Надо Знать

добавить знаний



Карпаты (Львов)



План:


Введение

"Карпаты" - футбольный клуб премьер-лиги Украины по Львова. Основанный 18 января 1963 года. Единственный клуб за всю историю Кубка СССР, выиграл трофей, выступая не в высшей лиге (1969 год). Двукратный финалист Кубка Украины : 1993 и 1999. Полуфиналист Кубка СССР (1972, 1979), Кубка Украины (сезон 2005/06). Бронзовый призер чемпионата Украины 1997/98, высшее достижение в чемпионате - 4-е место (сезоны 1976-весна и 1976-осень).

В 1963-2011 годах "Карпаты" проводили домашние поединки на стадионе "Украина" (28 051 мест). С декабря 2011 клуб играет на стадионе "Арена Львов" (34 915 мест), построенном для проведения чемпионата Европы 2012 года.


1. История

1.1. Создание клуба

"Карпаты"

Историческая полосатая форма.
Характерная для 1960-х годов

Подробнее в статье Сельмаш (футбольный клуб, Львов)
Подробнее в статье Сезон Карпат (Львов) 1963

Официальная дата создания команды "Карпаты" - 18 января 1963 года. В сезоне 1962 львовская команда "Сельмаш", выиграв чемпионат и Кубок Львовской области, получила право играть в классе "Б". Однако перед началом сезона 1963 Федерация футбола СССР провела очередную реорганизацию советского футбола - создано вторую группу класса А (переходную лигу между классом "Б" и классом "А"), где было предусмотрено место для команды из Львова. В то время в городе была лишь армейская команда СКА (Львов), где игроки долго не задерживались, потому покидали клуб после окончания военной службы, а сильнейших брал к себе главный армейский клуб страны - ЦСКА (Москва). Поэтому руководство города решило создать независимый от войска гражданский коллектив, где можно было бы собирать сильнейших игроков Львова.

В декабре 1962 года в здании областного совета профсоюзов на проспекте Шевченко в кабинете тогдашнего главы профсоюзов Львовской области и экс-председателя областной федерации футбола [1] Глеба Васильевича Климова собрались тренеры "Сельмаша" Юрий Зубач и Василий Соломонко, а также директор завода "Львовсельмаш" Иван Калиниченко, чтобы обсудить название нового клуба. Название "Сельмаш" признали неподходящим для соревнований такого высокого ранга. Рассматривали варианты "Спартак" или "Динамо", потому что такие клубы существовали в конце 1940-х во Львове, и название "Галичина", которую признали слишком патриотической, ведь коммунистическое руководство не утвердило бы ее. Топоним "Карпаты" предложили Глеб Климов и Юрий Зубач, обосновав это тем, что по географическому принципу назван, например, Днепропетровский "Днепр" [2].

Усі колективи в радянський час були "прив'язані" до певних виробничих об'єднань чи спортивних товариств, тому "Карпати" ввійшли до товариства "Авангард", а патроном і спонсором клубу став Львівський телевізійний завод "Електрон". С "Сільмаша" в новоствореній команді опинилося тільки двоє: Ігор Кульчицький (майбутній капітан у кінці 1960-х) і Йосип Фалес, зате новостворений клуб перебрав смугасті зелено-білі кольори "Сільмаша". Команду підсилили гравцями львівського СКА і приїжджими футболістами. Перед львівськими вболівальниками колектив вперше постав 14 апреля 1963 року, коли у товариській грі на стадіоні "Динамо" (зараз на його місці височить будівля львівської обласної ДПА [3]) "Карпати" приймали "Зеніт" (Іжевськ) - перемога 1:0. Єдиний м'яч забив капітан команди Олександр Філяєв [4].

Офіційний дебют "Карпат" відбувся 21 квітня 1963 року проти гомельського "Локомотива" (перемога 1:0, гол на рахунку Анатолія Крощенка). Перший свій сезон клуб завершив на 7 місці серед 18 команд.


1.2. Перші сезони

У середині 60-х львів'яни закінчували чемпіонати у другій групі класу "Б" переважно у першій десятці - для вищих досягнень бракувало стабільності виступів. Серед гравців виділялись захисник Володимир Валіонта, півзахисник Ігор Кульчицький, нападники Анатолій Крощенко і Валентин Гусєв. В 1965 році колектив був за крок від пониження у класі через недолугий регламент чемпіонатів СРСР. Посівши пристойне, 9-те місце серед 32 клубів, "Карпати" мусіли по завершенні першості у перехідних іграх боротися із переможцем української зони класу "Б" - СКА (Львів), а згідно з регламентом мусів залишитися лише один представник від міста. СКА (Львів) - тогорічний переможець української зони класу "Б" і чвертьфіналіст Кубка СРСР, клуб досвідченіший та старший, переміг 2:0 і 3:0. Але керівництво радянського футболу в останній момент вкотре змінило структуру першостей СРСР і до другої групи класу "А" потрапили обидві команди. Після закінчення сезону 1965 і перехідних ігор Карпати покинуло кілька досвідчених гравців, на місце яких важко було знайти гідних замінників.

У чемпіонаті 1966 р. відбулося значне оновлення складу, дебютувало багато молодих футболістів, які згодом прославляться на всесоюзній арені перемогою у Кубку СРСР 1969 та виходом до вищої ліги. Це, зокрема, Ростислав Поточняк і Володимир Данилюк. Юні гравці були недосвідченими - зміна поколінь негативно позначилась на результатах - у 1966 та 1967 роках "зелено-білі" фінішували, відповілно, на 14 і 7 позиції. Ці два сезони відзначилися багатьма кадровими перестановками - курс на омолодження послідовно і жорстко проводив головний тренер Євген Лемешко. Потроху гра налагодилась - якщо на початку сезону 1967 перемоги давались важко, то у другій половині чемпіонату Карпати були серед лідерів і тільки дві поспіль поразки на фініші відкинули колектив на 7-е місце. Также 22 серпня 1967 р. в грі проти "Труда" у Воронежі свій перший мяч за "Карпати" забив Володимир Данилюк. Протягом 1960-х і 1970-х років цей футболіст стане найкращим бомбардиром в історії клубу, а його рекорд, 88 голів, не побито і до сьогодні.

12 августа 1968 року "Карпати" зафіксували найбільшу лігову перемогу за всі часи - у Львові "Неман" (Гродно) програв з рахунком 0:8. Загалом протягом першості 1968 "Карпати" забили 80 голів у 40 матчах і отримали престижний приз українського журналу "Старт" за найкращу різницю забитих і пропущених м'ячів (+46). Цей випадок залишився єдиним в історії вручення призу, коли його отримала команда не з вищої ліги. "Карпати" виграли змагання у своїй підгрупі, випередивши київський та одеський СКА, і здобули право змагатися за вихід до вищої ліги з переможцями інших підгруп.

У фінальній групі суперниками були "Уралмаш" (Свердловськ), "Іртиш" (Омськ) та "Суднобудівник" (Миколаїв). Ігри відбувалися у Сочі в одне коло. Протягом першої гри проти "Суднобудівника" "Карпати" володіли перевагою, але пропустили гол на останніх хвилинах поєдинку і поступились. Омський "Іртиш" було розгромлено 4:0. Отож перед вирішальним матчем з "Уралмашем" львів'яни мали на очко менше від росіян, тому лише перемога виводила "зелено-білих" до найвищого дивізіону. Гра завершилась з рахунком 1:1 - гол росіяни забили з офсайду, який не помітив боковий арбітр Хярмс, і у "вишку" вийшли свердловці. Наступного року той самий лайнсмен судитиме гру "Карпат" у фіналі Кубка СРСР, після якої визнає, що упереджене ставлення до українців у фінальному турнірі в Сочі було наслідком вказівок "зверху" - до вищої ліги мусів потрапити "Уралмаш".

Український клуб остаточно пройшов стадію зігравання молодих гравців між собою - зформувався колектив, який вважали одним з найкращих у другому дивізіоні. У сезоні 1968 в складі "Карпат" було тільки два гравці, які мали понад 28 років. Основу колективу складали футболісти 20-25-річного віку. Як виявилося згодом, найбільші досягнення були попереду.


1.3. Кубок СРСР 1969

Склад у фіналі Кубка СРСР 1969.
Головний тренер: Ернест Юст.
Начальник команди: Карло Мікльош.

1969 рік знову був перехідним у радянському футболі - наступного сезону стартувала перша ліга. До неї виходило 3 найкращі команди підгрупи. Керівництво "Карпат" поставило завдання потрапити у цю трійку. Новим головним тренером став Ернест Юст. У чемпіонаті до трійки потрапити не вдалося - всі сили команда кинула на кубкову боротьбу.

