Надо Знать

добавить знаний



Париж


Paris - Eiffelturm und Marsfeld2.jpg

План:


Введение

Париж ( фр. Paris , МФА : [Pa.ʁi] ) - Столица Франции, административный центр региона Иль-де-Франс. Отдельный департамент Франции. Расположен на реке Сена. Население - 2233818 человек (2010) [1], городская агломерация - 10 млн.

Штаб-квартиры ряда международных организаций: ЮНЕСКО, Организация экономического сотрудничества и развития, Международная торговая палата и др..

Центр мировой торговли (автомобили, самолеты, канцелярские товары и туристическое снаряжение) главный национальный промышленный округ (средства транспорта, энергетическое оборудование, электроника, одежда, косметика), финансово-банковская столица, большой транспортный узел (2 международные аэропорты).

Paris - Eiffelturm und Marsfeld2.jpg

Высшие учебные заведения (13 университетов), Французский институт, Французская академия.

Славные научные институты: ( Институт Пастера, радиологических исследований).

Культурный (97 музеев, 300 художественных галерей, ок. 100 театров) и туристический центр мирового значения.


1. Название

Топоним Париж от названия кельтского племени паризиев (Parisii). Современное название является производным от латинского названия города, сначала называлось Лютеция Паризиорум ( лат. Lutetia Parisiorum ) И Civitas Parisiorum, есть город паризиев. Этимология названия этого племени точно не установлена. Еще несколько французских топонимов имеют общее происхождение с названием Париж Вильпаризи, Корма-ан-Паризо, Фонтене-ан-Паризо. С римских времен дошли также упоминания о паризиев, обитавших в Англии, в современном восточном Йоркшире.


2. География

2.1. Топография

Медальон парижского меридиана на улицы города

Город расположен в центре Парижского бассейна, примерно 65 м над уровнем моря. Границы жилых кварталов Парижа очерчены кольцевой автодорогой протяженностью 36 километров. К территории Парижа также относят расположен к западу от города Булонский лес и расположенный на востоке Венсенский лес. Периметр города составляет 54,74 км. [2] Площадь города составляет 105 км , если включать площадь этих парков, и около 87 км без них.

С востока на запад город достигает 18 км, с севера на юг - 9,5 км. [2] Самая высокая точка города (128,21) - в районе Монмартра, на тротуаре на углу между стеной ограждения возле дома по адресу 2, rue de Mont Cenis и зданием по адресу 4, rue de Mont Cenis [2]. Абсолютный высотный минимум (30,5 м) находится в 15 округе на пересечении улиц Leblanc и St. Charles. [2]

Парижский меридиан долгое время был нулевым меридианом на французских картах. Линия парижского меридиана отмечена сейчас 135 памятных бронзовых отметок на мостовой, тротуарах и зданиях. На этой линии находится и Парижская обсерватория [3].

Антипод Парижа находится в водах Тихого океана, на юго-востоке от Новой Зеландии, недалеко от островов Антиподов.


2.2. Климат

Зима в Париже

Метеонаблюдения в Париже ведутся непрерывно начиная с 1873 года с метеостанции в парке Монсури. Париж расположен в зоне умеренного климата. Близость к морю способствует проникновению теплых и влажных воздушных масс, а вторжение холодного континентального воздуха происходит чаще с севера и северо-востока [4]. Средняя годовая температура составляет 12,0 C, самый холодный месяц - Январь (4,7 С), самый жаркий - Июль или Август (20 С), среднее годовое количество осадков - 600 мм [4]. Наиболее дождливый месяц - Май (64,9 мм), наименьшее количество осадков выпадает в феврале - 43,7 мм [4]. По многолетним наблюдениям, в год приходится 111 дождливых дней, 18 дней - ливневые дожди с грозами, 11 дней в году выпадают осадки в виде снега [4]. Микроклимат Парижа, обусловленный скученностью и загрязнением, отличается температурой воздуха (в среднем на 2 C выше средней температуры по региону, разница может доходить до 10 C), пониженной влажностью, меньшей светлостью в дневное время и светлыми ночами. Направление господствующего ветра согласно розы ветров, построенной по данным наблюдений станции Mto-France - юго-западный [4].

Самым жарким за историю метеонаблюдений день в Париже было 28 июля 1947 року, коли термометри піднялися до 40,4 C [5]. Найнижча температура була зареєстрована 10 грудня 1879 року - -23,9 C [4]. Найбільш різка зміна температури протягом 24 годин - 31 декабря 1978 року: температура впала з +12 C до -10 C. Найсильніший вітер - 169 км / год, грудень 1999) [6]. Зниження температури нижче 0 С вважається холодом, а нижче-10 С - екстремальним, в цей період мобілізуються соціальні служби міста для допомоги бездомним [7].


3. Экология

Повітряна куля над Парижем, яка вивчає стан повітря

Як у кожному великому місті, стан навколишнього середовища відчуває на собі фактори життєдіяльності багатомільйонного населення. За статистикою, столиця Франції і прилеглий Паризький регіон входять до першої сотні найбільш густонаселених аггломерацій на планеті [8]. В межі міста об'єктів промисловості небагато внаслідок процесу деіндустріалізації , який розпочався в середині 20 століття, завдяки чому забруднення ґрунтів не є гострою проблемою [9], натомісць шумове забруднення, транспортні вихлопи - головні проблеми екології цього міста, слід додати до цього також дефіцит паркових зон у французькій столиці і відставання за цим показником від інших великих європейських міст (14,5 м на людину) [10]. С 2002 року в Парижі запроваджена практика сортування сміття [11]. Велика увага приділяється чистоті повітря, так, наприклад, над Парижем щодня запускається повітряна куля, колір якої змінюється в залежності від якості повітря. Кулю видно в радіусі 40 км. [12]. Крім того, спостереженням за станом повітря в місті з 1979 року займаєтья організація AIRPARIF, рівні забруднення за шкалою від 1 до 10 афішуються на багатьох електронних табло міста [13] [14]. За офіційними даними, якість повітря значно покращилася за останнє десятиріччя за багатьма параметрами [15]. Що ж стосується річкової екосистеми, то ще два десятиліття тому екологічний стан Сени залишало бажати кращого, про що свідчило масове вимирання риби в 1990 і 1992 роках, в 1988 році Жак Ширак, будучи мером Парижа, заявив, що через 5 років в Сені можна буде купатися [16], і справді, за останні роки якість води в Сені покращилася за багатьма параметрами настільки, що сьогодні в її водах у межах міста мешкає близько 28 видів риб [17].

У місті також робляться спроби боротьби із шумовим забрудненням, основна причина якого - автомобільний транспорт. Так, наприклад, планується використовувати звукоізоляційні технології в житлових будинках, в дорожньому будівництві, обмеження максимальної швидкості руху в центрі, посилення санкцій проти мотоциклістів [18]. Проте за статистикою 54% опитаних парижан турбує шум, а житло 150 000 чоловік виходить вікнами на вулицю, де рівень шуму перевищує 70 дБ [19]. Окрім того, Париж також сумно відомий великою кількістю собачих екскрементів на своїх тротуарах [20].


4. Гідрографія

Сена виявилася найважливішим фактором для створення та розвитку міста, початок якому поклали численні на той час острови на річці. З островів, що лежать в межах міста, найбільший інтерес становить Острів Сіте. Заселений ще в античні часи, він є колискою Парижа. Саме тут знаходяться багато історичних пам'яток, такі як Собор Паризької Богоматері, Сент-Шапель, Консьєржері.

