Надо Знать

добавить знаний



Теребовля


Панорама Теребовле с Замковой горы

План:


Введение

Теребовля (летописное название Теребовль, пол. Trembowla, Трембовля , идиш [2] טרעבעוולע (Требевле [3]) - город на галицком Подолье над рекой Гнизной, административный центр Теребовлянского района в Тернопольской области. В городе находится железнодорожная станция Теребовля (Трембовля) Львовской железной.

Городскому совету Теребовле подчинено село Борычевка, расположенный в 7 км на северо-восток.

Первое упоминание о городе датируется 1097 годом (в "Повести временных лет"), что делает его одним из старейших городов в Украине. Теребовля - древняя столица Теребовлянского княжества. В составе Королевства Польского и Речи Посполитой - центр гродового староства, а с 1569 года - один из уездных центров Галицкой земли Русского воеводства. Под властью Габсбургской монархии город первоначально входило в состав Тернопольского округа (за администравною реформой 1782). 1854 был образован Теребовлянский уезд в составе Тернопольского округа (дистрикта) Королевства Галиции и Лодомерии). 1867 года было отменено деление на округа, а Теребовля осталась одним из почти 80 уездных центров Галичины. По условиям Шенбруннского мира в период с 1810 в 1815 часть Галиции, включая Теребовлею, находилась в составе Российской империи. 15 октября 1810 года было создано Тернопольский край, в рамках которого 1814 году появился еще один (третий) дополнительный округ - Теребовлянский. С 1918 года город непродолжительное время было под контролем ЗУНР. Впоследствии оно стало одним из 17 уездных центров Тернопольского воеводства. После присоединения Западной Украины к УССР город стал районный центр Тернопольской области (до 1944 "Тарнопильськои").

Площадь города с пригородами Сады на 1 апреля +2005 - одна тысяча шестьдесят-восемь га. Население - 13769000 человек (по оценке 2011 года) [4].

Постановлением Кабинета Министров Украины от 26 июля 2001 года город Теребовля внесены в список исторических населенных мест Украины [5]. В городе памятники истории и архитектуры - Теребовлянский замок, Оборонная церковь святого Николая, Костел и монастырь кармелитов, ратуша и другие, на окраинах - Подгорянского монастыря.


1. География

1.1. Расположение и физическая география

Теребовля знаходиться в центральній частині Тернопільської області, в центрі Теребовлянського району, на відстані 32 км від обласного центру. Місто розташоване у глибокому яру річки Гнізни (лівої притоки Серету, басейну Дністра) і на навколишніх пагорбах. Річка Гнізна впадає у Серет на відстані 3 км від міста, біля сіл Зеленче та Семенів. Все місто знаходиться в басейні Серету. Річка Гнізна розділяє Теребовлю на 2 частини - західну і східну (Старе місто і Нове), між якими встановлені кілька мостів. Деякі з них починають свою історію ще в австрійські часи: при в'їзді у місто з Тернополя, в центрі міста між Старим і Новим містом та залізничний. Біля мосту в Центрі збудований також пішохідний міст. Нижче за течією Гнізни 1978 року був збудований новий міст, який замінив старий дерев'яний [6].

Теребовлянщина знаходиться на заході Подільської височини, в основі якої лежить Волино-Подільська плита. Рельєф міста дуже неоднорідний. Перепад висот сягає 90 метрів [7]. Центральна частина в долині Гнізни рівнинна, з незначними перепадами відносних висот. Проте більшу частину міста займають навколишні пагорби, які порізані численними ярами, поглибленими в тому числі кількома потічками. Саме на пагорбах знаходиться і передмістя Сади, яке не менше, ніж центральна частина міста [8].

Також місто розташоване в лісостеповій природній зоні. На захід і північ від міста тягнеться масив Теребовлянського лісу.

Площа міста - 11 км.

Площа зелених насаджень - 336 га [9]. У місті є 2 парки: ім. Тараса Шевченка та "Молодіжний". Також в Теребовлі значка кількість садових насаджень, які стали основою для назви двох значних частин міста: Сади та Садики.

Знак при в'їзді у місто (зі сторони Застіноче)
Сусідні міста
Бережаны Тернополь Подволочиск
Подгайцы Теребовля Сатанов
Бучач Чертков Гусятин
Сусідні села
Струсів Кровинка Лошнів
Застіноче Теребовля Боричівка
Острівець Семенів Плебанівка

1.2. Корисні копалини

В околицях Теребовлі переважно будівельні корисні копалини. Насамперед, це відомий теребовлянський пісковик. Застіноцький кар'єр згадується у теребовлянських міських актах ще 1430 року. Поклади пісковика залягають на схилах Серету та Гнізни. Сіро-зелений, сіро-рожевий або червоно-бурий теребовлянський дрібнозернистий камінь-пісковик близько семисот років видобувають і використовують як будівельний матеріал для фундаментів чи для спорудження приватних будинків, храмів, оборонних споруд, мостів, доріг, для виготовлення тротуарних плит і бордюрів, парапетів, сходів і карнизів, пам'ятників, чеканів для печей тощо [10]. Також багато покладів піску та глини. Зокрема у Теребовлянському лісі, на північ від міста, знаходяться піщаний і глиняний кар'єри (насамперед гончарні і вогнетривкі глини). Вони були хорошою ресурсною базою для цегельних заводів, яких в радянські часи було досить багато. Безпосередньо біля самого кар'єру знаходиться Теребовлянський цегляний завод.


1.3. Климат

Територія Теребовлянського району має помірно континентальний клімат із не спекотним літом, м'якою зимою і достатньою кількістю опадів. Середньорічна температура тут становить +7С. Середня температура січня сягає −5,4С, а липня - +18,1С. Близько 25 % літнього сезону має середньодобову температуру вище +25С. 155 днів на рік - температура вище 10С. Район знаходиться в зоні значного зволоження. Середня кількість опадів складає 620 мм. Особливо дощовими є три літніх місяці. У літній період часто бувають зливи, нерідко - грози, а іноді - град. Влітку випадає найбільша кількістю опадів [11].


1.4. Почвы

Оскільки Теребовлянщина знаходиться в зоні лісостепу, то найбільш поширеними є лісові опідзолені ґрунти. Переважають сірі лісові ґрунти, чорноземи опідзолені, чорноземи типові малогумусні [12].

2. История

Пам'ятник князеві Васильку в Теребовлі

2.1. Происхождение названия

За версією більшості вчених, назва міста походить від староукраїнського дієслова "теребити", перші поселенці "витеребили", викорчували ліс і розселилися. Це або видозмінене значення слова залишилося і в різних слов'янських мовах: українське "теребити" - "чистити"; болгарське "церебіць" - корчувати, очищати; польське trzebić - "корчувати", та ін. Також існують інші населені пункти зі схожою назвою. Наприклад, у Білорусі: села Теребейно, Теребель, Теребень, Тереблічі, Теребов [13].

Вперше слово "теребити" згадується у Іпатіївському літописі під 1014 роком, де розповідається про підготовку князя Володимира проти свого сина Ярослава, який відмовився сплачувати данину. Володимир наказав "теребити" (розчищати) шлях та споруджувати мости. Під 1277 в цьому ж літописі оповідається про заснування іншого міста, для чого було наказано "теребити" ("розчищати") місце над берегом річки [14] [15].

Також існують інші версії. Наприклад, на думку професора Я. Рудницького, назву слід виводити від імені Теребослав, а за твердженням філолога М. Худаша - від імені Теребовіт, що побутувало в давньоруські часи. Проте не існує джерельних підтверджень існування таких князів. Також існує легенда про те, що нібито на горі Покрівка колись стояло три хрести. Під ними були могили теребовлянського князя і його двох синів, котрі загинули під час навали монголів. Ці три хрести означали "три болі", а від цього вже пішла назва "Теребовля" [16]. Проте навала монголів була на 144 роки пізніше від першої згадки про місто.


2.2. Руський період

Перша згадка в "Повісті минулих літ" під 1097 роком, де розповідається про Любецький з'їзд князів і історію осліплення теребовльського князя Василька Ростиславича.

Археологічні дослідження вказують на давніше походження поселення. За часів князя Василька Ростиславича місто розташовувалося під Замковою горою. От 1199 Теребовля належало до Галицько-Волинської держави. У ХІІ ст.. Теребовля була значним політичним та культурним осередком. Коли Теребовлянським князем став Володимирко Володаревич, він об'єднав Перемишлянське, Звенигородське, Галицьке і Теребовлянське князівства і зробив столицею Галич. Після смерті у 1205 р. видатного князя Романа Мстиславовича розпалася Галицько-Волинська держава, й Теребовлянське князівство знов відокремилося. 1241 року Теребовлю спустошили війська хана Батия, зруйнували замок.


2.3. Польский период

1340 Галичина была присоединена к Польскому королевству. Город сохранил свой высокий статус и стал одним из центров королевской власти. 1366 - Казимир III Великий перестроил и обновил замок на горе. Теребовля была тогда городом которое было на границе между Красной Русью и Подольем, которое тогда принадлежало татарам. 1389 король Ягайло предоставил Магдебургское право [17].

Битва под Теребовлею

В 1415 году король Ягайло позволил Теребовлянском шляхтичу Бартошу Головацкого за военные заслуги в Грюнвальдской битве основать на левом берегу реки Гнизны Новый город [18]. 1434 года Теребовля стала центром староства Галицкой земли, которая принадлежала к Русского воеводства, здесь заседали земский суд и сеймики. 1498 года Теребовля и замок почти полностью были уничтожены отрядами молдавского господаря Стефана III Великого, поэтому польский король Ян Ольбрахт освободил город на 8 лет от налогов. Через свое приграничное положение Теребовля подвергалась нападениям чуть не каждый год. Для его поддержания король освобождал город от уплаты налогов, например, в 1518 и 1530 годах. 1550 году король Сигизмунд II предоставил Теребовле привилегия отбывать субботам ярмарки, а с 1555 - право принимать пошлины с мостов и дорог.

1594 года укрепленный город и замок получил Северин Наливайко, захватил большие запасы оружия, пороха, продовольствия, одежды и 150 лошадей. Жителей города облагались непосильными налогами и многочисленными повинностями, что вызвало сопротивление и восстания. В 1616 году королевские отряды подавили мятежников. Руководители - К. Шуцького и Д. Малыша казнили.

1629 года староста Балабан восстановил замок. Именно руины этого здания сохранились до наших дней. В середине 17 века Теребовля обнесли валом и частоколом с воротами: Каменецкая, Галицкая и Львовская [19]. По люстрации 1664року замок имел каменные дома внутри и также деревянный, мурованy колодец. Замок имел три башни: шляхетская, краеугольные и Боковых (у ворот). Замок был обнесен стеной. При замке было 20 гайдуков и пушкарь немец. На Пидзамчу 12 жителей, которые не платят налогов и всегда готовы к услугам замке.

11 июня 1675 года состоялась Битва под Теребовлею. Город был несколько дней в осаде десятитысячный армией зятя Мехмеда IV Ибрагима Паши. Город мужественно защищался только с 80 жолнерами, небольшой количеству шляхты и 200 жителями. Защитником замка был - Ян Храновский, тогда и мужеством отличилась его жена Анна, которой за это жителями города близ замка был установлен памятник. За этот подвиг жителей было на 10 лет освобождены от налогов. Нападения татар 1687 разрушили замок, который больше не восстанавливали.

Австрийские казармы для драгун в Теребовле

По люстрации 1664 года в Теребовле оставалось лишь 24 жилых дома [20].

1765 года в городе было зафиксировано 335 хозяйств, костел, монастырь кармелитов, 2 церкви, а за городом на горе - василианский монастырь.


