Надо Знать

добавить знаний



Полезные ископаемые России



План:


Введение

Полезные ископаемые России

Физическая карта России

1. Общая информация

В РФ открыто более 20 тыс. месторождений к.к. В недрах РФ выявлены и разведаны многочисленные родов. нефти, природного газа, каменного угля, руд черных, цветных, редких и благородных металлов, редкоземельных элементов, горнохимического нерудного техн. сырья, драгоценных и поделочных камней и минеральных д.. материалов. Однако реальная количественная оценка запасов полезных ископаемых (к.к.) России затруднена, так как разные источники приводят разные данные, которые в отдельных случаях различаются в разы.

[Изв. Томск. политехн. університета. - 2001. - 304, № 1. 337-343; "Горный журнал", 1999-2003] ? так оцінюють частку РФ у світових запасах: нафта ? 10-12%, газ ? 32%, вугілля ? 11%, залізо ? 25%, нікель ? 33%; свинець ? 10%, цинк ? 15%, калійні солі ? 31%. РФ займає провідне місце за розвіданими запасами нікелю, золота, срібла, платиноїдів, алмазів та деяких інш. к.к. Сукупні мінеральні запаси РФ оцінюються (2001) в 28000 млрд дол. США, з них на частку газу припадає 32,2%; вугілля та сланцю ? 23,3%; нафти ? 15,7%; нерудних к.к. ? 14,7%. Дисконтна вартість мінеральної сировини в надрах Росії при оптимальному сценарії розвитку - 4214 млрд дол. (14,2% від світових), а при екстенсивному - 1253 млрд дол. (4,2%). Основну частку дисконтної вартості мінеральної сировини в надрах Російської Федерації складають природний газ і нафта, за ними з великим відривом кам'яне вугілля, сума будівельних матеріалів, алмази, нікель, залізняк і паладій. У світовому балансі дисконтованої вартості надр на першому місці знаходиться нафта, потім природний газ, кам'яне вугілля, сума будівельних матеріалів, золото, мідь і залізняк.

Подібні дані дає і Mining Annual Review 2002: 12% запасів нафти світу, 32% ? газ, 11% ? вугілля, 31% ? калійних солей, 21% ? кобальту, 25% ? заліза, 15% ? цинку і 10% ? свинцю.

Разом з тим, більшість родовища ккорисних копалин РФ ? низької якості, вміст корисних компонентів у них на 35-50% нижче середньосвітових, крім того, в ряді випадків вони важкодоступні (віддаленість, відсутність транспорту, важкі кліматичні умови тощо). В результаті, незважаючи на наявність значних розвіданих запасів, ступінь їх промислового освоєння (частка запасів у експлуатації) досить низька: для бокситів ? 32,6%; нефелінових руд ? 55,4%; міді ? 49%; цинку ? 16,6%; олова ? 42%; молібдену ? 31,5%; свинцю ? 8,8%; титану ? 1,3%; ртуті ? 5,9%.


2. Окремі різновиди корисних копалин

2.1. Нафта і природний газ

См.. також: Нафта і природний газ Росії.

За запасами нафти РФ займає 5-е, а газу ? 1-е місце у світі (1999). Сумарні прогнозні нафтові ресурси країни оцінюються в 62.7 млрд т. Велика частина цих ресурсів зосереджена в східних і північних районах країни, а також на шельфах арктичних і далекосхідних морів. В начале XXI века. з 2152 відкритих в Росії нафтових родовищ в розробку залучено менше половини, а запаси родовищ, що експлуатуються вироблені в середньому на 45%. Однак початковий потенціал ресурсів нафти Росії реалізований приблизно на третину, а в східних районах і на російському шельфі ? не більш ніж на 10%, так що можливе відкриття нових значних запасів рідких вуглеводнів, в тому числі в Західному Сибірі.

Поклади нафти і газу встановлені в осадових г.п. від венду до неогену, але найбільші ресурси вуглеводневої сировини зосереджені в палеозойському (девон, карбон, перм) і мезозойському (юра, крейда) відкладах. На тер. РФ виділяють такі нафтогазоносні провінції: Західно-Сибірську, Тимано-Печорську, Волго-Уральську, Прикаспійську, Північно-Кавказько-Мангишлацьку, Єнісейсько-Анабарську, Лено-Тунгуську, Лено-Вілюйську, Охотську та нафтогазоносні області: Балтійську, Анадирську, Сх.-Камчатську. Західно-Сибірська нафтогазоносна провінція приурочена до однойменної плити і охоплює Тюменську (Лянфорське родовище газу, Правдинське нафтове родовище), Томську, Новосибірську і Омську області, зах. околицю Красноярського краю. Пром. нафтогазоносність пов'язана з потужним чохлом мезозойсько- кайнозойських відкладів. Тут відкрито понад 300 родов. нафти і газу. Тимано-Печорська пров. розташована напівночі Європейської частини РФ. Нафтогазоносний майже весь розріз осадових г.п. (від ордовика до тріасу) але найбільше покладів і понад 90% запасів зосереджено в продуктивних горизонтах середньодевонсько-нижньофранського теригенного комплексу (Усинське, Возейське, Зах.-Тебукське та інші родов.). З карбон-нижньопермським комплексом порід пов'язані поклади Вуктильського, Лаявожського, Півд.-Шапкинського і інш. месторождений. Волго-Уральська пров. знаходиться на сході Європ. частини РФ. Ок. 40% від усіх нафт. ресурсів провінції тут зосереджено в девонських і понад 50% ? в кам'яновугільних відкладах, а бл. 90% запасів газу пов'язано з пермськими г.п. Нафтові і газові родов. виявлені в Пермській, Кіровській, Ульяновській, Куйбишевській, Оренбурзькій, Саратовській і Волгоградській областях, Татарській, Башкирській і Удмуртській АР. Найбільші нафтові родавища: Ромашкінське, Арланське, Бавлінське, Муханівське, Ішимбайське і інші, а також Оренбурзьке газове родовище. На тер. РФ знаходиться півн.-західна частина Прикаспійської провінції, де осн. продуктивними горизонтами тут є палеозойські г.п., а підлегле значення мають пермсько-тріасові і юрські. Тут виділяється Астраханське газоконденсатне родовище. Нефтяные родов. розвідані в пісковиках аптського ярусу в межах вала Карпінського і в прилеглих до нього зонах. Нафтогазоносність у Півн.-Кавказько-Мангишлацькій пров. (простягається вздовж Півн. Кавказу від Азовського до Каспійського м.) встановлена по всьому розрізу мезозойсько-кайнозойських осадових відкладів, але найбільше значення мають юрський, нижньо- і верхньокрейдовий, палеогеновий і неогеновий продуктивні комплекси. У межах цієї провінції розташовані найстаріші в країні Майкопський (Майкопське газоконденсатне родовище) і Грозненський (Ічкерія) нафтові промисли, а також родов. нафти і газу Краснодарського (Анастасієвсько-Троїцьке нафтогазове родовище) і Ставропольського країв, Дагестану і Калмикії. Єнісейсько-Анабарська провінція розташована на півночі Красноярського краю і Зах. Сахи (Якутії). Пром. скупчення газу встановлені в мезозойських г.п. Усть-Єнісейської западини. Лено-Тунгуська провінція охоплює півн. и центр. райони Красноярського краю, зах. і півн. райони Іркутської обл. и зап. частину Якутії (Сахи). Нафтогазоносність пов'язана з осадовими г.п. верх. протерозою (рифей-венд) і ниж. палеозою (кембрій). Перспективні також ордовицькі і силурійські відклади. Особливостями провінції є наявність трапового магматизму, що ускладнив формування нафтових і газових родовищ, та вічної мерзлоти, що утруднює їх розвідку і освоєння. Лено-Вілюйська провінція розташована в зах. частині Якутії. Продуктивними є теригенні пермські, тріасові і юрські г.п. Охотська нафтогазоносна провінція охоплює акваторію Охотського м., Татарської затоки, о. Сахалін і зах. побережжя п-ова Камчатка. Промислово нафтогазоносні г.п. неогену. На тер. РФ (в межах Калінінградської обл.) знаходиться півд. частина Балтійської нафтогазоносної області. Пром. нафтоносними є теригенні відклади середнього кембрію. Анадирська область розташована в південно-сх. частині Чукотського авт. округа. Тут найперспективніші відклади крейди, палеогену і неогену. Сх.-Камчатська нафтогазоносна область охоплює сх. частину п-ова Камчатка і прилеглі шельфи Берингова м. і Тихого о. Перспективними є палеогенові і неогенові відклади. Нафтоносна шельфова зона Арктики охоплює Берингове, Баренцеве (о. Колгуєв) і інш. моря.

