Надо Знать

добавить знаний



Португалия


Расположение Португалии

План:


Введение

Португалия официально Португальская Республика ( порт. Repblica Portuguesa МФА : [ʁɛpublikɐ puɾtugezɐ] ) - Государство на крайнем юго-западе Европы. Расположена в западной части Пиренейского п-ова, а также на островах Азорских и Мадейра в Атлантическом океане. Граничит с Испанией.

Денежная единица - евро. (К 2002 года - португальский ешкудо).

Экспорт: вино, оливковое масло, смола, сардины, текстиль, керамика, древесные пульпа;

Название страны происходит от наименования римского поселения Портус Кале (Portus Cale) в устье р Дору.


1. География. Природа

Карта Португалии.
Португалия сфотографирована с сателлита.

См.. также: География Португалии, Геология Португалии, Гидрогеология Португалии, Сейсмичность Португалии.

Географическое положение - страна расположена на юго-западе Европы, на Пиренейском полуострове; включает Азорские острова и архипелаг Мадейра в Атлантическом океане. Португалия - самое западное государство Европы. Граничит только с Испанией. На западе и юге омывается Атлантическим океаном.

Рельеф : горы на севере, на юге равнины; реки Дору, Тежу, Сад, Гвадиана;

Острова Мадейра и Азорские - автономные регионы страны. Расстояние от континентальной части страны до Азорских островов - 1500 км, до Мадейры - 650 км. Зависимая заморская территория - Макао в Восточной Азии неподалеку Гонконге, 20 декабря 1999 года официально возвращена Китай, но в течение 50 лет сохранять статус особого региона с собственным правительством, законодательством и экономикой.

Площадь страны - 92 тыс. кв. км, из них 3,4 тыс. кв. км занимают острова.

Столица - Лиссабон (Lisboa) - 2,04 млн. жителей (1992 г.).

Крупные города - Порту, Амадора, Коимбра, Брага, Сетубал, Эвора, Фару.


2. История

В 1139 Португалия стала независимым от Испании королевством. В 15 в. Португалия была ведущей морской державой Европы, а в следующем столетии первой из европейских стран создала огромную империю с заморскими владениями в Южной Америке, Африке, Индии и Ост-Индии. В 1910 в Португалии монархию было сброшено, а 25 апреля 1974 году состоялась Революция гвоздик, когда демократически настроенная военная хунта положила конец диктаторскому режиму Нового государства, существовавшего с 1926 года. Принятая в 1976 году конституция провозгласила Португалию парламентской республикой.

В 1928-68 роках в Португалії була військова диктатура під керівництвом Антоніу де Олівейра Салазара. Її африканські колонії стали незалежними в 1975, у 1976 була прийнята нова конституція, що забезпечувала поворот до громадянського правління. Новая конституция была принята в 1982 году, в ней ущемляются права президента. В 1986 році Маріу Суареш був обраний першим за 60 років цивільним президентом. У тому ж році Португалія приєдналася до Европейского сообщества.

В 1998 році в країні було проведено всесвітню виставку Expo'98 (Лісабон), а у 2004 році - європейську першість з футболу.


3. Политика

Каваку Сілва, президент Португалії на посаді

Португалія - є президентською республікою1910 року). Президент Португальської Республіки обирається загальним голосуванням на 5 років. В январе 2006 року президентом Республіки було обрано Анібала Каваку Сілву (порт. Anibal Cavaco Silva ).

Уряд очолює прем'єр-міністр, який, як правило, є лідером перемігшим на парламентських виборах. Прем'єр-міністр формує склад свого кабінету. С 12 марта 2005 головою уряду є Жузе Сократеш.

Парламент (Асамблея Республіки) обирається за партійними списками на 4 роки і є однопалатним. До складу парламенту входять 230 депутатов. Попередні парламентські вибори відбулися 20 февраля 2005 року, на яких перемогла соціалістична партія, здобувши 45% голосів.

Членство в міжнародних організаціях - Португалія є членом ООН, ВТО, МВФ, ВОЗ, НАТО, ЄС, Організації економічного співробітництва і розвитку.


4. Экономика

Распределение експорту Португалії у країни світу у відсотках для кожної окремо взятої країни в 2006 році порівняно з лідером Іспанією (100% = $11 493 400 000).