В Кубку СРСР "Карпати" в домашніх матчах здолали одеський СКА, єреванський "Арарат", одеський "Чорноморець" і у 1/4 фіналу мали грати з воронезьким "Трудом". Але якщо попередні три гри волею жереба львів'яни проводили вдома, то проти воронежців, які несподівано вибили московський "Спартак" повинні були грати на виїзді. Важка перемога 1:0 вивела "Карпати" до півфіналу - на миколаївський "Суднобудівник". 50 тисяч уболівальників на трибунах чекали своєрідного реваншу - минулого року саме миколаївці завдали "зелено-білим" єдиної поразки у фінальній групі в Сочі і тих очок забракло львів'янам для виходу у вищу лігу. Цього разу "Карпати" перемогли - 2:0.

Влада Львова замовила спеціальний потяг "Львів-Москва", який напряму доставив до столиці СРСР сотні львівських уболівальників, переважно робітників підприємств міста (заводів "Електрон", "Львівсільмаш", ЛАЗ, швейної фірми "Маяк" та ін.)

Тож 17 августа 1969 року "зелено-білі" вийшли на поле московського стадіону в Лужниках на поєдинок проти фаворита - вищолігового СКА (Ростов). Перед початком гри капітан "Карпат" Ігор Кульчицький відповідно до протоколу потиснув руки всім суддям, окрім бокового Еугена Хярмса - саме естонець зарахував гол з явного положення поза грою у минулорічній грі з російським "Уралмашем", що залишило українців за бортом вищої ліги.

Львів'яни пропустили гол уже на 20-й хвилині. У першому таймі "Карпати" не змогли відігратись. Але тисячі вболівальників із Галичини гнали улюбленців уперед.

Банер уболівальників "Карпат" під час фіналу Кубка СРСР 1969
" Коли ми виходили на розминку, сидів сектор львівських уболівальників, тисяч із чотири осіб. І під акордеон лунала " Черемшина". [5] "
( Петро Данильчук, захисник "Карпат")
" Ота пісня " Знову буйно квітне черемшина", яка лунала над стадіоном, зробила з нами щось неймовірне - у мене від хвилювання аж сльози виступили "
( Ігор Кульчицький, капітан "Карпат")

У другій половині українці переломили хід гри - голи Лихачова і Булгакова вивели львів'ян уперед. Наприкінці гри ростовці забили гол із офсайду - головний суддя Карло Круашвілі, навіть не подивившись на бокового, гол зарахував, а росіяни побігли радіти до центра поля. Лише потім помітив сигналізацію Хярмса. Той чітко зафіксував - офсайд. Українці довели матч до перемоги.

" На трибунах стадіону запалюються факели. Далеко яскріє транспарант: "Кубок - Львову!" На ньому - традиційний львівський лев тримає найвищу з нагород вітчизняного футболу. І ось після вручення Кубка довкола зеленого поля Лужників крокують переможці "
("Львівський залізничник", 21 серпня 1969)

"Карпати", вигравши Кубок СРСР з футболу, вибороли право представляти країну в Кубку володарів кубків сезону 1970/71. На першому етапі, 1/16 фіналу, українці грали проти румунської " Стяуа". Тоді бухарестців тренував відомий спеціаліст Штефан Ковач, який згодом прославився роботою у голландському " Аяксі". Перший матч у Львові проходив за переваги "Карпат", але свої моменти вони не використали, ще й пропустили гол на 88-й хвилині - поразка 0:1. Спеціалісти відзначали хорошу гру господарів, зазначивши, що певна нервозність і брак досвіду виступів на найвищому рівні зіграли свою роль. Бойова нічия 3:3 у Бухаресті вивела в 1/8 румунів.


1.4. У вищій лізі (1971-1977)

Пам'ятний знак із рельєфними зображеннями володарів Кубка СРСР 1969 року на стадіоні "Україна" (Львів)

Попри те, що до новоствореної першої ліги входило по 3 команди з підгрупи (а клуб зайняв 6 місце) для володаря Кубка зробили вийняток і дозволили грати у першій лізі 1970 р. "Зелено-білі" виграли чемпіонат, випередивши "Кайрат" Алма-Ата, " Дніпро" (який тоді тренував Валерій Лобановський) і московський " Локомотив" і вийшли до вищої ліги чемпіонату СРСР.

Всіх цих успіхів досяг з клубом наставник Ернест Юст - з вихованців галицького і закарпатського футболу він зумів створити колектив, який прославився командною грою і зумів втриматися у вищій радянській лізі.

Перша для "Карпат" гра у найвищому дивізіоні відбулася 8 апреля 1971 р. в Єревані проти " Арарата". Вірмени відкрили рахунок, але Ігор Кульчицький вирівняв становище з пенальті - 1:1. Штатний пенальтист "левів" Кульчицький того року використав всі 7 пенальті і став найкращим бомбардиром команди у сезоні. Перший сезон у найвищому дивізіоні клуб завершив на 10 позиції серед 16 команд. Саме у цьому чемпіонаті, 27 июня 1971 року, на стадіоні " Дружба" зібралася найбільша аудиторія за всю історію арени - 51 тисяча глядачів. Львів'яни приймали майбутнього чемпіона СРСР, київське "Динамо". "Карпати" виграли 3:1, а цю гру досі вважають однією з найкращих в історії клубу. У наступні роки кияни значно додали у грі і більшість ігор у столиці Галичини закінчувалися нічиєю - "Карпатам" так і не вдалося повторити успіху 1971 року.

Попри непогане, десяте місце серед 16 команд, напередодні старту нової першості, в лютому 1972 года Ернеста Юста було звільнено з посади головного тренера. Працівники обкому партії перевіряли роботу начальника команди Карла Мікльоша, який, зокрема, мав дбати про те, щоб команда відвідувала музей ім. Леніна та проводити виховну роботу. Зрештою влітку 1972 року з посад усунено начальника клубу Карла Мікльоша і тренера Анатолія Поліна за "слабку політико-виховну роботу у колективі". У місті та команді ходило багато чуток щодо незрозумілих дій керівництва клубу - у 1970-х роках "Карпати" (Львів) були єдиною командою вищої ліги СРСР, у якій розмовляли українською мовою, що могло зачіпати інтереси партійних чиновників.

Значок радянських часів із логотипом львівського заводу "Електрон" - тодішнього спонсора команди

Трансферна політика клубу не підсилила команду - перед чемпіонатом львівський клуб покинули відразу три форварди "основи": Янош Габовда, Володимир Булгаков і Роман Хижак. Натомість, прийшов Едвард Козинкевич - гравець збірної СРСР, який у її складі здобуде "срібло" на чемпіонаті Європи 1972. У сезоні 1972 "зелено-білі" вийшли до півфіналу Кубка СРСР, де у двоматчі поступилися московському "Спартаку".

У такий спосіб проблем вирішити не вдалося і Юст повернувся на посаду головного тренера у 1974 році вже на довго. У сезоні 1975 року клуб нарешті вибився із зони вильоту і показав сильну гру, наприклад, дві нічиї 2:2 з тогорічним чемпіоном "Динамо" (Київ). Підсумок - найвище місце за весь час виступів у найвищій лізі, шосте.

Сезон 1976 року радянські чиновники розділили на 2 окремі чемпіонати, в кожному з яких розігрували медалі: 1976 (весна) і 1976 (осінь). Навесні львів'яни виступили дуже добре і набрали порівну очок з тбіліським "Динамо". Долю бронзових нагород вирішила різниця забитих і пропущених м'ячів, яка виявилась кращою у грузинів - "Карпати" посіли 4 місце.

В осінній першості "зелено-білі" до останнього туру боролися за найвищі місця. Перед останньою грою ситуація на вершині турнірної таблиці була такою:

Место Команда Очок З ким грає
1. "Торпедо" (Москва) 20 "Арарат" (Єреван) (на виїзді)
2. "Карпати" (Львів) 17 "Зенит" (Ленинград) (дома)
3. "Динамо" (Москва) 16 "Динамо" (Тбилиси)
4. "Динамо" (Киев) 16 "Спартак" (Москва)
5. "Динамо" (Тбилиси) 15 "Динамо" (Москва)

"Торпедо" уже запезпечило себе "золото", а на "серебро" реально претендовали "Карпаты", которые не только имели очко преимущества над конкурентами, а решающую игру проводили дома - против ленинградского "Зенита". Город был уверенный в успехе клуба - в Львове уже даже начали изготавливать значки с надписью "Карпаты" - серебро. [6]

Россияне быстро забили 2 гола, а шанс переломить игру получил защитник Федор Чорба благодаря пенальти. Чорба был штатным пенальтистом команды - того чемпионата он выполнял 7 пенальти и все забил. Но на львовской " Дружбе" вратарь взял удар. Это психологически надломило хозяев и в конце ленинградцы забили еще и третий мяч - 0:3. Таким образом "Карпаты" очень ухудшили свою разность забитых и пропущенных мячей, поэтому не только не получили серебряные медали, а и потеряли бронзу из-за худшей разницы голов: "Динамо" (Тбилиси) - "+4", "Карпаты" - лишь "+3". Подобного шанса на медали в высшей лиге СССР клуб уже никогда не получил.

