Надо Знать

добавить знаний



Пакт Молотова - Риббентропа



План:


Введение

Подписание пакта о ненападении 23 августа 1939 года. Слева направо: На втором плане: Рихард Шульце (Адъютант Риббентропа), Борис Шапошников (начальник генерального штаба РККА), Йоахим фон Риббентроп, Иосиф Сталин, Владимир Павлов (советский переводчик), на первом плане: Густав Хилгер (немецкий переводчик) и Вячеслав Молотов.

Договор о ненападении между Германией и Советским Союзом, или Пакт Молотова - Риббентропа ( нем. Deutsch-sowjetischer Nichtangriffspakt ; рус. Договор о ненападении между Германией и Советским Союзом [1]) - рассчитана на 10 лет межгосударственное соглашение, подписанное в первые часы 24 августа 1939 года (указанная в документе дата 23 августа 1939 года) [2] в Москве министром иностранных дел Германии Йоахимом фон Риббентропом и народным комиссаром иностранных дел СССР Вячеславом Молотовым в присутствии посла Германии Вернера фон дер Шуленбурга и секретаря ЦК ВКП (б) Сталина. Соглашение опиралась на Берлинский договор 1926, а с ней, и на Рапалльский договор. Пакт гарантировал нейтралитет Советского Союза в конфликте Третьего Рейха с Польшей и странами Запада, и давал возможность возвращения Советским Союзом утраченных Россией в Первой мировой войне территорий.

Секретным дополнительным протоколом определялись сферы взаимных интересов двух государств в Восточной Европе. Протокол состоял из краткой преамбулы и следующих четырех пунктов:

  1. В случае территориально-политического переустройства областей, входящих в состав Прибалтийских государств ( Финляндия, Эстония, Латвия, Литва), северная граница Литвы одновременно является границей сфер интересов Германии и СССР. При этом интересы Литвы по Виленской области признаются обеими сторонами.
  2. В случае территориально-политического переустройства областей, входящих в состав Польского государства, граница сфер интересов Германии и СССР будет приблизительно проходить по линии рек Нарвы, Вислы и Сана. Вопрос, во взаимных интересах желательным сохранение независимого Польского государства и каковы будут границы этого государства, может быть окончательно выяснен только в течение дальнейшего политического развития ...
  3. Относительно Юго-Восточной Европы с советской стороны подчеркивается интерес СССР в Бессарабии. С германской стороны заявляется о ее полной политической незаинтересованности в этих областях.
  4. Этот протокол будет сохраняться обоими сторонами в строгом секрете.

Договор вместе с другими советско-германскими соглашениями утратил силу 22 июня 1941 после нападения Германии на Советский Союз [3]. 1989 года, Съезд народных депутатов СССР осудил дополнительный секретный протокол договора, и признал его недействительным с момента подписания [4].


1. Переговоры

1.1. Августовские переговоры

На початку серпня, Німеччина та Радянський Союз опрацювали останні деталі економічної угоди [5], та почали обговорювати політичну угоду. Вони навели обоюдні пояснення протистоянню у зовнішній політиці протягом 1930-тих, об'єднавшись довкола анти-капіталізму обох країн. [6] [7] [8]

В той же час, було заплановано тристоронні переговори між Радянським Союзом, Британією, та Францією в Москві в серпні 1939 року, для визначення деталей реакції Радянського Союзу, Франції та Великобританії у випадку підписання будь-якої угоди та агресії з боку Німеччини. Тристоронні переговори почались в середині серпня, та призупинились навколо питання проходу радянських військ територією Польщі у випадку агресії з боку Німеччини поки Британські та Французькі посадовці переконували Польщу погодитись на ці умови. [9] [10] Польські посадовці відмовили в дозволі Радянським військам заходити на польську територію, оскільки, як зазначив міністр зовнішніх справ Польщі Йозеф Бек, побоювались, що один раз потрапивши на польську територію, Червона Армія ніколи її не покине. [11] [12] В той час, як Британія та Франція відмовили Радянському Союзі в зазіханні на суверенітет сусідніх країн, Німеччина подібних обмежень не вимагала.

19 серпня 1939 року було підписано Німецько-Радянський торговельний договір. [13] 21 серпня тристоронні переговори було перервано за ініціативою Радянської сторони, яка посилалась на інші причини. [14] В той же день, Сталін отримав гарантії підписання Німеччиною секретних додаткових протоколів, якими визнавались Радянські зони впливу на половину Польщі (кордон мав проходити вздовж Вісли), Латвію, Естонію, Фінляндію та Бессарабію. [15] Цієї ночі, в своїй відповіді Сталін повідомив про згоду Радянської сторони підписати пакт, та призначив зустріч з Ріббентропом на 23 серпня. [16]


2. Пакт та секретний протокол

Ріббентроп та Сталін після підписання пакту.

22 серпня, через день після того, як переговори з Францією та Англією зайшли в глухий кут, Москва поширила повідомлення про заплановану на наступний день зустріч Ріббентропа зі Сталіним. В той же час тривали переговори, на яких представники західних держав не погоджувались на вимоги Радянської сторони, і Сталін вирішив укласти таємний союз з Німеччиною. [17] 24 серпня був підписаний договір про ненапад (датований 23 серпня), яким сторони брали на себе зобов'язання: погоджувати спільні дії; нейтральність у випадку війни однієї зі сторін проти сторонніх держав; не приєднуватись до союзів, які прямо чи непрямо скеровані проти однієї зі сторін.

Засекречений додатковий протокол.

Що важливіше, до договору додавався секретний протокол, який став відомим лише після поразки Німеччини в 1945 році. Цим протоколом визначались Радянські та Німецькі "сфери впливу" в Північній та Східній Європі. [18] На Півночі, Финляндия, Естонія та Латвія відходили до Радянської сфери впливу. [18] Польща мала бути поділена у випадку "політичної реконфігурації" - території на схід від річок Пізи, Нарви, Вісли і Сяну потрапили до Радянського Союзу, а західна частина - Німеччині. [18] Литва, яка прилягала до Східної Прусії, мала потрапити до Німецької сфери впливу, але другим секретним протоколом у вересні 1939 було віддано більшу частину Литви до Радянського Союзу. [19] Згідно з секретним протоколом, до Литви повинно було бути приєднане етнічне польське місто Вільнюс, яке належало Польщі протягом міжвоєнного періоду. Іншим пунктом договору Германія брала зобов'язання не втручатись в дії Радянського Союзу проти Бессарабії, яка в той час належала Румунії; внаслідок, Бессарабія була приєднана до Молдовської АРСР, а згодом Молдавської РСР. [18]

Заплановані та фактичні територіальні зміни в Центральній Європі 1939-1940 років

Під час підписання, Ріббентроп та Сталін вели теплі розмови, проголошували тости та згадували попередні конфлікти країн в 1930-ті роки. [20] Вони описали Англію як країну, яка завжди намагається перешкодити Німецько-Радянським відносинам, назвали Антикомінтернівську угоду скерованою не проти Радянського Союзу, а проти Західних демократій від якої "злякався Центр Лондона [тобто, Британські фінансисти] та Англійські торговці." [21]

