Надо Знать

добавить знаний



План "Барбаросса"



План:


Введение

Эта статья о плане немецко-советской войны. Другие значения см.. Операция "Барбаросса"

п о р
Вторая мировая война
п о р
Восточноевропейский
театр военных действий Второй мировой войны
п о р
Операция "Барбаросса"
План "Барбаросса" - Брест - Белосток-Минск - Алитус - Дубно-Луцк-Броды - Бессарабия и Буковина - Витебск - Таллинн - Новгород-Чудово - Моонзунд - Смоленск - Умань - Киев - Одесса - Севастополь - Москва

План "Барбаросса" ( нем. Fall Barbarossa ) - Кодовое название плана молниеносной войны Третьего Рейха против СССР [1].

Свое название план получил от прозвища императора Священной Римской империи Фридриха I Барбароссы, известного своими захватническими войнами. Разработка плана была начата в июле 1940 года. Окончательный вариант утвержден 18 декабря 1940 года.

План "Барбаросса" предусматривал мимолетные военную кампанию с полным разгромом Красной Армии и увлечением европейской части СССР по линии Волга - Архангельск. Несмотря на первоначальный успех немецких войск, завершить сделку в установленные сроки Вермахта не удалось, война переросла в широкомасштабную и длительную.


1. Предпосылки

22 июня 1940 года немецкие войска завершили оккупацию Бельгии, Голландии, Люксембурга и Северной Франции. Однако, несмотря на успешное завершение кампании, немцам не удалось достичь одной из главных задач - вывод из войны Великобритании.

По воспоминаниям Эриха фон Манштейна по поводу Великобритании в германских военных кругах рассматривался три возможных варианта. [2] По первому варианту Англию можно было вывести из войны блокадой ее морских коммуникаций. Однако для выполнения этого плана военно-морской флот Германии не обладал достаточным количеством подводных лодок и тяжелых кораблей, особенно авианосцев. Кроме того ход "Битвы за Англию" показал недостаточную силу Люфтваффе для нейтрализации британской авиации. Без этого блокада не могла быть действенной, а противостояние обещало перерасти в длительное. Это бы в свою очередь ослабило позиции Третьего Рейха в Европе - возникала возможность "политического шантажа" со стороны СССР.

Вторым вариантом победы над Великобританией было прекратить ее поставки ближневосточной нефтью через Средиземное море. Однако такой план предусматривал не только установление контроля над английскими колония в Средиземном море, но и контроль над Пиренейскому полуострову. Это в свою очередь требовало "дипломатического давления" на нейтральную до того времени Испанию. Кроме того потеря Средиземного моря при условии существования альтернативных путей постапчання нефти не была для Британии критической.

Третий вариант предусматривал высадку десанта на Британские острова. Операции было дано кодовое название "Морской лев". Тщательное планирование операции показало, что ее проведение не гарантирует стопроцентного успеха. От вторжения в Британию отказались по двум причинам: во-первых, подготовку операции можно было завершить не ранее 24 сентября, а именно тогда для морского десантирования будут неблагоприятные метеоусловия, во-вторых, немецкая авиация так и не смогла взять под контроль повидряний пространство над Ла-Маншем. Более того, такой план не нравился лично Гитлеру. [3]

Рассмотрев все варианты, Гитлер пришел к выводу что устранить Великобританию с политической карты Европы можно лишь посредством войны с СССР. Так 31 июля 1940 года в Бергхофе он произнес:

"Надежда Англии - Россия и Америка. Если исчезнут надежды на Россию, Америка также отпадет от Англии, потому что разгром России будет иметь следствием невероятное усиление Японии в Восточной Азии.

Если Россия будет разгромлена, Англия потеряет последнюю надежду. Тогда господствовать в Европе и на Балканах будет Германия.

Вывод: Согласно этим соображениям Россия должна быть ликвидирована. Срок - весна 1941 года ". [4]


2. Определение стратегических целей

22 июля 1940 года главнокомандующий сухопутными войсками Вальтер фон Браухич впервые получил указание Гитлера начать "теоретическую подготовку" плана военной кампании против СССР.

