Надо Знать

добавить знаний



Неприбыльные негосударственные организации



План:


Введение

Третий сектор - сумма негосударственных неприбыльных организаций (ННО). Это может быть консолидированный общественное движение, которое состоит из отдельных, взаимно подчиненных, но взаимодействующих организаций, которые направляют энергию граждан на творческую деятельность и тем самым снижают социальную напряженность в обществе. Этот эффект имеет место когда в демократическом обществе, во-первых, существует "критическая масса" негосударственных неприбыльных организаций способных влиять на ход общественных процессов и, во-вторых, подавляющее большинство общественных организаций не являются антагонистами, то есть, когда они не тяготеют к взаимоисключающих политических , национальных или других полюсов.

Сфера деятельности ННО в странах Запада охватывает практически все области жизни человека - экономику, политику, науку, культуру, образование. Разветвленная сеть молодежных, профессиональных, детских, женских, ветеранских, религиозных, а также элитарных организаций-клубов, аналитических центров или так называемых "мозговых центров" (Think tank) и другие. ННО создают основу гражданского общества, является решающим стабилизирующим фактором, гарантом демократического пути развития. Так называемые институциональные инвесторы, которые не принадлежат ни к государственной, ни к коммерческому сектору - пенсионные, благотворительные фонды, фонды культуры, науки и др.., Биржи, университеты и т. д. вместе со своими вспомогательными учреждениями обеспечивают львиную долю мирового венчурного капитала.


1. Западный мир

В начале XXI века. в США функционирует около 1,4 млн. ННО. Простой расчет показывает, что на 130 американцев приходится одна общественная организация. По данным Центра фондов (The Foundation Center, Вашингтон), на ННО в 1999 году в США пожертвовано 190 млрд дол., Из них 50% - на религиозные организации, дальше долевым участием идут организации образования, здравоохранения и др.. Без преувеличения можно сказать, что ННО США - главный компонент демократии в этой стране. Разделяют два основных класса ННО США: 1.членськи организации. 2.Организация открытого типа. Первые работают прежде всего для своих членов (профессиональные союзы, политические партии, ассоциации бизнесменов, социальные клубы и т.д.). Вторые отстаивают интересы широких кругов общества. Эти последние освобождены от налогов. Вообще, законодательство США предоставляет ряд льгот ННО: освобождение от налогов на прибыль и на собственность, вычет добровольных пожертвований из сумм, облагаемых, уменьшение расценок на почтовые услуги и проч.

Всего в "третьем секторе" США работает 7 млн. чел. Это более чем в правительственных учреждениях. ННО открытого типа функционируют в сфере здравоохранения (неприбыльные госпитали, больницы составляют более половины всех действующих), образования (неприбыльные школы, колледжи, университеты), искусства, науки, социального обеспечения. В ННО Японии работает около 4 млн. чел., Германии, Англии, Франции - по 1 млн. чел. В среднем "третий сектор" формирует у 3,4% рабочих мест.

Наибольшая часть расходов ННО идет, как правило, на образование и науку. По данным на начало XXI века. в Японии это 40% всех расходов ННО, в Англии - 43% (в Германии минимум - 12%). Социальные услуги составляют около 20% расходов ННО (колебания от 10% в США до 30% во Франции). Расходы на искусство, культуру и отдых колеблются в более больших пределах - от 3 до 60%. При этом наблюдается тенденция больших расходов на культуру в постсоциалистических странах. Если в США эти расходы составляют 3,2%, Франции - 18%, Англии 21%, то в Венгрии - 57%.

Относительно источников финансирования, то большинство своих средств ННО США, Великобритании, Италии, Японии, Венгрии получают от членских взносов и продажи, а во Франции и Германии - от правительства.

