Надо Знать

добавить знаний



Шахтер (Донецк)



План:


Введение

"Шахтер" - украинский футбольный клуб из города Донецкая. Выступает в Премьер-лиге чемпионата Украины. Созданный в мае 1936 года. Обладатель Кубка УЕФА 2009. Вице- чемпион Советского Союза 1975 и 1979, 4-кратный обладатель Кубка СССР. 6-кратный чемпион Украины ( 2002, 2005, 2006, 2008, 2010, 2011), 7-кратный обладатель Кубка Украины.

Домашние игры проводит на стадионе "Донбасс Арена", рассчитанный на 51 504 зрителей.


1. История

1.1. Названия клуба

  • "Угольщики" (май-июль 1936)
  • "Стахановец" ( 1936 - 1946)
  • "Шахтер" ( 1946 -)

1.2. Донецкий футбол в создании клуба

Первыми футболистами на территории Донетчины стали британские рабочие (главным валлийцы), которые приехали сюда работать на металлургических предприятиях Джона Юза.

Осенью 1911 году при заводе Новороссийского общества (современный Донецкий металлургический завод) открыто "Юзовское спортивное общество", в составе которого действовал футбольный кружок. Команда существовала до 1919 года и была сильнейшей женой Юзовки в досоветские времена. В 1920-х годах честь города представляла команда клуба имени Ленина, основу которой составляли рабочие металлургического завода. Одним из самых известных воспитанников этой команды стал Виктор Шиловский - будущий футболист и тренер "Динамо" (Киев). Именно коллектив клуба им. Ленина провел первый в Донбассе международный матч - осенью 1924 года рабочую сборную Германии были разгромлены 5:0. В первой половине 1930-х годов лидером городского футбола стало "Динамо", которое успешно проводило товарищеские игры с командами других городов СССР. Главным соперником динамовцев считали "Буревестник", который выступал на одном из лучших полей в Сталино - в месте, где в 1936 году построено центральный стадион "Шахтер".


1.3. Создание команды. Первые годы (1936-1941)

Футбольный клуб "Стахановец". 1937 год

К 1936 года первенство СССР проводили нерегулярно и в основном среди сборными городов или республик. Всесоюзный совет физической культуры решил провести чемпионат страны между клубными командами и для коллектива из Сталино выделено место в группе "В" (третья по уровню советская лига). Областная газета "Социалистический Донбасс" 9 апреля 1936 года опубликовала решение чиновников: "... В команду войдут 22 лучших игрока Донбасса. Игроки будут освобождены от работы на производстве. Для улучшения класса игры приглашены специального тренера ..." [1] Организатором и первым главным тренером команды стал Николай Григорьевич Наумов, который одновременно был полевым игроком - выступал в нападении. 2 мая 1936 года вновь команда, пока под флагом сборной города, разгромила в товарищеской игре московский "Фрезер" - 6:0. Официальный дебют команды состоялся в показательном матче 12 мая 1936 на стадионе им. Балицкий в Горловке с одесским "Динамо" (2:3).

"Шахтер"

В довоенные годы команда
выступала в красках ДСО "Стахановец" -
голубых и красных [2] [3]

24 мая 1936 г. "Угольщики" стартовали в чемпионате матчем в городе Казань против местного "Динамо" - поражение 1:4. Главными цветами команды тогда были красный и голубой - поединок в Казани гости провели в красных футболках. В первых играх коллектив был заявлен под названием "Угольщики" ( рус. "Угольщикы" ), Которую впоследствии изменили на "Стахановец". Весенний чемпионат 1936 года клуб провел неудачно, финишировав на 7-м месте среди 8 команд. В осеннем чемпионате "горняки" поднялись на одну ступеньку, заняв 6-е место. Перед сезоном 1937 команда пилсилилась - пришли талантливые исполнители: вратарь Константин Скрипченко, защитники Николай Кузнецов, Георгий Бикезин и Георгий Мазанов и нападающий Григорий Балаба, которые стали основой "стахановца" в 1938-1940 гг

Сталинке сильно провели чемпионат, поделив 2-3 место (среди 10 команд) с киевским "Локомотивом". В 1938 году класс А расширили до 26 команд, среди которых был и "Стахановец". Команда выступила на хорошем уровне, победив, например, вице-чемпионов того сезона ЦБЧА (Москва) 4:0. Итог - 11 позиция. Двух игроков горняков был включен в список 55 лучших футболистов СССР: защитника Георгия Бикезина под № 5 и нападающего Григория Балаба под № 5.