Во время совещания 22 июля Гитлер лично озвучил политические и военные цели предстоящей операции:

  • Быстро разгромить Красную Армию или хотя занять такую ​​территорию, которая обезопасит Берлин и Силезский промышленный район от авианалетов советской авиации и позволит проводить бомбардировки промышленных центров противника.
  • Разгромом СССР заставить Великобританию признать гегемонию Германии в Европе.
  • Образовать ряд подконтрольных государств - Украинское государство, федерацию Прибалтийских государств, Беларусь.
  • Увеличить территорию Финляндии в Белого моря. [4]

31 июля 1940 года будущая судьба СССР была Гитлером уточнена:

"Операция будет иметь смысл только в том случае, если мы одним стремительным ударом разгромим все государство целиком. Только захват определенной части территории недостаточно". [4]


3. Вариации "плана Шлиффена"

Начальник отдела "Иностранные армии Востока" полковник Эберхард Кинцель

Согласно определенных стратегических целей началась работа по планированию будущего "восточного похода". Разработка операции велась параллельно и в ОКХ, и в ОКВ. Всего было подготовлено около 12 оперативных проектов и вариантов плана.

26 июля 1940 года одним из первых свой ​​вариант предложил начальник отдела "Иностранные армии Востока" полковник Эберхард Кинцель, который считал, что основной удар следует наносить на Москву (сохраняя примыкание к Балтийскому морю), после чего с севера нанести удар в тыл советским войскам дислоцированным в Украине и на Черноморском побережье.

27 июля начальник оперативного отдела Генштаба ОКХ полковник Ганс фон Грейфенберг и начальник оперативного отдела 40-го корпуса подполковник Герхард Фейерабенд предложили альтернативный вариант: основную группировку из 100 дивизий нанесет главный удар в Украину, разгромит там советские войска и дальше начнет развивать наступление на Москву.

Обе вариации на тему "Плана Шлиффена" не нашли поддержки в силу сложности их осуществления. Кроме того, проект Грейфенберга-Фейерабенда не совпадал со взглядами начальника Генерального штаба сухопутных войск Франца Гальдера, який вважав московський напрямок в якості головного більш перспективним.


4. Оперативний проект "Ост"

Генерал-майор Еріх Маркс - автор оперативного проекту "Ост"

23 липня 1940 року до підготовки плану було залучено начальника штабу 18-ї армії генерал-майора Еріха Маркса. Його ще з часів Першої світової війни вважали знавцем Росії, крім того думці Маркса довіряв особисто Гітлер.

1 серпня Маркс зробив першу доповідь Гальдеру стосовно майбутнього плану. Його ідея була така: "наносити тільки один головний удар з Румунії, Галичини і Південної Польщі в напрямку на Донбас, розбити армії, які перебувають в Україні, і слідом за цим крокувати через Київ на Москву". [5]

Під впливом Гальдера Маркс відмовився від ідеї головного удару з півдня й погодився із пропозицією зосередити основні зусилля на центральній ділянці фронту із завданням оволодіти Москвою через Вітебськ та Смоленськ.

5 серпня 1940 року Еріх Маркс представив готову оперативно-стратегічну розробку під назвою Оперативний проект "Ост". [6] Це була достатньо докладна і повна розробка, у якій були враховані дані про збройні сили та економіку СРСР, про особливості місцевості, клімату і стану доріг майбутнього театру воєнних дій.

За даними німецької розвідки станом на серпень 1940 року чисельність радянських військ оцінювалась в 151 піхотну дивізію, 32 кавалерійські дивізії та 38 механізованих бригад. [6] [7] [8] До весни 1941 року збільшення Червоної Армії не очікувалося. За оцінками Генштабу ОКХ на заході СРСР міг задіяти 96 піхотних та 23 кавалерійські дивізії, а також 28 механізованих бригад. Задум Маркса передбачав, що проти цих сил Вермахту необхідно задіяти 5 армій загальною чисельністю 147 дивізій. З них 24 - танкових, 12 - моторизованих, 1 - кавалерійську і 110 - піхотних. [7]

Оперативний проект "Ост" передбачав два стратегічні напрямки - московський та київський, розділовою смугою між якими були Прип'ятські болота. На московському напрямку будуть задіяні 3 армії об'єднані в групу армій "Північ". Загальна чисельність - 68 дивізій. На київський напрямок виділялось 2 армії чисельністю 35 дивізій, які були об'єднані в групу армій "Південь". 44 дивізії у складі резерву мали рухатись за північною групою армій.