24 августа "Правда" та "Ізвєстія" розмістили новини про несекретні частини договору, разом з відомою фотографією, на якій Молотов підписує договір, за яким стоїть усміхнений Сталін. Новини шокували лідерів держав по всьому світу, більшості з яких було відомо лише про багатомісячні переговори між Англією, Францією, та Радянським Союзом. Також були шоковані союзники Нацистів, зокрема, Японія, комінтерн та іноземні комуністичні партії, та єврейські громади по всьому світу. [22] В цей день, німецький дипломат Ганс фон Герварт повідомив італійського дипломата Гвідо Реллі, [23] та американського повіреного у справах Чарльза Болена про існування секретного протоколу та розкрив плани розподілу "сфер впливу", але повідомив про плани на анексію країн. [24] [25]

Радянська пропаганда та офіційні представники робили все від них залежне, аби відвернути увагу від того, що протягом десятиліття до підписання пакту вони чинили спротив та боролись проти Нацизму. Після підписання пакту, Молотов намагався показати німцям свої добрі наміри, заявивши в коментарі журналістам, що "фашизм це справа смаку". [26] Зі свого боку, Нацистська Німеччина також повністю відмовилась від попердньої конфронтації з Радянським Союзом.

На наступний день після підписання пакту, Французькі та Британські військові делегації запропонували провести термінову зустріч з радянським представником Климентом Ворошиловим. [27] 25 серпня Ворошилов сказав "з погляду на зміни політичної ситуації, немає жодної користі від продовження переговорів." [27] В той же день, Гітлер повідомив британського посла в Берліні, що укладений з Радянським Союзом договір вберігає Німеччину від війни на два фронти, змінюючи, в такий спосіб стратегічну ситуацію, яка склалась під час Першої світової війни, і тому Англія має погодитись на вимоги Німеччини по відношенню до Польщі. [28]

25 серпня, несподівано для Гітлера, Британія вступила у військовий альянс з Польщею. [28] Як наслідок, Гітлер відклав заплановане вторгнення до Польщі з 26 серпня на 1 вересня 1939 року. [28] [29] У відповідь, Британія та Франція виступили гарантами суверенітету Польщі, та оголосили війну Німеччині 3 вересня 1939 року.


3. Поділ Східної та Південної Європи

3.1. Початок кампанії

1 вересня, майже через тиждень після підписання пакту, розпочався поділ Польщі з агресії з боку Німеччини. [30] В перші дні після нападу, Німеччина розпочала масові вбивства польського та єврейського населення та військовополонених. [31] [32] Ці страти відбувались в понад 30 міст та селищ лише в перші місяці німецької окупації. [33] [34] [35] Люфтваффе також відстежувало та здійснювало нальоти на колонни цивільних біженців на дорогах. [36] [37] [38] [39] Радянський Союз надавав технічну допомогу німецьким військово-повітряним силам, дозволивши використання радіо-сигналів, які передавала радіо-станція в Мінську, для "термінових авіаційних експериментів". [40]

Сталін не сприймав протокол як дозвіл Радянському Союзу одразу ж захопити територію. Він чекав, аби перевірити, чи зупиняться німці на узгоджених кордонах, а також йому був потрібен час для захисту кордонів на Далекому сході. [41] 17 вересня, порушивши Радянсько-Польський мирний договір, Червона Армія розпочала збройну агресію та окупувала територію Польщі, узгоджену в пакті Молотова-Ріббентропа. [42].

Польська армія вже була зв'язана боротьбою проти сильніших збройних сил Німеччини і відчайдушно намагалась відтермінувати захоплення Варшави. З боку Радянського Союзу брали участь 466 516 солдатів, 3 739 танки, 380 броньовиків та приблизно 1 200 винищувачів, 600 бомбардувальників та 200 інших літаків. [43] Польські війська на Сході переважно складались з частин Корпусу охорони кордонів (пол. Korpus Ochrony Pogranicza ) з легким озброєнням. Після нетривалого спротиву, Польські війська відступили до Литви, де вони були інтерновані. Деякі частини, які знаходились на півдні, відступили до Румынии.

Спільний парад Вермахту та Червоної Армії в Бересті по завершенню вторгнення до Польщі. В центрі стоять Гейнц Гудеріан та Семен Кривошеїн.

21 сентября советские и германские представители подписали формальный договор о координации военных действий в Польше, включая "истреблением" саботажников. [44] Совместные парады прошли во Львове и Бресте, а в Бресте состоялась встреча между военными командирами с обеих сторон. [45] В августе Сталин решил ликвидировать Польское государство, и на немецко-советской встречи в сентябре также был поднят вопрос о структуре "Польского региона". [45] Советская власть сразу же начала кампанию советизации [46] [47] на новых территориях. Советская власть организовала фальшивые выборы, [48] результатом которых стала легитимизация аннексии восточной Польши. [49] Советская власть пыталась уничтожить польскую историю и культуру, [50], отменила злотый НЕ обменяв на рубли, [51] коллективизировали сельское хозяйство, [52] и национализировала частную и перераспределил государственную собственность. [53] Советская власть относилась к службе на пред-военную Польшу как в "преступления против революции" [54] на "контрреволюционной деятельности", [55] и начала массовые аресты польского населения.


3.2. Изменение секретных протоколов

"Второй пакт Молотова-Риббентропа" 28 сентября 1939. Подписанное Сталиным и Риббентропом карта Польши с уточениним границей между Германией и Советским Союзом по результатам совместной агрессии в 1939 году.
Советские Немецкие солдаты в Люблине.

Через одиннадцать дней после Советского вторжения в восточной Польше, секретного протокола пакта Молотова-Риббентропа были внесены изменения договором о дружбе и границии между СССР и Германией, [56] Германии было передано большую часть Польской территории, а Литва (кроме левого берега Шешупе) перешла из сферы влияния Германии (как это было предусмотрено предыдущим соглашением) в сферу влияния Советского Союза. [57] 28 сентября 1939 Советский Союз и Германия обнародовали совместную декларацию в которой было сказано:

После того, как Советский Союз и Германский Рейх, сегодняшним подписанием договора розвяьзалы созданы крахом Польского государства проблемы, и создали им прочный фундамент для длительного мира в Восточной Европе, они выражают общее убеждение, что в интересах всего человечества положить конец войне между Германией, с одной стороны, и Англией и Францией с другой. Оба правительства, таким образом, направят свои общие усилия, совместно с другими дружественными силами, в случае необходимости, для достижения этой цели так быстро, как возможно.