Необычная роль ННО в развитии общества обусловила появление ряда международных актов, которые нормируют их сотрудничество с правительственными и межправительственными структурами, с государственным сектором в целом. Еще в 1951 г. Совет Европы принял резолюцию которая предусматривала консультации с ННО в областях, относящихся к их компетенции. В 1954, 1972 и 1993 гг положения о сотрудничестве с ННО пересматривались, в частности в плане предоставления им статуса консультативных организаций. Сейчас такой статус имеют 370 ассоциаций ННО. ННО с консультативным статусом образуют несколько специализированных групп, в частности: по сотрудничеству "Восток-Запад", "Север-Юг", по социальной защите, образовании, здравоохранении, бедности, достоинства человека, городском и сельском среде. ННО с консультативным статусом ежегодно проводят общие информационные собрания, организует секретариат СЕ. Эти сборы имеют целью активизировать участие ННО в программах СЕ. Директората секретариата СЕ, кроме того, организуют секционные собрания ННО с консультативным статусом. Их цель - информировать общественность о работе СЕ. ННО организуют также группы по интересам, которые сотрудничают с секретариатом СЕ, межгосударственными комитетами и парламентскими комиссиями.

Под эгидой Совета Европы создан Конгресс органов местного и регионального самоуправления, в который входят представители парламентов, правительств, органов местного и регионального самоуправления и представители ННО. Кроме того, Ассамблея ННО (международная организация ННО) создала смешанный Комитет парламентариев и Комиссии по связям с ННО. Эти структуры инициируют совместные действия парламентариев и ННО, в частности проводят международные конференции (например, в 1994 г. была организована конференция "Роль ННО в построении гражданского общества в Европе").

Совет Европы сотрудничает с ННО на многих уровнях и в разных формах. Это и простые консультации, и участие в совместных проектах. Эксперты ННО как консультанты участвуют в различных межправительственных специализированных комиссиях, готовят меморандумы для Генерального Секретаря делают устные сообщения и письменные доклады в комиссиях Парламентской Ассамблеи и на Конгрессе органов местного и регионального самоуправления, выступают на коллоквиумах, семинарах и конференциях Совета Европы. В отдельных направлениях деятельности Совета Европы этап консультаций с ННО уже перейден и сложилось качественно выше партнерство СЕ - ННО. Скажем, по делам молодежи еще в 70-х годах создан Европейский Центр молодежи и Европейский молодежный фонд. Эти организации розпрацювалы систему, которая превратила молодежные ННО в настоящих партнеров. Сотрудничество Совета Европы ННО обоюдно полезно: СЕ имеет непосредственную информацию от ННО об общественном мнении, ННО оперативно информируют граждан своих стран о деятельности СЕ, давая при этом ему свою оценку.


2. Постсоциалистические страны

Масштабы ?третьего сектора? в постсоциалистических и, в частности, постсоветских странах значительно ниже, чем в странах "старых демократий" Америки и Европы. Но ННО в этих странах быстро развиваются.

В России действует несколько десятков тысяч ННО (одна ННО на 2300-3000 граждан), которые распределены по территории федерации крайне неравномерно. В Москве официально зарегистрировано более 15 тыс. ННО (данные Агентства Социальной Информации), Новосибирске (где находится Сибирский Центр гражданских инициатив) - 1200 общественных организаций, Алтайском крае - около 170, Иркутской области - 180, Новокузнецке - 90, Красноярском крае - 750 , Омской области - 175, Республике Алтай - 50, Республике Бурятия - 70, Томской области - 180, Тюменской - 40, Читинской - 90. Оценивая эти данные можно сделать вывод о неравномерности развития гражданского сектора в России. Наибольшие успехи закономерно наблюдаются в столице федерации Москве - здесь на 450-500 граждан приходится один ННО. Общественные организации России издают журналы, газеты, бюллетени, справочники (банки данных о ННО, донорские организации, тренеров-консультантов ННО). Наиболее заметными СМИ ННО является ежемесячный журнал "Пчела" (С.-Петербург), газета "Третий сектор" (Новисибирськ) и издания ННО в Москве.

В Беларуси по данным, которые собраны белорусской ННО "обьединенные путь", существует 1115 общественных организаций, которые расположены главным образом в городах: Минске (62% всех ННО), Витебске (11%), Бресте (10%), Могилеве (8 %), Гомеле (6%) и Гродно (3%). Исходя из того, что население Беларуси составляет около 10 млн. чел., Одна ННО приходится аж на 9 000 жителей этой страны. По сравнению с развитыми странами Запада это очень низкий показатель. Но и в сравнении с Россией третий сектор Беларуси развит гораздо хуже, что может быть следствием недемократического руководства государством. При этом неравномерный характер распределения ННО по территории страны сохраняется, что, очевидно, характерно для начального этапа развития гражданского сектора общества. Относительно распределения белорусских ННО по сферам деятельности, то больше функционирует организаций в области науки и культуры, всего - военных, по интересам и сферы государства, самоуправления и права.