Эта неудача негативно повлияла на отношение к клубу руководства города и повлекла неудачный старт в первенстве-1977. Главный тренер Эрнест Юст под давлением начальства начал омоложение состава, что плохо отразилось на стабильности команды. "Карпаты" заняли предпоследнее, 15-е, место и вылетели в первую лигу. Зато в команде дебютировали много молодых исполнителей, которые в последующие годы определять стиль игры команды: Андрей Баль, Олег Родин, Ярослав Думанский, а в 1978 году - Степан Юрчишин.


1.5. 1978-1982

Трофей за победу в первой лиге 1979

В первой лиге "зелено-белые" были среди лидеров и перед последним туром на 1 очко опережали "Динамо" (Минск), которое и было конкурентом в борьбе за 3 место, что давало пропуск в высшую лигу. Именно в Минске "Карпаты" проводили последнюю игру первенства 1978 года. Матч отметился судейским скандалом: на 10-й минуте в ворота львовян назначен пенальти, а судья удалил наилучшего голеадор гостей Степана Юрчишина, хотя тот вообще стоял в стороне эпизода. "Динамо" победило и в итоге опередил "Карпаты" на 1 очко, что стало путевкой в ​​"вышке".

В середине сезона 1978 по собственному желанию покинул команду многолетний наставник Эрнест Юст. Он работал в клубе еще со времени его основания в 1963 году, поэтому решил снять многолетний психологический груз и сменить работу и обстановку.

1979 год стал бенефисом нападающего Степана Юрчишина - он установил рекорд первой лиги, забив за сезон 42 гола (в 42 проведенных поединках). Благодаря такой результативности форварда даже пригласили в сборной СССР, где среди прочих футболистов он был единственным представителем из низшей лиги. "Карпаты" того года забили в чемпионате 89 голов, уверенно заняли 1 место и аж на 8 очков опередили ближайшего преследователя.

Травма Степана Юрчишина, конфликт в команде между основными игроками, смена тренера, рекордное за все годы количество игроков, которые выходили в матчах чемпионата - аж 25, не позволили в сезоне 1980 закрепиться в высшем дивизионе и "Карпаты" снова опустились в первую лигу.

В чемпионате 1981 года в первой лиге львовяне заняли лишь 10 место. Перед сезоном в "Динамо" перешли лидеры коллектива Андрей Баль и Ярослав Думанский. Также перед чемпионатом 1981 завершил карьеру ветеран, последний в команде обладатель Кубка-1969 Лев Броварский. Его достижения - 412 игр в красках "Карпат" - никто не побил до сих пор. Еще до окончания чемпионата по Львову ходили слухи о возможности объединения двух городских команд: "Карпаты" и СКА (Львов) ради создания сильного и конкурентоспособного коллектива.


1.6. Объединение со СКА (Львов)

СКА "Карпаты"

Армейскую команду СКА "Карпаты"
создан вместо "Карпат" в 1982 году.
Клуб просуществовал до 1989 года.
Цветами команды были красно-белые.

В первых числах января 1982 года руководство областного футбола, сославшись на сложность финансирования аж двух команд мастеров и неудачного выступления в последнем сезоне, решило объединить два клуба. Профсоюзная команду "Карпаты" ликвидировали, а ее место в первой лиге заняла армейская команда СКА Карпаты создана на основе второлигавого клуба СКА (Львов), что подчинялась военному ведомству. Коллектив из игроков СКА и "Карпат", добавив несколько приезжих игроков. Тренером назначили специалиста Николая Самарина.

" Ликвидация команды "Карпаты" - это катастрофа футбола во всем западном регионе республики. Пройдет не одно десятилетие, прежде чем поймут весь трагизм такого объединения ... "

Сначала команда выступала неплохо, в 1984-1985 годах под руководством бывшего львовяне Владимира Булгакова даже два года подряд занимала третье место в первой лиге, но новый клуб не стал популярным среди болельщиков. Традиционные зелено-белые цвета теперь не развевались на трибунах, потому что милиция строго следила, чтобы ничего зеленого на стадион не приносили. Если на игры Карпат в высшей лиге в 1980 году на домашних играх собиралось в среднем по 20-25 тысяч человек, то в первом объединенном сезоне СКА "Карпат" в первой лиге 1982 года посещение составило 4-5 тысяч зрителей. Увеличилось и текучесть кадров - приезжие футболисты, отслужив определенный срок, оставляли армейский клуб. В 1987 году СКА "Карпаты" занял пятое место в первой лиге, а через год - седьмое.

В 1989 году клуб вообще выступил катастрофически и занял последнее, 22-е, место. СКА не мог победить первые 16 матчей, а на выезде команда проиграла 18 из 21 игр. Матч с "Котайком" на львовском стадионе "Дружба" 11 июля 1989 года установил абсолютный антирекорд сезона. На эту игру пришло посмотреть 54 зрителя.

Того же года возрождена гражданскую команду "Карпаты", которая начала выступления со второй лиги. Ее игры собирали в Львове в среднем 12 тысяч зрителей.


1.7. 1989 - возрождение "Карпат"

Первые важные шаги для восстановления народной команды "Карпаты" был сделан 28 июля 1987 года, когда львовская газета Ленинская молодежь опубликовала критическую статью Ивана Сала "Футбол ... вне игры", где автор требовал разделить СКА "Карпаты" на две команды, как было еще с 1960-х годов и таким образом вернуть Львову прежнюю футбольную славу и традиции. Эта статья была написана еще в 1983, но через цензуру власти напечатана лишь через 4 года. В ноябре-декабре 1988 года на страницах всеукраинского издания "Спортивная газета" была проведена акция "Я, мама, папа - за команду" Карпаты "", которая собрала 70 тысяч подписей по всему СССР.

В конце 1988 года делегация из Львова ездила в республиканской федерации футбола в Киеве, также были проведены переговоры с представителями Госкомспорта в Москве. Поскольку место в первой лиге было забронировано за СКА "Карпаты", возрожденный гражданский клуб должен был начинать выступления с низшего, второй лиги. Это удовлетворило обе стороны и 5 января 1989 года в Москве было подписано свидетельство о восстановлении команды "Карпаты".

Во Львов из коллективов других городов сразу возвратилось много воспитанников "Карпат", которые хотели защищать честь родной команды: Степан Юрчишин, Сергей Квасников, Виктор Рафальчук, Григорий Батич, Василий Леськив, Богдан Бандура и другие.

"Зелено-белые" с первых игр показали, что перерастают уровень большинства команд второй лиги. В 1989 и 1990 годах клуб завоевывал "бронзу", а в 1991 году, в последнем чемпионате завоевал "золото".


1.8. Чемпионаты независимой Украины

Приз за 2-е место в первой лиге сезона 2005/06

После обретения независимости "Карпаты" выступали в высшей лиге Украины, начиная с первого же сезона ( 1992). В сезоне 1997-98 Карпаты заняли 3-е место, что пока является лучшим результатом за историю клуба. Также клуб дважды дошел до финала Кубка Украины : в сезонах 1992/93 и 1998/99. Те результаты Карпаты показывали под руководством главного тренера Мирона Маркевича, который возглавил клуб в 1992 году и работал там до 1999 года.

"Карпаты" подтвердили историческое реноме кубковой команды: в сезоне 1992/93 стали финалистами Кубка України, отримавши у наступному сезоні право грати в Кубку володарів кубків, а у сезоні 1993/94 були близькі до того, щоб повторити цей успіх. У півфіналі львів'яни змагалися з одеським "Чорноморцем". Гра у Львові завершилась унічию (0:0), а в Одесі рахунок довгий час був 1:1 (що виводило гостей у фінал за рахунок м'яча, забитого на виїзді) і лише на останній хвилині "Чорноморець" забив переможний гол.

У першостях 1992/93 та 1993/94 клуб посідав високі місця: 6-те і 5-те, відповідно. Наступний чемпіонат "Карпати" закінчили дещо нижче - на 8-му місці. Також протягом сезону змінився президент клубу, яким став Роман Гірник. Головний тренер Мирон Маркевич не зійшовся з новим президентом щодо ряду питань і після закінчення першості 1994/95 покинув "Карпати".

Наставником став помічник Маркевича Володимир Журавчак. Але якість гри команди не покращилась і в сезоні 1995/96 зафіксовано досі найбільшу поразку львівського клубу в чемпіонатах України: "Кремінь" (Кременчук) - "Карпати" - 6:1. Перед початком нової першості до команди вдалося повернути Мирона Маркевича, який вивів "зелено-білих" на 5 місце в 1997 році, а наступного року здобув з "Карпатами" бронзові медалі вищої ліги чемпіонату України. Це третє місце стало найбільшим успіхом клубу до і після того. Ворота команди тоді захищав досвідчений Богдан Стронціцький, в обороні виступали Юрій Беньо, Олександр Чижевський та Володимир Єзерський, у середині поля - Євген Назаров, Сергій Ковалець і Сергій Мізін, а найкращим бомбардиром став Олександр Паляниця. Також "Карпати" в сезоні 1998/99 вдруге вийшли до фіналу Кубка України, де не мали жодних шансів проти київського "Динамо", яке очолював Валерій Лобановський - 0:3. Але таке досягнення дозволило львів'янам втретє зіграти у єврокубках.

