Надо Знать

добавить знаний



Нагорно-Карабахская Республика



План:


Введение

Расположение между Республикой Армения и Азербайджанской Республикой

Нагорно-Карабахская Республика ( арм. Լեռնային Ղարաբաղի Հանրապետություն - Лернаин Гарабаги Анрапетуцюн), Республика Арцах [3] ( арм. Հանրապետություն Արցախ - Анрапетуцюн Арцах) - непризнанное государство, провозглашенное 2 сентября 1991 г. на совместной сессии Нагорно-Карабахского областного и Шаумянивськои районного Совета народных депутатов Азербайджанской ССР.

10 декабря 1991 г. был проведен референдум о статусе НКР, на котором 99,89% участников высказались за независимость [4] [5] [6]. Референдум был бойкотируемый азербайджанской меньшинством. 6 января 1992 г. парламент НКР первого созыва - Верховный Совет НКР - принял Декларацию "О государственной независимости Нагорно-Карабахской Республики". Провозглашению независимости предшествовал почти четырехлетний армяно-азербайджанский конфликт, приведший к многочисленным жертвам и беженцев с обеих сторон, вызванных применением массового насилия и этнических чисток.

Согласно конституции Азербайджанской Республики, территория, в пределах которой была провозглашена НКР, является частью Азербайджана. Территория, фактически контролируемая НКР в настоящее время, занимает юго-западную часть основной территории Азербайджана и примыкает к государственных границ между Азербайджаном и Арменией на западе и Азербайджаном и Ираном на юге и до контролируемой Азербайджаном территории на севере и востоке.

Под контролем Армии Обороны Нагорного Карабаха находится большая часть бывшей НКАО, а также полностью или частично, семь прилегающих районов Азербайджана (включая территорию между НКАО и Арменией - "Лачинский коридор").

Под контролем Национальной армии Азербайджана находятся части территорий Мартакертського, Мартунинського и Шаумянивского районов НКР. Нагорно-Карабахская Республика в свою очередь считает эти территории оккупированными.


1. Этимология

Нагорно-Карабахской Республики нередко называют просто Нагорным Карабахом [7] [8] [9], хотя заявленная Республикой и фактически контролируемая территории географически с Нагорным Карабахом совпадают частично.

Нагорный Карабах армянском языке называется Լեռնային Ղարաբաղ (Лернаин Гарабаг), азербайджанский язык Dağlıq Qarabağ или Yuxarı Qarabağ. Слово "Карабах" составлены с тюркского "кара" - черный и персидского "баг" - сад. Для обозначения территории армяне также часто используют названия десяти провинции Великой Армении Арцах ( арм. Արցախ ), Которая охватывала регион в древности. Название Арцаха в свою очередь происходит от имени армянского короля Арташеса I [10]. По другой теории название происходит от тюркско-армянского "Ктиш-Бахк", одного из царств Арцаха [11]. В урартских записях ( 7 - 9 ст.до н.е.) используется название Уртехини [12].

Термин "Нагорный Карабах" употребляется уже в 1918 г. в записке тифлисского карабахского землячества для обозначения этнически армянского части Карабаха, "спорной между двумя республиками" [13]. Наряду с термином "Нагорный Карабах", употреблялся также описательный термин "нагорная часть Карабаха".


2. История

История Нагорного Карабаха
Coat of arms of Nagorno-Karabakh.gif
Древняя история
Азоська пещера
Великая Армения
( Арцах)
Кавказская Албания
Средневековье
Хачен
Персидский эпоха
Меликства Карабаха
Карабахское ханство
Российская эпоха
Армения в составе Российской империи
Елизаветпольскую губернии
Советская эпоха
Нагорно-Карабахская автономная область
Борьба за независимость
Карабахский конфликт
Минская группа
Нагорно-Карабахская Республика


Портал "Нагорный Карабах"
посмотреть обсудить редактировать

Во времена Бронзовой эпохи, регион Нагорного Карабаха находился под сферы влияния Кура-аракськои культуры.


2.1. Античность

В конце 8 век до н.е. область была включена в состав Урарту. [14] Ее коренное население, состоявшее из коренного и кочевого [15] армянского [16] население было присоединено в состав Армянского Королевства в 4 веке до н.е. [17] в эпоху Ервандидив, или в 2 веке до н.е. [15] в эпоху Арташесидов. В этот период регион получает название исторического региона Арцах. [18] Античный город Тигранакерт был основан в эпоху Артаксидив. [19]

Монастырь Амарас.

В 387 г. н. е. Римская империя и империя Сасанидов подписали мирный договор, согласно которому разделили Армению. В связи с этим Арцах и Бежал интегрируются в Кавказскую Албанию, подконтрольную Сасанидской империи [20], хотя вполне возможно, что Арцах был присоединен к Албании после 451 г. [21] В то же время заканчивается процесс вирменизации, не армян уже нельзя отличить от армян. [22] Параллельно в регионе распространяется христианство под действием Армянской апостольской церкви, в частности Месроп Маштоц открывает Амарас - первую армянскую школу. [23]

В 451 году, после Аварайрской битвы, много армянских дворян удалились в горы и труднодоступные леса, включая Арцах, который становится центром сопротивления против Персии. [24]


2.2. Средневековье

С 7 по 9 века Закавказье находилось под доминированием Халифата. Принцы Арцах в 7 веке находились под влиянием суверенного Сюник. [25] В начале 9 века два армянские князья Сахл Смбатян и Есаи абу Мусе восстали против арабов и смогли создать два независимых княжества - Хачен и Дизак. Два княжества стали царствами в конце 10 века. [26] Хачен затем распределяется между четырьмя сыновьями Хасана I Великого, умершего в 1201 году, за отречение в 1182. [27] Армения попала под Татаро-монгольское нашествие и потеряла свои земли, затем образовавшуюся Кара-Коюнлу Джаханшаха после 1441 [27], получив титул "Мелика". [28]


2.3. Персидский эпоха

Меликства были включены в Сефевидской Персии. Аббас I признавал автономию региона. [29] После распада династии Сефивидив и военного вмешательства Османской империи в Восточном Закавказье, меликства после революции Давида Бека на короткий срок получили независимость между 1722 и 1730 гг. [30]

Надир Шах подтвердил автономию региона [31] в виде Карабахского ханства [32]. В 1747 году Панах Али-хан Джаванширський, вождь туркмен в результате мятежа убивает Надир-шаха и шахом становится его племянник (сын брата) Аликули-хан, под именем Адиль-шаха. Он отверг иранский сюзеренитет в 1748 году [33]. Его сын Ибрагим Халил-хан приостановил деятельность автономии последних армянских меликств, которые до сих пор не признавали его власть. Однако регион был возвращен Ираном благодаря Ага Мохаммед хану [34].

Ханство было временно оккупировано русскими во время российской экспедиции в Персию в 1796 [35], перед нападением на Иран [36].


