Надо Знать

добавить знаний



Карл Маркс


Karl Marx 001.jpg

План:


Введение

Карл Генрих Маркс ( нем. Karl Heinrich Marx , 5 мая 1818, Трир - 14 марта 1883, Лондон) - немецкий философ, социолог, экономист, политический журналист. Его научные произведения и экономические исследования, объединенные в теоретическое учение, которое называют марксизмом, сформировали основу коммунистического и социалистического движения.

Произведения Маркса, больше, чем любого другого, повлияли на развитие теоретической мысли и исторические события 20 века. Опрос, проведенный Би-Би-Си в 1999 во всем мире, назвал Маркса "величайшим мыслителем тысячелетия" [2].


1. Биография

1.1. Юность

Карл Маркс родился третьим ребенком в семье адвоката в Трире в доме по адресу Брюкергассе 664 [3] (теперь это Брюкергассе 10, где находится музей Маркса). 15 октября 1819 года их семья переехала в новый дом по адресу Симеонштрассе 8 (теперь на этом месте установлена ​​памятная плита). Его отец, Генрих (Гиршель) Маркс (Heinrich Marx), и мать, Генриетта Пресбург (Пресборк), происходили из семей раввинов [4]. Дед со стороны матери был нидерландским раввином. [5], семья матери была достаточно зажиточной, она была теткой посылок компании Philips. В 1817 году отец принял протестантство, чтобы не лишиться звания судебного советника. Маркса окрестили в шестилетнем возрасте. В этом, видимо, нужно искать корни его критического отношения к религии.

В 1830 - 1835 годах Маркс учился в Трирский городской гимназии, окончив ее с отличием в 17-летнем возрасте. В 1836 году он обручился со своей будущей женой Женни фон Вестфален (Jenny von Westphalen). Окончив гимназию в Трире, Маркс поступил в университет, сначала в Бонни, затем в Берлине, изучал юридические науки, но впоследствии увлекся историей и философией.


1.2. Развитие до 1849

В 1841 Карл Маркс окончил университет, представив экстерном университетскую диссертацию на тему сравнения натурфилософов Демокрита и Эпикура. По своим взглядам Маркс был тогда гегельянцем - идеалистом. В Берлине он вошел в кружок молодогегельянцив ( Бруно Бауэр и др.)., которые стремились делать из философии Гегеля атеистические и революционные выводы.

Первые произведения Маркса также свидетельствуют о его принадлежности к молодогегельянцив. В его статьях содержится анализ и критика гегелевской философии.

По окончании университета Маркс переселился в Бонна, рассчитывая на профессуру. Но реакционная политика правительства заставила Маркса отказаться от научной карьеры. В это время рейнские радикальные буржуа, имевшие конфликт с левыми гегельянцами, основали в Кельне оппозиционную газету: "Ное Райнише Цайтунг", которая начала выходить 1 января 1842 года. В 1842 - 1843 годах Карл Маркс работал журналистом и редактором в "Райнише Цайтунг" в Кельне. Вначале Маркс высказывался за отмену цензуры, затем перешел к открытой критике правительства (многие его статьи были запрещены цензурой или подвергались жесткой правке).

К началу января Маркс почти открыто призывал к революционному свержению прусской монархии и замене ее демократическим правлением. Это переполнило чашу терпения правительства, и в марте 1843 газету закрыли. Еще раньше Марксу пришлось оставить должность редактора, но даже его увольнение не спасло газету. Газетная работа показала Марксу, что он недостаточно знаком с политической экономией, и он усердно принялся за ее изучение, продолжая работать журналистом.

В 1843 году Маркс женился аристократкой Дженни фон Вестфален, племяннице основателя концерна Phillips. Молодая семья переехала в Париж, где Маркс познакомился с Генрихом Гейне и в 1844 начал дружбу с Фридрихом Энгельсом [6], с которым его до конца жизни объединяла совместная работа. Именно Энгельс обратил внимание Маркса на положение рабочего класса.

