Надо Знать

добавить знаний



Современный украинский язык



План:


Введение

Современный украинский язык


1. Формирование

1.1. Первое печатное произведение

"Энеида" И. П. Котляревского ( 1798, 3 части; 1842 - полное посмертное издание) стала первым крупным произведением общенационального значения новой украинской литературы, написанным народным языком. Взяв за основу сюжет одноименной поэмы Вергилия, Котляревский в традициях старинного украинского бурлеска создал свое оригинальное художественное произведение. В поэме автор воссоздал разные стороны жизни украинского общества во второй половине 18 века. Национальная окраска и сочувствие к судьбе простого народа обусловили большой успех ?Энеиды? среди современников.

"Энеида малороссийском языке перелицованная. Чч. I, II, III, с приложением значений малороссийских слов как тех, которые содержатся в ней, так и весьма многих других."
Фонологические процессы в украинском языке, начиная от кон. XVIII - нач. XIX в. [1]
  • новые звукозмины не фиксируются,
  • потеря производительности чередование [е], [о] с [i] (новые слова не имеют такого дежурства),
  • закрепление одного из альтернантив в дежурствах [u] / [w] и [и] / [j] по определенным лексемами,
  • потеря оппозиции по твердости / мягкости перед [и] и оппозиции [ɪ] / [и] в начале слова,
  • сокращение употребления звонкого мьякопиднебинного прорывного [g], замена его звонким гортанным фрикативный [ɦ], что характерно для многих вещателей,
  • мощное влияние русского языка: постепенно исчезают те черты украинского языка, которые являются присущие русскому языку (например, распространение [v] на месте [w] в позиции перед гласным).

Произведения, написанные украинским народным языком, существовали и распространялись в Украине еще к "Энеиде" И. Котляревского, в начале XVIII в. Эти тексты были преимущественно светского содержания: о любви (счастливая и несчастная), о бытовых проблемах, о житейских отношениях. Такие преимущественно анонимные стихи своим стилем, языком и поэтикой часто напоминают украинские народные песни (например, "Пѣснь в свѣтѣ" закарпатца А. Падальського [2], "Вот нещасной долѣ" и др..). Есть также значительное количество авторских и безымянных бурлескных стихов и диалогов (рождественские и пасхальные стихи), интермедии и интерлюдии, сатирические стихи и рассказы, написанные украинским народным языком [3].

"Пѣснь в свѣтѣ" ("Песнь о мире", "А кто на свете без доли родится"), Александр Падальський, к 1737
CarpathianRutheniaCoA.svg Впервые опубликовано в изд.: Мирон (И. Франко), "Песнь о мире". - "Киевская старина", 1889, т. XXIV, с. 742 - 744 [4] [5]

Изложение современной орфографией

А кто на свете без доли родится,
Поэтому мир тщетно, как круг прекращается.
Летом бесполезно текут, как быстрые реки,
Время молодые, как с дождя потоки.
Все то тщетно минает.

Лучше бы ся было нигде не рожать,
Нижлы скудном на сем свете жить,
Альбо, вродившися, скоро в земле гнить,
Чтобы Бездольного на свете не жить.
Пусть сожалению не будет.


1.2. Первая грамматика

"Грамматика малороссийского наречия" А. Павловского - первая грамматика современного украинского языка, 1818 г.
Страницы 6 и 7 "Грамматики малороссийского наречия" А. Павловского - словарь.

А. Павловский, автор первой печатной грамматики живого народного украинского языка, написанной 1805 г., но выданной 1818 г. в Ст.-Петербурге под названием "Грамматика малороссийского наречия" ( рус. Грамматика малороссийскаго наречие ), А также важного для ее понимания "Приложении к Грамматики малороссийского наречия" ( рус. Прибавления къ ГрамматикѢ малороссийскаго наречие ) ( 1822 г.), является одним из первых языковедов, заложивших научную основу для осознания украинского языка как самостоятельной и равноправной среди других славянских языков [6]. В украинском языкознании ей предшествовали грамматики учащихся Львовской братской школы ( 1591 г.), Лаврентия Зизания ( 1596 г.), М. Смотрицкого ( 1619 г.), И. Ужевича ( 1643 г.), но все они в традициях тогдашней филологии объясняли церковнославянский язык предпочтительнее по сравнению с каноническими латинским и греческим. Только написана на латинском языке "Грамматыка словенская" И. Ужевича охарактеризовала грамматический строй староукраинской книжного языка (у И. Ужевича "народный язык", лат. lingua popularis ). Однако учитывая назначение, объем, содержание и структуру именно труд О. Павловского считается первой научной грамматикой украинского языка, потому что в ней системно анализируется фонетическая, грамматическая и частично лексическая и фразеологическая строение народного украинского языка, на базе которой уже тогда активно развивалась литературная форма языка.

В "Грамматике" А. Павловский, среди прочего, утверждает, что "малороссийское наречие" является таким, "которое есть практически настоящим языком" ( рус. которое составляетъ почти настоящий языкъ ). Книга содержит объективные и достаточно смелые для того времени определение национально-языковых реалий. Такие взгляды не понравились властям и официальным учреждениям Российской империи, в частности ее Академии Наук: как следствие, направлена ​​А. Павловским еще 11 марта 1805 г. грамматика с сопроводительным письмом к Российской Академии Наук хотя и была рассмотрена без особых критических замечаний по существу, но рекомендации в печать так и не получила. Работа была опубликована лишь 1818 г. в частной типографии В. Плавильщикова.

Сама "Грамматика малороссийского наречия" является относительно небольшой по объему книге - всего более 120 страниц. Она включает введение, что называется "Вместо предисловия" ( рус. "Вместо предисловия" ), Первую часть "О буквы и о словообразование" ( рус. "О буквахъ и в произведениы словъ" ), Посвященное вопросам фонетики и морфологии украинского языка, вторую часть "О творчестве и стихосложение малороссийское" ( рус. "О Сочинения и в стихотворстве малороссийскомъ" ), В которой подается краткий словарь с употребляемыми словами, естественной терминологии, христианскими именами, фразеологизмами и поговорками, а также определяются вопросы синтаксиса и приводятся выдержки из разговорной речи и фольклора, обобщения, помещенные под названием "Общие замечания" ( рус. "Общий замечания" ). Ее фактический материал и жизненный опыт автора свидетельствуют, что грамматика написана на базе юго-восточных говоров тогдашней Киевщины.

А. Павловский убедительно подтверждает отделенность "малороссийского наречия" от русского языка общеукраинскими фонетическими, грамматическими и лексическими признаками и единицами. Среди них указываются:

  • характерные для украинского языка чередование согласных, возникших еще в праславянский сутки в результате так называемой второй палатализации (смягчения) заднеязычных: рука - руке, нога - ноге, Заверуха - заверуси;
  • звук "и" на месте "о" в новозакритих складах, в том числе и в названии Бигъ, развившаяся из староукраинского Богъ;
  • упоминавшиеся формы дательного падежа на -ови/еви вроде господину, лошади, которые в современном украинском литературном языке стали для соответствующих существительных мужского рода основной нормой;
  • сохранен в украинском языке праславянский по происхождению звательный падеж, который в грамматике О. Павловского называется "звательным" и подается после винительного: грубо, господин, господа, глупое или дурак и др.;
  • использования специфически украинских суффикса-енко для создания патронимийних названий людей и фамилий с первоначальным значением недорослости вроде Грыценко, Хведоренко, Оноприенко, Карпенко, Павленко;
  • соответствующий состав характерных для украинского языка собственных имен людей и их неофициальных форм: Горпына, Горпыночка - Агриппина; Грыцько, Грыцыкъ, Грыць - Григорий, Дмытро, Дмытрыкъ, Дмытрусь - Дмитрий и др..;
  • большая прослойка специфически украинских лексем и фразеологизмов: мука, юг, филин, "бисыка пускать", "куры строить", "баба зъ телеги, кобыл легче" и др..;
  • преимущественное использование на месте распространенных в русском языке причастий сообщений с местоимений и глагольных форм: Подай, панычу, мыни ту свечу на столе стоит;
  • специфичные по фонетическими, лексико-грамматическими и стилистическими признаками отрывки украинского разговорных текстов и народного творчества и др..
Латиномовна "Grammatica slavo-ruthena" ( укр. "Грамматика славяно-русская" ) Закарпатца М. Лучкая, 1830 г. Переиздана в Киеве на украинском языке 1989 г.

Следующие грамматики украинского языка в Восточной Украины появляются лишь после революции 1905 г., хотя в Западной Украины, которая была в это время под властью Австро-Венгрии, вышли в свет украинская грамматики И. Могильницкого ( 1822 - 1824 г.г.), М. Лучкая ( 1830 г.), И. Левицкого ( 1834 г.), И. Лозинского ( 1846 г.), Т. Глинского ( 1845 г.), Я. Головацкий ( 1849 г.), П. Дячана ( 1865 г.), С. Смаль-Стоцкого и Т. Гартнера ( 1893 г.) и др..


1.3. Первый современный учебник

"Граматка" П. Кулиша, Санкт-Петербург, конец 1857 г. - первый учебник современного украинского языка.
"Украинская азбука" ("Украıнска аб?тка") М. Гаццука (М. А. Гатцук), Москва, 1860 г. - один из первых украинских букварей.
"Букварь южнорусский" ( укр. "Южнорусская азбука" ) - Читанка, заключено Т. Шевченко для изучения письменного украинского языка взрослыми лицами, 1861 г.
"Черная рада" - первый украиноязычный исторический роман П. Кулиша, первое издание 1846 г. (На рисунке издания 2006 г.)

"Граматка" П. Кулиша, напечатанная в 1857 г., является одним из первых учебников современного украинского языка [7].

К середине ХIХ века в той части Украины, которая находилась в Российской империи, не было ни одной школы, где обучение велось бы на украинском языке. В 40-60-х годах ХIХ века в Украине началось национально-культурное возрождение, одним из проявлений которого стало открытие украинских воскресных (негосударственных) школ для обучения грамоте детей и взрослых, которые не посещали государственных (русских) школ. Такие воскресные школы начали появляться в Украине 1859 года по инициативе самих украинских. В 1859 - 1860 годах уже было 68 воскресных школ. Преподавателями школы были члены украинской общины - студенты, учителя гимназий и т.п.. В воскресных школах обучение проводилось в выходные, изучали три основных предмета: закон божий, грамоту, рисунок. Обучение во многих таких школах велось на украинском языке, поэтому возникла потребность в украинских учебниках.

"Граматка" П. Кулиша стала первым букварем, по которому украинские могли учиться на родном языке. Следуя примеру П. Кулиша, к созданию украиноязычных букварей и арифметик для воскресных школ в начале 60-х годов ХIХ в. приступили Т. Шевченко, М. Максимович, К. Шейковський, И. Деркач, М. Гатцук, О. Стронин, Ю. Дараган, Л. Ященко, А. Потебня и др.. [8]

В "Граматци", как и в "Записках о Южной Руси" ( рус. "Записках о Южной Руси? ), П. Кулиш внедрял новый фонетическое правописание (впоследствии его назвали "Кулешовка"), который имел важное значение в установлении современной украинской орфографии. Поскольку "Граматка", как отмечал сам автор, предназначалась не только для детей, но и для всех тех, кто не имел начального школьного образования, он подал различные методические советы. Они написаны просто и подробно, с использованием народно-разговорной лексики.