Розподіл сил згідно з оперативним проектом "Ост" [6]

Кількість дивізій
танкових моторизованих піхотних кавалерійських
Група армій "Південь" 5 6 24 -
Група армій "Північ" 15 2 50 1
Резерв ОКХ 4 4 36 -
Всего: 24 12 110 1

Передбачалося, що Радянський Союз вестиме оборонні дії вздовж усього західного кордону, за винятком радянсько-румунської ділянки, де очікувався перехід Червоної Армії в наступ з метою захоплення румунських нафтопромислів. Спираючись на цю оцінку, головний удар планувалось нанести з Північної Польщі та Східної Прусії на Москву. Оскільки зосередження німецьких військ у Румунії в цей час було неможливе, цей напрямок до уваги не брався. Був виключений і маневр на північ від московського напрямку, бо він виводив війська у малопрохідну лісисту місцевість та затримував загальний розвиток наступу.

Після оволодіння Москвою група армій "Північ" повинна буде розвернути фронт та допомогти групі армій "Південь" окупувати територію України. На проведення операції відводилось від 9 до 17 тижнів. Операція завершувалась виходом військ на лінію Архангельськ - Горький - Ростов-на-Дону.


5. "Етюд Лоссберга"

Начальника оперативного відділу Верховного Головнокомандування Альфред Йодль

Незалежно від Генерального штабу сухопутних військ, за наказом начальника оперативного відділу Верховного Головнокомандування Альфреда Йодля в штабі ОКВ велася паралельна робота зі складання власного плану війни проти СРСР.

Підготовку плану було покладено на референта у справах сухопутних військ з оперативного відділу "Оборона країни" підполковника Бернхарда Лоссберга. 15 сентября 1940 року він представив документ, який в ОКВ отримав кодову назву "Етюд Лоссберга". Сам Лоссберг назвав свій план - План "Фріц", використавши ім'я свого сина.

Лоссберг докладно розглянув три можливі варіанти майбутньої війни з СРСР:

  1. З початком зосередження на німецько-радянському кордоні частин Вермахту, СРСР завдасть превентивного удару.
  2. Червона Армія прийме на себе удар німецьких військ на кордоні та буде намагатись утримувати свої позиції.
  3. Радянський Союз використає тактику 1812 року - відступить в глибину своєї території, з метою розтягнути комунікації та ускладнити постачання супротивника, підготує та нанесе контрудар.

Другий варіант видався Лоссбергу найбільш ймовірним. За даними німецької розвідки на захід від Дніпра Радянський Союз побудував розвинену мережу наземних споруд військового призначення, що доводило тезу про готовність Червоної Армії утримувати свої західні області. З огляду на співвідношення військових сил, другий варіант був найбільш сприятливий і для Вермахту.

Відносно першого варіанту, то його Лоссберг вважав малоймовірним. Єдиним напрямком, де удар Червоної Армії не виключався, були нафтоносні райони Румунії. Третій варіант було також відкинуто, оскільки велика кількість водних перешкод (Прип'ятські болота, Західна Двіна, Дніпро) та недостатня пропускна здатність доріг не дозволяли швидко вивести велику кількість військ в глиб країни. Кроме того народне господарство України займало значне місце в економіці СРСР і її добровільне залишення без бою було малоймовірним.

"Етюд Лоссберга" досить детально розглядав питання вибору головного удару. Як і в плані Маркса, розглядались північний та південний напрямок відносно Прип'ятських боліт. Аналіз стану комунікацій давав перевагу північному напрямку як такому, який надає найкращі умови для зосередження та просування військ. На відміну від оперативного плану "Ост", план Лоссберга передбачав формування не двох, а трьох стратегічних угруповань. На північ від Прип'ятських боліт Вермахт мав використати дві групи армій, на південь - одну.

Головний удар передбачалося нанести центральним угрупованням на ділянці між Дніпром і Західною Двіною для того, щоб розсікти радянські сили в районі Мінська, а потім продовжити наступ на Москву. Північна група армій розпочинала наступ зі Східної Пруссії на рубіж Західної Двіни з метою оволодіти Прибалтикою, а потім Ленінградом. Південне угруповання мало наносити удари на обох флангах із завданням оточити і знищити радянські війська на території Західної України, подальшим наступом форсувати Дніпро, оволодіти рештою території України та встановити зв'язок з центральною групою армій.

На території України Лоссберг сподівався на додаткові переваги у вигляді "внутрішніх політичних труднощів" [9], з якими на його думку зіштовхнеться радянська влада. Організація диверсійної роботи покладалась на відділ Абвер-ІІ. Після окупації України планувалося організувати контрольований німецькою владою уряд для полегшення нагляду за великими тиловими територіями.

Ще одним моментом, який відрізняв план Лоссберга від розробок ОКХ, було залучення до операції Румунії і Фінляндії в якості союзників.