За оцінками British Petroleum на 2003 р у Росії запаси нафти 60 млрд. бар., частка у світі ? 6%, оцінений за рівнем споживання майбутній продуктивний період ? 22 р. Запаси газу (трлн куб.м), частка у світі і роки видобутку, що залишилися: 48 (31%), 81 рік. Доведені запаси газу Росії розподіляються по економічних районах таким чином: на райони європейської частини країни припадає 4.9 трлн.м? (в тому числі на Поволзький ? 5.9%, Уральський ? 2.3%, Північний ? 1.5%, Північно-Кавказький ? 0.6%), Західного Сибіру ? 36.8 трлн.м? (77.5%), Східного Сибіру ? 1.0 трлн.м?, Далекого Сходу ? 1.1 трлн.м?, шельфу ? 3.7 трлн.м?. Найбільшими газовими родовищами є Уренгойське і Ямбурзьке. На п-ові Ямал на 25 родовищах розвідано 10.4 трлн.м3 запасів. У акваторії Баренцева моря запаси газу понад 3 трлн.м?.


2.2. Уголь

В РФ есть большие запасы угля (3-е в мире после США и Китая), установлены в отложениях девона-плиоцена. Известно угля всех геол. типов и стадий метаморфизма - от чисто гумусового к богхедив и от липтобиолитив и мягкого бурого угля ( Нижньозейський угольный бассейн) до антрацитов. Главные угольные бассейны - Кузнецкий, Печорский, Южно-Якутский и российская часть Донецкого. В вост. районах страны сосредоточено ок. 63% всех запасов. По геол.-структурным положением угольные бассейны относят к платформенных (Подмосковный, пивд.-Уральский, Канско-Ачинский, Иркутский, Таймырский, Ленский и проч.) И к геосинклинальных типов. Последние имеют особо важное значение, содержат высококачественное каменный уголь, в т.ч. коксующийся - Донецкий, Печорский, Кузнецкий и другие бассейны. Вугленакопичення в Подмосковном у. бас. происходило в палеозое, разведанные запас 4 млрд т. Угли каменные, плотное, мощность пластов 1,5-2,5 м, макс. зольность 45%. На тер. РФ находится небольшая вост. часть Донецкого у. бас. Уголь каменный, высококачественное, практически всех марок. Печорский у. бас. сформировался в перми, включает 30 угольных месторождений. Теплота сгорания угля 16,8-32 МДж / кг. Осн. значение имеет угля марок Д, Ж и К. Содержание серы в них не превышает 1,5%. Уголь Кизеловського у. бас. приурочено к осадочным породам ниж. карбона. Выявлено 29 пластов простого строения, из них 4 имеют пром. значение. Уголь гумусовые, каменные (от Д до Ж), високосирчисте, важкозбагачуване. Кузнецкий у. бас. выделяется своими большими запасами (более 67 млрд т, прогнозные ресурсы более 430 млрд т). Суммарная мощность пластов 4-95 м. Угли каменные гумусовые. Горловский угольный бас. является вторым после Донбасса районом добычи антрацита. Угленосные отложения содержат до 16 рабочих пластов. В Минусинске у. бас. они относятся к верх. палеозоя, содержат до 40 пластов угля марок Д и Г суммарной мощностью до 100 м. Угли гумусовые, каменные, газовые и проч. Разведанные и оцененные запасы 4900000000 т, в т.ч. пригодные для открытых работ 3600000000 т. Тунгусский у. бас. имеет прогнозные ресурсы более 2 трлн т. Уголь каменный и бурый. Осн. угленосность связана с отложениями перми и карбона. Кол-во пластов от 3 до 11, суммарная мощность от 11 до 74 м. В Таймырском угольном бассейне угленосные пермские отложения, установлено 26 пластов суммарной мощностью 48 м. Рабочие пласты кам. угля имеют мощность 1-3 м, реже 6-7 м. Уголь Ленского бас. (Сх. часть Сибирской платформы) относится к мезозоя. Всего в разрезе юры известно 150 угольных пластов, из которых 50 мощностью 1 м. Прогнозные ресурсы бассейна оцениваются в 1,6 трлн т. Крупнейшим в РФ за подтвержденными запасами (80197000000 т) является Канско-Ачинский у. бас. Более 1/4 всех запасов бурого угля бассейна пригодны для разработки открытым способом. Крупнейшие месторождения - Урюпське, Абанского, Барандатське, Назаровская, Березовское и др.. Уголь низькозольне, низькосирчисте, с теплотой сгорания до 29,3 МДж / кг. Иркутский у. бас. расположен в вост. краевой части Сибирской платформы, здесь разведано 20 крупных месторождений (Черемховский, Вознесенское, Мугунське, Каранцайське и проч.). Угленосные отложения содержат до 65 пластов; кол-во рабочих пластов на окр. родов. от 1 до 25. Уголь середньозольне с повышенным выходом смол полукоксования. Разведанные запасы 7400000000 т. Юго-Якутский у. бас. выделяется наличием наибольшего количества в РФ коксующегося угля. Разведанные Нерюнгринське, Чульмаканське, Денисовская и проч. родов. Угля марок Ж, КЖ, К и ОС, малосирчисте и малофосфористе, верх. горизонты угля окисленной. Разведанные запасы 5600000000 т, бл.60% угля находится на глуб. до 300 м. Большие ресурсы располагает Улуг-Хемський бассейн (Тува), прогнозные ресурсы кам. угля здесь оцениваются в 9 млрд т. Угленосные отложения юры содержат угля низко-и середньозольне, с небольшим содержанием серы и фосфора. На вост. склоне Урала известны триас-юрский Челябинский буровуг. бас., Сев.-Сосвинський, а также Серовський, Буланаш-Йолкинський и Орский угленосные районы. Многочисленные разобщены родов. кам. и бурого угля юры установлены в Забайкалье (Гусиноозерське, Олон-Шибирське, Харанорской и проч.), часть из них пригодна для открытой разработки. До суток мела приурочено угля зырянский у. бас., до нижнего мела - уголь Партизанского угольного бассейна, Раздольненского камьяновуг. бас., Павловского, Реттиховського, Хасанського, Бикинського и проч. месторождений Приморского края, а также Нижньозейського буроугольного бассейна и Буреинського у. бас. в Хабаровском крае, Аркагалинська, Ельгенська, Омолонська, Анадырский и Чаун-Чукотская угленосные площади в Магаданской обл. В палеоген-неогеновых отложений приурочены месторождения Южно-Уральского угольного бассейна (50 родов., Мощность пластов до 12 м), Прибайкальский район (бурый уголь), Угловского буровуг. бас., Бикинського месторождения в Приморском крае, а также коксующегося угля в. Сахалин.


2.3. Горючие сланцы

Осн. родов. сланцев расположены в Европейской части РФ. Важнейшим в пром. отношении является С.-Петербургское (бывшее Ленинградское) родов., входящий в Прибалтийский сланцевый бассейн. Залежи горючих сланцев, приуроченные к г.п. верхней юры, обнаружены также в Волжском, Тимано-Печорском и Вичегодському сланцевых бас. В Сибири сланцевые формации раннего палеозоя обнаружены в бас. г. Оленьок и на Лено-Алданского площади.


2.4. Торф

РФ богата залежами торфа. По ее тер. выявлено, разведано и учтено 46 тыс. родов. с запасами 160 млрд т. Из них на европейскую часть приходится 24%, на азиатскую - 76%. Наибольшие запасы торфа сосредоточены в Сев.-зап. районах европ. части, на Сев. Урале и в Зап. Сибири. Площадь ряда родов. превышает 100 км2. Крупнейшее месторождение - Васюганское в Зап. Сибири (запасы 18800000000 т, или ок. 12% запасов РФ).