Показательным является возникновение (главным образом в 1989-1995 гг) и развитие новых общественных исследовательских организаций - "мозговых центров" в соседних постсоциалистических странах и странах народной демократии в Европе. Скажем, в Албании в конце ХХ ст. работало 6 таких центров, в Болгарии и Венгрии - около 20, Польше - свыше 15, Румынии - 8, Словакии - 12. Think tanks США, Польши, Чехии и др.. стран имеют много общего, но одновременно отличаются тематикой своих исследований - в странах Центральной Европы она главным образом касается актуальных проблем развития демократии и экономических реформ в этих странах.

Оценивая общие тенденции развития можно говорить об активном строительстве "третьего сектора" в постсоциалистических странах, причем механизм этого процесса идет в основном щляхом калькирование уже существующих на Западе прототипов (как западного так и "диаспорового" толка), хотя иногда можно наблюдать привнесение новых сугубо региональных (национальных) форм NGO. Темп этого процесса настолько велик, что позволяет прогнозировать образование в ряде этих стран (кроме, вероятно, Беларуси) полноценного сбалансированного и устойчивого общественного сектора общества в ближайшие 5-7 лет.


3. Украина

В Украине согласно Отчета о гуманитарном развитии (Ukraine Human Development Report, 1996) существовало более 5 000 ННО. По оценочным данным экспертов за период 1992-97 годов в Украине создано около 800 новых всеукраинских и тысячи местных общественных организаций. В 2001 г. по данным портала intellect.org.ua количество официально зарегистрированных ННО в Украине достигло 25000. В 2004 году по экспертным оценкам эта цифра увеличилась до 28000 организаций. В сравнении со странами Запада это немного - одна ННО на 1710 жителей страны, - но одновременно существенно больше, чем в Беларуси и Российской Федерации. Такой эффект продвинутого развития украинского ?третьего сектора? можно объяснить традиционным тяготением Украинской к демократии, чувством естественной европейскости. При этом большинство ННО, как и в других странах, сосредоточена в столице и культурно-исторических и промышленных центрах.

Наибольшее количество украинских ННО приходится на сферы: - культуры и образования, - здоровье, инвалиды и ветераны, - экономика и наука, - женщины и дети. ННО имеют свои периодические издания, среди которых выделяются журналы для ННО - "Общественные инициативы" (Львов), "Лицом к лицу" ("Содействие", Донецк) и специальные и специализированные журналы "мозговых центров" - "Национальная безопасность и оборона" ( Украинский Центр экономических и политических исследований им. Разумкова, Киев), "Восток" (Украинский культурологический центр, Донецк), "Экономический журнал" (Институт трансформации общества, Киев), "Универсум" (Общество "Универсум", Львов), Научное Общество им. Шевченко (около 10 периодических и серийных изданий).

Проведенный нами анализ "третьего сектора" наибольшей области Украины - Донецкой - дает очень пеструю картину ННО. Феномен высокой степени политизированности общества четко отражается в общественных организациях - они, как правило, придерживаются определенных политических ориентиров. Сегодня их основные политические векторы можно условно сформулировать так: 1. Украинская демократическая государство с преимущественно европейской ориентации. 2. Демократическое государство с преимущественно Евразийской (в частности, пророссийской) ориентации. 3. Социалистическая (коммунистическая) государство с подавляющим Евразийской ориентацией. 4. Индифферентны или поливариантную во внешнеполитической ориентации, но с четкой установкой на рынок и частную собственность как доминантные средства реформ общества. 5. Многомерное в политическом отношении с доминантой профессиональных интересов. 6. Многомерное в политическом отношении с доминантой национальных интересов. 7. Условно-индифферентные со стабильной заграничной грантовой поддержкой.