"

Сколько ни есть в насъ по Вкраини граматокъ и букваривъ, то все они не годятця намъ для первой науки литературы, потому печатани не нашей языке, а черезъ то всякий ребенок долго нудитця надъ книгой, пока навчитця иноязичнии слова розбираты ... Надо учить детей литературы такъ, щобъ зря времени не гаявшы, быстро поняла ребенок науку чтения, а к сёго самая помичъ - щобъ граматка сложенная был родным Украинскому языке. Научившись читать по-Свое, всякое понимает и Церковный, и Московскую печать, тогди и пусть берете за которые хотя книги. Отсе жъ напечатана такая Граматка. Учась читать, не будет тутъ спотыкаться ребенок на слова иноязичнии, а витвердившы ИИ хорошо получит на весь викъ себе пользы.

Предисловие к "Граматки" П. Кулиша

"

Учебник состоит из двух основных частей. Первая часть - собственно грамматика, а вторая - начала арифметики. Сначала предлагается изучить азбуку, состоящий из 36 графических знаков. Также подаются различные наборы букв - печатные заглавные буквы (прописная азбука), маленькие печатные буквы (встречная азбука), маленькие письменные буквы (кривая азбука).

В "Граматци" автор анализирует некоторые украинские звуки, отличающиеся от русских:

"

1) В нашем языке буква Г Иногда вимовляетця твердо, отъ якъ в слове ганокъ, или гузъ; то въ таких случаяхъ надо писать Латинскую букву большую G, или маленькую g, именно-gанокъ, gузь, Gанжа Андиберъ.
2) Буква Ы въ нашій мові лишня, бо въ насъ не говорять такъ твердо, якъ Московські люде, ты, вы, мы, або столы, бабы, а мякше; тимъ и доволі зъ насъ букви И для всякого такого слова, якъ криниця, каплиця, и доволі букви І для всякого такого слова, якъ жінка, сіно. Буква Ы поставлена въ азбуці тілько на те, що вона есть у Церковних книгах, а затимъ и въ старосьвітському письмі.
3) Буква Е вимовляетця въ насъ твердо въ словах небо, тебе, а въ словах корінне, щасте м'якше; то слова сиі й пишуться для сёго оттакъ: коріннє, щастє.
4) Букви ѣ у насъ у мові не чутно, а на місто іі вимовляетця І. Тутъ вона въ азбуці оставлена ради Церковного язика.

"

Цікаво, що переважна більшість термінів і номенклатур, що їх використав П. Куліш у "Грама́тці", функціонує в сучасній українській літературній мові (наприклад, мова, склади, азбука, дума, віршъ, законъ, судъ, добутокъ, наука, прості числа, множиме, урокъ та ін.). Деякі з них зазнали фонетико-морфологічних змін (наприклад, табличка помножения - таблиця множення, поділъ - ділення, ділитель - дільник та ін.), окремі терміни не вживаються (наприклад, справа - у значенні математична дія, язикъ - у значенні мова та ін.).


1.4. Тарас Шевченко

Основи нової української літературної мови заклав І. Котляревський. Однак виникнення і остаточне сформування нової української літературної мови не було раптовим, миттєвим явищем. Літературний, мовотворчий процес формування нової української літератури і літературної мови тривав майже півстоліття і закінчився літературно-мовною діяльністю Т. Шевченка [9].

І. Огієнко в своїй праці "Історія української літературної мови" [10] сказав про це таким чином :

"

В історії розвою української літературної мови Шевченко закінчив ту добу, що розпочалася Котляревським і велася його наслідувачами. Він став синтезою цієї мови і він же поставив її на добру путь дальшого розвою. По Шевченкові хоч і ще й сперечаються за межі літературної спроможності української мови, але всім стало ясно, що Шевченко таки вивів цю мову на шлях ширшого літературного розвою.

"

2. XX ст.

2.1. Початок XX ст.

Українських письменників і поетів.
  • 1903 г. - В Відні Британське Біблійне товариство надрукувало Біблію українською літературною мовою під назвою "Святе Письмо Старого і Нового Завіту мовою русько-українською". Переклад зробили П. Куліш та І. Пулюй. Деякі частини переклав І. Нечуй-Левицький (після смерти П. Куліша). Це перше повне видання Біблії українською мовою. Було кілька перевидань, останнє, і перше в Україні, 2000 р. [11] [12]
  • 1904 г. - у Львові надруковано "Руську правопись зі словарцем", що її схвалила Філологічна секція НТШ. Чимало правил є чинними й сьогодні [13]. У Чернівцях надруковано практичний "Русько-німецький словарь" отця Омеляна Поповича (близько 25 тис. слів). Словник перевидавали для шкільного вжитку декілька разів [14].
  • 1905 г. - створено перші товариства "Просвіта" в Центральній та Східній Україні: 8 октября 1905 г. - Катеринослав (Д. Яворницький, В. Біднов, Д. Дорошенко та Н. Дорошенко), 25 листопада 1905 г. - Одеса (І. Луценко, М. Комаров, І. Липа, С. Шелухін, А. Ніковський, М. Слабченко), травень 1906 р. - Київ (Б. Грінченко, Т. Коваленко, М. Лисенко, Ф. Красицький, Ф. Матушевський, Леся Українка, С. Єфремов, В. Дурдуківський), на Кубані (Краснодар, Темрюк, Майкоп). Загалом було створено близько 40 "Просвіт". Утворювалися "Просвіти" і поза територією України: у Новочеркаську, в Баку, у Владивостоку. Діяльність всіх "Просвіт" на території Російської імперії припинено адміністративними методами 1910 - 1911 р.р. [15] Створено організацію народних вчителів Галичини й Буковини "Взаємна поміч українського вчительства".
  • 18 лютого 1905 г. - загальні збори Імператорської Академії Наук схвалили записку "Про відміну утисків малоруського друкованого слова" (рос. Объ отмене стеснений малорусскаго печатного слова ). Її склали Ф. Корш (загальний погляд і розвиток українського письма) та О. Шахматов (філологічні аргументи). У березні її надруковано накладом 150 примірників. Українській переклад (В. Гнатюк) надруковано в "Літературно-науковому віснику" (т.30, 1905 р.) та окремим випуском. В Росії невідомий видавець опублікував її (з дозволу Академії) 1910 року. [16]
  • 17 жовтня 1905 г. - набули чинности "Тимчасові правила про друк" (рос. Временные правила о печати ), що скасували закони 1876 та 1881 р.р. і попередню цензуру. Діяльність української преси та книговидання узаконено, як один з різновидів "друку інородницького" (рос. печати инородческой ) [17].
  • 1906 р. - вийшов перший український словник чужомовних слів В. Доманицького "Словарик пояснення чужих і не дуже зрозумілих слів" (близько 1500 гасел) [18].
  • 15 сентября 1906 г. - Начало издания в Киеве единственной в подроссийской Украины ежедневной украинской газеты " Рада" . Издавал и финансировал ее Евгений Чикаленко. Просуществовала до 2 сентября 1914 г. [15]
  • 1907 г. - В Киеве начато издание " Словаря украинского языка" , что его "собрала редакция журнала" Киевская Старина ", упорядочил приложению собственного материала Борис Гринченко" (завершено 1909 г.). Словарь содержал более 68 тыс. слов с толкованиями. Кроме литературных источников, во многом использованы чисто народный материал из этнографических записей и сборников по всей украинской территории. Этот словарь является выдающимся лексикографической работой, что до сих пор не утратила ценности. К тому же его издания сыграло исключительную роль в благоустройстве украинского правописания. Правописание "Словаря" был принят во всех украинских изданиях и в главных чертах сохраняется до сих пор [19]. В Черновцах начато издание "Латинско-украинского словаря" Юлиана Кобылянского (завершено 1912 года) [18].
  • 29 марта 1908 г. - Тридцать семь членов Государственной Думы подали проект "О языке преподавания в начальных школах местностей с малороссийским населением" ( рус. О языке преподавания в начальных школах местностей с малорусским населением ), Где предлагали от 1908/09 учебного года ввести в начальной школе обучение на родном языке. Проект не получил поддержки.
  • 1910 г. - у Києві почав виходити часопис " Світло", перший в Центральній та Східній Україні педагогічний журнал українською мовою [15]. В Чернівцях видано "Словник чужих слів. 12 000 слів чужого походження в українській мові" Зенона Кузелі та Миколи Чайківського (перевидання - Київ-Лейпціг, 1918 р.). У додатку наведено "Чужі слова та звороти, що пишуться латинськими буквами" з українськими відповідниками [18].
  • 20 січня 1910 г. - міністр внутрішніх справ Росії П. Столипін своїм циркуляром наказує губернаторам не дозволяти створювати "інородницькі товаства, у тім числі українські та єврейські, незалежно від мети, що ними ставиться" (рос. инородческие товарищества, в том числе украинские и еврейские, независимо от преследуемых ими целей ). Після цього практично всі "Просвіти", окрім відділів у Катеринославський губернії, закрито [18].
  • 1912 р. - у Чернівцях видано "Німецько-Український словник" Володимира Кміцикевича й Спілки (нем. Deutsch-Ukrainisches Woerterbuch ) за редакцією Зенона Кузелі [18].
  • 1913 р. - у Києві відбулася таємна нарада представників термінологічних гуртків. Українське наукове товариство в Києві перебрало на себе координацію всієї української термінологічної справи. Всі матеріяли - кілька тисяч карток з записами сільськогосподарської, природничої, технічної термінології - гуртки передали до УНТ в Києві [18].
  • 1914 р. - В Вінніпезі видано "Кишеньковий англо-український і україно-англійський словарець" М. Ясенівського.
  • 21 липня 1914 р. - у Російській імперії закрито всі українські газети та журнали. Далі закрито регіональні осередки, українські видавництва, заборонено друкувати будь-що українською мовою. Багатьох українських діячів вислано за межі України [20].
  • Cерпень - вересень 1914 р. - успішний наступ російських військ у Галичині, Буковині та Лемківщині. Генерал-губернатором Галичини призначено графа Г. Бобринського. Він ясно і відверто висловив свою програму:
"

Східна Галичина та Лемківщина з давен - корінна частина єдиної великої Русі; у цих землях корінне населення завжди було російським, отже влаштування їхнє має бути засноване на російських началах. Я вводитиму тут російську мову, закон і влаштування.

"
  • "Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту мовою русько-українською." Відень, 1903 р. Переклад П. О. Куліша та І. П. Пулюя.

  • Перший україномовний часопис Східної України - газета "Слобожанщина", м. Харків. "Підпільне" число було надруковане у харківській типографії в червні 1904 р., офіційно "нульовий" і єдиний вихід відбувся 25 березня 1906 р. [22]

  • "Словарь української мови" Б. Грінченка - перший сучасний словник літературної української мови та діалектизмів, 1907 - 1909 р.р.

  • Газета "Рада" - єдина щоденна українська громадсько-політична, економічна і літературна газета ліберального напряму українською мовою на Наддніпрянщині, від 15 вересня 1906 г. к 2 серпня 1914 г.


2.1.1. Визнання в Російській імперії

Федір Корш, російський філолог та славіст, один з авторів "Записки про відміну утисків друкованого малоруського слова" 1905 р.

Дискусії навколо української мови точилися на сторінках наукових, громадсько-політичних, науково-популярних газет та журналів, у приватному листуванні в Російській імперії у XIX - на початку XX ст. Участь у ній взяли як українські вчені, так і російські, частково - польські та інші славісти, але найактивніше і найбільше полемізували М. Погодін і М. Максимович, О. Соболевський і А. Кримський, С. Булич, Т. Флоринський та К. Михальчук і В. Науменко.