Лето 1999 року ознаменувалось частковою реконструкцією домашньої арени - замість дерев'яних лавок на стадіоні "Україна" було встановлено пластикові сидіння. Львів готувався приймати ігри "Карпат" у Кубку УЄФА. Через це кілька перших домашніх матчів клубу у чемпіонаті України 1999/2000 відбулося на стадіоні СКА, де "Карпати" не приймали суперників ще з 1960-х років. Тимчасове повернення виявилось вдалим: 1 серпня 1999 року зафіксовано найбільшу перемогу "Карпат" у вищій лізі чемпіонату країни, коли одеський "Чорноморець" поступився у Львові з рахунком 0:5. Отож історичний успіх здобуто не на стадіоні "Україна", де "зелено-білі" провели 99% всіх домашніх ігор першості України, а на стадіоні СКА.

Досягнення "левів" у 1990-х (два виходи до фіналу Кубка України, бронзові медалі чемпіонату) не вимагали великого бюджету і матеріальних витрат, які в українському футболу почали різко рости на початку 2000-х років. Унаслідок цього збільшилась плинність кадрів, адже хороші гравці дістали можливість отримувати у клубах-грандах дуже високі гонорари. "Карпати" намагались запрошувати іноземних футболістів, у деяких випадках переборщивши з цим. В чемпіонаті 2001/02 років у барвах клубу виступило аж 37 гравців (серед них 9 іноземців) - найбільша кількість в історії команди. Команда перетворилась на середняка вищої ліги, а тренери змінювалися що кілька місяців. Безпрецедентним став випадок з Мироном Маркевичем - у 2001 році він очолив "Карпати" вже втретє у кар'єрі, а в 2003 навіть учетверте, але врятувати команду не зміг.

"Карпати" приймають "Металург" (Запоріжжя). 2008 рік

Весна 2004 стала для "Карпат" катастрофічною - за цілу весну львів'яни здобули лише дві перемоги і набрали лише 6 очок - абсолютний антирекорд клубу. Команда посіла передостаннє, 15-е місце у чемпіонаті і вилетіла до першої ліги (чим шокувала багатьох вболівальників), де виступала протягом двох сезонів. Після пониження у класі команду залишив ряд сильних і амбіційних футболістів (Сергій Мізін, Сергій Даниловський, Тарас Кабанов, Сергій Ковальчук та інші).

У сезоні 2005/06 команда досягла унікального, як для клубу з першої ліги, успіху в Кубку України, діставшись півфіналу і здолавши на шляху три команди вищої ліги. Всі 3 голи у домашніх перемогах над " Чорноморцем" (1:0), " Шахтарем" (1:0) і " Ворсклою" (1:0) здобув бразильський нападник Вільям Роша Батіста - одне з найкращих придбань клубу за останні роки. Особливо сенсаційним був результат гри із "Шахтарем", тогочасним чемпіоном України. Господарі витримали шквал атак гостей і забили вирішальний гол у другому таймі. А після матчу керівництво донецького клубу було настільки вражене надійною грою львівського воротаря Богдана Шуста, що купило футболіста відразу ж у перше можливе трансферне вікно - вже через 3 місяці. За результатами сезону "Карпати" посіли 2-е місце у першій лізі і вибороли право знов виступати у найвищому дивізіоні.

Первенство 2006/07 клуб провів сильно, посівши 8-е місце. Найкращим бомбардиром став Батіста, який забив 10 голів. У наступні роки "Карпати" потерпали від т. зв. "синдрому другого сезону" - після повернення до "вишки" і хорошого виступу у першому сезоні в наступній першості часто наступає спад. В чемпіонаті 2007/08 львів'яни продовжили список значних кадрових втрат - із львівської команди після виходу до вищої ліги пішов ряд старших, досвідчених гравців, лідерів колективу (Распопов, Тимчишин, Тлумак, Сучков, Батіста), яких замінила місцева молодь - вихованці західноукраїнського футболу. Омолоджений склад показував нестабільну гру, про що свідчить, наприклад, розгром у Києві влітку 2007 р.: " Динамо" -"Карпати" - 3:7 чи поразка у жовтні того ж року в Одесі від "Чорноморця" з рахунком 0:4. У підсумку - 10-е місце у чемпіонаті.

Всеволод Романенко відбиває пенальті в матчі останнього туру сезону 2008/09 проти ФК "Львів"

В 2008 году, после выхода в высшую лигу футбольного клубу "Львів", уперше в історії вищої ліги там виступало 2 львівські команди. Ще раніше перша офіційна зустріч цих клубів завершилась несподівано - у вересні 2006 року тоді ще першолігові "міщани" вибили вищолігові "Карпати" з Кубка України в поєдинку 1/16 фіналу. [7] Реванш було взято 15 ноября 2008 року, коли в першому в історії української вищої ліги (теперішньої Прем'єр-ліги) дербі "зелено-білі" обіграли "Львів" 4:2, поступаючись протягом гри 0:2.

Врешті-решт, Олег Кононов зумів підібрати виконавців, які творять на полі єдиний колектив. Взимку сезону 2008/09 років клуб залишили колишні основні футболісти (Володимир Федорів, Самсон Ґодвін, Максим Фещук), але команда заграла краще і блискуче почала весняну частину першості: домашні перемоги 3:0 над " Чорноморцем", " Кривбасом"і виїзний розгром " Іллічівця" 5:1, який став найбільшою виїзною перемогою "Карпат" за всю історію виступів у вищій лізі України. Після цих трьох перемог львів'яни неочікувано виїхали на серію 8 турів без перемог, програючи і середнякам чемпіонату. В 28 і 29 турах команда осоромилася розгромними поразками 1:4 вдома з київським "Динамо" і 4:0 в Києві з "Арсеналом".

Львівське дербі другого кола відбулося 26 травня 2009 року і припало на останній тур чемпіонату. Матч був дуже важливим для " Львова", оскільки навіть нічия дозволила б команді залишитись у Прем'єр-лізі. Проте "Карпати" перемогли 2:1, а "міщани" вилетіли до першої ліги. Той сезон "Карпати" завершили на 9 місці.


1.8.1. Під керівництвом Олега Кононова

Детальніше у статті Сезон Карпат (Львів) 2008-2009
Детальніше у статті Сезон Карпат (Львів) 2009-2010
Детальніше у статті Сезон Карпат (Львів) 2010-2011

Перед сезоном 2008/09 головним тренером клубу призначено молодого білоруського фахівця Олега Кононова.

У середині серпня 2009 року клуб святкував 40-річний ювілей здобуття Кубка СРСР 1969 року. Було презентовано точну копію кубка, виготовлену на замовлення "Карпат".

Розгром із рахунком 5:0 київської "Оболоні" 30 августа 2009 року став повторенням найбільшої перемоги за часів виступів "Карпат" у вищій лізі.

Прекрасно розпочав першість молодіжний склад "Карпат" - 11 перемог поспіль на старті сезону стали рекордною переможною серією за всю історію змагань молодіжних (дублюючих) команд у вищій лізі України [8]. У підсумку молодіжна команда "Карпат" виграла першість України серед молодіжних складів, вперше перервавши гегемонію "Динамо" та "Шахтаря".

Навесні команда показала ряд сенсаційних результатів, перемігши вдома " Металіст", " Дніпро" та " Динамо", й ще за 2 тури до кінця чемпіонату забезпечила собі 5-е місце, завоювавши право грати в Лізі Європи. П'яте місце стало найвищим досягненням львів'ян за останні 12 років, а вихід у єврокубки став тільки четвертим виходом туди за всю історію команди.

Улітку 2010 року "Карпати" за підсумками двох ігор пройшли у вирішальному раунді плей-оф Ліги Європи турецький " Галатасарай" (2:2 у Стамбулі, 1:1 у Львові), при чому вирішальний м'яч Артем Федецький після передачі Ігоря Худоб'яка провів уже в компеснований час.

"Карпатам" випала "група смерті" у груповому етапі турніру: "Боруссія" (Дортмунд), " Севілья" та ПСЖ. Львів'яни тільки вдома демонстрували футбол на рівні з сильними суперниками: 3:4 з німецькою командою (єдиний матч у сезоні 2010/11, коли майбутній чемпіон Німеччини "Боруссія" пропустила аж 3 м'ячі), 0:1 з іспанцями та 1:1 з французами. На виїзді "Карпати" не забили жодного м'яча (0:2 у Парижі, 0:4 у Севільї та 0:3 у Дортмунді).