2.4. Австрийский период

От 1772 года Теребовля принадлежала Австрийской империи за исключением 1810 - 1815 годов, когда отошла Российской империи по условиям Шенбруннского мирного договора. С 1854 года город снова стал уездным центром. Открылись соответствующие государственные учреждения: уездный суд, староство и др.. [21]

1907 года в городе открыто государственной гимназии с польском языке обучения (см. Теребовлянская гимназия). Действовали "Просвита", "Родная школа", "Украинская бурса, "Сокол", "Сич", "Луг", "Пласт", "Союз украинок", "приютах", общества помощи украинским инвалидам, охраны военных могил и др. [22].

25 ноября 1896 завершилось строительство участка железнодорожного пути Тернополь - Копычинцы, которая была частью Галицкой железной Львов - Черновцы. Было построено железнодорожный вокзал, который выполняет свои функции до сих [23].

С 1898 года в Теребовле размещался Второй полк драгун австро-венгерской армии. 1914 года в Теребовле базировался уже только II-й дивизион этого полка [24]. Также в городе на протяжении двух десятков лет базировались полки фельдъегерь, например, по состоянию на 1914 год - Венгерский батальон фельдъегерь № 32 [25].


2.5. Первая мировая война и украинская революция

Теребовлянская ратуша

Во время 1-й мировой войны Теребовля - в ​​зоне российской оккупации. Осенью 1918 теребовлянци активно поддержали Ноябрьский срыв : все учреждения города были в руках ЗУНР. С декабря 1918 в Теребовле проходило обучение украинское войско. В июне 1919 город захватили подразделения польской Армии Галлера, 12 июня в результате Чертковской офензиви УГА Теребовлю освободили от поляков. Вследствие советско-польской войны польские войска вошли в Теребовле.


2.6. Межвоенный период

Здание бывшего уездного староства

В составе Второй Речи Посполитой Теребовля была тоже уездным городом. В экономическом и культурном плане это было очень отсталое городок. Здесь действовали мелкие кустарные мастерские, каменоломня, кирпичный завод, где вместе работали 354 рабочих; быстро развивались кооперативное движение, торговля. Были построены 3-этажные дома, где разместились около 10 магазинов, в том числе чешской фирмы обуви "Батя". 1933 года открыт стадион, затем - музей (1933) и бассейн открытого типа (1938).

1 августа 1934 года было образовано сельскую гмину Трембовля, в которую вошли окрестные древние гмины. В Теребовле находился административный центр гминного власти, однако сам город создавало отдельную городскую административную единицу и не входило в состав этой гмины. Однако в нее входило село Волица, которое сейчас является частью города [26].

До сентября 1939 года в Теребовле дислоцировался Девятый полк Малопольский улан, который был разбит после нападения Третьего рейха на Вторую Речь Посполитую в сентябре 1939 года. Командиром полка был тауда Коморовский, будущий руководитель польской Армии Крайовой [27].


2.7. Вторая мировая война

Во время 2-й мировой войны город был бомбовых ударов немецкой авиации, в частности 7 сентября 1939 - по железнодорожному вокзалу и моста у села Плебановка. 17 сентября 1939 в Теребовлю вступили советские войска; город стал центром Теребовлянского района Тернопольской области УССР. Закрыто украинскую гимназию, украинские политические и культурно-образовательные организации и учреждения Теребовле; репрессирован деятелей украинского национально-освободительного движения, гимназистов. 22 июня 1941 началась немецко-советская война, тогда же немецкая авиация вновь бомбила аэродром неподалеку Теребовли, где базировался 86-й бомбардировочный авиаполк; пилот Т. Малиенко совершил один из первых воздушных таранов. 6 июля 1941 немецкие войска вступили в Теребовлю. 3а час окупації понад 1000 жителів міста вивезено на примусові роботи до Німеччини.

В місті було організовано гетто для євреїв Теребовлі та навколишніх містечок (Струсів, Буданів). На початку червня 1943 на околиці Теребовлі нацисти розстріляли 3 тис. євреїв.

Подробнее в статье Теребовлянське гетто

23 марта 1944 частина 60-ї армії під командування Івана Черняховського звільнили Теребовлю від гітлерівців.


2.8. Советский период

От 1944 року відновлювалося господарство міста: цегельня, маслозавод, дві промислові артілі, МТС, згодом - промкомбінат, електростанція, взуттєва фабрика, заклади охорони здоров'я, кінотеатр, технікум політосвіти (див. Теребовлянське вище училище культури) [28].

Будинок Теребовлянської райради та адміністрації ("Білий дім")

Радянська влада здійснювала репресії проти діячів національного підпілля, зокрема в жовтні 1947 року - масові вивезення до Сибіру теребовлянців, запідозрених у зв'язках із ОУН і УПА.

У післявоєнні роки побудований завод сухого знежиреного молока, нові корпуси взуттєвої і фабрики ялинкових прикрас, універмаг, гастроном, критий плавальний басейн, приміщення райсанепідемстанції і побуткомбінату, 2 30Ш, школу-інтернат (нині гімназія-інтернат), новий навчальний корпус школи для глухонімих дітей, 3 дитсадки, понад 20 багатоквартирних житлових будинків, завершена газифікацію міста.

1961 року Теребовлянській міській раді було підпорядковано село Боричівка, а 1965 - село Сади [29].


2.9. Период независимой Украины

От 1990 года действуют "Просвита", "Союз украинок", Союз краеведов, возникли Союз политзаключенных и репрессированных, Братство ОУН - УПА, Всеукраинское объединение ветеранов.

5-7 июля 1997 года - торжества к 900-летию Теребовле [30]. По случаю торжеств город посетил второй президент Украины Леонид Кучма. Тогда же был торжественно открыт памятник князю Василько Ростиславичу.

2002 года в Теребовле было закрыто воинскую часть, в которой дислоцировался 223-й Теребовлянский ордена Александра Невского зенитно-ракетный полк. Он был переведен в гарнизон города Стрый. До 1990х годов подразделение носил старую советскую название "223 зенитная ракетная Ордена Александра Невского бригада". Указом президента Украины № 195/98 от 16 марта 1998 года полку было присвоено почетное наименование "Теребовлянская" - "Теребовлянская ордена Александра Невского 223 зенитная ракетная бригада" [31]. 2000 года бригада стала полком [32], который после передислокации получил еще одно название - "Стрыйский". Однако до сих пор остается почетное название "Теребовлянская" [33].

12 марта 2009 г. Синод Украинской Православной Церкви постановил поставить епископа для г. Теребовле. Архиерейская хиротония епископа Теребовлянского, которую возглавил Святейший Патриарх Киевский и Всей Руси-Украины Филарет, состоялась 29 марта 2009 года. Первым епископом Теребовлянским стал иромонах Павел Кравчук (титул: епископ Тернопольский и Кременецкий) [34].


3. Население

3.1. Данные переписей разных времен

Люстрация 1572 года - в городе 248 домов, 2 священники, 10 евреев, 10 мясников.

Люстрация в 1616 году - 246 домов, в том числе 45 пустых, 8 еврейских хозяйств, 4 коморники, 6 лавочников, 2 пекари, 4 мясники.

Люстрация 1664 - после опустошительных лет, в том числе походы Хмельницкого и период Руины, город подвергся значительным разрушениям. Значительно упала численность населения. В Новом городе осталось лишь 17 заселенных домов, а Старому - только 7. От еврейской общины осталось только 6 человек. Из многочисленных ремесленников и торговцев остались лишь 2 мясники.

Люстрация 1776 года - 246 домов христиан, 89 еврейских хозяйств.

Первый всеобщая перепись населения Польской республики 1921

Согласно этому переписи [35] в Теребовле было 1222 дома, в которых проживали 7015 жителей.

  • Статевий розподіл населення: 3338 чоловіків та 3677 жінок.
  • Релігійна приналежність: 2890 римо-католиків, 2632 греко-католиків, 1486 прихильників юдаїзму. Також 7 осіб інших віровизнання (зокраще євангелістського).
  • Національність: 3737 поляків, 2196 русинів, 1077 євреїв, 1 німець та 4 інших [36].

Всеукраїнський перепис населення 2001

Согласно всеукраїнського перепису населення 2001 року, в Теребовлі постійно населення було 13455 осіб. Из них:


3.2. Єврейська громада

1572 роком датується одна з міських люстрацій, в якій можна знайти найдавніше підтвердження того, що у місті вже у XVI столітті існувала єврейська громада. У люстрації вказано, що у місті було 248 домів, 2 священники та 10 євреїв. Згідно з люстрацією 1616 року у місті було 8 єврейський господарства. Люстрація 1664 року вказує, що у місті проживали 6 єврейських родин. Також відомо, що в XVII ст. у місті була дерев'яна синагога, котра стояла на сучасній вул. Івана Франка, тобто на Підзамчу. Вже через сто років (1765 року) єврейська громада була набагато більшою - 89 господарств. В ХІХ ст. у місті існувало як мінімум 2 синагоги, в тому числі одна стара дерев'яна. Єврейська громада переважно жила в Старому місті, поблизу сучасних площі Т.Шевченка (давніше площа Ринок, потім Пілсудського) та вулиці Січових Стрільців (до 1945 - Яна Собеського). Також у місті було окреме єврейське кладовище, яке знаходилося на місці сучасної житлової забудови по вул. Чайковського [38]. Під час Першої світової єврейський квартал згорів, оскільки було багато дерев'яних будівель. Частина єврейських сімей у якості біженців виїхала з міста перед наступом російської армії. 1941 року в Теребовлі проживали приблизно 1700 євреїв. 1942 року під час німецької окупації єврейський квартал був перетворений на теребовлянське гетто. Тоді ж частину євреїв було відправлено у винищувальний табір у Белжеці або розстріляно на місці. Решту було розстріляно наступного року у яру біля села Плебанівка.


3.3. Поширені прізвища

Андерст, Блягітка, Боднар, Борачок, Боцяновський, Бродяк, Вирозумський, Висп'янський, Вітушинський, Вовчук, Воробій, Гарматій, Голяк, Гончарик, Гринів, Губіцький, Гудзь, Дацко, Дейницький, Дзюбак, Добровольський, Дурбак, Забара, Завадовський, Залуцький, Заплітний, Кісь, Кобильняк, Козак, Коляска, Конотопський, Констанкевич, Косовський, Косцєльняк, Краснопера, Круковський, Куліковський, Леськів, Лещишак, Малевич, Мандзюк, Менденко, Медзінський, Миколаєнко, Морозович, Мохнацький, Нич, Паламар, Панас, Пасіка, Погорілий, Приступа, Пророк, Рейовський, Романишин, Сайко, Самолук, Сененький, Сенетеля, Сенюта, Синьковський, Сташків, Стецула, Стрілецький, Сулима, Трендовацький, Турула, Турчиняк, Фенц, Фриз, Цегельський, Целевич, Чайківський, Шестопаль, Шмігельський, Штогрин, Щепанський, Щуцький, Яремчук, Ястрембський, Яськевич [39].


4. Промышленность

  • ВАК "Теребовлянська взуттєва фабрика" - організована 1946 року як швейно-взуттє фрабрика, підпорядкована Тернопільскому обллегпрому. З 1949 року - державна взуттєва фабрика № 37. З 1961 року фабрика була філіалом Львівського виробничого об'єднання "Прогрес" [40]. В 2000х роках на фабрику прийшов італійський інвестор.
  • Фабрика ялинкових прикрас - виникла 1964 року на основі одного з цехів районного промкомбінату. Була однією з небагатьох фабрик такої спеціалізації у СРСР. Впродовж багатьох років фабрика отримувала нагороди на різних всесоюзних та республіканських виставках. Станом на сьогодні працює один цех.
  • ТОВ "Фероплас" - знаходиться в передмісті Сади. Спеціалізується на виробництві промислового пінопласту.
  • Цегляний завод "Домобудівник" - працює на сировині глиняного карєру в Теребовлянському лісі. 1944 року був відновлений від руйнувань завданих війною.
  • Теребовлянський консервний завод

За радянських часів існували ще кілька підприємств, які не збереглися до нашого часу. Серед них філіал Тернопільської фабрики "Індтрикотаж" та комбінат хлібопродуктів [41].