Традиційним є поділ міста на правий берег (торгова, ділова частина міста) і лівий берег (культурна, освітня частина міста).

Довжина Сени в межах Парижа - 12,78 км, глибина її варіює від 3,8 м (поблизу мосту Насьйональ) до 5,7 м (біля мосту Мірабо), ширина русла від 30 м (набережна Монтебелло до 200 м - біля мосту Гренель ). Найнижчий рівень води в історії - 26,39 м, відмітка з історичними рівнями води знаходиться на стіні набережної острова Святого Людовіка. Швидкість течії води - 2 км / год, потужність потоку - 273 м/с, середня температура - 14,1 С [21].


4.1. Водозабезпечення і санітарія

Париж у своїй ранній історії черпав воду лише з Сени й її лівого невеличкого допливу Б'євр. Пізніші джерела постачання води - римський акведук I століття з розташованого на південь містечка Віссу (згодом занепав); з кінця XI століття воду брали з джерел пагорбів правого берега; в XV столітті збудовано водопровід, що йшов приблизно тим же шляхом, що й занедбаний римський акведук з Віссу; з 1809 року канал ( DE L'Ourcq) почав забезпечувати Париж водою з менш забруднених річок на північному сході столиці. Париж матиме своє перше й постійне та повноводне джерело питної води тільки з кінця 19 століття, саме 1857 року інженер Ежен Белґранд за Наполеона III і префекта Жоржа Ежена Османа, що курирував будівництво ряду нових мереж водопостачання, які забезпечили водою все місто, піднявши її з декількох водних пластів, що розміщалися в прибережних горах поблизу моря. Від тоді нова система водопостачання стала основним джерелом питної води в Парижі, а залишки старої системи надходять в нижні рівні водомереж, і з тих пір використовується для прибирання ( каналізаційні) вулиць Парижа. Ця система, як і раніше, складає більшу частина сучасних мереж водопостачання Парижа.


5. История

План Лютеції
План Парижа, 1223 рік

5.1. Заснування міста

Місто було засноване в середині III століття до н. е. розвинувшись із кельтського поселення Лютеція племені паризіїв на місці острова Сіте. Современное название города происходит от имени этого племени. Перша письмова згадка про Лютецію зустрічається в 6-ій книзі Юлія Цезаря про Галльську війну 53 р до н. е.

Коли 52 році до н. е. римляни після першої невдалої спроби вдруге спробували підійти до міста, парізії підпалили Лютецію й зруйнували мости. Римляне оставили им остров и построили на левом берегу Сены новый город. Там вони звели терми, форум і амфітеатр. В Римській імперії місто не мало великого впливу.


5.2. Средневековье

Правления римлян скінчилося в 508 році з приходом франків. Римський палац, розташований на острові Сіте, франки неодноразово перебудовували для власних потреб. Цей палацовий комплекс, відомий як Палац Сіте (фр. Palais de la Cit ) зберігся лише частково, уціліли споруди Консьєржері, Палацу Правосуддя та Сент-Шапель, які, щоправда, зазнавали частих перебудов. Найдавніша збережена частина палацу була споруджена в першій половині XIII століття за часів Людовика IX - це каплиця Сент-Шапель, архітектора П'єра Монтрея. Дещо пізнішого часу - фортечні вежі, розташовані поряд з Сент-Шапель : Срібна вежа (фр. Tour d'Argent ), Вежа Цезаря (фр. Tour de Csar ) та Годинникова вежа (фр. Tour de l'Horloge ), споруджені за Філіпа IV. За масивними фортечними мурами розташовувалася королівська адміністрація Консьєржері (від фр. Concierge ), яка вже з 1400 року використовувалася, як в'язниця, а за часів Французької революції називалася "залою чекання на гільйотину".

Вже 1358 року Палац Сіте перестав бути резиденцією французьких королів, які були переїхали спершу до Отелю Сен-Поль, що не зберігся, а потім до Венсенського замку. Відомий усьому світові Лувр збудовали ще за часів Філіпа ІІ в 1190 році. Але тоді Лувр був лише фортецею на західній околиці Парижа. Королівською резиденцією він став за часів Карла II. В 1190 році було збудовано міський мур на правому березі Сени, а у 1210 - на лівому.

Починаючи з XI століття Париж - один з центрів європейської освіти, насамперед релігійної. У XII столітті в місті з'явився Паризький університет, визнаний королем Філіпом ІІ в 1200 році. У XIII столітті Робером де Сорбоном при університеті був заснований Сорбоннський коледж, назва якого згодом стала асоціюватися з усім Паризьким університетом.


5.3. Новий час

У часи гугенотських воєн (1562-1598) місто залишалося в руках католиків. 24 августа 1572 року у Варфоломіївську ніч в Парижі було вбито тисячі гугенотів.

За часів Людовика XIV королівська резиденція переїхала в Версаль, проте Париж як і раніше залишався політичним і економічним центром Франції. По Людовика XIV в місті з'явилося вуличне освітлення, модернізовано водопостачання, було засновано перші лікарні Дім Інвалідів та Сальпетрієр. Міський мур було розібрано, а на його місті розбито так званий Новий двір (Nouveau Cours), що зголом став бульварним кільцем Парижа.

В 1844 вокруг города строится третий городской стены, на месте сегодняшней кольцевой дороги вокруг города. В ближайших окрестностях Парижа были построены фортификационные сооружения длиной 39 км с 94 бастионами и 16 фортами, что на то время это было большой городской защитной системой в мире.

В 1855, 1867, 1878, 1889, 1900 и 1937 годах в Париже проходили так называемые Всемирные выставки, которые еще ​​больше подняли престиж города.

Катастрофическое течение франко-прусской войны 1870-1871 годов привел к упадку Второй империи и занятия Парижа немецкими войсками, Парижская коммуна, состоящая из рабочих, ремесленников и мелких буржуа, выступила против временного консервативного правительства республики.

За время Третьей республики в 1914 года Париж снова переживал времена своего расцвета, этот период вошел в историю под названием " Прекрасная эпоха" , Франция переживала небывалый подъем и экономическое развитие. Архитектура этого периода представлена ​​сегодня такими сооружениями, как Лионский вокзал, Мост Александра ΙΙΙ и некоторыми станциями метро.

В 1900 и 1924 годах Париж принимал II и VIII Олимпийские игры нового времени.

В 1921 году город получил наибольшее количество населения за всю свою историю - около 3 млн человек.

В 90-е годы XIX века и первое десятилетие XX века, известные также как в годы Второй мировой войны город был занят немецким вермахтом, оккупация продлилась до конца августа 1944. К счастью, город во время войны не очень пострадали.

В мае 1968 году парижский Латинский квартал стал центром студенческой революции, которая изменила лицо страны и всей Европы.

В 2005 году состоялись новые массовые выступления, вошедшие в историю под названием Война пригородов, тогда беспорядки перекинулись и на другие города страны.


6. Демография

На территории Парижа проживает 19,3% населения региона Иль-де-Франс и 3,6% населения Франции. Таким образом Париж является густонаселенных районом Франции со средней плотностью населения 20 433 человек / км . Плотность населения варьируется в зависимости от округа. Округ с наименьшей плотностью населения - 12-й (8370 чел / км ) за счет включения в территорию округа Венсенского леса и 1-й (9228 чел / км ). Наиболее густонаселенным считается 11-й округ с плотностью населения более 40 000 чел / км [22].