2.4. Российская эпоха

Российская империя присоединила область в 1805 году во время русско-персидской войны 1804 - 1813 гг., присоединение подтверждается Гюлистанский договором, подписанным 12 октября 1813 г. [37] А в 1868 году была включена в состав Елизаветпольскую губернии. [38].

Шуши после погрома армянского населения.

После Русской революции, Нагорный Карабах стал предметом спора между Демократической Республикой Армения и Азербайджанской Демократической Республикой. [39] Однако британцы, которые контролировали регион после Первой мировой войны согласились с назначением азербайджанского губернатора. В 1919 г. имели место погромы армян. [40] 22 августа 1919 г., представители региона принимают временную власть Азербайджана, до окончательного урегулирования, - что никогда не придет - вопросы на Парижской мирной конференции [41]. Как следствие, в марте 1920 года армянское население Шуши был уничтожен, что вызвало прибытие армянской армии [42].


2.5. Советская эпоха

Азербайджан был советизированная в апреле 1920 г. [43], армянские войска должны были вывести из региона в мае [44]. Тогда большевики пришли к власти в Армении в ноябре 1920 года и создали Армянскую Советскую Социалистическую Республику [45]. 4 июля 1921 г. в присутствии Сталина, Кавказский бюро ЦК большевистской партии, ранее приняло решение в пользу Армении, приняло решение о включении Нагорного Карабаха в Азербайджанской Советской Социалистической Республики. [46] В то время, население территории на 94% состояло из армян. [47] В 1923 году создана автономная область Нагорного Карабаха, которая была разделена Лачинский коридор Азербайджана, еще населенным армянами [46].

На протяжении семидесяти лет ситуация была без дальнейших преобразований в 1988 года, воспользовавшись перестройкой, автономная область объявляет о выходе 20 февраля 1988 [48] По данным переписи населения 1989 года насчитывалось 189 000 жителей (41 000 азербайджанцев и 145 500 армян) [49]. 15 июня 1988 г., Азербайджан заявляет, соединяющий Нагорный Карабах в качестве своей территории. В том же году поднимается волна насилия в Азербайджане и Армении. Несколько сотен армян погибли в погромах, в частности в Сумгаите (1988 г.) [50] и в Баку ( 1990 г.).


2.6. Независимость


3. География

3.1. Расположение и рельеф

Сарсанське водохранилище ( Мартакертський район) - найбилш в республике водохранилище.

Нагорно-Карабахская Республика расположена в юго-восточной части Малого Кавказа в восточной части Карабахского плато и в Аракський долине, что составляет большую часть Куро-Аракськои низменности. Нагорно-Карабахская Республика граничит на западе с Республикой Армения, на юге по реке Аракс с Исламской Республикой Иран и на востоке и севере с Азербайджанской Республикой.

Долина реки Левонагет в Шаумянивському районе.

Благодаря наклону почти все реки Нагорно-Карабахской Республики текут с гор с запада и юго-запада на восток и юго-восток в Арцаську долину. Это мимолетные горные реки в течение столетий превратили рельеф горного края в глубокие ущелья и живописные долины. Из них значительны, в частности, долины рек Тартар, Хачен, Ишхан, Варандей, Каркар и Акари. Горный рельеф изрезан глубокими ущельями и долинами быстрых горных рек, крупнейшая из них - долина реки Тартар, расположенная в Мартакертському районі. Низинними є тільки східні частини Мартакертського і Мартунинського районів.

Середня висота над рівнем моря становить 1100 метрів.

З півночі на південь по всьому західному кордоні Нагорного Карабаху тягнеться Карабаський хребет, з якого беруть початок та тягнуться по території краю із заходу на схід кілька гілок хребта. По північній частині тягнеться Мравський хребет, де знаходяться найвищі гірські вершини - Гомшасар (3724 м) і Мрав (3343 м), які розташовані на північному заході Мартакертського району. У Карабаський хребет входять розташована в Аскеранському районі гірська вершина "Сорок дівчат", висота якої 2828 м, і вершини Великий Кірс (2725 м) і Дізапайт (2480 м). Великий Кірс розташований на стику Шушинського і Гадрутського районів, а Дізапайт - у Гадрутському районі.

Арцаське нагір'я подібно всьому Вірменському нагір'ю характеризується активною сейсмічністю. Велике місце займають виниклі в давнину вулканічні гірські породи : вапняк, інші осадові породи, пов'язані з юрського і крейдового періоду.


3.2. Климат

Один з державних символів НКР - орел.

Клімат Нагірно-Карабаської Республіки м'який і помірний, на значній території спостерігається сухий субтропічний клімат. Середньорічна температура повітря - 10,5 С. Найжаркіші місяці - липень і серпень, коли середня температура становить 21,7 С і 21,4 С. Найтеплішими місцевостями на території Нагірно-Карабаської Республіки є низинні зони Мартунинського і Мартакертського районів.

У холодний період середня температура в січні - лютому коливається від −0,2 С до −0,9 С.

Тривалі холода і спека, як правило, не спостерігаються, найменша температура в низинній зоні опускається до −16 С, у передгір'ї - до −19 С, високогір'я - від −20 С до −23 С. Найвища температура в низинних і передгірських місцевостях доходить до +40 С, середньогірських і гірських місцевостях - від +32 С до +37 С.


3.3. Флора и фауна

Ящірка, що дряпається вгору у каньоні річки Трту.

Рослинний світ різноманітний, росте близько 2 тисяч видів рослин, голі скелі зустрічаються лише у високогірних районах, гірські масиви покриті лісами, чагарниками і трав'яною рослинністю.

Фауна краю різноманітна.

Ссавці. У рівнинній зоні можна зустріти джейран, диких кіз і свиней. У лісах водяться різноманітні види ссавців: ведмідь бурий, волк, кіт лісовий, рысь, лисиця руда, заєць сірий, вивірка кавказька, кріт і свиня дика.

Птахи. З птахів поширені дикі гуси, утки, куріпки, сороки, ворони, горобці, голуби, коршуны, зозулі, горлиці, дятли, жаворонки, сови та інші.

У рівнинних частинах і кам'янистих передгірних поясах поширено безліч видів змій, черепах, їжаків. Різноманітні також види сарани, жуків і метеликів. У відносно великих річках водиться риба.


3.4. Полезные ископаемые

У геолого-дослідницькому аспекті територія Нагірно-Карабаської Республіки вивчена відносно слабо.

Виявлено проявлення кам'яного вугілля, численних видів металів, особливо цинка, свинцю, меди, золота, сірчаного колчедану, железа, мармуру і мармурізованого вапняку, граніту, базальту, туфу, а також сировини для виробництва цементу, графіту, літографського каменю, гіпсу, піску та глини.

Відома велика кількість джерел мінеральної води.