5. Транспорт

Железнодорожный вокзал

Через центральні вулиці Теребовлі (Князя Василька та Тернопільська) проходить автомагістраль міжнародного значення М19 , яка є частиною європейського шляху E85 . Також існує незавершений проект будівництва об'їзної дороги, яка б могла розвантажити вулиці міста і пришвидшити рух автотранспорту. Частину інфраструктура, а саме деякі мостові переходи, вже збудовані, але давно покинуті. Планується завершення цього проекту [42]. З допомогою траси М19 Теребовля має зручний міжміський транспортний зв'язок з обласним центром Тернопілем, іншими районними центрами та Чернівцями, які теж лежать біля цього автошляху. В центрі Теребовлі розташована автостанція. Раніше автостанція знаходилася на тій самій вулиці (трохи південніше), проте була перенесена в нову будівлю. Також біля траси в центрі міста знаходяться дві автозаправні станції.

Окрім автошляхів Теребовлю з обласним центром, столицею України та іншими населеними пунктами сполучає також залізниця. У місті знаходиться залізниця станція Теребовля (Трембовля). Історія станції та теребовлянської залізниці розпочинається 1896 року [43].

В міжвоєнний період та під час німецької окупації у Теребовлянському лісі проходила лінія вузькоколійної залізниці, яка з'єднувала каменоломню в селі Застіноче і станцію, яка знаходилася поблизу цегляного заводу. На ній відбувалося перезавантаження каміння з вузькоколійки на звичайну залізницю [44].

Міський транспорт представлений двома службами таксі: "Сяйво" [45] і "Таксі-Плюс". Також використовується приміський автотранспорт (автобусні рейси до сіл району) для пересування між віддаленими частинами міста, наприклад, між зупинкою "Сільгосптехніка" (на краю міста у передмісті Сади) через центр міста до найближчих сіл (Семенів, Залав'є) [46].


6. Образование

Історія державної системи освіти в Теребовлі розпочинається у австрійському періоді. В 1776 - 1783 роках проводилася шкільна реформа в Габсбурзькій монархії. Згідно з нею у березні 1777 року у всіх містах засновувалися три типи народних шкіл: нормальні, головні і привіальні. К 1 липня 1888 року Теребовлянський повіт у справах освіти підпорядковувався Тернопільському шкільному інспекторові та Тернопільській шкільній раді. Проте після цієї дати було створену Теребовлянський шкільний округ з власним інспектором та шкільною радою [47].

В австрійський період у Теребовлі діяли кілька шкіл. 1907 року також була відкрита польська гімназія. Знаходилася вона у перебудованих приміщеннях кавалерійських казарм на тодішній вул. Валовій (тепер там школа-інтернат для глухих дітей). У гімназії станом на 1914 рік навчалося 600 учнів, в тому числі 280 поляків, 150 українців та 160 євреїв [48]. Багато українських дітей відвідували українську гімназію у Тернополі. Впродовж Першої світової війни Теребовлянська гімназія припинила свою навчальну роботу, проте була відновлена 1919 року [49].

Окрім гімназії у міжвоєнний період у місті діяли кілька інших шкіл. Насамперед це початкові школи: для хлопчиків на першому поверсі міської ратуші та для дівчаток на вул. Яна Собеського (Січових Стрільців). В центрі міста, на вулиці Софії Хшановської (Князя Василька), знаходилася польська бурса ім. Адама Міцкевича. [50]. У передмісті Сади також діяла ще одна початкова школа [51].

1939 року нова радянська влада закрила гімназію і на її базі відкрила 2 середні школи - українську і польську. З приходом німців освітня ситуація знову змінилася. Функціонували лише дві семикласні народні школи і одна в Садах. Німці не дозволили відновити гімназію (у Галичині було дозволено лише 8), проте відкрили торговельну школу з двома відділами: торговельним і б'юровим. Вона припинила своє існування одразу після визволення радянськими військами [52]. Саме з післявоєнного періоду розпочинається історія більшості навчальних закладів Теребовлі. Вже 1945 року у місті працювали дві школи, в яких навчалися 630 учнів [53].

Станом на сьогодні у місті діють 3 загальноосвітні школи, гімназія, інтернат. Шкільна освіта доповнюється спортивною школою, музичною школою.

Теребовлянське вище училище культури

Вища та професійна освіта представлені у Теребовлі єдиним навчальний закладом - Теребовлянським вищим училищем культури. Це навчальний заклад І-ІІ рівнів акредитиції [54]. С 2004 року в училищі діє Навчально-консультаційний пункт Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв, через який можна заочно навчатися в самій Академії. Історія навчального закладу розпочинається з бібліотечної школи 1940 року, яка згодом стала технікумом політосвіти, а потім перейменована на культурно-освітнє училище. 1994 року навчальний заклад отримав сучасну назву [55]. В училищі знаходиться "Тернопільський обласний осередок Всеукраїнської Хореографічної Спілки України" [56].

Загальноосвітні навчальні заклади міста:

  • Теребовлянська гімназія - навчальний заклад, який веде свою історію від польської гімназії.
  • Теребовлянська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 1 - заснована після Другої світової. Діяла у будинку на вул. Червоноармійській (Січових Стрільців). С 1982 року знаходиться у новому шкільному комплексі.
  • Теребовлянська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 2 - заснована 1946 року. Спочатку розміщувалася в будівлі ще польської школи для дівчаток (зараз це частина районної лікарні). 1952 року переведена в 3-поверхову будівлі на вул. Леніна (Князя Василька). Після будівництва нових будівель для школи № 1 була переведена на її місце в [57]. В школі навчалися переважно діти військовослужбовців Теребовлянської військової частини, мова викладання була російської. Тому в народі її досі часто називають російською.
  • Теребовлянська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 3 - школа в передмісті Сади. Будівництво сучасної будівлі розпочалося літом 1989 года. 1 сентября 1991 відбувся перший шкільний дзвоник. Раніше існувала лише стара одноповерхова будівля школи, що змушувало більшість дітей відвідували міські школи.
  • Теребовлянська обласна комунальна спеціальна загальноосвітня школа-інтернат для глухих дітей - спеціалізований навчальний заклад для глухо-німих дітей. Історія інтернату розпочинається у 1945 - 1946 роках, коли в приміщенні колишньої теребовлянської захоронки були розміщені 6 глухо-німих дітей зі східних областей України, за котрими опікувалися двоє вчителів-вихователів. Сьогодні інтернат займається вихованням дітей від 3 до 19 років [58].
  • Музична школа - заснована 1964 року як філіал Тернопільської музичної школи. С 1965 року діє вже самостійно. Станом на сьогодні в школі навчається більше 200 учнів [59].
  • Спортивна школа - Детальніше у розділі "Спорт"

7. Средства массовой информации

Історія теребовлянської преси розпочинається з 1900 року, коли почав виходити урядовий тижневик староства і шкільної ради. З 1914 року деякий час виходив польськомовний часопис "Ziemia Trembowelska" (Теребовлянська земля). 11 травня 1932 року вийшов перший номер місячника "Czar Wiersza". А першим україномовним часописом став тижневик "Плуг", який з'явився 15 грудня 1932 року. З приходом радянської влади припинилося видання цих газет. Натомість з'явилася газета "Сталінський шлях". В січні 1940 газету перейменували на "Ленінський шлях". В період німецької окупації виходила газета "Теребовлянські вісті". Після приходу Червоної армії відновилася газета "Ленінський шлях". До часів незалежності вона кілька разів змінювала свою назву: "За комуністичну працю" (з 1 червня 1962), "Трудова слава" (з 1 квітня 1965) [60].

В наш час діє лише одна газета - " Воля ", яка була заснована 1992 року. Співзасновниками газети є кілька органів місцевої влади та громадських організацій: районна рада, райдержадміністрація, районна рада товариства "Просвіта" та сам колектив. "Воля" друкується щотижня в п'ятницю. Тираж газети незначний - близько 3 тисяч. За радянський часів районна газета виходила під назвою "Трудова слава" [61]. Засновниками газети були Теребовлянська районна Рада народних депутатів та районна партійна організація Компартії України. У зв'язку з політичними змінами 1991 року газета була переєстрована і її засновником вважалася лише районна рада. 1990 року Теребовлянський осередок Демократичної партії України зареєстрував газету "Воля". В липні того ж року вийшов перший номер газети. В серпні 1991 року її випуск було зупинено, а 1992 року на основі "Трудової слави" створено газету з назвою "Воля". В період незалежності в Теребовлі була також інша газета - "Теребовлянські вісті" (як і газета часів німецької окупації), співзаснована райрадою та осередком Народного Руху [62] [63].

Також засоби масової в Теребовлі представлені програмами Теребовлянського радіо в мережі Українського радіо. Їх транслюються під час ефірного вікна для Тернопільського обласного радіо у мережі 1-го каналу проводового мовлення. Всього Теребовлянське радіо має у своєму користуванні 2 год 28 хв ефірного часу на тиждень. Над випусками програм працює Редакція Теребовлянського районного радіомовлення на чолі з редактором Кузів Михайлом Романовичем. Позивні: "Говорить Теребовля!" [64].


8. Культура

Читальні та бібліотеки

Активная культурная жизнь украинского (русского) общества в Теребовле начинается в конце XIX в. 1885 году в городе была создана первая библиотека при обществе "Читальня", библиотекарем которой был Семко Дроздик. 1892 году была основано общество "Русская библиотека", к которому преимущественно входила местная интеллигенция. В общества также была собственная библиотека. Впоследствии жители Теребовле получили разрешение на открытие филиала общества "Просвита". 1903 состоялся учредительный сбор Теребовлянской филиала. А уже в 1906 году в отдельном здании была открыта читальня Общества "Просвита", которая стала центральной в уезде. Библиотека общества занимала три комнаты. Во время Первой мировой войны читальню был закрыт российской оккупационной властью, а после - на польском. Однако впоследствии его восстановили и она действовала в прихода советских войск 1939. В тот же период в Садах существовало 2 филиала центральной читальни [65] [66]. Также в межвоенный период в городе действовала большая польская библиотека, в развитии которой принимала активное участие жена командира 9-го полка уланов Тадеуша Коморовского. Во время немецкой оккупации польском книги этой библиотеки были уничтожены одним из учителей украинской школы по фамилии фигасе [67].

Уже после Второй мировой войны в городе заработали две библиотеки, которые действуют до сих пор: центральная районная и детская. Центральная библиотека была создана в 1945 году в маленьком помещении у Покровка. 1952 ее перенесли в современное здание в центре города. Тогда же получила новое помещение детская библиотека [68].

