"Сотворение Адама" (фрагмент фрески Микеланджело в Сикстинской капелле).

Креационизм ( англ. creationism ) - вера в то, что мир, человек и различные формы жизни на Земли созданы выше сверхъестественной силой. Креационизм не является целостной доктриной - существует много разновидностей креационизма с разными представлениями о время акта творения и разным отношением к современных научных взглядов на биологическую и геологическую эволюцию.


1. История

История креационизма является частью истории религии, хотя сам термин возник недавно. Термин "креационизм" стал популярным лишь примерно с конца 19 - начале 20 века, когда научные теории, противоречащие каноническим религиозным текстам (по крайней мере в их буквальном смысле), стали существенно влиять не только на взгляды научного сообщества, но и на массовую сознание. Это было реакцией защитников традиционного религиозного мировоззрения на новую научную картину мира, и прежде всего теорию эволюции, предложенную Чарльзом Дарвином. Термин был распространен христианскими фундаменталистами, резко противостояли научном влияния. Этим группам удалось добиться временного запрета на преподавание эволюционной биологии в публичных школах некоторых юрисдикций США, а с середины 1960-х годов активисты течения креационизма молодой Земли начали активно добиваться преподавания "научного креационизма" в публичных школах, в поддержку буквальной трактовкой Ветхого Завета [1]. В 1975 году постановлением суда в процессе Дэниэл против Уотерса преподавания креационизма было признано неконституционным в США, что вызвало изменение названия креационизма на "науку создания", а после и ее запрета в 1987 году (процесс Эдвардс против Агилларда), на "разумный замысел", вновь был запрещен уже в 2005 году (процесс Кицмиллер против Довера) [2].


1.1. Концепція творіння в ранньому та середньовічному християнстві

Створення світу, Кафедральний собор у Монреалі, мозаїка, XII ст.

Ранньохристиянські Отці Церкви переважно розглядали історію творіння як алегорію, з більш духовним значенням, ніж буквальним, хоча прямо не відмітаючи і буквальне значення [3]. У першому столітті апостол Павло описував строфу 2:24 Книги буття як алегорію, що означала Христа та Церков. Філон Александрійський описував творіння як миттєвий процес, стверджуючи, що вказані в Біблії 6 днів були необхідні для порядку та створення щасливого числа. Єврейські автори, такі як Авраам ібн Езра, що були відносно близькими до концепції креаціонізму, також відмовлялися від літературного тлумачення Книги буття. Рамбам прямо вказував, що розділи 1-3 Книги буття не можуть тлумачитися буквально.

У відповідь на віру гностиків, що Книга буття була цілком алегоричною, ортодоксальні християни відмели це тлумачення, хоча знову не перейшли на буквальне тлумачення тексту. Зокрема Ориген вірив, що фізичний світ дійсно є творіння Бога, але не хронологія або окремі події творіння. Подібно до нього і Святий Василій, що жив у 4 столітті, описував творіння як раптове та неподільне, хоча і сприймав багато біблійних тверджень буквально.

Августин Аврелій в своїй роботі "Буквальне значення Книги Буття" наполягав, що ця книга вірно описує творіння фізичного світу, але погоджувався з попередниками, що творіння було раптовим, із днями введеними з дидактичних причин, для логічної класифікації. Для нього світло було алегорією ангелів, а не видимим світлом, духовним, а не фізичним. Августин підкреслював складність розуміння тексту та необхідність переосмислення його з новими знаннями. Зокрема, згідно з ним, християни не повинні створювати абсурдних догматичних інтерпретацій, що суперечать фізичним свідоцтвам [4].

В 13 столітті Фома Аквінський, як і Августин, відмічав необхідність вірити Писанню, але пам'ятати, "що Святе Писання може бути пояснене численними шляхами, не слід ставати прихильниками одного з них, лише щоб потім не мати можливості відмовитися від нього, якщо буде доказано його помилковість; Святе Писання не слід описувати невірним в смішному вигляді та ставити перешкоди на їх шляху до віри".


1.2. Природна теологія

З 1517 року Реформація принесла новий погляд на тлумачення Книги буття, зокрема Мартін Лютер відстоював ідею, що творіння дійсно зайняло 6 днів, та навіть вказував на дату цієї події біля 6000 років тому, посилаючись на Мойсея, хоча і відмічав, що німці, читаючи переклад через кілька тисячоліть, мали інше розуміння, ніж євреї, що жили в інший час, тому в багатьох випадках, таких як історія про змія, і Лютер схилявся до алегоричних пояснень. Жан Кальвін також відмітав миттєве творіння, але критикував тих, хто, суперечачи розумінню фізичного світу, дійсно уявляв "води над небом".

Відкриття нових земель принесли знання про нові різноманітні форми життя, що привело до поширення ідеї, що кожна з цих істот була індивідуально створена богом. В 1605 році Френсіс Бекон підкреслював, що робота Бога в природі навчає нас інтерпретувати світ Бога в Біблії, а його метод Бекона ввів емпіричний підхід, центральний в сучасній науці [5]. В результаті виникла так звана Природна теологія, що пропонувала вивчати природу з метою знаходження свідоцтв на користь християнству, що також здійснювала численні спроби узгодити знання при природу з концепцією Всесвітнього потопу [6].