4. Административно-территориальное деление

Регион Населення (2009) [53] Площа (км) [53] Адміністративний центр
Степанакерт 51 600 25,65 Степанакерт
Аскеранський район 17 600 1196,27 Аскеран
Гадрутський район 12 300 1869,08 Гадрут
Кашатазький район 7900 3376,57 Бердзор
Мартакертський район 19 400 1795,07 Мартакерт
Мартунинський район 23 500 951,16 Мартуні
Шаумянівський район 2800 1837,53 Карвачар
Шушинський район 4800 381,33 Шуші
Республіка складається зі столиці та 7 районів: Аскеранського, Гадрутського, Кашатазького, Мартакертського, Мартунинського, Шаумянівського та Шушинського.


Центральна площа Степанакерту ввечері.

Степанакерт розташований у центрі Республіки. Місто має спеціальний статус, тому не входить до жодного району. Площа - 25,7 км. Населення міста складає 51 000 осіб, що більше третини усього населення НКР. Місто з півночі, сходу та півдня межує з Аскеранським районом, а з заходу з Шушинським районом.

Одна з головних вулиць в Аскерані.

Аскеранський район розташований на сході Нагірно-Карабаської Республіки. Районний центр - місто Аскеран. Площа - 1196,3 км. Населення району складає 17 600 осіб. У районі нараховується 42 общини. На севере граничит с Мартакертським районом, на північному заході межує з Кашатазьким районом, на заході межує з Шушинським районом та містом Степанакерт, на південному заході межує з Гадрутським районом, на півдні межує з Мартунинським районом та на сході межує з Азербайджаном.

Площа в Гадруті.

Гадрутський район розташований на півдні Нагірно-Карабаської Республіки. Районний центр - місто Гадрут. Площа - 1876,8 км. Населення району складає 12 400 осіб. У районі нараховується 30 общин. На півночному сході межує з Мартунинським районом, на півночі межує з Аскеранським та Шушинським районом, на заході з Кашатазьким районом, на півдні через прикордонну річку Аракс межує з Іраном, а на південному сході з Азербайджаном.

Вигляд на один зі спальних районів в Бердзорі.

Кашатазький район розташований на заході та південному заході Нагірно-Карабаської Республіки. Районний центр - місто Бердзор. Інші міста - Ковсакан та Міджнаван. Площа - 3376,6 км. За площею район є найбільшим. Населення району складає 8 600 осіб. У районі нараховується 53 общини. На південному сході межує з Гадрутським районом, на сході межує з Шушинським та Аскеранським районом, на північному сході з Мартакертським районом, на півночі з Шаумянівським районом, на північному заході з Вайоц-Дзором, на заході з Сюніком та на півдні через прикордонну річку Аракс проходить державний кордон з Ираном.

Алея Слави на честь визволителів Мартакерту.

Мартакертський район розташований на північному сході Нагірно-Карабаської Республіки. Районний центр - місто Мартакерт. Площа - 1795,1 км. Населення району складає 19 300 осіб. У районі нараховується 43 общини. На півдні межує з Аскеранським районом, на південному заході з Кашатазьким районом, з Шаумянівським районом межує на заході та на півночі (частина Шаумянівського району, з яким межує на півночі знаходиться під контролем Азербайджану) та на сході межує з Азербайджаном. Частина території району на сході знаходиться під контролем Національної армії Азербайджану.

Одна з основних вулиць в Мартуні.

Мартунинський район розташований на південному сході Нагірно-Карабаської Республіки. Районний центр - місто Мартуні. Площа - 951,1 км. Населення району складає 23 400 осіб. В районі найбільша щільність населення серед інших районів. У районі нараховується 36 общини. На півночі та північному заході межує з Аскеранським районом, на південному заході з Гадрутським районом, а на південному сході та сході з Азербайджаном. Частина території району на сході знаходиться під контролем Національної армії Азербайджану.

Центральна вулиця Карвачару.

Шаумянівський район розташований на півночі та північному заході Нагірно-Карабаської Республіки. Районний центр - місто Карвачар. Площа - 1829,8 км. Населення району складає 2 800 осіб. У районі найнижча щільність населення. У районі нараховується 52 общини. На сході з Мартакертським районом, на півдні межує з Кашатазьким районом, на південному заході з Вайоц-Дзором, на північному заході з Гегаркуніком, на півночі та північному сході з Азербайджаном. Третина території району на сході разом з колишнім райцентром, містом Шаумянівськ знаходиться під контролем Національної армії Азербайджана.

Шушинський район розташований у центрі Нагірно-Карабаської Республіки. Районний центр - місто Шуші. Площа - 381,3 км. За площею район є найменшим. Населення району складає 4 800 осіб. У районі нараховується 7 общин. На півдні межує з Гадрутським районом, на заході з Кашатазьким районом, на півночі та сході з Аскеранським районом, а на північному сході зі столицею -містом Степанакерт.


5. Власть

Нагірно-Карабаська Республіка є президентской республикой.

5.1. Конституция

Подробнее в статье Конституція Нагірно-Карабаської Республіки

Конституція Нагірно-Карабаської Республіки є основним законом держави і має найвищу юридичну силу. Конституція НКР складається з преамбули та 12 глав, які в свою чергу поділені на 142 статті. Конституция была принята 10 декабря 2006 року на всенародному референдумі. [54]

Відповідно до Конституції, Нагірно-Карабаська Республіка - суверенна, демократична, правова, соціальна держава.

Державна влада здійснюється відповідно до Конституції і законів - на основі поділу та балансу законодавчої, виконавчої та судової влади.


5.2. Президент

Центральна площа Степанакерту. Зліва направо: Кабінет Міністрів, Резиденція Президента, Арцахбанк (державний банк).
Подробнее в статье Президент Нагірно-Карабаської Республіки

Президентом НКР є Саакян Бако Саакович. Бако Саакян отримав 85,1% голосів під час президентських виборів, що проходили 19 июля 2007 г. Найближчим переслідувачем був Масіс Маїлян, який набрав 12,5% голосів виборців.

Президент Республіки є главою держави, стежить за дотриманням Конституції, забезпечує нормальне функціонування законодавчої, виконавчої та судової влади, є гарантом суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і безпеки Нагірно-Карабаської Республіки.

Президент Республіки обирається громадянами Нагірно-Карабаської Республіки шляхом загального рівного прямого таємного голосування за принципом один виборець - один голос (пропорційна виборча система) строком на п'ять років.


5.3. Парламент

Подробнее в статье Національні Збори Нагірно-Карабаської Республіки
Будівля Національних Зборів НКР.

Парламентом НКР є Національні Збори.

Національні Збори є єдиним органом законодавчої влади в республіці. Парламент НКР складається з 33 народних депутатів, які обираються за змішаною виборчою системою. Парламент очолює Голова Національних Зборів, яким наразі є Ашот Гулян.