Учреждения культуры и массовые мероприятия
В послевоенный период в здании приходского костела был открыт районный дом культуры. В 1970х также построен кинотеатр им. Шевченко. Однако уже в конце 2000х годов костел был возвращен польской общине, а дом культуры до сих пор действует в новом помещении - в городском кинотеатре. В советское время было начато строительство нового дома культуры, а именно на свободной территории между городским рынком и стадионом. Однако из-за распада Советского Союза и неудачное (близко к поверхности подземные воды, которые затапливают подвалы) строительство было прекращено на высоком уровне готовности проекта. Также в городе действует Дом детского творчества, учащиеся которого принимают участие в различных массовых мероприятиях

В летнее время много культурных мероприятий проводятся на свежем воздухе - летней сцене под стенами Теребовлянского замка. Это место уже давно используется для массовых мероприятий. Раньше там проводили свои праздники представители трех общин города: украинской, польской и еврейской. Украинский устраивали ежегодно 4-5 массовых мероприятий, на которые приезжали жители и из окрестных населенных пунктов. В частности, проводилось Свято украинской песни. Эти меры были важным источником наполнения бюджета украинских организаций и кружков: "Просвещение", "Родная школа" и др. [69]. 1937 магистрат запретил всем общинам использовать замочную территорию для своих праздников. Теребовлянский декан Степан Мохнацкий дал в пользование церковную землю на Зазамчу, территорию которой должны выровнять и превратить в собственную украинскую площадь [70].

Уже традиционным для города стал региональный фестиваль искусств "Забавы в княжеском городе", который впервые был проведен как районный в 2009 году [71].

Краеведческий музей
Значительным научным, культурным и издательским центром города и района является Теребовлянский краеведческий музей, который начал свою работу 1999 года. Со времени его основания директором школы является Игорь Зинчишин. Еще до Второй мировой войны в городе уже был "Музей Теребовлянский" (" пол. Muzeum Trembowelskie "), організований в одній з будівель гімназії [72]. Окрім нього ще був повітовий музей, який знаходився у Монастирі кармелітів.


9. Спорт

Вхід до стадіону "Колос"

Серед спортивної інфраструктури міста насамперед виділяється стадіон "Колос", розміщений на вулиці 22 Січня. К Другої світової війни на його місці вже існував польський стадіон (тоді це була вулиця Ридзи-Сміглого), збудований 1930 року на так званих Плянтах - незабудованій території на правому березі Гнізни, яка використовувалася в тому числі як пасовисько [73]. До спортивної інфрастрактури міжвоєнного періоду належали також веслярська пристань та спеціально-обладнана для плавання ділянка річки Гнізни поблизу Теребовлянської гімназії (вул. Валова) [74].

Одразу після війни у місті було створено районний спортивний комітет на чолі з Юрієм Яремчуком. 1950 утворено Добровільне спортивне товариство "Колгоспник" на чолі з Володимиром Хвалибогою. Міський стадіон отримав свою нову назву - "Колгоспник". На границе 1940 - 1950-их років у місті існувала футбольна команда "Локомотив". Через кілька років її перейменували на "Кооператор". 1982 року розпочалася реконструкція міського стадіону, а тому команду перевели в село Лошнів і перейменували на "Нива". Після реконструкції команда повернулася на стадіон, який теж отримав нову назву - "Колос" [75].

К 20-річчя Незалежності України стадіон "Колос" був реконструйований [76]. Станом на сьогодні до його комплексу входять футбольне поле з біговими доріжками, мале футбольне поле, волейбольний майданчик та спортивний зал.

1966 року у місті була заснована Теребовлянська дитячо-юнацька спортивна школа з секціями футболу, плавання, волейболу, боксу, вільної боротьби. До сьогодні вона знаходиться в колишній будівлі польського гімнастиного товариства "Сокіл". Також ще до кінця 1990-их у спортивної школи був невеликий критий басейн на вул. Івана Франка. У теплий період року працює відкритий літній басейн на Зазамчу. Його, як і стадіон, започаткували ще у міжвоєнний період - 1938 року. Тоді теребовлянський магістрат на потічку Пичинія збудував два відкриті басейни з пляжем та роздягальнями [77].


10. Медицина

1939 року після приєднання Західної України до СРСР було створений Теребовлянський райздороввідділ. Тоді ж була відкрита лікарня на 50 ліжок. Також в Теребовлі запрацювала амбулаторія. З усіх навколишніх лікарень лише в Теребовлянській проводилися хірургічні операції. 1944 року після звільнення міста було відновлено лікарню на 35 ліжок. 1950 року було створено Теребовлянське медичне училище, яке функціонувало лише до 1959 року, коли було переведене до Чорткова і приєднане до Чортківського медичного училища. 1958 року були ліквідовані райздороввідділи, а їхні функції взяли на себе районні лікарні. Це процес відбувся майже синхронно з ліквідацією і приєднанням до Теребовлянського району Золотниківського, Микулинецького, Струсівського та Буданівського районів (19591962 рр.). Теребовлянська районна лікарня стала центральною [78]. Станом на сьогодні у місті діє кілька медичних закладів.

Насамперед, це Теребовлянська центральна районна комунальна лікарня - в будинку колишньої польської школи для дівчаток та прибудованому корпусі (Адреса: вул. Січ. Стрільців, 25). Окремий корпус інфекційного відділення знаходиться поблизу дитячої поліклініки. Дитяче відділення Теребовлянської районної дитячої лікарні колись знаходилася в будівлі Центральної районної лікарні, проте згодом було перенесене в окремий корпус Відділення травматології (колишня будівля повітового уряду біля парку Шевченка).

У місті також дві поліклініки: Теребовлянська районна поліклініка (триповерхова будівля на вул. Мазепи,2) та Теребовлянська районна дитяча поліклініка (займає окремий одноповерховий корпус на вул. Січових Стрільців).

Теребовлянський пологовий будинок та медична лабораторія знаходяться в одній будівлі, яка ще у міжвоєнний період використовувалася за медичним призначенням (на перехресті вулиць Січових Стрільців та 22 Січня).

Теребовлянська санітарно-епідеміологічна станція займає цілий комплекс будівель на вул. Застіноцькій. Поблизу неї знаходиться спеціалізований медичний заклад - Станція переливання крові. Триповерховий корпус станції був зведений на початку 1980их років (вул. Навроцького, 2).


11. Архітектура і міська скульптура

11.1. Пам'ятки архітектури та історія забудови міста

Руїни замку


Центральне місце в архітектурно-історичному комплексі Теребовлі займає Теребовлянський замок. Знаходиться він на Замковій горі на місці кількох давніших оборонних споруд, в тому числі ще княжих часів. 2011 року на цьому пагорбі проводилися археологічні розкопки. Було знайдено добре збережене житло слов'ян початку Х століття, що свідчить про те, що заселення міської території відбувалося набагато раніше, ніж перша літописна згадка під 1097 роком [79]. Впродовж останніх десятиліть археологам вдалося встановити літописну локалізацію Теребовлі. Дитинець міста знаходився саме на Замковій горі. Зокрема з тих часів збереглися 2 захисних вали, які кілька разів були зміцнені впродовж своєї столітньої історії. До них прилягали культові споруди Х ст., виявлені нещодавно археологами. Міський торгово-ремісничий посад та пристань знаходились нижче течії Гнізни, там де вона впадає в річку Серет, поблизу сучасних сіл Семенів та Зеленче [80].

Історія Нового міста документально розпочинається 1415 року, коли привілей на його розбудову отримав Бартош Головацький, учасник Грюнвальдської битви. Проте археологічні дослідження останніх 10 років вказують на те, що в ХІІ-XIV ст. на лівому березні Гнізни вже існувало невелике село [81].


11.2. Міська забудова та архітектура часів Речі Посполитої

Інформації про міську забудову до XVI ст. майже немає, адже не збереглося ні згадок, ні самих пам'яток, які в ті часи здебільшого були дерев'яними. Вже у XVI ст. доступні короткі згадки і описи Теребовлянського замку. Зокрема, 1534 року теребовлянський староста Анджей Тенчинський відбудував замок. 1551 року була проведена люстрація, яка залишила детальний опис твердині. Саме у цій люстрації вказано, що кам'яний мур замку "залишався ще з Казимирового часу" [82]. На Підзамчу тоді ж розміщувався фільварок з пивоварнею. Також з вказаного періоду розпочинається історія багатьох кам'яних пам'яток, які збереглися до нашого часу.

1631 року було завершено будівництво нового замку під керівництвом теребовлянського старости Олександра Балабана. Наступного року була проведена люстрація, яка подає нам інформацію не лише про зовнішній вигляд замку, але й про внутрішню забудову, яка до наших часів не збереглася. Замок був потужною кам'яною оборонною спорудою: найбільша ширина - 38 м, найбільша довжина - 107 м, товщина стін в середньому - 4 м. Також було три вежі : кругла головна та менші - шестибічна і чотирикутна. В середині замку був двоповерховий палац, 7 підвалів для зберігання припасів. Також у дворі замку знаходилася дуже глибока криниця, яка збереглася до сьогодні [83].

Станом на середину XVIІ ст. місто переживало економічне піднесення. Паралельно з цим збільшувалася кількість населення, розбудова міста. Старе і Нове місто були оточені валом і парканом. Вхід у місто був через три брами: Кам'янецька, Галицька (Зубівська) та Львівська. Кам'янецька розміщувалася поблизу церкви св. Миколая, адже вали проходили якраз за її територією, майже по лінії сучасної залізничної колії. З Галицької брами виходив шлях до Галича, від якого отримала свою назву сучасна вулиця Галицька. Інша назва (Зубівська) вказує її прямування у напрямку села Зубів. Львівська брама знаходилася у північній частині міського валу, поблизу замку. Міські вали тягнулися від сучасного залізничного мосту по вулиці Валовій (тепер Залізнична), згодом повертали на захід до вулиці Широкої (сучасна Івана Мазепи) і прямували до Гнізни [84].

Церква Св. Миколи разом з дзвіницею

Оборонна церква Cв. Миколи

В XVI розпочинає свою історію і "Оборонна церква Cв. Миколи", яка в наш час належить одній з греко-католицьких парафій міста. Церква Cв. Миколи буда збудована в кінці XVI століття, трьохнефна в плані і носила оборонний характер. У 1735 році відбулася перебудова на кошти Теребовлянського пароха Антонія Римбали та за згодою митрополита Анастасія Шептицького. Було розібрано старий церковний портал і збудовано новий великий квадратної форми. Від початкового храму залишилась лише східна частина - пресвітерія з великим вівтарем. На південному фасаді зберігся замурований, строгих ренесансних форм портал. Церква після побудови не мала бань і була пристосована до оборони. Над апсидою розміщено спеціальний закритий бойовий ярус з бійницями. Тоді ж було побудовано нову дзвіницю на сім дзвонів з скарбницею. Навколо церкви простягався кам'яний мур, а вхід на церковне подвір'я був через браму, яка виходить на вулицю Шевченка. Давніше навколо церкви також розміщувалося кладовище. Вже відновлена церква була освячена 18 серпня 1784 року [85].

Поряд з церквою св. Миколая було збудовано лікарню (зведена за ініціативою о. Івана Залуцького [86]), на місці якої згодом з'явилася двоповерхова кам'яниця, яку використовували як руську читальню, приватне житло, єврейську крамницю. В радянські часи в цій будівлі був горілчаний магазин. 1988 року кам'яницю було знесено через аварійність [87]. До комплексу церковних будівель належать також парафіяльний будинок (будинок священника) та дім Товариства священників ім. св. Петра і Павла, в якому тепер розміщений Теребовлянський районний військовий комісаріат.

Монастир кармелітів

В церкві св. Миколая зберігається копія Теребовлянської Чудотворної Ікони Божої Матері. Оригінал знаходиться у соборі Святого Юра у місті Львів [88].