Португалія - індустріально-аграрна країна. Основні галузі промисловості: текстильна та легка промисловість, деревообробна та паперова, металургійна, нафтопереробна, хімічна, гірнича, рибна, виноробство. У пром-сті переважають великі підприємства транснаціональних і національних монополій, бл. 2/3 промислового потенціалу зосереджено на Атлантичному узбережжі країни. Розвинута нафтохімічна і гірничодобувна пром-сть. Транспорт: автомобільний, залізничний, морський, повітряний. Однак, за західноєвропейськими стандартами транспортна мережа розвинена недостатньо. Міжнародні аеропорти функціонують в Лісабоні, Порту, Фару, на Азорських о-вах і Мадейрі.

По данным [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, USA 2001]:

  • ВВП - $ 116,3 млрд.
  • Темп зростання ВВП - 3,9%.
  • ВВП на душу населення - $11672.
  • Прямі закордонні інвестиції - $ 1 млрд.
  • Імпорт (енергоносії, сировину для ряду галузей промисловості і продовольство) - $ 41,4 млрд. (г.ч. Іспанія - 24,0%; Німеччина - 14,0%; Франція - 11,2%; Італія - 7,9%; Великобританія - 6,6%).
  • Експорт (текстиль, одяг, взуття, лісоматеріали, включаючи пробку, судна, енергоустаткування, хімічні продукти) - $ 31,6 млрд. (г.ч. Німеччина - 19,0%; Іспанія - 15,%; Франція - 14,4%; Великобританія - 12,1%; Нідерланди - 4,8%).

Смотри также:


5. Административное устройство

2 автономні регіони (regies autnomas): Азорські острови та Архіпелаг Мадейра; 18 адміністративних округів (distritos), які поділяються на райони (concelhos), а ті в свою чергу - на парафії (freguesias).

Райони Лісабона і Порту поділяються на квартали (bairros), квартали - на парафії (freguesias). Крім того, континентальна Португалія поділяється на 11 історичних провінцій.

6. Демографія Португалії

Португалія, в тому числі архіпелаг Азорські острови і Мадейра налічує 10 529 255 мешканців, що являє собою щільність населення в 114 чоловік на квадратний кілометр. Офіційна мова, якою послуговується практично все населення країни - португальська.

  • Вікова структура: 10-14 років - 16.6% (чоловіки 916234 / 839935 жінок), 15-64 років - 66,3% (чоловіки 3468844 / 3538779 жінок), 65 років і старші - 17,1% (чоловіки 744.787 / 1057633)
  • Темпи росту населення - 0,39%%
  • Народжуваність - 10,82 новонароджених на 1000 осіб населення
  • Смертність - 10,43 смертей на 1000 осіб населення
  • Співвідношення статей: при народженні - 1,07 хлопчаки / 1 дівчинка, у віці до 15 років: 1,09 хлопчаки / 1 дівчинка, у віці від 15 років до 64 років: 0,98 чоловіків / 1 жінку, у віці 65 років і старше: 0,7 чоловіків / 1 жінку, сумарний показник - 0,94 чоловіків / 1 жінку
  • Коефіцієнт дитячої смертності - 5,05 смертей на 1000 новонароджених.
  • Очікувана тривалість життя: загальна - 77,53 років, для чоловіків - 74,25 років, для жінок - 81,03 років.
  • Загальний коефіцієнт народжуваності - 1,36 новонароджених припадає на одну жінку
  • Показник міграції - 3,49 мігрантів на 1000 осіб населення.

Після 2000 року португальське населення зростає, але природний приріст населення ( народжуваність мінус смертність) скорочується, корінне населення країни старіє і немає швидкого поновлення поколінь. Крім того, середня тривалість життя зросла у чоловіків і жінок, що зіграло вирішальну роль у процесі старіння населення. А головним джерелом поповнення чисельності населення країни стає, в чергове, міграція, як колишніх мешканців метрополій (особливо, бразилійці), так й з інших країн світу ( особливо, з Східної Європи). Це зростання чисельності населення найбільше відображається, здебільшого, в прибережних районах Сетубалу, Порту, Авейру і Браги та передмістях Лісабона.