2.5. Железные руды

По российским источникам Россия стоит на первом месте в мире по общим и подтвержденными запасами, а также ресурсами (264 млрд т) железной руды. Железные руды России отличаются значительной глубиной залегания, имеют содержание железа 16-32%, характеризуются большой прочностью и сложным минеральным составом. Практически все они подлежат обогащению.

Залежи железной руды в осн. находятся в европейской части страны. Самый большой бассейн РФ и один из крупнейших в мире - Курская магнитная аномалия (частично расположена на тер. Вост. Слобожанщины). Из разведанных в РФ запасов зал. руд только здесь более 16% может быть использовано без обогащения. Месторождения зал. руд представлены всеми генетическими типами. Магматические родов. (Титаномагнетитовые и ильменит-титаномагнетитовые) известны в Карелии (Пудожгорське), на Урале ( Качканарский, Гусевогирське, Первоуральск, Копанского и проч.), в Горном Алтае (Харловське), Вост. Саянах (Лисанське, Малотагульське), в Забайкалье (Кручининське). Рудные тела этих родов. представляют собой зоны вкраплености с шлировимы и жило-, линзовидные обособления титаномагнетита в интрузивами Габрово формации. Руды характеризуются пром. содержанием железа, ванадия, титана, низким содержанием серы и фосфора.

Карбонатитові родов. - перовськіт-титаномагнетитові і апатит-магнетитові родов. Балтійського щита (Африканда, Ковдорське) та Сибірської платформи (Гулінський масив). Скарновые родов. розвинені на Уралі (Високогірське, Гороблагодатське, Півн.-Піщанське та інш.) і в Зах. Сибірі (Таштагольське, Абаканське і інш.). Магнетитові родов. магнезіально-скарнової формації знаходяться переважно в областях розвитку древніх щитів і докембрійської складчастості. Такі родов. відомі в Кузнецькому Алатау (Тейське), в Гірській Шорії (Шерегешевське) і Якутії (Тайожне). Широко розвинені вулканогенні гідротермальні родов., парагенетично пов'язані з трапами Сибірської платформи (Ангаро-Ілімський залізорудний басейн, Ангаро-Катський, Середньоангарський, Кансько-Тасеєвський, Тунгуський, Бахтінський та Ілімпейський залізорудні райони). Крупнейшие родов. цієї групи - Коршунівське, Рудногірське, Нерюндінське і Тагарське. Рудні тіла - зони вкрапленості, жили і пластоподібні поклади. До вулканогенно-осадових родов. належать Терсинська група (Кузнецький Алатау) і Холзунське родов. (Гірський Алтай). Вохристі оолітові руди родовищ кір вивітрювання представлені в родов. Сев. Уралу (Єлізаветинське, Сєровське), Півд. Уралу (Аккерманівське, Новокиївське, Новопетропавлівське і інш.), на Півн. Кавказі (Малкінське).

Осадові родовища сидеритові (в зоні окиснення буро-залізнякові) пластові відомі на західному схилі Південного Уралу; найбільші з них зосереджені в Бакальській групі родовищ. Гематитові геосинклінальні морські родов. відомі в Ангаро-Пітському залізорудному басейні. Платформні морські родов. мезозою-кайнозою є в Зах. Сибірі. Гідроґетитові бобово-оолітові озерно-болотні континентальні родов. представлені великим числом дрібних утворень юри на Сх.-Європейській платформі (Тульський, Липецький і інш. райони); руди характеризуються низьким вмістом заліза (30-40%).

Метаморфогенні родовища залізистих кварцитів, що залягають в докембрійських складчастих областях, зосереджені на Кольському п-ові (див. Кольський рудний район) і в Карелії (Оленегірське, Кіровогірське, Костомукшське і інш.), в басейні КМА (Михайлівське, Лебединське і інш.), на Південному Уралі (Тараташське, Зизано-Комаровські залізорудні родовища), в Туві (Мугурське), в Південній Якутії (Південно-Алданський залізорудний район), в районі БАМу (Чаро-Токкінська група родов.), на Далекому Сході (Малохінганська і Уссурійська групи родов.). Крупнейшие родов. цього типу залягають в первинно осадових і частково вулканогенно-осадових метаморфізованих породах. Залізисті кварцити містять 32-37% заліза, бідні фосфором і сіркою; руди складені в основному магнетитом, присутній гематит. Формації залізистих кварцитів найбільше представлені в КМА, де багаті руди кори вивітрювання містять Fe до 70% при невеликій кількотсі S і P.


2.6. Марганец

Родов. марганцевых руд на тер. РФ многочисленные, но небольшие, преимущественно карбонатного типа. Держбалансом учтены 14 родов., Запасы которых составляют разведанные запасы которых составляют ок. 150 млн т. - 2,7% от мировых (2002). Качество руд низкая. Ок. 91% запасов относятся к карбонатного типа с низким содержанием Mn и тяжелой обогатимость. Крупнейшие родов. известны на Урале, в Сибири и на Д. Востоке. Крупнейшие из них на Урале - Юркинське, Екатерининский, Березовское и др.. (Карбонатные руды), Новоберезовской, полуночи (оксидные руды). Руды Сев. Уральского бас. характеризуются сэр. содержанием марганца ок. 21%. На Сев. Урале с вулканогенно-осадочной формацией Магнитогорского синклинории связанные числ. мелкие родов. окисленных марганцевых руд. Всего в Сибири - Усинское марганцевое родов. (Кемеровская обл.), Которое содержит 65% запасов марганцевых руд Р., руды в осн. карбонатные. Кроме того, есть небольшие родов. марганца на Енисейском кряже (Порожинське), Салаирский кряж, Ангарском хр., на сев. побережье оз. Байкал, в ряде районов Сибири, Д. Востока (группа родов. Малого Хингана), Ирнимийське родов. в Удсько-Шантарских районе, на Сев. Кавказе (Лабинск). В России преобладает карбонатный тип руд со средним содержанием марганца 20% (более 90% российских запасов). Оксидные руды (при содержании Mn 21%) составляют 4.7%, окисленного (27% Mn) - 4.5%, смешанные (16% Mn) - сотые доли процента.

Кроме Тиньинського (Свердловская обл.) И Громовский (Читинская обл.) Месторождений, при оценке подтвержденных запасов учтены месторождения подготавливаются к освоению: Парнокське (Республика Коми) Марсятськ, Ивдельского, Березовское, Ново-Березовское, Юго-Березовское (Свердловская обл .) Усинское (Кемеровская обл.) Николаевское (Иркутская обл.). Большая часть подтвержденных запасов России (более 80%) сосредоточена в Усинского месторождения в Кемеровской области. Пласты и линзы карбонатных марганцевых руд протяженностью в несколько сотен метров и мощностью 20-65 м приурочены к толще нижньокембрийських карбонатных и глинисто-кремнистых пород. Рудная зона прослеживается на глубину более 500 м и тянется в северо-западном направлении на 4-6 км. Суммарная мощность рудного пачки превышает 150 м. С поверхности руды окисленные на глубину от 30 до 75 м. Подтвержденные запасы месторождения составляют 79.69 млн т руд со средним содержанием марганца 19.4%. На окисленной руды (до 27% марганца) приходится всего около 6% запасов. Карбонатные руды разнообразны, часть из них обогащена фосфором и железом, содержание марганца - от 12-14% до 20%. Месторождение подготавливается к освоению карьерной выемкой.

На Тиньинському месторождении (Свердловская обл.) Запасы категорий В + С1 + С2 составляют 579.3 тыс. т. Руды карбонатные (77.6%), окисленной (9%) и смешанные (13.4%). Содержание марганца, соответственно, 20.2%, 23.0%, 15.6%. Отрабатывается верхний пласт, окисленной руды составляют 71% объема добычи. Разработка осуществляется открытым способом.

В рамках Международного района морского дна (МРМД) России выделена площадь в Западном секторе северной приэкваториальной зоны Тихого о. для изучения и освоения скоплений кобальт-марганцевых корок (КМК). Площадь включает Магеллановы горы, поднятия Маркус-Уэйк и Уэйк-Неккер, а также северную часть подводного продолжения Маршалловых о-вов и островов Лайн. Общее количество прогнозных ресурсов в этой зоне составляет 1842 млн т сухих руд, содержит около 380 млн т марганца и 10 млн т кобальта.