Банер фанів "Карпат" для Олега Кононова у травні 2011

У жовтні 2010 року трансфер-директором "Карпат" призначено колишнього гравця "Карпат" і " Реала Мадрид" хорвата Ігоря Йовічевича [9], тому серед придбань клубу 2011 року переважали футболісти з Іспанії та Балкан. У лютому 2011 "Карпати" перемогли на міжнародному турнірі " Copa del Sol" (исп. Кубок Сонця ) в Іспанії, у фіналі здолавши "Шахтар" (Донецьк) з рахунком 1:0. Сезон 2010/11 команда знову завершила на 5-му місці, вдруге поспіль здобувши можливість грати в Лізі Європи.

За період тренерства Олега Кононова до складу національної збірної України викликали відразу кількох гравців клубу: захисника Ігоря Ощипка, півзахисників Дениса Кожанова та Ігоря Худоб'яка, а правий захисник Артем Федецький став гравцем основного складу збірної.


1.8.2. Сезон 2011-2012

Детальніше у статті Сезон Карпат (Львів) 2011-2012

Влітку 2011 "Карпати" не змогли дійти згоди щодо викупу в " Шахтаря" прав на одного зі своїх ключових граців Дениса Кожанова, в якого завершився термін оренди, тому Кожанов залишив "Карпати". Керівництво львівського клубу відмовилося виплачувати зарплатню та оплачувати лікування нападникові Сергію Кузнецову, тому футболіст подав скаргу в Апеляційний комітет ФФУ, який задольнив скаргу, надавши гравцеві статус вільного агента й зобов'язавши клуб виплатити заборговану суму [10]. Деякі нові футболісти, що прийшли впродовж 2011 року, не підсилили гру "Карпат". 1 вересня з тренерського штабу звільнено працівників, що відповідали за фізичну підготовку гравців [11].

Перед початком сезону 2011/12 клуб відмовився продовжувати контракт [12] з головним тренером молодіжного складу Романом Толочком, який з "Карпатами" став чемпіоном у першості України серед молодіжних команд 2009/10.

У перших 13 турах прем'єр-ліги команда набрала тільки 10 очок і йшла на 14-му місці. Після домашньої поразки 16 жовтня 2011 від київського "Арсенала" (0:3) керівництво "Карпат" і Олег Кононов розірвали контракт за обопільною згодою сторін [13], виконувачем обов'язків тренера призначено асистента Кононова, росіянина Павла Кучерова.

27 листопада 2011 року "Карпати" зазнали найбільшої домашньої поразки в історії клубу - 0:5 від "Шахтаря" (Донецьк). [14]

Наприкінці листопада 2011 клуб підписав угоду про оренду новозбудованого до чемпіонату Європи 2012 стадіону " Арена Львів". Перший матч на стадіоні " Арена Львів" Карпати провели з " Динамо" (0:1) 10 грудня. З цього дня головна команда "Карпат" проводитиме домашні ігри прем'єр-ліги на новій арені. Стадіон " Україна", який перебуває в оренді "Карпат" до 2017 року, буде тренувальним стадіоном команди. Клуб розглядає питання про проведення на "Україні" ігор молодіжної першості прем'єр-ліги [15].


1.9. Еврокубки

"Карпати" п'ять разів стартували у європейських клубних турнірах: у 1970 році після здобуття Кубка СРСР, у 1993 і 1999 роках після виходів до фіналу Кубка України та в 2010 і 2011 роках завдяки 5-ому місцю в чемпіонаті. Лише з четвертого разу команда пробилася в наступний раунд змагань, зрештою пройшовши до групового етапу.

Сезон Турнир Етап Хозяин Счет Гість
1970/1971 Кубок кубків 1/16 фіналу "Карпати" 0:1 Румыния "Стяуа" (Бухарест)
" Стяуа" 3:3 "Карпати"
1993/1994 Кубок кубків Попередній раунд "Карпати" 1:0 Ирландия "Шелбурн"
"Шелбурн" 3:1 "Карпати"
1999/2000 Кубок УЄФА 1/64 фіналу Швеция " Гельсінґборґ" 1:1 "Карпати"
"Карпати" 1:1
( пен - 2:4)
" Гельсінґборґ"
2010/2011 Лига Европы 2-ий відбірковий раунд Исландия " Рейк'явік" 0:3 "Карпати"
"Карпати" 3:2 " Рейк'явік"
3-ий відбірковий раунд "Карпати" 1:0 Грузия " Зестафоні"
" Зестафоні" 0:1 "Карпати"
Раунд стикових матчів Турция " Галатасарай" 2:2 "Карпати"
"Карпати" 1:1 " Галатасарай"
Груповий турнір
(Група J)
"Карпати" 3:4 Германия "Боруссія" (Дортмунд)
Франция " Парі Сен-Жермен" 2:0 "Карпати"
"Карпати" 0:1 Испания " Севілья"
" Севілья" 4:0 "Карпати"
"Боруссія" (Дортмунд) 3:0 "Карпати"
"Карпати" 1:1 " Парі Сен-Жермен"
2011/2012 Лига Европы 3-ий відбірковий раунд "Карпати" 2:0 Ирландия " Сент-Патрікс"
" Сент-Патрікс" 1:3 "Карпати"
Раунд стикових матчів Греция " ПАОК" 2:0 "Карпати"
"Карпати" 1:1 " ПАОК"


Загальна статистика виступів у єврокубках:

Игры В Н П Різниця голів
22 7 7 8 28-33



1.10. Міжнародні турніри

С 27 січня по 7 лютого 2011 року футбольний клуб "Карпати" брав участь у товариському міжнародному турнірі " Copa del Sol" (исп. Кубок Сонця ), що проходив в іспанських містах Ельче та Ла Манга. В 1/8 турніру "Карпати" перемогли норвезький футбольний клуб " Молде" (1:1, пен - 4:3), у чвертьфіналі - шведський " Ґетеборг" (1:0), у півфіналі - норвезький " Олесунн" (1:1, пен - 7:6). У фіналі турніру "Карпати" зустрілися з іншим українським футбольним клубом "Шахтар" (Донецьк), де здобули перемогу з рахунком 1:0.

Перемога у цьому турнірі стала першим міжнародним титулом клубу.


2. Стадион

Первые игры (в том числе и дебютный официальный матч в сезоне 1963) "Карпаты" проводили на стадионе СКА. Первый поединок на стадионе "Дружба" состоялся 18 августа 1963 года - поражение от вильнюсского "Жальгириса" 0:1. Позже 50-тысячная "Дружба" стала основной ареной клуба, потом несколько СКА не мог принимать всех желающих. На армейском стадионе до 2012 года выступал молодежный состав "Карпат". Сейчас стадион "Украина" (арена переименована 1990 года) вмещает 28 051 человека.

В конце ноября 2011 клуб подписал соглашение об аренде нового в чемпионата Европы 2012 стадиона " Арена Львов" (рассчитан на 34 915 зрителей). Начиная с матча против " Динамо" 10 декабря 2011 главная команда "Карпат" проводит домашние игры премьер-лиги на новой арене. Стадион " Украина" , который находится в аренде "Карпат" до 2017 года, остался тренировочным стадионом команды, также там проводить игры молодежного первенства премьер-лиги [16].


3. Инфраструктура

Магазин "Фанат" и музей клуба

Клуб имеет в собственности один стадион во Львове - "Прогресс" и тренировочную базу в пригородном поселке Брюховичи. Стадионы " Арена Львов" , " Украина" и СКА, где играют основная команда и молодежный состав, клуб арендует. Также детские команды "Карпат" и " Карпаты-2" выступают на стадионе ЛДАУ в Дублянах.

Официальную атрибутику "Карпаты" распространяют в сети магазинов "Фанат": ул. Вороного, 3, ул. Франко, 32; ул. Липовая Аллея, 5 (торговый центр "Украина"). По адресу ул. Вороного, 3 также находится музей клуба.


4. Болельщики

15-й и 16-й сектора стадиона "Украина"

"Карпати" - 3-й найпопулярніший футбольний клуб в Україні; опитування Київського міжнародного інституту соціології, проведене 2011 року, показало, що "зелено-білих" підтримують 6,5% українських футбольних уболівальників [17]. Прихильники "Карпат" переважно представляють патріотичний, націоналістичний та ультраправий напрям в українському фан-русі. На стадіоні "Україна" найвідданіші вболівальники підтримують клуб у 15-му і 16-му секторах, що розташовані за воротами під таблом. На " Арені Львів" фанати розташовуються на секторах A08-A11 за воротами. Звичними для ігор у Львові є переклики між цими секторами та чашею стадіону: "Слава Україні!" - "Героям слава!"; "Слава нації!" - "Смерть ворогам!"; "Україна!" - "Понад усе!". Під час оформлення прапорів та банерів львівські ультрас використовують, зокрема червоно-чорні барви прапора УПА. Приблизна кількість фанатів - 3,5-4 тисячі осіб [18]. Команда має багато прихильників і за межами країни - "Карпати" поряд з київським "Динамо" є найпопулярнішим українським клубом серед української діаспори Північної Америки [19], адже серед переселенців до Канади і США великий відсоток завжди становили жителі західної України.