6.1. Демографическое развитие города

Динамика изменений
населения Парижа

1150 50 000
1200 120 000
1328 200 000
1365 275 000
1422 100 000
1500 150 000
1565 294 000
1590 300 000
1637 415 000
1680 515 000
1750 576 000
1789 650 000
1801 547 800
1810 714 600
1851 1053000
1872 1851702 [23]
1881 2240000
1901 2714000
1926 2871000
1954 2850000
1975 2300000
1999 2125000
2007 2143000
Des villages Cassini

В античные времена и средневековья результате многочисленных войн, эпидемий и массового голода число жителей зачастую резко падало. Например, во время эпидемии холеры в 1832 году умерло примерно 20 000 человек.

Индустриализация XIX века привела к значительному росту населения. В 1921 году население составило 3 миллиона, эта цифра до сих пор является рекордной за всю историю Парижа. Сейчас в Париже живет чуть более двух миллионов человек.

Обратная ситуация наблюдается в пригородах за счет их расширения - в 1921 году здесь проживало 4,85 миллиона человек, в 2006 - уже 11 600 тысяч.

За рахунок того, що після виходу на пенсію більшість парижан переїжджає в передмістя й на південь Франції, Париж є досить "молоде" місто. Тут проживає велика кількість неодружених (незаміжніх) (51,5% всього населення міста) [24] - пересічна паризька сім'я складається з 1,88 людини [25]. Сумарний коефіцієнт народжуваності становить 1,64 - велика частина паризьких сімей має лише одну дитину [26]. На 2004 коефіцієнт народжуваності становив 14,8, коефіцієнт смертності - 6,6. Таким чином природний приріст населення склав + 8,1, а загальний + 2,1 [27].


6.2. Етнічний склад

В настоящее время в Париже проживают около 310 000 иностранцев, что составляет 14,5% населения Парижа [28]. Лишь треть из них - выходцы из ЕС [29]. В основном это иммигранты из Португалии, Алжира, Марокко и других стран Европы и Африки.

7. Администрация

7.1. Административное деление

Подробнее в статье Административное деление Парижа

Сегодняшний Париж делится на 20 административных округов, нумерация которых идет от центра по спирали по часовой стрелке. Номер округа является одновременно последним двумя цифрами почтового индекса Парижа (например, XIV округ имеет индекс 75014).

7.2. Органы власти

Бертран Деланоэ, мэр Парижа

С марта 2001 мэром Парижа является Бертран Деланоэ от Социалистической партии Франции. В 2001 году за него проголосовали 92 из 163 членов городского совета в то время как его конкурент Жан Тиберий получил лишь 12% голосов. В марте 2008 Деланоэ был повторно избран на пост мэра города.


8. Экономика

Париж - важнейший экономический центр Франции, здесь производится 10% ВВП страны [30]. Почти четверть всех производственных предприятий страны открыли в метрополии свои офисы и штаб-квартиры. В городе созданы 349 000 предприятий [31], имеющих 1 640 тысяч рабочих мест, а это в пересчете на всех трудоспособных парижан составляет 1,5 рабочего места на человека [24]. Тем не менее, число безработных парижан составляет 8,7% что однако ниже, чем в целом по стране (9,3%), по данным на конец 2010 года [32].

Основная масса (85%) рабочих мест Парижа относится к сфере услуг. Несмотря на то, что промышленность активно выводится за пределы города, она дает еще около ста тысяч рабочих мест. Примерно столько же рабочих мест приходится на мелкие предприятия, занятые в сфере сервиса (35%), производства (30%), строительства (20%) и питание (15%).

Развитый туристический бизнес, в среднем в год французскую столицу посещают 27 млн туристов, что в 12 раз больше численности населения города [33]. B 2007 китайские туристы потратили 79 млн евро в парижских магазинах такс-фри, японцы - 87 млн евро, российские - 72 млн евро, и американцы - 71 млн. евро [34].

В Париже расположилась большая часть французских банков, страховых компаний и других финансовых предприятий. Основные французские телекоммуникационные компании также расположены главным образом в Париже: Vivendi Universal, Groupe Lagardre, Groupe TF1. В Париже находятся также издательства крупнейших ежедневных газет (см. о СМИ), и множество других издательств.

Сегодня Париж (вместе с открытым в 50-60-е годы в пригороде Парижа деловым центром Дефанс) является одним из важнейших торговых центров Европы.

Благодаря сосредоточению французских и международных фирм в городе, Париж обеспечивает примерно треть ВВП страны. Уровень безработицы в городе соответствует среднему уровню безработицы Франции.


8.1. Уровень занятости

В 2007 году среди 1569679 человек в трудоспособном возрасте (15-64 лет) 1189388 были активны, 380 291 - неактивная (показатель активности 75,8%, в 1999 году было 74,0%). С 1189388 активных работало 1057058 человек (531 882 мужчины и 525 176 женщин), безработных было 132 330 (64 966 мужчин и 67 364 женщины). Среди 380 291 неактивной 201 686 человек были учениками или студентами, 66 523 - пенсионерами, 112 082 были неактивными по другим причинам [35].

В 2008 году в муниципалитете числилось 1061697 облагаемых домохозяйств в которых проживали 2145494 человека, медиана доходов выносила 24 298 евро на одного особоспоживача [36].


9. Культура и досуг

9.1. Париж в список Всемирного наследия ЮНЕСКО

Набережные Сены

Набережные Сены в 1991 году [37] вошли в список Всемирного наследия ЮНЕСКО. Пригородные Дворец Фонтенбло [38] и Версальский дворец [39] были внесены в список соответственно в 1979 и 1981 годах.


9.2. Музеи

Музей Лувр, открытый в 1793 в бывшей резиденции французских королей, состоит из 8 тематических отделов где на площади 60 600 м представленa одна из крупнейших мировых коллекций, состоящий из 35 000 экспонатов - шедевров западноевропейского искусства от Средневековья вплоть до 1848 года, а также античных цивилизаций древних египтян, древних римлян, этрусков, цивилизаций Ближнего Востока и искусства исламских народов [40]. Именно здесь хранятся такие мировые шедевры, как [Мона Лиза] (Джоконда) и Венера Милосская.

Лувр. Крыло Ришелье

Музей д'Орсе расположился в здании бывшего железнодорожного вокзала Орсе на берегу Сены. Вокзальная здание было построено по проекту Виктора Лалу в 1900 для сообщения между Парижем и Орлеаном, однако вокзал был закрыт в 1939. В 1980-х годах под руководством Гае Ауленте здание переделали под новый музей. Музей д'Орсе прежде знаменитый коллекцией французских импресионистов. Кроме того здесь выставляются картины, скульптуры, фотографии и мебель периода 1848-1914 годов.

Центр Жоржа Помпиду, построенный в 1977 по проекту Ренцо Пиано, Ричарда Роджерса и Жанфранко Франчини, является главным центром современного искусства Франции. В здании находится не только музей современного искусства, но и библиотека, кинозал, книжные магазины и студии детского творчества. Особой является уже само здание центра - вся инфраструктура (лифты, вентиляционные шахты, эскалаторы) вынесена наружу и раскрашена в яркие цвета.

Музей Пикассо содержит всего около 250 картин, но является одним из самых красивых музеев Парижа. Экспозицию составляют работы самого Пикассо, а также собранная им коллекция работ других художников - Жоржа Брака, Поля Сезанна, Анри Матисса и Амедео Модильяни. Музей расположился в отстроенном в 1656-1659 годах особняке Сале в квартале Маре.

