Надо Знать

добавить знаний



Корабль



План:


Введение

Фрегат USS "Чесапик" ВМС США, 1799 год

Корабль - обобщающий морской термин, который употребляется параллельно с термином судно, но не полное его аналог.

Сегодня в большинстве случаев под кораблем понимается военный корабль - судно, которое имеет вооружение и другие технические средства для выполнения боевых задач, имеет военный экипаж и входит в состав военно-морских сил. В некоторых странах под кораблем понимается любое морское судно (в отличие от судов прибрежного плавания) независимо от ведомственной принадлежности. В эпоху парусного флота кораблями назывались все мореходные суда, за исключением маломерных. Чаще, однако, под кораблем понимали большой боевой парусник с мощным артиллерийским вооружением, который должен не менее трех мачт с прямыми парусами [1].


1. Эволюция кораблей

Корабли как средства торговых коммуникаций, исследования новых земель известны с давних времен. Уже в античные времена Египтяне, греки, финикийцы, римляне, викинги и другие народы использовали корабли не только для торговли и путешествий, но и как военное орудие.

Историю кораблестроения и военно-морского дела принято делить на пять этапов:

При цьому кожен з періодів може складатися з декількох етапів в залежності від підходів до способів ведення війни на морі що тоді існували і, відповідно, конструкцій і озброєння кораблів.


1.1. Ера галерних флотів

Судна періоду галерних (або гребних) флотів ділилися на довгі і короткі: перші були бойовими кораблями, другі - торговими суднами і кораблями забезпечення. На коротких суднах, які через форму корпусу також називали "круглими", які рухалися в складі бойового флоту, перевозили десант, провізію, питну воду та інші необхідні для бою вантажі.

Довгі, тобто бойові, кораблі будувалися максимально полегшеними аби підвищити їх маневреність і швидкість. Головним рушієм довгих суден було весло, коротких - вітрило. При противному вітрі та в штиль короткі судна буксирувалися бойовими кораблями.

Довгі часи головним озброєнням корабля був таран, виготовлений з міцної деревини і нерідко обшитий металом. Найбільш розповсюдженими кораблями античності були триреми (трієри), тобто судна, що мали три ряди веслярів. В грецькі часи головним тактичним прийомом був таранний удар, римляни хоч і не відмовилися від тарану, але більше покладалися на абордаж та перестрілку, в той час як для греків це були суто допоміжні види бою.

Несмотря на то, что с X века начали строиться суда с парусным вооружением, галерный флот долгое время оставался основой боевых флотов: из-за несовершенства парусного вооружения парусники оставались маломаневренимы. Начиная с X века основными кораблями стали галеры и похожи по характеристикам гребно-парусные суда (шведский галера, венецианская галера, скампавеи). Одной из разновидностей малых беспалубных галер была казацкая "Чайка". На галерах стали устанавливать артиллерию.

"Золотым веком" галерных флотов считается период XVI - XVII века. Гребные Галери оставались на вооружении флотов до XVIII века. Однако для увеличения мощи артиллерии как основного средства поражения следовало увеличить размеры и тоннаж кораблей, т.е. создать корабль нового типа.


1.2. Эпоха парусных кораблей

Переходная эпоха от гребных до парусных кораблей продолжалась около века с первой половины XVI века до начала XVII века.

Линейный бой. Картина художника Виллема ван де Вельде "Битва при Тексель 11 августа 1673 года "

С XIV века в Европе началась эра развития кораблестроения, чем дал большой толчок изобретение компаса. В этом же веке возник новый вид судов - галеоны, основным движителем которых стали паруса. В XIV- XV веках галеоны входили в состав флотов Испании, Англии, Голландии.

В начале XVI века были изобретены пушечные порты имело также огромное влияние на развитие военного кораблестроения. В XVI- XVIII веках испанские и голландские корабли господствовали на океанских просторах. В начале артиллерия считалась вспомогательным средством поражения: бой начинался с применением артиллерии на этапе сближения. В ближнем бою основным тактическим приемом был абордаж.

Поскольку основное внимание уделялось увеличению мощи бокового огня, кормовые и носовые надстройки становились меньше, что положительно повлияло на маневренность кораблей. В основе создания кораблей, которые в дальнейшем получили название линейных, была положена конструкция развитого галеона. Основными направлениями развития корабля стало улучшение очертаний корпуса и парусности, расположение орудийных портов в два-три деки вище ватерлінії, введення шпилів для підйому якорів, обшивка підводної частини корпусу мідними листами.

На розвиток кораблебудування і тактики морського бою в цей період значний вплив мали англо-голландські війни XVII-XVIII століть. Саме в цей період з'явилися основні типи бойових вітрильних кораблів і суден забезпечення, а також виникла тактика лінійного бою. З кораблів почали формувати ескадри а основним бойовим строєм став лінійний стрій кільватерної колони. В бойову лінію входили великі лінійні кораблі. Менші кораблі - фрегати - використовувалися для розвідки, ще менші - корвети, бриги та ін. - були посильними суднами. В склад флоту входили також брандери, бомбардирські кораблі, транспорти та допоміжні судна.

З появою парових броненосних кораблів епоха вітрильного флоту дійшла кінця.