Однако, если усилия обоих правительств не принесут желаемых результатов, это демонстрировать, что Англия и Франция ответственны за продолжение войны, и в случае продолжения войны, правительствам Германии и Советского Союза следует провести совместные консультации относительно необходимых мер. [58] [59]

3 октября 1939, Вернер Шуленбург сообщил Йоахиму фон Риббентропу что Советская сторона желает уступить Вильнюсом и предместье в пользу Литвы. 8 октября 1939, в переписке между Вячеславом Молотовым и послом Германии был согласован новый договор между Германией и Советским Союзом. [60]

Три Балтийские государства, Эстония, Латвия и Литва были вынуждены подписать так называемый Пакт об обороне и взаимной помощи, которым разрешалось размещение Советских вооруженных частей на их территориях. [57]


3.3. Война против Финляндии и массовые казни в Катыни

После того, как Балтийские государства были вынуждены согласиться на соглашения [61], Сталин сосредоточил внимание в Финляндии, будучи уверен, что капитуляции Финляндии можно достичь незначительным усилием. [62] Советская сторона требовала территории на Карельском перешейке, острова в Финском заливе и военную базу вблизи Финского столицы Хельсинки, [63] [64] Финская сторона отвергла эти требования. [65] Советский Союз сфальсифицировал Майнильском инцидент и использовал его как повод для выхода из договора о ненападении. [66] Красная Армия начала нападение в ноябре 1939 года. [67] время, было создано марионеточное правительство в Финском Демократической Республике. [68] Командующий Ленинградского военного округа Андрей Жданов приказал выполнять "сюита на финские темы" Дмитрия Шостаковича на торжественном параде в Хельсинки. [69] После трех месяцев войны против Финляндии и многочисленных потерь, Советский Союз заключил временный мир. Финляндия потеряла восточные части Карелии (10% своей территории), [67] что означало потерю около 422 000 карельцямы своих домов (12% населения Финляндии). [70] Официальное число потерь Советского Союза в этой войне превысило 200 000, [71] а Хрущев впоследствии заявил, что количество жертв могло превышать миллион. [72]

Примерно в это время, после нескольких конференций Гестапо-НКВД, советское НКВД совершали длительные допросы около 300 000 польских военнопленных [73] [74] [74] [75] [76] которые, действительно, были отбором тех, кого впоследствии был убит. [77] 5 марта 1940 начались массовые казни, которые впоследствии назовут Катынской бойней. [77] [78] [79] Было изданы приказы казнить 25 000 польских военнопленных, заклейменных как "националистов и контрреволюционеров", которые содержались в лагерях на территориях оккупированной западной Украина и Беларусь. [80]


3.4. Советская оккупация Балтийских государств и Бессарабии

В середине июня 1940 года, когда внимание международного сообщества было приковано к Немецкому вторжении во Францию ​​, части НКВД атаковали пограничные посты в Литве, Эстонии и Латвии. [57] [81] Государственные администрации были ликвидированы и заменены советскими кадрами, [57] во время которого были депортированы или убиты 34 250 латышей, 75 000 литовцев и почти 60 000 эстонцев. [ 82] Были проведены выборы, на которых во многих номинациях были только о-советские кандидаты, а сформированные в результате выборов совета сразу же стали требовать присоединения к Советскому Союзу, эти требования были удовлетворены Советским Союзом. [57] Советский Союз аннексировал всю Литву, вместе с регионами вокруг Шешупе, которую планировалось отдать Германии.

Наконец, 26 июня, через четыре дня после заключения перемирия между Францией и Германией, Советский Союз поставил Румынии ультиматум, требуя Бессарабию и, что было неожиданным, Северную Буковину. [83] Через два дня Румыния уступила требованиям Советской стороны и названные регионы были оккупированы. Район Герца не требовался Советским Союзом, он был захвачен силой позже, когда Румыния согласилась на первоначальные требования. [83]


3.5. Начало Холокоста Операция Таненберге и другие преступления Нацистов

В конце октября 1939 года была введена смертная казнь за неповиновение Немецкой оккупационной власти. [84] Германия начала кампанию " Германизации" , которая преследовала цель политическую, культурную, социальную и экономическую ассимиляцию оккупированных территорий в Третий Рейх. [85] [86] [87] от 50 000 до 200 000 польских детей были похищены чтобы быть германизированные. [88] [89]

При подготовке к к казни польским пленным завязывают глаза; Пальмиры, 1940 год.

Уничтожение польских элит и интеллигенции входило в плана "Ост". нем. Intelligenzaktion ( укр. операция интеллигенция ), План уничтожения польской интеллигенции, "ведущего слоя" поляков, начал воплощаться вскоре после вторжение Германии в Польшу, и продолжался с конца 1939 до весны 1940 года. В результате операции в 10 региональных пытках были убиты около 60 000 шляхты, учителей, социальных работников, священнослужителей, судей и политических активистов. [90] [91] Действие операции было продолжено в мае 1940, когда началось воплощение операции нем. AB-Aktion . [88] Свыше 16 000 представителей интеллигенции были убиты только во время операции Танненберг. [92]

Германия также планировала присоединить территории к Третьего Рейха. [86] Для этого состоялось принудительное переселение 2 миллионов поляков. Семьи были вынуждены переизджаты в суровую зиму 1939-1940 годов, оставляя почти все свое имущество без компенсации. [86] Только во время операции Танненберг около 750 000 польских крестьян были вынуждены переехать, а их собственность была отдана немцам. [93] Еще около 330 000 было убито. [94] Германия планировала впоследствии переселить этнических поляков в Сибири. [95] [96]

Хотя Германия использовала принудительный труд в большинстве оккупированных стран, поляки и другие жители Восточной Европы рассматривались более приспособлены к работе из-за расовой превосходство по сравнению с другими странами. [88] от 1 до 2.5 миллиона поляков [88] [97] были отправлены в Третьего Рейха на принудительные работы. [98] [99] Все мужчины поляки должны были выполнять принудительный труд. [88]

В то время как этнические поляки подвергались выборочному преследованию, этнические евреи переслидвались все вместе. [97] Зимой 1939-1940 годов, около 100 000 евреев были депортированы в Польшу. [100] Сначала их было размещено в крупных городских гетто, [101] например , около 380 000 находилось в Варшавском Гетто, через тяжелые условия жизни в гетто умирало большое количество удерживаемых, только в Варшавском Гетто погибло 43 000 людей. [97] [102] [103] Поляки и евреи находились почти в каждом из разветвленной сети концлагерей в Польше и третий рейс. В Аушвице, который начал работать 14 июня 1940 года, умерло 1.1 миллиона человек. [104] [105]


3.6. Румыния и Советские республики

Летом 1940 года, страх перед Советским Союзом, совмещенный с поддержкой территориальных требований соседей Румынии и ошибками Румынской власти привели к территориальным потерям Румынии. Начиная с 28 июня и по 4 июля, Советский Союз оккупировал и аннексировал Бессарабию, Северную Буковину и край Герца. [106]

30 августа 1940, Риббентроп и итальянский министр иностранных дел Галеацо Чиано выдали второй Венский арбитраж, которым Трансильвания переходил к Венгрии. 7 сентября 1940, Румыния передала Добруджу Болгарии (по поддержанным странами Оси Краевский мирным договором). [107] Через несколько месяцев Румыния приобрела признаки страны, оккупированной Третьим Рейхом. [107]

Оккупированные Советским Союзом территории были превращены в советские республики. В течение двух лет после аннексии, Советская власть арестовала около 100 000 [108] и депортировала от 350 000 до 1 500 000 преимущественно гражданских поляков, из которых от 250 000 до 1 000 000 погибли. [109] [110] Переселенцев отправляли в ГУЛАГ и принудительных поселений в СССР. [47] Согласно вычислениям Нормана Дэвиса, [111] почти половина из них погибла до июля 1940. [112] В Бессарабии, около 1 000 000 румын погибли от голода или депортации.