На основі виявлених фонетичних, морфологічних, синтаксичних та лексичних ознак було описано найхарактерніші риси української мови, що відділяють її від інших слов'янських мов, зокрема російської та польской. На особливості української мови звертали увагу як українські вчені (М. Максимович, К. Михальчук, О. Огоновський, О. Потебня, І. Франко, А. Метлинський, В. Науменко, І. Срезневський та ін.), так і російські науковці (С. Булич, Т. Флоринський, М. Погодин, О. Соболевський, О. Шахматов та ін.). Деякі російські вчені, зокрема О. Шахматов, П. Лавровський, Ф. Корш, прагнули об'єктивно показати закономірні процеси її розвитку, відводили їй належне місце серед інших слов'янських мов. Представники офіційної науки, зокрема С. Булич, Т. Флоринський, М. Погодін, О. Соболевський, розглядали українську мову лише як наріччя "загальноросійської мови" (рус. "общерусского языка" ), відводячи їй роль другорядної, не здатної до обслуговування різних сфер життя, насамперед - духовної культури. Визнавали самостійною українську мову відомі славісти Ф. Міклошич та В. Ягич.

Намагання представників російської офіційної науки розглядати українську мову як діалект "загальноросійської мови" сприяли появі урядових указів про обмеження українського друкованого слова. Українська мова надовго була витіснена з усіх сфер суспільно-політичного життя українського народу. І тільки заходами прогресивних російських діячів, у тому числі О. Шахматова, Ф. Корша, П. Фортунатова, знято ці дискримінаційні щодо української писемно-літературної мови царські заходи.

Дискусія навколо української мови сприяла з'ясуванню питання про її походження, дослідженню писемних пам'яток. Представники офіційної філології намагалися довести, що розпад "загальноросійської мови" стався лише у XII - XIV в. Українські мовознавці М. Максимович, О. Потебня, О. Огоновський, А. Кримський у своїх працях переконливо показали старожитність української мови, самостійний її розвиток принаймні з XI ст. Об'єктивно підходив до з'ясування генези української мови і О.Шахматов, на думку якого окремі відмінності в "загальноросійській мові" проявляються вже в XI ст. Під час дискусії була повністю відкинута як антинаукова теорія, що її висунув був М. Погодін, а підтримав О. Соболевський, про пізніше заселення земель Києва та Київщини вихідцями з Карпат. М. Максимович, О. Котляревський, А. Кримський та ін., російський лінгвіст О. Шахматов були переконані в тому, що українці проживали на землях Подніпров'я здавна. Ряд дослідників не лише визнавали старожитність української мови, але й писали про її вплив на розвиток російської та польської мов (М. Костомаров, П. Куліш, М.Колесов, І. Могильницький).

У ході полеміки доведено спроможність української мови бути мовою науки, освіти (І. Франко, Б. Грінченко, І.Нечуй-Левицький, Є. Тимченко, В. Науменко, М. Грушевський), усупереч твердженням представників царської офіційної науки (С. Булича, Т. Флоринського та ін.). Дискусії, що велися протягом XIX - поч. XX ст., остаточно показали окремішність української мови, визнали її право на самостійний розвиток, що підтвердила російська "Імператорська Санкт-Петербурзька академія наук" [23].

18 лютого 1905 г. російською "Імператорською Санкт-Петербурзькою академією наук" було видано "Записку про відміну утисків друкованого малоруського слова" рос. ("Объ отмене стеснений малорусскаго печатного слова" ) - Она представляла собой обстоятельный научный анализ в историческом разрезе ситуации, связанной с развитием и запретом украинского печатного слова. Появление "Записки" была вызвана вынужденной накануне революционных событий 1905 г. обращением Комитета министров Российской империи в академию наук с целью иметь "достаточные фактические сведения" ( рус. Достаточный фактические сведения ) О ситуации с русскоязычным печатью.

Для розгляду цього питання в січні 1905 г. було створено комісію під керівництвом академіка Ф. Корша. Пропозиції членів комісії, викладені в "Записці", стосувалися необхідності відміни абсурдних заборон українського друку, українська мова була ледь не вперше в Російській імперії названа окремою від російської мовою. Не зважаючи на це, царська бюрократія у вересні 1905 г. все одно заявила про "несвоєчасність" скасування цензурного указу 1876 р. [24]

Уперше "Записка" опублікована окремим виданням у 1905 г. приватним видавництвом, перевидана у 1910 г.


2.1.2. Українська мова у Східній Галичині

От 1340 до 1772 року Східна Галичина входила до складу Польше. Цей період характеризується відсутністю українських шкіл, на відміну від Великого князівства Литовського українська не була мовою двору, науки, суду, права та дипломатії. За словами Й. Лозинського, українська мова "з високого становища була загнана під селянську стріху" [25].

Після приєднання Галичини до Австрії у 1783 р. з дозволу цісаря Йосипа ІІ було відкрито духовну семінарію з українською мовою викладання у Львові. У цьому ж році був відкритий Львівський університет, де викладання велося латиною та німецькою мовами. В 1787nbsp;р. було відкрито " Провізоричний науковий інститут в руській мові" ("Руський інститут", лат. Studium Ruthenum ) - філософсько-богословський заклад для українців для підготовки сільських священників. Цей заклад проіснував до 1808 р. Після смерті Йосипа ІІ у 1790 р. українське відродження поступово почало згасати.

В 1829 році в газеті "Czasopismo naukowe księgozbioru imienia Ossolińskich" (укр. "Науковий журнал бібліотеки ім. Оссолінських" ) було надруковано статтю І. Могильницького "Rozprawa o języku ruskim" (укр. "Роздуми про руську мову" ) - скорочений переклад його праці "Вѣдомость о Рускoмъ языцѣ". Ця стаття мала великий резонанс, оскільки її автор першим заявив про самостійність української мови та навів відповідні аргументи.

І. Могильницький вважав, що писемна, літературна мова повинна відрізнятися від простої народної мови, тобто дотримувався теорії про два стилі. Окрім того, на території Східної Галичини функціонували кілька українських говорів, зокрема гуцульський, лемківський, бойківський, покутсько-буковинський та наддністрянський. Через те більшість мовознавців схилялися до формування літературної мови не на основі якогось з цих діалектів, а використовуючи багату літературну спадщину церковнослов'янською мовою.

Помітною працею з проблем української мови була українська граматика Йосипа Левицького, написана німецькою мовою та видана у 1834 р. Автор знайомив європейського читача з особливостями української мови, однак у книзі була представлена не справжня українська мова, якою розмовляли українці, а сурогат, мішанина старослов'янських, українських, російських та польських слів.

Подією великої культурологічної ваги став вихід у світ у 1837 р. літературного альманаху " Русалка Днѣстровая", створеного " Руською трійцею" - Маркіяном Шашкевичем, Яковом Головацьким та Іваном Вагилевичем. Альманах був написаний простою народною українською мовою з використанням фонетичного принципу письма та " гражданського" шрифту, що сприймалося як виклик усталеній системі.

Приклад мови "Русалки Днѣстрової", 1837 р.
Wappen K?nigreich Galizien & Lodomerien.png

Судило нам ся послѣдним бути. Боколи другі Славяне вершка ся дохаплюют, и єстли не ўже то небавком побратают-ся с поўним, ясним сонцем; нам на долинѣ в густій стденній мрацѣ гибѣти. Мали и ми наших пѣвцѣв и наших учителів, али найщли тучи и бури, тамті занѣмѣли, а народови и словесности на доўго ся здрѣмало; однакож язик и хороша душа руска була серед Славлянщини, як чиста слеза дѣвоча в долони серафима.

Сказати нам дащо о правописи сей книжечки. Хочемо зачинати, проте знати нам конче, яке теперѣшному язикови истинноє лице; за-для-того держалисмо-ся правила: "пиши як чуєшь, а читай як видишь." Из сего огляда приймилисмо сербскоє џ (виџу wydzu) и волоскоє ў (аў, αυ Erazm. Rotterd., au, еў, ευ: спѣваў, spiwαυ; душеў du?ευ) а є завсѣда в силѣ је або ье употребляєм (моє, moje землє, zemlĕ, загородє, zahorodĕ, zahorodie.) [26]

Обкладинка "Русалки Днѣстрової", 1837 р.
"Малоруско-нїмецкий словар в 2-х томах / Ruthenisch-Deutsches W?rterbuch in 2 B?nden" Є. Желехівського, 1886 р. Норми цього словника було визнано офіційними в Австро-Угорщині.

Одночасно з проукраїнським рухом у Галичині існував " москвофільский" напрямок. Починаючи з другої половини 50-х р.р. XIX в. особливо виділялося "Погодінське коло", що його очолив історик Д. Зубрицький. "Москвофіли" зневажливо ставилися до української мови, називаючи її мовою черні, "простолюдина пасічника Грицька", "пастуха Панька" тощо. Іван Франко назвав діячів "москвофільського" напрямку "твердорусами" та засуджував їхню позицію.

На початку 60-х р.р. XIX ст., після смерті Т. Шевченка, в Галичині зароджується на противагу москвофільському рух " народовців", які обстоювали народну мову. У 1863 р. виходить брошура М. Лаврівського "Кілька слів на часі!", яка була написана фонетичним правописом і народною мовою. Визначною подією в культурному житті Галичини була поява на початку 60-х р.р. XIX в. граматики української мови Михайла Осадци. У таборі народовців, які обстоювали народну мову, найактивнішими були син М. Шашкевича Владимир, К. Климкович, Ф. Заревич, Д. Танячкевич, Михайло Осадца, Ю. Лаврівський, Іван Жуківський, С. Качала, А. Вахнянин, Михайло Глинський та інші. Рух і вплив народовців посилився з відкриттям 8 грудня 1868 р. товариства " Просвіта".

О. Огоновським у 1880 р. було написано граматику української мови німецькою "Studien auf dem Gebiete der ruthenischen Sprache" (укр. "Дослідження різних аспектів руської мови" ). У ній правильно характеризувалася українська мова, її фонетичні та граматичні особливості. У книзі він зіставляє українську мову з російською, розкриває основні риси української, показує її переваги над російською.

Боротьба за народну мову проходила з перемінним успіхом. Разом з москвофільськими виданнями (" Слово" тощо) існували видання народовські (" Вечерниці" - до 1863 р., "Мета", " Нива", " Русалка"). У 1886 р. вийшов "Малоруско-нїмецкий словар / Ruthenish-Deutches W?rterbuch" Є. Желехівського, виданий за фонетичним правописом, який отримав назву " желехівка".

Суттєво вплинув на формування літературної української мови в Галичині І. Франко.

90-ті р.р. XIX в. позначено дискусією щодо загальноукраїнських норм літературної мови між письменниками Східної та Західної України. Східноукраїнські письменники назагал не сприймали галицького варіанту літературної мови. Ще у 1863 р. М. Костомаров у листі до О. Кониського писав:

" "А что про Красную Русь пишете, так она не единственным правописанием одризнилася от нас, но и языком, пусть она к нам преклоняет, а не мы к ней. Самые умные русины так говорят". "

Б. Грінченко у 1891 р. у " Правді" надрукував статтю під назвою "Галицькі вірші", в якій він звинувачував галицьких письменників у надмірному вживанні полонізмів. Його підтримав А. Крымский, М. Школиченко, В. Самійленко. Різку відповідь на цю статтю дав І. Франко, якого підтримали Н. Кокорудз, І. Верхратський та ін. З іншого боку М. Грушевський був категорично проти ігнорування галицького варіанта літературної мови:

" Ігнорувати цю культурну мову, вироблену такою тяжкою працею кількох поколінь, відкинути і спустити на дно і пробувати незалежно від тієї "галицької" мови створювати нову культурну мову з народних українських говорів наддністрянських чи лівобережних, як дехто хоче тепер,- це був би вчинок страшно шкідливий, помилковий, небезпечний для всього нашого національного поступу. І ті? що осуджують, цураються, паплюжать, дискредитрють цю культурну мову, роблять погану послугу українству? "
Приклад української мови у Східній Галичині, др. пол. XIX ст.
Wappen K?nigreich Galizien & Lodomerien.png Журнал "Учитель", додаток "Ласт?вка", 1869 р. (казка "Парубокъ и вовкъ") [27]

Поѣхавъ разъ парубокъ до лѣса пасти конѣ. Сѣвъ ?нъ собѣ п?дъ дуба, закуривъ люльку, тай дивится ? суне вовкъ просто на него! ?Го, го, буде бѣда!, шепнувъ собѣ парубокъ, а вовкъ прискочивъ до него тай каже: "Слухай, чоловѣче, я тебе зъѣмъ!?" Парубокъ почухрався въ голову и каже вовкови: "А якже ты мене будешь ѣсти, коли я ще не умывся нынѣ?" - Ну, коли такъ?, мовитъ вовкъ, "то бѣгай отъ близенько на долинку до керницѣ, умыйся хорошенько, тай проходи борзо назадъ, бо я дуже голоденъ." - Побѣгъ парубокъ на долину (буцѣмъ вмыватися), выймивъ ножикъ, нарѣзавъ к?лька грабовыхъ бiяк?въ, застромивъ ихъ за чересъ и вернувъ до вовка тайже: "Бѣда, бачишь, умытись умывъ, а утертись не маю въ що, божь прецѣнь неутертого не схочешь ѣсти."