В 1650 році архієпіскоп Армський, Джеймс Ашшер, опублікував Хронологію Ашшера, засновану на Біблії версію історії, що вказувала роком творіння 4004 рік до н. е. Ця дата була зазвичай прийнята, проте розвиток геології в 18 і 19 століттях вказав на існування пластів і зкам'янілостей, що вказували на існування стародавньої Землі. В результаті в Англії поширилася концепція катастрофізму, що пропонувала пояснення цих даних за допомогою Всесвітнього потопу, проте вона виявилася нежиттєздатною [6] і вже у 1850 році більшість євангелісткахцерков прийняли різноманітні форми креаціонізму старої Землі (але не термін), хоча і не сприйняли еволюцію.


1.3. Эволюция

Примерно с начала 19 века начали распространяться идеи, подобные идеям Ламарка о трансмутацию видов, хотя они не пользуются большой сведения и рассматривались почти исключительно в среде парижских и эдинбургских анатомистив. Великобритания в то время находилась в состоянии войны с республиканской Францией, и опасения идей Американской и Французской революций привело к жестким репрессиям любых идей, которые могли угрожать оправданию монархии божественным происхождением. Работы Чарльза Дарвина над своей теорией естественного отбора велись в строжайшей тайне. С окончанием войны репрессии уменьшились, и анонимная публикация работы "Следы творения" в 1844 году была воспринята с интересом и поддержкой со стороны квакеров и унитарианцив, но критикой со стороны научного общества, подчеркнул необходимость дополнительных доказательств. Работа Дарвина 1859 "Происхождение видов" обеспечила свидетельства из авторитетных и уважаемых источников, и постепенно ученые убедились в концепции эволюции. Однако теория встречала сопротивление со стороны консервативных евангелистов и Англиканской церкви, но их внимание скоро переключилась на больший шум, поднятый работой "Исследование и обзоры" (Essays and Reviews) либеральных англиканских теологов на тему споры о "высшую критику", начатую еще Эразмом несколько веков раньше. Книга переосмысливала Библию и с сомнением рассматривала ее буквальную интерпретацию [7]. До 1875 года большинство американских натуралистов поддерживали идею теистической эволюции, часто с введением отдельного создания человека [1].

В начале 20 века эволюция была преимущественно принятой и начала преподаваться в школах. Однако после Первой мировой войны распространилась идея, что немецкая агрессия была следствием дарвиновской доктрины "выживания наиболее приспособленных", что подтолкнуло американца Уильяма Дженнингса Брайана начать кампанию против преподавания идей эволюции человека [1]. В 1920-х годах фундаменталистских-модернистская спор привела к росту религиозного пыли фундаменталистов, стали призывать против преподавания эволюции в публичных школах. Им удалось добиться такого запрета в Теннесси в 1925 году Актом Батлера [8] [9] и удаление раздела о эволюция из популярных учебников биологии в других штатах. Именно того времени термин "креационизм" начал использоваться как антоним эволюции [10].


1.4. Наука творения и разумный замысел

1.5. Судебные решения и официальные резолюции по преподаванию эволюционной теории и креационизма

1.5.1. "Обезьяний процесс" 1925 г. в штате Теннесси

В 1925 г., школьного учителя Джона Скоупса обвинили в нарушении "Акта Батлера" - закон штата Теннесси, запрещавший преподавать в учебных заведениях, финансируемых штатом, "любую теорию, которая отрицает историю Божественного Существо человека согласно Библии, и вместо этого учит, что человек произошел от животных низшего сорта " [11]. Скоупс сознательно нарушал Акт Батлера, надеясь с помощью Американской Союза за гражданские свободы (ACLU) придать делу широкую огласку и привлечь общественное внимание к этой проблеме.

Дело Скоупса действительно вызвала большой резонанс в США (освещать суд прибыло более двухсот американских корреспондентов, а также двое английских) и стала широко известной в мире под названием "обезьяньего процесса". Позже на основе этих событий была написана пьеса "Inherit the Wind" ("пожнет бурю") ( 1955) [12], которая шла на сценах Бродвея, а также снят кинофильм в 1960 г. [13] и телевизионные фильмы в 1965, 1988 and 1999 гг

Окружной суд в г. Дейтоне признал Скоупса виновным и приговорил к штрафу в размере 100 долларов. Апелляцию адвокатов Скоупса в Верховный Суд штата Теннесси было отклонено, однако одновременно судья отметил процедурные нарушения в решении о наложении штрафа и рекомендовал прокурору ради общественного спокойствия отказаться от продолжения "этой странной дела", учитывая, что обвиняемый больше не находится на государственной службе. Прокурор заявил, что не будет настаивать на продолжении дела.


1.5.2. Отмена закона штата Арканзас о запрещении преподавания эволюционной теории в государственных школах (1968)

В 1928 г. в Арканзасе был принят закон, аналогичный теннессийському "Акта Батлера". Закон действовал в течение 40 лет, но за все время никто не был обвинен в его возбуждении. В 1968 г. этот закон обжаловала Сюзан Эпперсон, учительница из г. Литтл Рок.

