Надо Знать

добавить знаний



Польская кампания (1939)



План:


Введение

п о р
Вторая мировая война
п о р
Восточноевропейский
театр военных действий Второй мировой войны
п о р
Вторжение в Польшу (1939)
Польская кампания Германии и Словакии
Агрессия СССР против Польши
Вестерплатте - Гданьск - Бзура - Варшава - Вильно - Гродно - Брест - Хель - Коцкий

Польская кампания ( нем. Polenfeldzug ; 1 сентября 1939 - 6 октября 1939) - военная операция вооруженных сил Германии, Словакии и СССР против Польши с целью аннексии Польши.

В исторической науке известна под названиями Вторжение в Польшу 1939 года Немецко-польская война 1939 года. В польской историографии получила название Сентябрьская кампания ( пол. Kampania wrześniowa ) та Оборонна війна 1939 року (пол. Wojna obronna 1939 roku ).

Військова операція проти Польщі була розпочата Німеччиною та Словаччиною 1 сентября 1939 року. У відповідь Велика Британія і Франція, згідно з попередніми домовленостями з польським урядом, 3 сентября 1939 року оголосили війну Німеччині, що ознаменувало початок Второй мировой войны. 17 вересня у конфлікт втрутився Радянський Союз і окупував східні області Польщі.

Результатом кампанії став розгром польських збройних сил, евакуація польського уряду і залишків його армії за кордон. Согласно секретного доповнення до Договору про ненапад між Німеччиною і Радянським Союзом територія Польщі була поділена між Третім Рейхом та СРСР, а також Словаччиною і Литвою. Остання не приймала безпосередньої участі у війні, але 10 октября 1939 року підписала з СРСР Договір про взаємодопомогу, згідно з яким литовський уряд дав згоду на дислокацію на своїй території частин Червоної Армії та отримав від Радянського Союзу частину колишніх польських земель - Віленську область.


1. Передумови конфлікту

1.1. Друга Річ Посполита - відновлення польської держави

После Першої світової війни на територіях, що належали России, Німеччині та Австро-Угорщині, була утворена польська держава - Друга Річ Посполита.

Східний кордон Польщі був окреслений лінією Керзона, проведеній приблизно по лінії етнічного поділу районів з польською більшістю і районів з білоруською або українською більшістю. Однак в 1920 році у результаті Польсько-радянської війни кордон з СРСР був відсунений на схід.

Західний кордон з Німеччиною був визначений Версальським договором, за яким Сілезію розділили між Німеччиною та Польщею, а переважно німецький Данциг (сучасне польське місто Гданськ), що мав сильні економічні зв'язки з Польщею, був оголошений вільним містом [6]. В 1922 році після декількох повстань польського населення у Верхній Сілезії Польща змогла включити цю провінцію під свій контроль. Для забезпечення виходу Польщі до Балтійського моря з колишніх німецьких територій був утворений "польський коридор", який відрізав Східну Пруссію від Німеччини, перетворивши її в анклав. В результаті захід країни був населений переважно німцями, що робило Польщу вразливою в питаннях територіальних претензій з боку Німеччини.


1.2. "Розширення життєвого простору"

Після приходу до влади Адольф Гітлер почав реалізовувати ідею об'єднання німців у єдину державу. Спираючись на військову силу та дипломатичний тиск, у березні 1938 року Німеччина безперешкодно приєднала до себе Австрію, а у жовтні 1938 року у результаті Мюнхенської угоди анексувала Судетську область, що належала Чехословаччині.

24 жовтня 1938 року, менше ніж через місяць після підписання Мюнхенської угоди, міністр закордонних справ Третього Рейху Йоахим фон Ріббентроп під час обіду на честь посла Польщі в Німеччині Юзефа Липського заявив, що прийшла пора остаточно з'ясувати відносини між Польщею і Німеччиною. Насамперед, продовжував він, мова йтиме про Данциг, який необхідно "повернути" Третьому Рейху.

За словами Ріббентропа, Німеччина планувала побудувати шосе і прокласти двоколійну залізницю через "польський коридор", щоб з'єднати Німеччину з Данцигом і Східною Пруссією. Від Польщі також вимагалось приєднання до Антикомінтернівського пакту, спрямованого проти СССР. В обмін на це Німеччина готова продовжити польсько-германський договір на 10-20 років і гарантувати непорушність польських кордонів.

"Предмет суперечки зовсім не Данциг. Мова йде про розширення нашого життєвого простору на сході і про забезпечення нашого продовольчого постачання"

З виступу А. Гітлера на таємній нараді з вищим командуванням військових сих Німеччини
23 травня 1939 року [7]

19 листопада 1938 року міністр закордонних справ Польщі Юзеф Бек надіслав в Берлін відповідь на німецькі пропозиції. Відповідь була негативною, однак, не бажаючи загострювати ситуацію, поляки запропонували замінити гарантії, надані Данцигу Лігою Націй, німецько-польськими гарантіями, що дають Данцигу статус вільного міста. "Будь-яке інше рішення, - писав Бек у меморандумі, що Липський зачитав Ріббентропу, - як і будь-яка спроба приєднати вільне місто до Рейха, неминуче приведе до конфлікту".

15 марта 1939 року Німеччина остаточно окупувала Чехословаччину: на території Чехії було оголошено Протекторат Богемії і Моравії, і утворено Словацьку республіку під сильним впливом Третього Рейху. Оскільки, згідно з дезінформацією Ріббентропа, готувався розподіл Словаччини між Польщею та Угорщиною і угорські війська вже були сконцентровані на кордонах, Німеччина під приводом захисту "незалежної" країни ввела свої війська. Таким чином територія Польщі опинилася з трьох боків оточена військами Вермахту, що робило її вкрай вразливою в разі потенційної агресії з боку Німеччини.

21 марта 1939 года Німеччина вчинила чергову дипломатичну спробу стосовно повернення Данцига. У відповідь на відмову 28 марта 1939 року Гітлер розірвав Пакт про ненапад укладений у січні 1934 года.


1.3. Англо-французькі гарантії Польщі

31 березня 1939 года прем'єр-міністр Великої Британії Чемберлен від імені англійського та французького урядів заявив, що буде надавати Польщі всю можливу допомогу, якщо її безпеці буде загроза. Одностороння англійська гарантія Польщі 6 квітня була замінена попередньою двосторонньою угодою про взаємну допомогу між Англією і Польщею.