Следующие два сезона коллектив был среди последних в классе "А": 12-е среди 14-ти, а через год 12-е среди 13-ти команд. Удачно начала команда чемпионат 1941 - после 11 игр стахановцы занимали 5-е место и сделали сенсацию, одолев в Москве лидера советского футбола "Динамо" (Москва) со счетом 2:0. Но война началась, не позволила завершить первенство, так хорошо началась для "стахановца".


1.4. Послевоенный период, бронза 1951

Несколько футболистов погибли на фронте, вратарь Константин Скрипченко, который во время военных действий был сапером, продолжил карьеру в "Динамо" (Киев). Во время оккупации в городе была команда "Авангард" - она проводила игры с командами Макеевки, немецких и итальянских войск. За "Авангард" выступал, в частности, бывший игрок "стахановца" Георгий Бикезин. Именно Бикезину и доверили капитанскую повязку в 1944-1945 годах, он заново формировал коллектив после войны. В 1945 году из довоенного состава осталось только 3 футболистов.

В восстановленном чемпионате "Стахановец" вошел ко II группе (вторая по уровню лига), где был одним из сильнейших: 5-ое, 5-е и 2-е места в 1945-1947 годах. В июле 1946 года общество "Стахановец" было преобразовано в "Шахтер", и отныне должно объединять коллективы физкультуры угольных предприятий страны. Согласно сильнейшая команда Донбасса стала называться "Шахтер" (Сталино).

В сезоне 1949 "Шахтер" вернулся в группу сильнейших, но оказался не готов составить конкуренцию ведущим коллективам СССР. "Горняки" заняли последнее, 18-е место, а 5 августа 1949 года потерпели крупное поражение в истории выступлений в чемпионатах СССР - 1:10 от московского "Динамо" в столице. Одной из причин провального сезона стал высокий средний возраст футболистов - 27 лет. Клуб нужно было немедленно приглашать новых футболистов.

"Шахтер"

Цвета формы
в 1951 году

Благодаря новой спонтанной смене формата розыгрыша чемпионата СССР "горняки" остались в высшей лиге. Новым главным тренером стал Виктор Иванович Новиков, пришел ряд новых исполнителей. "Шахтер" достойно провел первенство и финишировал на 11 позиции среди 19 команд. Яскраво розкрився талант молодого 21-річного нападника Віктора Фоміна, який забив 10 м'ячів та був одним з найкращих у складі команди.

Перед чемпіонатом-1950 до "Шахтаря" перейшли славнозвісний форвард Олександр Пономарьов, який славився своєю результативністю, та гравець середини поля, київський динамівець Олександр Алпатов - вони збільшили атакувальну міць клубу. В чемпіонаті 1951 Пономарьов став чільником атак команди і встановив рекорд результативності серед гравців "Шахтаря" за сезон - 15 голів. 26 июня 1951 р. "гірники" провели одну з найкращих ігор у своїй історії - лідера першості, тбіліське "Динамо", було розгромлено 4:0. Після фінального свистка трибуни вибухнули овацією і винесли героїв матчу на руках. По закінченні останнього туру в "Шахтаря" та куйбишевських "Крильєв Совєтов" виявилось порівну очок, але завдяки кращій різниці забитих і пропущених м'ячів бронзові нагороди отримали українці. Наставником команди у тому сезоні був Віктор Новіков, ворота обороняли 2 рівноцінні гравці - Юрій Петров та Євген Пєстов, лідером оборони був Микола Самарін, у середині поля діяли Олександр Алпатов та Володимир Гавриленко, а в нападі грали, зокрема, Олександр Пономарьов, Леонід Савінов, Віктор Фомін і Дмитро Іванов.

Сенсаційно завершився сезон 1952, за підсумками якого бронзовий призер попереднього року посів передостаннє місце і покинув клас "А". У команді були проблеми з дисципліною, окрім того ряд провідних футболістів отримало травми. Не допомагали набирати очки рідні стіни, оскільки згідно з рішенням керівництва рад. футболу весь чемпіонат провели у Москві в одне коло. У другій половині 1952 року новим головним тренером став колишній футболіст "Шахтаря" Олександр Пономарьов, який добре знав можливості колективу. Перед ним було поставлено завдання повернутися до класу найсильніших.