6.1. Этнический состав страны

Португалія вважається моноетнічною країною, населеною португальцями. Але водночас, це моноетнічність доволі особлива, оскільки за віки свого існування в силу числених історичних факторів португальському суспільству доводилося поповнювати свою чисельність різними народностями й племенами ( малими та значними групами), здебільшого, асимілюючи їх в своєму етносі. Завдяки своєму територіальному розташуванні ( на Іберійському півострові) на переплетінні континентальних та суспільних процесів таке "поповнення" відбувалося доволі часто й різноманітним чином. Хоча на основі сучасних досліджень доведено, що головні генетичні особливості прадавніх португальців збігаються, за основними позиціями, з населенням сучасної Португалії. Як вважають, етнічні португальці походять від народів пізнього палеоліту, які, можливо, прибули до Піренейського півострова 35,000-40,000 років тому.

Подальшою етнічною складовою ставали постійні міграційні процеси, починаючи від доби енеоліту, бронзового віку і залізного вікудо індо-європеїзації на Піренейському півострові ( в основному кельтська група - "celtizao"). Потім була латинізація, вторгнення німецьких племен, ісламістів мавритан, колонії юдеїв і рабів з Сахари, і всі вони також відобразилися на етнічному становищі в країні, але завдяки суспільній ні аціональній ( згодом назвуть "португальський націоналізм") особливості всі ці впливи були поглинуті-асимільовані. Доволі важко перерахувати всі найбільш історично значущі етнічні групи, що повпливвали на суспільство Португалії, адже то були культури: індоєвропейці прадавні Іберійці і їх нащадки; протокельти і кельти (лузітанці, галісійці, кельти...); були й фінікійці і карфагеняни, римляне, свевы, бури і вестготи, а також вандали і алани; деякі візантійські народи, бербери і араби та сакаліби (слов'янські раби); євреї сефарди. Всі ці племена-народності залишили свій слід португальцям, іноді сильніше, іноді тільки рудиментарно - поодинокими особливостями.

Саме в такому етнічному "котлі" була сформована португальська ідентичність та їх суспільство, на таких особливостях й сформувалася етнічна "моно-складова" Португалії, котра не тільки черпала, але й віддавала. Адже, протягом віків, володіючи обширними колоніями, що в десятки разів перевищували етнічну територію Португалії, доводилося й віддавати значну частину свого етнічного багажу, заради управління тими територіями. Тому єдиною етнічною видозміною вважається зворотня міграція населення колоній до метрополії. Але й надалі, португальське суспільство ( за старими етнічними звичаями) поглинає ці потоки, вважаючи їх й надалі португальцями. Хоча, наприкінці 20 століття, таки вдалося сформувати дві етнічні складові в Португалії, які визначаються - португальці від 90% до 95% і мігранти від 5% до 10% (бразильці, українці, кабовердці, ангольці...).


6.2. Мови в країні

Португальська мова є офіційною мовою Португалії і відноситься до романської мовної гілки, адже вона виникла на території Галісії в Іспанії і на Північночі Португалії, й вважається, морфологічно, галісійсько-португальським мовним підтипом романських мовних груп. Ще більше 2000 років тому мешканці тутешніх країв асимілювали та взяли до вжитку латинську мову, як основну для народів, що були під впливом Великої Римської імперії. В силу багатьох історичних та етнічних чинників на Іберійському півострові місцевим народам вдалося привнести до "латиниці" свої числені мовні особливості, тим самим сотворивши свої мовні ознаки. А в епоху Великих відкриттів, португальцям вдалося поширити свій вплив на числені народи та території світу, й тим самим поширити вплив своєї мови. У результаті чого, в даний час, португальська мова є також офіційною у Бразилії, Анголі, Мозамбіку, Кабо-Верде, Сан-Томе і Принсипі, Гвінеї-Бісау і Східному Тиморі та Макао. Звичайно, в цих країнах вживається не академічна португальська мова, адже вона також зазнала певного національно-мовного забарвлення тих територій.

Карта португальських діалектних груп

Хоча вважається, що Португалія є мономовна країна, але в самій країні виокремлюють декілька мовних діалектів, якими послуговуються португальці в повсякденному вжитку ( в основному вони прив'язані до історичнио-територіальних меж в самій країні).