Костел і монастир кармелітів

Також в ХVII столітті розпочалася історія іншої помітної міської памятки - Монастиря і костелу кармелітів. 1617 року теребовлянський староста Пьотр Ожга запросив до міста кармелітів і 1620 року подарував їм землю для будівництва костелу. З 1635 до 1640 років відбувалося будівництво мурованих будівель костелу і монастиря. Масштабний проект був підтриманий фінансовою допомогою місцевих магнатів. Зокрема 1624 року шляхтич Микола Осинський подарував монастирю броварню, крамницю та житловий будинок поблизу Гнізни. 1635 року власник села Лошнів Адам Комарівський дав монахам 6 тисяч золотих. Приблизно тоді ж монастир отримав у своє володіння землі села Боричівка, якими користувався аж до приходу радянської влади [89] [90].

Монастир є комплексом споруд оборонного типу. Складається з Костелу Успiння Діви Марії і двоповерхового комплексу келій. Територію монастиря оточують масивні стіни з чотирма наріжними, п'ятикутними в плані, оборонними баштами. Дві башти знаходяться над річкою Гнізна. У зовнішніх стінах та в баштах розміщуються бійниці для стрільби з рушниць та мушкетів та гармат. Головний вхід на територію влаштовано в центральній частині південної стіни у вигляді проїзної арки. В ХІХ ст. над нею була добудована надбрамна триарочна дзвіниця. Костелу Успiння Діви Марії в плані трьохнефний з прямокутною західною частиною. Зовнішнє оздоблення костелу доволі просте, без особливого декору. З південної та північної сторони знаходяться по два контрфорси. З північної сторони костелу збудовані келії [91]. Також були великі підземелля, у яких, зокрема, були захоронення духовенства та міської знаті.

У першій половині ХХ ст. проводилась реставрація. В післявоєнні часи в монастирі була влаштована фабрика ялинкових прикрас. 1987 року у костелі трапилася велика пожежа [92]. Невдовзі споруда була передана Українській автокефальній православній церкві. Після ремонту були встановлені два куполи на фасад храму. 1990 року у храмі відбулася перша літургія [93].

Монастир кармелітів. Позаду руїни келій та брами

Підгорянський монастир

(Підгорянський) Святопреображенський василіанський монастир монастир знаходиться на південь від Теребовлі поблизу села Підгора (у гирлі Гнізни до Серета), проте теж входить до історичного і архітектурного комплексу міста. В більшості офіційних документів монастир згадується саме як "Теребовлянський". За легендами заснування монастиря відбуло у 12-13 ст. Вважається, що до початку XVIII ст. монастир був дерев'яним. Лише на початку XVIII відбувається перебудова і з'являються будівлі, які залишилася до нашого часу. Про це свідчить напис над одним з вікон брами з датою "Фундатор ігумен Діонісій 1716" та уривок з заповіту згаданого ігемена Діонісія: "Я, ієромонах, ігемен новоспорудженого мною монастиря Теребовельського". Територію монастиря, трапецієвидної у плані, оточували оборонні мури. Кути завершувались круглими двоярусними баштами з циліндричними склепіннями. У 1716 році було зведено головну вежу з в'їзною брамою. По лівій стороні від брами розташований комплекс келій. За ними знаходиться Преображенська церква, повернута вівтарем на Схід. План храму походить з дерев'яної архітектури - тридільної (триверхової) церкви. Також є згадки про те, що на території монастиря також була ще одна дерев'яна церква та кладовище. 1789 австрійський уряд закрив Підгорянський монастир. Деякий час його будівлі розбиралися жителями сусідніх сіл на будівельні матеріали. Від повного руйнування монастир був врятований забороною розтягувати каміння та кількома консерваційними роботами. Монастирська церква відбудована в 1992 році, проте через брак історичних матеріалів в той час не було відомо про її справжній вигляд, тому замість трьох бань церкву зараз увінчана лише однією [94].


11.3. Забудова ХІХ - поч. ХХ в.

Серед забудови австрійського періоду насамперед виділяється Теребовлянська ратуша. Це двоповерхова будівля по вул. Шевченко. Збудована наприкінці XIX ст. у класичному стилі. Вхідну групу завершує портик. Будівлю вінчає башта з механічним годинником-курантами, котрі відбивають кожну годину, а також кожні 15 хвилин.

До австрійського періоду також відноситься і будівля залізничного вокзалу, яка за більш ніж 100 років існування (ділянка залізниці через місто була вікрита 25 листопада 1896 р.) майже не змінилася.

Тоді ж розпочинається історія багатьох кам'яниць у центрі міста. По-перше, це Будинок гімнастичного товариства "Сокіл". Теребовлянське гніздо польського "Сокола" від часу свого відкриття (1892) потребувало окремого приміщення, де б можна було проводити концерти, театральні вечори, зберігати бібліотеку. Урочисте відкриття "Сокільні" відбулося 1 червня 1905 року [95]. За радянської влади (в 1950-их роках) тут знаходився кінотеатр, згодом у будівлі розмістили дитячу спортивну школу.

Jсобняк на вул. Родини Юрчаків,19

1907 року було збудовано Будинок "Рідної школи" [96]. Це триповерхова будівля по вул. Князя Василька,99, тобто знаходиться в центральній частині міста. Керував будівництвом Яків Козак. Будова цього закладу - головна заслуга директора української комунальної каси Т. Томашевського. Кошти на будівництво були отримані від каси "Поміч".

Біля площі Шевченка зберігся будинок друкарні Геллєса (кін. ХІХ ст.), а на Зазамчу - будинок теребовлянської пошти (1862 рік, тепер приватний будинок). Тоді ж з'явилося багато кам'яниць заможних міщан. Найкращі зразки можна побачити на вулиці Родини Юрчаків: будинок архітектора Геваніцького (№ 4), сусідній будинок № 4 (теж проект Геваніцького), кількаповерховий будинок архітектора Закржевського (№ 19) та двоповерховий № 9 під Покрівкою (1912 року, про що свідчить дата на фасаді) [97].

В польський період було збудовано повітове староство (тепер дитяча лікарня) та 2 корпуси лікарні (1935 року, про що свідчить тогочасна пам'ятна таблиця на стіні), які в 1970-ті були з'єднані між собою. Тепер там розміщуються лабораторія та пологовий будинок.

Пам'ятник Тарасу Шевченку в Теребовлі

Найбільш помітне місце серед польської забудови міжвоєнного періоду займає Парафіяльний костел св. Петра і Павла зведений у 19241928 роках. Починаючи з 1810 року у місті не було парафіяльного католицького храму, адже старий дерев'яний костел згорів. Тому парафіяни з Теребовлі та навколишніх сіл користувалися храмом монастиря кармелітів [98]. Ще перед Першою світовою війною були плани побудови нового парафіяльного храму, проте військові дії перешкодили планам. Вже після війни на викупленій у єврейського громади ділянці розпочалося будівництво нового храму. Теребовлянський парафіяльний костел став першим в Польщі храмом у стилі римських базилік раннього християнства. Архітектором храму був Адольф Живка-Богуш, котрий після Другої світової війни займався відновленням краківського Вавелю. З 1956 до початку 1990-х храм виконував функції будинку культури, а потім переданий місцевій польській громаді [99].


11.4. Памятники

Подробнее в статье Пам'ятники Теребовлі

У Теребовлі встановлено близько півтори десятка зразків міської скульптури - пам'ятників, погрудь та пам'ятних знаків. Теребовлянські пам'ятники відносяться (за часом їх встановлення) переважно до періоду незалежності України (від 1991 року). Також налічується близько десятка пам'ятників, які були демонтовані в різні часи через зміну політичної ситуації.

Найбільш примітні пам'ятники: Теребовлянському князеві Васильку, Тарасу Шевченку. Також встановлені погруддя Степану Бандері, Іванові Франку. Також існує група пам'ятників, які присвячені визвольній боротьбі та жертвам репресій: меморіал Воїнів УПА-ОУН, пам'ятний хрест Воїнам УГА, пам'ятник Закатованим студентам Теребовлянської гімназії, меморіальна таблиця Закатованим в Теребовлянському НКВД та ін.


12. Памятники природы

На Замковій горі позаду фортеці знаходиться ботанічна пам'ятка природи місцевого значення - 80-річний бір чорної сосни, внесений до природоохоронних територій 1977 року під назвою "Сосна чорна теребовлянська". Площа бору - 5 га. Перебуває у віданні Теребовлянського комбінату комунальних підприємств. Місцевість поблизу бору є популярною рекреаційною зоною. Також навколо Теребовлі розміщені інші охоронні території місцевого значення: Теребовлянська бучина (№ 1 та № 2), Теребовлянська дубина, Підгорянський ботанічний заказник.


13. Мікротопоніми та урбаноніми

У алфавітному порядку [100]

  • Волиця - знаходиться в південно-східній частині міста, межує з селом Плебанівка. Ще до Другої світової війни це було окреме село з населенням близько 300 осіб.
  • Вишнева гора - розташована серед полів в напрямку хутора Піддубина біля села Боричівка. За легендою отримала свою назву від того, що земля колись стала вишневою від якоїсь кровопролитної битви.
  • Грабина - назва походить від маленької ділянки грабового лісу, яку називають Стінка.
  • Дзюбаччина - те саме, що Зап'ятнички, Зазамче, Попівщина
  • під Дубиною - біля Дубової гори, яка розташована поблизу села Боричівка. Ще до Другої світової гора була вкрита старими дубами. Проте згодом ліс був вирізаний німцями та вивезений. Проте згадка про Дубову гору збереглася у назві хутора Піддубина.
  • Зазамче, за Замком - частина міста, розташована по іншу сторону замку, ніж решта Старого місто. Дала назву вулиці Зазамче. Інша назва - Зап'ятнички [101].
  • Зап'ятнички (Зазамче, Попівщина, Дзюбаччина) - один з варіантів назви цієї території від церкви св. Пятниць, яка там знаходилася кілька сотень років тому. В міжвоєнний період був розкопаний фундамент цієї церкви.
  • від Зеленча - частина міста зі сторони села Зеленче.
  • Загаї - новобудована частина Садів, "за гаями" на межі поселення.
  • за Касарнями - частина міста за казармами (касарнями), які були розташовані за Плянтами в напрямку Зеленча.
  • Каменоломи - кам'яний кар'єр в селі Застіноче.
  • від Кровінки - частина міста при дорозі на Тернопіль, в напрямку села Кровинка.
  • Ксенжа/Княжа гора - пагорб між Замковою горою та Покрівкою. Саме на ньому розпочинаються Садики, або Княжі Садки.
  • Княжа долина - долина серед полів за Садами, поблизу траси до Сатанова.
  • Королюха - була частиною королівських земель. Простягається від Теребовлянського кладовища до Садівської школи (Теребовлянська загальноосвітня школа № 3).
  • Лошнівська гора - гора на лівому березі Гнізни, на північ від міста. Знаходиться в напрямку Лошнова, який розташований якраз за нею. Через це і отримала свою назву.
  • На Монастирі - на погорбі біля Підгірянського монастиря.
  • Нове місто - частина міста на лівому березі Гнізни, яка була розбудована за королівським привілеєм Бартошу з Теребовлі, котрий брав у часть у Грюнвальдській битві.
  • Підгора - під Монастирем, тобто пагорбом, на якому знаходився Підгорянський монастир.
  • Підзамче - частина Старого міста під замковою горою. Дала назву вулиці Підзамче.
  • Плянти - частина міста на правому березі Гнізки, трохи південніше забудови Старого міста. До радянських часів пустувала і використовувалася в тому числі як пасовисько. Тепер на території Плянт знаходяться міський ринок, стадіон, парк "Молодіжний" та кілька вулиць.
  • Покрівка - пагорб навпроти Замкової гори, праворуч від Княжої.
  • Попівщина, або Зап'ятнички - узгіря на Зазамчу, між Замковою і Княжою горами. На тому місті колись знаходилася церква св. Параскеви-Пятниці, що підтверджено і археологічними розкопками. Також ймовірно, що там був монастир [102]. Назва церкви і використанні території створили обидва мікротопоніми.
  • Потоки - розташовані в нижній частині Садів, порізані ярами, в яких течуть потічки, притоки потоку Королюха (притока Гнізни).
  • Попівщина - те саме, що Зап'ятнички. Земля тут належала церкві св. Миколая ще до міжвоєнного періоду. Це і створило один з варіантів назви.
  • коло Райшулі,
  • Раковиця - північно-східне передмістя Теребовлі . Розпочинається від залізничного мосту за залізничним полотном і тягнеться на схід і північний-схід в напрямку Лошнева та теребовлянських піль. З півночі обмежене річкою Гнізною, а з півдня - вул. Шевченко. Також таку назву мала одна з вулиць цього передмістя [103].
  • Великі Сади - займають майже половину площі Теребовлі. Вся місцевість покрита фруктовими cадками, що й дало їй назву.
  • Садики - колись теж передмістя Теребовлі, менший варіант Садів, на пагорбах протилежного берегу Гнізни. У " Географічному словнику Королівства Польськоговказана назва Сади Князя (пол. Sady Księże ) [104]. Частково знаходяться на Княжій горі.
  • При Скалацкі дорозі - центральна вулиця Садів колись називалася Скалатською (дорога на Скалат). Звідси назва частини міста при цій вулиці (дорозі)
  • Стависька (Ставки, За Ставками) - на північ від Теребовлі, поблизу Кровінки, в давніші часи загачували річку Гнізна, утворюючи великі ставки, які мали як господарське, так і захисне значення. Саме з ними пов'язані вказані мікротопоніми.
  • Старе місто - найстаріша частина міста, розташована біля Замкової гори, на правому березі річки Гнізни.
  • Стінка - місцевість поблизи ділянки лісу на лівому березі Гнізни на північ від Теребовлі. Ця частина Теребовля згадується у Географічному словнику Королівства Польського. Зокрема вказано, що Стінка - це група будинків у Теребовлі [105].
  • Торговиця - місце торгу, яке знаходилося за мостом в напрямку Тернополя.
  • коло Цегольні - місцевість біля цегельного заводу, на краю Теребовлянського лісу, північна частина міста.