У 1953 р. "Шахтар" виграв свою підгрупу класу "Б", але у фінальній пульці посів тільки 3-тє місце. Наступного року "гірники" знову виграли змагання у своїй підгрупі, а виграти фінальний турнір допомогло те, що він відбувався у Сталіно - господарі зайняли 1 місце та отримали право у 1955 році перейти до класу "А". Після повернення до найвищого дивізіону "гірники" були середняками, займаючи 7-8 місця серед 12 колективів. Від 1956 до 1960 року тривала тренерська лихоманка - за цей період командою керували 6 тренерів.

В 1957 року добровільне спортивне товариство "Шахтар" було ліквідовано, а команда "Шахтар" (Сталіно) відтоді представляла новоутворене товариство "Авангард". В чемпіонаті 1959 футболісти із Донбасу посіли останнє, 12 місце, і тільки чергова трансформація формату радянської першості врятувала команду від пониження у класі.


1.5. Кубкові тріумфи 1960-х

"Шахтар"

С 1961 року клуб зазвичай
грає у помаранчево-чорних кольорах

Після 1960-х років за "Шахтарем" по всьому Радянському Союзу закріпилася слава сильної кубкової команди. Тричі поспіль: у 1961, 1962 та 1963 роках донеччани виходили до фіналу Кубка СРСР і двічі вигравали його. Спеціалісти відзначали дещо прямолінійну, але вольову і швидку гру "гірників" із силовим акцентом.

Всі ці успіхи повязані з приходом у липні 1960 г. нового наставника - Олега Ошенкова. Російський фахівець був відомий українським любителям футболу, адже саме під його керівництвом київське "Динамо" виграло срібні медалі чемпіонату країни, а у 1954 році здобуло перший всесоюзний трофей - Кубок СРСР з футболу. Новий наставник "Шахтаря" налагодив взаємодію між окремими ланками команди, навчив колектив вміло використовувати найсильніші сторони у своїй грі, підняв психологію і впевненість гравців у собі.

Відразу у другий рік роботи тренера "гірники" досягли найвищого успіху у всесоюзних турнірах - виграли Кубок СРСР. По дорозі до фіналу українці обіграли "Динамо" (Хмельницький), "Спартак" (Фергана), "Динамо" (Тбілісі), "Шахтар" (Сталіногорськ) і "Адміралтієць" (Ленінград). Суперником у вирішальній грі було столичне "Торпедо" - чемпіон СРСР, у складі якого грали зірки радянського футболу: Віктор Шустіков, Леонід Островський, Валерій Воронін, Слава Метревелі, Геннадій Гусаров, Валентин Іванов та інші. Після першого тайму рахунок був 1:1, а в другому Юрій Ананченко робить дубль і приносить перемогу "Шахтарю" - 3:1. Успіх команди з обласного центру був сенсаційним - чиновники були настільки впевнені в успіху торпедівців, що на почесних дипломах, які вручили "гірникам", були написані імена футболістів "Торпедо".

У 1962 році "Шахтар" знову виграв Кубок країни, перемігши "Знамя труда" (Орєхово-Зуєво) - команду з класу "Б" з рахунком 2:0. Наступного сезону українці знову вийшли до фіналу Кубка, але цього разу поступилися "Спартаку" (Москва) - 1:2. У чемпіонаті клуб виступав стабільно і у 1964 році посів найвище за останнє десятиліття 5-е місце. В кінці 1960-х років чудові результати показували дублери "Шахтаря" - молоді футболісти перемогли у першостях СРСР 1967 і 1969, а 1968 року посіли 2-е місце. Головним талантом вважали воротаря Юрія Дегтерьова, який регулярно виступав за юнацьку збірну Радянського Союзу. Основа команди потребувала оновлення та свіжою мотивації. За результатами сезону 1968 донеччани посіли 14-е місце, а коли восени 1969 р. "гірники" програли 4 матчі поспіль, тренера Ошенкова звільнили.