На рудном поле Кларион-Клиппертон (Тихий океан) в пределах МРМД Международным органом по морскому дну с Россией закреплена участок дна 75 км ? для разведки и добычи железо-марганцевых конкреций (СМК). В пределах этого участка запасы и прогнозные ресурсы СМК категорий С2, Р1 и Р2 (в соотношении 3.1: 2.1: 94.8) оцениваются в 448.0 млн. т сухих руд при среднем содержании марганца в руде 29.4%. Кроме того, Россия является участником международной организации "Интерокеанметалл" (Болгария, Польша, Россия, Чехия, Словакия), которой в том же рудном поле Кларион-Клиппертон выделен участок с месторождениями СМК. С учетом этого, суммарные прогнозные ресурсы марганца России в Тихом океане оцениваются в 156.15 млн т металла.


2.7. Титановые руды

В РФ подразделяют на две группы - коренные и россыпные. Коренные родов. характеризуются невысоким содержанием диоксида титана, значительно меньше, чем на родов. Канады и Норвегии. Россыпи имеют ниже чем их мировые аналоги концентрации ильменита, рутила, циркона, хуже геолого-экономические и горнотехнических (большой раскрыл) условия. Добывают руды главным образом из древних (погребенных) прибрежно-морских, а также аллювиальных и аллювиально-делювиальных россыпей ильменита и проч. титановмисних минералов неогена, палеогена, мезозоя и палеозоя. Они распространены на Вост.-Европейской платформе, Урале, в Зап. и Вост. Сибири, в Забайкалье. Перспективные метаморфогенные россыпи Башкирского антиклинория, обогащенные ильменитом и цирконом. Ярегське родов. (Коми) в нефтеносных песчаниках сэр. девона содержит гол. рудный минерал лейкоксена. К магматическим принадлежит Кусинська группа родов. ильменит-магнетитовых и ильменит-титаномагнетитовых руд на Вост. Урале (Копанского, Ведмедивське, Маткальське и проч.), Приуроченных к Габровых массивов. К этому же типу относятся Пудожгирське (Карелия), Елеть-Озеро (Кольский п-ров), Кручининське (Забайкалье), Лисанське и Малотагульське (Вост. Саяны) месторождения. Метаморфические родов. известны в древних кристаллических сланцах на Среднем (Кузнечихинське) и Южном (шубинские) Урале.

Основу минерально-сырьевой базы титана России составляют россыпные месторождения комплексных ильменит-рутил-цирконовых песков (Центральное, Лукояновская, Бешпагирське, Туганське, Тарского, Георгиевское), ильменитовых песков (Тулунське, Катенське, Николаевское), лейкоксенового песчаников (Ярезьке), ильменит-титаномагнетитовых песков (россыпи бассейна р.Ай на Урале, Ручарзьке, Рейдовське, Халактирське, Озерновского), ильменит-рутил-фосфатных песков (Унечского). Коренными источниками титанового сырья являются месторождения апатит-ильменитовых руд (Гремяха-Вырмес, Большой Сеим), титаномагнетита-ильменитовых (Ведмедивське, Кручининське, Харловське, Чинейське), титаномагнетитовых (Пудожгирське, Пидлисанське) и лопаритових руд (Ловозерская).


2.8. Хром

З родов. хромових руд пром. значення має Саранівське родов. (Сер. Урал), приурочене до габро-перидотитового масиву. Рудні концентрації у вигляді субпаралельних жилоподібних тіл прослідковуються на відстань до 1 км при потужності 3-10 м. Вміст Cr 2 O 3 34-39%; Al 2 O 3 15-18%; MgO 16-18%; FeO 12-14%. На Уралі відоме також Ключевське родов., пов'язане з дуніт-гарцбургітовою субформацією. Найбагатші руди містять 13-18% Cr2O3. З аналогічними формаціями пов'язані родов. масиву Рай-Із (Полярний Урал) і Верблюжогірське родов. (Челябінська обл.). На Уралі відомі також розсипні родов., до яких належать валунні руди Сарановського і елювіальні розсипи Алапаєвського і Варшавського родовищ. Руди, як правило, бідні, потребують збагачення. Виявлена мінер.-сировинна база хромових руд представлена в осн. прогнозними ресурсами. Частка розвіданих (С1) і попередньо оцінених (С2) запасів не більше 10%.


2.9. Ванадий

На Уралі широко розвинені г.п. габро-піроксеніт-дунітової формації, з якими пов'язані родов. ванадійвмісних титаномагнетитів (Качканарське і інш.). Є також невеликі родов. ванадію в зонах окиснення поліметалічних руд. На побережжі Каспійського м. і Курильських о-вах виявлені прибережно-морські розсипи ванадійвмісних титаномагнетитових пісків. Підвищений вміст ванадію встановлений у вугільних і залізорудних родов., а також у високосірчистих нафтах у Волго-Уральській провінції.

2.10. Алюминий

РФ має ресурси алюмінієвих руд ? бокситів, нефелінів і інших видів алюмінієвої сировини. Родов. бокситів геосинклінального типу розвідані на Північному Уралі (Північно-Уральський бокситоносний район), Півд. Уралі, в Зах. Сибірі. Родов. бокситів платформного типу розташовані в Європ. частині РФ ? Тихвінський (вміст Al2O3 35-49%) і Північноонезький (49 53%) бокситоносні райони, а також родов., пов'язані з руйнуванням кір вивітрювання на Сибірській платформі (Чадобецька, Приангарська і Татарська групи родов.). Латеритні (залишкові) родов. бокситів в нижньопалеозойських корах вивітрювання виявлені в Бєлгородському районі КМА (Вісловське родов.; 49-51%) і на Сер. Тимані (Вежаю-Вориквінське та інші; 36-55%). Освоєне виробництво глинозему і отримання алюмінію з нефелінових концентратів апатит-нефелінових руд Хібінських родовищ (Кольський рудний район), з нефелінових сієнітів (уртитів) Кія-Шалтирського родов. (Кузнецький Алатау). Перспективна сировина ? синниріти (калій-алюмосилікатні породи Синнирського масиву) в Забайкаллі, кіанітові сланці Кейвського плато на Кольському п-ові, силіманітові сланці Бурятії (Кяхтінське родов.), алуніти Д. Сходу (Аскумське родов.) і інш.

У Росії відчувається гострий дефіцит алюмінієвої сировини, зумовлений відсутністю великих родовищ високоякісних бокситів і обґрунтованих перспектив їх виявлення. Найбільш високу якість мають діаспорові боксити Північно-Уральського бокситоносного району. Найперспективнішим джерелом цієї сировини є Середньотиманська група родовищ на північному заході республіки Комі, за 150 км від м. Ухта; підтверджені запаси їх - 200 млн т. За іншим даними, запаси до глибини 200 м тут становлять 264 млн т. Розвідані запаси Середнього Тимана сконцентровані на Вежаю-Вориквінському (150 млн т), Верхньощугірському (66 млн т) і Східному (48 млн т) родовищах. Ці родовища знаходяться в необжитому районі, відкриті в кінці шістдесятих років і детально розвідані в 80-х роках. Якість руд - середня.


2.11. Вольфрам і молібден

За ресурсами вольфраму Росія разом з Казахстаном поділяє 2-3-є місце у світі (після Китаю) ? 18,2% (4 млн т). Вольфрамові і молібденові руди концентруються в осн. в скарнових контактово-метасоматичних, ґрейзенових, гідротермальних жильних і штокверкових родов. Ок. 60% розвіданих запасів припадає на скарнові родов. До них (2/3 запасів) належить Тирниаузьке родов. комплексних вольфрам-молібденових руд на Півн. Кавказі (Баксанська ущелина), приурочене до потужної зони розвитку скарнів і скарнованих мармурів. Вольфрамові родов. скарново-ґрейзеново-сульфідного типу відомі на Д. Сході (Восток-2, Лермонтовське). Ґрейзенові родов. ? Орекитканське штокверкове молібденове і Спокойнінське вольфрамове (Забайкалля). Гідротермальні родов. молібдену і вольфраму відомі в Забайкаллі (молібденові Шахтамінське, Бугдаїнське, Жирекенське; вольфрамові Холтосонське, Інкурське), в Кузнецькому Алатау (Сорське молібденове), на Чукотці (Іультінське олов'яно-вольфрамове).