За результатами останніх парламентських виборів, що відбулися 23 травня 2010 р., у парламент пройшли три партії - "Вільна Батьківщина", "Демократична партія Арцаха" та АРФ "Дашнакцутюн". Четверте місце зайняла Комуністична партія Арцаха, яка вже вкотре не може пробитися до парламенту.


5.4. Правительство

Подробнее в статье Уряд Нагірно-Карабаської Республіки

У Нагірно-Карабаській Республіці виконавчу владу здійснює Уряд. Прем'єр-міністра та Уряд призначає Президент, а затверджує Парламент. Прем'єр-міністром НКР є Араїк Арутюнян.

До складу Уряду входять дванадцять міністерств:

  1. Міністерство Охорони здоров'я
  2. Министерство Юстиции
  3. Міністерство Закордонних справ
  4. Міністерство Сільського господарства
  5. Міністерство Апарату Уряду
  6. Міністерство Освіти і Науки
  7. Міністерство Культури та у справах молоді
  8. Міністерство Оборони
  9. Міністерство Соціального забезпечення
  10. Міністерство Економічного розвитку
  11. Міністерство Містобудування
  12. Міністерство Фінансів

Виконавчу владу на місцях здійснюють місцеві державні адміністрації.


5.5. Судебная власть

Подробнее в статье Судова система Нагірно-Карабаської Республіки
Аскеранський районний суд. Один з судів першої інстанції загальної юрисдикції.

Судова влада Нагірно-Карабаської Республіки здійснюється судами, відповідно до Конституції та законів НКР.

Судову систему в НКР складають:

  • Верховний Суд;
  • Апеляційний Суд;
  • Суд першої інстанції загальної юрисдикції.

Конституція гарантує кожному право на судовий захист своїх прав та свобод. Кожен має право на публічний розгляд своєї справи в розумні строки незалежним та безпристрастним судом в умовах рівності, з дотриманням усіх вимог справедливості.


5.6. Прокуратура

Подробнее в статье Прокуратура Нагірно-Карабаської Республіки

Генерального прокурора НКР призначають Національні Збори за поданням Президента. Заступників Генерального прокурора призначає та звільняє Президент за поданням Генерального прокурора.

Чинним Генеральним прокурором НКР є Аршавір Гарамян.

12 июля 2010 р. Генеральна прокуратура НКР стала членом Міжнародної асоціації прокурорів. [55] [56]


5.7. Омбудсмен

Подробнее в статье Захисник прав людини Нагірно-Карабаської Республіки

Омбудсмен здійснює захист порушених державними органами, органами місцевого самоврядування та посадовими особами прав і свобод людини і громадянина в Нагірно-Карабаські Республіці.

Офис Омбудсмена НКР був сформований 16 апреля 2008. Омбудсменом НКР був обраний Юрій Айрапетян.

Офіс Захисника прав людини НКР 31 августа 2009 г. отримав інституціональний статус Інституту європейського омбудсмена. [57]


5.8. Государственные символы

Державний прапор НКР був затверджений законом від 26 січня 1993 "Про державний прапор НКР". Автором прапору є Лаврент Галаян. Державний прапор НКР являє собою прямокутне полотнище з трьох горизонтальних смуг: верхньої - червоного, середньої - синього і нижньої - помаранчевого кольору, ширина кожної з яких становить 20 сантиметрів. З двох країв правої сторони полотнища починається білий пятизубчатий ступінчастий килимовий узор, що з'єднується на одній третій частині прапора. Відношення ширини прапора до його довжини складає 1:2 (60х120 см). [58]

Державний герб НКР був затверджений законом від 26 січня 1993 "Про державний герб НКР". Автором прапору є Лаврент Галаян. Державний герб НКР являє собою зображення орла з розпростертими крилами, над яким розходяться промені сонця й поміщена корона династії Арташесидів. У центрі - зображення скульптури " Ми і наші гори" на тлі Державного прапора НКР і гори Кірс. Внизу, у кігтях орла - грона винограду, плоди шовковиці, колосся пшениці. У верхньому півколі зроблено напис вірменською "Нагірно-Карабаська Республіка - Арцах". На кольоровому зображенні державного гербу НКР орел коричневого кольору, з чорними смугами, голова - біла, кігті помаранчеві. Промені сонця і колосся пшениці - помаранчеві. [59]

Державний гімн є символом незалежної державності Нагірно-Карабаської Республіки. Державний гімн НКР ухвалено рішенням Верховної Ради республіки 17 листопада 1992. Автором слів "Гімн Арцаху" є Вардан Акопян, автором мелодії - Армен Насібян. [60]


6. Культура

6.1. Религия

Подробнее в статье Арцаська єпархія Вірменської апостольської церкви

Розповсюдження християнства у вірменському світі сходить до першого століття - періоду Апостольської проповіді. Першими проповідниками в Арцах були одні з 72 учнів Ісуса Христа - Дадо і Єгіше, які, поширюючи світло християнства, пали мученицькою смертю.


Після прийняття в 301 році християнства у Вірменії як державної релігії в Арцасі також були створені єпархії, що становили в духовному та адміністративному плані органічне ціле з вірменською церквою.

У період втрати Вірменією державності і виходячи з нових історичних реалій, вірменська церква приводила свою місію у відповідність до вимог часу, створюючи окремі католікосати. Одним з таких католікосатів був Агванський, який у духовному відношенні підкорявся Кафедральному Собору Св. Ечміадзіна. Місце розміщення католікосата неодноразово змінювалося, однак з тринадцятого століття він остаточно влаштувався в Гандзасарському монастирі, у церкві Св. Ованеса Мкртіча (Іоанна Хрестителя), яка побудована на честь доставленої сюди голови Ованеса Мкртіча.

В 1805 році Арцах звільнився від персидського іга і приєднався до Росії. В 1815 році російський уряд знизив статус католікосата до статусу митрополитства.

В 1923 році радянським режимом Арцах разом з двома іншими історичними областями Утіком і Ґандзаком був насильно включенений до складу новоствореного Азербайджану, який планомірно став витісняти вірмен з цих регіонів, закривати монастирі та церкви, піддавати висилкам та розстрілам тисячі християнських священнослужителів. К 1930 року тут не залишилося жодної діючої церкви і священика.

В 1988 році, з початком національно-визвольного руху в Арцасі, представилася можливість відновлення Арцаської єпархії. Першою відкрилися в 1989 р. церковь Гандзасар. Нині в єпархії - 10 священиків, відреставровані та відкриті 17 церков, у тому числі побудована одна нова, йдуть роботи з відновлення та будівництва інших.

Духовним центром єпархії є Гандзасарський монастир, у якого багаті історичні традиції, а адміністративним центром і резиденцією глави єпархії - місто Шуші з Кафедральним Собором - церквою Аменапркіч (Казанчецоц) ("Аменапркіч" в перекладі з вірменської - "Всеспаситель").