15 травня 1939 року було підписано польсько-французький протокол, відповідно до якого французи обіцяли розпочати наступ протягом 2-х тижнів після мобілізації.

25 августа 1939 року в Лондоні остаточно був оформлений і підписаний англо-польський союз у вигляді Угоди про взаємну допомогу і секретного протоколу.

Стаття перша англо-польської Угоди про взаємну допомогу говорила:

"У випадку якщо одна з Договірних сторін буде залучена у воєнні дії з європейською державою внаслідок агресії, вчиненої останньою проти зазначеної Договірної сторони, інша Договірна сторона негайно надасть Договірній стороні, залученій у воєнні дії, всю необхідну від неї підтримку та допомогу". [8]

Під "європейською державою", як випливало із секретного протоколу, малася на увазі Німеччина.


1.4. Пакт Молотова-Риббентропа

Молотов підписує радянсько-німецьку угоду про ненапад. Позаду - Ріббентроп і Сталін.

З липня 1939 року Гітлер почав шукати нових союзників у "польському питанні". Уже 3 серпня Ріббентроп вперше зробив офіційну заяву на тему німецько-радянського зближення, у якій, зокрема, був натяк на розподіл сфер впливу:

"З усіх проблем, що мають відношення до території від Чорного до Балтійського моря, ми могли б легко домовитись" [9]

15 серпня на зустрічі посла Німеччини в СРСР Шуленбурга з народним комісаром закордонних справ Молотовим представник радянської сторони зі свого боку запропонував підписати договір про ненапад, але з обов'язковим підписанням торгівельної та кредитної угоди. Уже 19 серпня економічну угоду було підписано і Молотов передав Ріббентропу проект майбутнього таємного протоколу. Бажаючи форсувати події, Гітлер особистою телеграмою просив Сталіна прийняти німецьку делегацію 22 - 23 серпня замість запланованого 26 - 27 серпня. Після позитивної відповіді Сталіна, 22 серпня на військовій нараді Гітлер остаточно підтвердив намір розпочати війну з Польшею.

23 августа 1939 року у Москві народним комісаром закордонних справ СРСР В. Молотовим та міністром закордонних справ Німеччини Й. фон Ріббентропом було підписано договір про ненапад. Секретним додатковим протоколом визначались сфери взаємних інтересів обох держав у Східній Європі. Другий пункт цього протоколу порушував "польське питання" :

"У випадку територіально-політичної перебудови областей, які входять у склад Польської держави, кордон сфер інтересів Німеччини і СРСР буде приблизно проходити по лінії рік Нарев, Вісла і Сян. Питання, чи є у взаємних інтересах бажаним збереження незалежної Польської держави і якими будуть кордони цієї держави, може бути остаточно з'ясоване лише протягом подальшого політичного розвитку" [10]


2. Співвідношення сил

2.1. Германия

Співвідношення військових сил Німеччини і Польщі в Польській кампанії [3]

Третий Рейх Третий Рейх Польша Польша
Особовий склад (млн. осіб) 1,6 1,0
Дивізії
танкові
легкие
моторизовані
62
7
4
4
39
-
-
-
Бригади
кавалерійські
бронемоторизовані
гірськострілецькі
-
-
-
-
16
11
2
3
Танки 2800 870 (з танкетками)
Артилерійська зброя і міномети 6000 4300
Бойові літаки 2000 407

На початок осені 1939 року військові сили Німеччини нараховували 98 дивізій, у тому числі 52 кадрові (враховуючи 6 австрійських - 39 піхотних, 3 гірськострілецьких, 5 танкових, 4 легких і 1 кавалерійську дивізію). З інших 46 лише 10 дивізій були повністю боєздатними, але й вони здебільшого складалися з новобранців, що перебували на службі всього місяць. Ще 36 дивізій були укомплектовані головним чином ветеранами Першої Світової війни, малознайомими із сучасними зразками зброї і тактикою. Для озброєння цих військ було використане непотрібне кадровим частинам застаріле озброєння, а також австрійська зброя і техніка розформованої чехословацької армії.

На 1 сентября 1939 року військово-морські сили Німеччини мали наступний корабельний склад: 2 лінійних кораблі ("Шарнгорст" і "Гнейзенау"), 3 броненосці ("Дойчланд", пізніше перейменований в "Лютцов", а також "Адмірал Шеер" і "Адмірал граф Шпее"), 2 важких крейсери ("Хіппер" і "Блюхер"), 6 легких крейсерів, 22 ескадрених міноносця, 20 міноносців, 32 тральщика, 35 підводних човнів прибережної дії (водотоннажністю 250 т), 22 океанських підводних човна (водотоннажністю по 500 і 700 т), 17 торпедних катерів.

Крім того, перебували в будівництві і могли бути закінчені під час війни: 2 лінійні кораблі ("Бісмарк" і "Тірпіц"), 1 важкий крейсер ("Принц Євген"). Підводний флот збільшувався щомісяця на 2-3 одиниці.

Німецька авіація мала 2500 літаків, у тому числі 1 тисячу бомбардувальників, які були об'єднані в 5 авіадивізій і 1 парашутно-десантну дивізію. У якісному відношенні німецькі літаки були краще польських і французьких і майже такі ж, як англійські.


2.2. Словакия

Армія Словаччини складалася із сухопутних сил: кавалерії, піхоти, артилерії, невеликої кількості бронеодиниць, а також ВПС. Озброєння було здебільшого колишньої чехословацької армії, передане словакам німцями після окупації Чехії.

Військово-повітряні сили Словаччини були сформовані на базі чехословацької авіації і налічували 358 бойових літаки. Майже вся бойова авіація, за винятком підрозділів, передислокованих в Словаччину у вересні 1938 року під час загальної мобілізації, входила в 3-й авіаполк генерала Штефаника. Основною авіабазою були Пештяни. Командував ВПС підполковник Я. Амбруш.


2.3. Польша

Польський легкий танк 7TP

Чисельність польської армії мирного часу була досить значною: 30 піхотних дивізій, 1 кавалерійська дивізія і 11 окремих кавалерійських бригад. Озброєння, кількісно цілком достатнє, складалося в основному із застарілих зразків часів Первой мировой войны. Моторизація ще тільки починала розвиватися. Танкові війська мали всього 9 рот легких танків і 29 рот легких бронеавтомобілів.