Діалекти центру та півдня країни:

  • 1 - Loudspeaker.svg Aoriano ( Aoriano) - Діалект на Азорських островах.
  • 2 - Loudspeaker.svg Alentejano ( Alentejano) - Alentejo Alentejano - Діалект районів Алентежу.
  • 3 - Loudspeaker.svg Algarvio ( Algarvio - Algarve) - Є перш за все малою діалектною групою в західній частині в районі Альварґе.
  • 5 - Loudspeaker.svg Baixo-Beiro; Alto-Alentejano ( Baixo-Beiro; Alto-Alentejano) - Центрально Португальський діалект ( базовий для португальської мови).
  • 6 - Loudspeaker.svg Beiro ( Beiro) - Діалект центральної Португалії районів Бейрау.
  • 7 - Loudspeaker.svg Estremenho ( Estremenho) - Діалект регіону Куімбри і Лісабона.
  • 8 - Loudspeaker.svg Madeirense ( Madeirense) - Діалект Мадейри.

Діалекти Півночі країни:

  • 4 - Loudspeaker.svg Alto-Minhoto ( Alto-Minhoto) - Діалект на півночі Браги.
  • 9 - Loudspeaker.svg Nortenho ( Nortenho) - Діалект регіони Браги і Порту.
  • 10 - Loudspeaker.svg Transmontano ( Transmontano) - Діалект Траншмонтану в регіоні Траз-уш-Монтеш

Окремішньо від португальської мови стоїть Мірандська мова, яка, по великому рахунку, є мовним діалектом леонісійської мовної групи (в Іспанії). Ця мова також визнається в якості регіональної мови в деяких муніципалітетах на північному сході Португалії, хоча офіційні цифри щодо її носіїв коливаються в межах 5000 осіб (тоді як неофіційно вважається що це більше 12 тисяч) що мешкають в регіоні Міранда-ду-Дору.

Оскільки в Португалії проходили числені іміграційні процеси, тому в країні є місця компактного проживання національних меншин, котрі з часом формують свої суспільно-общинні групи та культурно-мовні заклади, де послуговуються по-між собою мовами своїх народів. Таким чином в Португалії, нарівні з португальськими діалектами Бразілійським та кабо-вердським, появилися носії словянської мовної групи (зокрема, української мови). Також суттєвий вплив існує іспанської мови (як мови сусіднього народу), а також англійської мови ( мова бізнесу та академічних кіл).


6.3. Религия в стране

Португалія є світською державою - "secular state" ( хоча ще до середини 19 століття так не вважалося). Церква і держава офіційно розділені від часу португальської Першої республіки (1910-26), а потім знову підтверджено це в Конституції Португалії 1976 року. Окрім Конституції, існують ще два найбільш важливих документи, що стосуються релігійної свободи - Закон про свободу віросповідання 2001 року та "Concordata" від 1940 року ( з поправками 1971 року) між Португалією та Святым Престолом.

Загалом, португальське суспільство є римо-католицьке - 84,5% населення, а 2,2% є послідовниками інших християнських конфесій. В країні є невеликі громади протестантів, моронів, мусульман, індуїстів, сикхів, православних, бахаїстів, буддистів та гебреїв. Загалом цифри прихильників різних віровчень становлять ( в душках неофіційні дані):

  • Католики - 84,53% (92,93%)
  • Православні - 0,20% (0,22%)
  • Протестанти - 0,56% (0,61%)
  • Інші християнські релігії - 1,41% (1,55%)
  • Юдеї - 0,02% (0,02%)
  • Мусульмани - 0,14% (0,15%)
  • Інші не християнські релігії - 0,16% (0,18%)
  • Атеїсти - 3,84% (4,33%)

В Португалии есть военный ординариата и 17 епархий, причем сгруппированы они в три церковных провинций под председательством патриархата в Лиссабоне и патриархата в Браге и Эвора, которые занимаются 7353548 католиками страны. Несмотря на снижение религиозности у младшего и городского населения, католическая религия, как и раньше знаковое для португальцев, укоринившись в их традиций и и культуре. Большинство жителей страны и дальше декларируют приверженность своим традициям и обычаям, а потому и своей церкви, а эта преданность выражается, помимо бытовых моментов (наименованием своих детей в честь святых), ежедневных молитв к святочной ходы, фестивалей и паломничества. Они почитают своего святого "Санто-Антонио-де-Lisboa", в простонароди Св. Антония Лиссабонского, а с 1917 года по всей стране распространился культ Божией Матери в Фатиме.