3.7. Дальнейшие изменения протокола

Немецкие и Советские солдаты в Бресте.

10 января 1941 Германия и Советский Союз подписали Договор о границе и торговле между СССР и Германией которым решали несколько текущих проблем. [113] Секретные протоколы вносили изменения в "секретный дополнительный протокол" к договора о дружбе и границе между СССР и Германией, согласно новым договоренностям, Литвоська полоса передавалась Советскому Союзу в обмен на 7.5 миллионов долларов (31.5 миллионов рейхсмарок). [113] Договор формально устанавливал границу между Германией и Советским Союзом между рекой Игорька и Балтийским морем . [114] Им также расширялись торговые правила договору 1940 года до 1 августа 1942 года, и увеличивались поставки по сравнению с годом заключения договора, [114] в порядок торговые права в Прибалтийских странах и Бессарабии, вычислял утраченные имущественные выгоды Германии в оккупированных Советским Союзом Балтийских странах и решал другие проблемы. [ 113] Им также регулировалась миграция течение двух с половиной месяцев в Германию этнических немцев, проживавших на оккупированных Советским Союзом территориях и миграция в Советский Союз балтийских и "бело-русских" "националистов" из оккупированных Германией территорий. [114]


4. Советско-Германские отношения в течение действия пакта

4.1. Ранние политические проблемы

Начиная с сентября 1939 года, советский Коминтерн прекратил всю анти-нацистской и анти-фашистскую пропаганду, объяснив, что война в Европе это только война капиталистических стран для достижения имперских целей. [115] Когда анти-Германские демонстрации стали происходить в Праге (тогда в Чехословакии), Коминтерн приказал Комуністичній партії Чехословаччини застосувати всю її владу аби паралізувати "шовіністичні елементи." [115] Згодом Москва примусила Французьку комуністичну партію та комуністичну партію Великобританії зайняти анти-воєнну позицію. 7 вересня Сталін викликав Георгія Дімітрова, який виклав нове ставлення комінтерну до війни. Нова лінія - згідно з якою війна була несправедливою та імперіалістичною - була затверджена секретаріатом Комуністичного інтернаціоналу 9 вересня. Відтепер, різні комуністичні партії мали виступати проти війни та голосувати проти виділення грошей на війну. [116] Декілька французьких комуністів (включаючи Моріса Тореза, котрий втік до Москви) дезертували з Французької армії через "революційно поразкове" ставлення Західних комуністичних лідерів.

Незважаючи на попередження комінтерну, стосунки зазнали напруження коли Радянський Союз заявив у вересні, що має вступити до Польщі аби "захистити" етнічних українських та білоруських співвітчизників від Німеччини, хоча Молотов пізніше зізнався представникам Німеччини, що Радянський Союз не зміг знайти іншого пояснення для інтервенції в Польщу. [117]

Хоча активна співпраця Радянського Союзу з Нацистською Німеччиною шокувала Західну Європу та комуністів, які чинили спротив Німеччині, 1 жовтня 1939 року Вінстон Черчіль заявив, що радянська армія діяла на захист Росії від "нацистської загрози". [118]


4.2. Розширення торгівлі сировиною та зброєю

Германия и Советский Союз заключили договір про торгівлю 11 лютого 1940 року, яким передбачався вчетверо більший обсяг товарообігу в порівнянні з попереднім договором укладеним в серпні 1939 року. [119] Торговельна угода допомогла Німеччині витримати блокаду з боку Британії. [119] В перший рік Німеччина отримала один мільйон тонн пшона, півмільйона тонн борошна, 900 000 тонн нафти, 100 000 тонн бавовни, 500 000 тонни фосфатів та інші важливі матеріали в значних обсягах та транзит мільйону тон сої з Маньчжурії. [ ] Ці та інші товари перевозились через територію Радянського Союзу та окуповану Польщу. [119] Радянський Союз мав отримати крейсер, схеми "Бісмарку", крупнокаліберні корабельні гармати, інше військово-морське обладнання та тридцять нових німецьких літаків, зокрема винищувачі Me-109 та Me-110 і бомбардувальник Ju-88. [119] Також Радянський Союз мав отримати електричне та нафтопереробне обладнання, локомотиви, турбіни, генератори, дизельні двигуни, човни, машинне обладнання та екземпляри Німецьких гармат, танків, вибухівки, хімічну зброю, тощо. [119]

Радянський Союз також допоміг Німеччині уникнути морської блокади давши можливість користуватись базою для підводних човнів Базис Норд поблизу Мурманська. [115] Вона також служила базою для дозаправки та технічної підтримки та відправною точкою для рейдів та атак на морські шляхи. [115] На додачу, Радянський Союз дозволив Німеччині користуватись Північним морським шляхом як для вантажних так і для військових човнів (хоча ним скористався лише допоміжний крейсер Комет) що примусило Британію захищати морські шляхи і в Атлантичному, і в Тихому океані. [120]


5. Оприлюднення

Розширення радянського табору, зміна границь в центральній, східній Європі та створення Східного блоку після Другої світової війни.

5.1. Перші відомості про існування секретного протоколу

Пакт був опублікований негайно після підписання, але інформація про додатковий протокол трималась суворій таємниці. Тим не менш, вона потрапила до дипломатичних кіл майже одразу. Зранку 24 серпня німецький дипломат Ганс фон Херварт повідомив своєму американському колезі Чарльзу Болену повний зміст секретного протоколу [121]. Умови радянсько-німецьких угод містить і так звана " Промова Сталіна до Політбюро 19 серпня 1939 року", текст якої був опублікований французьким інформаційним агентством "Гавас" у листопаді того ж року. Деякі дослідники вважають промову достовірною [122], інші заперечують її справжність [123]. Проте аж до закінчення Другої світової війни ці відомості залишалися на рівні чуток, хоча й отримали підтвердження подальшим розвитком подій.