В 1846 был изгнан из Парижа, так же как Энгельс, и он переехал в Брюссель. Там они написали работу Немецкая идеология, который критикует идеи Гегеля и молодогегельянцив. Весной 1847 г. Маркс и Энгельс примкнули к тайному пропагандистскому обществу Союз коммунистов - обществу немецких эмигрантов, с которыми Маркс познакомился в Лондоне. По поручению общества они составили знаменитый "Манифест Коммунистической Партии", вышедший в 21 февраля 1848.

Когда разразилась февральская революция 1848, Маркс был выслан из Бельгии. Он приехал опять в Париж, а оттуда, после мартовской революции, в Германию, в Кельн. Там он попытался снова выдавать "Rheinische Zeitung". Газета выходила с 1 июня 1848 в 19 мая 1849, после чего была закрыта из-за экономических трудностей и цензуры.

Карл Маркс в юности

1.3. Лондонское изгнание

Карл Маркс был выслан из Германии 16 мая 1849. Он отправился со своей семьей сначала в Париж, был выслан и оттуда после демонстрации 13 июня 1849 и уехал в Лондон, где и жил до самой смерти.

Условия эмигрантской жизни были крайне тяжелы. Нужда душила Маркса и его семью. Без постоянной финансовой поддержки Энгельса и случайного заработка от написания статей в газеты, Маркс не только не смог бы закончить "Капитал", но и неминуемо погиб бы под гнетом нищеты. В это время были созданы его главные экономические произведения.

В период с 1856 до 1857 года Карл Маркс опубликовал в газетах "Свободная пресса Шеффилда" (The Sheffield Free Press) и "Свободная пресса" (The Free Press) серию статей под названием "Разоблачение дипломатической истории XVIII века" (Revelations of the Diplomatic History of the 18th Century), которые в 1899 году были переизданы, по материалам, которые подготовила его дочь Элеонора, как отдельная книга с названием "Тайная дипломатическая история XVIII века" (Secret Diplomatic History of the Eighteenth Century).

В 1864 Маркс организовал "Международную рабочую ассоциацию (International Workingmen's Association, позднее переименованная в Первый Интернационал). На торжественной речи по поводу создания ассоциации Маркс неправильно процитировал премьер-министра Глэдстон, исказив его слова так, что те приобрели прямо противоположный смысл (Тот якобы заявил "Это опьяняющий рост богатства полностью ограничен имущими классами". На самом деле тот сказал С тревогой и болью смотрел бы я на опьяняющий рост богатства, если бы оно было ограничено теми, кто находится в благоприятных обстоятельствах. "и объяснил, что рост богатства Великобритании существенно улучшает положение и британских трудящихся). Эта фальсификация (или ошибка) сильно дискредитировала организацию.

Вначале организация состояла из анархистов, британских трейдюнионистив, французских социалистов и итальянских республиканцев. Позже разногласия между Марксом и лидером анархистов Михаилом Бакуниным привели к разрыву с анархистами, которые были изгнаны из организации. В 1872 году, после разгрома Парижской Коммуны и в условиях нарастания реакции, Первый Интернационал переехал в Нью-Йорк, но через 4 года, в 1876 году, был распущен на Филадельфийской конференции. Все попытки возобновления организации на протяжении последующих 5 лет не были успешными. Второй Интернационал, в который сегодня входят ведущие партии Великобритании, Франции, Германии, Испании и многих других стран Евросоюз, был установлен в 1889 году как преемник Первого Интернационала, через 6 лет после смерти его основателя.

1867 вышел первый том "Капитала".

Карл Маркс умер в Лондоне в возрасте 64 лет и там похоронен на кладбище "Highgate-Cemetery". Последние тома "Капитала" изданы Энгельсом после смерти Маркса.