Клуб переживав зміну поколінь - у 1970 в іграх чемпіонату на поле виходило 28 футболістів, у тому числі аж 11 дебютантів. Одним з небагатьох, хто добре проявив себе у складі донецького клубу був нападник Едвард Козинкевич, який забив 9 м'ячів і за підсумками сезону увійшов до всесоюзного списку "33 найкращих". Наступного року "Шахтар", зайнявши останнє 16-е місце, вибуває з елітного дивізіону.


1.6. 1970-е

Популярним місцем перегляду ігор був терикон біля стадіону, де інколи збиралося кілька тисяч глядачів. 1967 рік

В 1971 р. "гірники" фінішували останніми у найвищій лізі СРСР і понизились у класі. Новим головним тренером став Олег Базилевич, якому вдалося відразу у перший сезон здобути 2-е місце і, таким чином, повернути "Шахтар" до "вишки". Команда зробила сенсацію, з ходу посівши 6-е місце у вищій лізі в 1973 році. Лідерами колективу були воротар Юрій Дегтерьов, захисники Володимир Бєлоусов, Віктор Звягінцев, півзахисники Анатолій Коньков і Валерій Яремченко, нападник Олександр Васін. Найбільшим відкриттям став бомбардир Віталій Старухін, який перейшов до клубу у 1972 году. Його чуття гола і висока результативність зробили нападника ключовим гравцем атаки "Шахтаря" у другій половині 1970-х років.

Проте з 1974 року Базилевич прийняв запрошення Валерія Лобановського тренувати "Динамо" (Київ) і покинув Донецьк. Його замінив Володимир Сальков. В сезоні 1974 "гірники" опустились на 12-е місце, але донеччани підсилились талановитим півзахисником Михайлом Соколовським. Наступного року донецький клуб піднявся на найвище місе у своїй історії, завоювавши "срібло" чемпіонату СРСР. Цей успіх дозволив "Шахтарю" вперше стартувати у єврокубках: 15 сентября 1976 року радянський клуб приймав у рамках Кубка УЄФА команду "Динамо" (Берлін) і переміг з рахунком 3:0. Нічия 1:1 у НДР дозволила "гірникам" пройти до 1/16 фіналу, де донецька команда вибила угорський "Гонвед" - 3:0 вдома та 3:2 на виїзді. У 1/8 фіналу суперником донеччан став славнозвісний туринський "Ювентус", який був основою збірної Італії (Діно Дзофф, Ґаетано Ширеа, Клаудіо Джентіле, Франко Каузіо, Марко Тарделлі, Роберто Бонісенья, Роберто Беттеґа та інші). В Турині "Стара синьйора" впевненно перемогла - 3:0. На матч-відповідь у Донецьку 8 декабря 1976 року, попри холодну погоду, зібралося понад 40 000 уболівальників. Висвітлювати гру прибуло близько 30 італійських журналістів. "Гірники" виграли 1:0 (м'яч забив Валерій Шевлюк) і ця перемога над однією з найсильніших команд світу увійшла до історії українського клубу.

Сезон 1977 донеччани завершили на хорошому, 5-у місці. Найкращим воротарем країни визнано Юрія Дегтерьова за що йому було вручено вручено приз журналу " Огонёк". Українська команда пропустила мало голів (24 у 30 іграх), але друге коло першості провела неяскраво - із 15 матчів аж 12 завершилось унічию. На вістрі атак активно діяв Віталій Старухін, якив вразив ворота суперників 9 разів. В 1978 г. донеччани дійшли до фіналу Кубка СРСР, але там поступились чемпіону, київському "Динамо" - 1:2. У складах обидвох команд відзначились їхні найкращі бомбарлири: Блохін зробив дубль, а єдиний гол "гірників" забив Старухін. Того ж року команда вдало виступила у чемпіонаті СРСР, завоювавши "бронзу". У розіграші Кубка володарів кубків 1978/79 команда із Донбасу не змогла нічого протиставити легендарній іспанській "Барселоні" (0:3 на виїзді, 1:1 вдома) і вибула вже на першому етапі змагань.

Сезон 1979 вважають одним з найкращих за всі роки існування "Шахтаря": клуб став віце-чемпіоном Радянського Союзу, лідер команди Віталій Старухін забив аж 26 голів і став не тільки найкращим бомбардиром чемпіонату, а й був визнаний найкращим футболістом країни. Із самого початку донеччани очолювали турнірну таблицю і втратили першу позицію лише після 21-го туру, коли програли у Києві "Динамо". Перед останньою грою "Спартак" (Москва) мав 48 очок, "Динамо" (Київ) - 47, а Шахтар - 46. Гірники мали перевагу, оскільки обидва суперники донеччан грали на виїзді: спартаківці перемогли, динамівці програли, а "Шахтар", перемігши удома московське "Торпедо", вдруге у своїй історії завойовує срібні медалі.