Військово-морський флот Польщі (4 ескадрених міноносці, 2 міноносці, 6 тральщиків, 2 канонерські човни і 5 підводних човнів) не відігравав значної ролі на Балтійському морі й навряд чи міг порушити, а тим більше зірвати морські перевезення між Східною Прусією та Німеччиною.

Влітку 1939 року міжнародне становище Польщі різко погіршилося. Розуміючи що у випадку збройного конфлікту з німцями польський флот скоріше за все буде знищено, 24 августа 1939 року британський уряд запропонував Ридз-Смігли евакуювати частину сил польських ВМС. 26 вересня польське керівництво затвердило план евакуації - операцію "Пекін". 1 вересня дивізіон польських есмінців у складі есмінців "Грім", "Блискавка" і "Шторм" успішно досяг порту Единбург.


3. Підготовка до війни

3.1. Германия

Розташування військових сил Німеччини і Польщі станом на 31 серпня 1939 року

3 квітня 1939 года верховне командування німецьких збройних сил (ОКВ) видало директиву "Про єдину підготовку збройних сил до війни", що містила такі основні положення:

"Завдання збройних сил Німеччини полягає в тому, щоб знищити польські збройні сили. Для цього необхідно прагнути і готуватися до раптового нападу. Про проведення прихованої або відкритої загальної мобілізації буде даний наказ тільки в день наступу, по можливості в останній момент

Планування військових приготувань повинно проводитися з таким розрахунком, щоб здійснення операції було можливе в будь-який час починаючи з 1 вересня 1939 р."

На основании этой директивы было подготовлено и осуществлено стратегическое развертывание германских вооруженных сил против Польши.

В мае 1939 года были приведены в боевую готовность 6 армейского управлений, 11 управлений армейских корпусов и 24 дивизии. В июле под видом "летних маневров", удалось перебросить в намеченные районы сосредоточения или стратегического развертывания большое количество кадровых войск, укомплектованных по штатам военного времени, не объявляя при этом мобилизации. В начале августа из Германии в Восточную Пруссию под предлогом участия в праздновании 25-летия битвы Танненбергом был передислоцирован еще несколько кадровых дивизий, а также проведена частичная мобилизация некоторых резервных дивизий, а также частей армейского и корпусного подчинения. Кроме того, развернуты штатного состава военного времени соединения провели "окопные работы" на польско-германской границе; танковые, легкие и моторизованные дивизии были стянуты в центральную часть Германии для "осенних маневров". Незадолго до 25 августа дивизии, которые были предназначены для вторжения в Польшу и не участвовали в этих маневрах, были полностью отмобилизована и переброшены в районы стратегического развертывания. 25 августа 1939 года войска Вермахта были полностью готовы к наступательной операции.


3.2. Словакия

Еще во время разработки плана "Вайс" германский Генеральный штаб пригласил в президента Словакии Йозефа Тисо поддержки словацкой армии.

Для боевых действий против Польши Словакия выделила армию "Бернолак" под командованием генерала Фердинанда Чатлоша. В ее состав входили:

Словацкие дивизии планировалось использовать на юге Польши в районах Дебица и Тарнов.

Кроме того на территории Словакии располагались части Вермахта, а на словацких аэродромах базировалось 175 самолетов из состава 4-го Воздушного флота Люфтваффе.


3.3. Польша

Польское объявления о мобилизации (30.08.1939)

Геополитическое положение Польши делало ее очень уязвимой с военной точки зрения. Наиболее благоприятным для поляков в будущем конфликте было бы избежать окружения главных сил и перейти к позиционной войны с ожиданием помощи от Великобритании и Франции. Это требовало добровольного оставления индустриально развитых районов Западной Польши (прежде всего Верхней Силезии) и ухода в глубь страны на подготовленные позиции. Однако главнокомандующий польскими вооруженными силами маршал Рыдз-Смиглы хотел не только удержать всю территорию Польши, а также начать наступательные действия против Восточной Пруссии.

Для выполнения этого плана на границе с Восточной Пруссией одно небольшое группировки (две дивизии, две кавалерийские бригады) разворачивалось в районе города Сувалки, другой, большой (армия "Модлин" в составе четырех дивизий и двух кавалерийских бригад) - вдоль южной границы Восточной Пруссии и третье (армия "Поморье" - шесть дивизий) - в Польском коридоре. Такое распределение сил позволял начать наступательные действия по сходящимся направлениям против немецких войск в Восточной Пруссии. Между тем возможности польской группировки, расположенной в "коридоре", были весьма ограниченными, так как могли быть быстро нейтрализованы немецкими войсками, которые занимали позиции в северо-восточной части Померании.

Южная граница Польши должна была оборонять Карпатская армия, состоявшая главным образом из резервных соединений, расположенных между Тарнов и Львовом. По плану эта армия заканчивала развертывание к 6 сентября. Далее, в районе между Ченстоховой и Неймаркт (современное польское город Нови-Тарг) создавалось группировки (армия "Краков" в составе шести дивизий, одной кавалерийской бригады и одной моторизованной бригады), что должно было защищать Верхнюю Силезию и во взаимодействии с группировкой в районе Велюнь (армия "Лодзь" в составе четырех дивизий и двух кавалерийских бригад) воспрепятствовать продвижению немецких частей на Варшаву. За этими силами в районе Томашув Мазовецкий, Кельце было предусмотрено еще одна группировка (армия "Пруссия" в составе шести дивизий и одной кавалерийский бригады).

Крупные силы (армия "Познань" - четыре дивизии и две кавалерийские бригады) были расположены в районе Познани, для того чтобы нанести удар с фланга по немецким войскам, которые начнут наступление из Померании или Силезии.

Небольшие резервы (в общей сложности три дивизии и одна кавалерийская бригада) находились у Вислы в районе Варшавы и Люблина.

В конце августа в Польше официально была объявлена ​​мобилизация. Несмотря на это, в предыдущие месяцы уже были сформированы все предусмотрены резервные части ( полки, отдельные батальоны и артиллерийские дивізіони), але їх зарахували до кадрових з'єднань. Було передбачене об'єднання резервних частин в 10 дивізій, але з бажання зберегти в таємниці всі ці приготування, цього не було зроблено до 1 сентября 1939 року.