1.3. Період парових броненосних флотів

Перші парові броненосні кораблі з'явилися під час Кримської війни 1853 - 1856 років. Це були французькі броненосні плавучі батареї, побудовані з деревини. Але вони мали броню товщиною до 35 см покладену на дерев'яну підкладку. На батареях крім вертикального бронювання застосовувалося і горизонтальне - тонкі бронелисти прикривали палубу над закритою батареєю. Вперше плавбатареї були використані при морському бомбардуванні російської фортеці Кінбурн (докладніше див. Кінбурнська баталія (1855)). Берегові батареї фортеці виявилися безсилими проти броньованих суден.

Броненосець HMS "Уоріор" (1860)

Незабаром після Кримської війни броньовані плавбатареї почали будувати і в Англії. Однак оптимальний вигляд нового типу кораблів формувався ще досить тривалий час. Першим броненосним кораблем, побудованим з заліза і з водонепроникними переборками став англійський броненосець "Уорріор" (англ. Warrior ). Одночасно відбувався пошук форм і способів ведення морського бою. Визначилося три основні напрямки боротьби з броненосними кораблями: таранний удар, збільшення потужності артилерії і застосування підводних мін. Таран, який спочатку розглядався як основний тактичний прийом, врешті решт не виправдав себе. Основна боротьба розгорнулася між артилерією і бронею.

Другий період борненосного кораблебудування, який розпочався після Громадянської війни в США характеризувався створенням крейсерських сил. Бронепалубні крейсери озброювалися швидкострільною артилерією середнього калібру. Поширення мінної війни призвело також до появи нового класу кораблів - міноносців, що в свою чергу змусило озброювати великі кораблі протимінною артилерією, посилювати конструктивний протиторпедний захист. Паралельно відбувалося збільшення тоннажу, озброєності і захищеності броненосців. До кінця XIX століття погляди на нові кораблі поступово устоялися, привівши до виникнення так званих "ескадрених броненосців", важких артилерійських кораблів, пристосованих до ведення артилерійського бою у складі ескадр.

Напівзатоплені броненосці "Полтава" і "Ретвізан". Порт-Артур, 1905 рік

Наприкінці 1890-х років термін "броненосець" поступово вийшов з використання, на заміну йому знову прийшов "лінійний корабель" або "лінкор", що обумовлювалося поверненням до тактики кільватерних колон. Російсько-японська війна остаточно затвердила перевагу в швидкості і далекобійність артилерії як головні переваги в морському бою. Першим кораблем нового типу став англійський лінкор "Дредноут" (англ. Dreadnaught ), ім'я якого стало синонімом назви усіх кораблів цього класу. За англійцями дредноути були закладені в Японії, Німеччині, США, а дещо пізніше - у Франції, Італії, Росії.

Зміна характеру ведення війни на початку XX століття призвела до збільшення кількості класів надводних кораблів - з'явилися і зазнали розвитку монітори, ескадрені міноносці, тральщики, мінні загороджувачі та інші кораблі зі спеціалізованими функціями. З'явився і принципово новий клас бойових кораблів - підводні човни. Вдосконалювалася і структура флоту: ескадри, як з'єднання кораблів різних класів, призначених для виконання завдань, пов'язаних з діями у відкритому морі проти лінійного флоту противника, складалися з з'єднань кораблів одного класу - дивізій і бригад. Фактично відбувався поступовий перехід до флотів різнорідних сил, який остаточно відбувся вже після Першої світової війни.


1.4. Період флотів різнорідних сил

В період Першої світової війни значного розвитку отримали надводні сили флоту. Згідно з існуючою на той час концепцією застосування флотів, основна увага продовжувала приділятися тактиці артилерійської дуелі броненосних ескадр. Лінійні кораблі будувалися, головним чином, за покращеними довоєнними проектами.

Ескадрений міноносець "Дєрзкій" Чорноморського флоту, приблизно 1916 рік

Іншою крім корабельної артилерії важливою за значенням зброєю флоту була визнана торпеда : це привело до масового будівництва ескадрених міноносців і легких крейсерів з комбінованим артилерійським і торпедним озброєнням. Важлива увага приділялася і будівництву лінійних крейсерів - кораблів близьких за класом до лінкорів, але більш швидкохідних і менше броньованих - вони мали складати авангард головних сил флоту, а в бою виконувати роль маневреного крила. Отримали розвиток і підводні сили і морська авіація, однак вони вважалися другорядними, що обумовлювалося пануванням теорії "морської сили" Мехена, згідно з якою панування на морі досягалося в ході генеральної битви лінійних сил або блокування флоту противника в базах.

Німецький підводний човен типу UC-1, приблизно 1917 рік

В ході війни, особливо в другій її половині, виявилося, що лінійні сили усіх флотів проявляли пасивність. Тактична маневреність ескадр лінійного флоту різко погіршилася через складність бойових ордерів через мінні і торпедні загрози. Лінійні кораблі не проявили себе як ударна сила флоту. Крейсери, призначені для набігових операцій і тактичної розвідки, вели значно активнішу діяльність на океанських комунікаціях. Значно більше коло завдань виконували і есмінці, які були найчисельнішим класом надводних кораблів. У зв'язку з чисельністю і різноманітністю завдань та в залежності від тоннажу і озброєння їх розділили на три класи міноносці, ескадрені міноносці і лідери есмінців. Есмінці виявилися найбільш універсальними з усіх видів надводних кораблів. Дуже важливу роль у війні відіграли підводні човни, особливо у боротьбі з торговельним судноплавством. Досвід оборони військово-морських баз дав поштовх для розвитку мінних і протимінних сил. В період Першої світової війни з'явився і цілком новий клас надводних кораблів - авіатранспроти і авіаносці.