У Росії станом на 2000 р. розвідано понад 90 вольфрамових родовищ, причому на частку 50 корінних припадає понад 99% сумарних запасів промислових категорій, і лише менше 1% запасів укладено в розсипах. Понад 40% запасів вольфраму сконцентровано на Північному Кавказі, майже 30% ? в Забайкаллі, 10% ? в Приморському краї, 9% ? в Якутії, інші ? на Чукотці, Алтаї, Уралі. Біля 55% всіх розвіданих запасів укладено в родовищах скарнового геолого-промислового типу, 25% ? в штокверкових), 14% ? в жильних, 5% ? в стратиформних родовищах. Незважаючи на досить високий ресурсний потенціал, в освоєнні мінерально-сировинної бази країни залишається ряд серйозних і поки не вирішених проблем. Це, насамперед, висока концентрація розвіданих запасів в родовищах, що розробляються, а також загалом нижчий, ніж за рубежем, вміст триоксиду вольфраму в рудах.

Росія володіє істотною частиною світових підтверджених запасів молібдену. Дані про запаси молібдену в РФ офіційно не оголошені. За даними західних джерел, економічні запаси Росії, відповідні частині підтверджених запасів, становлять 240 тис.т, а база запасів, або сума загальних запасів і частини умовно економічних ресурсів, ? 360 тис.т. Російські спеціалісти вважають цю оцінку істотно заниженою.

На 1997 р. в країні було враховано 9 родовищ з балансовими запасами молібдену. З них сім, розташованих переважно в Східному Сибірі, належать до розряду середніх і великих. До 40% підтверджених запасів знаходиться в республіці Бурятія, переважно в штокверкових молібденових родовищах. У Читинській області ? 28% запасів, основна їх частина сконцентрована в молібденпорфірових родовищах. Якість руд основних родовищ Росії низька. Середній вміст молібдену в рудах в 1.5-2.5 рази нижче середніх вмістів у основних зарубіжних молібденових родовищах. Більшість російських родовищ розташована в східних регіонах країни з недостатньо розвиненою інфраструктурою, на значному віддаленні від основних промислових центрів переробки молібденових концентратів, що різко збільшує собівартість кінцевих продуктів і істотно знижує їх конкурентоспроможність на світовому ринку. Однак на території країни, в Карелії, Мурманської, Свердловської, Челябінської областей і особливо на Далекому Сході, відома ще велика кількість недостатньо вивчених молібденоворудних об'єктів різного типу зі значними прогнозними і умовно економічними ресурсами.


2.12. Медь

За західними джерелами підтверджені запаси міді в РФ становлять 20 млн т, загальні ? 30 млн т, значна частина розвіданих запасів нерентабельна для сучасної розробки. Водночас, сировинні ресурси Р. по міді не поступаються за своєю якістю закордонним. Осн. ресурси мідних руд на тер. РФ зосереджені в сульфідних мідно-нікелевих (65-70% видобутку), мідно-колчеданнових (30-35% видобутку) родов. і в родов. мідистих пісковиків. Большие родов. сульфідних мідно-нікелевих руд, пов'язані з трапами ниж. мезозою, розташовані в Норильському рудному районі (Норильське-1, Талнахське, Октябрьське і інш.). Родов. таких руд відомі також на Кольському п-ові, де вони асоціюють з інтрузіями докембрійського віку (Жданівське, Каула, Аллареченське, Ніттіс-Кумужья-Трав'яна і інш.). Родов. мідно-колчеданнових руд поширені на Уралі, вздовж його східного схилу (Красноуральська, Кіровоградська, Карабашська групи родов., Дегтярське, Учалінське, Сибайське, Гайське, Аралчинське та інш.). Вміст міді в рудах від часток процента до 20%. Колчеданні родов. Сев. Кавказу залягають в середньо-палеозойських осадово-вулканогенних утвореннях (Урупське, Худеське і інш.). Осадочные родов. типу мідистих пісковиків залягають в товщі метаморфізованих теригенних г.п. ниж. протерозою (Удоканське в Читинській обл.). Вміст міді в рудах 0,2-4%. Значні запаси міді зосереджені в комплексних поліметалічних родовищ.


2.13. Нікель і кобальт

За запасами нікелю РФ займає 1-е місце у світі (33%). Росія має 6600 тис.т підтверджених запасів нікелю, частка у світі ? 13,2%, загальні запаси ? 7300 тис.т. Гл. джерелом нікелевих і кобальтових руд є магматичні родов., розташовані в Норильському рудному районі Красноярського краю і на Кольському п-ові. Вони укладені головним чином в разшарованих інтрузивах габро-долеритової формації мезозойського віку. Рудні тіла мають пластоподібну, лінзовидну або жильну форму при потужності до 50 м і протяжність до декількох кілометрів. Сульфідні руди цих родов. є комплексними: вони містять мідь, кобальт, нікель, платину. Екзогенні родов. силікатних нікель-кобальтових руд відомі на Уралі (Сєровське, Черемшанське, Синарське, Ліповське, Буруктальське і інш.). У Туві розвідане комплексне Хову-Аксинське родов. арсен-нікель-кобальтових руд. Загалом в Р. 85% запасів нікелю пов'язано з сульфідними мідно-нікелевими родов. (Норильськ, Печенга), і 15% ? з силікатними (Урал).


2.14. Олово

За розвіданими запасами олова РФ. займає одне з провідних місць у світі. За ресурсами олова Росія займає 6-е місце серед країн світу (після Бразилії, Китаю, Індонезії, Малайзії і Таїланду) ? 7,6% світових ресурсів (3,6 млн т). Основу мінерально-сировинної бази олова в Росії складають мезозойські корінні родовища жильних і штокверкових руд (понад 86% розвіданих запасів металу); запаси розсипних родовищ складають менше 14%. Майже 95% всіх російських запасів розвіданих родовищ зосереджено в Далекосхідному регіоні, в тому числі 41% ? в Якутії, по 20% ? в Хабаровському краї і Магаданській області, 13% ? в Приморському краї. Провідне промислове значення мають корінні родовища каситерит-силікатного (турмалінового і хлоритового) геолого-промислового типу, розташовані в Якутії. Таким чином, основні оловорудні родовища пов'язані з Тихоокеанським рудним поясом та зонами мезозойської активізації в Сх. Забайкаллі. Родов. представлені в осн. каситерит-сульфідними і каситерит- кварцовими рудами. Крупнейшие родов. олова відомі в Якутії (Депутатське, Еге-Хайське, Алис-Хайське, Ілін-Таське, Бургочанське, Кестерське), на Чукотці (Іультинське, Валькумейське, Пиркакайський оловорудний вузол), в Хабаровському краї (Сонячне, Фестивальне, Перевальне і інш. родов. Комсомольського рудного району), в Приморському краї (Хрустальне, Верхнє, Арсеньєвське, Левіцьке, Дубровське), в Забайкаллі (Хапчерангінське, Шерловогорське, Етикінське і інш.), в Карелії (Кітельське). Оловоносні розсипи є в Якутії та в Магаданській обл. Руди олова в Росії малоякісні ? вміст металу в російських рудах низький ? головним чином 0,4-0,6%, тоді як в рудах Бразилії, Болівії, Китаю ? (1-1,5)%.


2.15. Полиметаллы

У Росії загальні запаси цинку становлять 22,7 млн т., підтверджені 17,2 млн т (1999). Приблизно 82% запасів знаходиться в родовищах Східно-Сибірського і Уральського регіонів, інших 18% ? в межах Західно-Сибірського, Далекосхідного і Північно-Кавказького регіонів. Найбільш великі родовища цинку в Росії: Холоднинське, Озерне, Корбаліхінське, Гайське, Узельгинське, Учалинське та Миколаївське.