1.7. Кубкові тріумфи 1980-х

Первенство 1980 года прошла нестабильно - дончане получали и большие победы (5:2 над "Зенит", 3:0 над тбилисским "Динамо") и несли досадных неудач (0:5 от "Динамо" Киев). В воротах играл двое мастеров: 32-летний Дегтерев чередовался с молодым Виктор Чанов. В итоге - 6 место. Наибольшим успехом сезона стала победа в Кубке СССР, где в финале со счетом 2:1 был обыгран тбилисское "Динамо".

В 1981-1982 гг в клубе началась смена поколений: покинули команду Виталий Старухин, Николай Федоренко, Виктор Звягинцев, Виктор Чанов и еще несколько футболистов. В чемпионате-1982 "горняки" были среди аутсайдеров, заняв 14-е место. Реноме кубковой команды "Шахтер" подтвердил в 1983-м, когда четвертый и последний раз в своей истории завоевал Кубок СССР по футболу. На этапе 1/16 финала горняки разгромили вильнюсский "Жальгирис" 3:0, затем одержали тяжелую победу в Москве над "Спартаком" в дополнительное время - 3:2. Четвертьфинал против московского "Динамо" проходил в Ташкенте : украинский клуб первым пропустил гол, но не только отыгрался, но и уверенно победил - 3:1. Полуфинал против "Зенита" проходил на поле "Шахтера" в присутствии 40 тысяч болельщиков. Основное время принес ничью 1:1, а дополнительный не обнаружил переможцяе. Героем поединка стал голкипер дончан Валентин Елинскас, который отразил 2 удара ленинградцев - победа в серии пенальти 5:3. В финале горняки победили другую украинскую команду - Харьковский "Металлист" - со счетом 1:0. Победный мяч забил на 23-й минуте Сергей Ященко. Новым главой нападения стал Виктор Грачев, в воротах надежно выступал Валентин Елинскас.

Победа в Кубке страны дазволила дончанам выступать в Кубка кубков 1983/84: советский клуб легко обыграл датский Б-1901 и швейцарский " Серветт" , получив 4 победы подряд. В 1/4 финала соперником "Шахтера" стал клуб "Порту", который в середине 1980-х годов был лидером португальского футбола и основой сборной страны. Первая встреча проходила в Порту и "горняки" удивили хозяев, преодолевая до 37-й мин. уже 2:0. Однако португальцы сравняли счет, а на 70-й минуте забили победный мяч. Два гола на выезде давали донетчанам хорошие шансы на выход в полуфинал в случае минимальной домашней победы. Донецк 21 марта 1984 года был покрыт снегом, но даже в такую ​​погоду на стадион пришло около 50 тысяч фанов (всего заявок на билеты было почти 150 тысяч). На 63-й минуте счет открыл Виктор Грачев и это преимущество позволило бы "горнякам" пройти соперника по результатам двух матчей. Но на 72-й мин. ирландский легионер "Порту" Мики Уолш сравнял счет - ничья 1:1 и дончане выбыли из турнира. Для "Шахтера" 1/4 финала оставалось достижением в еврокубках в сезона 2008/09.

Летом 1984 г. "Шахтер", победив в двух матчах Днепропетровский "Днепр" выиграл Кубок сезона (советское название Суперкубка страны). Финал Кубка СССР-85 (поражение 1:2 от "Динамо" Киев) стал последним значительным достижением дончан в советское время. В высшей лиге "горняки" значительно ухудшили результаты: 6, 7, 8 и 14-е места в 1986-1989 годах, соответственно.