5.2. На Заході

Німецький оригінал тексту додаткового протоколу був знищений під час бомбардування Берліна в березні 1944 року, але його копія на мікроплівці збереглася в документальному архіві МЗС Німеччини. Карл фон Льош, службовець МЗС, передав цю копію британському підполковнику Р. С. Томсону в травні 1945 року. Публічно мова про секретні протоколи вперше була піднята на Нюрнберзькому процесі : обвинувачені побудували на цьому факті лінію захисту. Про цей договір говорив Ріббентроп, а захисник Гесса Зайдль добув копію з фотокопії і спробував оголосити її, але йому було відмовлено під приводом, що він відмовився повідомити суду джерело отримання документа. Пізніше в спогадах, він згадав, що отримав документи від американської розвідки. Через кілька місяців він опублікував документ в американській провінційній газеті "Сан-Луї пост діспатч", але ця публікація залишилася непоміченою. Широку популярність документ набув в 1948 році, коли був опублікований у збірнику Держдепартаменту США "нацистсько-радянські відносини. 1939-1941 рр." [124] [125] Крім того, збірка містила німецьке та німецько-радянське дипломатичне листування, яке містило прямі посилання на секретні домовленості [126]. Цей факт став для ряду дослідників [127] за основу для порівняння політики СРСР з політикою нацистського Третього рейху і звинувачення Радянського Союзу в співучасті в розв'язанні Другої світової війни. У зв'язку з цим, питання радянсько-німецьких секретних протоколів (до Договору про ненапад і Договору про дружбу і кордони) отримало важливе політичне значення.


5.3. В Радянському Союзі

В СРСР існування секретного протоколу категорично заперечувалося. За словами Валерія Болдіна, вони зберігалися в особистому сейфі Сталіна, потім - в архіві ЦК КПРС [128].

У 1948 році, у відповідь на публікацію збірника Держдепартаменту США "Nazi-Soviet relations", Совінформбюро публікує книгу "Фальсифікатори історії" в якій висуваються контрзвинувачення країн Заходу і, у свою чергу, містяться твердження про фінансування Німеччини англійськими і американськими фінансовими колами в 1930-ті роки [129]. На відміну від видання Держдепартаменту США, яке було збірником архівних документів, радянське видання представляло собою авторський текст, в ньому не було наведено жодного документа повністю, лише декілька - в незначних фрагментах [130]. Книжка також стверджувала, що Мюнхенська угода була "секретним договором" між Німеччиною та "Заходом" та "дуже важливою фазою їхньої політики травлі гітлерівських агресорів на Радянський Союз." [131] [132] Існування секретного протоколу заперечувалося Молотовим до самої смерті, про що він неодноразово говорив у розмовах із письменником Чуєвим [133].

Питання про пакт і особливо протоколи було піднято в СРСР під час перебудови, перш за все, через тиск з боку Польше. Для вивчення питання була створена особлива комісія на чолі з секретарем ЦК КПРС Олександром Яковлєвим. 24 грудня 1989 З'їзд народних депутатів СРСР, заслухавши повідомлені Яковлєвим висновки комісії, прийняв резолюцію, в якій засудив протокол (відзначивши відсутність оригіналів, але визнавши його автентичність, ґрунтуючись на графологічній, фототехнічний та лексичній експертизі копій, і відповідності їм подальших подій) [4]. Тоді ж, вперше в СРСР, був опублікований текст секретних протоколів (з німецької мікроплівки - "Питання Історії", № 6, 1989). [134]

За словами історика Льва Безименського, оригінал протоколу зберігався у Президентському архіві (нині Архів Президента РФ, Особлива папка, пакет № 34) [135], але була прихована Михайлом Горбачовим (котрий знав про його існування ще з 1987 року), причому Горбачов, за словами його керуючого справами В. Болдіна, натякав Болдину на бажаності знищення цього документа [128]. Після розсекречення архіву документ було "знайдено" 30 октября 1992 заступником начальника Головного політичного управління генерал-полковником Д. А. Волкогоновим і опубліковано в газетах [134]. Наукова публікація відбулась в журналі "Новая и новейшая история", № 1 за 1993 рік.


6. Память

Європейський Парламент запропонував проголосити 23 серпня, на згадку про Пакт Молотова-Ріббентропа, Європейським днем пам'яті жертв всіх тоталітарних та авторитарних режимів. [136]

3 липня 2009 року Комітет з демократії Парламентської асамблеї ОБСЄ прийняв резолюцію "Возз'єднання розділеної Європи", якою пропонувалося встановити 23 серпня Днем пам'яті жертв сталінізму та нацизму. [137] Парламентська Асамблея ОБСЄ 3 липня прийняла Резолюцію "Заохочення прав людини та громадянських свобод у регіоні ОБСЄ в XXІ столітті", у якій виразилася 23 серпня названо Загальноєвропейським Днем пам'яті жертв сталінізму та нацизму в ім'я збереження пам'яті жертв масових страт і депортацій. У відповідь на резолюцію, Російські законодавці пригрозили ОБСЄ "суворими наслідками". [138] [139]