4. Ґляйвіцький інцидент

Формальним приводом до початку німецько-польської війни став інсценований 31 августа 1939 року співробітниками СД напад поляків на німецьку радіостанцію в Ґляйвіці (тепер польське місто Глівіце).

Операцією під кодовою назвою "Консерви" (більше відомою, як "Ґляйвіцький інцидент") керував Рейнхард Гейдріх. Коли група співробітників СД у формі польської армії, під командуванням Альфреда Науйокса і Генріха Мюллера, напала на радіостанцію в Ґляйвіці, в ефір відразу ж полетіли звуки пострілів і вигуки польською мовою - "пришов час війни Польщі проти Німеччини". На місці подій було розкладено трупи в німецькій формі (в'язні концтаборів, яких заздалегідь вбили). Операція зайняла приблизно 4 хвилини.

Подібні операції пройшли також у прикордонних Пінчеві та Хохліндені. Міністр пропаганди Третього Рейху Йозеф Геббельс одержав необхідний матеріал для пропагандистської кампанії. 1 сентября 1939 року Гітлер у Рейхстазі заявив, що поляки перетнули кордон в чотирнадцяти місцях, у тому числі і силами регулярних польських військ, і що він о 3-й годині ночі 1 вересня віддав наказ про напад на Польщу.


5. Початок бойових дій

Навчальний корабель "Шлезвіг-Гольштейн". Його постріли вважаються першими пострілами війни

1 вересня в 4 години 45 хвилин навчальний німецький корабель "Шлезвіг-Гольштейн" відкрив вогонь по польській військово-морській базі Вестерплатте на Балтиці. Цей обстріл вважається першими пострілами війни [11].

Одночасно з початком обстрілу Вестерплатте розпочали наступ війська Вермахту. З півночі вторгнення здійснювала група армій Бока, що мала у своєму складі дві армії. 3-я армія під командуванням Кюхлера завдавала удару зі Східної Пруссії на південь, а 4-а армія під командуванням Клюге - на схід через Польський коридор, щоб з'єднатися з військами 3-ї армії і завершити охоплення правого флангу поляків.

Важнейшая роль отводилась группе армий Рундштедта, которая действовала на юге. В состав группы армий входили 8-я армия под командованием Бласковица, 10-я армия под командованием Райхенау и 14-я армия под командованием Листа. Войска Бласковица, действуя на левом крыле, должны были продвигаться к крупного промышленного центра Лодзь, помочь изолировать польские войска на познаньском выступлении и в то же время прикрыть фланг войск Райхенау. На правом крыле Лист должен был продвигаться на Краков и одновременно обойти с фланга польские войска в районе Карпат, используя танковый корпус Клейста для прорыва через горные перевалы. Решающий удар должны были нанести войска Райхенау, действовавших в центре (для этого в их состав была включена большая часть танковых соединений).

Условием для стремительного продвижения сухопутных войск были успешные действия немецких военно-воздушных сил. В первый же день они уничтожили слабую польскую авиацию на ее аэродромах. Преимущество немецкой авиации в воздухе не разрешила польским вооруженным силам организовано завершить мобилизацию, а также перебросить крупные соединения железной дорогой.

Немецкие солдаты ломают шлагбаум на германо-польской границе. (01.09.1939)

Успеха вторжения способствовало и то, что польские руководители, пренебрегая обороной, в мирное время не уделяли внимания строительству оборонительных сооружений. Немецкие механизированные дивизии довольно легко нашли и использовали открытые направления для наступления, а стремительность продвижения немецких ударных группировок сводила на нет большинство контратак польских войск.

3 сентября 1939 года Великобритания (о 5-00) и Франция (об 11-00), согласно предварительным договоренностям с польским правительством, объявили войну Германии, однако вместо того, чтобы начать широкомасштабные боевые действия на Западном фронте, франко-немецкое противостояние ограничивалось боями местного значения. Неспособность Франции нанести решительный удар объяснялась устаревшей мобилизационной системой: сформированные соединения не успевали пройти надлежащей подготовки. Другой причиной задержки было то, что французское командование придерживалось устаревших взглядов на ведение войны, считая, в частности, что любому наступлению, как и в годы Первой мировой войны, должна предшествовать мощная артиллерийская подготовка. Однако большая часть тяжелой артиллерии французской армии находилась в консервации, и ее нельзя было подготовить раньше, чем на пятнадцатый день после объявления мобилизации.

Относительно помощи Великобритании, то было ясно, что первые два дивизии английского экспедиционного корпуса могли прибыть на континент только в первых числах октября, еще две - во второй половине октября. На другие английские дивизии рассчитывать не приходилось. Для французов это также служило основанием не начинать наступательных действий.

Таким чином союзники Польщі з перших же днів перейшли до позиційної війни і реальної допомоги Польща так і не отримала.


6. Битва на Бзурі

Польська кавалерія під час битви на Бзурі

7 вересня дві польські армії "Помор'я" і "Познань" під час спроби відійти в район Варшави опинилися в оточенні. В надії прорватися до столиці та забезпечити собі простір для маневру, командувач армією "Познань" генерал Тадеуш Кутшеба звернувся до Верховного Головнокомандувача із пропозицією завдати удар по оголеному флангу 8-ї німецької армії. Ридз-Смігли схвалив цей план і доручив генералові Кутшебі керівництво операцією.

9 вересня армія "Познань" в районі на південь від Бзури завдала раптового удару по німецьким піхотним дивізіям, що розтяглися в похідних колонах між Лечице й Ловичем, зосередивши основні сили в напрямку Стрикова. Правий фланг наступу прикривала Подільська, а лівий - Великопольська кавалерійська бригада. Завдяки чисельній перевазі, створеній на напрямку основного удару, та фактору раптовості поляки нанесли німецьким частинам 10-ї армії серйозних втрат (більше 1500 убитих і поранених) і відкинули їх на 20 км на південь. При цьому були звільнені міста Лечице та Пятек. Втрат також зазнала 8-а німецька армія, війська якої поспіхом перекидалися на Бзуру.

11 вересня німецьке командування почало перекидати до Бзури основні сили 10-ї і 4-ї армій, підтягувалися резерви групи армій "Південь", була задіяна більша частина авіації 4-го повітряного флоту.

12 вересня генерал Кутшеба одержав повідомлення про відступ військ армії "Лодзь", з якої він планував з'єднатися, до фортеці Модлін і вирішив прориватися через Лович у Скерневецькі ліси і далі до переправ через Віслу біля Сохачева. Тим часом з-під Варшави німці почали висувати 4-у танкову дивізію. Побоюючись виходу німецьких танків в тил, поляки почали відводити війська за Бзуру.