Виклад тексту сучасною орфографією

Поїхав раз парубок до ліса пасти коні. Сів (в)ін собі під дуба, закурив люльку, та й дивится ? суне вовк просто на него! "Го, го, буде біда!", шепнув собі парубок, а вовк прискочив до него та й каже: "Слухай, чоловіче, я тебе з'їм!?" Парубок почухрався в голову і каже вовкові: "А якже ти мене будеш їсти, коли я ще не умився нині?" - "Ну, коли так", мовитъ вовк, "то бігай от близенько на долинку до керниці, умийся хорошенько, та й проходи борзо назад, бо я дуже голоден." - Побіг парубок на долину (буцім вмиватися), виймив ножик, нарізав кілька грабових бiяків, застромив їх за черес і вернув до вовка та й же: "Біда, бачиш, умитись умив, а утертись не маю в що, бо ж прецінь неутертого не схочеш їсти."


2.2. Мовна політика 1917-1920 рр.

  • 7 марта 1917 р. - на засіданні Української Центральної Ради ухвалено, що "мовою, якою Рада має звертатись, є мова українська" [28].
  • 28 березня 1917 р. - російський Тимчасовий уряд ухвалив дозволити викладання української мови в школах Київської навчальної округи. У початкових школах дозволено навчання українською мовою, а російська ставала обов'язковим предметом від другого класу. В учительських семінаріях заведено курси української мови, літератури, історії й географії. У вищій школі засновано кафедри української мови, літератури, історії та права.
  • 30 травня 1917 р. - доповідна записка Тимчасовому урядові та виконавчому комітетові Петроградської ради робітничих та солдатських депутатів з питань автономії України містила вимогу:
"

[...] 7. Визнану Тимчасовим урядом українізацію початкової школи треба перенести і на середню та вищу школу як відносно мови, так і дісциплін навчання. 8. Відповідальні посади як гражданської, так і духовної адміністрації на Україні треба заміщати особами, що користуються довір'ям населення, говорять його мовою і знайомі з його побутом.

"
  • літо 1917 р. - " Товариство Шкільної Освіти" видало невеличкими брошурками проекти термінології з географії, граматики, аритметики, геометрії, алгебри. До осені 1917 р. відкрито 53 українські середні школи, зокрема 3 українські гімназії в Києві.
  • осінь 1917 р. - створено термінологічні комісії при Міністерствах Юстиції, Судових Справ, Шляхів, Військовому, Департаменті Професійної Освіти Міністерства Народної Освіти, Головній Санітарній Управі Міністерства Справ Внутрішніх (пізніше - Міністерство Здоровля).
  • 18 вересня 1917 р. - Генеральний Секретаріят ухвалює постанову, де зазначено:
"

Мова українська має повне право офіціально вживатися поруч з мовою російською, при забезпеченні язикового права меншостей. [...] Діловодство у Секретаріяті провадиться мовою українською.

"
  • 1918 г. - Термінольоґічна комісія природничої секції Українського наукового товариства видала "Словник української физичної термінольоґії" - окрему відбитку з I тому "Матеріялів до української природничої термінольоґії".
  • 9 лютого 1918 г. - опубліковано "Закон Центральної Ради про запровадження української мови у банківській і торговій сфері". У п. 3 проголошено:
"

Мовою в діловодстві має бути державна українська.

"
Закон Директорії УНР про державну мову, 3 (чи 18) січня 1919 р.
"

Про державну мову в Українській Народній Республіці

І. Державною мовою в Українській Народній Республіці вважається українська мова. Через те вона обов'язкова для вжитку в армії, фльоті і всіх урядових та загальних громадських публічно правних установах.
II. Приватним особам дозволяється звертатись до цих установ на їх мовах.

"
  • 17 січня 1919 г. - Міністр освіти проф. І. Огієнко запровадив до шкільного вжитку в усій Україні "Головніші правила українського правопису", що їх схвалила спеціальна комісія.
  • 15 лютого 1919 г. - ЗУНР ухвалено "Закон про українську мову в державних установах", водночас він дозволяв національним меншинам користуватися своєю рідною мовою у взаємовідносинах з державними властями [29].
  • 22 травня 1919 г. - вперше в історії на храмове свято в Військовому Микільському соборі в Києві всенічну та літургію правлено українською мовою. Композитор М. Леонтович написав музику на літургійний текст і сам диригував хором. Цей день вважають днем народження Української автокефальної православної церкви (УАПЦ). Київський єпископ Назарій (Блінов) покарав священиків, що брали участь у цих відправах: їм заборонено правити службу Божу.
  • друга половина 1919 г. - під час окупації України Добровольчою армією генерал В. Май-Маєвський видав наказ № 22 з забороною давати українським школам будь-яку допомогу з державних і земських скарбниць. " Товариство Шкільної Освіти" перебрало керівництво всім шкільництвом, оборону його перед владою і матеріальне забезпечення (з добровільних внесків українських громад, насамперед української кооперації).

2.3. Міжвоєнний період

2.3.1. Східна Галичина (Польща)

Одразу після збройного розгрому Західноукраїнської Народної Республіки та остаточного закріплення польської влади, на Західній Україні поновився наступ на українську мову. В 1924 г. - через чотири роки по закінченні польсько-української війни - Польська республіка видала закон про обмеження вживання української мови в адміністративних органах та судах на підвладних полякам українських землях. Міністр освіти С. Грабський здійснив реформу освіти (лат. lex Grabski ), витіснивши українську мову з шкіл. Якщо в 1922 - 1923 навчальному році в Східній Галичині існували 2532 українські школи, то в 1929 - 1930 їх залишилося 749. В 1937 р. їх залишалося тільки 352. На Волині протягом цього часу кількість українських шкіл скоротилася з 440 до 8. На рівні середньої освіти становище було ще гіршим: 1931 року одна польська гімназія припадала на 16 тис. поляків, одна українська - на 230 тис. українців .

В Львівському університеті ліквідували українські кафедри, а самих українців намагалися туди не допускати. Коли ж українські викладачі та студенти влаштували свій власний неофіційний "таємний" університет у Львові, польські націоналісти за підтримки офіційної влади почали його погроми. Це тривало кілька років, доки читати лекції українцям українською мовою стало неможливо навіть в умовах підпілля. Проте в 1920 - 1925 р.р. тисячі студентів встигли хоча б частково отримати українську вищу освіту. У період свого розквіту "таємний" університет включав 54 професори, 15 кафедр і близько 1500 студентів.

Щоб розділити українців, польська влада розпочала пропаганду серед карпатських гуцулів, лемків та бойків ідеї про їх окремішність від решти українського народу. Відповідно робилися спроби розвинути лемківський говір в окрему мову. Тим часом на Холмщині та Західному Поліссі влада перевела на польську мову управління православною церквою, богословську освіту і навіть богослужіння.

  • 1920 р. - в Західній Україні видано "Словник польсько-український і україно-польський" І. Свенціцького.
  • 1920 р. - засновано просвітнє товариство " Рідна Хата" на Холмщині та Підляшші.
  • 31 липня 1924 г. - за проектом С. Грабського (міністра освіти Польської республіки 1923 - 1926 р.р.) прийнято закон (лат. lex Grabski ) про обмежене вживання української мови в адміністративних органах, суді, школі. Українські школи ставали українсько-польськими; вибір між польською та українською мовами робили на підставі референдумів батьків. Результат: у 1922 / 23 навчальному році в Галичині було 2532 українські школи, у 1937 / 39 їх залишилося 352.

2.3.2. Буковина та Буджак (Румунія)

1919 г. повної румунізації зазнали 38 українських шкіл, 1920 - ще 84. Серед перших були українські гімназії в Чернівцях, Кіцмані та Вижниці, де готували національно свідомі педагогічні кадри. За ними повністю було румунізовано місцеві ремісничі школи, а також Чернівецький університет [30]. В 1924 г. було видано закон, згідно з яким всі румуни, які "загубили материнську мову" [тобто українці], мають давати освіту дітям лише в румунських школах. Буковина з австрійських часів мала автономію та широку систему україномовного шкільництва - до 1927 р. усе це було ліквідовано. Міністерське розпорядження від 31 грудня 1929 р.дозволяло лише кілька годин української мови на тиждень у школах з більшістю учнів-українців (це положення було скасовано у 1933 р.). 9 вересня 1934 р. всіх українських вчителів, які вимагали вивчення української мови, спеціальним розпорядженням міністерства виховання Румунії звільнили з роботи "за вороже ставлення до держави і румунського народу".


2.3.3. Закарпаття (Чехословаччина)

Мовна політика чеької влади щодо мовних прав українців суттєво відрізнялася від політики СРСР. Польши и Румунії. Уряд підтримував українське шкільництво. В 1938 р. в Закарпатті працювало 469 народних, 138 фахових і 23 городянські школи, де домінувала українська мова. Крім того, діяли 5 українських гімназій і 4 вчительські семінарії [31]. Історик О. Субтельний наводить трохи інші дані: 851 українська початкова школа й 11 гімназій.


2.4. СССР

Дерусифікація України, розпочата революцією 1917 р. та відродженням української державності, була перервана окупацією України радянськими військами у 1919 - 1920 р.р. Встановлення радянської влади відновило панівне становище російської мови в Україні [32]. Російською мовою велося діловодство партійних і державних установ, нею друкувалася більшість офіційних органів преси, декретів, відозв тощо. Книжкова продукція у 1919 - 1923 р.р. була переважно російською [33]. Розпочата на підставі постанови XII З'їзду РКП(б) 1923 г. декретом Ради Народних Комісарів УССР від 27 липня 1923 г. українізація [34] шкільно-виховних і культурно-освітніх установ, поширена постановою ВУЦВК і РНК УРСР від 1 серпня 1923 г. на державний апарат, велася важко, при опорі з боку росіян або зрусифікованих представників інших національностей. Незабаром темп українізації був значно послаблений. Виступаючи офіційно проти будь-яких "спроб утворити для російської культури в Україні панівне становище, що його вона мала за царату", ЦК КП(б)У в постанові від 19 квітня 1927 р. вирішив "визнати за російською мовою особливе значення". У наступні роки, зокрема з 1930 р., у партійних колах посилився активний опір українізації, поєднаний з тенденцією ревізувати постанову XII з'їзду РКП(б) та визнати її неактуальною. 1932 - 1933 р.р. українізацію замінив гострий протиукраїнський і одночасно русифікаційний курс [35]. Культурні, державні або й партійні діячі, які здійснювали українізацію, були заарештовані, заслані чи розстріляні, а один з головних ініціаторів українізаційного руху, нарком освіти УРСР у 1927 - 1933 р.р. М. Скрипник вчинив самогубство. Була припинена незначна українізація на Кубані та на інших українських територіях в РРФСР, і посилалася русифікація українців поза межами УССР.