Верховный Суд США отменил законодательные акты штата Арканзас, которые запрещали преподавание эволюционной теории в государственных школах. Суд признал, что, согласно Первой поправки к Конституции США, штаты не могут требовать приспособления учебного процесса "с принципами или запретов какой-либо религиозной секты или догмы" [14].

После этого решения, сторонники креационизма несколько раз выдвигали в разных штатах США иски против преподавания эволюционной теории, но эти иски каждый раз отклонялись.


1.5.3. Отмена актов о "сбалансированное преподавания" (1987, 2005)

В начале 1980-х годов в штате Луизиана было принят законодательный акт о "сбалансированное преподавания" эволюционной теории и креационизма. В случае преподавания в государственных школах эволюционной теории, этот закон требовал преподавать также и креационизм.

В 1987 г., Верховный Суд США признал "акт о сбалансированном преподавания" неконституционным, поскольку законодательные акты не должны быть направлены на поддержку религии со стороны государства [15]. Время суд отметил, что нет оснований запрещать преподавание альтернативных научных теорий, в том числе и о происхождении человечества.

Это решение стимулировало развитие новых направлений креационизма, которые дистанциювалы себя от конкретной религиозной доктрины и претендовали на статус научной теории, должна преподаваться как альтернатива эволюционной. В частности, в 2004 г. руководящий совет школьного округа Давер (шт. Пенсильвания) приняла решение, согласно которому учителя должны указывать школьникам на нерешенные проблемы в теории Дарвина, и обязательно рассказывать о концепции "разумного замысла" как альтернативную теорию. В 2005 г. окружной суд признал это решение незаконным, квалифицировав концепцию "умного замысла" не как научную теорию, а как разновидность креационизма, связанный с христианской религиозной доктрине [16].


1.5.4. Дело Марии Шрайбер (2006)

В 2006 году в Санкт-Петербурге ( Россия) школьница Мария Шрайбер вместе со своим отцом Кириллом Шрайбером подала иск к Министерству образования Российской Федерации за нарушение прав человека путем "безальтернативного навязывания теории Дарвина" в общеобразовательных школах. Рассмотрев дело, суд отклонил этот иск. [17]

1.5.5. Резолюция Совета ЕС против креационизма (2007)

В 2007 года ПАСЕ приняла резолюцию, в которой осуждаются попытки введения в школьные программы преподавания креационизма. Правительствам стран рекомендуется решительно не допускать преподавания креационизма в образовательных учреждениях на всех занятиях, не связанных с преподаванием религии. [18] Креационисты опубликовали свой ​​ответ на эту резолюцию. [19]

2. Срок и разновидности креационизма

"Рыбка Дарвина", что выходит из воды на сушу - пародия на Ихтис, аллегорический христианский символ
Креационистскую ответ на пародию: "Истина" побеждает "рыбку Дарвина"

Различают два основных направления креационизма: в одном научные данные об эволюции живых существ, Земли и Вселенной полностью отрицались, во втором - частично принимались и адаптировались к традиционных концепций, понимаемых в менее буквальном смысле.

Поскольку в священных книгах разных религий есть описания сотворения мира, человека и других живых существ Богом, богами или другими понадприроднимы силами, традиционные религиозные представления о происхождении жизни и человека остаются в основном креационистскую. Хотя общей и центральной для них идея о сотворении жизни высшей силой, однако представления о времени этого акта творения, а также о возможности и характер эволюции созданных форм жизни существенно отличаются. Одни направления креационизма признают макроэволюции, когда другие считают ее возможной только в узких пределах или полностью отрицают: одни признают современные научные концепции о возрасте Земли, небесных тел и живых существ, - другие настаивают на буквальном толковании библейской хронологии или придерживаются компромиссных взглядов.


2.1. Креационизм "молодой Земли"

"Музей создания" в штате Кентукки (США), в экспозиции которого представлены точку зрения сторонников креационизма "молодой Земли"

Креационизм "молодой Земли" ( англ. Young Earth Creationism ) Опирается на буквальное понимание исторической хронологии мира, Земли и человечества, изложенной в Библии. Согласно Книге Бытия, Бог создал Землю и живые существа на ней в течение шести дней. Время, прошедшее с этого акта творения до настоящего, также рассчитывается через буквальное толкование священных текстов (например, в 1650 г. англиканский архиепископ Джеймс Ашер подсчитал, что Бог сотворил мир в октябре 4004 г. до Р. Х.). Другие методики подсчетов дают несколько другие цифры, но в целом промежуток времени от сотворения мира до настоящего, описан Библией, не выходит за пределы десяти тысяч лет.

Сторонники этого направления не признают эволюции и отрицают данные современной науки о датировке геологических структур и ископаемых биологических объектов, найденных на Земле. Ископаемые останки вымерших биологических видов, следы динозавров т.п. могут интерпретироваться как остатки от животных, уничтоженных Всемирным Потопом. Современные наземные позвоночные животные считаются потомками животных, спасенных от Потопа в Ноевом ковчеге. Их современное многообразие были заложены еще во время акта творения, впоследствии животные могли несколько меняться в процессе приспособления к различным природным условиям, смешивание между собой и мутаций.