Свинцево-цинкові руди Р. зосереджені головним чином в родов. колчеданного і стратиформного типів, значно менше ? в метасоматичних, скарнових і жильних. Числ. полеозойські поліметалічні родов. Рудного Алтаю належать до колчеданного типу (Корбаліхінське, Степове, Середнє, Золотушинське і інш.). Свинцево-цинково-мідне зруденіння цих родов. приурочене в осн. до середньо-девонських метаморфічних вулканогенно-осадових порід. Руди містять цинку більше, ніж свинцю, а свинцю більше, ніж міді. Палеозойські колчеданні поліметалічні родов. є в Півн. Забайкаллі (Озерне, Холоднінське). Невеликі колчеданні родов. є в Алтає-Саянській складчастій області (Салаїрська і Урська групи родов., Кизил-Таштигське родов.). До стратиформних родов. відносять Горевське метасоматичне (Єнісейський кряж, Pb:Zn = 1:0,2). До цього ж типу належить родов. Сардана на р. Алдан, що залягає в доломіті верх. венду (Pb:Zn = 1:4). До метасоматичних відносять родов. ниж. кембію в карбонатних породах Сх. Забайкалля (Благодатське і інш.). Родов. скарнового типу відомі в Сіхоте-Алінській складчастій області і в Півд. Примор'ї. Мезозойськими є жильні поліметалічні родов. на Півн. Кавказі (Садонське, Згідське, Архонське, Ельбруське і інш.), у Сх. Забайкаллі (родов. Нерчинської групи). Жильні родов. післямезозойського віку виявлені в Півд. и Вост. Верхояньї, в Яно-Чукотському районі і на п-ові Камчатка. Більшість свинцево-цинкових родов. характеризується комплексним складом руд: поряд зі свинцем і цинком містять мідь, олово, благородні метали, рідкісні метали і елементи, а також сірчаний колчедан, іноді барит і флюорит. За вмістом цинку та свинцю руди Р. поступаються закордонним (крім Горевського родов., вміст цинку 6%). Вміст свинцю і цинку в рудах Р. відповідно 1-1,3 та 3,9-4,7%, тоді як у рудах Австралії, США, Бразилії вміст свинцю в рудах 5-7,8%, Канади ? 3,6-4,5%, а вміст цинку від 3,6 до 15,3%.


2.16. Уран

РФ займає 7-е місце у світі за загальними розвіданими запасами уранової сировини (на 2000 р запаси урану 177 тис.т, частка у світі 5,3%). Держбалансом РФ на 2002 р. враховані запаси 54 уранових родовищ. З них тільки 16 віднесені до балансових з загальною оцінкою 180 тис.т. Основна частина цих запасів зосереджена в 15 родов. Стрельцовського рудного району в Забайкаллі і придатна для підземного видобутку. Запасів цих родовищ при досягнутому рівні видобутку вистачить на 15-20 років. На ще одному врахованому держбалансом РФ Далматівському родовищі урану, придатному для розробки методом свердловинного вилуговування, балансові запаси дуже обмежені і дозволяють протягом 20 р. виробляти 500 тис.т урану на рік.


2.17. Золото

На початок ХХІ ст. за запасами золота РФ поділяє разом з Канадою 4-е (після ПАР, США і Австралії) місце у світі. Гірничим бюро і Геологічною службою США запаси золота оцінені: в ПАР - в 38 тис. т, США - в 6 тис. т, Австралії - в 4.7 тис. т, Канаді і Росії - по 3.5 тис. т. Прогнозні ресурси Росії - понад 25 тис. т золота - другі у світі за величиною (після ПАР, 60 тис.т, у світі - 110-180 тис. т).

Росія має в своєму розпорядженні п'ять великих (>300 т) родовищ Au. В РФ розвідано понад 200 корінних і 114 комплексних родов. золота (2000). Основна частина балансових запасів золота в РФ (73,6%) зосереджена у Східно-Сибірському (Бодайбінське родовище золота) та Далекосхідному регіонах (зокрема, Бамське золоторудне родовище). Ок. 80% загальних запасів металу знаходиться в рудних родовищах, а 20% - в розсипних. У РФ є родов. руд золота різних генетичних типів. Скарнові відомі в Сибірі (Ольховське). Рудні тіла представлені лінзами і жилами, ускладненими апофізами. Найпоширеніші гідротермальні родов., серед яких виділяються різні золото- кварцові формації. До золото-кварц-сульфідної формації належать родов.: Березовське (Урал), Дарасунське (Забайкалля). Перспективні вулканогенні гідротермальні родов. в архейських офіолітових породах в межах платформ і в молодих геосинклінальних андезит-ліпаритових комплексах (область Тихоокеанського рудного пояса). Родов. золото-кварц-халцедон-сульфідної формації (Балейське, Тасеєвське в Забайкаллі) представлені штокверками, лінійними жильними зонами і окр. жилами з ореолами вкраплень руди. Тут золоті руди утворюють рудні стовпи. До золото-срібло-кварц-адулярової формації належить Карамкенське родов. (Охотсько-Чукотський вулканічний пояс). У Сибірі широко розвинені метаморфічні чорні вуглецеві сланці докембрію з пром. родов. золотих руд. У Магаданській обл., Респ. Саха, Сх. Сибірі, Забайкаллі виявлені і розвідані золоті розсипи, серед яких найбільше значення мають алювіальні.


2.18. Серебро

За російськими джерелами Росія займає 1-е місце у світі за запасами срібла. Основні з них (73%) зосереджені в комплексних рудах родовищ кольорових металів і золота. Власне срібні родовища укладають 27% запасів. Серед комплексних родовищ найбільшою кількістю срібла (23.2% всіх його запасів) відрізняються мідноколчеданні (Гайське, Узельське, Подольське на Уралі, в рудах яких вміст срібла коливаються від 4-5 до 10-30 г/т. В свинцево-цинкових родовищах Горевське, Озерне, Холоднинське у Східно-Сибірському економічному районі, Миколаївське, Смирновське та ін. Примор'ї укладено 15.8% запасів срібла з середнім вмістом його в рудах 43 г/т. По 9.0-9.5% запасів укладено в родовищах поліметалічних руд Новоширокинське, Покровське, Воздвиженське в Читинській області, Рубцовське, Корбаліхинське в Алтайському краї і інш., сульфідних мідно-нікелевих родовищах Октябрьське, Талнахське і родовищах мідистих пісковиків Удоканське. Вміст срібла в цій групі родовищ коливається від 4.5 до 20 г/т. До власне срібних належать16 родовищ, в рудах яких середній вміст срібла перевищує 400 г/т. Основні запаси власне срібних руд (біля 98%) знаходяться в Охотсько-Чукотському і Східно-Сіхоте-Алінському вулканічних поясах. Усі пром. родов. срібних руд є постмагматичними і належать до вулканогенно-гідротермальних утворень. Родов. срібно-золотої формації ? Хаканджинськ в Охотсько-Чукотському вулканіч. поясі, срібно-свинцевої формації ? Мангазейська група срібно-поліметалічних родов. Якутії.


2.19. Платиноиды

На Росію, виходячи з оцінки Геологічної Служби США, припадає 10,7% світових запасів МПГ і 8.1% платини. За прогнозними ресурсами МПГ Росії займає 3-є місце у світі ? 6-10 тис.т (після ПАР ? 15-25 тис.т., і США ? 9-10 тис.т; у світі разом ? 40-60 тис.т). Родов. металів платинової групи (МПГ) представлені пізньомагматичними корінними і розсипними типами. В платиновий пояс Уралу входить пізньомагматичне Нижньотагільське родовище. Відомі елювіальні, делювіальні і алювіальні розсипи платиноїдів. Серед них гол. пром. значення мають пізньочетвертинні алювіальні розсипи Уралу (в осн. відпрацьовані). Платину і метали платинової групи вилучають попутно також з сульфідних мідно-нікелевих руд магматичних родовищ. У 2002 р. відкриті нові перспективні рудопрояви МПГ в Мурманській обл.


2.20. Сурьма

За ресурсами стибію (8% світових) Росія займає 3-є місце серед країн світу (після Китаю і Таджикистану). За запасами стибію РФ випереджає всі країни СНД. Вміст стибію у золото-стибієвих рудах високий ? до 18-20% (в інших країнах від 1-1,5 до 5-10%). Стибій локалізується головним чином в гідротермальних родов. жильного типу на Єнісейському кряжі (Раздольнинське і Удерейське), в Якутії (Сарилах, Сентачанське).