2.4.1. ПНР

У 60-80-ті р.р. XX ст. в ПНР кількість українських шкіл зменшилася з 152 до 29. 1977 р. відповідним розпорядженням було змінено українські назви 110 населених пунктів: лише протест польських інтеллектуалів змусив уряд повернути історичні українські назви частині місцевостей.

3. После 1991 года

Листівка акції на підтримку української мови "Займіться ділом, а не язиком!" (стор. 1) [36] проти ухвалення законопроекту "Про мови в Україні" № 1015-3.
Листівка акції на підтримку української мови "Займіться ділом, а не язиком!" (стор. 2) [36] проти ухвалення законопроекту "Про мови в Україні" № 1015-3.
  • 7 жовтня 1991 г. - Президія Національної академії наук України заснувала на базі трьох відділів Інституту мовознавства ім. О. Потебні Інститут української мови. Перший директор - О. Тараненко, 1998 - 2008 р.р.- В. Німчук, від 2008 р.- П. Гриценко [37].
  • 11 вересня 1992 г. - В Київський університет ім. Т. Шевченка (КУ) відкрито перший в світі лінгвістичний музей. Засновник і збирач фонду - К. Тищенко.
  • 22 - 25 вересня 1992 г. - у Львові проведено "Першу міжнародну конференція Проблеми української науково-технічної термінології", що стала регулярною. У вересні 2002 року відбулася сьома конференція.
  • 1993 р. -
    • Научное общество им.Шевченка у Львові почало перевидавати гаслову " Енциклопедію українознавства" (ЕУ-2). Останній 11 том ("Доповнення і виправлення") видано 2003 г.
    • У Києві вийшов друком перший англійсько-український термінологічний словник - "Англо-український математичний словник" Р. Воронки, М. Кратка, Є. Мейнаровича та В. Павленка (близько 10 000 термінів).
    • Видано четверте, виправлене і доповнене, видання " Українського правопису", головним досягненням якого є виправлення помічених помилок третього видання й оновлення ілюстративного матеріалу. Потребу єдиного українського правопису воно не задовольняє. Голова Орфографічної комісії АН України - В. Русанівський.
  • 1994 г. -
    • Видано "Орфографічний словник української мови" (120 000 слів). Словник є спробою допасувати словника 1975 р. до вимог третього видання правопису.
    • У Києві перевидано тритомну " Енциклопедію українознавства" (ЕУ-1).
  • 8 червня 1994 г. - Кабінет Міністрів України своєю постановою затвердив склад Національної правописної комісії.
  • 19 липня 1994 г. - інавгураційна промова президента Л. Кучми : "Ближчим часом я маю намір запропонувати зміни до чинного законодавства з метою надання російській мові офіційного статусу при збереженні за українською мовою державного статусу". Це речення спричинило вибухову активізацію сил, що протидіяли запровадженню та виконанню закону "Про мову в Українській РСР", і різкий відкат у вживанні української мови в державних установах та освітніх закладах.
  • 1996 р. - у Києві видано двотомний "Англо-український словник" Миколи Балли (близько 120 000 слів).
  • 28 червня 1996 р. - Верховна Рада України прийняла Конституцію України. Мовну політику держави визначає стаття 10, згідно з якою українська мова в Україні є державною.
  • осінь 1999 г. - надруковано проект найновішої редакції "Українського правопису", керівник авторського колективу - В. Німчук, наклад - 100 прим.
  • 2000 г. -
  • 2001 р. - у Києві видано "Великий тлумачний словник сучасної української мови" за ред. В. Бусла (170 000 гасел).
  • січень - лютий 2001 р. - "Правописне божевілля", масований наступ ЗМІ (переважно російськомовних) проти проекту "Найновішої редакції українського правопису", що його мала розглядати "Національна правописна комісія" на засіданні, призначеному на 14 лютого. Обговорення припинено після того, як президент оголосив річний мораторій на прийняття нового правопису.
  • 24 - 27 червня 2001 р. - апостольський візит Папи Римського Івана Павла II в Україну. Протягом візиту в літургійних відправах, проповідях, благословеннях та виступах, трансльованих з Києва та Львова у понад 100 країн світу, першоієрарх Католицької церкви звертався до громадян України українською мовою.
  • 19 лютого 2002 г. - Кабінет міністрів України прийняв постанову № 198 "Про українську національну комісію з питань правопису", відповідно до якої зі складу комісії виведено багатьох відомих мовознавців, зокрема більшість авторів "Проекту найновішої редакції" та всіх закордонних членів комісії. Натомість до комісії залучено функціонерів високого рангу (немовознавців) та мовознавців, відомих своїм негативним ставленням до реформи правопису. Постанову не надруковано, інформація про неї є лише на сайті Кабінету міністрів.
  • 2003 г. - видано "Український правопис, проект", керівник авторського колективу - В. Русанівський. Наклад - 75 примірників.
  • 15 лютого 2010 р. - президент України В. Ющенко підписав указ № 161/2010, яким затвердив концепцію державної мовної політики. Своїм указом В. Ющенко доручив Кабінету Міністрів до 15 травня 2010 р. розробити і затвердити державну програму розвитку і функціонування української мови та мов національних меншин на 2011 - 2015 роки [38]. Крім розробки програми розвитку української мови, доручено також удосконалити законодавство про мови, забезпечити розширення застосування української мови в засобах масової інформації, сфері культури, освіти і науки. Метою Концепції є визначення стратегічних пріоритетів та орієнтирів у подоланні деформацій національного мовно-культурного та мовно-інформаційного простору, забезпеченні мовних прав громадян та єдності України. Згідно з концепцією, пріоритетом державної мовної політики має бути утвердження і розвиток української мови, а також забезпечення її функціонування в усіх сферах суспільного життя. Пріоритетним у реалізації державної мовної політики, зокрема, має бути забезпечення прав громадян на отримання інформації українською мовою, у тому числі через друковані ЗМІ, рекламу, а також на перегляд іноземних фільмів, дубльованих чи озвучених українською мовою. Серед пріоритетів також розвиток українського сегменту інтернету та комп'ютерного забезпечення українською, поліпшення якості українського мовлення на вітчизняному теле-і радіоканалах, створення системи чинного контролю за дотриманням законодавства про мови та механізми його здійснення, розробка механізмів захисту української мови і мов нацменшин від будь-яких проявів публічного приниження чи зневажання [39].
  • 7 вересня 2010 р. - реєстрація головою фракції Партії регіонів у Верховній Раді О. Єфремовим, головою фракції Комуністичної партії України П. Симоненком та членом фракції Блоку Литвина С. Гриневецьким нового законопроекту № 1015-3 "Про мови в Україні", що має на меті підвищити статус російської мови, витіснивши українську з деяких сфер функціонування [40] [41] [42] [43]. За результатами опитувань соціологічної групи "Рейтинг", у вересні 2010 р. 47% громадян України виступають проти надання російській мові статусу державної, 45% підтримують надання такого статусу [44].
  • Віце-прем'єр-міністр України з питань підготовки " Євро-2012" Б. Колесніков у ході 7-мої "Ялтинської щорічної зустрічі Україна та Світ - переосмислення перспектив" в Ялті [45] заявив, що для популяризації української мови в країні потрібні значні інвестиції, не менше декількох мільярдів доларів: "Потрібно розробити маркетингову програму, щоб зробити українську мову модною і популярною" [46].
  • 11 жовтня 2010 р. - розпорядженням Кабінету Міністрів № 1988 з держбюджету виділено 85,6 млн грн. на програму "Виробництво телерадіопрограм для державних потреб", а саме на створення україномовної версії каналу "Euronews" [47].
  • 18 жовтня 2010 р. - пікетування представниками громадських організацій Верховної Ради та обласних державних адміністрацій по всій Україні з вимогою не приймати законопроект № 1015-3 "Про мови в Україні" під гаслом " Займіться ділом, а не язиком!". Організаторами акції є громадянський рух "Відсіч", громадська кампанія " Новий Громадянин", рух добровольців "Простір свободи", серед учасників акції - письменники брати Віталій і Дмитро Капранови [48] [49].
  • 21 жовтня 2010 р. - прокуратура Запорізької області внесла протест на рішення сесії обласної ради від 8 вересня 2010 року про присвоєння російській мові статусу регіональної. Обласній раді запропоновано самостійно відмінити своє рішення [50].

З останніми новинами, що стосуються української мови, можна ознайомитися на "Порталі української мови".


4. Українська мова в інтернеті

Запити українською мовою в інтернеті
Частка запитів до пошукової системи "Yandex" українською мовою, осінь 2010 р.

За даними пошукової системи " Yandex" восени 2010 р. найбільша частка запитів українською мовою у цій системі була в Тернопільській області - 33%, найменша - в Криму - 3,7% [51].

Україномовна блогосфера

В 2010 р. кількість українських блогів досягнула 700 тис. (на 40% більше, ніж у 2009 р. - 500 тис.), кількість активних блогів - 120 тис. (у 2009 р. - 75 тис.), кількість блогерів, які пишуть українською мовою - 8% (у 2009 р. - 7%).

Кількість твіттер-аккаунтів в Україні у 2010 р. досягнула 80 тис. (на початку 2010 р. - 35 тис.), українську мову використовують 23 тис. користувачів мікроблогінгу (29% від загальної кількості, на початку 2010 р. україномовних твіттер-користувачів було 27%), виключно українською мовою у твіттері спілкується 10 тис. користувачів (12,5%, у 2009 р. - 7%) [52].

Пошукові системи з україномовним інтерфейсом

Існує декілька пошуковиків з україномовним інтерфейсом: "Google.com.ua", "Яндекс.ua", "Bing" (від "Microsoft"), "Мета" та "Uaport.net".

Найвідвідуваніші сайти

68% найвідвідуваніших веб-сайтів в Україні у вересні 2010 р. [53] мають україномовний інтерфейс - це, ("ЖЖ") та "Meteoprog.ua". 32% найвідвідуваніших сайтів України україномовного інтерфейсу не мають - це,

Другое

Українська мова наявна в інструменті "Microsoft", який використовується для перекладу при роботі з "Microsoft Office" і в пошуковику Bing - її додано в панель перекладу пошуковика "Bing", а також у прискорювачі в браузері "Internet Explorer" 8 та 9. А також вперше компанія "Microsoft" випустила операційну систему Windows 7 на 35 мовах в тому числі й українська (україномовний інтерфейс). До речі хто любить ліцензійне то є.
Український інтерфейс присутній і в програмах, таких як браузери, плеєри, утиліти і т. п. Це дає змогу при бажанні мати "україномовний комп'ютер".
Також йдуть "посили" розробникам програм, адміністраторам сайтів і т. д. щодо підтримки українських версій.
Такими зусиллями досягнуто підтримка української версії у Skype і т. д. За "Global Internet Statistics" [54] [55] за вересень 2004 г. українська мова була 31 найпоширенішою мовою інтернету.