Всего же на Донетчине на 2003 год действовало 4053 общественных организаций и движений, из них около 800 зарегистрированы на областном уровне, кроме того 4084 профсоюзных организации. Динамика роста основных (по их удельному весу в общем количестве) организаций "третьего сектора" в Донецкой такая [36] (1995 г. до 2003 г.): ННО национальных и дружественных связей с другими странами - 54/172, молодежных - 50/449, детских - 21/174, женских - 41/194, благотворительных - 110/409, ветеранов и инвалидов - 177/431, профессиональных ННО - 72/316, воспитательных - 58/172. Цікаво, що найменше в шахтарському регіоні культурологічних та дотичних до них громадських організацій, так з охорони пам'ятників історії і культури - всього 7 (9), науково-технічної творчості - 19 (48).

Подібна ж строката картина зі своїми територіальними особливостями спостерігається в Криму, Причорномор'ї, в Закарпатті. Більш однорідний "третій сектор" на Західній Україні та в Центрі - тут переважають ННО 1 та 4.

Ще одна особливість "третього сектора" на Донбасі, та й, здається, майже на всій Східній Україні - виникнення час від часу зовні дуже потужних "наказних" громадських організацій. До речі, в останні роки Радянського Союзу таких організацій було багато чи не повсюдно в Україні (хіба що окрім Західної) - можна згадати хоча б штучне "Общество родного языка" як противага "Товариству української мови". Протягом декількох останніх років на Сході тривають нові спроби використання псевдо-третього сектору під егідою і за прямого втручання влади. Зрозуміло, що такі організації (скажімо "Согласие") виникають швидко, реєструються просто, за офіційними даними включають велику кількість людей, асоційованих членів тощо, але після використання з певною метою підтримки тих чи інших ініціатив влади (особливо - на виборах) так само швидко і зникають разом з діячами або партіями, які їх народили.

Загалом же і до сьогодні в Україні спостерігається велика різниця в структурі "третього сектору" між Сходом і Заходом, причому громадські організації в основному є "зліпком", віддзеркаленням преференцій населення того чи іншого краю.

Суттєвою і навіть знаковою особливістю сучасних українських ННО є їх фінансова залежність від організацій-донорів. Діяльність багатьох українських ННО, в тому числі "мозкових центрів" була б неможливою без підтримки міжнародних донорів, зокрема: Friedrich Ebert Stiftung, Konrad Adenauer Foundation, делегації Європейської Комісії в Україні, Freedom House, USAID Agency, McArthur Foundation, Renaissance Foundation, Міжнародного Фонду "Відродження" (фонд Дж. Сороса), Фонду Євразія, Фонду Східна Європа, CSMott Foundation, Know-How Fund, the World Bank, Міжнародного Медіа Центру (ММЦ) - Інтерньюз, Counterpart International, посольств США, Великої Британії, Нідерландів, Канади та ін. Цієї ж думки притримуються інші дослідники (напр., С.Костюк). Найбільші проекти: "Європейський вибір України" (МЦПД), "Сприяння реалізації ефективної політики кордонів України" (ЦМКЗПУ); проект "Єврофорум" (ЦСД), "Українська програма ринкових реформ", "Розвиток інфраструктури недержавних неприбуткових організацій в Україні" підтримали Freedom House, USAID Agency та ін., що потребувало коштів в десятки млн. дол. США Наприклад, динаміка підтримки Фондом Дж. Сороса проектів до 1997 р весь час була позитивною - з $ 450 тис. у 1990-91 рр. до $ 2 млн. у 1993 р., $ 4,8 млн. у 1994 р., понад $ 10 млн. в 1995-1996 рр, і тільки в останні роки зменшилися до $ 4-5 млн. Підтримка Фонду Євразія оціночно досягала $ 10-12 млн. річно. В той же час сукупна підтримка власного "третього сектору" від українських меценатів і держави була на 2-3 порядки меншою.

Тобто в Україні домінував і домінує до сьогодні вплив закордонних донорів на формування ННО. Причому активно підтримуються ресурсні (сервісні) центри ННО (РЦ ННО), які є потужним механізмом корекції розвитку "третього сектору" країни в тому напрямку, в якому вважають потрібним спонсори (донори). Правда й тут слід відзначити, що в основному фінансуються потужні столичні РЦ ННО.