В средневековом дворце аббатов Клюни сейчас находится Музей Средневековья ( Музей Клюни) с коллекцией средневековых предметов искусства. Отсюда можно попасть в термы галло-римского периода, руины которых сохранились до сих пор. В сентябре 2000 рядом со зданием музея был разбит средневековый сад (jardin mdival) площадью 5000 м .

К Всемирной выставке 1900 года были спроектированы Великий и Малый дворцы, до сих пор служат выставочные павильоны. В Большом дворце не только выставляются предметы искусства, но также и проходят различные ярмарки-выставки, например, автомобильная выставка Mondial de l'automobile de Paris. В Малом дворце расположились коллекции живописи французского и итальянского Ренессанса, а также картины фламандских и голландских мастеров.


9.3. Театры

Парижская опера внесла значительный вклад в развитие оперного искусства. Сегодня в Париже два оперных театра: Опера Гарнье, известная также как "Гранд Опера", и Опера на Бастилии. Опера, построенная в 1875 и названа именем архитектора Гарнье, имеет площадь 11 237 м и является крупнейшим оперным театром в мире. Новая Бастильская опера существует лишь с 1989 года. С момента открытия новой оперы Дворец Гарнье проигрывает в техническом оснащении и используется прежде всего для балетных спектаклей и классических оперных спектаклей. Афиша кабаре "турне дю Чат Black".

Знаменитый театр Комеди Франсез возник в 1680 из слияния бывшего театра Мольера Illustre Thtre с несколькими театральными труппами. Среди актеров, которые играли на сцене Комеди Франсез, были такие известные личности, как Сара Бернар и Жан-Луи Барро. Сегодня театр выступает в основном с классическим репертуаром.


9.4. Кабаре

Для поклонников варьете в Париже открыто большое количество кабаре. Самые известные из них - Мулен Руж, Лида, Крейзи Хорс и Парадиз Латин в Латинском квартале.

Одним из символов Парижа считается реклама кабаре "Tournee du Chat Noir" нарисована Теофилом Стейнлен в 1896. Кабаре находилось в богемном районе Парижа - Монмартре.

9.5. Кинематограф

Кинематограф как зрелищное искусство родился именно в Париже - 28 декабря 1895 в "Гран-кафе" на бульваре Капуцинок состоялся первый публичный показ "Синематограф братьев Люмьер".

9.6. Гастрономия

Кафе де Флор на бульваре Сен-Жермен

Рестораны в современном смысле слова возникли в Париже незадолго до Французской революции. Слово "ресторан" происходит от французского глагола фр. restaurer, что означает "привести в норму", "добавить силы" (тот же корень, что у украинского слова "реставрация"), это слово долгое время применялось к плотных блюд, мясных бульонов, а со второй половины XVIII столетия - заведений общественного питания.

У 1786 вийшла постанова паризького прево , за якою дозволялося кухарям і рестораторам приймати відвідувачів до 23 (взимку) або до 24 годин (влітку) [41]. Для заможних городян стало звичкою призначати ділові, а також і особисті зустрічі не вдома, а в ресторані. Ресторанна справа розвивалося швидкими темпами, незабаром кількість ресторанів у Парижі вже було важко перерахувати.

Деякі паризькі кафе існують ще з часів епохи Просвітництва, коли вони виконували переважно соціальну функцію, ніж служили місцем для прийому їжі. До них можна віднести Кафе Прокоп, перше літературне кафе (зараз вважається найстарішим рестораном Парижа) і Кафе де ля Режанс, що стало місцем зустрічей кращих шахістів тих часів (проіснувало до 1950-х років).


9.7. Парки й сади міста

Місто славиться своїми парками й садами. які окрім рекреаційної функції мають неабияке історичне й культурне значення. Два найстарші сади в самому центрі Парижа - це сад Тюїльрі і Люксембурзький сад. Сад Тюїльрі був створений у XVI столітті, на правому березі річки Сена поблизу Лувру, це був палацовий сад, що існує й досі. Люксембургский сад, на левом берегу реки, в прошлом принадлежавший частному замка, и был построен для Марии Медичи в 1625 году. Також відомий Сад рослин, закладений в ті самі часи, і створений Гі де ля Броссе, лікарем Людовика XIII, для вирощування лікарської рослини, згодом набув статусу першого громадського саду в Парижі.

Другим періодом розвитку паризьких садів були часи імператорські. В ті часи, створення зелених просторів є важливим аспектом політики аерації містоупорядників, оскільки швидкими темпами зростало населенням Парижа. Під керівництвом інженера Жана-Шарля Альфана ( Jean-Charles Alphand) і художника - пейзажиста Жана-П'єра Баріллет-Дешана ( Jean-Pierre Barillet-Deschamps) було створено нові садові комплекси - Булонський ліс і Венсенський ліс, що розміщувалися в передмісті Парижа, ( відповідно розташовані на крайньому заході та крайньому сході тогочасного Парижа, вони тепер є зеленою зоною самого міста). Також у нових районах міста були розбиті парки: Монсо ( раніше відомий як "Фолі де Шартрі"), Монсурі ( Montsouris), Бютт-Шомонт (Buttes-Chaumont) . З часом кількість парків і садів у Парижі ще більше зросла:

  • Парк Андре Сітроен ( Parc Andr Citron)
  • Парк Багатель ( Parc de Bagatelle)
  • Парк Бельвіль ( Parc de Belleville)
  • Парк Берсі ( Parc de Bercy)
  • Парк Жорж Брассенс ( Parc Georges Brassens)
  • Парк Бютт-дю-Шапо-Руж ( Parc de la Butte-du-Chapeau-Rouge)
  • Парк Бютт-Шомон ( Parc des Buttes Chaumont)t
  • Парк на Марсовому полі ( Parc du Champ de Mars)
  • Парк Шуазі ( Parc de Choisy)
  • Парк Еспланади Інвалідів ( Parc Esplanade des Invalides)
  • Квітковий парк ( Parc Floral)
  • Парк Келлерман ( Parc Kellermann)
  • Парк Монсо ( Parc Monceau)
  • Парк Монсурі ( Parc Montsouris)
  • Парк Сент-Перін ( Parc Sainte-Prine)
  • Парк Ла-Віллетт ( Parc de la Villette)
  • Сад д'Аккліматасьйон ( Jardin d'Acclimatation)
  • Сад де л'Арсеналь ( Jardin de l'Arsenal)
  • Сад Атлантік ( Jardin Atlantique)
  • Сад Авеню Фош ( Jardins de l'avenue Foch)
  • Сад Пре Катлан ( Jardin Pr Catelan)
  • Сад Катрін-Лабурже ( Jardin Catherine-Labour)
  • Сад Ле Аль ( Jardin des Halles)
  • Люксембурзький сад ( Luxembourg Garden)
  • Сад Природи ( Jardin naturel)
  • Сад Королівського Палацу ( Palais Royal Garden)
  • Сад рослин ( Jardin des Plantes)
  • Сад Променад - лінія Бастілії ( Promenade plante)
  • Сад дю Ранела ( Jardin du Ranelagh)
  • Отейський оранжерейний сад ( Jardin des Serres d'Auteuil)
  • Сад Шекспіра ( Jardin Shakespeare)
  • Сад Тіно-Россі ( Jardin Tino-Rossi)
  • Сад Трокадеро ( Trocadro Garden)
  • Сад Тюїльрі ( Jardin des Tuileries)
  • Сад Вільмен ( Jardin Villemin)
  • Сад Музею Карнавале ( Jardin du Muse Carnavalet)

10. Архитектура

Лувр з підсвіченою скляною пірамідою, що слугує головним входом у музей
Римокатолицька базиліка Священного Серця (Sacr-Cur) на вершині Монмартру
Ейфелева вежа була побудована до Всесвітньої виставки 1889 року

.