С учетом опыта Первой мировой войны во флотах большинства стран произошла отчетливая классификация надводных кораблей на корабле с преимущественно артиллерийским вооружением - линейные корабли, бронепалубный крейсера, линейные крейсера, крейсера, броненосце береговой обороны, мониторы, канонерские лодки, плавучие батареи, корабли с преимущественно торпедным вооружением - лидеры эсминцев, эскадренные миноносцы, миноносцы, торпедные катера; корабли узкоспециального назначения - авианосцы, минные и сетевые заградители, сторожевые корабли и катера, тральщики, речные катера; вспомогательные корабли и суда. По мере эволюции однородного надводного флота в флот разнородных сил менялись их тактико-технические профили, методы боевого применения.

Американский авианосец USS "Сейбл" 1944 год

Межвоенный период характеризовался бурным развитием корабельной авиации и авианесущих кораблей. В 1930-х годах сформировалось два основных подкласса авианосцев - большие и средние. С совершенствованием палубной авиации, ее вооружение и способов применения, авианосцы становились наиболее эффективной и мощной силой в борьбе на море. С началом Второй мировой войны проявились огромные оперативно-тактические возможности авианосных группировок, что привело к их массовому строительству. В ходе войны авианесущие корабли разделились на подклассы крупных, средних, легких и эскортных (конвойных) авианосцев. К концу войны классификация авианосцев изменилась: они разделялись по оперативно-тактическим назначением на ударные (те, которые наносят удар по противнику), противолодочные и эскортные. В первые послевоенные годы последний подкласс постепенно исчез, а часть старых авианосцев была пере классифицирована в десантные вертолетоносцы.

В то же время, накануне Второй мировой войны линкоры оставались основной ударной силой флотов. Происходил процесс улучшения их боевых возможностей. После десятилетнего перерыва, во второй половине 1930-х годов все крупные морские державы начали строительство линейных кораблей. Новые дредноуты отличались увеличенной мощностью артиллерии главного калибра, появлением на вооружении самолетов и большого количества малокалиберной артиллерии ПВО, исчезновением минно-торпедного вооружения, улучшением ходовых качеств (что привело к исчезновению класса линейных крейсеров). Взгляды на применение линейных кораблей принципиально изменились в ходе Второй мировой войны - первенство перешло к авианосцев. К концу 1950-х корабля этого класса практически вышли из состава большинства флотов.

Английский тяжелый крейсер HMS "Шропшир", 1943 год

Вместе с тяжелыми линкорами ряд стран строила их облегченный вариант, получивший название "карманные линкоры" или тяжелых. Подтвердилась целесообразность разделения крейсеров на два подкласса - тяжелые и легкие. Задачами крейсеров оставались ведения борьбы на морских коммуникациях, непосредственное боевое и разведывательное обеспечение корабельных соединений, ведения самостоятельных операций на второстепенных направлениях. Массовое строительство легких крейсеров осуществляли все страны кроме США и Германии. В период Второй мировой войны развитие крейсеров заключался в усовершенствовании их вооружения, механизмов и оборудования. Корабли оснащались радиолокационными станциями, средствами радиосвязи, усиливалось их зенитное вооружение. В конце 50-х корабли этого класса стали вооружать ЗРК, вертолетами, современными радиоэлектронными средствами. В некоторых странах начали строительство ракетных крейсеров.

Наиболее универсальными и массовыми кораблями периода развития разнородных флотов оставались эскадренные миноносцы. Происходили взаимосвязанные процессы универсализации эсминцев, увеличение их тоннажа, скорости и маневренности. Одновременно происходило разделение лидеров и эсминцев на торпедно-артиллерийские и артиллерийско-торпедные. Последние должны заменить легкие крейсера, особенно в ограниченных ТВД. В военный период наибольшего развития получили эскортные эсминцы. В первые послевоенные годы эскадренные миноносцы начали вооружаться более современным противолодочным вооружением, ЗРК, РЭС, скорострельного артиллерией, что превратило их в универсальные корабли, предназначенные для выполнения в первую очередь задачи противолодочной и противовоздушной обороны.

Американский десантный корабль класса LCI, 1943 год

В период Второй мировой войны значительное развитие получили малые силы флотов: фрегаты, корветы, охотники за подводными лодками, сторожевые корабли и катера и другие. Эти корабли использовались для противолодочной обороны, несения дозорной службы, обеспечения высадки морских десантов и др.. Наиболее универсальными оказались эскортные миноносцы, фрегаты и корветы. Значительное развитие получили торпедные катера. Кроме торпедных катеров строились мониторы, канонерские лодки, артиллерийские катера, бронекатера, тральщики, десантные корабли и высадочные средства. Несмотря на то, что до Второй мировой войны подводные силы считались вспомогательным родом ВМС, в предвоенный период и, особенно, в годы войны осуществлялся активное развитие и массированное строительство подводных лодок. К середине Второй мировой основное внимание уделялось увеличению дальности их плавания, способности эффективно бороться со средствами воздушного нападения, надводными маневренным качествам. В дальнейшем развитие подводных лодках шел путем улучшения подводных маневренных качеств, подводной дальности плавания, снижению шумности. Одновременно происходил процесс классификации ПЧ: выделились подклассы крейсерских, крупных, средних и малых подводных лодок.