Перші порівняно великі ($ до 50 тис.) гранти від МФВ, Фонду Євразія та Фонду Ч. С. Мотта у 1996 р. одержали такі регіональні РЦ ННО: Запорізький обласний благодійний фонд "Центр соціальних та економічних досліджень"(Запоріжжя), Ресурсний центр розвитку громадських організацій організацій "Гурт"(Київ), Асоціація "Інтеграція до Європейської культури" (Одеса), Фонд розвитку громадських організацій "Західноукраїнський ресурсний центр"(Львів), Чернівецький обласний фонд громадських ініціатив (Чернівці), "Фонд Х'юза"(Донецьк). Очевидно, що політичні вектори цих організацій близькі в першу чергу до п. 4: "Індиферентні або поліваріантні в зовнішньополітичній орієнтації, але з чіткою установкою на ринок і приватну власність як домінантні засоби реформ суспільства" та частково до п. 1: "Українська демократична держава з переважно Європейською орієнтацією". В останні роки ХХ ст. пріоритети грантової підтримки також включали загрози ВІЛ, різноманітні жіночі програми, боротьба з корупцією, а також програми сприяння демократичним виборам в Україні. До речі, фінансування донорськими організаціями Заходу антикорупційної програми в Україні починається не вперше, але без урахування попередніх результатів, досягнутих NGO. Більше того, менеджери програм в цій царині не завдають собі труду довідатися про вельми успішні напрацьовки саме українських вчених щодо системної боротьби з корупцією. Натомість пропонується просте тиражування досвіду західних ННО, без урахування української специфіки.

Разом з тим найменше фінансувалися культурологічні проекти, майже зовсім з грантової підтримки випав сектор науково-технічних українських організацій, підтримка наукових товариств, суттєво зменшилися гранти на мас-медіа. Деякі фонди (МФВ) згортають свою діяльність. Така стратегія грантодавців потребує ретельного аналізу з урахуванням варіантів подальшого розвитку України. Але в цілому вона відповідає західним поглядам на нашу країну як державно-територіальну потугу, що ще донедавна, - до "помаранчевої революції", - не мала (а чи матиме за нових умов?) чітких економічних і політичних перспектив посісти чільне місце в Східній Європі.

Так, украинский "третий сектор" существенно диспропорциональным как территориально, так и по направлениям деятельности. При этом четко прослеживается временное "отставания" в развитии общественных организаций Юго-Восточной Украины. Именно им присущи те черты переходного периода, которых зистринеш на Западе Украины, даже в центре. Такое состояние общественного сектора в Восточной Украине имеет много объяснений. И лежат они не только в плоскости состава и преференций местного населения, особенно-закрытых условиях региона Донбасса (в плане СМИ, например), но и в недальновидной, даже вредной для развития здорового отечественного ?третьего сектора? позиции многих известных интеллектуалов Киева и даже Львова в начале 1990-х годов. Имею в виду разрушение достаточно мощных структур Общества украинского языка на Донбассе и в Крыму при "переформатировании" его на "Просветительство", неподдержке инициативы Донбасса в 1996 г. качественного обновления Народного движения Украины на основе новой кадровой политики и новой программы с существенно большими социально- экономическими акцентами. Эти вопросы относятся к так называемым "деликатных" и пока ждут своих исследователей. Но события выборов-2004 могли разворачиваться совсем по-другому, если восток Украины был бы мощный "третий сектор" государственного направления.


3.1. "Мозговые центры"

"Интеллектуальным ядром" широкого круга общественных организаций в Украине выступают "мозговые центры". По данным интернет-проекта "Сеть аналитических центров Украины" (http://www.intellect.org.ua) по состоянию на 1 февраля 2002 (2005) г., в Украине действовало около 60 (115) ?мозговых центрах?. Ядром украинской Think Tanks выступает Киев - 38 (67) центров. Далее идет Киев - 14 (32), Донецк - 8 (28), Харьков - 10 (23), Закарпатье (15), Волынь, Днепропетровск, Тернополь, Хмельницкий, Черновцы - по 14 на 2005 г., Луганск, Полтава, Ивано -Франковская, Крым, Винница, Херсон, Запорожье, Чернигов - по 13-10 центры на 2005 г. Более двух десятков Think Tanks образовано при вузах Украины, в частности, Днепропетровском, Киевском, Львовском, Таврическом, Тернопольском и Черновицком национальных университетах, УАДУ при Президенту Украины, Харьковской национальной юридической академии и др..