Зовнішнього сучасного вигляду місто набуло в середині XIX ст. в результате грандиозной перестройки. Много веков до этого город состоял из лабиринта узких улиц и деревянных домов. У 1852 за планом удосконалення міста, задуманому бароном Османом, зруйновано цілі квартали старих споруд, а на їхньому місці з'явилися широкі проспекти і збудовані в єдину лінію кам'яні будівлі в неокласичному стилі, такі характерні для нової епохи буржуа. Принципи містоустрою часів Наполеона III і зараз не втратили своєї актуальності: висота і розміри будівель підкоряються єдиному закону рівномірності, і з середини XIX ст. было сделано всего несколько исключений из правил. Завдяки цьому Париж залишається містом невисокої забудови.

Типовим для архітектури Парижа є особливий вид особняків - htel particulier. Такий особняк - це багатий приватний будинок П-подібної форми з внутрішнім двором і садом з тильного боку середньої частини будівлі. Більшість споруд було збудовано в XVII-XVIII століттях, для споруд XVIII століття характерною рисою є замкнений зі всіх чотирьох боків двір. Типовий приклад - будівля Пале Рояль, кардинальського палацу з внутрішньою площею, фонтаном і парком. Більшість міських особняків, що збереглися, розташовані в кварталі Марі, наприклад Отель Субіз, Отель Салі і Отель Карнавале.

Неизменные границы города, его четкий план устройства и нехватка места для нового строительства постепенно превратили город в музей, который действовал и жил. Ради сохранения великого наследия законы затрудняют постройку новых зданий и коммуникаций в центре, поэтому значительное число деловых организаций переехало или планирует переезд в удобные пригороды. Вже зараз за межами історичного міста розташовані діловий район Дефанс із вежею Ган, великий продовольчий ринок (район Ренжі), важливі освітні установи (Політехнічна школа), наукові лабораторії, спортивні споруди і навіть міністерства (наприклад, Міністерство транспорту).


10.1. Достопримечательности

собор Паризької Богоматері
Триумфальная арка

В Париже находится огромное количество достопримечательностей, к которым относятся не только архитектурные постройки, но также и улицы, мосты и площади.

Три найвідоміші паризькі пам'ятки - це стародавній Собор паризької Богоматері, побудований на острові Сіте ще в XII столітті, Ейфелева вежа і Тріумфальна арка - конструкції XIX століття. Ажурна металева башта, побудована за проектом інженера Ейфеля, замислювалася як тимчасова споруда для входу на Всесвітню виставку 1889 року. Но она не только пережила само это мероприятие, но и стала с тех пор истинным символом города. На півночі і на півдні від неї над лінією горизонту підносяться базиліка Сакре-Кер, побудована на вершині пагорба Монмартр, і самотня Вежа Монпарнас, що особливо вирізняється на тлі району невисокої забудови.

Історична вісь пам'ятників архітектури перетинає місто з центру на захід. Починаючись від всесвітньо відомого музею Лувр, вона продовжується через сад Тюїльрі, проспект Єлісейські поля до самої Тріумфальної арки в центрі площі Зірки. У 1960-х роках на продовженні лінії був побудований квартал Дефанс, центром якого стала Велика арка Дефанс.

У самому центрі історичної частини розташований Будинок інвалідів, в якому міститься військовий музей, тут же покояться останки Наполеона Бонапарта. Тут розташована і церква Пантеон, де знайшли вічний спокій найвідоміші діячі Франції. Колишній королівський палац Консьєржері став на час Великої французької революції в'язницею для поваленої королеви, звідки вона була згодом конвоїрована для публічної страти.

Ще одне нагадування про палаючі бої за свободу французького народу - статуя Свободи, встановлені на Лебединому острові. Велику копію цієї статуї було подаровано Сполученим Штатам Америки в 1886 році, й відтоді зустрічає мандрівників в порту Нью-Йорка.

У історичному центрі міста, на острові Сіте, знаходяться дві найзнаменитіші церкви Франції: Собор Паризької Богоматері і Свята капела.

Архітектурні напрями XX століття залишили місту такі пам'ятки як Культурний центр імені Жоржа Помпіду, в якому зараз розташований музей сучасного мистецтва, нова будівля опери на площі Бастілії, торговий центр Ле-Аль, побудований на місці історичного ринку "Черева Парижа", описаного в одноіменному романі Еміля Золя, а також район Ла Дефанс, що є архітектурним комплексом з хмарочосів і споруд з авангардними формами.

Значительный интерес представляет парковый ансамбль научно-промышленного городка, в котором находится крупный музей науки и техники.


10.2. Пам'ятки культури та архітектури


10.3. Цвинтарі

кладовище Пер-Лашез

За сформованою християнською традицією покійних намагалися ховати на прилеглій до церкви землі. В 1786 році з міркувань суспільної гігієни було вирішено припинити поховання на переповнених кладовищах при церквах в центрі міста та закрити їх, a останки з цих кладовищ перенести в підземні каменоломні на південь від Парижа [42] (сучасні Катакомби Парижа в 14 окрузі) [43]. Відкриття найбільших паризьких кладовищ відноситься до початку 19 століття, епоху правління Наполеона I [44]. Розвиток міста призвів до того, що ці кладовища, які колись знаходилися на околицях, виявилися своєрідною зеленою оазою спокою в центрі різних кварталів галасливої ​​столиці. Багато великих людей Франції і всього світу знайшли свій останній притулок на цвинтарі Пер-Лашез, що є справжнім некрополем-музеїєм похоронного мистецтва 19 століття під відкритим небом [45], цвинтар Монмартра, лабіринт на 11 гектарах [46], цвинтар Монпарнас, що завдяки своєму чіткому плануванню здобув назву "бухти спокою" [47] та цвинтар Пассі , хоч і невеликий, але з найвищою щільністю знаменитостей на квадратний метр [48].


11. Транспорт

Знак паризького метро

11.1. Общественный транспорт

Громадський транспорт французької столиці представлений підземними видами (метро і RER) і надземними (автобус і трамвай), а також водним (Voguo) та мережею велопрокату Vlib і звичайно ж таксі, яких у місті 16 623 [49].

Основний оператор паризького громадського транспорту - RATP (фр. Rgie Autonome des Transports Parisiens ), в чиєму віданні перебувають всі лінії метро і автобусні маршрути, три лінії трамваю та дві лінії RER [50]. Трамвайна лінія T4 і більшість ліній RER обслуговуються французькими залізницями (SNCF).

Найзручнішим і найшвидшим транспортом Парижа вважається Паризький метрополітен, що складається з 16 ліній загальною протяжністю 212,5 км, що робить його одним з найбільших в світі.

Також є регіональне експрес-метро (RER) - лінії приміських електричок, що проходять в Парижі під землею і перетинаються з лініями метро. Сеть RER складається з 5 ліній, позначених буквами A, B, C, D, E.

З 1992 року в Парижі почали знову будувати трамвайні лінії, знищені в 60-70-і роки. Сеть парижского трамвая состоит из четырех линий, три из которых соединяют парижские пригороды, и лишь одна (Т3) проходит в городской черте.

У Парижі існує широка автобусна мережа. Вона включає не тільки звичайні автобуси, але також і спеціальні лінії, що проходять туристичними маршрутами Парижа.

З недавнього часу з'явилася можливість подорожувати містом на велосипеді. Всюди в місті розташовуються автоматизовані велостоянки Velib'.