Організовані групи вболівальників, що підтримували клуб як у домашніх іграх, так і на виїзді, з'явилися в 1980-х роках ще коли існував СКА "Карпати". Львівські фанати підтримувати теплі стосунки з прихильниками "Динамо" (Київ) і "Жальгіріса" (Вільнюс), а протистояння було з фанатами московських клубів [20].

Серед найвідоміших і найбільших фанатських угрупувань (так званих "фірм"): Banderstadt Ultras, Green Lions, Galician Front, Lviv City Firm, Pride, Wehrwolf, West Boys і Lemberg Defenders. Перші "бригади" створено за зламі 1990-х-2000-х: "Green Lions" - 1998 року та "West Boys" - 2002-го.

На початку 2000-х років клуб навічно закріпив за фанами ігрову футболку з номером "12" [21]. Відтоді жоден футболіст "зелено-білих" не виступає під цим номером. "Карпати", "Іллічівець" (Маріуполь) [22] та "Динамо" (Київ) - єдині професіональні футбольні клуби України, які таким чином вшанували відданість своїх уболівальників [23] [24].

Фан-марш у лютому 2010 року

Фани "зелено-білих" приятелюють з уболівальниками "Динамо" (Київ), "Дніпра" (Дніпропетровськ), "Зорі" (Луганськ) і "Кривбаса" (Кривий Ріг) [25], а неприятелями вважають фанатів "Чорноморця" (Одеса), "Арсеналу" (Київ), "Металурга" (Запоріжжя) та "Ворскли" (Полтава). На заході України можна відзначити протистояння "Карпати" - " Волинь" (див. галицько-волинське дербі) і "Карпати" - "Закарпаття" (Ужгород). Інші місцеві команди виступають у нижчих дивізіонах. Після створення ФК "Львів" принциповим протистоянням стало львівське дербі "Карпати" - "Львів".

Організовані фани "Карпат" об'єднані у громадські організації "Карпати" (створена 2001, активно діє з 2007; керівник - Олег "Солдат" Солдатенко) та "Завжди вірні" (створена 2011; керівник - Тарас "Гладіатор" Павлів).

Перед кожною домашньою грою вулицями Львова відбувається автопробіг машин, прикрашених прапорами та атрибутикою "Карпат". Його організовує клуб "автофанів" ( Autofans).

Серед відомих уболівальників клубу: боксер Андрій Котельник [26] і політик Олег Тягнибок [27].


4.1. Посещение

Відвідуваність домашніх матчів "Карпат" [28], середня кількість глядачів на грі чемпіонату країни впродовж сезону:

  • Світло-зелений - вища ліга
  • Темно-зелений - перша (1970, 1978 - 1979, 1981, 2004/05 - 2005/06) чи друга (1989 - 1991) ліги
  • Червоний - СКА "Карпати" у першій лізі (1982 - 1989)

5. Кольори форми

Кольори ігрової форми щойностворені "Карпати" перейняли від офіційного попередника - колективу " Сільмаш". Традиційні зелено-білі вертикальні смуги клуб широко використовував у 1960-х роках. У часи виступів у вищій лізі СРСР (1971-1977) львів'яни грали у зелених футболках та білих трусах. 1982 року клуб ліквідовано, замінивши його на військовий СКА "Карпати", який грав у червоно-білих барвах. Смугасті футболки клуб знову одягнув у сезоні 1989 (вперше з 60-х років), після відновлення цивільної профспілкової команди "Карпати". У 1990-х та 2000-х роках команда грала зазвичай у зелено-білих футболках, але без вертикальних смуг. У сезоні 1996-1997 і у фіналі Кубка України 1999 клуб виступав у червоно-чорних футболках.

Влітку 2008 року клуб підписав угоду з іспанською компанією " Joma", яка передбачала повернення до історичних витоків, тобто виробництво смугастої зелено-білої форми до початку 2009 року [29]. Команда вперше одягнула нову форму на зимових тренувальних зборах у Туреччині, а перший офіційний матч у новому екіпіруванні зіграла 1 березня 2009 року.

Улітку 2010 року презентовано запасну чорно-червону форму клубу, що символізує барви українського національно-визвольного руху [30].


5.1. Попередник клубу

" Сільмаш"
(Львів)
(1961-1962)



5.2. "Карпати": 1963-досі

1960-ті роки

У такій формі проведено першу офіц. гру в 1963
У такій формі проведено фінал Кубка СРСР 1969



1970-ті і 1980-ті

1970-1981 основна
1970-1981 запасна
відроджені "Карпати"
(1989)


1990-ті і 2000-ні

1993-2009
1993-2009
1993-2009 запасна
2009-
2010- запасна



Рідкісні варіанти форми

1969
1970
(широка дозема смуга посередині)
1996-1997
(червоно-чорна)
2002-2003 (різноширокі поземі смужки)



6. Гімн клубу

А ми йдемо! А ми йдемо!
А ми йдемо, йдемо, йдемо!
І наш футбольний клуб "Карпати"
До перемоги ведемо!

Ще прийде час! Ще прийде час!
"Карпати" виграють не раз.
І Кубок знов буде у Львові,
І буде золото у нас!

Гей догори! Гей догори!
Зелено-білі прапори.
Шарфи літають у всі боки
"Карпати" знов перемогли!

(Слова Мирослава Грабара, музика народна на мотив "When The Saints Go Marching In")

6.1. Пісні та кричалки вболівальників

Левчик - колишній талісман "Карпат". Восени 1997 року він став 3-м подібним футбольним маскотом в Україні після Києва та Полтави. Роль Левчика виконував заслужений артист України Олександр Дейцев

Зелено-білі наші прапори! Гей!
Ми непереможні, шаблі догори! Гей!
Буде вільна Україна, буде Ненька самостійна!
Гей, москалів на ножі, на ножі!

Батько Бандера ще до нас прийде! Гей!
Він за Україну всіх нас поведе! Гей!
Буде вільна Україна, буде Ненька самостійна!
Гей, москалів на ножі, на ножі!


Нехай Москва лежить в руїнах
А нам на це начхати!
За нами вся велика Україна
І ми підтримуєм "Карпати"!


Забивайте, хлопці, гола,
Та й лягайте спочивать.
А ми підемо до центру,
Перемогу святкувать!
А ми підемо до центру,
Перемогу святкувать!

Вип'єм файне львівське пиво
Вип'єм чарочку вина,
Щоби хлопці добре грали,
Не боялись нічого!
Щоби хлопці добре грали,
Не боялись нічого!

(на мотив "Розпрягайте, хлопці, коні")


Гол за голом "Карпати" забивай
Львівські фанати, в бою не відступай!

(на мотив " Лента за лентою")


Львів - столиця України!


Слава Украине! - Героям слава!
Слава нації! - Смерть ворогам!


А коса у дівчини - райдуга,
Де ж таку красиву в світі знайду я!
А коса прикрашена калиною,
Лине пісня над Україною!


Мільйон сердець -
Одне биття,
"Карпати" Львів -
На все життя!


Вперед, "Карпати", вперед до бою
Твої фанати разом з Тобою
І Твої барви зелено-білі
У нашім серці назавжди!
Оле-оле, оле-оле


Також уболівальники співають " Червону руту", українські народні пісні "Гей, наливайте повнії чари", "Там, під Львівським замком", пісню " Братів Гадюкіних" " Ми - хлопці з Бандерштадту" та інші.


7. Власник і спонсори

"Карпати" є середняком в українському найвищому дивізіоні за розмірами бюджету - він коливається у межах 4-6 млн. доларів. [31] [32] Власником клубу є бізнесмен Петро Димінський (нафтопідприємства і мас-медіа), який став президентом "Карпат" улітку 2001 року.

Усі президенти ФК "Карпати" Львів:


Титульні спонсори клубу останніх років:


8. Состав

Відповідно до офіційної заявки за списком А станом на 28 березня 2012 року.