Вообще все религиозные вопросы в стране регламентируются на основе "Concordata" между Португалией и Святым Престолом и "Законом о свободе вероисповедания", который устанавливает принципы, индивидуальных и коллективных прав, статуса церквей и религиозных общин страны и деяния "Комиссии по свободе вероисповедания", форм сотрудничества между государством и религиозных общин, а также предостережения относительно внедрения Закона со стороны католической церкви (считается то есть определенный протекционизм для римско-католической церкви). Особенностью португальского общества является наличие в учреждениях начальных и средних государственных школ, дисциплин римско-католического религиозного и нравственного воспитания детей, которые являются обязательными во всей стране. Зарегистрированные религиозные общины могут просить разрешение на преподавание этого курса в соответствии со своими традициями, но для этого требуется минимальное количество слушателей, тогда как для католической церкви это требование не возникает.


6.4. Урбанизация и современные миграционные процессы в стране

7. Культура

Официальный язык - португальский и мирандес.

8. Спорт

В Португалии кроме футболу, много других профессиональных или полупрофессиональных спортовця, организованные в спортивные клубы или индивидуально, каждый сезон проводят спортивные соревнования по таким видам, как: баскетбол, плавание, легкая атлетика, теннис, художественная гимнастика, мини-футбол, хоккей на траве, гандбол, волейбол и регби и других, менее популярных видов спорта. Страна расположена в середноземноморський климатической зоне и имеет совершенную спортивную и транспортную инфраструктуры, поэтому довольно часто принимает на своей территории различные мировые и Европейские спортивные соревнования. Из национальных видов спорта, которые присущи именно португальцам, осталось их оригинальное боевое искусство - Жогу ду Пау (Jogo do Pau), в котором бойцы используют палки, чтобы справиться с одним или несколькими противниками и которое культувуеться в основном на севере страны.


8.1. Виды спорта

Футбол (соккер) является наиболее популярным видом спорта в стране. В стране проводятся многочисленные футбольные соревнования, начиная от местных любительских до мировых футбольных форумов. В мире футбола известны португальцы - легендарный Еузебиу и поздняя плеяда футболистов во главе с Луиш Фигу и Кріштіану Роналду, та футбольні тренери-менеджери Жузе Моурінью і Мануел Жузе серед найбільш відомих. Национальная Збірна Португалії з футболу переможець молодіжного чемпіонату світу та молодіжного чемпіонату Європи. Головна команда країни "Seleo Nacional" здобувала друге місце на Євро-2004 ( що проходив у Португалії), бронзові медалі в 1966 році на Кубку світу з футболу, та досягла четвертого місця на ЧС-2006.

" Бенфіка (Лісабон)", " Порту (Потру)" і " Спортінг (Лісабон)" це найбільші та найпопулярніші спортивні клуби в країні, як в плані здобутих трофеїв, так і кількості своїх прихильників; їх ще часто називають називають "великою трійкою" ( "os trs grandes"). Вони разом здобули 12 різних кубків-трофеїв у Європейських клубних турнірах, ще більше разів були учасниками багатьох фіналів цих змагань. Окрім футболу, ця велика португальська клубна "трійка грандів" культивує й інші види спорту - баскетбол, міні-футбол, гандбол та волейбол.

Португалія відома світу ще двома ігровими видами спорту. Збірна Португалії з хокею на траві одна з найуспішніших хокейних команд світу, яка завоювала 15 світових титулів і 20 європейських. Найуспішніші португальські хокейні клуби в історії європейських чемпіонатів Порту (Порту), Бенфіка (Лісабон) і "quei de Barcelos" також здобували числені трофеї на Європейських та міжнародних турнірах. Натомість, хокей на льоду лише починає культивуватися в країні. А Збірна Португалії з регбі успішно пройшла кваліфікацію та стартувала в Кубку світу з регбі 2007. Тоді як португальська команда з регбі-сім стала однією з найсильніших команд в Європі, здобувши статус чемпіонів Європи ( кілька разів). Португальські збірні команди з водного поло та гандболу також почали здобувати помітних успіхів на світовій арені. Португальські команди та гравці в пляжний футбол та пляжний волейбол перебувають на вершинах світових рейтингів.

Легкая атлетика является доминирующим индивидуальным видом спорта в Португалии, подтверждающие многочисленные золотые, серебряные и бронзовые медали чемпионатов Европы, мира и Олимпийских игр. В стране также заметен прогресс и в других видах спорта, в частности: фехтовании, дзюдо, кайтсерфингу, гребле, парусном спорте, серфинга, стрельбе, триатлону, виндсерфинга, борьбе, гольфе.