На всіх видах транспорту в межах міста приймається квиток Ticket t + [51], одноденні абонементи Mobilis [52] і Ticket jeune Week-end для осіб молодше 26 років [53], а також одно- або багатоденний абонемент Paris Visite [54] або проїзний квиток Navigo [55].


11.2. Автотранспорт

Кільцева автомагістраль Бульвар Періферік

Париж - значний транспортний вузол країни. Історично основні дороги країни радіусами розходилися від столиці, і до сьогоднішніх днів ці радіуси чітко видно на автомобільній карті Франції. Від Парижа радіусами сходяться дороги зі всіх можливих напрямів: А1 з Лілля, А4 з Реймса, А5 з Діжона, А6 з Ліона, А77 з Невера, А10 з Орлеана, А13 з Руана і А16 з Ам'єна.

Безпосередньо навколо міста побудована кільцева автомагістраль Бульвар Періферік, що має від 2 до 4 смуг руху в кожну сторону. Ще дві кільцеві дороги - A86 [56] і A104 [57] - дозволяють транзитному транспорту об'їхати Париж, не заїжджаючи в місто.


11.3. Авіатранспорт

Париж обслуговують два великі міжнародні аеропорти:

  • " Шарль де Голль" з 57,9 млн. пасажирів за рік (дані 2009 року) є другим в Європі за обсягом пасажироперевезень.
  • " Орлі" з 25,1 млн. пасажири посідає 9-м місце в Європі, приймаючи передусім внутрішні рейси.

У відомстві компанії Aroports de Paris знаходиться також 12 дрібних аеропортів та аеродромів паризького регіону, в тому числі:

  • Аеропорт Ле Бурже - відомий своїм авіасалоном, на протязі року переважно використовується приватними літаками і невеликими авіакомпаніями.

Бюджетні авіакомпанії для своїх "паризьких" рейсів можуть використовувати аеропорти, що знаходяться на деякій відстані від Парижа :

  • Аеропорт Ватрі (фр. Aroport Paris - Vatry , 140 км на схід від Парижа).
  • Аеропорт Бове (фр. Aroport de Beauvais-Till , 80 км на північ від Парижа).

11.4. Железнодорожный транспорт

Вокзал Сен-Лазар, перед ним - вхід на 14-у лінію метро

Залізничні лінії паризьких вокзалів сполучають столицю зі всіма регіонами Франції і сусідніми країнами. Зв'язок між вокзалами добре налагоджений за допомогою громадського транспорту.

Для вантажоперевезень використовуються вокзали Ле Бурже, розташований в однойменній комуні, і Vaires, з Великою кільцевою дорогою, що йде від нього ( Grande Ceinture).


12. Спорт

Стадіон Ролан Гаррос

Історія Парижа зафіксувала різні спортивні змагання на його майданчиках: тенісні турніри XII століття, футбольні матчі XX століття, єдиноборства шпажистів XІX століття, велосипедні та кінні перегони. Париж, довший час, був законодавцем "спортивної моди" - Перше присудження звання "Чемпіон світу" в 1740 році ( Clerg) в великому тенісі, вперше використання метричної системи в легкій атлетиці в 1798 році на "Олімпіаді республіки" ( Olympiade de la Rpublique), перша конкурс кінної виїздки в 1866 році, перші велосипедні перегони в 1868 році, перший турнір з сучасного фехтування в 1893 році, перша жінка допущена до участі в Олімпійських ігор в 1900 році. Багато міжнародних спортивних рорганізацій були засновані й квартирують в Парижі. Саме тому місто має 360 спортивних майданчиків: 172 тенісних корти, 131 муніципальні гімнастично-тренажерних зали, 36 басейнів ( які обслугожили 3,4 мільйона плавців в 2006 році) і 10 плавальних комплексів-шкіл, 32 муніципальні стадіони.

Місто має добре розвинуту спортивну інфраструктуру. Востаннє Париж приймав Олімпійські ігри доволі давно - одні з перших 1900 і 1924. Проте, в 1998 в Парижі проходив фінал чемпіоната світу з футболу. Париж також зацікавлений в організації літніх Ігор в 2020 року. Щороку в Парижі на кортах Ролан-Гаррос відбувається один із турнірів великого шолому з тенісу - Відкритий чемпіонат Франції. Популярними видами спорту є футбол, теніс, регбі, кінні перегони, баскетбол. Хоча відправною точкою в маршруті знаменитої велогонки " Тур де Франс" змінюється кожен рік, але на заключному етапі вона завжди завершується в Парижі, а з 1975року, гонка закінчується на Єлисейських Полях.

Стадіон " Парк де Пренс" ( Parc des Princes) побудовано 1897 року на північно-західній околиці Парижа і реконструйовано 1972 року. Він вміщає 45 500 місць і є клубним стадіоном футбольної команди, хоча зазвичай на ньому проводилися головні спортивні видовища країни, особливо до 2000 року. "Палац омніспорт Париж-Берсі" ( Le Palais omnisports de Paris-Bercy) цільний спортивний комплекс, побудований на сході Парижа, відкрився в 1984 році, в ньому проводять багато спортивних заходів, але він також служить, як шоу-концертна площадка, де відбуваються концерти, льодові шоу. "Стадіон Шарлет" ( Stade Charlety), створена в 1939 році і перебудований у 1994 році, має славу "храму аматорського спорту" в Парижі і включає в себе: легкоатлетичний стадіон на 20 000 місць і та криту арену 1 500 місць. " Стад де Франс" ( Le Stade de France) - 80 000 спортивна арена була побудована в Сен-Дені в північному передмісті до фінального турніру Кубка світу з футболу 1998 року і використовується для домашніх ігор національної футбольної команди Франції, а також є основною ареною для національної команди Франції з регбі під час турніру Шести націй, а іноді й визначальних матчів з регбі французьких команд . В 2007 році на стадіоні було проведено кілька ігор Кубка світу з регбі (в тому числі у фінал турніру).

Перший турнір-чемпіонат з футболу у Франції, відбувся в Парижі в 1894 році і боротьбу розпочали чотири клуби столиці і два з її передмість. Наразі, " Парі Сен-Жермен" є найпопулярнішим футбольним клубом Парижа, в місті є ряд інших напівпрофесійних футбольних клубів: "ФК Париж" ( Paris FC), "Червоні Зірки" ( Red Star), "РКФ Париж" ( RCF Paris) і "Стейд Франкас Париж" ( Stade Franais Paris). Останній клуб є загально-спортивним, оскільки представляє команди в регбійному та гандбольному турнірах країни й розвиває інші види спорту.

Основные регбійні команди міста "Стейд Франкас Париж" ( Stade Franais Paris) та "Ресінґ Метро 92 Париж" ( Racing Mtro 92 Paris), які грають в турнірі Top 14, яі мають давню історію суперечностей, ще з 1892 року, коли вони провели між собою фінальну гру. В місті популярні баскетбольна "Парі-Левальє Баскет" ( Paris-Levallois Basket) та гандбольна команда "Парі Гандбол" ( Paris Handball) - колишня команда "Париж-Аньєр" ( Paris-Asnires). Значних успіхів почали добиватися колишні університетські команди - волейбольна "Парі Волейбол" ( Paris Volley) та бейсбольна дружина "Парі Університет клуб" ( Paris Universit Club).