1.8. 1992-1996

Если высшей лиге чемпионата СССР "горняки" были середняками, то в первенстве независимой Украины стали одним из лидеров и фаворитов чемпионата. Вместе команду покинули несколько важных игроков, которые переехали в зарубежных футбольных лиг: Виктор Грачев, Андрей Канчельскис и Сергей Щербаков. В 1992 и 1993 годах "Шахтер" занимал четвертые места, а по итогам первенства 1993/94 стал вице-чемпионом Украины. Сезон 1995/96 до сих пор остается худшим для "Шахтера" по месту, занятым в чемпионате Украины - аж 10 ступенька. Не было стабильности кадров - в матчах первенства краски "горняков" защищал аж 35 футболистов. Тот чемпионат начался трагедией, когда 15 октября 1995 года на стадионе "Шахтер" в результате взрыва, который был частью борьбы криминальных группировок, погиб президент клуба, Ахать Азифович Брагин. [4]

Клуб постепенно переходил на рельсы рыночной экономики : в июне 1993 г. было создано ЗАО "Футбольный клуб" Шахтер "", в следующем году подписано соглашение о долгосрочной аренде спортивно-тренировочной базы Кирша, началось обновление инфраструктуры клуба. В 1999 г. в Кирша был открыт тренировочный комплекс, который стал одним из самых современных в Европе. Огромную роль в его построении сыграли средства нового владельца "Шахтера" - Рината Ахметова.


1.9. Эра Рината Ахметова

Игроки "Шахтера" с кубком Украины, 2002

Началом нового этапа в истории "Шахтера" считают 11 октября 1996 г., когда президентом клуба стал донецкий бизнесмен Ринат Ахметов. Благодаря усилению состава и хорошем финансированию "горняки" за время его президентства стали наряду с киевским "Динамо" безоговорочным грандом украинского футбола и, в целом, одним из самых богатых клубов Восточной Европы.

С 1997 года дончане не опускались ниже второго места в чемпионате Украины и регулярно выступали в европейских клубных турнирах. В начале 2000-х годов клуб активно покупает иностранных футболистов. В сезоне 2000/01 команда впервые в своей истории попадает в групповой этап Лиги чемпионов : после поражения в Донецке от чешской " Славии" 0:1 "оранжево-черные" имели мало шансов перед ответным матчем в Праге. Всю игру чехи удерживали выгодную им ничью 0:0 и на 90-й минуте Андрей Воробей забил гол, переведя игру в дополнительное время, где украинская дожали соперника благодаря голу Сергея Ателькина - 2:0. В своей группе "Шахтер" занял 3-е место, пропустив вперед " Лацио" и " Арсенал" и опередив пражскую "Спарту".

В сезоне 2001/02 горняки впервые в своей истории становятся чемпионами Украины. Этого успеха команда добилась под руководством итальянца Невио Скалы, который стал первым иностранцем, который когда-либо возглавлял "Шахтер". Дончане лишь на одно очко опередили многолетнего победителя первенств киевское "Динамо". В Лиге чемпионов украинский клуб выбыл на стадии 3-го квалификационного раунда, проиграв бельгийскому "Брюгге", а в 1/64 финала Кубка УЕФА в Вене местная " Аустрия" разгромила "горняков" 5:1. Скалу был уволен - итальянец проработал в Донецке только 9 месяцев, а его заменил известный в прошлом футболист "Шахтера" Валерий Яремченко.

С лета 2003 -го до мая 2004 -го наставником был немецкий специалист Бернд Шустер. Он, как и Невио Скала, также не сумел пройти квалификацию Лиги чемпионов и вылетел уже в 1/64 финала Кубка УЕФА. Команда выступала нестабильно и руководство "Шахтера" отказалось от услуг немца весной 2004 года. Впоследствии Шустер сделал неплохую тренерскую карьеру в Испании, возглавляя " Хетафе" и " Реал Мадрид" .

18 мая 2004 клуб представив нового головного тренера - ним став досвідчений румун Мірча Луческу. Фахівець мав досвід роботи у чемпіонатах Румунії, Італії та Туреччини, тренував, зокрема, "Інтер" (Мілан), " Галатасарай" та " Бешикташ". За час його роботи "гірники" п'ять разів ставали чемпіонами України і щороку (крім сезону 2005/06) виступали у груповому раунді Ліги чемпіонів.

29 августа 2009 року було відкрито " Донбас Арену" - один з найсучасніших стадіонів Європи. Це перший стадіон у Східній Європі, спроектований і побудований відповідно до стандартів категорії "п'ять зірок". За акредитацією УЄФА та ФІФА - споруда відповідає класу "еліт".