В связи с бурным развитием с середины 1950-х годов новых видов вооружения, в частности ракетно - ядерного, коренным образом изменились взгляды военных теоретиков на роль и структуру флота.


1.5. Период ракетно-ядерных флотов

Запуск БРПЛ "Трайдент" II с подводной лодки

С появлением на вооружении армий мира баллистических ракет с ядерными боеголовками стратегическое значение флотов усилилось: Мировой океан стал маневренным стартовой площадкой для запуска МБР, направленных на важные объекты в глубине территории противника. Способность военно-морских сил выполнять стратегические задачи по ядерному сдерживанию стала определяющим фактором развития флотов. Главную роль при этом стали играть подводные лодки - носители баллистических ракет. Одновременно возросла роль и надводных кораблей, обеспечивающих боевую деятельность ракетных подводных лодок и противодействуют подводным ракетоносца противника. Появление на вооружении тактического ядерного и управляемой реактивной оружия позволила вести борьбу с более мощным противником во всех морях и океанах.

В 1950-х годах главным средством доставки ядерного оружия была авиация, вследствие чего в этот период особое внимание уделялось развитию авианосной авиации и ударных авианосцев, которые стали основой ударных сил флотов развитых стран. В частности, в США уменьшение численности авианосцев было компенсировано значительным повышением их тактических качеств, перевооружением на реактивную палубную авиацию. Сокращение численности авианосцев привело в свою очередь к уменьшению в составе флотов линейных кораблей, артиллерийских крейсеров, а также эсминцев, фрегатов и сторожевых кораблей. В 1960-х годах с появлением на вооружении атомных ракетных подводных лодок с баллистическими ракетами флоты стали видом вооруженных сил, способным оказывать непосредственное влияние на ход ядерной войны. Ударные авианосцы сводятся в соединения - АУГ, которые действуют во всех районах Мирового океана, имеющих мощную противолодочную, противокорабельную и противовоздушную оборону, которая достигает нескольких сотен километров. Авианосцы силы остаются и главным элементом ВМС общего назначения, основным ударным средством флота в локальных войнах и высокоподготовленным резервом стратегических ядерных сил в ядерной войне.

Испанский авианосец "Принсипи где Астуриас", УДК USS "Уосп" и авианосец USS "Форрестол" ВМС США и английский авианосец HMS "Инвинсебл" 1991 год

С 1970-х років в США, Великобританії, Франції і Італії на заміну ударних і протичовнових авіаносців приходять багатоцільові атомні авіаносці. Для забезпечення бойових дій атомних авіаносців здійснювалося і здійснюється будівництво багатофункціональних кораблів класів крейсер, есмінець, фрегат і корвет, оснащених керованою ракетною зброєю (КРЗ) у тому числі - атомних. В стратегічних ядерних силах основний розвиток отримали атомні підводні човни з балістичними ракетами - ПЧАРБ, протичовнові сили - багатоцільові атомні підводні човни - ПЧА. Для країн, які не мають власних ядерних сил важливим залишалося будівництво дизель-електричних підводних човнів - ДЕПЧ.

Важливе місце в формуванні конфігурації сучасних флотів відіграла поява на їх озброєнні вертольотів - багатофункціональних засобів ураження і бойового забезпечення. Особливо це вплинуло на розвиток протичовнових, а потім і амфібійних сил: на озброєнні з'явилися протичовнові, десантні вертольотоносці, десантні вертольотоносні кораблі-доки. На кінець XX століття основу амфібійних сил склали універсальні десантні кораблі, які поєднували можливості десантних вертольотоносців і кораблів-доків.

ВМФ СРСР в період ракетно-ядерних флотів еволюціонував дещо у відмінному від флотів інших розвинених держав напрямку. Це було обумовлене тим, що в період бурхливого розвитку авіаносних сил основну ставку в СРСР було зроблено на підводні ракетоносці як стратегічну ядерну складову. Боротьбу з авіаносними угрупованнями планувалося здійснювати з ударами крилатих ракет з кораблів-носіїв КРМБ: ракетних крейсерів (у тому числі атомних) в океанській зоні і ракетних катерів в ближній морській зоні. Перші аналоги авіаносців - важкі авіаносні крейсери з'явилися в ВМФ СРСР лише в 1970-х роках. Не відбулося в ВМФ СРСР і уніфікації кораблів основних класів. До кінця XX століття радянські кораблі розділялися на протичовнові: протичовнові крейсери, великі і малі протичовнові кораблі, ескортні - есмінці і сторожові кораблі, та ударні - ракетні крейсери, малі ракетні кораблі і ракетні катери. З розвитком протичовнового і ударного озброєння кораблі радянських проектів наблизилися по універсальності до кораблів інших розвинутих країн.


2. Класифікація сучасних бойових кораблів і допоміжних суден

В залежності від призначення, озброєння і тактико-технічних елементів, бойові кораблі і судна допоміжного флоту діляться на класи: клас кораблів складають кораблі з однаковим бойовим призначенням та основним озброєнням. В межах класів, з урахуванням дальності плавання, тоннажу або спеціалізації, - на підкласи. Тип (проект) складають кораблі одного підкласу, які мають одні тактико-технічні характеристики, відрізняються від інших кораблів класу (підкласу) корабельною архітектурою, конструктивними деталями і технічною оснащеністю.

Детальніше див.: Класифікація сучасних бойових кораблів і допоміжних суден.