1.4. Семья

У Маркса было 7 детей: Дженни Каролина (Дженни Лонге, 1844-83), Дженни Лаура (Лаура Лафарг, 1845-1911), Эдгар (1847-1855), Генри Эдвард Гай ("Гвидо", 1849-1850), Дженни Эвелин Фрэнсис ("Францишка", 1851-52), Дженни Джулия Элеонора (1855-98). Один ребенок умер прежде, чем получила имя в июле 1857. Несмотря на небольшие доходы, Маркс пытался обеспечить для своей жены Дженни и детей условия жизни середнього класу. Його дружина померла у 1881. Після її смерті, в останні 15 місяців життя, Маркс захворів на катар, який незабаром перейшов у бронхіт і запалення легень.


2. Вчення

Маркс разом з Фрідріхом Енгельсом створив цілісну та послідовну матеріалістичну систему поглядів на світ, історію людства та розвиток общества. Ця система поглядів отримала назву марксизм і стала ідеологією марксистського руху.

2.1. Ідейно-теоретичні витоки поглядів

У розвитку своїх ідей Маркс спирався на спадщину німецької класичної філософії, англійської політекономії і французького утопічного соціалізму [7].

2.2. Матеріалістична діалектика

На відміну від ідеалістичної діалектики Гегеля, марксистська діалектика є матеріалістичною. За Марксом не свідомість чи Бог створюють матерію, а навпаки матерія у своєму постійному русі та розвитку створила свідомість. Пізнання можливе через органи чуття та розум, а практика є мірилом, яким вимірюється світ та є єдиним критерієм істини.

Діалектичний метод Маркс застосовує також щодо історії, формулюючи матеріалістичний погляд на історію. Не духовний процес, а матеріальні умови є визначальними у розвитку общества. У суспільному виробництві люди протягом свого життя перебувають у виробничих відносинах, які, насамперед, залежать від рівня розвитку продуктивних сил. Сукупність цих виробничих відносин є економічним базисом суспільства, на якому ґрунтуються всі інші процеси життя, зокрема, соціальні, політичні та духовні. Отже, не свідомість окремих людей визначає їхнє буття, а суспільне буття визначає їхню свідомість. На певній стадії розвитку матеріальні сили виробництва починають конфліктувати із виробничими (економічними) відносинами. У випадку, коли виробничі відносини гальмують розвиток продуктивних сил чи вступають з ними у протиріччя - виникає підґрунття для соціальної революції. Зміна економічної бази призводить до зміни суспільства. Але нова форма суспільства виникає тільки там, де існують кращі альтернативи, оскільки людство не ставить собі завдання, які воно не здатне вирішити (див. Гегеля - теза містить антитезу). Буржуазне суспільство є останньою стадією передісторії - останньою формою антагоністичного суспільного виробництва.

В історії людства нічого не трапляється випадково чи стихійно, а все є наслідком чи пов'язано з розвитком економічних та торгових відносин (товарного виробництва). Суспільний розвиток відбувається незалежно від людського мислення, тобто є об'єктивним процесом. Передумовою виникнення безкласового суспільства є, по-перше, розвиток універсальної робочої здатності: універсальність робочої сили через відповідний розвиток навиків в процесі виробництва. Таким чином, робочий клас усвідомлює факт свого становлення універсальними виробниками світу. Другою передумовою виникнення безкласового суспільства є зубожіння населення. Досягнувши певного карколомного пункту, робочий клас скаже: "я є нічим, а мусів би бути усім!". Тоді капіталізм руйнується та виникне соціалізм, а пізніше комунізм.

Релігію Маркс називав "опієм народу" - явищем, яке виникає на певній (ранній) стадії розвитку людства.

Маркс писав, що соціалізм / комунізм буде найбільш вільним, демократичним та соціальним суспільством. Після соціалістичної революції держава поступово вмирає, виникає комунальне самоуправління, децентралізована поліція, замість підприємств - об'єднання. Кожен працює згідно з його можливостями, а отримує відшкодування згідно зі своїми потребами. Такий суспільний стан вимагає як багатства матеріальних речей, так і людей, які можуть контролювати свої потреби.