Примечания

  1. facsimile - at 100 (0) Schlsseldokumente (www.1000dokumente.de), accessed 17 September 2009
  2. Blank Pages BY GCMalcher ISBN 1-897984-00-6 Page 7
  3. Пакт Молотова-Риббентропа - www.istorik.ru / library / documents / molotov_ribbentrop / index.htm
  4. а б Ведомости съезда народных депутатов СССР и Верховного Совета СССР. 1989. № 29. Ст. 579. - www.lawmix.ru/docs_cccp.php?id=1241
  5. Ericson 1999, p. 56
  6. Nekrich, Ulam & Freeze 1997, p. 115
  7. Fest 2002, p. 589-90
  8. Bertriko, Jean-Jacques Subrenat, A. and David Cousins, Estonia: Identity and Independence, Rodopi, 2004, ISBN 9042008903 page 131
  9. Watson 2000, p. 713
  10. Shirer 1990, p. 536
  11. Shirer 1990, p. 537
  12. Anna M. Cienciala (2004). The Coming of the War and Eastern Europe in World War II - web.ku.edu / ~ eceurope/hist557/lect16.htm (lecture notes, University of Kansas). Retrieved 15 March 2006.
  13. Shirer 1990, p. 525
  14. Watson 2000, p. 715
  15. Murphy, David E., What Stalin Knew: The Enigma of Barbarossa, Yale University Press, 2006, ISBN 030011981X, page 23
  16. Shirer 1990, p. 528
  17. Watt, p. 367
  18. а б в г Text of the Nazi-Soviet Non-Aggression Pact - www.fordham.edu/halsall/mod/1939pact.html, executed 23 August 1939
  19. Christie, Kenneth, Historical Injustice and Democratic Transition in Eastern Asia and Northern Europe: Ghosts at the Table of Democracy, RoutledgeCurzon, 2002, ISBN 0700715991
  20. Shirer 1990, p. 539
  21. Shirer 1990, p. 540
  22. Ruud van Dijk (ed.) Encyclopedia of the Cold War, Routledge, Taylor & Francis Group, London 2008, p. 597, ISBN 978-0-415-97515-5 - books.google.pl/books?id=rUdmyzkw9q4C&pg=PA597&lpg=PA597&dq=jewish shock nazi soviet shock nazi soviet 1939&f=true
  23. Bernd Wegner, ed. From Peace to War: Germany, Soviet Russia and the World, 19391941. Providence and Oxford: Berghahn Books, 1997. p. ISBN 978-1-57181-882-9 - books.google.pl/books?id=aESBIpIm6UcC&pg=PA507&lpg=PA507&dq=hans von herwarth von herwarth jewish&f=false
  24. Sławomir Dębski, Między Berlinem a Moskwą. Stosunki niemiecko-sowieckie 1939-1941, Warszawa 2007 , Polski Instytut Spraw Międzynarodowych. ISBN 978-83-89607-08-9
  25. Dunn, Dennis J., Caught Between Roosevelt & Stalin: America's Ambassadors to Moscow, University Press of Kentucky, 1998 ISBN 0813120233, pages 124-5
  26. Fulton John Sheen, Communism and the Conscience of the West, Bobbs-Merrill Co, 1948, page 115
  27. а б Shirer 1990, p. 5412
  28. а б в Nekrich, Ulam & Freeze 1997, p. 123
  29. Frank McDonough. Neville Chamberlain, Appeasement and the British Road to War, pg. 86
  30. Roberts 2006, p. 82
  31. Szymon Datner Crimes committed by the Wehrmacht during the September campaign and the period of military government Poznan, 1962 Page 11
  32. JLGarvin German Atrocities in Poland , Free Europe, Page 15
  33. Genocide 19391945 by S.Datner, J.Gumkowski and K.Leszczynski, Wydawnictwo Zachodnie 1962 Page 12734
  34. http://www.um-swiecie.pl/index_en.php?cid=142&unroll=142 - www.um-swiecie.pl/index_en.php?cid=142&unroll=142
  35. Martin Gilbert The Holocaust Fontana, 1990 ISBN 0-00-637194-9 Page 8588
  36. Davies, N. (1986) God's Playground Volume II Oxford University Press ISBN 0-19-821944-X Page 437
  37. Cyprian & Sawicki 1961, p. 65
  38. http://felsztyn.tripod.com/germaninvasion/id4.html - felsztyn.tripod.com/germaninvasion/id4.html
  39. Genocide 19391945 by S.Datner, J.Gumkowski and K.Leszczynski, Wydawnictwo Zachodnie 1962 Page 18
  40. АВП СССР, ф. 06, оп. 1, п. 8, д. 74, л. 20. л. 26." В пункті 4 цього документу зазначено: "Хілґер просив передати запит Голови штабу Німецьких військово-повітряних сил. (німці хотіли, аби Мінська радіостанція, у вільний час, передавала сигнал, необхідний для авіаційних експериментів. Цей сигнал мав містити позивні "Richard Wilhelm 1.0", та, надодачу до цього, передавати слово "Minsk" так часто, як можливо. Резолюція Молотова на цьому документі дозволила лише передавати слово "Minsk")."
  41. Service 2003, p. 256
  42. Roberts 2006, p. 43
  43. Zaloga, Steven J., Poland 1939, Osprey Publishing, Botley, UK, 2002, p.80.
  44. Nerkich, Ulam & Freeze 1997, p. 130
  45. а б Nerkich, Ulam & Freeze 1997, p. 131
  46. (пол.) various authors Adam Sudoł Sowietyzacja Kresw Wschodnich II Rzeczypospolitej po 17 września 1939. - С. 441. - Bydgoszcz : Wyższa Szkoła Pedagogiczna, 1998. ISBN 83-7096-281-5.
  47. а б (Англ.) various authors "Stalinist Forced Relocation Policies", Myron Weiner, Sharon Stanton Russell Demography and National Security. - С. 308315. - Berghahn Books, 2001. ISBN 1-57181-339-X.
  48. (пол.) Bartłomiej Kozłowski (2005). "Wybory do Zgromadzeń Ludowych Zachodniej Ukrainy i Zachodniej Białorusi" - wiadomosci.polska.pl/kalendarz/kalendarium/article.htm?id=132394. Polska.pl. NASK . http://wiadomosci.polska.pl/kalendarz/kalendarium/article.htm?id=132394 - wiadomosci.polska.pl/kalendarz/kalendarium/article.htm?id=132394 . Процитовано 13 March 2006 .
  49. (Англ.) Jan Tomasz Gross Revolution from Abroad. - С. 396. - Princeton : Princeton University Press, 2003. ISBN 0-691-09603-1. [1] - books.google.com/books?vid=ISBN0691096031&id=XKtOr4EXOWwC&pg=PA71&lpg=PA71&dq=October 22 1939&sig=aUe9ogURXivTzuoeRRLlufmOCbQ
  50. Trela-Mazur, Elżbieta Włodzimierz Bonusiak, et al. (eds.) Sowietyzacja oświaty w Małopolsce Wschodniej pod radziecką okupacją 19391941 (Sovietization of Education in Eastern Lesser Poland During the Soviet Occupation 19391941) (Polish). - Kielce : Wyższa Szkoła Pedagogiczna im. Jana Kochanowskiego, 1997. ISBN 978-837133100-8.
  51. (пол.) Karolina Lanckorońska "I Lww", Wspomnienia wojenne; 22 IX 19395 IV 1945. - С. 364. - Krakw : ZNAK, 2001. ISBN 83-240-0077-1.
  52. (пол.) Encyklopedia PWN, "OKUPACJA SOWIECKA W POLSCE 193941", last accessed on 1 March 2006, online - encyklopedia.pwn.pl/53025_1.html, Polish language
  53. Piotrowski 2007, p. 11