16 вересня, зупинивши польський наступ, частини 10-і німецької армії з'єдналися в районі Влодави із частинами групи армій "Північ", оточивши значне угруповання польських військ.

Після двох днів безперервних боїв (18 - 20 вересня) армії "Познань" і "Помор'я" були повністю розбиті. Більша частина польських офіцерів і солдатів потрапила в полон. З оточення вдалося вирватися тільки окремим підрозділам та групам бійців. У їхньому числі були генерали Кутшеба, Кнолл і Токаржевський, кілька кавалерійських ескадронів з різних кавалерійських бригад, залишки 15-ї і 25-ї піхотних дивізій.


7. Битва за Варшаву

Агитационный плакат к защитникам Варшавы (сентябрь 1939 года)

Польской столице отводилась важная роль в оперативных планах немецкого командования. Варшава была политико-административным и промышленным центром страны, важным транспортным узлом. Из четырех железнодорожных мостов на центральном участке Вислы два двухсторонних были в Варшаве. Их увлечение сильно затрудняло снабжение польских войск и эвакуацию мирного населения из западных районов страны. В Варшаве было сосредоточено большое количество промышленных предприятий.

Приказ об организации обороны Варшавы был отдан военным министром Польши 3 сентября в связи с немецким прорывом в районе Ченстохова. В письменных указаниях командования говорилось, что угроза прорыва немецких танков создает необходимость организовать оборону Варшавы с юга, подготовить оборону мостов и одновременно принять меры к их уничтожению в случае необходимости. На Средней Висле создавалось два участка обороны: северная - от Модлина в Демблина, южная - далее в Сандомира. Оборона Варшавы возглавил бывший главный комендант пограничных войск генерал Валериан Чума. В его распоряжении было пять батальонов с артиллерией.

5 сентября Чума получил приказ "защищать варшавские мосты до прибытия генералов Кутшебы и Бортновская". Гарнизон Варшавы усилили еще шестью батальонами с артиллерией. Однако этих сил едва хватало даже для организации обороны города на запад от Вислы. По приказу Чумы было сформировано еще три пехотных полка для обороны восточных районов города. В тот же день в городе начали формировать добровольческие отряды гражданской обороны, которые в основном занимались возведением баррикад на окраине города. Постепенно польская столица превращалась в изолированный бастион.

Еще с начала войны для прикрытия с воздуха варшавского оборонительного района польское командование назначило авиационную бригаду, которая насчитывала 54 самолета. Однако 6 сентября, в связи с отъездом Рыдз-Смиглы в Брест, бригада была снята с обороны Варшавы и передислоцирована в Брест. Также до Бреста была переброшена часть артиллерии ПВО города.

"Я получил Ваше сообщение о том, что немецкие войска вошли в Варшаву. Пожалуйста, передайте мои поздравления и приветствия правительству Германской Империи. Молотов"

Телефонограмма В. Молотова И. фон Риббентропу
9 сентября 1939 [12]

Бои за Варшаву начались 8 сентября. Около 17 часов 4-я танковая дивизия 10-й немецкой армии своим передовым отрядом ворвалась с юго-востока в город. Силами добровольческих отрядов дальнейшее продвижение немцев в центр Варшавы был остановлен. Еще несколько попыток танковых прорывов 9 - 10 сентября также не имели успеха. Оценив прочность обороны города и сложность ситуации в битве под Бзурой, командующий группой армий "Юг" отказался от дальнейших попыток взять Варшаву с ходу. Для дальнейшей осады 4-я танковая дивизия 10-й армии была 12 сентября изменена 31-й пехотной дивизией.

8 сентября польское главное командование отдало приказ о создании армии "Варшава", во главе которой был поставлен генерал Юлиуш Руммель - в недавнем прошлом командующий армией "Лодзь". По решению главного командования от 10 сентября Варшава становилась особым самостоятельным районом обороны.

В результате продвижения 3-й немецкой армии через Нарев и Буг к югу и выхода ее частей на восточные окраины столицы 14 сентября кольцо окружения вокруг Варшавы замкнулся с востока.

На руинах Варшавы (сентябрь 1939 года)

15 сентября немецкое командование предложило защитникам Варшавы в 12-часовой срок сдать город с возможностью эвакуации гражданского населения, иначе будут применены массированные воздушные бомбардировки [13]. 16 сентября немецкий переговорщик не был принят, что означало отказ от предложения. Однако уже на следующий день, 17 сентября польское командование в Варшаве попыталось инициировать переговоры по эвакуации гражданского населения. Ответ пришел рук Гитлера :

Эвакуация [гражданского населения] отклонить, срок истек. Вести пропаганду по радио, в случае намерения капитулировать сообщить о готовности принять парламентеров. [14]

19 сентября командующий 8-й немецкой армии, на которую возложена задача взять город, отдал приказ о генеральном штурме. С 22 сентября началось усиленное воздушную бомбардировку и массированный артиллерийский обстрел Варшавы. 25 сентября в воздушном налете на Варшаву приняло участие 1150 самолетов Люфтваффе. Всего на польскую столицу было сброшено 5818 тонн бомб [15].

28 сентября командование Варшавского гарнизона, исчерпав все силы и средства, которые можно было использовать для обороны, вынуждено было подписать акт о капитуляции.


8. Агрессия СССР против Польши

Соотношение сил Польши и СССР на начало вторжения
(17 сентября 1939 года) [4]

Польша Польша СССР СССР
Личный состав 370 000 617 588
Артиллерийское оружие и минометы 540 4 959
Танки 70 4 733
Советская танковая колонна пересекает границы Польши (17 сентября 1939 года)

17 сентября 1939 года в два часа ночи Сталин в присутствии Молотова и Ворошилова принял германского посла Шуленбурга и сообщил о том, что Красная Армия приступает к боевым действиям против Польши. В 3-15 утра польскому послу в Москве В. Гжибовскому была вручена нота советского правительства, в котором отмечалось, что

"Польское государство и его правительство фактически перестали существовать. Тем самым прекратили свои действия договора, заключенные между СССР и Польшей. Предоставленная самой себе и оставленная без руководства, Польша превратилась в удобное поле для всяких случайностей и неожиданностей, могущих создать угрозу для СССР. Поэтому , будучи еще нейтральным, советское правительство не может более нейтрально относиться к этим фактам " [16]

Кроме того обращалось внимание на беззащитное положение украинского и белорусского населения.