13.1. Вулиці Теребовлі

Вулиці Теребовлі, назви яких змінювалися впродовж ХХ століття.

Радянська назва Теперішня назва Довоєнна назва
1 ул. Байдукова ул. М.Грушевського
2 ул. Буденного ул. С.Наливайка ул. Красінського
3 ул. Василька провул. Князя Василька
4 ул. Ворошилова ул. Зазамче ул. Зазамче+вул. Головацького
5 ул. Галана ул. Ф. Маковського
6 ул. Железнодорожная ул. Железнодорожная ул. Валовая
7 ул. Горького ул. Стрімка ул. Стрімка
8 ул. Дзержинского ул. М.Бойчука
9 ул. Октябрьская ул. Й.Гірняка
10 ул. Калинина ул. М. Крушельницького
11 ул. Комарова ул. П. Орлика
12 ул. Комсомольская ул. Ю. Миколаєнко
13 парк "Комсомольський" парк "Молодіжний"
14 ул. Котовского ул. Г. Коссака
15 ул. Мира ул. Мира ул. Зеленая
16 ул. Ленина ул. Князя Василька ул. С.Хшановської та Тернопільська.
17 пл. Ленина пл. Т. Шевченко пл. Пілсудського
18 ул. Ломоносова ул. В. Щурата
19 ул. Островского ул. В. Гжицького частина вул. Легіонів
20 ул. 1 мая ул. И. Мазепы ул. 3 Травня+Широка
21 ул. Піонерська ул. М. Паращука
22 ул. Пидзамче ул. Пидзамче ул. Пидзамче
23 ул. Советская ул. Покрівка ул. Під Покрівкою
24 ул. Сакко ул. Родини Юрчаків частина вул. Легіонів
25 ул. 17 Вересня ул. 22 Січня ул. Ридза Шміґли
26 ул. Суворова ул. Е. Мандичевського
27 ул. Тухачевского ул. В. Навроцького
28 ул. Чапаева ул. Г. Хоткевича
29 ул. Красноармейская ул. Сечевых Стрельцов ул. Яна Собеського
30 ул. 60-річчя Жовтня ул. М. Зарицького
31 ул. Щорса ул. О. Довбуша ул. Глухая
32 ул. Шевченко ул. Шевченко ул. Шеченка разом з Скалатською та площею Міцкевича
33 ул. Привокзальная ул. Привокзальная ул. Железнодорожная

14. Персоналии

У місті народилися:

Уродженці колишньої польської громади:

Уродженці колишньої єврейської громади міста:

  • художниця Софія Кальскі. Народилася в Теребовлі у 1933 році у єврейській сім'ї. Вдалося врятуватися від загибелі у Теребовлянському гетто. Серед робіт є картини присвячені Голокосту, зокрема у Теребовлі [107];
  • Мінна Лакс (19071993) - австрійська письменниця, педагог та германіст [108].

У Теребовлі перебували письменники Степан Будний, Олена Кисілевська, Роман Лубківський, Петро Осадчук, Дмитро Павличко та інші.

У Теребовлі в різний час працювали майстри декоративного мистецтва М. і С. Борачки, М. Брездень, П. Ткачук, краєзнавець Г. Кушнерик та інші.


14.1. Почетные граждане города

  • Ярослав Борковський - відповідальний секретар координаційної ради Спілки політв'язнів і репресованих;
  • Богдан Легенький - уродженець міста, учень Теребовлянської торговельної школи, згодом бізнесмен в еміграції (Канада). Місцевий меценат;
  • Степан Мохнацький Мохнацький - декан Теребовлянського деканату УГКЦ;
  • Остап Пасіка - народний майстер, різьбяр по дереву. В Теребовлянському краєзнавчому музеї діє постійна експозиція дереворитів майста (117 робіт).

15. Литература

А. М'ястківський:

" Кажуть люди: "На здоров'я
Серце пісні одчини..."
Теребовля, Теребовля -
Цвіт ясний Галичини [109].
"

Завдяки тривалій і багатій історії Теребовля була об'єктом як майстрів художнього слова, так і істориків, краєзнавців.


15.1. Художественные произведения

  • "Василько Ростиславич" (1923) - роман Володимира Бірчака, літературознавця та письменника, автора кількох історичних романів та повістей. У романі "Василько Ростиславич" розповідається про теребовлянського князя Василька, його осліплення на Любецькому зїзді та інші події 10971098 років. Теребовля є одним з основних місць оповіді [110].
  • "Теребовля" (пол. Trembowla ) - історична повість відомої польської письменниці Софії Коссак-Щуцької. У цьому творі розповідається про оборону Теребовлі 1675 року та героїню тих подій - Софію Хшановську.
  • "Марево духу" (2005) та "Аристократи духу" (2008) - дві книги української письменниці Наталки Михно. Перша книга описує давню історію Теребовлі. Друга - частково автобіографічна (авторка довго працювала в Теребовлі). Також зачіпає тему історії Теребовлі, її легенд [111].
  • "Скарби твого міста" - книга з серії "Мандрівка Україною" авторства Наталки Михно. У художньому стилі описано легенди міста стосовно різних подій та персонажів його історії [112] [113].

15.2. Краєзнавчі та наукові публікації

  • "Теребовля" - нарис Ігоря Ґерети, відомого краєзнавця Тернопільщини.
  • "Теребовлянський замок" - книжка українського краєзнавця Миколи Ковальчука.
  • "Історія міст і сіл Теребовлянщини" (1997) - колективна праця істориків-краєзнавців Теребовлянщини
  • "Теребовлянщина: Краєзнавчий альманах-календар" (2001) - альманах-календар, присвячений 900-літтю Теребовлі (1997 рік), але виданий лише 2001 року.
  • "Мандрівка по Теребовлі і Теребовлянщині" (1998) - історичний нарис-путівник, написаний місцевими краєзнавцями Л. Городиським та І. Зінчишином.
  • "Теребовлянщина в спогадах емігрантів" - збірник спогадів теребовлянських мігрантів про рідне місто.
  • "Шлях до волі" - нариси національно-визвольної боротьби на Теребовлянщині, автор Василь Буртник. У книзі зібрано значну кількість ілюстративного матеріалу та спогадів учасників підпілля.
  • Історичними ослідженнями Теребовлі також займалися: Лев Чачковський (1940-ві), Ігор Свєшніков (1956) [114], Павло Раппопорт (1960-ті) [115], Борис Тимощук (1984, 1986) [116], Марина Ягодинська (1984, 1986- 1988, 2002) [117], Роман Миська (2004 - 2005) [118] [119] та ін.

16. Интересно знать

  • На честь міста названо кілька вулиць: вулиця Трембовельська (пол. Trembowelska ) у Варшаві [120], вул. Теребовельська у Чернівцях [121] та Теребовлянська у Львові (колись Теребовельська [122]) [123].
  • В канадському штаті Манітоба знаходиться населений пункт Трембовля (англ. Trembowla ) [124], утворений українськими мігрантами з Теребовлі на межі ХІХ-ХХ ст [125].

17. Фотогалерея

  • Погруддя Степана Бандери в Теребовлі

  • Панорама Теребовлі з Замкової гори

  • Підгорянський монастир, руїни брами та келій

  • Відділення " Укртелекому " в Теребовлі

  • Будинок відділення пошти (колись універмаг)