2.1.1. "Бараминология"

В частности, существуют попытки выделить группы родственных видов живых существ, которые могут происходить от общих предков, при этом предки существ из другой группы были созданы отдельно. Классификационные группы в рамках такой системы называют "бараминамы" [20], а "голобарамином" - группу видов или высших таксонов, имеющих общее происхождение. Таким образом, " бараминология "признает возможность определенного макроеволюції, але вважає її обмеженою, нездатною перейти бар'єри між різними "голобарамінами" (в термінах біологічної класифікації, вийти за межі біологічного роду чи, щонайбільше, родини). При цьому людина зараховується до окремого "голобараміну" і не може мати спільних предків з будь-якими тваринами.


2.1.2. Проблема узгодження з даними сучасної астрономії

Креаціонізм "молодої Землі" суперечить даним сучасної астрономії про вік космічних об'єктів і відстані між ними. Наприклад, у випадку створення Всесвіту кілька тисяч років тому до Землі ще не встигло б дійти світло від зірок, віддалених значно більше ніж на кілька тисяч світлових років. У зв'язку з цією проблемою, було висунуто кілька ідей. За однією з них, Бог створив не тільки планети і зірки, але й світло у просторі між ними, щоб їх відразу можна було бачити. (Критики відзначають, що в цьому варіанті спалахи наднових зірок на значній відстані від Землі та деякі інші астрономічні явища перетворюються з реальних подій у давно минулому часі на оптичні ефекти, створені наче "спеціально для глядача".) За іншою версією, кілька тисяч років тому швидкість світла була значно більшою, ніж тепер. Існують також ідеї про "молоду" Землю, оточену "старим" Всесвітом.


2.2. Креаціонізм "старої Землі"

Креаціонізм "старої Землі" (англ. Old Earth Creationism ) тлумачить біблійні тексти про створення світу не в буквальному, а в метафоричному сенсі. Наприклад, кожен із шести "днів", за які був створений світ, може бути "днем" для Господа, а за людськими мірками відповідати мільйонам чи мільярдам років.

2.2.1. "Доби" творіння та "рамочна" інтерпретація

Таблиця, що іллюструє "рамочну" інтерпретацію "днів творіння"
Створення Царств Створення Володарів Царств
День 1 : Світло День 4 : Світила
День 2 : Небо і води День 5 : Птахи і риби
День 3 : Земля і рослинність День 6 : Наземні істоти, Людина
Цар-Творець
День 7 : Відпочинок Творця

Єврейське слово, що перекладається у книзі Буття як "день", може вживатися і в ширшому значенні, позначаючи проміжок часу, який не обов'язково дорівнює 24 годинам (порівняйте з українським словом доба). Існують спроби інтерпретувати події з кожної "доби" творіння як відповідні до певних подій у космологічній, геологічній та біологічній історії за даними науки: наприклад, до Великого Вибуху, виникнення зірок, планет, океанів і континентів, виходу живих істот з моря на суходіл тощо (так званий Day-Age Creationism).

Згідно з "рамочною" інтерпретацією (Framework interpretation), шість "днів" творіння розглядаються не у хронологічному порядку, а в логічному: дні 1, 2 та 3 описують створення "царств", а дні 4, 5 та 6 - створення "володарів" цих трьох царств (див. таблицю).


2.2.2. Ідея про "прихований" проміжок земної історії

Існує також тлумачення Книги Буття, за яким між моментом, коли " На початку Бог створив Небо та землю " (Буття 1:1) і коли " земля була пуста та порожня, і темрява була над безоднею " (Буття 1:2) існував значний проміжок часу [21]. За цей період Земля зазнала занепаду і спустошення (можливо, внаслідок повстання Сатани проти Господа [22]), і потім була переформована актом Божого творіння. Таким чином можна пояснити дані сучасної геології, за якими вік Землі становить не кілька тисяч, а кілька мільярдів років. Цей напрямок креаціонізму називають Gap Creationism.


2.2.3. "Прогресивний" креаціонізм та "теїстична еволюція"

"Прогресивний" креаціонізм - це різновид креаціонізму "старої Землі", який визнає оцінки віку Землі за даними сучасної геології та космології, але вважає, що виникнення нових видів рослин та тварин у ході земної історії щоразу було пов'язане з втручанням божественної сили. Можливість природного походження усіх живих істот від спільного предка переважно заперечується. Натомість прихильники ідеї "теїстичної еволюції" (або "еволюційного креаціонізму") визнають біологічну макроеволюцію, розглядаючи її як інструмент, за допомогою якого Бог творить нові види живих істот.


2.3. Креаціонізм у деяких нехристиянських релігіях

2.4. Індуїзм

Обычно індуїсти розглядають всесвіт як вічний та циклічний. В священних текстах описані виникнення Землі, людини та інших живих істот, за ними вони постійно проходять цикли створення та знищення (пралая).

Проте індуїсти зазвичай визнають еволюцію в тій чи іншій формі [23], хоча і розглядають бога Брахму як творця. Проте деякі релігійні об'єднання індуїстів та політичні організації закликають до нових досліджень питання [24].