Кораблі також класифікуються:

Корабель прибережної зони USS "Індепенденс" ВМС США - сучасний багатофункціональний тримаран з дизель-газотурбинною енергетичною установкою
за озброєнням та призначенням
за районом плавання
  • океанської, дальньої морської зони, прибережного плавання,
  • внутрішнього (річкові) та змішаного плавання.
за способом руху
за типом головного двигуна
за архітектурно-конструктивним типом і кількістю гребних валів

Одно- і двокорпусні, одно- і багатопалубні, одновальні, двохвальні і т. д.

В ряді флотів з метою визначення старшинства командирів кораблі також діляться на ранги. В ВМС ЗС України існує чотири ранги кораблів [2]. Вищий - перший.


3. Тенденції розвитку бойових кораблів

3.1. Підводні човни

Німецький підводний човен типу 212 з анаеробною енергетичною установкою

Сучасні підводні човни являють собою кораблі, оснащені різноманітною зброєю і здатні здійснювати тривалі підводні плавання. Однак за останні 20 років різко зросла вартість їх будівництва і експлуатації, що значно обмежило серійність їх будівництва. Наразі підводні човни складають близько 4,3% від всього корабельного складу світового флоту. Незважаючи на певне зниження ролі підводних човнів в стратегіях провідних держав світу, вони, зокрема завдяки зосередженню на ПЧАРБ значної кількості міжконтинентальних балістичних ракет зберігають за собою провідні позиції з точки зору завдань, що вирішуються. Це стосується, в першу чергу, ВМС США, Великобританії, Франції, Росії та Китаю.

Кроме атомных подводных лодок, стоящих на вооружении ВМС некоторых ведущих стран мира, в последнее время активно идет развитие неатомных подводных лодок. НАПЧ характеризуются значительно ниже себестоимости по сравнению с ПЧА, что позволяет строить их менее богатым странам. Кроме того, НАПЧ преобладают атомные лодки с таким важным критерием как акустическая скрытность. Создание неатомных подводных лодок с повитрянонезалежнимы энергетическими установками предоставляет значительные преимущества. Считается, что именно такой тип подводных лодок станет основой подводных сил неядерных государств в ближайшем будущем.


3.2. Авианесущие корабли

АВМА USS "Нимиц" (CVN-68) и АВМ USS "Индепенденс" (CV-62) ВМС США в море

Морские стратегии ведущих держав мира, основанные на геополитических реалиях XXI век, привели к изменению способов и приемов ведения морской войны и организации сил флотов. Это связано с созданием в США, а также в Великобритании, Франции, Италии, Германии и ряде других стран сил быстрого развертывания, ядром которых стали авианосцы и универсальные десантные корабли. В связи с этим, одной из основных тенденций развития флотов есть новый этап их "авианизации". По мнению специалистов, в XXI веке авианосцы вернут себе роль "станового хребта" ВМС великих держав. Что характерно, будет увеличиваться число государств, на вооружении которых матимуться авианосцы. Эти корабли будут строиться в Великобритании, Франции, Германии, Индии, Японии и Китае.

Важной особенностью современных авианосцев является их сближение с универсальными десантными кораблями. Ряд экспертов считает, щог в большинстве ВМС место АВЛ могут занять УДК с развитым авиационным вооружением или десантные вертолетоносцы. Строительство тяжелых атомных авианосцев, скорее всего, будет осуществляться только в США.


3.3. Боевые корабли основных классов

В результате прекращения глобального противостояния и переориентации флотов на участие, главным образом, в локальных конфликтах и ​​войнах, роль универсальных боевых кораблей основных классов существенно возросла. Важной тенденцией в развитии надводных кораблей в начале XXI века стал отказ от строительства специализированных (ПЛО, ПВО и т.п.) и перхид к строительству только многоцелевых кораблей, способных решать весь спектр задач - ударных, противолодочных и противовоздушных - одновременно.

На переднем плане корабль литоральной зоны ВМС США "Си Файтер", сзади - фрегат USS "Рентц" типа "О. Х. Перри"

Поступово відбувається відмова від кораблів класу крейсер. В залежності від завдань національних ВМС і економічних можливостей країн основні зусилля спрямовуються на будівництво кораблів класів ескадрений міноносець, фрегат, корвет. При чому, за бойовими можливостями сучасні есмінці наближаються до крейсерів, фрегати - до есмінців, корвети - до фрегатів. Обмежене розповсюдження отримали бойові катери, зокрема ракетні і торпедні. Більш широке розповсюдження отримали патрульні катери. Проявляється тенденція до створення багатоцільових катерів, побудованих за модульним принципом, на яких в залежності від завдань може швидко змінюватися комплекс озброєння (концепція "бойової платформи").

Визначною в розвитку надводних кораблів усе більше стає їх орієнтація на ведення бойових дій проти берега. Крім того, зростання загроз морського тероризму, піратства, наркотрафіку вимагає створення нових видів озброєння ефективних проти зазначених загроз. У зв'язку з цим все більшого розповсюдження отримують так звані кораблі літоральної зони - легкі і середні універсальні бойові кораблі, призначені для ведення бойових дій в прибережних водах.


3.4. Десантні (амфібійні) кораблі

УДК "Містраль" ВМС Франції

Військово-морська діяльність в XXI столітті, в першу чергу в локальних конфліктах, характеризується проведенням повітряно-наземно-морської операції в прибережних районах. Для амфібійних сил при цьому визначальним стало проведення "заобрійної" десантної операції, основою якої стало "вертикальне охоплення", а головними засобами доставки десанту - транспортно-десантні вертольоти. Все це привело до зростання ролі десантних кораблів з авіаційним озброєнням - УДК, ДВН, ДВКД та зниженню ролі десантних кораблів, які не мають на озброєнні штатного групового базування вертольотів і конвертопланів.