2.3. Відчуження людини

С поділом праці збільшується відчуження людини. Суть людини полягає в єдності її праці, життя та спільноти. Але вона не просто працює, а виробляє те, що потребує для свого життя. В системі поділу праці не споживча вартість, а мінова вартість є визначальною, точніше те, скільки отримує за свою працю, оскільки не є власником виробництва. Людина є колесом у великій машині, робоча сила стає також товаром, який може купуватися та продаватися. В капіталістичному суспільстві працівник відчужується від результатів своєї праці так, що він сам собі стає чужим, а також інші люди стають йому чужими.

Пам'ятник Карлу Марксу в м. Житомирі

Вирішення цієї проблеми полягає в подоланні поділу праці, що не значить повернення до непродуктивної праці та простих умов життя. Нові працівники є універсальними, вони впізнали би себе в своїй продукції, але на вищому рівні, бо стали би універсальними виробниками світу (негація негації - див. Гегеля). А людська суть є сукупністю суспільних відносин (див. Аристотель).


2.4. Теорія класів і класової боротьби

2.5. Економічна теорія криз

Маркс визначив природу криз у капіталістичному суспільстві та довів [ ] невипадковість та закономірну періодичність криз у буржуазному суспільстві. Капіталіст (власник фабрики, корпорація) намагається збільшувати свої прибутки, а для цього збільшує норми вироботки та систематично зменшує витрати на оплату найманої праці, тобто заробітну плату працівників. Однак, оскільки, працівники є членами суспільства, яке споживає вироблену продукцію, відповідно зменшується попит та виникає криза перевиробництва, коли вироблену продукцію немає кому купувати.

Як економіст Маркс не розробляє проект майбутніх соціалістичних форм суспільства, тобто його система не є нормативною, а позитивною (він пояснює та аналізує, а не надає рекомендації). Соціалістичні утопії, на його думку, обмежують революційне мислення, оскільки там вимагається підтримка вищих верств населення, які добровільно ніколи не підтримуватимуть такі ідеї. Робочий клас може лише шляхом соціалістичних перетворень реалізувати свою свободу. Ця свобода є для Маркса економічною проблемою. Тому він ретельно аналізує капіталістичну систему. Проте, він не просто критикує вчення англійських класиків, але інтерпретує по-своєму та доповнює їх вчення. Саморуйнація капіталістичної системи є результатом спрямованості всієї історії до остаточної форми суспільства - соціалізму.

У часи, коли жив Маркс, не було таких понять як "глобалізація", "споживацтво", "постіндустріальне суспільство", "інформаційне суспільство", тому у наукових працях Маркса немає відповідей на деякі гострі проблеми сучасної світової економіки. Але це не зменшує методологічного значення творів Маркса як цінного першоджерела для вивчення проблем глобальної економіки. [ Джерело? ]


2.5.1. Теорія трудової вартості та додаткової вартості

Якщо застосовувати послідовно теорію про трудову вартість товару Рікардо, прибуток підприємців обґрунтувати не можливо. Якщо вартість товару не дорівнює середній кількості робочих годин, які необхідні для його виробництва, тоді прибуток неможливий. З іншого боку, згідно з цією теорією, робітники отримуватимуть тільки ту платню, якої вистачає для виживання. Тому ця теорія не могла бути правильною. Проте, Маркс не намагався запропонувати нову теорію оплати праці, він її тільки по-своєму перетлумачив: вартість товару відповідає виконаній праці, проте, робітники отримують тільки стільки, скільки їм потрібно для виживання. Всі інші години, які не оплачуються, є додатковою вартістю. Її привласнює собі капіталіст, не маючи на це права, оскільки тільки робота є продуктивним фактором. Таке використання робочої сили капіталістами є наслідком капіталістичної системи, а не результатом обману або більшої влади з боку конкретного капіталіста.