2.4.1. Іслам

Іслам, як і християнство, вважає світ і людину створеними Богом, але у Корані, на відміну від Біблії, немає детального опису акту творіння, і тому в ісламському світі менш поширений буквалістський креаціонізм, подібний до християнського креаціонізму "молодої Землі". Еволюційні ідеї критикуються за те, що вони сприяють формуванню матеріалістичного і атеїстичного світогляду. Також заперечується можливість еволюції на основі "випадкових" подій, оскільки все відбувається тільки з волі Божої. Ліберальні напрямки ісламського креаціонізму близькі до еволюційного креаціонізму.


2.4.2. Иудаизм

Більшість напрямків сучасного іудаїзму, за винятком частини ортодоксальних, не заперечують сучасних наукових концепцій космології та еволюції, і близькі за поглядами до ідей еволюційного креаціонізму чи теїстичного еволюціонізму.

2.5. Неокреаціонізм та концепція "Розумного задуму"

Неокреаціонізм - спроба створити таку форму креаціонізму, яка не була б безпосередньо прив'язаною до тлумачення конкретних священних текстів. Розвиток неокреаціонізму в США стимулювався судовими рішеннями, що визнавали неконституційними закони, які у разі викладання у державних школах еволюційної теорії зобов'язували одночасно викладати і креаціоністську. Рішення мотивувалися тим, що закон не повинен надавати перевагу жодній конкретній релігії [15]. Якщо ж перетворити креаціонізм з релігійної концепції на наукову, тоді можна буде вимагати розгляду його на рівних правах з теорією еволюції та іншими науковими теоріями. Вказуючи на окремі невирішені проблеми і суперечності, прихильники неокреаціонізму прагнуть створити враження про глибоку кризу сучасної еволюційної теорії, і вимагають викладання в школах альтернативної точки зору (англ. "Teach the controversy" ). Найвідомішою формою неокреаціонізму у США є концепція "Розумного задуму" (англ. Intelligent design ), розвиток якої пов'язаний переважно з діяльністю Discovery Institute в м. Сіетлі (шт. Вашингтон). Прихильники цього напрямку стверджують, що " певні характерні риси Всесвіту та живих істот можна найкращим чином пояснити дією розумного чинника, а не через неспрямований процес, такий як природний відбір " [25], і тому наука повинна не обмежуватись пошуком виключно природних причин, а враховувати також і можливість дії понадприродних факторів. Однак досі спроби досягти для "Розумного задуму" статусу наукової теорії, яка має викладатися у школах нарівні з еволюційною теорією, не мали великого успіху. Зокрема, у 2005 р. один з окружних судів у шт. Пенсильванія (США) кваліфікував концепцію "Розумного задуму" не як наукову теорію, а як різновид креаціонізму, пов'язаний з християнською релігійною доктриною, і не знайшов підстав для викладання його у школах як обов'язкової альтернативи еволюційній теорії [16].


2.6. Порівняльна таблиця

Нижче наведено таблицю, у якій порівнюються погляди основних напрямків креаціонізму на проблеми створення і еволюції людини, життя, Землі і Всесвіту (за матеріалами англомовної Вікіпедії)

Порівняльна таблиця креаціоністських напрямків
Людина Інші живі істоти Земля Всесвіт
Креаціонізм "молодої Землі" (англ. Young Earth creationism ) Пряме створення Богом. Пряме створення Богом. Макроеволюції немає (або у вузьких межах). < 10 тис. років. Радикальні зміни після всесвітнього потопу. Різні погляди.
Креаціонізм "молодої Землі" (креаціоністські космології) Пряме створення Богом. Пряме створення Богом. Макроеволюції немає (або у вузьких межах). < 10 тис. років. Радикальні зміни після всесвітнього потопу. < 10 тис. років.
Прогресивний креаціонізм Пряме створення Богом. Пряме створення Богом. Макроеволюції немає (або у вузьких межах). Вік відповідає даним науки. Радикальні зміни після всесвітнього потопу. Вік відповідає даним науки.
Теїстичний еволюціонізм Пряме створення Богом (з анатомічною подібністю до приматів). Пряме створення + еволюція. Немає єдиного спільного предка. Вік відповідає даним науки. Немає радикальних змін за рахунок потопу. Вік відповідає даним науки.
Еволюціонізм Еволюція від приматів. Еволюція від єдиного спільного предка. Вік відповідає даним науки. Немає радикальних змін за рахунок потопу. Вік відповідає даним науки.
Концепція "Розумного задуму" (англ. Intelligent design ) - Втручання вищої сили у певний момент у минулому (доводиться "неспрощуваною складністю" - irreducible complexity) - -

2.7. Креаціонізм і християнські конфесії

Автомобіль, розмальований лозунгами "Еволюція? Викопні рештки кажуть ?НІ?!" та "Еволюція - казочка для дорослих!". (Сфотографовано у шт. Джорджія (США))

Буквалістський "молодоземельний" креаціонізм є найбільш впливовим і активним серед прихильників "молодих" протестантських церков у США. За даними опитування служби Геллапа у 2007 р., близько 43 % американців вірять, що " Бог створив людські істоти приблизно у їх нинішньому вигляді у певний момент десь не більше 10 тисяч років тому ", і лише 14 % вважають, що " людство розвинулось за мільйони років з нижчих форм життя без участі Бога у цьому процесі " [26].