Примечания

  1. Государственный комитет статистики Украины. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc) - stat6.stat.lviv.ua/PXWEB2007/ukr/publ/2011/chnas.zip
  2. Trembowla, Virtual Shtetl - www.sztetl.org.pl/ru/city/trembowla/
  3. Index Alphabetized by Yiddish Spelling - www.yivo.org/uploads/files/topo.htm
  4. Государственный комитет статистики Украины. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc) - stat6.stat.lviv.ua/PXWEB2007/ukr/publ/2011/chnas.zip
  5. Постанова від 26 липня 2001 р. N 878 Про затвердження Списку історичних населених місць України - zakon2.rada.gov.ua/laws/show/878-2001-п
  6. Історія міст і сіл Теребовлянщини / Ред.колегія: Мирослав Смалига, Григорій Кушнерик, Микола Ковальчук, Дмитро Михайлюк. - Тернопіль: Збруч, 1997. - С.10
  7. Теребовля / Географічна енциклопедія України: В 3-ч т./Редкол.: О. М. Маринич (відп. ред.) та ін.- Київ: "Українська енциклопедія" ім. М. П. Бажана, 19891993. Т.3: П-Я. - С.275
  8. Історія міст і сіл Теребовлянщини / Ред.колегія: Мирослав Смалига, Григорій Кушнерик, Микола Ковальчук, Дмитро Михайлюк. - Тернопіль: Збруч, 1997. - С.279
  9. Теребовля / Географічна енциклопедія України: В 3-ч т./Редкол.: О. М. Маринич (відп. ред.) та ін.- Київ: "Українська енциклопедія" ім. М. П. Бажана, 19891993. Т.3: П-Я. - С.275
  10. Григорій Кушнерик. Теребовлянський камінь-пісковик. / Теребовлянщина: краєзнавчий альманах-календар / (упорядник і гол.ред. Григорій Кушнерик). - Тернопіль: Збруч, 2001. - С.172-177
  11. Теребовля / Географічна енциклопедія України: В 3-ч т./Редкол.: О. М. Маринич (відп. ред.) та ін.- Київ: "Українська енциклопедія" ім. М. П. Бажана, 19891993. Т.3: П-Я. - С.275
  12. Теребовлянський район / Географічна енциклопедія України: В 3-ч т./Редкол.: О. М. Маринич (відп. ред.) та ін.- Київ: "Українська енциклопедія" ім. М. П. Бажана, 19891993. Т.3: П-Я. - С.276
  13. В. П. Нерознак. Названия древнеруских городов. - Москва: Наука, 1983. - С.168
  14. В. П. Нерознак. Названия древнеруских городов. - Москва: Наука, 1983. - С.168
  15. Літопис Руський за Іпатіївським списком [видання 1908 року] http://litopys.org.ua/ipatlet/ipat.htm - litopys.org.ua/ipatlet/ipat.htm
  16. О. Штогрин. Звідки пішла назва "Теребовль". Теребовлянщина: краєзнавчий альманах-календар / (упорядник і гол.ред. Григорій Кушнерик). - Тернопіль: Збруч, 2001. - С.313
  17. Бойко І. Й. Застосування Магдебурзького права у Галичині в складі Подільського воєводства (13491569) // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия "Юридические науки". Том 21 (60). № 2. 2008 г. С. 1119. - www.nbuv.gov.ua/portal/natural/uztnu/law/2008_2/002_boyko.pdf
  18. Миська Р. Літописний Теребовль у світлі археологічних джерел / Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. Вып. 14. 2010. С. 319 - www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Mdapv/2010_14/PDF/020Myska.pdf
  19. Опис на основі перекладу уривку "JABayger. Powiat Trembowelski: szkic geograficzno-historyczny i etnograficzny. Lww, 1899" у Л.Денисова. Теребовля у період Середньовіччя 13491772 рр. // Історія міст і сіл Теребовлянщини / Ред.колегія: Мирослав Смалига, Григорій Кушнерик, Микола Ковальчук, Дмитро Михайлюк. - Тернопіль: Збруч, 1997. - С.95
  20. Л.Денисова. Теребовля у період Середньовіччя 13491772 рр. // Історія міст і сіл Теребовлянщини / Ред.колегія: Мирослав Смалига, Григорій Кушнерик, Микола Ковальчук, Дмитро Михайлюк. - Тернопіль: Збруч, 1997. - С.96
  21. Хронологія історичних дат міста Теребовлі // Теребовлянщина: краєзнавчий альманах-календар / (упорядник і гол.ред. Григорій Кушнерик). - Тернопіль: Збруч, 2001. - С.259
  22. Хронологія історичних дат міста Теребовлі // Теребовлянщина: краєзнавчий альманах-календар / (упорядник і гол.ред. Григорій Кушнерик). - Тернопіль: Збруч, 2001. - С.260
  23. Історія Тернопільських залізниць. Залізницці Австро-Угорщини. - www.railway.te.ua/history_ternopil_ua.htm
  24. Austro-hungarian-army.co.uk - Dragoner-Regimenter 1 - 15 as at February 1914 - www.austro-hungarian-army.co.uk/dragoner.htm
  25. kuk Feldjger
  26. Dz.U. 1934 nr 68 poz. 635. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 21 lipca 1934 r. o podziale powiatu trembowelskiego w wojewdztwie tarnopolskiem na gminy wiejskie. - isap.sejm.gov.pl/DetailsServlet?id=WDU19340680635
  27. Хронологія історичних дат міста Теребовлі // Теребовлянщина: краєзнавчий альманах-календар / (упорядник і гол.ред. Григорій Кушнерик). - Тернопіль: Збруч, 2001. - С.260-261
  28. Історія міст і сіл СРСР. Тернопольская область. - Інститут історії Академії наук УРСР. - Київ, 1973. - С.486
  29. Хронологія історичних дат міста Теребовлі // Теребовлянщина: краєзнавчий альманах-календар / (упорядник і гол.ред. Григорій Кушнерик). - Тернопіль: Збруч, 2001. - С.261
  30. Хронологія історичних дат міста Теребовлі // Теребовлянщина: краєзнавчий альманах-календар / (упорядник і гол.ред. Григорій Кушнерик). - Тернопіль: Збруч, 2001. - С.262
  31. Указ Президента України Про присвоєння почесного найменування "Теребовлянська" ордена Олександра Невського 223 зенітній ракетній бригаді 28 корпусу протиповітряної оборони Сил Протиповітряної оборони України - zakon2.rada.gov.ua/laws/show/195/98
  32. Указ Президента України Про впорядкування присвоєння почесних найменувань військовим частинам, установам, вузлам зв'язку, органам та підрозділам - zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1173/2000
  33. До Стрийського зенітно-ракетного полку привезли новобранців - galinfo.com.ua/news/98260.html
  34. Архиєрейська хіротонія ієром. Павла (Кравчука) на єпископа Тернопільського і Теребовлянського - old.cerkva.info/2009/03/30/xirotonia_ep_pavla.html
  35. Skorowidz Miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej. Tom XV: Wojewdztwo Tarnopolskie. - Warszawa, 1923. - S.21
  36. При розгляді статистики релігійної приналежності та національності потрібно брати до уваги, що вона залежала від кількості і розміщення церков та політичної ситуації відповідно
  37. hhttp://2001.ukrcensus.gov.ua/publications/#p12
  38. Cmentarz żydowski w Trembowli - www.sztetl.org.pl/pl/article/trembowla/12,cmentarze/21399,cmentarz-zydowski-w-trembowli/
  39. Горбач О. Говірки й словник діялектної лексики Теребовельщини / Відбиток з. "Наукових Записок" Українського Технічно-Господарського Інституту. Мюнхен, 1971. - С. 174
  40. Історія міст і сіл СРСР. Тернопольская область. - Інститут історії Академії наук УРСР. - Київ, 1973. - С.487
  41. Теребовля / Географічна енциклопедія України: В 3-ч т./Редкол.: О. М. Маринич (відп. ред.) та ін.- Київ: "Українська енциклопедія" ім. М. П. Бажана, 19891993. Т.3: П-Я. - С.275
  42. Об'їзної дороги Тернополю в найближчі роки не бачити - zz.te.ua/objiznoji-dorohy-ternopolyu-v-najblyzhchi-roky-ne-bachyty/
  43. Історія Тернопільських залізниць. Залізницці Австро-Угорщини. - www.railway.te.ua/history_ternopil_ua.htm
  44. Григорій Кушнерик. Теребовлянський камінь-пісковик. / Теребовлянщина: краєзнавчий альманах-календар / (упорядник і гол.ред. Григорій Кушнерик). - Тернопіль: Збруч, 2001. - С.174
  45. Сяйво Теребовля (Довідка Тернопілля) - 109.te.ua/Теребовлянський_район/шукати_організацію/Таксі
  46. Розклад руху автобусів по станції Теребовля - 109.te.ua/243#terebovla
  47. Історія міст і сіл Теребовлянщини / Ред.колегія: Мирослав Смалига, Григорій Кушнерик, Микола Ковальчук, Дмитро Михайлюк. - Тернопіль: Збруч, 1997. - С.110
  48. Юліян Фриз, Іван Дурбак. Теребовельська гімназія в роках 19061922. Теребовлянщина в спогадах емігрантів. Книга первая. Тернопіль: Книжково-журнальне видавництво "Тернопіль", 1993. - С.258
  49. Михайло Михайлюк. Теребовлянська гімназії. / Теребовлянщина: краєзнавчий альманах календар. - Тернопіль: Збруч, 2001. - С.405-411
  50. Szetelnicki Wacław. Trembowla: Kresowy Bastion wiary i polskości. - Wrocław, 1992. - S.13
  51. Szetelnicki Wacław. Trembowla: Kresowy Bastion wiary i polskości. - Wrocław, 1992. - S.13
  52. Микола Брездень. Теребовлянська торговельна школ 19411944 рр. / Теребовлянщина: краєзнавчий альманах календар. - Тернопіль: Збруч, 2001. - С.441-443
  53. Історія міст і сіл СРСР. Тернопольская область. - Інститут історії Академії наук УРСР. - Київ, 1973. - С.486
  54. Теребовлянське вище училище культури. Регіональний інформаційний портал Тернопільщина -
  55. Орест Олійник. Культурно-мистецький заклад / Теребовлянщина: краєзнавчий календар-альманах. - Тернопіль: Збруч, 2001. - С.291
  56. Творчі спілки у Тернопільській області. Регіональний інформаційний портал Тернопільщина -
  57. Офіційний сайт школи http://trbzosh2.at.ua/ - trbzosh2.at.ua/
  58. Теребовлянська школа-інтернат для глухих дітей -
  59. Регіональний інформаційний портал Тернопільщина // Теребовлянська музична школа [1] -
  60. Григорій Кушнерик. Нотатки до історії української журналістики./ Теребовлянщина: краєзнавчий альманах-календар / (упорядник і гол.ред. Григорій Кушнерик). - Тернопіль: Збруч, 2001. - С.422-440
  61. Теребовлянський район у Великій радянській енциклопедії - leksika.com.ua/15070111/ure/terebovlyanskiy_rayon
  62. [obljust.te.ua/upload/obljust_2009-10-05_10-27-26.xls Головне управління юстиції у Тернопільській області]
  63. Григорій Кушнерик. Нотатки до історії української журналістики./ Теребовлянщина: краєзнавчий альманах-календар / (упорядник і гол.ред. Григорій Кушнерик). - Тернопіль: Збруч, 2001. - С.422-440
  64. Радіомовлення в Тернопільській області. Регіональний інформаційний портал Тернопільщина -
  65. З історії бібліотечної справи у Теребовлянському районі / Регіональний інформаційний портал Тернопільщина [2] -
  66. Михайло Михайлюк. Товариство "Просвіта". Теребовлянщина: краєзнавчий календар-альманах. - Тернопіль: Збруч, 2001. - С229
  67. Szetelnicki Wacław. Trembowla: Kresowy Bastion wiary i polskości. - Wrocław, 1992. - S.213
  68. З історії бібліотечної справи у Теребовлянському районі / Регіональний інформаційний портал Тернопільщина [3] -
  69. Теребовлянщина в спогадах емігрантів. Книга первая. Тернопіль: Книжково-журнальне видавництво "Тернопіль", 1993. - С.162
  70. Теребовлянщина в спогадах емігрантів. Книга первая. Тернопіль: Книжково-журнальне видавництво "Тернопіль", 1993. - С.163
  71. Забави у княжому місті. Регіональний інформаційний портал Тернопільщина -
  72. Szetelnicki Wacław. Trembowla: Kresowy Bastion wiary i polskości. - Wrocław, 1992. - S.12
  73. Теребовлянщина в спогадах емігрантів. Книга первая. Тернопіль: Книжково-журнальне видавництво "Тернопіль", 1993. - С.19
  74. Szetelnicki Wacław. Trembowla: Kresowy Bastion wiary i polskości. - Wrocław, 1992. - S.12
  75. Ярослав Королюк. Спортивна робота і фізкультурний рух. Теребовлянщина: краєзнавчий календар-альманах. - Тернопіль: Збруч, 2001. - С215
  76. Реконструкція міського стадіону "Колос" завершується - www.oda.te.gov.ua/tepebovlyanska/ua/publication/content/3260.htm
  77. Теребовлянщина в спогадах емігрантів. Книга первая. Тернопіль: Книжково-журнальне видавництво "Тернопіль", 1993. - С.20
  78. Ярослав Стиранка. Охорона здоров'я / Теребовлянщина: краєзнавчий альманах-календар / (упорядник і гол.ред. Григорій Кушнерик). - Тернопіль: Збруч, 2001. - С.172-177
  79. Теребовля старша на 400 років - gazeta.ua/pda/post/id/397136
  80. Миська Р. Літописний Теребовль у світлі археологічних джерел / Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. Вып. 14. 2010. С. 313314 - www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Mdapv/2010_14/PDF/020Myska.pdf
  81. Миська Р. Літописний Теребовль у світлі археологічних джерел / Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. Вып. 14. 2010. С. 319 - www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Mdapv/2010_14/PDF/020Myska.pdf
  82. Історія міст і сіл Теребовлянщини / Ред.колегія: Мирослав Смалига, Григорій Кушнерик, Микола Ковальчук, Дмитро Михайлюк. - Тернопіль: Збруч, 1997. - С.62
  83. Л.Денисова. Теребовля у період Середньовіччя 13491772 рр. // Історія міст і сіл Теребовлянщини / Ред.колегія: Мирослав Смалига, Григорій Кушнерик, Микола Ковальчук, Дмитро Михайлюк. - Тернопіль: Збруч, 1997. - С.71-72
  84. Опис на основі перекладу уривку "JABayger. Powiat Trembowelski: szkic geograficzno-historyczny i etnograficzny. Lww, 1899" у Л.Денисова. Теребовля у період Середньовіччя 13491772 рр. // Історія міст і сіл Теребовлянщини / Ред.колегія: Мирослав Смалига, Григорій Кушнерик, Микола Ковальчук, Дмитро Михайлюк. - Тернопіль: Збруч, 1997. - С.95
  85. Микола Ковальчук. Історичні та архітектурні пам'ятки Теребовлянщини. Історія міст і сіл Теребовлянщини / Ред.колегія: Мирослав Смалига, Григорій Кушнерик, Микола Ковальчук, Дмитро Михайлюк. - Тернопіль: Збруч, 1997. - С.27-28
  86. Теребовлянщина в спогадах емігрантів. Книга первая. Тернопіль: Книжково-журнальне видавництво "Тернопіль", 1993. - С.17.
  87. Микола Ковальчук. Історичні та архітектурні пам'ятки Теребовлянщини. Історія міст і сіл Теребовлянщини / Ред.колегія: Мирослав Смалига, Григорій Кушнерик, Микола Ковальчук, Дмитро Михайлюк. - Тернопіль: Збруч, 1997. - С.29
  88. Ікона Матері Божої Теребовлянської - svitlo.ucoz.ua/publ/1-1-0-11
  89. Микола Ковальчук. Історичні та архітектурні пам'ятки Теребовлянщини. Історія міст і сіл Теребовлянщини / Ред.колегія: Мирослав Смалига, Григорій Кушнерик, Микола Ковальчук, Дмитро Михайлюк. - Тернопіль: Збруч, 1997. - С.31
  90. С.Шаршаткіна. Оборонні культові споруди // Теребовлянщина: краєзнавчий альманах-календар / (упорядник і гол.ред. Григорій Кушнерик). - Тернопіль: Збруч, 2001. - С.147-148
  91. Микола Ковальчук. Історичні та архітектурні пам'ятки Теребовлянщини. Історія міст і сіл Теребовлянщини / Ред.колегія: Мирослав Смалига, Григорій Кушнерик, Микола Ковальчук, Дмитро Михайлюк. - Тернопіль: Збруч, 1997. - С.31
  92. С.Шаршаткіна. Оборонні культові споруди // Теребовлянщина: краєзнавчий альманах-календар / (упорядник і гол.ред. Григорій Кушнерик). - Тернопіль: Збруч, 2001. - С.148
  93. о. Володимир Якубишин, Ігор Зінчишин. Українська Автокефальна Православна Церква. Історія міст і сіл Теребовлянщини / Ред.колегія: Мирослав Смалига, Григорій Кушнерик, Микола Ковальчук, Дмитро Михайлюк. - Тернопіль: Збруч, 1997. - С.235
  94. Вуйцик Володимир. Оборонний василіянський монастир в Теребовлі. Вісник 11 Інституту Укрзахідпроектреставрація. - Львів, 2000. - С.39-48
  95. Szetelnicki Wacław. Trembowla: Kresowy Bastion wiary i polskości. - Wrocław, 1992. - S.172-174
  96. Хронологія історичних дат міста Теребовлі // Теребовлянщина: краєзнавчий альманах-календар / (упорядник і гол.ред. Григорій Кушнерик). - Тернопіль: Збруч, 2001. - С.260
  97. Теребовля: "Старе" місто / Невідома Тернопільщина. Замки Тернопілля - ternopillya.livejournal.com/24474.html
  98. икола Ковальчук. Історичні та архітектурні пам'ятки Теребовлянщини. Історія міст і сіл Теребовлянщини / Ред.колегія: Мирослав Смалига, Григорій Кушнерик, Микола Ковальчук, Дмитро Михайлюк. - Тернопіль: Збруч, 1997. - С.33
  99. Теребовлянський "Павло за мурами" - risu.org.ua/ua/relig_tourism/religious_region/21277/
  100. Горбач О. Говірки й словник діялектної лексики Теребовельщини / Відбиток з. "Наукових Записок" Українського Технічно-Господарського Інституту. Мюнхен, 1971. - С.174
  101. Теребовлянщина в спогадах емігрантів. Книга первая. Тернопіль: Книжково-журнальне видавництво "Тернопіль", 1993. - С.20
  102. Миська Р. Літописний Теребовль у світлі археологічних джерел / Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. Вып. 14. 2010. С.320 - www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Mdapv/2010_14/PDF/020Myska.pdf
  103. Теребовлянщина в спогадах емігрантів. Книга первая. Тернопіль: Книжково-журнальне видавництво "Тернопіль", 1993. - С.19
  104. Słownik geograficzny Krlestwa Polskiego i innych krajw słowiańskich. Том X, 1889, С.207
  105. Стаття Ścianka - dir.icm.edu.pl/pl/Slownik_geograficzny/Tom_X/404 у Географічному словнику Королівства Польського та інших земель слов'янських, том X (Rukszenice - Sochaczew) з 1889 року (пол.)
  106. Письменниця з Теребовлі отримала першу премію "Коронації слова" - zz.te.ua/pysmennytsya-z-terebovli-otrymala-pershu-premiyu-koronatsiji-slova/
  107. A painting by artist Sophia Kalski [4] - digitalassets.ushmm.org/photoarchives/detail.aspx?id=1157500&search=KALSKI&index=5
  108. Біографія Мінни Лакс - www.fembio.org/biographie.php/frau/biographie/minna-lachs/ нем.
  109. Андрій М'ястківський. Теребовля // Теребовлянщина: краєзнавчий альманах-календар / (упорядник і гол.ред. Григорій Кушнерик). - Тернопіль:Збруч, 2001. - С.95
  110. Володимир Бірчак. Василько Ростиславич. - Тернопіль: Мальви, 1995. - 300 с.
  111. "Аристократи духу" змушують збагнути суть життєвих цінностей - ternopil.cure.org.ua/dbm.php/archive/2009-01-26_616
  112. Наталка Михно зібрала скарби Теребовлі - gazeta-misto.te.ua/?p=3878
  113. Наталка Михно презентувала книгу про Теребовлю - lypa.te.ua/archives/36200
  114. Свешников И. К. Теребовль // Археология Прикарпатья, Волыни и Закарпатья (раннеславянский и древнерусский периоды). - Киев: Наукова думка,1990. - С. 105107.
  115. Раппопорт П. А. Военное зодчество западно-русских земель Х-ХІV вв. // МИА, 1967 - № 140. - 241 с.
  116. Тимощук Б. О. Теребовль - місто Галицької Русі // Галич і Галицька земля. - Київ-Галич, 1998. - С. 124127.
  117. Ягодинська М. О. Давньоруське житло на підкліті з Теребовлі // Українська наука: минуле, сучасне, майбутнє. - Тернопіль,1999. - С. 96-101
  118. Миська Р. Літописний Теребовль у світлі археологічних джерел / Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. Вып. 14. 2010. С. 313323 - www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Mdapv/2010_14/PDF/020Myska.pdf
  119. Миська Р. Долітописний Теребовль - www.inst-ukr.lviv.ua/files/12/20Myska.pdf
  120. Вулиця Трембовельська у Варшаві на Гугл-картах - maps.google.com.ua/maps?f=q&source=s_q&hl=uk&geocode=&q=Trembowelska, Warszawa, Warszawa, Mazowieckie,
  121. Вулиця Теребовельська у Чернівцях на Гугл-картах -
  122. Во Львове уточнили названия 30 улиц - nenashy.info/vo-lvove-utochnili-nazvaniya-30-ulic.php
  123. Вулиця Теребовельська у Львові на Гугл-картах -
  124. Трембовля на Гугл-картах - maps.google.com.ua/maps?oe=utf-8&rls=org.mozilla:uk:official&client=firefox-a&q=Trembowla, Manitoba&um=1&ie=UTF-8&hq=&hnear=0x52e5957718b36a27:0xb90f2d4b22e75717,Trembowla, MB, Canada&gl=ua&ei=zvBHT8yCM43KswaKzrWUBQ&sa=X&oi=geocode_result&ct=title&resnum=1&ved=0CCIQ8gEwAA
  125. Манітоба. Посольство України в Канаді - www.ukremb.ca/canada/ua/publication/content/27026.htm