"Через такое положение советское правительство отдало распоряжение Главному командованию Красной Армии дать приказ войскам перейти границу и взять под свою защиту жизнь и имущество населения Западной Украины и Западной Белоруссии" [16]

В 5-00 17 сентября передовые и диверсионно-штурмовые отряды Красной Армии пересекли советско-польскую границу и разгромили польскую пограничную охрану. Первые часы операции подтвердили данные советской разведки об отсутствии значительных группировок польских войск, что позволило ускорить наступательные действия.

Получив сообщение о переходе Красной Армии польской границы, немецкое командование отдало приказ войскам остановиться на линии Сколе - Львов - Владимир-Волынский - Брест - Белосток.

Пленные Красной Армии польские солдаты

В ночь с 17 на 18 вересня радянські війська взяли Тернопіль, впродовж 18 - 19 вересня - Єзерну, Сокаль, Броди, Бібрку, Рогатин, і 19 вересня підійшли до Львова. Тут Червона Армія зустрілась з частинами Вермахту, які вже упродовж майже тижня блокували в місті 15-ти тисячний польський гарнізон на чолі з генералом В. Лангнером. Внаслідок переговорів між радянським і німецьким командуванням німці відійшли з цього району [17]. Червона Армія здійснила декілька невдалих спроб здобути Львів. 22 сентября 1939 року після переговорів з радянським командуванням львівський гарнізон погодився капітулювати на почесних умовах, які, втім, не було виконано.

Після низки дипломатичних перемовин і відповідного остаточного узгодження демаркаційної лінії, німецькі війська почали передавати СРСР раніше захоплені ними українські та білоруські міста. Так 22 вересня Червоній Армії було передано місто Стрий, 24 вересня - Дрогобич. 22 вересня під час передачі радянській адміністрації білоруського міста Берестя було проведено спільний військовий парад частин Вермахту і Червоної Армії [18].

В подальшому радянські війська вели бойові дії з окремими польськими загонами, які намагалися пробитися до кордонів Румунії та Угорщини. Ці операції Червона Армія також нерідко проводила у взаємодії з частинами Вермахту. Например, 27 - 28 вересня в районі Журавинець радянські війська спільно з німцями оточили і розбили 4-х тисячну кінну групу (5-6 кавалерійських полків) польських військ на чолі з генералом Владиславом Андерсом та Константином Плісовським, яка намагалася перейти кордон з Угорщиною.


9. Бойові дії в Балтійському морі

Ще до оголошення війни німецькі військово-морські сили розпочали активні дії в Балтійському морі : встановили мінні загородження та завчасно зайняли бойові позиції. Починаючи з 25 серпня усі німецькі кораблі перейшли у воєнний стан.

З початком війни німецька авіація завдала ударів по військово-морським базам у Гдині та Хелі. 1 вересня були потоплені навчальний міноносець "Мазур", допоміжне судно "Нурек" і буксир "Ванда". Бомбардуванню піддалася і берегова батарея "Кане".

Дивізіон польських есмінців ВМФ (у складі "Грім", "Блискавка", "Шторм") був спрямований до Великобританії ще до початку війни (план Пекін) і в ході кампанії потрапили туди два підводні човни ("Орел" - після втечі з інтернованих у Таллінні та "Вовк"). Інші великі надводні кораблі ("Wicher" - есмінець і "Грифон" - мінний загороджувач) були потоплені Люфтваффе в перші дні вересня 1939 року, більш дрібні одиниці - тральщики "MEWA", "Терен" брали участь у бойових діях до середини вересня, решта - підводні човни ("Гриф", "Рись", "Wildcat") після вичерпання можливостей боротися були інтерновані в Швеції.

Смотри также Берегова Оборона в Польській кампанії (1939)


10. Завершальні бої

Одним з останніх епізодів війни була оборона нечисленним польським гарнізоном під командуванням капітана 1-го рангу В. Штейнера півострова Хель. Польські позиції піддавалися безперервному обстрілу з моря німецькими кораблями "Шлезвіг-Гольштейн" і "Шлезіен". 29 вересня німецькі частини почали штурм оборонних позицій і вже 2 октября 1939 року гарнізон півострова Хель був змушений скласти зброю.

Останніми припинили опір загони під командуванням генерала Францишека Клееберга. В період з 2 по 5 жовтня його Окрема оперативна група "Полісся" вела бої в районі Коцька з військами Вермахту і склала зброю тільки тоді, коли вичерпалися запаси патронів і медикаментів.

6 октября 1939 року німецьке верховне головнокомандування оголосило про успішне завершення військової операції проти Польщі.


11. Українці в Польській кампанії

Перед Другою світовою війною з великих держав Німеччину вважали найбільш прихильною до української національної ідеї: вона перша визнала незалежність України у 1918 році, вважалась "ворогом № 1" Польщі та СРСР. Розвиток її збройних сил давав надію на військову допомогу у випадку повномасштабної збройної боротьби.

Готуючись до війни з Польщею, політичне та військове керівництво Німеччини було зацікавлене в підтримці антипольських організацій на території цієї держави. В 1938 році Абвер нa чoлi з aдмipaлoм Канарісoм налагодив контакти з Організацією Українських Націоналістів [19]. Напередодні війни члени ОУН залучалися до виконання низки диверсійних актів та підготовки антипольського повстання. З початку бойових дій на боці Вермахту у Східну Малопольщу мав вступити спеціальний український загін - Український Легіон полковника Сушка. У зв'язку з цим планувалося переправляти людей і зброю через Словаччину або ж повітряним шляхом із Східної Пруссії. Усіма збройними діями мав керувати спеціальний український військовий штаб. Передбачалося також створення ударних партизанських груп. Українці розраховували на те, що у повстанні візьме участь 1300 офіцерів і 12 тис. солдатів.