В єпархії діють теологічний центр "Гандзасар", де опубліковано більше 50 цінних релігійно-теологічних книжок, ведеться релігійна радіопередача "Гандзасар", функціонує центр християнського виховання та проповіді, який стежить за діяльністю недільних шкіл та проведенням занять з релігії в загальноосвітніх школах Арцаху.

Також діють Шушинська духовна семінарія, інформаційний центр, центр Християнської культури, дитячий християнський театр, церковна братія та інше.

З моменту відновлення Арцаської єпархії в 1989 р. і до цього дня її предводителем є архієпископ Паргев Мартіросян. [61]

Согласно Конституції НКР, дискримінація за ознаками релігії заборонена. Свобода вираження релігії і переконань може бути обмежена тільки законом на підставах, передбачених статтею 52 Конституції. Свобода діяльності релігійних організацій, що діють в установленому законом порядку, гарантується. Забороняється використання прав і свобод з метою розпалювання релігійної ненависті. [62]



6.2. Вбрання

Вірменська сім'я з села Ванк у національному костюмі

6.3. Кухня

Женгялов хац - це зелень в лаваші, яка є невід'ємним елементом карабаської кухні

Карабаська кухня, як і історія Карабаху, сягає своїм корінням в глибоку старовину.

Вона являє собою дивовижну комбінацію всіляких смаків і ароматів, притаманних лише атмосфері, насиченій сонцем, теплими серцями і усмішками карабахців. Основним секретом знаменитого карабахського довголіття є використання екологічно чистих продуктів разом з помірним вживанням унікальною тутової або кизилової горілки, яка містить велику кількість природних цілющих ефірних олій.

Женгялов хац (хлібний коржик з зеленню) - дуже поширений і вживається в їжу в Карабасі круглий рік та не зустрічається в кухні інших регіонів Вірменії взагалі. Женгялов хац - страва майже обрядова - основний сенс його приготування в тому, щоб зібрати родичів і зробити загальне дійство - об'єднатися ще раз, щоб поговорити про те, про се, обмінятися новинами і просто зігріти душу поруч з люблячими серцями.

Карабах відомий і своїми чудовими винами, зробленими з винограду сортів Хіндогні і Мускат - червоні, білі, десертні та сухі. Також широко відомі ягідні вина - з ожини, граната, і т. д. Карабаська шовковична горілка міцністю 50-70 градусів незамінна на столі, особливо, коли в будинку з'являється гість. [63]


6.4. Государственные праздники

Новий рік та Різдвяні свята - відзначаються з 31 грудня по 6 января. 31 грудня - 2 січня (Новий рік), 3-5 січня (передріздвяні свята) і 6 січня (Різдво і Святе Богоявлення). Армянская апостольская церковь празднует Рождество 6 января, в один день с Крещением Господним. Всі ці дні є неробочими.


Праздник Празднование Статус
День поминання покійних 7 января нерабочий
День відродження Арцаху 20 февраля рабочий
День рідної мови 21 февраля рабочий
День защитника Отечества 23 лютого рабочий
Міжнародний день жінок 8 марта нерабочий
Свято материнства і краси 7 апреля нерабочий
День пам'яті жертв Геноциду 24 апреля нерабочий
Міжнародний день солідарності трудящих 1 мая нерабочий
Свято Перемоги, День Армії Оборони Нагірно-Карабаської Республіки і звільнення Шуші 9 мая нерабочий
День Першої Вірменської Республіки 28 травня нерабочий
Міжнародний день захисту дітей 1 июня рабочий
День пам'яті полеглих за Батьківщину і без вісті зниклих 29 июня рабочий
День знань і освіти 1 сентября рабочий
День Нагірно-Карабаської Республіки (День незалежності) 2 сентября нерабочий
Праздник перекладача Вторая субота жовтня рабочий
День пам'яті жертв землетрусу 7 декабря рабочий
День референдуму про державну незалежність і День Конституції Нагірно-Карабаської Республіки 10 декабря нерабочий

7. Туризм

Подробнее в статье Туризм в Армении # Нагорно-Карабахская Республика

Нагорно-Карабахская Республика очень славится своими туристическими объектами. Туристическая отрасль Республики Армения и Нагорно-Карабахской Республики являются неразрывными, взаимосвязанными и взаимодополняющими друг друга.

7.1. Религиозные памятники

7.2. Археологические памятники

Раскопки нижней части Тигранакерт
Крепость XVIII века, которая расположена рядом с древним городом Тигранакерт, в котором сейчас расположен музей

Древний город Тигранакерт, основанный в Арцаси армянским царем Тиграном II Великим ( 95 - 55 гг до н. н.э.), единственный из поселений, носившее его имя, местонахождение которого достоверно установлено. Начиная с 2005 г., здесь проводятся исследования Арцаською археологической экспедицией Института археологии и этнографии НАН Республики Армения. Руководителем экспедиционных работ является заведующий кафедрой культурологии, доктор исторических наук Гамлет Петросян. В результате раскопок найдены: часть крепостной стены цитадели города, внутрискальний фундамент забора Укрепление квартала, несущая стена одной из террас того же квартала, часть базилики Центрального квартала. Разведочные раскопки проведены также на некоторых участках Укрепление и Центрольного кварталов, в раннехристианском некрополе. Исследованы также культово-пещерный комплекс, находящийся в окрестностях города, внутрискальний канал, который проходит у его подножия, раннесредневековая крепость, расположенная на левом берегу реки Хаченагет. Раскопки свидетельствуют, что Тигранакерт был багатоквартальним обширным белым городом, построенным цельным планированием, канонами и мастерством эллинистического зодчества. 30 мая 2010 г. в отреставрированном здании крепости 18 в. был открыт музей, в котором хранятся найденные экспонаты. Музей оснащен современным усаткуванням и со времени своего открытия стал очень популярным среди туристов. [64]

У Нагірному Карабасі збереглося дуже багато фортець. Найпривабливішими для туристів є Шушинська, Аскеранська фортеці через їх зручне розташувнання в містах. З відкриттям музею стала дуже популярною фортеця Тігранакерт, яка розташована біля розкопок однойменного стародавнього міста. Неподалік від Азоської печери, в сусідньому селі Тог Гадрутського району проводяться розкопки Княжого палацу мелікства Дізаку. Палац належить династії Єганів, які і наразі зараз проживають в ньому. Не менш популярними є також Андаберд та Качакахаберд, до них важце дістатися, але за своєю красою вони не поступаються попереднім фортецям. Ще треба відзначити славнозвісну Ґюлістанську фортецю, в якій було підписано мирну угоду між Російською імперією та Персією, яка розташвоана у Мравських горах, у хребта Аракелоц, але після війни по цьому водороздільному хребту проходить роздільна лінія між Армією Оборони Нагірно-Карабської Республіки та Національною армією Азербайджану. Село залишилося під контролем Азербайджану, з однієї сторни хребта, а фортеця під контролем НКР, з іншої сторони хребта. В будь-якому випадку через близькість до військових позицій в цю фортецю потрапити не можна.