Найбільш популярні іподроми Вінсеньєс ( Vincennes), Лонґшамп ( Longchamp) і Отой ( Auteuil), в Парижі проводяться значні кінні перегони, до яких часто залучаються й іподроми за межами самого Парижа, в Шантільі ( Chantilly), Мезон-Лаффітт ( Maisons-Laffitte), Сен-Клу ( Saint-Cloud). Графік кінних змагань різноманітний, майже щодень, від галопу, смуги перешкод, до виїздки - Париж відзначається престижними перегонами "Приз Тріумфальної арки" ( le Prix de l'Arc de Triomphe), "Гранд Стіпл-Чес де Парі" ( le Grand Steeple-Chase de Paris) і "Приз Америки" ( Prix d'Amrique).


13. Освіта та наука

Овальний зал в старій будівлі Національної бібліотеки

Найпрестижніші навчальні заклади Франції розташовані в її столиці.

Найвідоміший Паризький університет - Сорбонна - був заснований в 1257 році Робером де Сорбон з метою навчити декілька десятків бідних студентів богослів'ю [58]. Досить швидко Сорбонна (свою назву університет отримав лише в XIV столітті) стала найбільшою і престижнішою освітньою установою Парижа і Франції. Навколо Сорбонни утворився знаменитий Латинський квартал, чия назва потім розповсюдилася і на студентські квартали інших міст. В 1968 році Паризький університет був реформований і розділений на 13 незалежних вищих навчальних закладів, деякі з яких зберегли в своїй назві ім'я Сорбонна й знаходяться в Латинському кварталі, а 5 університетів розташовані в передмістях Парижа [59].

У Парижі також розташований Інститут Франції, що складається з 5 академій, головною і найпрестижнішою з яких вважається Французька академія, що стала частиною Інституту в 1803 році. Французька академія виникла з паризького літературного гуртка, заснованого в 1629 році Валентеном Конраром. Статус державної наукової установи Академія отримала в 1635 [60].

Іншими престижними навчальними закладами є Колеж де Франс, Політехнічна школа, Вища нормальна школа, Католицький інститут, Гірнича школа, Національна вища школа красних мистецтв та Національний інститут управління.

Найбільша бібліотека Парижа - Національна бібліотека Франції, заснована в 1368 році королем Карлом V зі своєї особистої бібліотеки в Луврі. На момент заснування бібліотека налічувала всього 911 манускриптів, оскільки в ті часи було прийнято знищувати після смерті монарха всі його документи. Цей звичай порушив Людовик XI, з якого і почалося розширення фонду. В 1988 році президент Франсуа Міттеран оголосив про будівництво нової будівлі Національної бібліотеки за проектом архітектора Домініка Перро. Зараз бібліотека налічує 30 мільйонів одиниць зберігання, з них більше 13 мільйонів друкованих видань [61].

Іншими визначними бібліотеками Парижа є Бібліотека Мазаріні, Бібліотека Святої Женев'єви, Публічна бібліотека інформації (розташована в Центрі Жоржа Помпіду), Бібліотека Арсеналу (частина Національної бібліотеки Франції).

У XIX окрузі Парижа розташована українська Бібліотека імені Симона Петлюри.

В кварталі Маре розташований центральний корпус Національних архівів Франції


14. СМИ

Офіс газети Ле Монд

У Парижі розташовані головні офіси центральних телевізійних каналів TF1, France Tlvisions, Canal+, France 24 та каналів радіо (Radio France internationale, Europe 1, Radio France, ).

Саме тут виходять центральні щоденні газети Франції Ле Монд, Ле Фігаро, Ліберасьйон, Паризьєн та загальнофранцузькі культурно-політичні тижневики Нувель Обсерватер, Ле Пуен, Л'Експрес, Парі-Матч та ін.

Тут також розташований офіс одного з провідних інформаційних агенств світу Франс Прес.


15. Пригород

Сен-Дені - найвідоміше передмістя Парижа з абатством Сен-Дені та однойменною базилікою, усипальницею французьких королів. До списку Світової спадщини ЮНЕСКО занесено також Версаль зі знаменитим палацово-парковим ансамблем у стилі французького класицизму (в основному другої половини 17 ст.). Чудові замки знаходяться також у Мальмезоні, Сен-Жермен-ан-Ле та Екуані. Більш віддалені від Парижа палаци і парки у Фонтенбло і Рамбує (резиденція президента Франції), собор у Мо і зруйновані абатства Пор-Руаяль та Руайомон.

За винятком небагатьох заможних районів Паризької околиці на заході й півдні (Нейї-сюр-Сен, Сен-Клу та Со), у передмістях Парижа переважають односімейні будинки, побудовані в міжвоєнний період, та багатоповерхові будівлі, споруджені після 1945 року. Після Другої світової війни було споруджено багато односімейних особняків у нових містах-супутниках Парижа - таких, як Марн-ла-Валле на заході, Сержі-Понтуаз на північному заході, Мелен-Сенар, Еврі й Сен-Квентен-ан-Івелін на півдні. Незважаючи на бурхливі темпи житлового будівництва, у Паризькій агломерації все ще відчувається брак житла, а багато будинків не мають сучасних зручностей. Соціальні аспекти будівництва багатоповерхових житлових будинків викликають палкі дебати, а серед мешканців таких будинків переважають незаможні іммігранти.

Одним з успішних проектів будівництва в передмісті Парижа стало спорудження ділового кварталу в районі Дефанс на захід від столиці, куди з центру переїхали багато фірм. На заході комплекс хмарочосів підступає до Нантерру, де знаходиться кампус одного з 13 паризьких університетів - Університет Париж X Нантер, інший кампус Університету Париж XII Валь-де-Марн знаходиться в Кретеї, на південний схід від центру Парижа. Ще один район виник у Бобіньї, на північний схід від Парижа.


16. Зовнішні зв'язки

16.1. Консульства

16.2. Города-побратимы

Париж має одне місто-побратим і багато міст-партнерів.

Місто-побратим:

  • Рим, Італія, з 1956 (Seule Paris est digne de Rome; seule Rome est digne de Paris / Solo Parigi degna di Roma; Solo Roma degna di Parigi / "Тільки Париж вартий Рима; тільки Рим вартий Парижа").

Міста-партнери:




Примечания

  1. Дані національного інституту статистики та економічних досліджень (INSEE) наведені за французькою вікіпедією
  2. а б в г Dimensions. Gographie de la capitale - (Фр.) // Mairie de Paris, 20.08.2010
  3. Situation gographique - (Фр.) // Mairie de Paris, 01.07.2010
  4. а б в г д http://www.paris.fr/portail/viewmultimediadocument?multimediadocument-id=21506 - www.paris.fr/portail/viewmultimediadocument?multimediadocument-id=21506
  5. Le climat - (Фр.) Mairie de Paris, 01.07.2010
  6. 20 minutes, № 1560, 13 лютого 2009року, "Les prvisions, bien plus qu'un passe-temps"
  7. A partir de quelle temprature dclenche-t-on le plan "Grand Froid" Paris ? - (Фр.) . // Mairie de Paris, 30.11.2010
  8. The largest cities in the world by land area, population and density - www.citymayors.com/statistics/largest-cities-density-125.html. (Англ.) // City mayors statistics
  9. http://www.paris.fr/portail/viewmultimediadocument?multimediadocument-id=21507 - www.paris.fr/portail/viewmultimediadocument?multimediadocument-id=21507
  10. Dvlopper le vgtal Paris - wikiwix.com/cache/?url=http://www.apur.org/images/notes4pages/4P13.pdf&title=Atelier Parisien d'urbanisme - Dvelopper le vgtal Paris. Les nouvelles rgles du Plan local d' urbanisme de Paris. Spcial PLU.
  11. Paris trie ses dchets - www.planete-echo.net/CollecteParis/Paris.html
  12. Ballon Air de Paris: un ballon pour mesurer la qualit de l'air de Paris -
  13. Qualit de l'air Paris - www.parisinfo.com/paris-guide/meteo-et-climat/qualite-de-l-air-a-paris/ Le Site officiel de l'Office du Tourisme et des Congrs de Paris
  14. Air Quality Now - Comparing Cities - Paris Air Quality Details - www.airqualitynow.eu/comparing_city_details.php?paris
  15. La qualit de l'air s'amliore Paris - (Фр.) Le Figaro, 22.10.2010
  16. Se baigner dans la Seine - www.la-croix.com/Se-baigner-dans-la-Seine/article/2431801/5547. (Фр.) // La-Croix.com, 05.07.2010
  17. Etat initial d'environnement - www.paris.fr/portail/viewmultimediadocument?multimediadocument-id=21507. (Фр.) / / Mairie de Paris
  18. Plan de lutte contre le bruit -
  19. Conseil de Paris : Plan anti-bruit -
  20. Barometre de la propret 2003 см. Les causes de la malpropret
  21. Quelques chiffres - (Фр.) // Mairie de Paris, 30.10.2006
  22. Щільність населення - (Англ.)
  23. У проміжку між 1856 і 1861 роками до Парижа приєднали навколишні передмістя, внаслідок чого населення воднораз зросло на півмільйона чоловік.
  24. а б http://www.paris.fr/portail/viewmultimediadocument?multimediadocument-id=85403 - www.paris.fr/portail/viewmultimediadocument?multimediadocument-id=85403
  25. Plus de 2 millions de Parisiens -
  26. INSEE : Демографічні дані - (Англ.)
  27. INSEE: Демографические показатели, 2004 - www.insee.fr/fr/ppp/ir/sd2005/dd/pdf/sd2005_brochure.pdf (Фр.)
  28. INSEE: Доля иностранцев в регионе Иль-де-Франс, 1999 - www.insee.fr/fr/insee_regions/idf/rfc/docs/alapage203.pdf (Фр.)
  29. RECENSEMENT. Premiers rsultats - www.paris.fr/portail/viewmultimediadocument?multimediadocument-id=85403
  30. Les dimensions de Paris - www.paris.fr/portail/viewmultimediadocument?multimediadocument-id=21467. (Фр.) // Mairie de Paris, Textes du plan local d'urbanisme
  31. 600 nouvelles entreprises Paris chaque semaine - (Фр.) Mairie de Paris, 20.01.2011
  32. Chiffres-cls - www.paris.fr/portail/viewmultimediadocument?multimediadocument-id=95088. (Фр.) // Mairie de Paris - Direction du dveloppement conomique, de l'emploi et de l'enseignement suprieur, 11.2010
  33. Combien de touristes visitent la capitale chaque anne ? -
  34. Газета "Метро" від 5 червня 2008 року.
  35. "Emploi et population active 1999 et 2007 [Занятость и активность населения в 1999 и 2007]" - www.insee.fr/fr/themes/detail.asp?reg_id=99&ref_id=base-cc-emploi-pop-active (фр. ). INSEE . http://www.insee.fr/fr/themes/detail.asp?reg_id=99&ref_id=base-cc-emploi-pop-active - www.insee.fr/fr/themes/detail.asp?reg_id=99&ref_id = base-cc-emploi-pop-active . Проверено 5 мая 2011 . (Приблизительные данные, в 1999 году временная занятость учтена частично)
  36. "Revenus fiscaux des mnages en 2008 [Облагаемые доходы домохозяйств в 2008 году]" - www.insee.fr/fr/themes/detail.asp?reg_id=99&ref_id=base-cc-rev-fisc-loc-menage (фр.) . INSEE . http://www.insee.fr/fr/themes/detail.asp?reg_id=99&ref_id=base-cc-rev-fisc-loc-menage - www.insee.fr/fr/themes/detail.asp?reg_id = 99 & ref_id = base-cc-rev-fisc-loc-menage . Проверено 25 мая 2011 . Дети и внуки проживавших в двух местах учтены как 0,5 человека в обоих местах проживания. Первое лицо в домохозяйстве это один особоспоживач (ОС), другие взрослые - по 0,5 ОС, дети до 14 лет - по 0,3 ОС.
  37. Береги Сени, список Юнеско - whc.unesco.org/en/list/600 (Англ.)
  38. Дворец Фонтенбло в списке ЮНЕСКО - whc.unesco.org/en/list/160 (Англ.)
  39. Версальский дворец в списке ЮНЕСКО - whc.unesco.org/en/list/83 (Англ.)
  40. Oeuvres | Muse du Louvre - www.louvre.fr/llv/oeuvres/alaune.jsp?bmLocale=fr_FR
  41. Alfred Fierro. Histoire et dictionnaire de Paris
  42. Snapshot: Paris Underground - www.smithsonianmag.com / travel / snap-paris-underground.html. (Англ.) / / Smithsonian magazine, 05.11.2007
  43. Empire of the Dead. (Англ.) / / Smithsonian magazine, April 2000
  44. Le Pre-Lachaise - www.mairie20.paris.fr/mairie20/jsp/site/Portal.jsp?page_id=283. (Фр.) / / Mairie du XXme arrondissement
  45. Pre-Lachaise - www.paris.fr/portail/loisirs/Portal.lut?page_id=1737. (Фр.) Mairie de Paris
  46. Au cimetire de Montmartre - www.lexpress.fr/styles/diapo-photo/styles/voyage/au-cimetiere-de-montmartre_779140.html (Фр.) / / LEXPRESS.fr, 31.10.2010
  47. cimetire Montparnasse - equipement.paris.fr / full / details / details / details /? eid = 4082 & tid = 40 (Фр.) / / Mairie de Paris
  48. Cimetire de Passy - equipement.paris.fr / full / details / details / details /? eid = 4481 & tid = 40. (Фр.) Mairie de Paris
  49. Combien de taxis circulent Paris? -
  50. L'essentiel - www.ratp.fr/fr/ratp/c_5008/l-essentiel/ RATP.fr
  51. Ticket t + - www.ratp.fr/fr/ratp/c_21158/ticket-t/
  52. Mobilis - www.ratp.fr/fr/ratp/c_21148/mobilis/
  53. Ticket Jeunes Week-end - www.ratp.fr/fr/ratp/c_21580/ticket-jeunes-week-end/
  54. Paris Visite - www.ratp.fr/fr/ratp/c_22599/paris-visite/
  55. Titres pour 1 semaine / 1 mois - www.ratp.fr/fr/ratp/c_21204/titres-pour-1-semaine-/-1-mois/
  56. В настоящее время (2008) ведутся работы по замыканию кольца в районе Версаля, остальная часть трассы функционирует.
  57. В настоящее время (2008) ведутся исследования по замыкание трассы на западе от Парижа.
  58. История Сорбонны на официальном сайте - www.sorbonne.fr/document173.html (Фр.)
  59. Культура и система образования - www.bibliotekar.ru/rGeo/56.htm
  60. Официальный сайт Французской академии - www.academie-francaise.fr/histoire/index.html (Фр.)
  61. Сайт Национальной библиотеки - www.bnf.fr/pages/zNavigat/frame/connaitr.htm?ancre=chiffres.htm (Фр.)

Данный текст может содержать ошибки.

скачать

© Надо Знать
написать нам