За сприяння Канаріса 15 серпня 1939 року на території Словаччини був сформований перший загін майбутнього Легіону. Він складався приблизно з 200 осіб та отримав кодову назву "Bergbauernhilfe" ( BBH, укр. Допомога гірським селянам ). Однак вже 25 серпня після підписання пакту між СРСР та Німеччиною, у зв'язку зі зміною політичної ситуації можливість введення в дію українців була відхилена. 28 вересня керівник відділу Абвер-II Ервін фон Лахузен наказав не використовувати BBH у військовий час, а вже з початком війни загін було перетворено в робочу службу, а за кілька тижнів взагалі розпущено. [19]

В ніч з 1 на 2 вересня в Польщі відбулися арешти та інтернування осіб, що підозрювалися у приналежності до ОУН або були зв'язані із крайнім націоналізмом. Та від 5 вересня старости, користуючись своїми повноваженнями, почали відпускати осіб, котрі були арештовані без достатніх підстав, і тих, за яких поручилися знані громадяни, в тому числі й українські діячі. Інших було відправлено до більших в'язниць у східній Польщі або до ізоляційного табору "Береза Картузька". Через декілька днів польська влада звільнила майже усіх українських політичних в'язнів : М. Лебедя, М. Климишина, С. Бандеру та інших. После 10 вересня у польських в'язницях та в Березі Картузькій українців не було.

"На всій території на моєму відрізку діють угруповання українських повстанців. Їх ліквідовує поліція і мої підрозділи. Найбільше угруповання перебуває у Миколаєві, в цьому районі бої тривали 15 вересня протягом цілого дня. Скеровую батальйон залізницею до Пісочної для підкріплення підрозділів, які ведуть бої з українцями під Миколаєвом"

З донесення генерала Стефана Дембінського [20]

11 вересня почалося вторгнення військ Вермахту вглиб Східної Малопольщі (через Самбір). В ряді міст Прикарпаття це стало знаком до початку антипольських виступів [21]. В ніч з 12 на 13 вересня почалося повстання у Стрию. Перед світанком місто було захоплене озброєними загонами ОУН (загальною кількістю 500-700 осіб).

Упродовж наступних днів збройні виступи українців відбувались практично у кожному повіті, що знаходився на схід від Бугу. Надходили повідомлення про створення українцями загонів міліції, члени яких носили на рукавах жовто-блакитні пов'язки. Загалом ці виступи не набрали масового характеру, їх легко і швидко придушували польські військові підрозділи і добре організовані загони державної поліції, але вони в цілому зменшували обороноздатність поляків та сприяли просуванню частин Вермахту на схід.

До середини вересня німецьке командування всерйоз розглядало можливість створення незалежної української держави на теренах Західної України [22], але вступ 17 вересня у війну СРСР вніс свої корективи: згідно з домовленостями ця територія ставала частиною СРСР.

Стосовно участі українців в Польській кампанії на боці Польщі, військові історики до сьогоднішнього дня не встановили їх кількість. Відомо лише, що солдати-українці у міжвоєнний період з 1922 по 1938 рік становили значну частину особового складу польського війська. У середньому їх частка становила 11,19% особового складу збройних сил Польщі. На основі цих даних та загальної кількості загиблих під час Польської кампанії професор Торунського університету ім. Миколи Коперніка Вальдемар Резмер припускає, що у вересні-жовтні 1939 року як солдати польського війська загинуло близько 8 тисяч українців та приблизно вдвоє більше було поранених. Після Польської кампанії у німецькому полоні опинилося близько 60 тис. українців. До радянського полону потрапило понад 20 тис. [23]


12. Підсумки Польської кампанії

12.1. Територіальні зміни

Четвертий розподіл Польщі

Польські землі були поділені, в основному, між Німеччиною та Радянським Союзом. Положення нового кордону було закріплено радянсько-німецьким договором про кордон від 28 вересня 1939 року. Новий кордон в основному збігався з " лінією Керзона", що була рекомендована в 1919 році Паризькою мирною конференцією як східний кордон Польщі. Вона розмежовувала області компактного проживання поляків, з одного боку, українців і білорусів, з іншої.

Території на схід від річок Західний Буг і Сян були приєднані до Української РСР і Білоруської РСР. Це збільшило територію СРСР на 196 тис. км 2 (50,4% території Польщі), а населення - на 13 млн.

Німеччина розширила кордони Східної Прусії, перемістивши їх впритул до Варшави. Декретом Гітлера від 8 октября 1939 року Познанське, Поморське, Сілезьке, Лодзинське, частина Келецького та Варшавського воєводств (сумарним населенням близько 9,5 млн.) були проголошені німецькими землями і приєднані до Третього Рейху.

Словаччина повернула Тешинську область, втрачену в 1938 році в результаті Мюнхенської угоди, а також приєднала спірні області, що відійшли до Польщі в 1920 році згідно з Версальським миром.

Литва, яка не приймала участі в бойових діях проти Польщі, отримала Віленській край та згідно з радянсько-німецькими домовленостями відійшла до сфери інтересів СРСР.

Стосовно залишкової польської держави, то німецьке керівництво не виключало її існування і останнє згадування про неї було 6 октября 1939 року під час виступу Гітлера в Рейхстазі. 12 жовтня вона була проголошена "генерал-губернаторством окупованих польських областей" під керуванням німецької влади, а через рік стала називатися " генерал-губернаторством германської імперії". Його столицею став Краків. Самостійна політика Польщі таким чином припинилася.


12.2. Втрати сторін

Більша частина рядових польських військовослужбовців, які опинилися в радянському полоні, була відразу ж звільнена. У таборах НКВС залишилося 125,4 тис. осіб. З них в 1939 - 1941 роках було передано Німеччині 43 054 особи, німці передали СРСР 13 575 осіб. Весной 1940 року органами НКВС були розстріляні 15 131 військовополонений (в основному офіцери польської армії та поліцейські).

Втрати сторін під час Польської кампанії [5]

Третий Рейх Третий Рейх СССР СССР Словакия Словаччина a Польша Польша
Против
Германии
Против
СССР
Всего
Погибшие 10 572 795 18 66 300 3 500 69 800
зниклі безвісти 3 409 59 11 неизвестно неизвестно неизвестно
Поранені 30 322 2 019 46 133 700 20 000 153 700
Взяті в полон - - - 420 000 452 500 872 500

a Незначні втрати словацької армії пояснюються тим, що вона вела бої лише місцевого значення.