Велоспорт : велогонки "Уолта Португалия" является определяющей и популярной спортивным событием в стране, тут же базируются несколько профессиональных вело-команд - "СК Бенфика Лиссабон" (Sport Lisboa e Benfica), "СК Боавишта" (Boavista), "Клуб де Циклисмо где Тавира "(Clube de Ciclismo de Tavira) и" Униао Циклиста да Майя "(Unio Ciclista da Maia). В автоспорте, Португалия известна своим "Ралли Португалии", и двумя автодроме "Есторил" (Estoril) и "Альгарве Циркутс" (Algarve Circuits) на которых проводились Гран-при скоростных автогонок. А Тьягу Монтейро (Tiago Monteiro) является успешным португальским автогонщиком, имеющий на своем счету победы на "Чемп Кар Ворлд" (Champ Car World) серии в США, Формуле 1 в 2005 и 2006 годах, и на Мировом чемпионате по туринг (World Touring Car Championship). Не менее популярны в стране скачки, поскольку в стране существует широкая сеть конных клубов, ипподромив и проводятся многочисленные конные соревнования и турниры.


8.2. Главные спортивные соревнования страны

Основные профессиональные спортивные лиги и чемпионаты страны:

  • Чемпионат Португалии по футболу (Portuguese Football Championship)
  • Кубок Португалии по футболу (Cup of Portugal in football)
  • Лига де Гонра (футбол) (Liga de Honra) - вторая футбольная по значимости.
  • Португальский 2 дивизиона по футболу (Second Division) - третья футбольная по значимости.
  • Чемпионат Португалии по фут-залу (и дивизион) (Portuguese Futsal First Division in futsal)
  • Португальский баскетбольной лига (Portuguese Basketball League)
  • Чемпионат Португалии по хоккею на траве (Portuguese Rink Hockey Championship)
  • Португальский гандбольная лига (Portuguese Handball League)
  • Национальный чемпионат Гонра / Супер Бок (Campeonato Nacional Honra / Super Bock)
  • Португальский волейбольная лига А1 (Portuguese Volleyball League A1)
  • Португальский лига пляжного футбола (Portuguese Beach Soccer League)
  • Вольта Португал (Volta a Portugal)
  • Ралли Португалии (Rally of Portugal)

8.3. Португалия на Олимпиадах

Games Золото Серебро Бронза Всего
Легкая атлетика 4 2 4 10
Парусный спорт 0 2 2 4
Велоспорт 0 1 0 1
Стрельба 0 1 0 1
Триатлон 0 1 0 1
Конный спорт 0 0 3 3
Фехтование 0 0 1 1
Дзюдо 0 0 1 1
Всего 4 7 11 22

Участие Португалии на Олимпийских играх начались после создания Португальского национального олимпийского комитета (Portuguese national Olympic Committee) в 1909 году, и его признание со стороны Международного олимпийского комитета (МОК). Три года спустя, португальцы впервые аявилися на Летние Олимпийские игры 1912, который произошли в Стокгольме. С тех пор, Португалия участвовала в каждого последующего олимпиаде, что составляет 22 олимпийских цикла. По состоянию на 2010 год Португалия имеет в своем активе двадцать второй олимпийские медали - четыре золотых, семь серебряных и одиннадцать бронзовых.

Зато на Зимние Олимпийские игры португальцы заявились в 1924 году, но лишь через 28 лет на зимних Олимпийских играх 1952 в Осло они начали свою спортивную зимнюю эпопею, наконец, она так и не увенчалась успехом и завоеванием медалей. А вот спортсменам паралимпийцам удалось завоевывать многочисленные трофеи на мировых форумах и медали на Параолимпийских играх.

Самые олимпийские атлеты Португалии: золотые медалисты - марафонцы Карлос Лопес (Carlos Lopes), Роза Мота (Rosa Mota), стайерка Фернанда Рибейро (Fernanda Ribeiro), прыгун в длину Нельсон Эвора (Nelson vora). Другие известные медалисты-олимпийцы - Нуно Дельгадо (Nuno Delgado), Фрэнсис Обикелу (Francis Obikwelu) Ванесса Фернандеш (Vanessa Fernandes), Руи Силва (Rui Silva).


9. Другое

Система мер и весов - метрическая (метры и килограммы).

Национальный праздник - 10 июня - День Португалии ( 1580 г.)

Национальный флаг - две вертикальные полосы: зеленого (со стороны крепления на 2/5 ширины) и красного (3/5 ширины) цвета с изображением герба Португалии, расположен на разделительной линии.