5. Приклади

Приклади сучасної української мови
70px Книга Буття, Біблія, у перекладі митрополита Іларіона (І. Огієнка) :
На початку Бог створив Небо та землю.
А земля була пуста та порожня, і темрява була над безоднею, і Дух Божий ширяв над поверхнею води.
І сказав Бог: Хай станеться світло! І сталося світло.
І побачив Бог світло, що добре воно, і Бог відділив світло від темряви.
І Бог назвав світло: День, а темряву назвав: Ніч. І був вечір, і був ранок, день перший.
[56].
Йосип Іванович Лозинський (1807 - 1889 р.р.), етнограф, мовознавець, публіцист, діяч українського національного відродження:

Приклад тексту латинкою

W tym opysi skazuju, jak sia wesile po sełach me?y prostym ruskim ludom widprawlaje. Ne mohu jednako utrymowaty, jakoby toj spos?b wesile widprawlaty wsiude newidminni był zachowanym; bo hde nekodyj szczoś dodajut, hdeinde szczoś wypuskajut, a znowu hdeinde szczoś widminiajut. Syła w mojej syli było, starał-jemsia w rozmaitych misciach obradki i pisny ruskoho wesila p?znaty i p?rekonał-jemsia ?e prynajmni szczo do hołownych obradkiw i pisn?j wsiude tym?e samym sposobom wesile sia widprawlaje. I toj spos?b opysałjem w nynijszуj kny?oczci dodajuczy jednako hdenekodyj i miscowyi widminy. Moim najperszym i najbohatszym a nawet' i nihdy newyczerpanym źridłom, z kotorohom tyi widomosty czerpał, było dopytowanie po sełach tych ludej, kotryi czasto na wesilach bywały i wesilnyi ur'ady pistowały. Nykotorych obradkiw był jem sam okozritelnym świdkom [57].

Виклад тексту кирилицею

В тим описі сказую, як ся весілє по селах межи простим рускім людом відправляє. Не могу єднако утримовати, якоби той спосіб весілє відправляти всюде невідмінні бил захованим; бо где некодий щось додают, гдеінде щось випускают, а знову гдеінде щось відміняют. Сила в моєй силі било, старал-ємся в розмаітих місцях обрадкі і пісни руского весіля пізнати і переконал-ємся же принаймні що до головних обрадків і пісней всюде тимже самим способом весілє ся відправляє. І той спосіб описал-єм в нинійший книжочці додаючи єднако гденекодий і місцовий відміни. Моім найпершим і найбогатшим і наветь і нігди невичерпаним жьрідлом, з которогом тиі відомости черпал, било допитованє по селах тих людей, котриі часто на весілях бивали і весільниі уряди пістовали. Никоторих обрядків бил єм сам окозрітельним сьвідком.

Ї logo.png Сучасна латинка - орфографія, запропонована культурологічним часописом "Ї"

Приклад тексту латинкою

Mono-malo-kuľturnyj Ľviv. Same takym na?e misto vydajeťśa meni zaraz. Mo?lyvo, i tak, napevne, i je, do formuvanńa takoji točky zoru dolučylyśa čyslenni rozčaruvanńa, jaki spitkaly nas pisľa ejforiji 2004. Očevydno, ?čo takyj pohľad je cilkovyto subjektyvnym, ale vodnočas, čomuś dovoli často zustričajuťśa ľudy, jaki dumajuť i vidčuvajuť tak samo. Vidkynuty takyj dyskurs spryjńatťa sučasnoho Ľvova zahro?uje ryzykom ?čoś proočyty, ?čoś propustyty abo zlehkova?yty. [58].

Виклад тексту кирилицею

Моно-мало-культурний Львів. Саме таким наше місто видається мені зараз. Можливо, і так, напевне, і є, до формування такої точки зору долучилися численні розчарування, які спіткали нас після ейфорії 2004. Очевидно, що такий погляд є цілковито суб'єктивним, але водночас, чомусь доволі часто зустрічаються люди, які думають і відчувають так само. Відкинути такий дискурс сприйняття сучасного Львова загрожує ризиком щось проочити, щось пропустити або злегковажити.

Kub obl gerb.jpg Приклад тексту кубанською балачкою (степовий говір української мови, що вживається на Кубані; Катеринодар, 1895 р.)

Жил один человек. Он занимав ся охотой, стрелял всякого зверя и с этого жил. Он умел очень хорошо охотничать, - так хорошо, что когда ни пойдет, что ни увидит, бизприминно убьет! И собака в его была такова, что ничего ни боится сия; или на волка, или на видмедя - ничего ни злякаиць эта! Никогда не случалось с ним так, чтобы пошел на охоту и ничего ни принес - бизприминно набьет целую кучу всякого зверя. Люди о его говорили, что он такие молитвы знает, что на его усякнй зверь бежит и птица литить. [59].

Современный пример текста Кубанской болтовней (из сборника народных кубанских песен для Кубанского казачьего хора; Краснодар, 2002 г.)

Тыче Кубань, только в лыман
Вэрст мабудь за трыста.
Рот крутэ, воду мутэ,
Чтоб нэ была чиста.

Тыче Кубань аж в лыман,
А с лымана в Морэ,
Ой нэ зналы козаченькы
Якэ будэ горэ. [60]

Ukrainian Canadians Stamp of Ukraine 1993.jpg Современный пример текста Украинский язык Канады (в скобках - вариант, принятый в Украине)

Соня міцно обняла Наталю й обіцяла ( пообіцяла), що потелефонує до неї. Вона сіла в авто і запняла пояс ( застібнула пасок безпеки). [61].
Це неможливо, - заперечила Наталя. - Я думала, що ми із Сонею були одинокі ( єдині), що бачили цвіт папороті. Не конечно ( не обов'язково), - відповіла виховниця ( вихователька). [62].
Біля ватри ( вогнища) було багато виховників ( вихователів). [?] Ми за вами довго шукаємо ( ми вас довго шукаємо), - сказали вони. [63].
Яке тут повітря свіже і холодне! Воно мені нагадує м'ятові цукорки ( м'ятні цукерки), які мама ставить на стіл в їдальні. [64].

IvanFranko1886.jpg Приклад тексту драгоманівкою (вірш І. Франка на двадцятигривневій купюрі)

Земле, моjа всеплодьучаjа мати!
Сили, шчо в твоjij движель глубинi,
Крапльу, шчоб в боjу смiлijше стоjати,
даj i мiнi! [65].

Використання дагоманівки у листі І. Франка до В. Левицького

Дорогиj Друже! Не прогнівайсьа на мене, шчо сими дньами не буду міг до тебе загостити. Обставини так складаjутьсьа, шчо на пару день мушу jіхати до Наг. Відтам зашльу Тобі приобіцьану роботу дльа калєндарьа, а може незадовго j сам причимчикуjу. А поки шчо приjми поклін і сердечне поздоровленьє! Львів д. 20 Maja 1884. [66]

Котляревський.jpg Приклад суржика з п'єси І. Котляревського " Наталка Полтавка" (Возний)

Не в состоянії поставить на вид тобі сили любві моєй. Когда би я іміл - теє-то як його - столько язиков, сколько артикулов в Статуті ілі сколько зап'ятих в Магдебурзьком праві, то і сих не довліло би на восхваленіє ліпоти твоєй! Єй-єй, люблю тебе до безконечності. [67]

Приклади письмової мови часів Русі
Slovo o polku Igorevim.jpg Слово о полку Ігоревім :

Оригінальний текст

Не лѢпо ли ны бѧшетъ, братїє, начѧти старыми словесы трудныхъ повѢстїи о пълку ИгоревѢ, Игорѧ Свѧтъславлича?
Начати же сѧ тъй пѢсни по былинамъ сего времени, а не по замышленїѭ Боянѭ.
Боянъ бо вѢщїи, аще кому хотѧше пѢснь творити, то растѢкашетсѧ мысліѭ по древу, сѢрымъ вълкомъ по земли, шизымъ орломъ подъ облакы
[68].

Виклад тексту сучасною орфографією

Не лі́по лі ни бя́шет, бра́тіє, нача́ти стари́ми словеси́ тру́дних по́вістий о полку́ І́гореві, І́горя Святосла́влича?
На́чати же ся ті́й пі́сні по били́нам сего́ вре́мені, а не по замишле́нію Боя́ню.
Боя́н бо ві́щий, а́ще кому́ хотя́ше пі́снь твори́ти, то растіка́шется ми́слію по дре́ву, сі́рим во́лком по землі́, ши́зим орло́м под о́блаки.

Сучасний переклад

Чи не гоже було б нам, браття, почати старими словами ратних повістей про похід Ігорів, Ігоря Святославича?
Початися ж оцій пісні по билицях часу нашого, а не за вимислом Бояна.
Боян бо віщий, якщо кому хотів пісню творити, то розтікався мислю по древу, сірим вовком по землі, сизим орлом під хмарами
[69].

Farsi.svg Приклад руського дохристиянського письма за Ібн аль-Надімом, 987 р. [70]

Ibn al nadim ruthenian letters.png

Chr?m svat? Sofie (Kyjev).jpg Приклад графіті на стінах Софійського собору в Києві - автограф Володимира Мономаха

Grafiti Sophiya3.jpg

Приклади мікромов, кодифікованих на основі українських діалектів
POL wojew?dztwo podlaskie IRP COA.svg Приклад "своєї мови" білорусів Білосточчини, Польща (північне наріччя української мови) [71]

Lola skazała: " Ale čom ty vybrav si?te mi?śtie? Vono ponure". Ne mi?ło sensu tłumačyti j?j, ?to dla mene vono ne ponure, ?to kupa pisku nad kanałom le?ała tam vse (koli mni? było try roki, ja dumav, ?to tak vyhladaje toje, ?to lude nazyvajut pla?oju). Ja vziav torbu (ja v?e kazav, ?to vona była lohka; vona była poprostu fal?yvym pa?portom na?oji pryst?jnośti) i skazav, ?to p?jdem pi?kom. My perej?li po mał?m vyhorblanum mostkovi i minuli budynki prytułka dla bi?dnych. Koli mni? było piať l?t, ja bačyv, jak mu?čyna v serednim vi?ku vbihaje do odnoho z jich, kob nało?yti na sebe ruki; v?n mi?v z soboju no?a i vsi? susi?dy honili joho po schodach. Vona skazała: "Ja nikoli ne dumała, ?to provincija takaja". Budynki prytułka byli brydki, vyhladali jak skryni z ?aroho kamenia, ale ja znav jich lepi za vsio na śvi?ti. Iti ode było vsio r?vno ?to słuchati muzyki. [72]

Виклад тексту сучасною орфографією

Льоля сказала: "Але чом ти вибрав сіте місьтє? Воно понуре". Не міло сенсу тлумачиті їй, што для мене воно не понуре, што купа піску над каналом лежала там все (колі мні било три рокі, я думав, што так виглядає тоє, што люде називают пляжою). Я взяв торбу (я вже казав, што вона била льогка; вона била попросту фальшивим пашпортом нашої пристойності) і сказав, што пійдем пішком. Ми перейшлі по малім вигорблянум мосткові і мінулі будинкі притулка для бідних. Колі мні било п'ять літ, я бачив, як мужчина в середнім віку вбігає до одного з їх, коб наложиті на себе рукі; він мів з собою ножа і всі сусіди гонілі його по сходах. Вона сказала: "Я ніколі не думала, што провінція такая". Будинкі притулка билі бридкі, виглядалі як скрині з шарого каменя, але я знав їх лепі за всьо на сьвіті. Іті оде било всьо рівно што слухаті музикі.