Основний склад у березні 2012
Позиция Игрок
4 Сербия ЗХ Іван Милошевич
7 Украина ПЗ Павло Ксьонз
8 Украина ЗХ Ігор Ощипко
9 Эстония ЧП Тармо Кінк
10 Украина ЧП Олександр Гладкий (оренда з " Дніпра")
11 Эстония ЧП Сергій Зеньов
15 Украина ЗХ Тарас Петрівський
16 Украина ПЗ Ігор Худоб'як
17 Украина ПЗ Олег Голодюк
18 Украина ЧП Михайло Кополовець
19 Украина ПЗ Ярослав Мартинюк
21 Словения ЗХ Ґреґор Балажиц
Позиция Игрок
22 Украина ВР Андрій Тлумак
25 Украина ПЗ Андрій Ткачук
27 Бразилия ЧП Ерік
28 Украина ЧП Олександр Кас'ян
32 Республика Македония ВР Мартін Богатінов
44 Украина ПЗ Артем Федецький (оренда з " Шахтаря")
47 Молдова ЗХ Вадим Болохан
77 Испания ЧП Лукас
80 Бразилия ЧП Вільям Роша Батіста
89 Бразилия ЗХ Данілу Авелар
99 Грузия ПЗ Муртаз Даушвілі (оренда з ФК "Львів")

9. Відомі гравці

Докладніше: Категорія:Футболісти "Карпат" (Львів)


10. Рекордсмени

Найбільше ігор у чемпіонатах СРСР та України

Место Футболист Игры Роки виступів
1. Лев Броварський 412 1968-1980
2. Ростислав Поточняк 338 1966-1977
3. Ігор Кульчицький 307 1963-1972
4. Олександр Чижевський 304 1989-1999, 2002-2003
5. Геннадій Лихачов 292 1967-1977
6. Володимир Данилюк 287 1966-1978
7. Іван Герег 229 1968-1976
8. Юрій Дубровний 224 1975-1981
9. Валерій Сиров 199 1968-1973, 1975-1976
10. Любомир Вовчук 197 1990, 1995-2003


Найбільше голів у чемпіонатах СРСР та України

Место Футболист Голы Роки виступів
1. Володимир Данилюк 88 1966-1978
2. Степан Юрчишин 83 1978-1981, 1989-1990
3. Янош Габовда 67 1968-1971
4. Анатолій Крощенко 58 1963-1968
5. Геннадій Лихачов 54 1967-1977
6. Андрій Покладок 53 1992-1997, 1999-2000
7. Лев Броварський 47 1968-1980
8. Ігор Кульчицький 37 1963-1972
9. Вільям Роша Батіста 36 2005-2007, 2009-
10. Роман Хижак 32 1971-1976


Ювілейні голи у вищій лізі чемпіонату України [33]

Автор голу Команда суперник Дата Город Счет Минута Заг.рахунок
1 Анатолій Мущинка "Чорноморець" 6.03.1992 Одесса 1:0 22 2:2
100 Роман Зуб "Дніпро" 23.10.1994 Львов 1:0 11 3:1
200 Ігор Маковей "Торпедо" 9.08.1997 Запорожье 1:0 50 2:0
300 Іван Гецко "Днепр" 29.09.1999 Львов 1:0 61 4:0
400 Олексій Сучков "Черноморец" 11.05.2003 Львов 0:1 61 2:1
500 Сергій Кузнецов "Черноморец" 1.03.2009 Львов 1:0 16 3:0
600 Денис Кожанов "Ворскла" 21.05.2011 Львов 1:1 53 2:2

11. Усі сезони

Чемпіонати Радянського Союзу

Сезон Ліга Игорь В Н П Мячи Очок Место Кубок Наставник Найкращий бомбардир
1963 друга група класу "А" 34 14 11 9 28-22 39 7 (18) 1/32 фіналу Олег Жуков Олександр Філяєв, Анатолій Крощенко і Валерій Шутильов - по 5 голів
1964 друга група класу "А" (2 група) 26 10 8 8 32-27 28 4 (14) 1/16 Сергій Коршунов Валентин Гусєв - 12
друга група класу "А" (фінальний етап) 26 8 8 10 29-36 24 10 (27)
1965 друга група класу "А" (2 група) 30 11 11 8 36-22 33 7 (16) 1/16 Микола Дементьєв Анатолій Крощенко - 16
друга група класу "А" (фінальний етап) 30 10 10 10 29-25 30 9 (32)
1966 друга група класу "А" (2 підгрупа) 34 8 14 12 23-23 30 14 (18) 1/16 Микола Дементьєв Анатолій Марков і Анатолій Крощенко - по 5
1967 друга група класу "А" (2 підгрупа) 38 17 8 13 50-38 42 7 (20) 1/32 Євген Лемешко (до вересня), Василь Васильєв Анатолій Крощенко - 17
1968 друга група класу "А" (1 підгрупа) 40 26 7 7 80-34 59 1 (21) 1/64 Василь Васильєв Янош Габовда - 24
1969 друга група класу "А" (3 підгрупа) 42 17 12 13 63-50 46 6 (22) Володар Ернест Юст Володимир Данилюк - 15
1970 перша група класу "А" 42 26 11 5 70-22 63 1 (22) 1/64 Ернест Юст Янош Габовда - 24
1971 вища ліга 30 5 18 7 30-35 28 10 (16) 1/8 Ернест Юст Ігор Кульчицький - 7
1972 вища ліга 30 8 8 14 30-35 24 14 (16) 1/2 Ернест Юст Едвард Козинкевич - 5
1973 вища ліга 30 8 6 14 28-48 19 14 (16) 1/16 Валентин Бубукін Роман Хижак - 7
1974 вища ліга 30 8 12 10 33-33 28 11 (16) 1/16 Валентин Бубукін (до вересня), Ернест Юст Володимир Данилюк - 10
1975 вища ліга 30 11 10 9 36-28 24 6 (16) 1/8 Ернест Юст Володимир Данилюк - 12
1976 (в) вища ліга 15 7 4 4 25-19 18 4 (16) 1/4 Ернест Юст Володимир Данилюк - 14
1976 (о) вища ліга 15 6 5 4 22-19 17 4 (16)
1977 вища ліга 30 6 14 10 26-30 26 15 (16) 1/8 Ернест Юст Юрій Дубровний - 7
1978 перша ліга 38 21 10 7 60-37 52 4 (20) 1/16 Ернест Юст (до вересня), Іштван Секеч Степан Юрчишин - 13
1979 перша ліга 46 27 10 9 89-43 64 1 (24) 1/4 Іштван Секеч Степан Юрчишин - 42
1980 вища ліга 34 9 8 17 23-46 26 17 (18) зона Іштван Секеч (до вересня), Ярослав Дмитрасевич Юрій Суслопаров - 6
1981 перша ліга 46 17 10 19 57-60 26 11 (24) зона Ярослав Дмитрасевич Володимир Сакалов - 12
1989 друга ліга 42 24 10 8 63-34 58 3 (22) Борис Рассихін Степан Юрчишин і Роман Лаба - по 11
1990 друга ліга 42 23 9 10 61-36 55 3 (22) Володимир Булгаков Анатолій Мущинка - 9
1991 друга ліга 42 24 11 7 47-27 59 1 (22) 1/8 (сезон 1990/91)
1/32 (сезон 1991/92)
Ростислав Поточняк (до липня), Степан Юрчишин Ярослав Козак - 9


Чемпіонати України

Сезон Ліга Игорь В Н П Мячи Очок Место Кубок Наставник Найкращий бомбардир
1992 вища ліга (1 підгрупа) 18 5 6 7 15-18 16 6 (10) 1/8 Степан Юрчишин Ярослав Козак - 6
1992/93 вища ліга 30 10 10 10 37-38 30 6 (16) Фіналіст Мирон Маркевич Ігор Плотко - 7
1993/94 вища ліга 30 16 8 10 37-30 40 5 (18) 1/2 Мирон Маркевич Андрій Покладок - 12
1994/95 вища ліга 34 12 9 13 32-36 45 8 (18) 1/8 Мирон Маркевич Андрій Покладок - 8
1995/96 вища ліга 34 12 10 12 39-39 46 8 (18) 1/8 Володимир Журавчак Андрій Покладок - 13
1996/97 вища ліга 30 15 7 8 36-23 52 5 (16) 1/4 Мирон Маркевич Вадим Колесник - 8
1997/98 вища ліга 30 16 9 5 36-20 57 3 (16) 1/8 Мирон Маркевич Олександр Паляниця - 11
1998/99 вища ліга 30 15 10 5 54-34 55 4 (16) Фіналіст Мирон Маркевич (до березня), Степан Юрчишин Олександр Паляниця та Іван Гецко - по 16
1999/00 вища ліга 30 12 4 14 39-38 40 9 (16) 1/4 Лев Броварський Іван Гецко - 10
2000/01 вища ліга 26 9 3 14 33-42 40 10 (14) 1/16 Лев Броварський (до травня), Степан Юрчишин Василь Швед - 8
2001/02 вища ліга 26 7 8 11 19-31 29 8 (14) 1/4 Мирон Маркевич (до квітня), Володимир Журавчак (до червня), Лев Броварський Василь Швед, Роман Толочко і Ярослав Хома - по 3
2002/03 вища ліга 30 9 9 12 29-37 36 7 (16) 1/16 Лев Броварський (до вересня), Валентин Ходукін (до грудня), Іван Ґолац Тарас Кабанов - 8
2003/04 вища ліга 30 6 8 16 22-39 26 15 (16) 1/32 Іван Ґолац (до вересня), Мирон Маркевич (до травня), Юрій Дячук-Ставицький Сергій Мізін - 8
2004/05 перша ліга 34 15 7 12 39-35 36 6 (18) 1/8 Валентин Ходукін (до вересня), Юрій Дячук-Ставицький Максим Фещук - 12
2005/06 перша ліга 34 25 5 4 53-14 80 2 (18) 1/2 Юрій Дячук-Ставицький Максим Фещук - 11
2006/07 вища ліга 30 9 10 11 26-32 37 8 (16) 1/16 Олександр Іщенко (до квітня), Юрій Дячук-Ставицький (до червня), Олександр Іщенко Вільям Роша Батіста - 10
2007/08 вища ліга 30 9 6 15 29-37 33 10 (16) 1/16 Олександр Іщенко (до вересня), Валерій Яремченко Леонід Ковель - 6
2008/09 прем'єр-ліга 30 8 10 12 33-39 34 9 (16) 1/16 Олег Кононов Сергій Кузнецов - 10
2009/10 прем'єр-ліга 30 13 11 6 44-35 50 5 (16) 1/8 Олег Кононов Вільям Роша Батіста - 8
2010/11 прем'єр-ліга 30 13 9 8 41-34 48 5 (16) 1/4 Олег Кононов Ігор Худоб'як - 6