2.21. Ртуть

Гідротермальні родов. ртутних руд поширені на Півн. Кавказі (Перевальне, Сахалінське, Білокам'яне і інш.), в Кузнецькому Алатау (Білоосипівське), в Гірському Алтаї (Чаган-Узунське, Акташське), в Туві (Чазадирське, Терліг-Хаїнське), на Чукотці (Зах.-Палянське і Пламенноє), на Корякському нагір'ї (Тамватнейське, Олюторське, Ляпганайське і інш.), на п-ові Камчатка (Чемпурінське і інш.), на о. Сахалін (Свєтловське).

2.22. Руди рідкісних металів і елементів

В РФ имеются на Кольском п-ове, в предгорьях Кавказа, на Урале, в Сибири и на Д. Востоке, известные родов., Рудопроявления и зоны минерализации различных генетич. типов. Высокое содержание тантала отмечены в танталоносних пегматитах Вост. Сибири. Бериллий является в ридкиснометаличних пегматитах и ​​полевошпатового метасоматитах, скарнах и проч. минер. формациях. По данным различных источников, прогнозные ресурсы бериллия в России составляют около трети мировых (т.е. ок. 650 тыс.т), большая их часть сконцентрирована в Вост. Сибири (Бурятия, Хабаровский край). Повышенные концентрации германия встречаются в зал. рудах и угле. Россия занимает среди стран мира 2-е место за прогнозными ресурсами ниобия (после Бразилии). Россия имеет уникальное Томторське месторождение на которое приходится ок. 58% общих запасов пентоксиду ниобия в мире.


2.23. Горнохимическое сырье

РФ представлена ​​родов. барита, фосфатными рудами, калийными, калий-магниевыми и каменными солями, сульфатом натрия и природной содой, самородной серой, борными рудами и проч. Стратиформни баритовые и баритвмисни полиметаллические родов. есть на Полярном Урале, в Зап. Сибири, в Хакасии. Пром. родов. борной сырья представлены эндогенными и экзогенными типами - напр., родов. в Приморье. Всего в России собственное баритовой месторождение - Хойлинське на Полярном Урале, в 95 км южнее г. Воркута. Общие запасы месторождения на 2000 г достигают 9.2 млн т. Содержание BaSO 4 в руде - 85.44%. Баритовые рудные тела месторождения представляют собой пластовые залежи и линзы, локализованные в средне-и верхнедевонских флишоидних терригенно-карбонатно-кремнистых толщах. Основные запасы Хойлинського месторождения сконцентрированы в трех рудных телах: Западном (средней мощностью 3.5 м), Центральном (6.4 м) и Восточном (15 м). Руды легкозбагачувани. Месторождение может разрабатываться открытым способом практически без раскрытия.

РФ багата на калійні солі. Основні родов. безсульфатного (хлоридного) типу. Приблизно 95% підтверджених запасів калійних солей припадає на одне родовище ? Верхньокамський соленосний басейн в Пермському краї. Головні калійні мінерали ? сильвін і карналіт. Калійні солі відпрацьовуються на глибинах 250-350 м шахтним способом. Середній вміст K2O в рудах істотно нижче, ніж в канадських родовищах, біля 17%. Відомі також родов., приурочені до соляно-купольних структур (напр., Ельтонське). Перспективним є Непсько-Гаженський калієносний бас. в Іркутській обл.

Осадові родов. кам'яної солі пластові і лінзові (Усольське, Зімінське у Сх. Сибіру). З озерних родов. найбільші ? Ельтонське, Баскунчак в Прикаспії, Кучукське озеро, Кулундінське, Ебейти і інш. озера в Зах. Сибіру. Джерелами сірки є корінні родов. самородної сірки (Середньоволзький сірконосний бас.), сірководневі гази (Оренбурзьке і Астраханське родов.), сірчисті нафти, сірчаний колчедан (пірити) і поліметалічні руди. Крім того, сірка присутня у вулканогенних родов. Д. Сходу: на Камчатці (Малетойваямське) і Курилах (Нове).

РФ багата на флюорити. Росія займає 5-е місце у світі (після Китаю, Мексики, ПАР і Монголії) за загальними запасами флюориту (5,6%) і 4-е місце за підтвердженими запасами. У Росії біля 40% запасів плавикового шпату зосереджено в родовищах рідкіснометалічно-флюоритового типу Вознесенське і Прикордонне в Приморському краї, які забезпечують біля 80% виробництва флюоритового концентрату. Руди містять 20-70% флюориту, але відрізняються складним мінеральним складом. Важливе промислове значення мають жильні кварц - кальцит -флюоритові родовища Забайкалля: Калангуйське, Солонечне, Усуглінське, Абагатуйське, Наранське та інш. Практично всі пром. родов. гідротермального типу. Великі флюоритові родов. часто пов'язані з карбонатними г.п. (Вознесенський район Примор'я). В Сев. Сибірі виявлені Каягінське, Бусичанське і інш. родов. флюориту.

Фосфатные руды РФ представлены апатитов и фосфоритов. Запасы P2O5 в России - 4.6% от мировых. В стране находится почти две трети мировых ресурсов апатитовых руд. Значительные ресурсы высококачественных апатитов разведаны в Мурманской обл. (Хибинских группа родов. Комплексных апатит-нефелиновых руд). Содержание P2O5 в рудах 7,5-19%. На Кольском п-ове разрабатывается Ковдорский родов. апатитвмисного железняка. Родов. апатитовых и апатитвмисних комплексных руд имеются на Урале (Волковский), в Красноярском крае (Маймеча-Котуйська апатитоносна провинция), в Иркутской обл. (Билозиминське), в Бурятии (Ошурковське), в Читинской обл. (Кручининське), Якутии (Селигдарське). Одно из крупнейших в РФ - Вятско-Камского родов. фосфоритов платформенного типа. Существенные запасы имеют Кингисеппське родов. ракушнякових фосфоритов (Ленинградская обл.), Егорьевское (Московская обл.) и Полпинське (Брянская обл.) родов.


2.24. Нерудное индустриальное сырье

Надра РФ богаты разнообразными видами этого сырья (асбест, графит, слюда и др..). Родов. азбесту представлені різними генетичними і мінералогічними типами, але найбільше пром. значення мають родов. хризотил-азбесту. До числа найбільш значить. родов. належать Баженовське і Красноуральске на Сер. Уралі, Кіємбайське на Півд. Уралі, Актовракське, Саянське та Ільчирське в Саянах і Молодіжне в Забайкаллі.

Родов. графіту відомі на Уралі, у Сх. Сибірі і на Д. Сході. Переважаюча частина родов. належить до метаморфічного і метаморфогенного типу (Тайгінське і інш. на Уралі, Ногінське, Курейське, Союзне і інш. в Сх. Сибірі і на Д. Сході). Ботогольське родовище в Східних Саянах, приурочене до масиву нефелінових сієнітів і є магматичним. Найбільшими родов. з кристалічними рудами є Тайгінське на Уралі, Безіменне в Іркутській обл., а з аморфними ? Курейське і Ногінське в Красноярському краї.

З великого числа різновидів слюди в РФ осн. пром. значення мають мусковіт, флогопіт і вермікуліт. Всі пром. родов. мусковіту генетично пов'язані з гранітними пегматитами. Родов. флогопіту постмагматичні або гідротермальні. Родов. вермікуліту є залишковими, що утворилися в корі вивітрювання магматичних порід, багатих залізомагнезіальними слюдами. Пром. значення мають родов. Мамсько-Чуйського і Кольсько-Карельського слюдоносного району, представлені мусковітоносними пегматитовими жилами. Крупнейшие родов. флогопіту і вермікуліту розташовані на Кольському п-ові (Ковдорське родов.), в Якутії (Алданська група родов.), Іркутській обл. (родов. Слюдянське) і на півночі Красноярського краю (Гулінське). Крім того, родов. вермікуліту є на Уралі (Потанінське) і в Якутії (Інаглінське).