Coat of Arms of Brest, Belarus.png Приклад поліської (західнополіської, ятвязької) мікромови (північне наріччя української мови), уривок зі "Страшної помсти" Н.В.Гоголя ("Чуден Днепр при тихой погоде ..."; перевод сделан в 1966 р. Ф. Климчуком)

Ды́вный Дніпр в ты́ху пого́ду, як спокы́йно й пома́лу нысэ́ чырыз лісы́ й го́ры по́вны во́ды свойі́. Ны зворухнэ́; ны захробосты́ть. Ды́высся й ны зна́йіш, йдэ чы ны йдэ ёго́ вэ́лычна шырыня́, і здае́цьця, бы ввэсь вы́лытый вин з шкла і бы сыня́ва люстрана́я доро́га, быз мі́ры в шырыню́, быз конця́ в довжыню́, лыты́ть і в́е́цьця по зылё́ному сві́ты. Лю́бо тоды́ й гаря́чому со́нцёвы огля́нутысь з высочыні́ і опусты́ты лучі́ в хо́лод шклянэ́йі воды́, і ліса́м, шо коло бэ́рога, я́сно освыты́тысь в во́дах. В зылё́ных ку́чырах воны́ збы́лысь ра́зом с полёвы́мы квытка́мы коло во́дэй і, нахылы́вшысь, ды́влецьця на самы́х сыбэ́, шо в воді́, і ны нады́влецьця, і ны наті́шецьця самы́мы собо́ю, і всмі́хуюцьця тым, шо в воді́, і выта́ють йіх, маха́ючы голле́м. В сырэ́дыну Дніпра́ воны́ ны посмі́ють гля́нуты: ныхто́, кро́мы сонця й сыня́вого нэ́ба, ны ды́выцьця в ёго́. Ма́ло яка́я пту́шка долыты́ть до сырэ́дыны Дніпра́. Пы́шный! Ныма́ рыкы́ такэ́йі, як вин, на всім сві́ты. Ды́вный Дніпр і в тэ́плу лі́тню ныч, як всэ засына́е, і чолові́к, і звір, і пту́шка; а Биг оды́н вылы́чно огляда́е нэ́бо й зэ́мню й вылы́чно стря́сае ры́зу. З ры́зы сы́плюцьця зо́ры. Зо́ры горе́ть і сві́теть над сві́том, і всі ра́зом одбыва́юцьця в Дніпро́вы.

Виклад тексту сучасною орфографією

Дивний Дніпр в тиху погоду, як спокийно й помалу несе чирез ліси й гори повни води свої. Не зворухне [поворухне]; не захробостить [прогрімить]. Дивишся й не знаїш, йде чи не йде його велична шириня, і здається, би [ніби] увесь вилитий він з шкла і би синява [блакитна] люстраная [дзеркальна] дорога, без міры в шириню, без конця в довжиню, летить і в'ється по зельоному світи. Любо тоди й гарячому сонцьови оглянутись з височині і опустити лучі в холод шклянеї води, і лісам, шо коло берога, ясно освититись в водах. В зельоних кучерах вони збились разом с польовими квитками коло водей і, нахилившись, дивлється на самих себе, шо в воді, і не надивлється, і не натішеться самими собою, і усміхуються тим, шо в воді, і витають їх, махаючи голлєм [гілками]. В середину Дніпра вони не посміють глянути: нихто, кроми сонця й синявого [блакитного] неба, не дивиться в його. Мало якая птушка долетить до середини Дніпра. Пишний! Нема рики такеї, як він, на всім світи. Дивний Дніпр і в теплу літню нич, як все засинає, і чоловік, і звір, і птушка; а Біг один велично оглядає небо й земню й велично стрясає ризу. З ризи сиплються зори. Зори горєть [горять] і світєть [світять] над світом, і всі разом одбиваються в Дніпрови.

Coat of Arms of Slovakia.svg Приклад русинської мови у Словаччині (локально кодифікованої на основі лемківського говору південнозахідного наріччя української мови, вживаного на Пряшівщині, Словаччина; русинська мова Пряшівщини містить численні лексичні та граматичні запозичення зі словацької мови, які нижче виділено жирним шрифтом)

Русинська мова Пряшівщини

27. марца 2007 в ірьскім музе ю Dublin Castle в Даблінї през і дент Словеньской републікы Іван Ґ ашпаров і ч отворив презентачну выставку вытвырных робот Енді Варгола, котру в кураторскій концепції Др. Михала Бицка, ПгД. і Мґр. Мартіна Цубяка приправив Музей модерного уменя Енді Варгола і Сполочность Енді Варгола в Міджілабірцях у сполупрацї з Амбасадов Словеньской републікы в Ірьску. През і дент Іван Ґ ашпаров і ч, подля нам доступных інформацій, є першым през і дентом суверенного штату мімо США, котрый особно быв на вернісажі выставкы творів той вызнамной особности другой половины 20. стороча. Є то о то вызнамнїше, бо коріня некорунованого краля поп-арту Енді Варгола суть на Словеньску, в русиньскім селї Микова, одкы ёго родиче-Русины за робот ов одышли до США. Выставка несе назву "Andy Warhol - his Slovak roots". Выставка буде отворена до 27. апріля 2007 а од 1. мая 2007 буде реіншталована в Cork Public Museum в містї Корк. [73]

Словацький переклад

27. marca 2007 v ?rskom m?zeu Dublin Castle v Dubline prezident Slovenskej republiky Ivan Ga?parovič otvoril prezentačn? v?stavu diel Andyho Warhola, ktor? v kur?torskej koncepcii Dr. Michala Bycka, PhD. a Mgr. Martina Cubjaka pripravilo M?zeum modern?ho umenia Andyho Warhola a Spoločnosť Andyho Warhola v Medzilaborciach v spolupr?ci s Veѕvyslanectvom Slovenskej republiky v ?rsku. Prezident Ivan Ga?parovič, podѕa n?m dostupn?ch zdrojov, je prv?m prezidentom suver?nneho ?t?tu mimo USA, ktor? s? osobne z?častnil na vernis?i diel tejto v?znamnej umeleckej osobnosti druhej polovice 20. storočia. Je to o to viac v?znamnej?ie, ?e korene nekorunovan?ho kr?a pop-artu Andyho Warhola s? na Slovensku, v rus?nskej obci Mikov?, odkia? jeho rodičia-Rus?ni odi?li za pr?cou do USA. V?stava nesie n?zov "Andy Warhol - his Slovak roots". V?stava potrv? do 27. apr?la 2007 a od 1. m?ja 2007 bude rein?talovan? v Cork Public Museum v meste Cork. [74]

Переклад літературною українською мовою

27 марта 2007 в ирландском музее "Dublin Castle" в Дублине президент Словацкой Республики Иван Гашпарович открыл выставку-презентацию творческих работ Энди Уорхола, куратором которой является профессор, кандидат наук Михал Бицка и магистр Мартин Цубьяк. Работы предоставлено "Музеем современного искусства Энди Уорхола" и "Обществом Энди Уорхола" в Меджилабирцях в сотрудничестве с посольством Словацкой Республики в Ирландии. Президент Иван Гашпарович, по доступной нам информации, является первым президентом независимой страны, кроме США, который лично посетил выставку произведений этой выдающейся личности второй половины XX в. Это тем более важно, поскольку корни некоронованного короля поп-арта [находится] в Словакии, в русинском селе Микова, откуда его родственники-русины отправились на работу в США. Выставка называется "Энди Уорхол - его словацкое корни". Выставка продлится до 27 апреля 2007 года, а с 1 мая 2007 года будет перевезена в "Cork Public Museum" в городе Корк.