Кроме того, в Украине действуют аналитические центры отдельных олигархов, бизнес структур, политических партий. К наиболее авторитетных неправительственных аналитических структур Украины можно отнести: Украинский центр экономических и политических исследований им. Разумкова (УЦЭПИ), Агентство гуманитарных технологий (АГТ), Ассоциации молодых украинских политологов и политиков (АМУПП) Атлантическое Раду Украины (АРУ), Институт политики (ИП), Академию экономических наук Украины, Украинский культурологический центр (УКЦентр) и аналитически информационный журнал "Восток" (Донецк), Культурологический журнал "И", Киевский центр института Восток-Запад (КЦИСЗ), Международный центр перспективных исследований (МЦПИ), Украинский независимый центр политических исследований (УНЦПИ) Центр европейских и международных исследований (ЦЕМД ), Центр мира, конверсии и внешней политики Украины (ЦМКВПУ), Институт трансформации общества (ИТС). Потенциально мощными организациями являются Институт Евро-Атлантического Сотрудничества (ИЕАП), Институт Европейской Интеграции (ИЕИ), Общество внешней политики Украины (ТЗПУ), Центр стратегических исследований (ЦСИ). Финансирование продвинутых украинских Think tanks, как и в Польше и Чехии в основном внешнее. Приведем некоторые примеры отдельных украинских "мозговых центров", которые сейчас успешно работают.

Международный центр перспективных исследований основан в 1993 г. Цель деятельности центра - содействие развитию демократического общества и рыночной экономики в Украине, процессы европейской интеграции Украины. Осуществляет аналитические исследования экономики Украины, прогнозы развития и оценка возможных рисков. На основе опроса 300 промышленных предприятий Украины проводит ежеквартальный мониторинг украинской экономики на микроуровне. Финансирование в основном международное. Годовой бюджет - 1,2 млн. дол. В центре на постоянной основе работает 45 профессиональных работников. E-mail: office@icps.kiev.ua

Украинский центр экономических и политических исследований им. О. Разумкова - неприбуткова громадська організація. Здійснює дослідження в таких сферах: внутрішня політика; соціально-економічний розвиток України; енергетика; державне управління; міжнародна економіка; зовнішня політика; національна безпека і оборона; військове будівництво; міжнародна і регіональна безпека; миротворча діяльність. УЦЕПД об'єднав експертів у галузях історії, політології, філософії, соціології, права, міжнародних відносин, економіки, енергетики та воєнної безпеки. В Центрі на постійній основі працюють 24 чол. Експерти УЦЕПД отримали фахову підготовку у вітчизняних та іноземних університетах, мають вчені ступені і звання, досвід роботи в органах державної влади. Для проведення досліджень Центр залучає широке коло висококваліфікованих експертів на контрактній основі.

Цілі УЦЕПД: розробка моделей соціально-економічного розвитку України та механізмів їх реалізації; сприяння конструктивній взаємодії гілок влади; розбудова ефективної, економічно необтяжливої Воєнної організації держави; підвищення ефективності взаємодії держави і суспільства, обґрунтованості державних рішень, результативності власної участі в процесі їх прийняття; налагодження плідної співпраці з міжнародними аналітичними центрами, проведення спільних досліджень з актуальних проблем. УЦЕПД забезпечує високу якість аналітичної продукції. Це одна з найдосвідченіших NGO в Україні, яка виконує: дослідницької роботи в провідних наукових установах держави; практичної роботи в органах державної влади: Адміністрації Президента, Кабінеті Міністрів, Апараті Ради національної безпеки і оборони, Міністерстві оборони та Генеральному штабі Збройних Сил України; бере участіь в підготовці та проведенні виборчих кампаній; участь в розробці законодавчих і нормативних документів: Конституційного договору, Концепції (основ державної політики) національної безпеки України, Стратегії забезпечення економічної безпеки України, Закону України "Про Раду національної безпеки і оборони України", нормативних актів, державних і галузевих програм; розробці аналітичних матеріалів з актуальних проблем національної безпеки; здійснює підготовку аналітичних доповідей Президентові України, Прем'єр-міністрові; України, Секретареві Ради національної безпеки і оборони України; надання консультацій парламентським комітетам, Уряду України. Чільні функціонери Центру поповнюють ряди міністрів України (2005 р.). E-mail: info@uceps.com.ua