Католицька церква і "старі" протестантські церкви у країнах Європи переважно не заперечують дані сучасної науки і підтримують ідеї, близькі до теїстичного еволюціонізму, відкидаючи матеріалістично-атеїстичні тлумачення еволюції і наголошуючи, що Бог створив людину за своєю подобою і дав їй безсмертну душу [27].

Деякі групи серед вірних православної церкви різко виступають проти "теїстичного еволюціонізму", називаючи його " звіриною філософією ", яка несумісна з православною вірою і викликає " сміх сатани і плач янголів Христових " [28]. Відомий православний публіцист диякон Андрій Кураєв, навпаки, вважає, що надто буквалістичне тлумачення Біблії не відповідає справжньому духу Православ'я, а у розповсюдженні "молодоземельних" версій креаціонізму вбачає вплив американської протестантської ідеології [29].


3. Креаціоністська критика еволюційної біології

3.1. Критика морального впливу еволюційної теорії

Карикатура 1871 р. на Ч. Дарвіна

Часто критика еволюційної біології прихильниками креаціонізму полягає не в науковості та доведеності, а в моральних наслідках використання тієї чи іншої теорії. Зокрема, за твердженнями деяких прихильників креаціонізму (від часів Дарвіна до сучасності [30] [31] , [32]), еволюційна теорія призводить до занепаду моральних цінностей у суспільстві, оскільки:

  • Еволюційна теорія принижує гідність людини, ставлячи її на один щабель з мавпами та іншими тваринами;
  • Пропаганда еволюційної теорії призводить до розповсюдження атеїзму і руйнування традиційних релігійних цінностей;
  • Пропаганда еволюційної теорії викликає занепад суспільної моралі, підвищує рівень злочинності, вагітності серед неповнолітніх, сімейних конфліктів і розлучень, абортів, гомосексуалізму та ін.;
  • Застосування "дарвіністських" принципів у внутрішній та міжнародній політиці призводить до розв'язування війн, репресій та масового знищення.

3.2. Креаціоністська критика наукових аспектів еволюційної теорії

Сумнозвісна ілюстрація з роботи Ернста Геккеля, на якій розходження між ембріонами штучно занижені, заради більшої відповідності теорії рекапітуляції (повторення філогенезу в онтогенезі). Ця ілюстрація часто подається як приклад сфальсифікованих доказів теорії еволюції

Часто креаціоністи користуються тими ж аргументами, що й науковці, що протистоять ним, в спробі виглядати рівними та наводити схожі аргументи. Зокрема вони використовують такі аргументи:

  • Методологічна критика:
    • Теорія еволюції є не науковою теорією, а різновидом релігії, оскільки базується на "вірі в еволюцію" і запереченні усіх фактів, які цій вірі суперечать;
    • Теорія еволюції не відповідає принципу спростовуваності, оскільки неможливо уявити собі факт, який еволюціоністи не змогли б пояснити в рамках цієї теорії;
  • Фактологічна критика теорії еволюції та аргументація на користь креаціонізму:
    • Методи, які використовуються еволюціоністами для визначення віку астрономічних, геологічних та біологічних об'єктів, є хибними (в тому числі радіовуглецевий метод датування та інші радіометричні методи). Зокрема, фізичні константи, на припущенні про постійність яких базуються обчислення, у минулому могли мати інші значення, значно відмінні від теперішніх.
    • Деякі процеси, що відбуваються на Землі і в космосі (накопичення гелію в атмосфері, зменшення рівня магнітного поля Землі, накопичення пилу на Місяці, накопичення металів у океані тощо) свідчать на користь моделі "молодої Землі", бо екстраполяція їх у минуле на мільйони чи мільярди років дає абсурдні результати [33].
    • Сліди людини знаходять у таких геологічних шарах, де згідно з еволюційною теорією їх не має бути - зокрема, поруч із слідами динозаврів.
    • На відміну від мікроеволюції (наприклад, виведення нових сортів рослин чи порід тварин), макроеволюцію (тобто утворення нових видів і вищих таксонів) ніколи не було зафіксовано документально.
    • Не існує викопних решток перехідних форм, які б доводили факти макроеволюції. Ті перехідні форми, які демонструються як доказ еволюції, насправді є сфальшованими (наприклад, черепи та скелети "перехідних форм" неправильно зібрані з дрібних уламків, або з кісток, що належали різним істотам).
    • "Неспрощувальна складність": імовірність випадкового виникнення життя на базі менш складних систем є настільки малою, що це було б практично неможливим без втручання вищої сили.
    • Проблема перехода от одной сложной системы к другой: нельзя пользоваться "половиной глаза" или "половиной крыла", поэтому преобразование может быть только внезапным, а не постепенным.
    • "Тонкая настройка" природы: даже незначительное изменение физических параметров Вселенной (в частности, соотношение между фундаментальными физическими константами) привела бы к тому, что жизнь в такой системе стало бы невозможным. Это свидетельствует о том, что мир создан не случайным образом, а согласно специальному плану Творца (см. Антропный принцип).