6. Заключний етап планування

3 вересня 1940 року подальшу розробку плану "східного походу" в ОКХ було передано від Еріха Маркса до генерал-майора Фрідріха Паулюса, якого було призначено першим обер-квартирмейстером і заступником начальника Генерального штаба.

29 октября 1940 року робота над планом в основному була завершена. Від Паулюса Гальдеру було передано пам'ятну записку стосовно оперативних принципів ведення війни проти Радянського Союзу.

Для цілей стратегічного планування, Паулюс припустив, що сили СРСР, розгорнуті проти Німеччини, становитимуть приблизно 125 стрілецьких дивізій, 50 танкових і механізованих бригад. Прибуття резервів Червоної Армії визначалося наступним графіком: до третього місяця війни очікувалося 30-40 резервних дивізій, до шостого місяця - ще 100 дивізій.

Найбільш природним та пріоритетним для Радянського Союзу Паулюс назвав наступ на півдні з виходом до румунських нафтових родовищ або авіаційними ударами по ним. На півночі передбався відступ радянських військ.

Для перевірки запропонованого варіанта Генштабом ОКХ було проведено серію військово-штабних ігор під керівництвом Паулюса. На першій, 29 ноября 1940 року, здійснювалося "вторгнення" німецьких військ у прикордонну смугу СРСР. 3 грудня програвався другий етап - наступ з метою захоплення рубежу Мінськ - Киев. 7 грудня розглядались можливі дії за цим рубежем. Кожна військова гра завершувалась розбором і підведенням підсумків, уточнювались розподіл сил і оперативні завдання з'єднань, обговорювались проблеми бойового і матеріально-технічного забезпечення наступаючих військ.

В ходе этих игр сразу же стало ясно, что имеющихся сил Вермахта недостаточно. Особенно критическая ситуация складывалась с резервом личного состава, который насчитывал всего 400 тыс. человек. Это количество резервистов могла покрывать потери личного состава лишь в течение трех месяцев с начала кампании. Фактически, войну с СССР нужно было выигрывать первым эшелоном войск. По показаниям генерала А. Филиппи Генштаб ОКХ пришел к выводу, что немецкие силы "окажутся недостаточными, если не удастся нанести решающее поражение русским до линии Киев - Минск - Чудское озеро". [10] Судьба операции должна быть решена во время грандиозной "пограничной битвы", на которую надеялись в Генштабе.


7. План "Отто"

Уже по завершении второй военно-штабной игры, 5 декабря 1940 года на совещании у Гитлера Франц Гальдер докладывал окончательный вариант плана Генерального штаба сухопутных войск.

Документ под кодовым названием План "Отто" определял основные моменты будущей военной операции:

  • В ходе приграничных сражений не допустить отхода противника в глубь территории.
  • Выйти на такой рубеж, который бы исключал проведения воздушных налетов на Германию;
  • Уничтожить СССР, как государство. Не должно было оставаться никаких политических образований, способных к возрождению.
  • В качестве союзников в кампании будут участвовать Финляндия и Румыния, Венгрия - нет.
  • Войскам дислоцированным в Норвегии оккупировать советское Заполярье и выйти на побережье Ледовитого океана.
  • Южной группе армий полностью разбить советские войска на запад от Днепра.
  • Отрезать Прибалтику. [4]

Гитлер в целом поддержал план "Отто", заметив что захват Москвы не должно быть первоочередным. Военную операцию планировалось провести в конце мая.


8. Директива № 21

Согласно приказу Гитлера в первой половине декабря 1940 года штаб оперативного управления ОКВ начал возведение всех существующих планов "восточного похода" и подготовку соответствующей директивы Верховного главнокомандующего.

8.1. Общий замысел

Основным замыслом плана "Барбаросса" было проведение скоротечной военной кампании на европейской территории Советского Союза. Основные силы Красной Армии планировалось уничтожить с помощью глубокого, быстрого выдвижения танковых клиньев. Возможности отступления боеспособных советских частей в глубь территории необходимо было вовремя ликвидировать.

Путем быстрого продвижения войска Вермахта должны выйти на линию, с которой советские военно-воздушные силы будут не в состоянии совершать налеты на имперскую территорию Германии.

Конечной целью операции было создание заградительного барьера против азиатской части СССР по линии Волга - Архангельск. Индустриальный район, оставался за Уралом, парализувався с помощью авиации.


8.2. Союзники Германии и их задачи

В войне против Советского Союза немцы рассчитывали на активное участие Румынии и Финляндии.