Інститут демократії ім. Пилипа Орлика утворений в 1993 р. Основні напрямки діяльності охоплюють широкий спектр проблем: дослідження державного самоуправління та місцевого самоврядування, громадянського суспільства, національної безпеки, прав людини та національних меншин, охорони довкілля. Джерела фінансування - в основному міжнародне. Має близько 20 постійних професійних працівників та 30 асоційованих. E-mail: orlyk@orlyk.gluk.apc.org

Інститут трансформації суспільства (інститут О.Соскіна) засновано в 1994 р. Провадить дослідження в галузі економічних реформ, політичної трансформації суспільства, соціології, державного управління і національної безпеки, геополітики. Видає журнал "Економічний часопис". Джерела фінансування внутрішньоукраїнські та міжнародні. Має 10 професійних працівників та 50 сумісників. E-mail: ososkin@i.kiev.ua

Центр інновацій та розвитку заснований у 1996 р. Напрямки діяльності - розвиток "третього сектору" в Україні. Видає свій журнал. Річний бюджет - 25 тис. дол. Має 6 постійних працівників та 20 інших. E-mail: idc@iopa.freenet.kiev.ua

Серед регіональних можна виділити Політологічний центр "Генеза" у Львові (E-mail: geneza@geneza.lviv.ua), Український культурологічний центр у Донецьку (E-mail: ukcdb@stels.net), Кримський центр незалежних політичних дослідників та журналістів (E-mail: prtl@kcnpdj.crimea.ua).

Інтелектуальний продукт українських аналітичних центрів, як правило, відрізняється високим науковим рівнем.

Неприбуткові економічні системи не передбачають дивідендів власникам. Їх ще називають системами третього сектору. Як правило, засновники не вносять статутного капіталу, або просто жертвують те, що вважають за необхідне пожертвувати.


4. Юридические лица

Неприбутковими можуть бути юридичні особи (це - благодійні фонди, асоціації, спілки й громадські організації). В деяких країнах громадські організації реєструвати непотрібно, наприклад - у Франції. В Україні реєстрація обов'язкова.