Таким чином, до найбільш перспективних десантних кораблів слід віднести універсальні десантні кораблі і десантні вертольотоносні кораблі-доки, виробництво танкодесантних кораблів з прямою висадкою буде обмеженим. Змін в конструкції десантних катерів тоннажем до 500 тон не прогнозується.


3.5. Мінно-тральні кораблі

Зі зростанням якісного рівня мінного озброєння традиційне тралення класичними мінно-тральними кораблями стає малоефективним. Серед кораблів протимінної оборони на початку XXI століття перспективи розвитку зберігають тільки тральщик-шукачі мін - кораблі обладнані автоматичними підводними апаратами, призначеними для пошуку і знищення мін спереду по курсу корабля. Перспективним вважається також застосування телекерованих самохідних тралів і проривачів мінних загороджень.


4. Корабель у міфології і культурі

4.1. Корабель у культових традиціях стародавніх народів

В культових традиціях багатьох народів світу вода символізує кругообіг " народження - життя - смерть". Паралельно вона несе у собі уособлення " потойбіччя". В міфах багатьох народів корабель - засіб мандрування між світом людей, світом богів і померлих пращурів.

Єгипетський бог сонця Ра на "сонячному кораблі"

Характерно, що головний бог стародавніх єгиптян - бог сонця, творець світу Ра, являється людям на "кораблі сонця", який щодня прямує зі сходу на захід. Таким чином "корабель сонця" виступав як об'єднуючий символ між світом богів і світом людей. В решті решт єгипетські фараони відправлялися в інший світ на поховальних човнах - разом з ними в поховальну камеру відправлялися два кораблі: один - Манждет, на якому він разом з богом сонця мандрував небосхилом вдень, інший - Месектет, на якому вночі перетинали підземне царство [3].

Одна з найдавніших культур на Землі - індійська. Золотий корабель бога сонця і родючості Пушана лине небесним океаном, а Пушан спостерігає з нього за тим, що діється у світі [4]. В ведійській міфології на стовесельному кораблі гасають небом божественні близнята Ашвіни, які уособлюють сутінки - світанкові та вечірні. За день ці близнята, пов'язані із солярними божествами, об'їжджають всесвіт і проганяють темряву [5].

Японські Сім богів щастя на "кораблі скарбів"

За посередництвом символа-корабля передається й поняття благополучного житейського шляху. Сім богів щастя японської міфології, які сприяють довголіттю й достаткові людей у їхньому земному житті, зображуються на "кораблі скарбів" такарабуне. За стародавньою легендою перед самим Новим роком в японський порт приходить корабель такарабуне і з нтого сходять сім богів. Цей корабель, якщо виконати на початку року певні обряди, наділятиме людину всілякими благами впродовж цілого року [6]. Такарабуне, згідно з міфами, перевозить небіжчиків в інший, кращий світ, який міститься десь далеко за морем.

Дуже часто вода відмежовувала світ людей від світу предків у світогляді народів, чия життєдіяльність пов'язана (чи була пов'язана у пращурів) з водою: рибалок, мисливців на морських тварин, острів'ян. У цьому випадку зазвичай країна предків (потойбіччя) уявлялося за (або посеред) моря. У цьому контексті роль корабля (човна) у достатньо віддалених народів - наприклад, стародавніх скандинавів і народностей Океанії близькі як у соціальному значенні, так і в світоглядному [7].

Похорони знатного руса. Картина Г. Семирадського

Давноьскандинавській еддичній традиції властиве ціле коло "корабельної символіки". Скандинавські саги розповідають про поховання видатних конунгів у морі на палаючих кораблях. Поховання у кораблях чи могилах, виконаних у їх формі відомі у Південній Скандинавії з бронзової доби, а в Данії в Х'йортспрінгу в похованні періоду ранньої залізної доби було знайдено навіть цілу ладдю. У стародавніх варягів, а за ними і у русів фіксуються поховання в кораблях. Ладдя в похованні характеризувала соціальний статус померлих: для поховання вождя - великий корабель, невеликі човни - для простих воїнів [7].

Існує і хтонічний аспект корабля в еддичній традиції. Это Наґльфар - корабель зроблений цілком із нігтів мерців. Під час битва в кінці світу - раґнарьок, коли боги зійдуться із силами зла в останній битві зі своїми одвічними ворогами монстрами та гігантами наґльфар буде звільнено із земляного полону потопом, та на ньому велетень Химір поведе свою армію йотунів до поля бою [8].


4.2. Біблійний образ корабля в християнстві

Величезне значення мав корабель під час всесвітнього потопу - сюжету, який присутній у багатьох міфологіях світу та Біблії. Так, на ковчезі врятувався серед вод біблійний Ной зі своєю родиною та з різними тваринами і птахами. В аккадській міфології, коли бог Енліль наслав потоп на створених богинею-матір'ю Мамі людей, урятувався тільки герой Атрахасіс зі своїми близькими. Він, за порадою Ейї збудував велетенський "човен, що зберігає життя", посадив у нього членів своєї родини, челядь, зерно, забрав усе своє майно, а також тварин, які "траву їдять". За давньоіндійською міфологією, першопредок Ману врятувався від потопу також на кораблі. Якось під час ритуального омовіння йому до рук випадково потрапила рибка. Вона попросила, щоб Ману виростив її, а за це вона врятує його від потопу, який гряде. Ману виростив рибину, випустив її в море й, за її порадою, спорядив корабель. Під час потопу Ману прив'язав рятівний корабель до рога отієї, вже величезної, рибини, й вона вивела його до гори.