2.5.2. Закон про зменшення ставки прибутку

Витрати виробництва (загальний капітал) складаються із робочої сили (змінний капітал) та товарів, що куплені на ринку (постійний капітал). Останній не виробляє додаткової вартості, але, згідно з Марксом, забирає її. Чим капітало-інтенсивнішим є виробництво, тим меншим відсоток прибутку = додаткова вартість / загального капіталу (при константному відсотку використання). Внаслідок цього, із прибутку фінансуються нові інвестиції, які збільшують продуктивність та відсоток додаткової вартості. З іншого боку, через постійну акумуляцію збільшується постійний капітал та відсоток прибутку зменшується. Цей факт, а також конкуренція між підприємцями змушує капіталістів акумулювати в повному обсязі додаткову вартість з метою збільшення загального прибутку для компенсації зменшеного відсотку прибутку.


2.5.3. Кризові фази

  1. Прибуток збільшується внаслідок збільшення виробництва. В свою чергу збільшується зайнятість, а також інвестиції.
  2. Через акумуляцію додаткової вартості та використання її для інвестицій зменшується попит працюючого робочого класу. Окрім цього, через купівлю нових апаратів виробництва люди звільнюються, що призводить до додаткового зменшення попиту.
  3. Возникает общий кризис, уменьшаются цены на товары и рабочую силу. Вместе, постоянный капитал обесценивается. Процент прибыли увеличивается и таким образом, увеличение производства (увеличение наемных работников) становится привлекательной альтернативой. Это приводит к возвращению в 1-й фазы.

2.5.4. Тезис о возникновении бесклассового общества

Постоянные кризисы пагубно влияют на социальную структуру (в смысле Гегеля - количественные изменения влияют на качественные). Все больше малых и средних предприятий разоряются и происходит концентрация капитала в нескольких руках. С другой стороны, все больше становится количество безработных, они обеднеют (теория обнищания). Таким образом, массы восстают против капиталистов и капиталистическая система доходит до саморазрушения. Идет социалистическая революция и общественный класс капиталистов исчезает. Однако классовая структура общества сохраняется, пока революционный класс пролетариев не саморозчиниться в народе. На пути к таким изменениям, писал Маркс в своих работах, будет много препятствий, бед и страданий, то есть приход пролетариата скорее всего будет ознаменован мощными общественными изменениями и потрясениями. (Эти мысли Маркса встречаются в русском переводе 1920-х годов, однако впоследствии его труда переводят заново, чтобы не было таких явных намеков на тогдашний СССР. [ Источник? ])


3. Современники о Карла Маркса

Н. А. Морозов :

Я уже видел тогда в эмиграции его портреты ... и смеясь, помнится, сказал ему, что он поразительно похож на свой портрет. А он тоже смеясь ответил мне, что и помимо этого случая бывало странно слышать о своем сходстве со своими портретами, тогда как обычно портреты схожи с оригиналом. Он был очень внимателен и приветлив ко мне, хотя и в голосе, и в манерах чувствовалось сознание им своего выдающегося положения. {{Fact}

Вильгельм Либкнехт:

Маркс был строгим пуристом, он часто тщательно и долго подыскивал правильный выражение. Он ненавидел излишнее употребление иноязычных слов, и если он, несмотря на это, часто употреблял иностранные слова - там, где предмет этого и не требовал, - это следует объяснить тем, что он долго находился за границей, главным образом в Англии. Но какое огромное количество оригинальных, чисто немецких словообразований и словосочетаний находим мы у Маркса, который, несмотря на то, что он две трети своей жизни был за границей, имеет огромные заслуги перед немецким языком и относится к величайших мастеров и создателей немецкого языка ... [ Источник? ]