п о р Фортеці Нагірно-Карабаської Республіки
Аскеранський район
Майраберд, Тігранакерт
Шуши с-з часть крепости.jpg Askeran fort.JPG
Гадрутський район
Горозаберд, Тумасаберд, Княжий палац мелікства Дізака
Кашатазький район
Воротнаберд, Нораберд, Краваберд, Товмасаберд, Шушанц
Мартакертський район
Акаракаберд, Аканаберд, Ґюлістан, Джраберд, Хоханаберд, Качахакаберд
Мартунинський район
Ахчкаберд, Майраберд
Шаумянівський район
Андаберд, Бердкунк, Левонаберд, Нораберд
Шушинський район

Найвідомішою печерою в Нагірно-Карабаській Республіці є Азоська печера, що розташована у Гадрутському районі. Археологічні розкопки в печері проводить спільна делегація, що складається з представників НКР, Республіки Вірменія, Ірландії, Испании и Великої Британії. В республіці відомо 25 карстових печер та 4 печери вулканічного та іншого походження.

Середньовічний міст "Цртнот" над річкою Трту

У республіці зберіглося дуже багато старих кам'яних мостів як на основних річках, таких як Каркар та Трту, так і над невеликими річками. Мости були збудовані кілька століть назад і багато з них залишилися і сьогодні в задовільному стані, не зважаючи на війни та конфлікти. Але найвідомішими мостами є Худаферинські, які збудовані над найбільшою річкої країни, над прикордонною з Іраном річкою Аракс. Мости були збудовані арабами для швидкого транспортування армії через річку на північ. Оскільки Худаферинські мости розташовані на прикордонній річці, доступ до прикордонної зони є обмеженим, але не забороненим для туристів. Питання відвідання Худаферинських мостів необхідно попередньо узгоджувати перед його відвіданням.


7.3. Природные достопримечательности

Найпопулярніші та найвідоміші термальні джерела НКР розташовані у Карвачарському районі, а саме Зуар, Такджур та Джермаджур. Воклюзні джерела Шах ахбюр та Аналі ахбюр розташовані у Аскеранському та Шушинському районах відповідно. Кярізи зустрічаються в Аскеранському, Гадрутському та Мартунинському районах.

Наймольовничіми водоспадами Арцаху є Пулур цов, Патаринський, Хравандський, Саргсашенський, Хаченський, Шршан, Очанцький, Кирмикер, Таський та Левський.

Найстарішим в НКР деревом, яке добре збереглося є 2 000 літній платан, що знаходиться у селі Схторашен Мартунинського району. Інші старі платани розташовані в Гадруті, Банадзорі, Гергері, Фізулі, Казанчі та Каварті. Кам'яні дерева розташовані у Даграві, Красні, Мартакерті та Хнапаті. Натериторії НКР є дві культові рощі: Кармір єхці (карагачівська) у Гадрутському районі та Оратаг у Мартакертському районі.

  • Термальне джерело з гарячими мінеральними водами в селі Зуар

  • Джерело поруч з Зуаром, з якого б'є холодна газована мінеральна вода

  • Водоспад неподалік від села Дадіванк

  • Двотисячелітній платан в селі Схторашен

  • Такджур (дослівно з вірм. - "гаряча вода") - термальне джерело між Карвачаром та Царом


8. Экономика

Економіка Нагірного Карабаху росте швидкими темпами. В 2005 році ВВП досяг $ 114 мільйонів, що вдвічі більше, ніж у 2001 році, реєструючи економічне зростання в 14% (в поточних цінах) в 2005 році.

Згідно з офіційними оцінками Нагірно-Карабаської статистичної служби, ВВП у поточних (ринкових) цінах збільшився на 116% у період між 2001 і 2007 роках. Індекс споживчих цін зріс лише на 34% за цей період, що означає реальне зростання близько 60% ВВП протягом шести років 2001-2007 рр. У 2007 році на сільське господарство припадало 16% ВВП, обробну промисловість 15%, будівництво 9%, а сектор послуг 57%. Частка сільського господарства у ВВП знизилася з 33% у 2002 році до 16% в 2007 році, а частка обробної промисловості та послуг, відповідно збільшалася.

Більшість інвестицій йдуть в телекомунікації, видобуток золота, полірування алмазів, ювелірні вироби і сільське господарство. В Радянському Союзі, Нагірний Карабах був найбільшим виробником винограду на душу населення.

Нагірний Карабах відомий своєю горілкою з шовковиці (вірменською "тути оґі"). На додачу, широко споживається як самогон, воно комерційно виробляються та експортуються під торговою маркою "Арцах" торговою компанією Арцах-Алко коньячним заводом у Аскеранському районі.


8.1. Сельское хозяйство

Основними галузями сільського господарства є зерноводство, виноградарство, плодівництво, овочівництво, картоплярство і животноводство. Мартунинський район є лідером з виробництва зерна, овочів, фруктів, винограду та шовковиці. Кашатазький район є лідером з виробництва картоплі та баштанних.

Валовий обсяг сільськогосподарської продукції в Нагірно-Карабаcькій Республіці у 2010 році у фактичних цінах склав 32 млрд. 1 млн. драмів (близько $ 88 млн), зменшившись порівняно з минулим роком в порівнянних цінах на 11,3%, що головним чином пов'язане з падінням валового виробництва продукції рослинництва на 19,7%. Разом з тим на 3,7% збільшилися обсяги валового виробництва продукції тваринництва.

У 2010 році посів сільгоспкультур був зроблений на 51,3 тис. га, в тому числі зернових (включаючи кукурудзу) і злаково - бобових культур - на 48,9 тис. га, картоплі - 965,6 га, овочів - 907,3 га, баштанних - 207 га, кормових - 179,9 га, технічних - 109 га. У порівнянні з попереднім роком площі посівів зменшилися на 6 тис. 538,7 га. Площі посівів зернових культур склали 75,2%. У 2010 році було вироблено 59,1 тис. тонн зернових (включаючи кукурудзу) і злаково-бобових культур, 8,1 тис. тонн картоплі, 6,8 тис. тонн овочів, 3,5 тис. тонн баштанних культур, 7,3 тис. тонн винограду. У порівнянні з 2009 роком виробництво м'яса зменшилося на 0,6%, виробництво молока збільшилося на 2,9%, а виробництво яєць та вовни - відповідно на 16,2% і 13%. [65]


Станом на 2007 рік, посівні площі складали 50,5 тис. га, а поголів'я скота нараховувало 101,8 тис. голів.