1.10. Перемога в Кубку УЄФА 2009

Кубок УЄФА, який виграв "Шахтар"

20 травня 2009 року "Шахтар" у двобої з німецьким клубом "Вердер" (Бремен) виграв останній в історії турніру Кубок УЄФА (з наступного сезону турнір отримав назву Ліга Європи). Основний час гри команди завершили з рахунком 1:1. У додатковий час, на 97 хвилині гри, Жадсон забив вирішальний м'яч.

Переможців привітали Президент України Віктор Ющенко, а також прем'єр-міністр України Юлія Тимошенко.

Головний тренер донецького "Шахтаря" Мірча Луческу першим з іноземних фахівців був удостоєний звання Заслуженого тренера України.

Звання заслужених майстрів спорту за перемогу в Кубку УЄФА були удостоєні 17 футболістів Шахтаря: Андрій П'ятов, Дмитро Чигринський, Олексій Гай, Олександр Кучер, Микола Іщенко, Євген Селезньов, Олександр Гладкий, Даріо Срна, Маріуш Левандовський, Ігор Дуляй, Томаш Хюбшман, Разван Рац, Жадсон, Фернандінью, Ілсінью, Вілліан та Луїс Адріану [5]. До того тільки 4 гравці "Шахтаря" були удостоєні звання Заслужених майстрів спорту: Валентин Сапронов 1963 року, а також Олексій Бєлік, Андрій Воробей та Анатолій Тимощук, яким це звання присвоїли 2005 року за внесок у вітчизняний футбол і вихід збірної України у фінальну частину чемпіонату світу 2006 року.


1.11. Європейські клубні турніри

"Шахтар" дебютував у єврокубкових турнірах у сезоні 1976/1977 (Кубок УЄФА). Всього у єврокубках гірники провели 135 ігор (+61 =24 −50 199-184), виступивши у всіх турнірах: Лізі чемпіонів, Кубку володарів кубків, Кубку УЄФА та Кубку Інтертото. За кількістю проведених поєдинків "Шахтар" випереджає усі українські клуби окрім "Динамо" Київ.

Донеччани представляли СРСР у кін. 1970-х - поч. 1980-х рр. і провели за цей період 18 ігор (+10 =3 −5). Єдиним футболістом, котрий зіграв в усіх тих матчах, був Михайло Соколовський, а найкращими бомбардирами стали Віктор Грачов, Сергій Морозов та Михайло Соколовський, які провели по 5 м'ячів.

Після 10-річної перерви "гірники" дебютували на євроарені як представник України - у сезоні 1994/1995. Після 2000 року донеччани регулярно виступають у кваліфікаційних і основних раундах Ліги чемпіонів.

Найбільше ігор: Даріо Срна (72)

Найкращий бомбардир: Брандау (15)

Статистичні дані на 28 серпня 2010.


2. Уболівальники

"Шахтар" - 2-й найпопулярніший футбольний клуб в Україні; опитування Київського міжнародного інституту соціології, проведене 2011 року, показало, що "гірників" підтримують 30,4% українських футбольних уболівальників [6]. Приблизна чисельність фанатського руху - 1-2 тис. осіб. Друзями є фанати "Чорноморця" та "Ворскли". Неприязно донеччани ставляться до фанатів "Дніпра", "Динамо", "Кривбаса", "Іллічівця", "Оболоні", "Металіста", "Металурга", "Арсенала" та "Зорі". [7].


2.1. Посещение

Починаючи із сезону 2000-2001 "Шахтар" незмінно посідає перше місце в Україні за середньою кількістю глядачів на домашньому стадіоні. Відвідуваність домашніх матчів "Шахтаря" [8], середня кількість глядачів на грі чемпіонату країни впродовж сезону:

3. Поточний склад

(джерело: сайт ФК "Шахтар")