См.. также

Литература

  1. Винников О., Ткачук А. Громадські організації в Україні: новий поступ з новим законодавством// Голос громадянина. No 4, 1997, с. 4-8.
  2. Райт Дж. Досвід роботи неприбуткових організацій США у сфері освіти та науки// Голос громадянина. No 4, 1997, с.8-10.
  3. Іващук О. Місцева влада і "третій сектор": від спільних проблем до співробітництва// Часопис "DIPCORPUS", 29.09.10.
  4. Малєєв В. Третій сектор у світі - кінець ХХ ст.// Голос громадянина. No 4, 1997, с.10-14.
  5. Павлюченко О. Рада Європи та НДО// Голос громадянина. No 4, 1997, с.14-16.
  6. Tacis с нашим участием/ Информационный бюллетень "Сиб-ново-центра" и "Немецко-русского обмена", No 3, сентябрь 1997.
  7. Практикум гражданских инициатив / Екатеринбург, 1997.
  8. Общественные обьединения Сибирского региона / Информационный справочник, Новосибирск, 1997, 526 с.
  9. Справочник белорусских общественных обьединений. Минск: Агентство САДИ, 1997, 158 с.
  10. Свєтлова С. Лобізм як процес // Голос громадянина. No 2, 1997, с.55-58.
  11. Шкарлат Ю. Г., Голубовський В. В., Тищенко О. І. Про правові проблеми самоорганізації суспільства// Голос громадянина. No 4, 1997, с.11-13.
  12. James G., Mc. Gann, Kent R. - Think tanks and civil societies. - New Brunswick (USA) and London (UK). - 2000. - 617 p.
  13. Білецький В. С. Громадські організації та їх роль у житті суспільства //Схід, No 8, - 1997. - с. 16-19.
  14. Bridgett G. Wagner, John E. Hilboldt, Eric T. Korsvall. - Policy Experts 2000. (A Guide to Public Policy Experts and Organizations). - Washington, DC: Heritage Foundation. - 2000. - 898 p.
  15. The AEI Press. Publisher for the American Enterprise Institute// Books for the Trade. Fall/Winter 2000-2001. - 14 p.
  16. Publications of Institute for International Economics. - 2000. - 52 p.
  17. Elizabeth Boris. Philanthropic Foundations in the United States. Washington DC: Council on Foundations. - 2000. - 61 p.
  18. The Foundation 1000 (Catalog of Fundraising & Nonprofit Development Resources 2000/2001). - Washington DC: The Foundation Center. - 2000.
  19. The Foundation Center// Washington DC - 2000. - 38 p.
  20. Economic Reform Today// Center for International Private Enterprise. - Washington DC - 2000. - 44 p.
  21. Зовнішня та безпекова політика України: 2000/2001. Річна аналітична доповідь Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України. - К., 2001. - С.15.
  22. Прес-конференція прем'єр міністра Швеції Й.Перссона // Интерфакс-Украина. - 20 червня 2001 р.
  23. Неурядові дослідницькі організації Центральної та Східної Європи. - М., 1998. - С.IX.
  24. Білецький В. "Мозкові центри" в США // Схід. - No 6, 2000.
  25. Актуальні проблеми інформаційної безпеки України. Аналітична доповідь Українського центру економічних і політичних досліджень ім. О.Разумкова // Національна безпека і оборона. - 2001. - No1. - С.25.
  26. Постанова Кабінету міністрів України від 10 квітня 2001 р. No.345 "Про затвердження плану дій щодо реалізації пріоритетних положень програми інтеграції України до Європейського Союзу в 2001 році. - Розділ 4.5.
  27. Україна на шляху європейської інтеграції: соціологічне опитування УЦЕПД // Національна безпека і оборона. - 2000. - No9. - С.2-14.
  28. Степаненко М. Амбіції "мізковиків" і потреби суспільства // Президентський вісник. - 26 травня 2001 р. - с.6.
  29. Указ Президента України "Про Громадську раду експертів із внутрішньополітичних питань" від 4 листопада 2000 року No1203/2000.
  30. Матеріали Всеукраїнської конференції "Українські мозкові центри та Уряд: ініціатива - діалог - співпраця, http://www.intellect.org.ua/materials/300600conf/3/.
  31. Резолюція конференції "мозкових центрів" України "Влада та громадськість: співпраця у прийнятті рішень", 14-15 травня 2001 р., м. Київ.
  32. Барановський О. Третій сектор і економіка // Український регіональний вісник. - No10. - С.4.
  33. Гриценко А. Команда Олександра Разумкова: і влада і країна задихаються без свіжих ідей // Центр Разумкова, 2000. - К.: Заповіт, 2001. - С.12.
  34. Костюк С. Неурядові аналітичні центри в контексті реалізації євроінтеграційного курсу України// Схід. - No 5 (42). - 2001. - С. 50-54.
  35. Дослідницькі неурядові організації Центральної Європи/Укл. І.Климпуш, О.Сторожук та ін. - К.: "Агентство "Україна", 1998. - 302 с.
  36. Білецький В. С. "Третій сектор": реалії сьогодення та виклики майбутнього // тези Міжнародної наукової конференції "Громадянське суспільство і соціальні перетворення в Україні". Львів, 13-15 грудня 2001. - Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Ивана Франко. - С.99-102.
  37. Донецька область. Статистичний щорічник. - Донецьк, 2003, 376 с.
Curly Brackets.svg
Эту статью необходимо отформатировать, используя язык разметки Вики.
Ви можете допомогти проекту, зробивши це!
п ? о ? р Благотворительность в темах
Понятие
Социальные явления
Социальные объекты
Типы организаций
Другие темы

код для вставки
Данный текст может содержать ошибки.

скачать

© Надо Знать
написать нам