4. Произведения

  • Экономически-философские рукописи [впервые опубликованы 1932 после смерти Маркса] (konomisch-philosophische Manuskripte, 1844)
  • Тезисы о Фойербаха [впервые опубликованы 1888 года после смерти Маркса] (Thesen ber Feuerbach, 1845)
  • Святое семейство [в соавторстве с Фридрихом Энгельсом] (Die heilige Familie, 1845)
  • Немецкая идеология [в соавторстве с Фридрихом Энгельсом; впервые опубликована 1932 после смерти Маркса] (Die deutsche Ideologie, 1846)
  • Нищета философии (Das Elend der Philosophie, 1847)
  • Манифест коммунистической партии [в соавторстве с Фридрихом Энгельсом] (Manifest der Kommunistischen Partei, 1848)
  • Наемный труд и капитал (Lohnarbeit und Kapital, 1849)
  • Классовой борьбы во Франции 1848-1850 (Die Klassenkmpfe in Frankreich 1848 bis 1850, 1850)
  • Висимнацяте Брюмера Луи Бонапарта (Der achtzehnte Brumaire des Louis Bonaparte, 1852)
  • Очерк критике политической экономии [впервые опубликован в 1939 году, после смерти Маркса] (Grundrisse der Kritik der politischen konomie, 1857-1858)
  • К критике политической экономии (Zur Kritik der politischen konomie, 1859)
  • Господин Фогт (Herr Vogt, 1860)
  • Заработная плата, цена и прибыль (Lohn, Preis und Profit, 1865)
  • Капитал, т. 1 (Das Kapital. Band 1, 1867)
  • Гражданская война во Франции (The Civil War in France, 1871)
  • Критика Готской программы (Kritik des Gothaer Programms, 1875)
  • Капитал, т. 2 [опубликовано под редакцией Фридриха Энгельса после смерти Маркса] (Das Kapital. Band 2, 1885)
  • Капитал, т. 3 [опубликован под редакцией Фридриха Энгельса после смерти Маркса] (Das Kapital. Band 3, 1894)
  • Капитал (Теории прибавочной стоимости), т. 4 [опубликован под редакцией Карла Кауцького после смерти Маркса] (Das Kapital (Theorien ϋber den Mehrwert). Band 4, 1905-1910)