  54. (Англ.) Gustaw Herling-Grudziński A World Apart: Imprisonment in a Soviet Labor Camp During World War II. - С. 284. - Penguin Books, 1996. ISBN 0-14-025184-7.
  55. (пол.) Władysław Anders Bez ostatniego rozdziału. - С. 540. - Lublin : Test, 1995. ISBN 83-7038-168-5.
  56. GermanSoviet Boundary and Friendship Treaty - www.yale.edu/lawweb/avalon/nazsov/gsbound.htm
  57. а б в г д Wettig, Gerhard, Stalin and the Cold War in Europe, Rowman & Littlefield, Landham, Md, 2008, ISBN 0742555429, page 20-21
  58. Declaration of the Government of the German Reich and the Government of the USSR of September 28, 1939 - avalon.law.yale.edu/20th_century/dec939.asp
  59. 62. СЕКРЕТНЫЙ ДОПОЛНИТЕЛЬНЫЙ ПРОТОКОЛ; ЗАЯВЛЕНИЕ СОВЕТСКОГО И ГЕРМАНСКОГО ПРАВИТЕЛЬСТВ: Фельштинский Ю. Оглашению подлежит: СССР - Германия. 1939-1941: документы и материалы
  60. Domas Krivickas, The Molotov-Ribbentrop Pact of 1939: legal and political consequences. LITUANUS, Volume 34, No. 2 Summer 1989. ISSN 0024-5089 - www.lituanus.org/1989/89_2_02.htm
  61. Engle & Paananen 1985, p. 6
  62. Turtola, Martti "Kansainvlinen kehitys Euroopassa ja Suomessa 1930-luvulla", Talvisodan pikkujttilinen. - С. 3537, 1999.
  63. Turtola, Martti "Kansainvlinen kehitys Euroopassa ja Suomessa 1930-luvulla", Talvisodan pikkujttilinen. - С. 3233, 1999.
  64. Trotter 2002, pp. 12-13
  65. Edwards 2006, p. 55
  66. Turtola, Martti "Kansainvlinen kehitys Euroopassa ja Suomessa 1930-luvulla", Talvisodan pikkujttilinen. - С. 4445, 1999.
  67. а б Kennedy-Pipe, Caroline, Stalin's Cold War, New York : Manchester University Press, 1995, ISBN 0719042011
  68. Chubaryan; Shukman 2002, p. xxi
  69. Edwards 2006, p. 98
  70. Engle & Paananen 1985, pp. 142-143
  71. Roberts 2006, p. 52
  72. Mosier, John, The Blitzkrieg Myth: How Hitler and the Allies Misread the Strategic Realities of World War II, HarperCollins, 2004, ISBN 0060009772, page 88
  73. (пол.) obozy jenieckie żołnierzy polskich - encyklopedia.pwn.pl/haslo.php?id=3949396 (Prison camps for Polish soldiers) Encyklopedia PWN. Last accessed on 28 November 2006.
  74. а б (пол.) Edukacja Humanistyczna w wojsku - www.dzp.wojsko.pl/dzial/wydawnictwa/zwarte/pdf/EHW_1_2005.pdf. 1/2005. Dom wydawniczy Wojska Polskiego. ISNN 1734-6584. (Official publication of the Polish Army)
  75. (Рус.) Молотов на V сессии Верховного Совета 31 октября цифра "примерно 250 тыс." (Please provide translation of the reference title and publication data and means)
  76. (Рус.) Отчёт Украинского и Белорусского фронтов Красной Армии Мельтюхов, с. 367. [2] - www.usatruth.by.ru/c2.files/t05.html (Please provide translation of the reference title and publication data and means)
  77. а б Fischer, Benjamin B., " The Katyn Controversy: Stalin's Killing Field ", Studies in Intelligence, Winter 1999-2000.
  78. Sanford, Google Books, p. 2024. - books.google.com/books?vid=ISBN0415338735&id=PZXvUuvfv-oC&pg=PA20&lpg=PA20&ots=_1tnCiY3_f&dq=Soviet invasion of Poland 1939&sig=WpYsVr5jLk6yIVAYnQqeR3hdXMU
  79. "Stalin's Killing Field" (PDF) . https://www.cia.gov/library/center-for-the-study-of-intelligence/kent-csi/pdf/v43i3a06p.pdf . Процитовано 2008-07-19 .
  80. Excerpt from the minutes No. 13 of the Politburo of the Central Committee meeting, shooting order of March 5, 1940 online - www.electronicmuseum.ca/Poland-WW2/katyn_memorial_wall/kmw_resolution.html, last accessed on 19 December 2005, original in Russian with English translation
  81. Senn, Alfred Erich, Lithuania 1940 : revolution from above, Amsterdam, New York, Rodopi, 2007 ISBN 9789042022256
  82. Simon Sebag Montefiore Stalin: The Court of the Red Tsar.
  83. а б Roberts 2006, p. 55
  84. Iwo Pogonowski, Jews in Poland Hippocrene, 1998 ISBN 0-7818-0604-6 Page 101
  85. O.Halecki A History of Poland Routledge & Kegan, 1983 ISBN 0-7102-0050-1 Page 312
  86. а б в Garlinski 1987, p. 28
  87. http://www.remember.org/forgotten/ - www.remember.org/forgotten/
  88. а б в г д http://www.ushmm.org/wlc/article.php?lang=en&ModuleId=10005473 - www.ushmm.org/wlc/article.php?lang=en&ModuleId=10005473
  89. Cyprian & Sawicki 1961, p. 8391
  90. Maria Wardzyńska "Był rok 1939 Operacja niemieckiej policji bezpieczeństwa w Polsce. Intelligenzaktion" IPN Instytut Pamięci Narodowej, 2009 ISBN 978-83-7629-063-8
  91. Meier, Anna "Die Intelligenzaktion: Die Vernichtung Der Polnischen Oberschicht Im Gau Danzig-Westpreusen" VDM Verlag Dr. Mller, ISBN 3639047214 ISBN 978-3639047219
  92. Garlinski 1987, p. 27
  93. Davies, N. (1986) God's Playground Volume II Oxford University Press ISBN 0-19-821944-X Page 446
  94. Adam Zamoyski The Polish Way John Murray, 1989 ISBN 0-7195-4674-5 Page 358
  95. Cyprian & Sawicki 1961, p. 73
  96. Genocide 1939-1945 by S.Datner, J.Gumkowski and K.Leszczynski, Wydawnictwo Zachodnie 1962 Page 8
  97. а б в http://www.msz.gov.pl/Nazi,German,Camps - www.msz.gov.pl/Nazi,German,Camps, on,Polish,Soil,,During,World,War,II,6465.html
  98. Piotrowski 2007, p. 22
  99. Cyprian & Sawicki 1961, p. 139
  100. Garlinski 1987, p. 29
  101. O.Halecki A History of Poland Routledge & Kegan, 1983 ISBN 0-7102-0050-1 Page 313
  102. Berenbaum, Michael. The World Must Know, United States Holocaust Memorial Museum, 2006, p. 114.
  103. "Deportations to and from the Warsaw Ghetto" - www.ushmm.org/wlc/article.php?lang=en&ModuleId=10005413, United States Holocaust Memorial Museum.
  104. Brian Harmon, John Drobnicki, Historical sources and the Auschwitz death toll estimates - nizkor.org/features/techniques-of-denial/appendix-2-01.html, The Nizkor Project - nizkor.org
  105. Piper, Franciszek & Meyer, Fritjof. "Die Zahl der Opfer von Auschwitz. Neue Erkentnisse durch neue Archivfunde" - en.auschwitz.org.pl/m/index.php?option=com_content&task=view&id=334&Itemid=8, Osteuropa, 52, Jg., 5/2002, pp. 631-641, (review article).
  106. Vladimir Beshanov, Czerwony Blitzkrieg. Inicjał. Warszawa 2008. pp. 250-262. ISBN 978-83-926205-2-5