12.3. Військові висновки

12.3.1. Вермахт

  • Військові дії Вермахту в Польській кампанії показали зростаючу роль раптового масованого удару заздалегідь створеними угрупованнями військ. При цьому найбільша концентрація сил створювалась на вузьких ділянках фронту.
  • Під час військової операції найкращим чином проявилися величезні оперативно-стратегічні можливості танкових і військово-повітряних сил, зросло значення взаємодії танків і авіації.
  • Змінилися риси наступальних операцій: збільшувалися її глибина і темп, з'явилися умови для маневру в глибині оборони з обходу та оточення супротивника.
  • Масоване використання наступаючою стороною танків і авіації робило необхідністю мати глибоко ешелоновану оборону, здатну витримати удар танкового клина, а також рухливі резерви. Зросло значення протитанкової та протиповітряної оборони.
  • Практика лінійної оборони часів Першої світової війни виявила свою непридатність в нових умовах.
  • Служба тилового забезпечення Вермахту показала повну безпорадність і непідготовленість до такого роду операцій.

12.3.2. РСЧА

  • Невдало діяли служби тилового забезпечення і зв'язку

12.4. Последствия

  • Відносно легка перемога в Польщі дозволила Третьому Рейху перекинути військові сили на захід, спланувати та успішно провести Французьку кампанію.
  • Перерозподіл сфер впливу дозволив СРСР дипломатичним тиском змусити Латвію, Литву та Естонію підписати договори про взаємодопомогу, які в подальшому привели до приєднання Прибалтики до Радянського Союзу.

13. Примечания

  1. а б Докладніше у статті: Дивна війна
  2. Докладніше у статті: Польський похід РСЧА
  3. а б в История второй мировой войны. 1939 - 1945. М.: Воениздат. Том третий. Глава первая. Таблица 1. Состав вооруженных сил Германии и Польши в германо-польской войне. (Рус.)
  4. а б Таблицю складено на основі:
    • Мельтюхов М. И. Упущенный шанс Сталина. Советский Союз и борьба за Европу: 1939-1941 (Документы, факты, суждения). - М.: Вече, 2000. Таблица 7. Численность советских войск на 17 сентября 1939 г.
    • Лебедева Н. С. Четвёртый раздел Польши и катынский расстрел //Другая война. 1939-1945.- М., 1996. - С.249.
  5. а б в г Таблицю складено на основі: Мельтюхов М. И. Упущенный шанс Сталина. Советский Союз и борьба за Европу: 1939-1941 (Документы, факты, суждения). - М.: Вече, 2000. - Таблица 8. Потери сторон в сентябре 1939 г.
  6. The Versailles Treaty June 28, 1919: Part III - www.yale.edu/lawweb/avalon/imt/partiii.htm (Англ.)
  7. Олег Яловенко: Польша неудавшийся союзник Гитлера? - www.polonica.ru/node/138 (Рус.)
  8. Układ o pomocy wzajemnej między Rzecząpospolitą Polską a Zjednoczonym Krlestwem Wielkiej Brytanii i Irlandii Płnocnej - pl.wikisource.org/wiki/Układ_o_pomocy_wzajemnej_między_Polską_a_Wielką_Brytanią_(1939) (пол.)
  9. Очерки истории Министерства иностранных дел России. 1802-2002: В 3 т.Т. 2 - books.google.com.ua/books?id=DAsjOmr7mkkC&pg=PA252&lpg=PA252&dq=По всем проблемам, имеющим отношение к территории от Черного до Балтийского моря, мы могли бы без труда (Рус.)
  10. Договор о ненападении между Германией и Советским Союзом (Рус.)
  11. Але мало хто знає, що перший постріл Другої світової війни був зроблений артилеристами німецького бронепоїзду Panzer Zug № 3, який атакував в ніч на перше вересня 1939 року прикордонну польську залізничну станцію Хойніце. (Дроговоз И. Г. Крепости на колесах: История бронепоездов. - Мн.: Харвест, 2002. - militera.lib.ru/tw/drogovoz1/index.html (Рус.) )
  12. Карпов В.В. Маршал Жуков, его соратники и противники в годы войны и мира. Книга I. // Роман-газета, 1991. - militera.lib.ru/bio/karpov/10.html
  13. Запис в щоденнику Ф. Гальдера від 15 вересня 1939 року: Листівки будуть скинуті сьогодні в другій половині дня між 14-00 і 15-00. Строк - 12 годин. Цивільне населення (невійськовозобов'язані, жінки й діти) - у напрямку на Седлець і Гарволін. Завтра в першій половині дня [буде зроблений] масований наліт об'єднаних сил авіації [на Варшаву].
  14. Цитується згідно з записом у щоденнику Ф. Гальдера від 17 вересня 1939 року.
  15. Для порівняння:
    • всього на Польщу було скинуто 19589 тонн бомб
    • приблизно стільки ж авіабомб як в битві за Варшаву було скинуто на Англію за весь 1941 рік
  16. а б Правда. 18 сентября 1939 г.; Документы внешней политики. Т. 22. Кн. 2. С. 96; ДМИСПО. Т. 7. С. 178.
  17. Запис в щоденнику Ф. Гальдера від 20 вересня 1939 року: Вирішено: Росіяни займуть Львів. Німецькі війська очистять Львів. День ганьби німецького політичного керівництва
  18. Кінохроніка спільного військового параду частин Вермахту і Червоної Армії в Бересті (1939 рік) - www.youtube.com/results?search_query=brest 22 September 1939&aq=f
  19. а б Косик В. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. Вторгнення у Польщу і українське питання.
  20. Polski Czyn Zbrojny w II wojnie światowej. T. I: Wojna obronna Polski 1939, Warszawa, 1979, S. 649.
  21. Докладніше: Петро Мірчук. Нарис історії ОУН. Том 1. - VIII частина: Перед вибухом Другої Світової війни. - lib.oun-upa.org.ua/narys_oun/part_8.html
  22. Запис в щоденнику Ф. Гальдера від 7 вересня 1939 року: Поляки пропонують почати переговори. Ми до них готові на наступних умовах: розрив Польщі з Англією та Францією; залишок Польщі буде збережений; райони від Нарева з Варшавою - Польщі; промисловий район - нам; Краків - Польщі; північна окраїна Бескидів - нам; області [Західної] України - самостійні.
  23. Вальдемар Резмер. Позиція і участь українців у німецько-польській кампанії 1939 p. - www.ji.lviv.ua/n28texts/rezmer.htm

Источники


Литература


код для вставки
Данный текст может содержать ошибки.

скачать

© Надо Знать
написать нам