Герб - серебряный щит, на котором крестом размещены пять голубых щитов с пятью серебряными пулями в каждом, обрамленный красной полосой с семью золотыми трехбашенный замками. Щит увенчан короной, по бокам - оливковое и дубовая зеленые ветки, первьязани пурпурной лентой.


9.1. Украинский в Португалии

Португалия очень хорошо относится к Украине. В стране очень много рабочих-украинский, которые усердно работают и быстро изучают язык. В Португалии действуют украинские школы, в частности школы "Родина" и "Дивный" (созданы Назаренко Олесей), культурные организации, украинские церкви. Принимаются законы для легализации и признания украинских дипломов.

Украинская Греко-Католическая Церковь в Лиссабоне

22 февраля 2001 по просьбе Патриарха Лиссабона приехал первый украинский священник василианин о. Иосафат Андрей Коваль, ЧСВВ. 27 сентября 2001 приехал о. Нафанаил Герасим, ЧСВВ, а 28 сентября о. Виталий Климчук, ЧСВВ. Позже в 2002 году приехал о. Бонифатий Залуцкий, ЧСВВ, 12 февраля 2005 года прибыл о. Давид Колеша, ЧСВВ и 17 марта о. Марио Завирский, ЧСВВ. В течение этого времени, как видим, изменилось несколько священников, ибо одни уезжали, а на их место приезжали другие. В Лиссабоне все было два священника - один был для Лиссабона, а другой Координатором для душпастырства по всей Португалии. 21 июня 2007 в Лиссабон приезжают в. Иоанн Дмитрий Лубив, ЧСВВ и о. Сильвио Литвинчук, ЧСВВ. Оба отцы приехали на помощь о. Марио на лето. После каникул в. Сильвио возвращается в Рим, а о. Иоанн остается в Лиссабоне для Украинской. С июня по октябрь 2008 года помогает о. Герман Василий Ничак, ЧСВВ. В настоящее время о. Иоанн Дмитрий Лубив, ЧСВВ выполняют поручень ему служение в Лиссабоне и Синтре. Как также о. Иоанн является назначен помощником пасторального координатора. 21 июля 2009 в помощь приехал о. Николай Марьян Ярема, ЧСВВ и в наше время [ Когда? ] выполняет пастырское служение в Калдаш да Раина, Аленкер и Кашкайш.

УГКЦ Рождества Пресвятой Богородицы

Украинская церковная община в Патриархате Лиссабона (патриарх-Кардинал Жозе да Круж Поликарпу, в наше время [ Когда? ] - Президент Португальской Епископской Конференции) начала формироваться при Церкви св. Юрия 25 марта 2001. Сначала все богослужения проходили в ней, а 13 января 2002 перешли к Церкви Рождества Пресвятой Богородицы, где служат и теперь [ Когда? ] . В 2008 году создан веб-сайт www.osbmpa.at.ua

Академический хор духовной музыки "Дыхание Вечности"

Начал свою деятельность в 2009 году при церкви Рождества Пресвятой Богородицы г. Лиссабона. Учредителем является иеромонах Василианского Чина, настоятель храма о. Иоанн Лубив. Регент - Оксана Киба. Хористы - верующие люди из разных областей Украины. За короткое время своего существования в репертуаре звучат литургические произведения украинских классиков: М. Вербицкого, А. Гнатишина, К. Стеценко, М. Леонтовича, А. Кошица, Д. Бортнянского, В. Старорусского, Д. Сичинского, А. Архангельского, С . Людкевича и др..

Кроме литургических произведений видное место занимают песни в Иисуса Христа, Пресвятой Богородицы и Святых. Хористы принимают активное участие в концертах религиозного и национального характера и в проведении праздников с португальцами. Также время от времени выезжаем по всей Португалии. В апреле 2010 года в Лиссабоне хор величал Бога в Архиерейской Божественной Литургии, которую возглавил Владыка Иосиф Милян, ответственный за украинскую греко-католиков, где нет церковной структуры. Как также в этот же день, 11 апреля 2010 года хор получил название Дыхание вечности. Владыка Иосиф благословил и пожелал в дальнейшем лелеять традицию церковного пения. Цель, которую мы поставили - возродить в украинской диаспоре в Португалии традиционный многоголосый акапельное пение церковной музыки, которым славится Украина, добиться высокого уровня исполнительского мастерства духовного пения.