  107. а б Wasserstein, Bernard, Barbarism and Civilization: A History of Europe in Our Time, Oxford University Press, 2007 ISBN 0198730748, page 305
  108. (пол.) Represje 193941 Aresztowani na Kresach Wschodnich - www.indeks.karta.org.pl/represje_sowieckie_4.html (Repressions 1939-41. Arrested on the Eastern Borderlands.) Ośrodek Karta. Retrieved 15 November 2006.
  109. Rieber, pp. 14, 32-37.
  110. Справжня кількість депортованих протягом 1939-1941 років невідома, і за різними оцінками коливається від ( (пол.) Encyklopedia PWN 'OKUPACJA SOWIECKA W POLSCE 193941' - encyklopedia.pwn.pl/53025_1.html, last retrieved on March 14, 2006, Polish language) до понад 2 мільйонів (mostly WWII estimates by the underground. The earlier number is based on records made by the NKVD and does not include roughly 180,000 prisoners of war, also in Soviet captivity. Most modern historians estimate the number of all people deported from areas taken by Soviet Union during this period at between 800,000 and 1,500,000; for example RJ Rummel gives the number of 1,200,000 million; Tony Kushner and Katharine Knox give 1,500,000 in their Refugees in an Age of Genocide, p.219 - books.google.com/books?vid=ISBN0714647837&id=4iehSAirzqQC&pg=PA219&lpg=PA219&dq=Soviet genocide Poland&sig=JUjDTCsgSIuEB2bJi_cNDugaEQY; in his Lethal Politics: Soviet Genocide and Mass Murder Since 1917, p.132 - books.google.com/books?vid=ISBN1560008873&id=sK5CJFpb2DAC&pg=PA132&lpg=PA132&dq=Soviet genocide Poland&sig=84WXgJoqbcPSwNIgxheJ4_XahgM. See also: Marek Wierzbicki, Tadeusz M. Płużański. Wybircze traktowanie źrdeł// Tygodnik Solidarność. - (March 2001) (March 2, 2001). and (пол.) Albin Głowacki(September 2003).Piotr Chmielowiec " Formy, skala i konsekwencje sowieckich represji wobec Polakw w latach 19391941 - www.ipn.gov.pl/a_140803_przemysl_konf.html". Okupacja sowiecka ziem polskich 19391941, Rzeszw-Warsaw:Instytut Pamięci Narodowej. ISBN 83-89078-78-3.
  111. (Англ.) Norman Davies God's Playground. A History of Poland, Vol. 2: 1795 to the Present. - С. 449455. - Oxford : Oxford University Press, 1982. ISBN 0-19-925340-4.
  112. Bernd Wegner, From Peace to War: Germany, Soviet Russia, and the World, 1939-1941, Bernd Wegner, 1997, ISBN 1-57181-882-0. Google Print, p.78 - books.google.com/books?vid=ISBN1571818820&id=7odfDAlO64UC&pg=PA78&lpg=PA78&dq=Davies million Sikorski&sig=0CeDv6IvYn5ChKiQWrmnyH2pWZg
  113. а б в Ericson 1999, p. 1503
  114. а б в Johari, JC, Soviet Diplomacy 1925-41: 1925-27, Anmol Publications PVT. LTD., 2000, ISBN 8174884912 pages 134-137
  115. а б в г Cohen, Yohanon, Small Nations in Times of Crisis and Confrontation, SUNY Press, 1989, ISBN 0791400182, сторінка 110
  116. "From the Red Flag to the Union Jack" - www.whatnextjournal.co.uk/Pages/Newint/Redflag.html
  117. Nekrich, Ulam & Freeze 1997, p. 128129
  118. Churchill, Winston The Second World War - books.google.com/books?id=e0_3Nrc8D0wC&pg=PA403&dq=&sig=ACfU3U0qoTT2sPMd5uCgz1VEXjbjP5v8hA. - Houghton Mifflin Books, 1986. ISBN 039541055X.
  119. а б в г д Shirer 1990, p. 668669
  120. Philbin III 1994, p. 130142
  121. (Англ.) Charles E. Bohlen, Witness to History: 1929-1969 Norton, 1973, ISBN 0-393-07476-5
  122. Вопросы истории, 2005, #8. В. Л. Дорошенко, И. В. Павлова, Р. Ч. Раак. Не миф: речь Сталина 19 августа 1939 года
  123. см. Случ, С. З. Речь Сталина, которой не было // Отечественная история. - 2004. - № 1 и С.Лозунько. Историческая фальшивка: "речь Сталина 19 августа 1939 года" - Еженедельник "2000", 18 августа 2006 года
  124. В. З. Роговин Мировая революция и мировая война : Глава XXXIV - Секретный протокол - militera.lib.ru/research/rogovin1/02.html, М. 1998 415 с ISBN 5-85272-028-3
  125. (Англ.) Nazi-Soviet Relations 1939-1941. - www.ibiblio.org/pha/nsr/nsr-preface.html, Washington, 1948)
  126. См.. напр.: У. Ширер. Взлет и падение Третьего рейха. Падение Польши. - wunderwaffe.narod.ru/HistoryBook/Rise_Fall/Pad_Poland.htm
  127. См.. напр.: Guido Knopp. 100 Jahre - Der Countdown.
  128. а б Валерий Болдин Над пропастью во лжи. - katyn.ru/index.php?go=Pages&file=print&id=223 "Совершенно секретно". № 03, март 1999 г.
  129. Тема финансирования нацистской Германии американскими корпорациями была подробно освещена известным британским экономистом Энтони Саттоном в его книге Wall Street and the rise of Hitler. - reformed-theology.org/html/books/wall_street/index.html New Rochelle, New York: Arlington House, 1975
  130. Советское информационное бюро. Фальсификаторы истории - oldgazette.ru/lib/sovinformburo/index.html М.: ОГИЗ, 1948. - 79 с.
  131. Taubert, Fritz, The Myth of Munich, Oldenbourg Wissenschaftsverlag, 2003, ISBN 3486566733, с. 318
  132. Henig, Ruth Beatrice, The Origins of the Second World War, 1933-41: 1933-1941, Routledge, 2005, ISBN 0415332621, с. 67-68
  133. Чуев Ф. Сто сорок бесед с Молотовым: Из дневника Ф. Чуева - grachev62.narod.ru/molotov_140/chapt01.htm М.: ТЕРРА, 1991. - 623 с.
  134. а б И. В. Павлова. Поиски правды о кануне Второй мировой войны - www.tapirr.com/texts/history/suvorov/pravda/pavlova.htm.
  135. Безыменский Л. А. Гитлер и Сталин перед схваткой. Предисловие автора - militera.lib.ru/research/bezymensky3/pre1.html - М.: Вече, 2000. - 512 с.
  136. European Parliament: European Parliament resolution on European conscience and totalitarianism - www.europarl.europa.eu/sides/getDoc.do?pubRef=-//EP//TEXT MOTION P6-RC-2009-0165 0 DOC XML V0//EN, passed on 2 April 2009
  137. Латвія затвердила День пам'яті жертв сталінізму та нацизму - www.baltinfo.ru/news/Latviya-utverdila-Den-pamyati-zhertv-stalinizma-i-natcizma--95170 (Рус.)
  138. " Russia scolds OSCE for equating Hitler and Stalin - www.reuters.com/article/newsMaps/idUSTRE5632JI20090704", Reuters, July 4, 2009. Процитовано 20 August 2009.
  139. " Resolution on Stalin riles Russia - news.bbc.co.uk/2/hi/europe/8133749.stm", BBC, 2009-07-03. Процитовано 20 August 2009.

код для вставки
Данный текст может содержать ошибки.

скачать

© Надо Знать
написать нам