Регион Відсоток посівних площ республіки Відсоток поголів'я скота республіки
Аскеранський район 26,1% 17,8%
Гадрутський район 14,1% 9,9%
Кашатазький район 12,5% 18,7%
Мартакертський район 14,1% 21,7%
Мартунинський район 30,8% 18,6%
Шаумянівський район 0,4% 8,0%
Шушинський район 1,8% 1,9%
Степанакерт 0,2% 3,4%

8.2. Промышленность

Вивіска на найбільшому промисловому підприємстві у республіці. Село Дрмбон, Мартакертський район.

До галузевої структури промисловості входять легка, пищевая, машинобудівна, металообробна, виробництво будівельних матеріалів, деревообробна, видобуток та збагачення поліметалічних руд та різноробне виробництво. З хімічної сировини видобувається известняк, травертин та сірчаний колчедан.

В 2007 г. було вироблено:

В промисловості працюють 5 095 осіб, з них 2 610 у обробній промисловості, 1 482 у сфері виробництва електроенергії, розподілу газу та води та 1 003 у гірничорудній промисловості. У структурі промислової продукції обробна промисловість займає 46,2%, виробництво електроенергії, розподіл газу та води - 34,9% та гірничорудна промисловість - 18,9%. У структурі обробної промисловості за видами продукції наступний розподіл: харчові продукти, включаючі напої - 55,9%; шкіра, шкіряні вироби та взуття - 10,1%; меблі та інші види продукції - 9,5%; обробка деревини, вироби з дерева - 7,1%; медичне устаткування, вимірювальні та оптичні пристрої, годинники - 5,0%; машини та устаткування (у тому числі електротехнічне) - 2,7%, видавництво та поліграфія - 2,0%; резинова та пластмасова продукція - 0,5%; устаткування для радіо, телебачення та зв'язку - 0,4%; інші види продукції - 6,8%. Недержавний сектор складає 80,2% промисловості.

Регион Відсоток промислової продукції республіки
Аскеранський район 4,8%
Гадрутський район 0,6%
Кашатазький район 0,3%
Мартакертський район 46,7%
Мартунинський район 7,0%
Шушинський район 0,3%
Степанакерт 40,3%

8.3. Транспорт и связь

8.3.1. Авіасполучення

Макет нового терміналу Степанакертського аеропорту.

Єдиним аеропортом в НКР є Степанакертський аеропорт, що розташований у с. Іванян, за 10 км на північний схід від Степанакерту, в Аскеранському районі. Раніше посадку тут могли виконувати лише малогабаритні літаки. Після реконструкції, яка має завершитись навесні 2011 р. [66], аеропорт не тільки збільшить свою пропускну спроможність, а й зуміє приймати широкофюзеляжні літаки, виконуючи регулярні пасажирські рейси. 9 травня 2011 аеропорт прийме своїх перших пасажирів [67]. Поки ж у розкладі столичного аеропорту - нерегулярні рейси вертольотів в Єреван, доступні лише іноземним туристам і відрядженим з миротворчих організацій [68]. Також аеропорт є місцем базування Військово-повітряних сил Армії Оборони Нагірного Карабаху.


8.3.2. Железная

З початком Карабаського конфлікту залізничне сполучення було припинене. Залізнична система складається з двох не функціонуючих ділянок:

У 2009 р. було прийнято рішення про будівництво залізниці, що буде пов'язувати Степанакерт з залізницею Вірменія - Іран, що вже має розпочати будівництво. Але скептики вважають, що цей проект не буде реалізований, принаймні у найближчі роки через велику суму капіталовкладень.

За іншими даними (зокрема офіційний атлас НКР), нова залізниця буде проходити іншим шляхом - через Мартакертський та Шаумянівський район до існуючої вже ділянки у с. Сотк, що поблизу м. Варденіс у марзі Гегаркунік. Це пов'язано з тим, що на цій ділянці, у с. Дрмбон Мартакертського району розташований найбільший у республіці промисловий об'єкт.


8.3.3. Автотранспорт

Будівля автовокзалу в Степанакерті.
Трасса Єреван - Горіс - Степанакерт у Бердзорі.
Маршрутне таксі в Степанакерті.

У республіці є кілька доріг високої якості, до яких примикають інші дороги. Перш за все це траса Єреван - Горіс - Степанакерт, що є однією з найкращих на усьому Кавказі. Це головна міжнародна артерія республіки. Друга за значенням, але не менш важлива траса - це внутрішньореспубліканська траса "Північ-Південь", що поєднує північ та південь. Траса має важливе стратегічне значення. Є також інші важливі місцеві траси.

В країні є налагоджений автобусний рух по території республіки. За межі республіки ходять автобуси зі Степанакерту до Єревану, Ванадзору, Сісіану та Горісу, а також з Мартакерту, Ґетаван та Карвачару до Єревану. Нещодавно регулярне автобусне сполучення з'явилося і у важкодоступних населених пунктах. Зокрема, автобуси почали курсувати за такими маршрутами:

Відстань райцентрів до столиці автомобільними дорогами складає:

Світлофори працюють у чотирьох найбільших містах республіки - Степанакерті, Мартуні, Мартакерті та Шуші.

В Степанакерті діє до 10 маршрутів маршрутного таксі.

За офіційними даними, в НКР зареєстровано близько 18 тис. автотранспортних засобів. [69]


8.3.4. Зв'язок та інтернет

Відділення Карабахтелекому в Бердзорі.

Монопольне становище на ринку зв'язку та частково інтернету має компанія "Карабах-Телеком". Компанія надає послуги зі стаціонарного та мобільного зв'язку, а також має інтернет-клуби в усіх райцентрах республіки, окрім Карвачару. Це робить компанію лідером у сфері зв'язку в НКР. Компанія надає роумінг 140 компаніям, у тому числі й МТС.

На 10 500 осіб збільшилася кількість абонентів стільникового зв'язку, склавши 51 557 чоловік. Загальний обсяг доходів у сфері послуг зв'язку в 2010 році у фактичних цінах склав 7,1 млрд. драмів (приблизно $ 19,4 млн), що в порівнянні з 2009 роком більше в порівнянних цінах на 12,3%.

Республіканський поштовий центр знаходиться у Степанакерті, а районні поштові центри - в усіх райцентрах, окрім Карвачару.

Супутникова станція та телевізійна студія розташовані в столиці. Телевізійні станції також розташовані у Аскерані, Гадруті, Мартакерті, Мартуні та Шуші.

Інтернет доступний з 1994 г. В 2010 році в Нагірному Карабасі на 50% збільшилася кількість користувачів інтернетом, досягши до кінця року 8 743 осіб. [70]


8.3.5. Почта

Відділення Арцахпошти в Бердзорі.

Услуги пошти у Нагірно-Карабаській Республіці надає закрите акціонерне товариство "Арцахпошта". "Арцахпошта" є національним оператором поштового зв'язку, 100% пакету акцій якого належить державі. Загалом у республіці діють приблизно 90 відділень пошти, а в компанії працює приблизно 250 співробітників.