Театральная студия теотокос

В 2008 году при церкви формируется театральная студия. Ее учредителями являются о. Иоанн Лубив, ЧСВВ, Оксана Болюх, Ирина Петров и другие. Самый молодой среди талантов студии - Ростислав Грунт. За это время удалось поставить спектакли: "Вечный источник" и "Надежда", представления к праздникам Николая и Иосафата. Приглашаем в студию как детей так и взрослых. Руководителем студии является Оксана Болюх.

Украинских Писанка

Журнал выходил раз в месяц. Его редактором был о. Иосафат Коваль, ЧСВВ. В ближайшем времени представим данные о журнал.

Голос Церкви Владимирова Крещения

26 июля 2009 начинает выходить еженедельный вестник прихода, который становится духовной пищей. Над его выпуском работают отцы василианской обители города Лиссабон: о. Иоанн и о. Николай. Тираж 200 экземпляров.

Апостольство молитвы (АМ)

25 ноября 2009 при церкви начинает действовать Общество Апостольство молитвы, набожная союз сердец, соединенных с сердцем Иисуса, чтобы извиниться Бога презрения, просить о милости и постичь спасение душ. В наше время [ Когда? ] 31 человек являются членами двух сообществ: святого Василия Великого и святого Иосафата. Ревнителька сообщества святого Иосафата является Ольга Грунт, родом из Львова, а ревнителькою сообщества святого Василия Великого - Екатерина Гопанюк, родом из Тернополя. К Апостольства призваны все верные через Крещение и Миропомазание. Принадлежа к нему, все его члены участвуют в спасительной миссии Церкви. Задачей каждого есть ежедневно отказывать молитву пожертвования и сочетание с евхаристической жертвой и размышлять над одним таинством с четки. Стараться часто участвовать в святых Таинствах: Исповеди и Евхаристии. Каждый месяц проходят встречи. Все члены призваны учить христиан, чтобы они принимали Евхаристию, которая дает силу жить полной жизнью в служении ближним, как члены распятого Христа и Его пролитой крови (Лк 22,20). Историческая справка: АМ возникло в 1844 г. во Франции. Сегодня его ячейки распространились на весь мир (40 млн. членов). В Украину АМ пришло в 1886 г. Его ввели оо. Василиане, чин которых в то время возродился благодаря оо. Иезуитам и так поднимали религиозно заброшенный народ. Первый кружок АМ возник при церкви св. Онуфрия и, несмотря на противостояние традиционалистов, быстро обнаружил свою плодотворность.

Священное Писание

При церкви действует библейский кружок чтения Священного Писания. Собираемся в субботу в 20:00 и в праздничные дни (свободные от труда).

Школа Евангелизации Святого Андрея

Школу Евангелизации св. апостола Андрея в 1980 году основали Хосе Прадо Флорес (Jos H. Prado Flores) и Билл Финк (Bill Finke) в Мексике и о. Емилиян Тардиф (p. EmilianoTardif) в Доминиканской Республике. Эта Школа имеет апробацию кардинала Хуана Сандоваль Инигуеца (Juan Sandoval Iiguez), Архиепископа Гвадалахары (Мексика) и мексиканского епископата. Сегодня на пяти континентах в 60-ти странах действуют уже 2000 школ евангелизации св. апостола Андрея. Программа этой школы теоретически практическая: они пытаются не только евангелизировать, но также приготавливать местные группы, которые смогут проводить курсы их программы. Разработана и совершенствуемых течение 29-ти лет методология школы не является традиционно дидактической, а скорее интерактивной, т.е. предполагает активное участие в курсе самих участников. Общая программа обучения ШЕСА: делится на 3 этапа по 7 курсов каждый 1-й этап - христианскую жизнь, 2-й этап - научиться евангелизировать, 3-й этап - формирование евангелизаторив. Ответственный за местную школу о. Иоанн Лубив, ЧСВВ Группа служения: Иванна Петрив-Стасив, Ольга Петров-Феррейра, Ростислав Пащак, Оксана Болюх, Ирина Петров, Светлана Кузив, Михаил Стойко, Михаил Дорогой, Оксана Милая, Тарас Грунт, Ольга Грунт, Мария Дец, Татьяна Поддубняк.


См.. также


Данный текст может содержать ошибки.

скачать

© Надо Знать
написать нам