Корабель - це також символ душі, яку веде Церква по хвилях житейського моря. Чимало українських легенд розповідають про бурю на морі, під час якої корабель із людьми от-от мусив би потонути. Але молитва святого Миколая рятує всіх від загибелі. У думі " Про Олексія Поповича, чоловіка Божого" йдеться про таку бурю і про молитву Олексія, котрий усвідомив, що ця буря наслана через нього, адже він не шанував своїх батьків. Попович щиро кається, і буря вщухає [9].

Характерно, що сама будівля християнського храму теж тлумачиться як корабель. В давнину стіни церков розписували християнськими символами. Корабель був символом церкви, якір - символом спасіння, вінок - символом мучеництва, голуб - символом Святого Духа, а фенікс - символом вічного життя [10].


4.3. Світова культура: "корабель дурнів" - образ суспільства

Корабель дурнів. Картина Себастіана Бранта

В 1494 році німецький сатирик Себастіан Брант написав поему "Корабель дурнів" (нем. Narrenschiff , оригінальна назва у XV столітті - " Da Narrenschyff ad Narragoniam "), в якій зло висміюював зрадництво й свавілля князів, рицарський розбій, розпусту духівництва, владу грошей. Кораблем, населеним і керованим дурнями і божевільними, в поемі представляється все людство [11]. Книга довгий час користувалася величезною популярністю завдяки здоровому глузду, прямоті і дотепності. А 1500 року нідерландський живописець Ієронімус Босх за її мотивами намалював всесвітньо відому однойменну алегоричну картину [12].

Образ суспільства - "корабля дурнів" не втратив своєї актуальності і в XX столітті. В 1962 році вийшов у світ роман "Корабель дурнів" (англ. Ship of Fools ) американської письменниці Кетрін Енн Портер. Що цікаво, російський переклад книги, зроблений у 1976 році Норою Галь (перекладачка " Маленького принца"), побачив світ тільки перед розпадом СРСР у 1989 році [13]. Роман ліг в основу однойменного фільму, знятого в 1965 році Стенлі Крамером. Герої роману і його екранізації - пасажири корабля - люди різних національностей, представники різних верств суспільства, відправляються в далеку подорож через океан на гігантському лайнері "Віра". Вони намагаються втекти від колишнього життя, ховаючись за надіями, що після завершення подорожі всі проблеми вирішаться самі собою. У зіткненнях і переживаннях героїв проглядається алегоричне зображення людського суспільства, в якому далеко не кожен в кінці свого шляху зможе отримати те, заради чого вирушав у плавання [14].


4.4. Корабель в українській народній творчості

В українській міфології корабель - це й символічна модель світобудови, тобто всесвіту, й символ добробуту, й засіб мандрування між світами.

Летючий корабель - міфічний "Арго". Картина Лоренцо Коста

У казці "Летючий корабель" [15] цар видав указ : за того, хто збудує такого корабля, щоб літав, - віддасть дочку. Третій, "дурний" син діда й баби теж захотів спробувати свого щастя. Дорогою до царського дому зустрів діда, "як молоко, білого", з яким поділився хлібом. Дід навчив доброго парубка, як зробити корабель: "Ну, слухай, сину, йди ж тепер ти в ліс та підійди до дерева, та й удар сокирою в дерево, а сам мерщій падай ниць і лежи, аж поки тебе хто не розбудить. Тоді, - каже, - тобі корабель збудується, а ти сідай на нього та лети, куди тобі треба. Тільки по дорозі бери, кого б там не стрів". Коли "дурень" прокинувся - очам своїм не повірив: стоїть корабель; сам золотий, щогли срібні, а вітрила шовкові так і понадимались - тільки летіти. От він, не довго думавши, сів на корабель, той корабель знявся та й полетів. Як полетів та й полетів нижче неба, вище землі - й оком не зглянеш! І по дорозі стрівати було кого: Слухало, Скороход, Стрілець, Об'їдайло, Обпивайло, Морозько та чоловік, який розкидає дрова, а з них робиться військо. Всі вони стали в пригоді хлопцеві, який хотів одружитися з царівною.

Детальніше про корабель благополуччя можна дізнатися з російської колядки, у якій мовиться про таких собі Василя Тимофійовича й Василину Іванівну, між яких котиться "перестень золотий - кріпка думонька". Вони думали-гадали й чорного хорта в чисте поле пускали, ясного сокола в піднебесся пускали, черлен-корабель у синє море пускали [16] :

"
Чорний хорт біжить - лисоньку несе.
Лисоньку несе на теплу шубоньку.
Ясен сокіл летить - лебідку несе.
Лебідку несе на славний банкет.
Черлен-корабель пливе - велике добро везе.
На життя, на буття, на багатство!
"

В українській колядці "Ой зійду, зійду на круту гору" корабель уособлює весь всесвіт [17] :

"
Ой зійду, зійду на круту гору.
Ой бачу, бачу в морі корабля.
В тому кораблі троє оконців.
Перве оконце - ясноє сонце.
Друге оконце - ясен місячик,
Третє оконце - дрібна зіронька,
Дрібна зіронька - Галя дівонька.
"