Примечания

  1. "Историческая фонология украинского языка". Ю. Шевелев - litopys.org.ua/shevelov/shev08.htm. (Рус.)
  2. "Песнь о мире" - izbornyk.org.ua/old18/old18_10.htm (Рус.) .
  3. - Nbuv.gov.ua/Articles/kultnar/knp200013/knp13_38.doc Регушевский Е. С. О некоторых понятийные и терминологические стереотипы в истории украинского литературного языка. (Рус.)
  4. Александр Падальський, "Песнь о мире" - litopys.org.ua/old18/old18_10.htm. (Рус.)
  5. Олександр Падальський, "Піснь о світі" - pysar.net/virsz.php?poet_id=92&virsz_id=1
  6. "Надобно бы знать язык малороссиян...". До 200-ліття першої граматики української мови - day.kiev.ua/139042/. (Рус.)
  7. Курабцева І.К. Науково-культурне значення "Букваря южнорусского" Т.Шевченка і "Граматки" П.Куліша - nbuv.gov.ua/Articles/KultNar/51/pdf/knp51_114-116.pdf. (Рус.)
  8. "Навчитися по-своєму читати.../ До 150-річчя букваря П. Куліша". Валентина Статєєва, Василь Шаркань, Ужгород - storinka-m.kiev.ua/article.php?id=360. (Рус.)
  9. Регушевський Є.С. "Про деякі понятійні та термінологічні стереотипи в історії української літературної мови" - nbuv.gov.ua/Articles/kultnar/knp200013/knp13_38.doc. (Рус.)
  10. Огієнко Іван, "Історія української літературної мови". К, 1995. С.132.
  11. Німчук В. "Християнство й українська мова". Українська мова, 2001, № 1, сс.11-30.
  12. Хронологічна таблиця - pravopys.vlada.kiev.ua/mova/table_1901_16.html. (Рус.)
  13. Німчук В. Проблеми українського правопису в XX ст. У кн: "Український правопис (проєкт найновішої редакції)". Київ: Наукова думка, 1999, сс. 242-333.
  14. Грінченкo Б. Д. Предисловіе. В кн: Словарь української мови. Зібрала редакція журнала "Кіевская старина . Упорядкував з додатком власного матеріялу Борис Грінченко. В чотирьох томах. У Київі, 1907 - 1909. Передрук (фотомеханічним способом): Київ: Вид. АН УССР. - 1958 - 1959. Том 1 с. I-XXXIII.
  15. а б в Енциклопедія українознавства. Словникова частина. В 10 томах. Львів: НТШ, 1993 - 2000.
  16. Украинский язык. Енциклопедія. Редкол.: Русанівський В. М., Тараненко О.О (співголови), Зяблюк М. П., та ін. Київ: Українська енциклопедія, 2000. (Рус.)
  17. Тимошик М. Її величність - книга. Історія видавничої справи Київського університету 1834 - 1999. Київ: Наша культура і наука, 1999. (Рус.)
  18. а б в г д е Украинский язык. Енциклопедія. Редкол.: Русанівський В. М., Тараненко О.О (співголови), Зяблюк М. П., та ін. Київ: Українська енциклопедія, 2000.
  19. Німчук В. Проблеми українського правопису в XX ст. У кн: Український правопис (проєкт найновішої редакції). Київ: Наукова думка, 1999, сс. 242-333.
  20. Єфремов С. Мартиролог українського слова. Київ, 1991, № 5, сс. 121-127.
  21. Мазур О., Патер І. Львів у роки Першої світової війни. В кн. Львов. Історичні нариси. Львів: Інститут українознавства, 1996, сс. 304-324.
  22. Хроніка ?червоних? замовчувань - (Рус.)
  23. Дослідження особливостей української літературної мови і лінгвістичні дискусії навколо неї у ХІХ - поч. ХХ ст. - lib.ua-ru.net/inode/3521.html (Рус.)
  24. Іван Огієнко. Історія української літературної мови - litopys.org.ua/ohukr/ohu28.htm. (Рус.)
  25. Формування української літературної мови в Галичині в умовах австрійського режиму - movakalynova.narod.ru.
  26. Проект "Растко" - www.rastko.rs/rastko-ukr/. (Рус.) , (Серб.)
  27. Galizisch-ruthenische Schulb?cher in der Zeit von 1848 bis 1918. Sprachliche Konzeption und thematische Ausrichtung - othes.univie.ac.at/8542/1/2009-12-17_0006333.pdf. (нім.)
  28. Хронологічна таблиця 1917-1919 р.р. - pravopys.vlada.kiev.ua/mova/table_1917_19.html (Рус.)
  29. Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР) - electric.org.ua/copypaste/zahidnoukrajinska-narodna-respublika-zunr.html. (Рус.)
  30. "Мелодію гімну заглушив обурений свист" // Урядовий кур'єр. - 1999. - 28 серпня. (Рус.)
  31. "Українцеві знайти роботу було найважче" // Голос України. - 1999. - 28 серпня. (Рус.)
  32. Проголосивши 1917 р. принцип інтернаціоналізму і запроваджуючи його аж до початку 30-х років, більшовики, зрештою, відмовилися від нього. Великою мірою це зрушення було зумовлене реальним балансом сил між росіянами та неросійськими народами, який склався впродовж першого десятиліття радянської влади. Справжня революція, яка перетворила частину націй Радянського Союзу в спільноти, підлеглі росіянам, і стала на перешкоді еволюції деяких інших народів у повноцінні нації, відбулася в 30-ті роки. Саме тоді була фізично знищена еліта неросійських націй і народів, а російська мова й культура впевнено зайняли ті "провідні" позиції, які вони мають і в наші дні.
    "Нації та російське питання в СРСР: історичний нарис"
    Роман Шпорлюк, "Імперія та нації (з історичного досвіду України, Росії, Польщі та Білорусі)", Київ, 2000 р. [1] - litopys.org.ua/sporl/sh03.htm
  33. Іван Огієнко. "Історія української літературної мови". Київ - 2001 р. (перше видання Вінніпег - 1949) XVI. Українська літературна мова під Совєтами: "?скажемо, за рік 1927 в СССР видано 36680 назв книжок, а в Україні - 2921, цебто 7%, тоді як українців в СССР 20%." [2] - litopys.org.ua/ohukr/ohu.htm
  34. "Історія України". Орест Субтельний, Київ, Либідь, 1991 р. Ст. 337-340 (Част. 5. Україна у ХХ ст. Українізація) та Ст. 340-342 (Част. 5. Україна у ХХ ст. Національний комунізм)
  35. "Історія України", Орест Субтельний, Київ, Либідь, 1991 р. Ст. 367-368 (Част. 5. Україна у ХХ ст. Кінець Українізації)
  36. а б Листівка акції "Займіться ділом, а не язиком!" - www.maidan.org.ua/static/viol/1289575805.html
  37. Хронологічна таблиця - 70-ті роки ХХ ст.?поч. ХХІ ст. - pravopys.vlada.kiev.ua/mova/table_1970_.html (Рус.)
  38. Ющенко зобов'язав усіх громадян володіти українською мовою - ua.korrespondent.net/ukraine/1049860. (Рус.)
  39. У Дніпропетровській області 18 людей звільнили через українську мову - ua.korrespondent.net/ukraine/1029735. (Рус.)
  40. Мовне питання: Мер Дніпропетровська виступив проти російської мови в статусі державної - novynar.com.ua/politics/134022. (Рус.)
  41. У Києві та інших містах України пройшли акції протесту проти прийняття "Закону про мови" - korrespondent.net/ukraine/events/1120961. (Рус.)
  42. Фаріон різко розкритикувала законопроект про мови - korrespondent.net/ukraine/politics/1121393. (Рус.)
  43. Опозиція розпочинає активну кампанію проти закону про мови і готова оголосити голодовку - ua.korrespondent.net/ukraine/1121832. (Рус.)
  44. Опитування: 45% українців підтримують надання російській мові статусу державної - ua.korrespondent.net/ukraine/1121795. (Рус.)
  45. "Ялтинська щорічна зустріч Україна та Світ - переосмислення перспектив" - www.yes-ukraine.org/ua/index.html. (Рус.) , (Англ.)
  46. Колесніков: Для популяризації української мови потрібні інвестиції - ua.korrespondent.net/ukraine/1122400. (Рус.)
  47. Кабмін виділив 85,6 млн гривень на запуск української версії Euronews - (Рус.)
  48. Займіться ділом, а не язиком: під Радою відбувається акція на захист української мови - (Рус.)
  49. Литвин назвав "чистою політикою" акції на захист української мови - (Рус.)
  50. Прокуратура Запорізької області опротестувала присвоєння російській мові статусу регіональної - (Рус.)
  51. Українська інтернет-статистика - www.mukachevo.net/ua/blogs/view_post/516-українська-інтернет-статистика. (Рус.)
  52. Статистика української блогосфери 2010 та про що вона свідчить - blogosphere.com.ua/2010/10/24/ukrainian-blogosphere-stats/. (Рус.)
  53. Топ-25 доменів, які відвідувалися українськими інтернет-користувачами за період 28 серпня - 29 вересня 2010 р. - uanetnews.com/top-sites-in-ukraine/ (Рус.)
  54. З "Global Internet Statistics" - web.archive.org/web/20041011043725/http://www.glreach.com/globstats/index.php3. (Англ.)
  55. "Global Internet usage" на Вікіпедії. (Англ.)
  56. Біблія у перекладі митрополита Іларіона (І. Огієнка) - zaboyki.narod.ru/duh/sp/bo_buttya.htm. (Рус.)
  57. Зі статті "Українська латинка" в англомовній вікіпедії. (Англ.)
  58. Часопис "Ї", грудень 2009 р. - ji.lviv.ua/pdf/58.pdf (Рус.)
  59. Чорноморські народні казки і анекдоти. Зібрав Митрофан Дикарів - litopys.org.ua/rizne/etno03.htm. (Рус.)
  60. Співає Кубанський козачий хор. В.Г. Захарченко - kkx.ru/files/poet_kkx_2002.pdf. (Рус.) , (Рус.)
  61. "Соні перший табір. / Sonja's First Camp". Христина Сеньків / Christina Senkiw. Видавництво "Signet Publications", Етобікок (Онтаріо, Канада), 1993 р. ISBN 0-921792-02-6, стор. 30. (Рус.) , (Англ.)
  62. "Соні перший табір. / Sonja's First Camp". Христина Сеньків / Christina Senkiw. Видавництво "Signet Publications", Етобікок (Онтаріо, Канада), 1993 р. ISBN 0-921792-02-6, стор. 29. (Рус.) , (Англ.)
  63. "Соні перший табір. / Sonja's First Camp". Христина Сеньків / Christina Senkiw. Видавництво "Signet Publications", Етобікок (Онтаріо, Канада), 1993 р. ISBN 0-921792-02-6, стор. 28. (Рус.) , (Англ.)
  64. "Соні перший табір. / Sonja's First Camp". Христина Сеньків / Christina Senkiw. Видавництво "Signet Publications", Етобікок (Онтаріо, Канада), 1993 р. ISBN 0-921792-02-6, стор. 8. (Рус.) , (Англ.)
  65. Драгоманівка і двадцять гривень - yura.stryi.com/2007/05/23/drahomanivka/. (Рус.)
  66. Історія українського правопису - litopys.org.ua/ohukr/ohu20.htm. (Рус.)
  67. Наталка Полтавка, Іван Котляревський - ukrcenter.com/library/read.asp?id=45&page=1#text_top. (Рус.)
  68. Слово о полку Ігоревім - litopys.org.ua/slovo/slovo.htm. (Рус.)
  69. Ритмічний переклад "Слова о полку Ігоревім" сучасною українською мовою - litopys.org.ua/slovo67/sl02.htm. (Рус.)
  70. Іван Огієнко. Історія української літературної мови - litopys.org.ua/ohukr/ohu06.htm. (Рус.)
  71. Незатребуваний творчій потенціал або білоруси Білосточчини як народ тримовний - pravapis.org/art_belarusian_poland2.asp. (Бел.)
  72. "Невинний". Ґрехем Ґрін. Переклад на "свою мову" (діалект української мови білорусів Білосточчини) Яна Максим'юка - pravapis.org/art_belarusian_poland_sample.asp. (Рус.)
  73. Академія русинської культури у Словаччині - rusynacademy.sk/rusynski/rusyn_jazyk.html.
  74. Академія русинської культури у Словаччині - rusynacademy.sk/slovak/sl_andy.html. (Словац.)
Early-Cyrillic-letter-Azu.svg
В Википедии есть портал
п ? в ? р Украинский язык
Литературный язык
и диалекты
Украинский язык ? Диалекты - Юго-западное наречие ( лемковский ? Надсянский ? закарпатский ? Покутско-Буковинские ? гуцульский ? бойковский ? Надднестрянский ? волынский ? Подольский говори) ? Юго-восточное наречие ( среднеподнепровско ? слобожанский ? степной) ? Северное наречие ( схиднополиський ? середньополиський ? захиднополиському ? Подляски говори)
Украинский язык в отдельных регионах - Закарпатье ? Пряшивщина (Словакия) ? львовская гвардии ? Канада
Микромовы на основе украинских диалектов - " русинська" (русинська на Пряшівщині (лемківсько-пряшівська, шарисько-пряшівська) ? подкарпаторусинского на Закарпатье ? лемковская в Польше ? бачвансько-русинская в Воеводине (бачвансько-сримська, Паннонская)) ? "Своя" на Билосточчини ("простая", пудляська / pudlaśka) ? полесская на Берестейщине (захиднополиському, ятвяжскими / jитвjежа Володя, Полесский-русинский) ? кубанская разговор
Учреждения, регулирующие
Украинский язык
Классификация, место
среди славянских языков
Славянские языки ? Восточнославянские языки ? Русский в Украине ? Различия между украинским и другими языками
История
История украинского языка ? Праславянский язык ? Древнерусский язык ? Церковнославянский язык
Периоды развития украинского языка - протоукраинский VII-XI в. ? древнеукраинский XI-XIV вв. ? ранньосередньоукраинський и среднеукраинский ХV-ХVI вв. и сер. ХVI - первые годы ХVIИИ ст. ? пизньосередньоукраинський и современный ХVIИИ ст. И XIX-XXI вв. ? Исторические названия языка
Славенороська ? Язычие ? Угроруська ? украинский в Российской империи ? украинский в Австро-Венгрии ? Украинский в СССР ( Украинизация ? Дерусификация ? Русификация ? Украинизация 20-х - 30-х г.г.XX ст.)
Нягивськи наставления ? "Энеида" ? "Кобзарь"
Современное состояние
Фонетика
Фонетика ? Орфоэпия / Произношение ? Упор ? Ассимиляция и диссимиляция согласных
Графика
Украинский кириллическая азбука ? Украинская латиница ? Кириллица ? Глаголица ? Абецадло ? Азбучная война
Правописания системы украинского языка до XX в. - "Грамматика" Смотрицкого 1619 ? Правописание Котляревского 1798 ? Правописание грамматики Павловского 1818 ? Максимовичивка 1827 ? Правописание "Русалки Днѣстровои" 1837 ? Правописание словаря Билецкого-Носенко 1841 ? Кулешовка 1856 ? Правописание Гатцук 1857 ? Официальный украинское правописание Российской империи ("Ярыжко") ( Эмский указ, 1876-1905 г.г.) ? Драгоманивка 1870-е гг ? Желехивка 1886 ? Русская правопись 1904 ? Правописание словаря Гринченко 1907
Правописание в XX-XXI вв. - УНР (главные правила украинского правописания 1918 ? Более главные правила украинского правописания 1919 г.) ? УССР / УССР ( Правописание 1921 ? Харьковский (скрипниковской) правописание 1928 ? Приближенные к русскому языку правописания 1933 г., 1946 г., 1960 г. ? Правописание 1990 г.) ? Украина после 1991 г. (Правописание 1993 ? Проект правописания 1999 ? Проект правописания 2003)
Морфология
Морфемика
Словообразование
Синтаксис
Лексикология и лексикография
Пунктуация
Стилистика
Заметные языковеды
Другое

Данный текст может содержать ошибки.

скачать

© Надо Знать
написать нам