Джерела

  • Стаття Trembowla - dir.icm.edu.pl/pl/Slownik_geograficzny/Tom_XII/459 у Географічному словнику Королівства Польського та інших земель слов'янських, том XII (Szlurpkiszki - Warłynka) з 1892 року (пол.)
  • Terebovlia Shtetlinks Jewish Site - www.shtetlinks.jewishgen.org/Suchostav/Terebovlya/terebovlya.html (Англ.)
  • Szetelnicki Wacław. Trembowla: Kresowy Bastion wiary i polskości. - Wrocław, 1992. - 288 с.
  • Городиський Л., Ковальчук М. Теребовля // Тернопільський енциклопедичний словник. - Тернопіль : видавничо-поліграфічний комбінат "Збруч", 2004-2010. - ISBN 966-528-197-6 , том ІІІ, 2008
  • Густенко О. Катедра стоїть на фундаменті давньоруської церкви [Текст] : [про Теребовлянський костел] //Номер один. - 2010. - 3 берез. - С. 5.
  • Ґерета І. Теребовля: Шлях через віки: Іст.-краєзнавчий. нарис. - Л.: Каменяр, 1997. - 127 с.
  • Історія міст і сіл УРСР. Тернопольская область. - Інститут історії Академії наук УРСР. - Київ, 1973. -
  • Історія міст і сіл Теребовлянщини / Ред.колегія: Мирослав Смалига, Григорій Кушнерик, Микола Ковальчук, Дмитро Михайлюк. - Тернопіль: Збруч, 1997. - 542 с.
  • Карта вулиць Теребовля / м. Теребовля, Теребовлянський район. Телефонно-інформаційний довідник. - Тернопіль: Sam Studio, 2001. - C.166-167
  • Мисько Р. Летописный Теребовль в свете археологических источников / Материалы и исследования по археологии Прикарпатья и Волыни. Вып. 14. 2010. С.313-323
  • Мисько Р. Долитописний Теребовль / Материалы и исследования по археологии Прикарпатья и Волыни. Вып. 12. 2008. - С.292-303
  • Нерознак В. П. Названия древнеруских городов. - Москва: Наука, 1983. - 208 с.
  • Смалига Мирослав "Здесь оживает прошлое", Тернополь, Терно-граф, 2008, 196 с.
  • Теребовлянщине: краеведческий альманах-календарь / (составитель и гол.ред. Григорий Кушнерик). - М.: Збруч, 2001. - 488 с.
  • Теребовлянщине в воспоминаниях эмигрантов. Книга первая. М.: Книжно-журнальное издательство "Тернополь", 1993. - 296 с.

код для вставки
Данный текст может содержать ошибки.

скачать

© Надо Знать
написать нам