В українських колядках на кораблі посеред моря відбуваються дивовижно значущі події: збирається рада мудреців; дівчина шиє братові чудесну весільну сорочку, на якій зорі й місяць, райські пташки, тури й олені (у день братового весілля вони будуть світити, співати й гуляти). Такий казковий корабель плаває морем - всезнаючим водним простором, який існує справіку. Море, "велика вода" - це й міфічний Дунай [16]. У колядці мовиться про сокола, який сидить на вершечку високого дерева й бачить дуже далеко, аж "до краю Дунаю". Там пливуть кораблі, в кораблях - самі панове, які обговорюють ситуацію, що складається серед людства і є знаком наближення погибелі світу. Вони раду радять первовічную [17] :

"
Що не так тепер, як стародавно,
Похилилося, посмутилося.
Що син на вітця руку здіймає,
Донька матері не послухалась.
Що брат на брата меч витягає,
Сестра на сестру чарів шукає.
Ой уся правда тепер пропала,
Правда пропала, кривда постала...
"

У ліричній пісні над морем, по якому плавають кораблі, стоять дві подруги, одна, гірко плачучи, просить іншу: "Помири мене із милим". А друга каже, мовляв, дорога подружко, як я буду вас мирить: "Як сама на нього гляну - в мене серденько болить".


См.. также

Примечания

  1. Военный энциклопедический словарь. Министерство обороны СССР. Институт военной истории. - М.: Военное издательство. 1983. (Рус.)
  2. Однотипні з кораблями ВМС кораблі Морської охорони ДПС мають ранг на ранг вище.
  3. Фараонів човен. Світ побачить другий сонячний човен фараона Хеопса. Аліна Маслакова. The Epoch Times Україна. 25.06.2011 -
  4. Индуизм. Джайнизм. Сикхизм / Под общ.ред. М. Ф. Альбедиль и А. М. Дубянского. - М.: Республика, 1996. - С. 343. - ISBN 5-250-02557-9. (Рус.)
  5. Ашвіни. Міфлолгічна енциклопедія. - myfhology.info/gods/indiy/ashviny.html (Рус.)
  6. "7 богов счастья" на сайті "Удивительная Япония" - yaponia.net/7bogov.htm (Рус.)
  7. а б Король Д. О. Корабель у культовій традиції стародавнього населення Північної Європи. Наукові записки НаУКМА. Т. 21. 2003.
  8. Наґльфар. Міфлолгічна енциклопедія. - myfhology.info/magik-things/naglfar.html (Рус.)
  9. З репертуару кобзаря Гната Гончаренка. Дума про Олексія Поповича. Запис Лесі Українки - www.l-ukrainka.name/uk/Folklore/Goncharenko/246.html на Енциклопедія життя і творчості Лесі Українки - www.l-ukrainka.name/
  10. Православний храм. Бондарчук. Я. В. Науковий блог НаУ "Осторзька академія" - naub.org.ua/?p=635
  11. Украинская советская энциклопедия. В 12-ти томах. / Под ред. М. Бажана. - 2-е изд. - М., 1974-1985.
  12. История искусства зарубежных стран. Средние века, Возрождение. Под ред. Ц. Г. Нессельштраус. - М.: 1982. (Рус.)
  13. Р. Облонская. О Норе Галь - www.vavilon.ru/noragal/oblonsk.html#7 // Нора Галь: Воспоминания. Статьи. Стихи. Письма. Библиография. - М.: АРГО-РИСК, 1997. (Рус.)
  14. А. Мулярчик. На борту современного ковчега. // Кэтрин Энн Портер. Корабль дураков. (Рус.) - lib.ru/INPROZ/PORTER/korabl.txt
  15. Летючий корабель. Сайт "Українська казка" - kazka.in.ua/Zbirky/Javorova/Letjuczyj_korabelj.html
  16. а б Завадська В., Музиченко Я., Таланчук О., Шалак О. 100 найвідоміших образів української міфології. - К.: Орфей, 2002. - kovalencko.ucoz.ru/slovniki/100-obras_ukr_mif_.pdf
  17. а б Цит по: Украинскія колядки. Колядка-легенда. Изданіе 1902 г. Малор. нар. яовѣрья о Пятницѣ.]

Литература

  • Доценко В. Галеры, парусники, броненосцы // История военно-морского искусства. - под. ред. В. И. Куроедова. - Москва : ЭКСМО, 2003. - Т. 1. - С. 57, 113-128, 353-356, 488. - ISBN 5-699-04856-1
  • Доценко В. Флоты XX века // История военно-морского искусства. - под. ред. В. И. Куроедова. - Москва : ЭКСМО, 2003. - Т. 2. - 825 с. - ISBN 5-699-04857-X
  • Горшков С.Г. Морская мощь государства.. - Москва : Воениздат, 1976. - 462 с.
  • Кузык Б.Н., Никольский В.И., Новичков Н.Н. Военные флоты мира. Справочник. - Москва : Национальный центр научно-технической информации, 2005. - С. 1040-1057. - ISBN 5-98384-005-3
  • Geoffrey Till Seapower // A Guide for the Twenty-First Century. - London : Frank Cass, 1976. - С. 350-378. - ISBN 978-0-7148-8436-9
Добра стаття


код для вставки
Данный текст может содержать ошибки.

скачать

© Надо Знать
написать нам