5. Издание Украинской

  • Карл Маркс и Фридрих Энгельс. Коммунистический манифест / Пер. с нем. - Киев, 1918.
  • Карл Маркс и Фридрих Энгельс. О диктатуре пролетариата (собрал Е.Дран) / Пер. с нем. С.Викула. - Берлин-Киев, 1921. - 32 с.
  • Карл Маркс. Заработная плата, цена и прибыль / Пер. с нем. А.Бондаренко под ред. Г.Петренка. - Харьков-Берлин-Нью-Йорк: украинская-американское издательство Космос, 1923. - 70 с.
  • Карл Маркс. Нищета философии. Ответ на "Философию нищеты" Прудона / Пер. с нем. С.Викула. - Харьков-Берлин-Нью-Йорк: украинская-американское издательство Космос, 1923. - 136 с.
  • Карл Маркс. Наемный труд и капитал / Пер. с нем. - М.: "Красный путь", 1925.
  • Карл Маркс. Висимнацяте Брюмера Луи Бонапарта / Пер. с нем. М. и И. Степановы. - М.: Государственное издательство Украины, 1925. - 106 с.
  • Карл Маркс. Гражданская война во Франции / Пер. с нем. С.Буда. - М.: "Красный путь", 1925. - 72 с.
  • Карл Маркс. К критике политической экономии / Пер. с нем. Порш под ред. Е.Касяненка. - М.: Государственное издательство Украины, 1926. - 198 с.
  • Карл Маркс. Капитал. Критика политической экономии. Том I. Кн. I / Пер. с нем. под ред. А.Ричицького и В.Щербаненка. - М.: Государственное издательство Украины, 1927.
  • Карл Маркс. Фейербах / Пер. с нем. - М.: Государственное издательство Украины, 1930.
  • Карл Маркс и Фридрих Энгельс. Избранные письма / Заключил В.В.Адоратський. Перевел О.Соболив. - М.: Партвидав "Пролетарий", 1931.
  • Карл Маркс. Классовой борьбы во Франции 1848-1850 / Пер. с нем. П.Бензя. - М.: Партвидав "Пролетарий", 1932. - 116 с.
  • Карл Маркс. Критические внимание на книгу А.Вагнером "Общая или теоретическая национальная экономия" / Пер. с нем. под ред. Д.Рабиновича. - М.: Партвидав "Пролетарий", 1932. - 40 стр.
  • Карл Маркс. Письма к Кугельману (по годам 1862-1874). - М.: Партвидав "Пролетарий", 1933. - 116 с.
  • Карл Маркс. Капитал. Критика политической экономии. Том I. Кн. I / Пер. с нем. под ред. Д.Рабиновича. - Киев: Партвидав ЦК КП (б), 1934. - 840 с.
  • Карл Маркс. К критике политической экономии / Пер. с нем. под ред. Д.Рабиновича. - Киев: Партвидав ЦК КП (б), 1935.
  • Карл Маркс. Капитал. Критика политической экономии. Том III. Ч. I. Кн. III / Пер. с нем. под ред. Д.Рабиновича. - Киев: Партвидав ЦК КП (б), 1936. - 440 с.
  • Карл Маркс. Избранные произведения. Том 1. / Пер. с нем. под ред. Д.Рабиновича. - Киев: Партвидав ЦК КП (б), 1936.
  • Карл Маркс. Критика Готской программы. - М.: Издательство политической литературы при СНК УССР, 1938. - 78 с.
  • Карл Маркс и Фридрих Энгельс. Из ранних произведений / Пер. с рус. - М.: Издательство политической литературы Украины, 1973. - 596 с.
  • Карл Маркс и Фридрих Энгельс. Манифест коммунистической партии / Пер. с нем. - Киев: "Вперед", 2010. - 56 с.

6. Сноски

  1. Mehring, Franz, Karl Marx: The Story of His Life (Routledge, 2003) pg. 75
  2. " Marx the millennium's "greatest thinker ' ", BBC News World Online, 1 October 1999. Проверено November 23, 2010.
  3. Wheen 2001 p. 8 AND P. 12
  4. Explorations in Classical Sociological Theory: Seeing the Social World. - Pine Forge Press, 2 November 2005. ISBN 978-1-4129-0572-5.
  5. Wheen 2001. pp. 07-09, 12
  6. "Karl Marx - Stanford Encyclopaedia of Philosophy" . http://plato.stanford.edu/entries/marx/ . . First published Tue 26 Aug 2003; substantive revision Mon 14 Jun 2010. Accessed 4 March 2011.
  7. Ленин В.И. Три источника и три составные части марксизма. Полное собрание сочинений, т. 23. К., 1972.

Литература

  • Ю.Стеклов. Карл Маркс, его жизнь и деятельность. - Харьков-Берлин-Нью-Йорк: украинская-американское издательство Космос, 1922.
  • Философская эволюция Маркса / / Георгий Плеханов. Сочинения. - М.: Госиздат Украины, 1930.
  • Ф.Меринг. Карл Маркс. История его жизни. Пер. с нем. П.Бензя. - М.: Государственное издательство Пролетарий, 1931.
  • В.И.Ленин. Карл Маркс / / Карл Маркс. Капитал. Критика политической экономии. Том I. Кн. I. - Киев: Партвидав ЦК КП (б), 1934.

См.. также

Википедия содержат высказывания, автором которых является: Карл Маркс

код для вставки
Данный текст может содержать ошибки.

скачать

© Надо Знать
написать нам