Запаси магнезиту в РФ зосереджені на Уралі і у Сх. Сибірі. Найбільше пром. значення мають апокарбонатні родов. кристалічного магнезиту, пов'язані з протерозойськими відкладами Уралу (Саткінська гр. родов.), Єнісейського кряжу (Удерейська гр., Верхотурівське родов.) і Присаянья (Савинське родов., Онотська група). Гл. пром. значення має Саткінська група родов. з високим вмістом магнію (до 46%). Родов. тальку в РФ є на Уралі, в Зах. и Вост. Сибірі: талькіти (вміст тальку бл. 70%) і талькові камені (35-70%). Серед них виділяються родов. гіпербазитового і карбонатного типів. Родов. першого типу характеризуються відносно невисокою якістю сировини через великі домішки заліза (Урал, родов. талькового каменя Шабровське і Сиростанське, родов. тальку Ведмедевське). Родов., пов'язані з метасоматозом карбонатних порід і якісною сировиною ? родов. тальку Алгуйське і Світлий Ключ в Зах. Сибіру, Кіргітейське і Онотське в Сх. Сибірі.

Родов. каоліну ? Киштимське і Єлєнінське на Півд. Уралі, Гусевське в Приморському краї, Чалганське в Амурській обл. Крім того, є родов. фарфорового каменя, вогнетривких глин, кварцових пісків, карбонатних порід (крейди, вапняків, доломіту і інш.), гіпсу і ангідриту, перліту, бішофіту і інш.


2.25. Дорогоцінні і виробні камені

У РФ виявлені і розвідані родов. дорогоцінних і виробних каменів, в осн. ендогенного походження. Велика група родов. пов'язана з гранітними (берил, топаз, турмалін, моріон і інш.) і десиліцизованими пегматитами (смарагд, александрит, фенакіт, сапфір і рубін), а також з ґрейзенами (топаз, берил) і гідротермальними жилами (гірський кришталь, аметист, цитрин і інш.), з древніми корами вивітрювання (благородні опал, хризопраз, бірюза, малахіт). Родовища яшми є на Уралі (г. Полковник) і на Алтаї, лазуриту в Забайкаллі, нефриту в Сх. Саянах, чароїту в Читинській обл., родоніту і малахіту на Уралі, ювелірно-виробного агату (Півн. Тиман), багаті розсипи сердоліку і інш. різновидів кольорового халцедону (Бурятія, Приамур'я), аметистових щіток (район Білого м.). Розвідані числ. родов. мармуру і мармурових брекчій на Уралі, Алтаї, Кібік-Кордонське родовище в Хакасії та в інших районах РФ, офікальциту, зеленого лиственіту, серпентиніту на Уралі і в Башкирії, виробного гіпсу, селеніту і ангідриту на Уралі і в Архангельській обл., родоніту на Уралі.


2.26. Алмазы

В Росії перший алмаз було знайдено в 1829 році в Пермській губернії (копальня Хрестовоздвиженська). В Сибіру перший алмаз було знайдено в 1897 році (Єнісейськ). Розмір його становив 2/З карата. Наступний алмаз було виявлено в Сибіру в 1948 році. Родов. алмазів представлені ендогенними (корінними) і екзогенними (розсипними) типами. Найбільше пром. значення мають ендогенні родов. (в осн. в Якутській алмазоносній пров. і Уральському алмазоносному районі). Ендогенні родов. Сибірської платформи представлені вкрапленими рудами ? кімберлітами. Широко поширені алювіальні розсипи (головні джерела видобутку алмазів в розсипах), відомі на Уралі і в Якутії. Одне з найбільших у світі родовище технічних алмазів ? ударно-метаморфічне Попігайське.


2.27. Нерудні будівельні матеріали

Нерудні будівельні матеріали представлені родов. піщано-гравійних м-лів (буд. піски, гравій, піщано-гравійна суміш), буд. каменями, облицювальними матеріалами ? загалом бл. 100 найменувань мінеральної сировини (2000 р). Промислові родов. пов'язані з відкладами алювіального, морського, льодовикового, еолового (піски) генезису. Держбалансом враховано бл. 8500 родов., 80% з яких припадає на родов. цегельно-черепичної, керамзитової сировини, сировини для вапна, буд. сырья. Найбільші родовища ? Сичевське, що експлуатується в Московській (запаси 162,9 млн. м 3), Кірсінське в Кіровській (124,8 млн. м 3) і Вяземське в Смоленській (104,5 млн. м?) областях. Большинство родов. піщано-гравійного м-лу приурочена до алювіальних відкладів. Родов. будівельних каменів розташовані на Сх.-Європейській платформі (Балтійський щит), Сибірській платформі (Алданський щит), а також в осадових і вулканогенних породах чохла платформ (карбонатні породи і трапи). Як облицювальні матеріали використовуються граніти, ґранодіорити, сієніти, лабрадорити, ґнейсо-граніти, базальти, андезити, вулканічні туфи і інш.). Надра РФ містять великі запаси цементної сировини.


2.28. Геотермальні ресурси

Родовища термальних вод приурочені до ряду пластових і тріщинних водонапірних систем. Найбільше практичне значення з них мають пластові водонапірні родовища в мезозойсько- кайнозойських теригенно-карбонатних відкладах (Скіфська, Зах.-Сибірська платформні області і артезіанські басейни о. Сахалін) і тріщинні системи (Байкальський рифт, райони сучасного вулканізму). Термальні води цих районів розкриті свердловинами на глиб. 1000-3500 м. Т-ра цих вод 35-120 оС, а в районах вулканізму 150-250 ?C і більше. Мінералізація вод від 1 до 35 г/л, на окр. площах до 100 г/л і більше. Прогнозні ресурси тепла в пластових водонапірних системах в умовах самовиливу бл.44 млн. ГДж/рік, при насосній експлуатації бл.963 млн. ГДж/рік, в умовах підтримки пластового тиску (шляхом закачування використаних термальних вод) бл. 3.4 млрд. ГДж/рік. Запаси тепла тріщинних водонапірних систем (при т-рі до 100 ?C) 54,5 ГДж/рік.


См.. также


Литература

Мала гірнича енциклопедія. В 3-х т. / Под ред. В. С. Белецкого. - Донецк: Донбасс, 2004. - ISBN 966-7804-14-3.

п ? в ? р Полезные ископаемые стран мира
Австралия ? Австрия ? Азербайджан ? Албания ? Алжир ? Ангола ? Аргентина ? Афганистан ? Беларусь ? Бельгия ? Болгария ? Боливия ? Ботсвана ? Бразилия ? Буркина Фасо ? Великобритания ? Венесуэла ? Вьетнам ? Армения ? Гана ? Гайана ? Габон ? Гвинея ? Гондурас ? Греция ? Грузия ? Эстония ? Эфиопия ? Египет ? Йемен ? Демократическая Республика Конго ? Замбия ? Зимбабве ? Республика Конго ? Израиль ? Индия ? Индонезия ? Ирак ? Иран ? Ирландия ? Испания ? Италия ? Казахстан ? Канада ? Кыргызстан ? Китай ? Колумбия ? КНДР ? Куба ? Лаос ? Латвия ? Литва ? Либерия ? Ливия ? Мавритания ? Мадагаскар ? Малайзия ? Мали ? Марокко ? Мексика ? Молдова ? Монголия ? Намибия ? Нигерия ? Никарагуа ? Германия ? Новая Зеландия ? Новая Каледония ? Норвегия ? Объединенные Арабские Эмираты ? Оман ? Пакистан ? Панама ? Папуа - Новая Гвинея ? Перу ? Южно-Африканская Республика ? Южная Корея ? Польша ? Португалія ? Росія ? Румыния ? Саудовская Аравия ? Словакия ? США ? Суринам ? Сьерра-Леоне ? Таджикистан ? Таиланд ? Танзания ? Тринидад и Тобаго ? Тунис ? Туркменистан ? Турция ? Уганда ? Венгрия ? Узбекистан ? Украина ? Филиппины ? Финляндия ? Франция ? Чехия ? Чили ? Швеция ? Ямайка ? Япония

код для вставки
Данный текст может содержать ошибки.

скачать

© Надо Знать
написать нам