4. Критика креационизма

4.1. Несоответствие креационизма принципам научной теории

З точки зору загальноприйнятого визначення філософії науки критеріями наукової теорії є такі [34] [35] [36] :

  • Узгодженість, тобто відсутність внутрішніх та зовнішніх логічних суперечок;
  • Відповідність (простота), тобто згідно з принципом простоти відсутність зайвих аксіом;
  • Корисність, тобто здатність пояснення інших, зокрема ще не відкритих, явищ;
  • Емпірична перевірюваність, тобто можливість проведення експериментів, здатних підтвердити або спростувати теорію;
  • Заснованість на контрольованих експериментах, що можна відтворити;
  • Здатність до корекції та розвитку, тобто можливість зміни з відкриттям нової інформації [37].

Аналіз відповідності креаціонізму цим критеріям дає такі результати:

  • Узгодженість
    Присутня. З точки зору більшості течій креаціонізму зазвичай узгодженість присутня. Проте через велике число варіантів, часто виникає проблема відсутності бар'єрів того, які дані стосуються теорії, а які ні.
  • Відповідність (простота)
    Відсутня, через те, що креаціонізм не проходить тест на простоту через необхідність введення надприродної компоненти, що не є необхідною для пояснення явища. Хоча найпростіше пояснення не завжди істинне, саме йому, за відсутності додаткової аргументації, зазвичай надається перевага в науці.
  • Корисність
    Немає. Для корисності з точки зору філософії науки теорія, має пояснювати явища та мати здатність передбачати ще не описані явища. Зокрема, креаціонізм нездатний пояснити, чому генетичні зміни обмежені мікроеволюцією, та не приводять до еволюції великих груп організмів. Наукова теорія повинна надавати можливість розширювати наші знання на ще невідомі явища, тоді як твердження "це зробив бог" лише накладає обмеження на знання та не дозволяє робити передбачень.
  • Емпірична перевірюваність
    Відсутня. Креаціонізм неперевірюваний через заперечення натуралізму, одного з головних принципів науки. Покладання на надприродний сили не може бути перевірене через невідомість їх поведінки у майбутньому. Креаціоністи не пропонують моделі передбачення (або пропонують її у обмеженому вигляді), таким чином не пропонуючи експериментів, якими він може бути спростований або підтверджений, так само як і не пропонують розв'язання інших проблем.
  • Заснованість на експериментах
    Відсутня. Не існує опублікованих експериментів, що б показали істинність креаціонізму або показали б нерозв'язні помилки еволюційної біології. Креаціонізм не засновується на серії експериментів з аномальними результатами, як це часто трапляється в науці. Замість цього він (найпоширеніші течії) розвинувся з релігійних вірувань американських фундаменталістів та євангелістів, з чим погоджуються навіть прихильники креаціонізму.
  • Здатність до корекції та розвитку
    Відсутня. Креаціонізм претендує на абсолютну істину, а не на тимчасове пояснення експериментальних даних, що можуть змінитися з новими відкриттями. Якщо прихильники ідеї вірять в неї, не допускаючи помилки, не існує можливості та сенсу перевіряти дані та отримувати нові. Єдиними змінами у креаціоністському русі є зміна акцентів на біблійних (для більшості течій, інколи інших релігійних) аргументах для того, щоб теорія виглядала більш науковоподібною [37].

4.2. Аргументи науковців у відповідь на креаціоністську критику

Переважна більшість дослідників, що працюють в офіційних наукових установах, не погоджуються з критикою еволюційної біології з боку креаціоністів. Зокрема вони відзначають, що сучасні наукові концепції еволюції Всесвіту, Землі і життя на ній базуються не на окремих знахідках, а на величезному масиві даних, отриманих різними науками - астрофізикою, геологією, палеонтологією, біологією, генетикою тощо, і ці дані узгоджуються між собою і з загальними фізичними законами. Біологічна еволюція є тісно пов'язаною з геологічною еволюцією Землі і суттєво впливала на зміну складу земної атмосфери, на утворення родовищ корисних копалин і на формування сучасного земного ландшафту [38]. Еволюційна біологія є теорією, доведеною неодноразово і з багатьох боків:

  • Аргументи, за допомогою яких креаціоністи доводять "молодий" вік Землі (накопичення гелію в атмосфері, зменшення рівня магнітного поля Землі, накопичення пилу на Місяці, накопичення металів у океані тощо), є некоректними, оскільки враховують лише окремі чинники, залишаючи дію інших поза межами уваги, і екстраполюють у минуле процеси, які є суттєво нерівномірними - зокрема, не враховується можливість витоку гелію з атмосфери, нерівномірність і навіть немонотонність зміни магнітного поля Землі та ін. [33].
  • Твердження про невідповідність еволюційної теорії критерію спростовуваності заперечуються еволюціоністами: наприклад, вони вказують, що таким спростуванням могла б бути знахідка викопних кроликів у докембрійських відкладеннях [39].
  • Свідчення про наявність слідів людини поруч зі слідами динозаврів та в інших геологічних шарах, де їх не мало б бути згідно з еволюційною теорією, є недостовірними [33].
  • Методи датування геологічних та біологічних об'єктів, якими користується сучасна наука, було відкалібровано з урахуванням змінних факторів (наприклад, хімічного та ізотопного складу земної атмосфери), перевірено на тисячах різних зразків, які досліджувалися різними методами, і узгоджено між собою. Гіпотези про зміну значень фізичних констант у минулому, за допомогою чого можна було б урятувати уявлення про "молоду Землю", суперечать і теоретичним моделям, і експериментальним даним.
  • Знайдено і досліджено велику кількість решток перехідних форм. Навіть якщо окремі з них є сфальшованими або дискусійними, достовірність переважної їх більшості не викликає сумнівів. Наприклад, хоча археоптерикс зараз вважається не предком сучасних птахів, а тупиковою гілкою еволюції рептилій, знайдено значну кількість інших перехідних форм між давніми рептиліями та сучасними птахами [40].
  • Досліджено багато випадків "паралельної еволюції" з утворенням тупикових гілок розвитку, паралельних "основній" - наприклад, процес "паралельної тетраподизації лопатеперих риб", "паралельної маммалізації рептилій", "паралельної авіїзації архозаврів" тощо. Це суперечить ідеї керованого розвитку за наперед визначеною схемою [38] [41].
  • Концепція "Розумного задуму" залучає до розгляду понадприродні чинники там, де в цьому насправді немає потреби, і суперечить принципу Оккама. Ця концепція не досягла рівня серйозної наукової теорії і не отримала визнання у науковій спільноті.
  • Питання про механізм утворення живих організмів з неживої матерії дійсно є складною проблемою сучасної еволюційної теорії. Одним із шляхів її розв'язання є вивчення відкритих нерівноважних хімічних систем, здатних до самоорганізації [38].

4.3. Критика "компромісних" напрямків креаціонізму з боку буквалістських

Представники багатьох течій у креаціонізмі не заперечують сучасних наукових теорій про вік Землі та життя на ній, припускаючи, що біблійні тексти про створення світу і живих істот можна тлумачити в метафоричному сенсі. Така точка зору піддається критиці з боку "молодоземельних" напрямків креаціонізму, які наполягають на буквальному тлумаченні; " якщо ж наука суперечить Біблії, то тим гірше для науки, а не для Біблії " [28]. Наприклад, якщо б вік викопних решток живих істот становив мільйони років, як це припускають "прогресивні креаціоністи", то це б значило, що смерть та страждання існували раніше за біблійне Гріхопадіння; на думку "молодоземельних" креаціоністів, це суперечить основам християнського вчення [42]. Їхні опоненти заперечують такі звинувачення, зокрема стверджуючи, що категорії смерті та страждання як кари за гріх мають розглядатися тільки щодо людини, наділеної безсмертною душею, але не до тварин [29].


4.4. Критика "наукового" креаціонізму з християнської точки зору

З християнської точки зору, "науковий" креаціонізм критикують за спроби перетворити ідею про акт Божого творіння з релігійної концепції на наукову, яка має доводитися чи спростовуватися на рівних правах з іншими науковими теоріями. Зокрема, у 2006 р. Ровен Вільямс, Архієпископ Кентерберійський, висловив негативне ставлення до викладання креаціонізму у школах. За його думкою, ставлення до креаціонізму як до однієї з наукових теорій, що має розглядатися нарівні з іншими, може призвести не до звеличення акту творіння, а навпаки, до його применшення [43]. Аналогічні думки висловлювали і діячі американської Єпископальної церкви: " Як Син Божий обмежив себе тим, що прийняв людську подобу і помер на хресті, так само і Бог обмежує свої божественні дії в цьому світі рамками встановлених Богом раціональних законів. Це дозволяє нам розуміти світ згідно з його власними законами, але це також значить, що природні процеси роблять Бога недоступним для наукового спостереження. " [44].


5. Соціологічні опитування про ставлення до креаціонізму

  • За результатами опитування, проведеного у США у 2001 р. фондом Геллапа [26], близько 45 % американців вірили в те, що "Бог створив людей у вигляді, схожому на теперішній, у певний момент часу не більше ніж приблизно 10 тисяч років тому". Ще 37 % вважали, що "люди розвинулися за мільйони років з менш розвинених форм життя, але цей процес відбувався під проводом Бога" [45]. І лише 14 % вважали, що "люди розвинулися за мільйони років з менш розвинених форм життя без участі Бога" [26].
  • Опитування, проведене у 2008 р. у Канаді, показало, що 58 % респондентів приймають ідею еволюції, а 22 % вважають, що Бог створив людей у їх нинішньому вигляді не більше ніж приблизно 10 тисяч років тому [46].
  • За опитуванням 2006 року, 48 % британців вважають гіпотезу еволюції правильною теорією, і 44 % вважають, що у школах потрібно обговорювати також і креаціонізм. [47]
  • Згідно з результатами опитування UK Teachers 2006 року, опублікованими Університетом Саутгемптона, 36 % учителів вважають, що до створення світу причетна рука Божа, а 28 % погодилися з обговоренням креаціонізму на уроках. [48]

См.. также


6. Источники

7.1. Мнение буквалистичних направлений креационизма


7.1.2. Мнение теистического эволюционизма

7.2.3. Концепция "разумного замысла"


7.3.4. Теория эволюции и критика креационизма


7.4.5. Другие связанные темы

7.5.6. Политические вопросы