Окрім надання послуг поштового зв'язку, у кожному відділені пошти можна розрахуватися за комунальні послуги, сплатити державне мито та інші платежі. [71]

Відповідно до угоди між "Арцахпоштою" та "Арменпоштою", покращена якість і оперативність поштових послуг. Якщо раніше "Арцахпошта" проводила обмін поштою раз на тиждень, то зараз це відбувається 5 разів на тиждень. [72]


9. Образование

Подробнее в статье Освіта у Нагірно-Карабаській Республіці
Середня школа села Цар, Шаумянівський район.
Зовнішній вигляд класу в школі села Мєхмана Мартакертського району.

Освіта у Нагірно-Карабаській Республіці включає дошкільну, середню, середню спеціальну та вищу освіти і опікується Міністерством освіти та науки НКР.

У сфері дошкільної освіти до Арцаської війни в НКАО діяло близько 100 дитсадків. У 2010 р. функціонували 23 дитячих садка [73]. Дитсадки працюють майже з подвійним навантаженням - наприклад в одному з дитсадків Степанакерта замість передбачених 110 дітей навчається більш ніж 190. В сільській місцевості, зокрема в селах Хачен, Мачкалашен та Аракел ситуація зовсім інша. Дитсадки збудовані за усіма європейськими нормами, але через невелику кількість дітей можуть бути закриті. [74]

Загальноосвітні школи функціонують у всіх заселених населених пунктах республіки. Кількість загальноосвітніх шкіл у НКР складає 233 одиниці, з них 73% середні, 8% початкові та 19% дев'ятирічні.

Регион Количество школ
Степанакерт 12
Аскеранський район 38
Гадрутський район 30
Кашатазький район 50
Мартакертський район 40
Мартунинський район 40
Шаумянівський район 15
Шушинський район 8

1 сентября 2010 р. у перші класи шкіл Нагірного Карабаху пішли понад 2 тис. 200 учнів, що майже вдвічі більше від числа випускників шкіл республіки у попередньому навчальному році. У 2010-2011 р. навчальному році в Нагірному Карабасі діють 230 шкіл, в яких має навчатися близько 20 тисяч 500 дітей і викладати близько 5 тисяч вчителів. [75]

Середня спеціальна освіта представлена двома ремісничими училищами (в Степанакерті та Мартуні), чотирма коледжами в Степанакерті (cільськогосподарський, хореографічний, медичний та музичний), двома коледжами у Шуші та трьома гімназіями (філіал Єреванської фізико-математичної школи ім. А. Шагіняна, Арцаського державного університету, Міністерства оборони НКР).

Вища освіта представлена п'ятьма вищими навчальними закладами (на 2009 р.), усі в столиці - Степанакерті, з них 2 державних та 3 недержавних. Это Арцаський державний університет, Степанакертський філіал аграрного університету Вірменії, університет "Грігор Нарекаці", університет "Месроп Маштоц" та інститут прикладної творчості "Акоп Гюрджян".


10. Спорт

Вхід до спортивного комплексу в Мартакерті

В Нагірно-Карабаській Республіці функціонують 10 дитячо-юнацьких спортивних шкіл та 10 федерацій: з шахів, настільного тенісу, футболу, спортивних ігр, дзюдо, карате, самбо, важкої атлетики, боксу та ушу. [76] Також у Нагірному Карабасі буде відроджуватися гандбол, який був досить популярним до війни. [77]

У 2004 році вперше було організовано Відкритий чемпіонат НКР з футболу. З 2009 року було розпочато щорічний Чемпіонат НКР з футболу. В чемпіонаті НКР з футболу 2010 р. взяли участь 9 команд:

Степанакертський стадіон

У 2010 р. несподівано перемогу здобув ФК Джраберд з Мартакерту, тоді як лідер та найстаріший футбольний клуб Лернаїн Арцах зі Степанакерту, що був заснований у 1927 р. здобув другу сходинку.

26 листопада 2010 р. у Степанакерті було відкрите перше футбольне поле з штучним покриттям. У 2011 р. почнеться будівництво штучних футбольних полів у таких містах як Шуші, Мартуні та Гадрут. [78]


11. Військовий конфлікт

Аллея Шахідів в Баку.
Знищена азербайджанська військова техніка.
Танк Т-72 - перший танк, який увійшов у Шуші.
Подробнее в статье Карабаський конфлікт

Військовий конфлікт призвів до фактичної незалежності Нагірного Карабаху від Азербайджану.

На сьогоднішній день Азербайджан повністю, або частково не контролює територію колишнього НКАО та семи прилеглих до нього районів, а НКР частково, або повністю не контролює Мартакертський, Мартунинський та Шаумянівський райони.

В результаті конфлікту між вірменами і азербайджанцями понад 30 тисяч чоловік загинули і близько 1 млн. в обох країнах було вимушено покинути свої будинки за етнічною ознакою. С 12 мая 1994 року, після підписання в Бішкеку договору про перемир'я, бойові дії припинилися. С 1992 року переговори з мирного врегулювання ведуться в рамках Мінської групи ОБСЄ, співголовами якої є США, Росія і Франция.

В течение последующих лет в регионе сохраняется статус-кво. Азербайджан пытается воздействовать на непризнанную республику экономическими методами, Армения оказывает Нагорному Карабаху материальную помощь, хотя и не признает официально его независимость. На границе периодически происходят вооруженные столкновения, самое серьезное из которых было отмечено в марте 2008 года, вблизи Мартакерту.


11.1. Московская декларация

В ноябре 2007 года Сопредседателями были подготовлены предложения по базовым принципам урегулирования (так называемый Мадридский документ) с тем, чтобы обеспечить основу для продолжения переговоров на высшем уровне после проведения в 2008 году в обеих странах президентских выборов (в Армении - в марте, в Азербайджане - 15 октября). На прошедших выборах победы одержали Алиев в Азербайджане и Саргсян в Армении.

2 ноября 2008 года президенты России Дмитрий Медведев, Азербайджана Ильхама Алиева и Армении Сержа Саргсяна подписали декларацию о мирном урегулировании карабахского конфликта. Подписанное ими декларация подразумевает международные гарантии урегулирования карабахского конфликта, юридически обязывающих.

" Президенты поручились способствовать оздоровлению ситуации на Южном Кавказе. Они подтвердили важность значения посреднических усилий ОБСЕ. Кроме того, президенты подтвердили, что достижение мирного урегулирования должно сопровождаться международными гарантиями, юридически обязывающих. "
" Договорились продолжить работу на высшем уровне по согласованию политического урегулирования конфликта и поручили главам МИД активизировать шаги в переговорном процессе. "

См.. также


Данный текст может содержать ошибки.

скачать

© Надо Знать
написать нам