажды, и видит во сне, как она пьет. Однако обычно скрытые сновидения, перед тем как появиться в сознании спящего человека в виде явных сновидений, проходят определенную обработку (работа сновидения). Работа сновидения состоит из четырех компонентов: превращение мыслей в зрительные образы, сгущение, смещение, вторичная обработка.

1. Превращение работы в зрительные образы. Эта операция очень сложная, поскольку требует изображения абстрактных отношений, содержащихся в мыслях, в виде конкретного, которое только и может храниться в образах. Логические элементы, то, что в языке выражаются абстрактными понятиями и логическими союзами, при этом выпадают, и при толковании сновидения их приходится восстанавливать.

2. Цензура сновидения, которая в дневное время не пропускает неприемлемые желания в сознание, ночью хотя и пропускает их, но при этом искажает до невозможности, пользуясь механизмом сгущения и смещения.

a). Сгущения. Действие сгущения проявляется в том, что несколько элементов скрытого сновидения в явном сновидении воплощаются в одном элементе (например, несколько разных людей сгущаются в одно лицо). Некоторые из элементов скрытого сновидения могут вовсе не изобразиться в явном сновидении.

b). Смещение. Работа смещение выражается в замене элемента скрытого сновидения намеком. Кроме того, этот механизм может делать смещение акцента с одних элементов сновидения на другие, так что наиболее важные элементы скрытого сновидения оказываются почти не заметны в явном сновидении, и наоборот.

c). Вторичная обработка. Вторичная обработка связывает явное сновидение в более или менее осознанное целое - ведь механизмы, которые превращают скрытое сновидение в явное, работают с каждым элементом скрытого сновидения отдельно, поэтому связи, которые в скрытом сновидении были между его элементами, разрушаются. Вторичная обработка приводит в порядок все это, приглаживает получено явное сновидение, придает ему видимость сознания.


2.3.4. Символы

Кроме всего выше перечисленного, существует еще один способ представить в явном сновидении элементы скрытого. Это замещение скрытого элемента символом. Символы, в отличие от обычных элементов явного сновидения, имеют обобщенное (одно и тоже для разных людей) и устойчивое значение. Символы встречаются не только в сновидениях, но и в сказках и мифах, в обыденной речи, поэтическом языке. Число предметов, изображаемых в сновидениях символами, ограничен.


2.4. Табу на теории Фрейда и психоанализ

Концепции и учения Фрейда нередко оказывалось под запретом в Советском Союзе и нацистской Германии, поскольку шли в разрез с государственными идеалами и консервативной моралью тоталитарных государств. Концепции Фрейда затрагивают такие остро-этические проблемы как:

  • инцест ( эдипов комплекс) и гомосексуализм, с точки зрения Фрейда табу на проявление подобных отношений является продуктом культуры,
  • причины возникновения табу,
  • появление вождя,
  • происхождения монотеистических религий (выдвижения собственной версии также встречало неприятие у религиозных граждан).

В Советском Союзе после революции использования психоанализа приветствовалось, был открыт государственный психоаналитический университет. В середине 20-х шла бурная полемика вокруг Фрейда и психоанализа, вопрос о том, нужна ли эта наука молодой советской стране. Наконец психоанализ был объявлен ложью и буржуазным учением, несовместимым с марксизмом. Так, А. Варьяш указывал, что Фрейд "игнорирует экономическую структуру общества", фрейдовское понимание бессознательного "не способно объяснить появление классов", а фрейдизм в целом не может прийти "к правильным выводам".

А. Залкинд отмечал "присущий его учению," сексуальований "гегелевский идеализм" и эклектизм, с "сильным метафизическим привкусом". Сталин непосредственно приложил руку к этому повороту в науке, вернее инициировал процесс ее политизации и деидеологизации.

Апогеем всех этих издевательств над Фрейда является нацистские преследования. В третьем рейхе за исследования в области Фрейда клеймили, как человека, который болеет половыми растлением, непристойное и аморальное человека. Только благодаря личному вмешательству Франклина Рузвельта и других влиятельных лиц, а также достаточно большом выкупа, который оплатили нацистам, его удалось вывезти в Англию.


3. Основные работы

Мемориальная доска на доме в Пржибори (Чехия), где родился Зигмунд Фрейд
  1. 1887 Studie ber Coca Digitalisat
  2. 1893 О психические механизмы феномена истерии (ber den psychischen Mechanismus hysterischer Phnomene zusammen mit Breuer)
  3. 1895 Entwurf einer Psychologie (рукопись; совместно с Бройер)
  4. 1895 Исследования истерии (Studien ber Hysterie).
  5. 1896 Этиология истерии (Zur tiologie der Hysterie)
  6. 1900 Толкование сновидений (Die Traumdeutung)
  7. 1904 Психопатология обыденной жизни (Zur Psychopathologie des Alltagslebens)
  8. 1905 Остроумие и его отношение к бессознательному
  9. 1905 Три очерка по теории сексуальности (Drei Abhandlungen zur Sexualtheorie)
  10. 1908 Die 'kulturelle "Sexualmoral und die moderne Nervositt
  11. 1910 Леонардо да Винчи - Воспоминание детства
  12. 1913 Тотем и табу (Totem und Tabu)
  13. 1914 История психоаналитического движения (Zur Geschichte der psychoanalytischen Bewegung)
  14. 1915 Размышления о войне и смерти (Zeitgemes ber Krieg und Tod)
  15. 1916 Trauer und Melancholie
  16. 1917 Введение лекций в психоанализ (Vorlesungen zur Einfhrung in die Psychoanalyse)
  17. 1920 По ту сторону принципа удовольствия (Jenseits des Lustprinzips)
  18. 1921 Психология масс и анализ Я человека (Massenpsychologie und Ich-Analyse)
  19. 1923 Я и Оно (Das Ich und das Es)
  20. 1925 Selbstdarstellung
  21. 1927 Будущее одной иллюзии (Die Zukunft einer Illusion)
  22. 1930 Недовольство культурой (Das Unbehagen in der Kultur)
  23. 1933 Почему война? (Warum Krieg?)
  24. 1933 Neue Folge der Vorlesungen zur Einfhrung in die Psychoanalyse
  25. 1937 Анализ конечный и бесконечный (Die endliche und die unendliche Analyse)
  26. 1939 Моисей монотеизм (Der Mann Moses und die monotheistische Religion)

4. Переводы на украинский

  • Фрейд З. Введение в психоанализ. - К.: Основы, 1998. - 709 с.
  • Фрейд З. Три очерка по теории сексуальности / / Психология и общество. - 2008. - N 4. - С. 45-91

Литература

Википедия содержат высказывания, автором которых является: Зигмунд Фрейд
  • Виталий Аблицов "Галактика" Украина ". Украинская диаспора: выдающиеся фигуры" - К.: КИТ, 2007. - 436 с.

код для вставки
Данный текст может содержать ошибки.

скачать

© Надо Знать
написать нам