12. Титули та досягнення

13. Интересные факты

  • За перемогу у фіналі Кубка 1969 року кожен гравець отримав премію 300 рублів, спортивний костюм і радіоприймач.
  • 6 березня 1992 року саме півзахисник "левів" Анатолій Мущинка забив у Одесі перший гол в історії національних чемпіонатів незалежної України (20 хв. матчу проти " Чорноморця").
  • Перед фіналом Кубка України 1993 року мер Львова Василь Шпіцер, відправляючи потяг із вболівальниками до Києва, обіцяв, що у разі перемоги над київським " Динамо" на львівській Ратуші поряд з синьо-жовтим весь день майорітиме біло-зелений прапор. Але "Карпати" поступились - 1:2.
  • Про команду співав відомий гурт " Брати Гадюкіни" у пісні "Карпати програли в футбол".
  • Саме на стадіоні " Україна" 30 липня 2000 року багатолітній чемпіон, київське "Динамо", вперше за 8 років змагань у чемпіонатах України програв з різницею у 2 м'ячі (2:0, голи забили Роман Толочко і Андрій Покладок).
  • Перша команда з першої ліги, яка досягла півфіналу Кубка України (сезон 2005/06)
  • Коли на власному полі "Карпати" грають невдало, без самовіддачі і вболівальників не влаштовує результат або гра команди, з трибун на адресу футболістів інколи лунають вигуки "Вівці! Вівці!". [34] [35] Таке унікальне прізвисько не вживають більше ніде в Україні. Воно відоме у Львові ще з кінця 1960-х років. [36]

14. Емблеми

  • Стара емблема

  • Емблема в 1970-1971 роках

  • Емблема в 1990-2003 роках

  • Сучасна емблема (з 2003)

  • Емблема до 45-річчя клубу (2008)


Примечания

  1. Перші у складі зелено-білих (daily.lviv.ua, 21 жовтня 2003) - daily.lviv.ua/?newsid=14884
  2. Ігор Кульчицький про зародження "зелено-білих" (fckarpaty.lviv.ua, 18.01.2012) - fckarpaty.lviv.ua/ua/news/7840/page0.html
  3. Стрийська, Стрийський парк ("Львівська газета", 5 жовтня 2007) - www.gazeta.lviv.ua/articles/2007/10/05/26708/
  4. Завжди вірю в "Карпати" // тижневик "Карпати". - 2008. - № 38 (484), 20 жовтня. - С. 13
  5. Нинішні "Карпати" - не та команда, яка має бути в такому місті ("Львівська газета", 27 червня 2007) - www.gazeta.lviv.ua/articles/2007/06/27/24411/
  6. Липовецкий Э. И., Синеок П. Футбол-82. Календарь-справочник СКА "Карпаты". - Львов, 1982. - С. 83
  7. И пошел лев на льва ... (football.ua, 18 июня 2008) - football.ua/author/article/40683/page2.html (Рус.)
  8. Изменение "Карпат" бьет все рекорды ("Высокий Замок", 26 октября 2009) - wz.lviv.ua / pages.php? ac = arch & atid = 77888
  9. Игорь Йовичевич - трансфер-директор ФК "Карпаты" (fckarpaty.lviv.ua, 12.10.2011) - fckarpaty.lviv.ua/ua/news/5207/page.html
  10. "От болельщиков" Карпат "я чувствовал только позитив ..." (Высокий Замок, 16.11.2011) - www.wz.lviv.ua/articles/100439
  11. Изменения в тренерском штабе "Карпат" (fckarpaty.lviv.ua, 01.09.2011) - www.fckarpaty.lviv.ua/ua/news/7171/comments/2/page0.html
  12. "Руководство" Карпат "меня потрясло" (Новый Взгляд, 4.11.2011) - pohlyad.com / index.php? id = 29 & tx_ttnews [tt_news] = 4395 & tx_ttnews [backPid] = 17 & cHash = 81babe8869
  13. Олег Кононов покинул пост главного тренера ФК "Карпаты" (fckarpaty.lviv.ua, 18.10.2011) - www.fckarpaty.lviv.ua/ua/news/7424/page.html
  14. Пять "банок" от "Шахтера" (Высокий Замок, 29.11.2011) - www.wz.lviv.ua/articles/100949
  15. "" Карпаты "заинтересованы в том, чтобы болельщикам было комфортно" (fckarpaty.lviv.ua, 29.11.2011) - www.fckarpaty.lviv.ua/ua/news/7658/page.html
  16. "" Карпаты "заинтересованы в том, чтобы болельщикам было комфортно" (fckarpaty.lviv.ua, 29.11.2011) - www.fckarpaty.lviv.ua/ua/news/7658/page.html
  17. За какие клубы болеют украинские любители футбола (kiis.com.ua, 06.07.2011) - kiis.com.ua/ua/news/view-81.html
  18. Самые фанатские движения в Украине - tyzhden.ua/Infographic/34640/4 / # gallery2
  19. "Карпаты" - самая популярная команда Северной Америки "(fckarpaty.lviv.ua, 14 июля 2009) - www.fckarpaty.lviv.ua/ua/news/3495/page.html
  20. Кто они - "монстры" стадионов с горящими глазами? (Westboys.narod.ru по материалам издания "Львовская газета", 19.12.2002) - westboys.narod.ru / lg.htm
  21. ФК "Карпаты" подарил именную футболку с № 6 Льву Броварскому, который отпраздновал 60-летний юбилей (ukraine-footbal.at.ua, 2 декабря 2008) - ukraine-footbal.at.ua/news/2008-12-02-192
  22. "Первый номер уже занят? Тогда мне первый с конца!" (Vlasti.net, 23 июля 2008) - udm.vlasti.net/news/17100 (Рус.)
  23. "Вечные" номера / / "Футбол". - 2008. - № 94 (665 +1), 3-7 декабря. - С. 15
  24. "Футбол". - 2008. - № 95 (667), 8-10 декабря. - С. 20
  25. Карпаты. Отношения с другими клубами (ultras.org.ua) - ultras.org.ua / clubs / fckl.php
  26. Андрею Котельнику - 32 (fckarpaty.lviv.ua, 29.12.2009) - www.fckarpaty.lviv.ua/ua/news/3980/page2.html
  27. Тягнибок: "Карпаты" накажут османов во Львове (prosport.tsn.ua, 20.08.2010) - prosport.tsn.ua / sport / tyagnibok-karpati-pokarayut-osmaniv-u-lvovi.html
  28. По данным справочников Юрия Ландера, львовских справочников и веб-страницы fc-dynamo.ru
  29. "Карпаты" будут играть в новой полосатой форме (Газета по-киевски, 4 августа 2008) - lviv.mycityua.com/news/lviv/2008/08/04/174745.html
  30. http://fckarpaty.lviv.ua/ua/news/4744/page.html - fckarpaty.lviv.ua/ua/news/4744/page.html Два цвета моих, два цвета ... (fckarpaty.lviv.ua, 20 июля 2010)
  31. Сколько тратят Футбольные хозяева Украины и России - ua-football.com/ukrainian/high/47d7baf5.html (Рус.)
  32. "Шахтер" почти сделал "Карпаты" рентабельным - www.profootball.com.ua/2008/09/05/byudzhety_klubov_shahter_pochti.html (Рус.)
  33. [1] - www.ua-football.com/ukrainian/high/49aeccd0.html
  34. Валерий Яремченко: "Это не овцы, а козлы ..." - www.dailylviv.com/?newsid=5327
  35. Чат-конференция с почетным президентом ФК "Карпаты" Петром Дыминским - zik.com.ua/ua/chat/45
  36. Пастух львовских "овец" (газета "Поступ", 25 июня 2005) - postup.brama.com / usual.php? what = 42148

код для вставки
Данный текст может содержать ошибки.

скачать

© Надо Знать
написать нам