Задача Румынии состояло в поддержке наступления южного фланга германских войск. В начале операции румыны имели сдерживать советские войска на участках фронта, где не будет задействован Вермахт, а в дальнейшем - нести вспомогательную службу в тыловых районах.

Финляндия должна была прикрывать развертывание отдельной немецкой северной группы войск (21-я группа), которая до начала операции располагалась на территории Норвегии. Финская армия была вести боевые действия вместе с этими войсками. Кроме того, задачей Финляндии был захват полуострова Ханко.

Кроме военного участия Румынии и Финляндии, план предполагал использовать шведские железные и шоссейные дороги.


8.3. План проведения операции

План проведения операции "Барбаросса"

Театр военных действий условно разделялся Припятскими болотами на северную и южную части. Направление главного удара был подготовлен севернее Припятских болот. Здесь сосредоточено две группы армий.

Южная из этих групп ( группа армий "Центр") мощными танковыми и моторизованными соединениями из района Варшавы и севернее нее было раздробить силы Красной Армии в Белоруссии. Таким образом будут созданы предпосылки взаимодействии с северной группой армий ( группа армий "Север"), который будет наступать с Восточной Пруссии в направлении Ленинград, уничтожить советские войска в Прибалтике. Лишь после выполнения этой задачи должны быть захвачены Ленинград и Кронштадт. Учитывая то, что после выхода немецких частей к Ленинграду советский Балтийский флот потеряет свой ​​последний опорный пункт и соответственно боеспособность, план операции предусматривал избегать до этого момента крупных операций на море.

Важнейшей задачей 21-й группы в начале операции оставалась оборона Норвегии. Затем ци силы должны были вместе с финскими войсками выйти в Мурманской железной дороги и пресечь возможности поставки Мурманской области по сухопутным коммуникациям.

Основным силам финской армии была поставлена ​​задача наступлением западнее или по обеим сторонам Ладожского озера сковать как можно большее количество советских войск и овладеть полуостровом Ханко.

Задачей группы армий ( группа армий "Юг"), который будет действовать южнее Припятских болот, было уничтожить войска Красной Армии на территории Украина еще до выхода их в Днепра. Главный удар планировалось наносить из района Люблина в направлении Киев. Одновременно румынские войска будут форсировать реку Прут и осуществят окружение советских частей.

По окончании боев южнее и севернее Припятских болот в ходе преследования было запланировано:

  • на юге - своевременно занять важный в военном и экономическом отношении Донецкий бассейн;
  • на севере - быстро выйти к Москвы.

Примечания

  1. В немецких документах, выступлениях Гитлера и мемуарах военачальников часто использовалась название Russland - Россия, которая отождествлялась с понятием СССР, советские войска также как правило были названы русскими.
  2. Манштейн Э. УНИЧТОЖЕНЫ победы. Глава 7. Между двумя кампании.
  3. Запись от 22 июля 1940 года с дневника Ф. Гальдера: Проведение десанта кажется фюреру весьма рискованным. Вторжение только в том случае, если не будет найдено никаких других путей покончить с Англией.
  4. а б в г Гальдер Ф. Военный дневник. Ежедневные записи начальника Генерального штаба Сухопутных войск 1939-1942 гг.
  5. Безыменский Л. А. Гитлер и Сталин перед схваткой. Глава двадцать третья. Директива № 21. - militera.lib.ru/research/bezymensky3/23.html
  6. а б в Сокращенный текст оперативного проекта "Ост" генерал-майора Маркса - worldwar2.org.ua/index.php? option = com_content & view = article & id = 6:-qq-& catid = 7: documents & Itemid = 8
  7. а б Гланц Д. Колосс поверженный. Красная Армия в 1941 году. Приложение В. взляд противника: аналитические выкладки немецкой разведки накануне войны.
  8. Истинная численность советских сухопутных войск составляла 152 стрелковые дивизии, 26 кавалерийских дивизий и 9 механизированных корпусов (с двумя танковыми и одной мотострелковой дивизии в каждом)
  9. Хотя в плане Лоссберга явно не названа одной организации, которая бы имела организовать "внутренние политические трудности", очевидно, что речь идет в том числе и об ОУН.
  10. Дашичев В. И. Банкротство стратегии германского фашизма. Исторические очерки. Документы и материалы. Том 2. Агрессия против СССР. Падение "Третьей империи" 1941-1945 гг. С. 65.

Источники


Литература


код для вставки
Данный текст может содержать ошибки.

скачать

© Надо Знать
написать нам