Футболист Дата рождения Страна
Вратари
16 Тетенко Артем 12 лютого 1991 Украина Украина
25 Олександр Рибка 10 квітня 1987 Украина Украина
30 Андрій П'ятов 28 июня 1984 Украина Украина
35 Юрій Вірт 4 мая 1974 Украина Украина
Захисники
5 Олександр Кучер 22 октября 1982 Украина Украина
13 В'ячеслав Шевчук 13 мая 1979 Украина Украина
26 Разван Рац 26 травня 1981 Румыния Румыния
27 Дмитро Чигринський 7 листопада 1986 Украина Украина
32 Микола Іщенко 9 березня 1983 Украина Украина
36 Олександр Чижов 10 августа 1986 Украина Украина
38 Сергій Кривцов 15 марта 1991 Украина Украина
44 Ярослав Ракицький 3 августа 1989 Украина Украина
Полузащитники
3 Томаш Гюбшман 4 сентября 1981 Чехия Чехия
10 Вілліан 9 августа 1988 Бразилия Бразилия
14 Василь Кобін 24 травня 1985 Украина Украина
15 Тарас Степаненко 8 серпня 1989 Украина Украина
19 Олексій Гай 6 листопада 1982 Украина Украина
20 Дуґлас Коста 14 сентября 1990 Бразилия Бразилия
22 Генріх Мхітарян 21 января 1989 Flag of Armenia.svg Армения
29 Алекс Тейшейра 6 січня 1990 Бразилия Бразилия
33 Даріо Срна 1 мая 1982 Хорватия Хорватия
90 Віталій Віценець 3 августа 1990 Украина Украина
Нападники
9 Луїс Адріану 12 апреля 1987 Бразилия Бразилия
11 Едуардо да Сілва 25 лютого 1983 Хорватия Хорватия
17 Євген Селезньов 20 липня 1985 Украина Украина
31 Дентінью 19 січня 1989 Бразилия Бразилия

4. Виступ клубу за сезонами

4.1. СССР СРСР

Сезон Дивіз. Место И В Н П ГЗ ГП О Кубок СРСР Европа Примечания
1936
(весна)
3 7 7 2 1 4 14 24 12 1/32 фіналу
1936
(осінь)
3 6 7 3 0 4 11 14 13 -
1937 3 3 9 4 4 1 20 13 21 1/64 фіналу Підвищення
1938 1 11 25 11 7 7 56 51 29 1/4 фіналу
1939 1 12 26 5 10 11 40 55 20 1/4 фіналу
1940 1 12 24 6 4 14 32 43 16 [9]
1941 1 5 11 6 0 5 13 13 12 [9]
1945 2 5 17 9 5 3 36 25 23 1/8 фіналу
1946 2 5 24 10 7 7 45 23 27 [9]
1947 2 2 24 15 4 5 48 19 34 1/32 фіналу
1948 2 3 14 8 3 3 33 15 19 [10] Підвищення
1949 1 18 34 5 8 21 21 73 18 1/16 фіналу
1950 1 11 36 13 7 16 49 63 11 1/8 фіналу
1951 1 3 28 12 10 6 44 30 34 Півфінал
1952 1 13 13 1 6 6 14 26 8 1/32 фіналу Виліт
1953 2 [11] 1 14 9 4 1 33 9 22 [12]
1953 2 3 5 3 0 2 6 5 6 Півфінал
1954 2 [11] 1 22 17 4 1 56 16 38 [12]
1954 2 1 5 4 1 0 10 1 9 1/4 фіналу Підвищення
1955 1 7 22 4 10 8 23 34 18 1/8 фіналу
1956 1 7 22 7 7 8 30 39 21 [13]
1957 1 8 22 7 5 10 19 35 19 1/4 фіналу
1958 1 8 22 9 3 10 22 32 21 1/8 фіналу
1959 1 12 22 4 5 13 24 43 13 [14]
1960 1 [15] 8 20 5 6 9 24 36 16 [16]
1960 1 17 20 4 2 4 10 12 10 Півфінал [17]
1961 1 [18] 6 20 7 5 8 22 23 19 [19]
1961 1 12 12 5 5 2 23 14 15 Обладатель
1962 1 [18] 3 20 10 5 5 34 22 25 [20]
1962 1 8 12 5 2 5 13 13 12 Обладатель
1963 1 11 38 11 14 13 29 33 36 Фіналіст
1964 1 5 32 13 11 8 35 26 37 1/8 фіналу
1965 1 12 32 7 14 11 29 34 28 1/4 фіналу
1966 1 10 36 15 7 14 32 35 37 1/8 фіналу
1967 1 6 36 13 16 7 43 38 42 1/8 фіналу
1968 1 14 38 9 14 15 38 42 32 Півфінал
1969 1 [21] 3 18 5 8 5 20 17 18 1/16 фіналу [22]
1969 1 10 26 6 8 12 20 28 20
1970 1 10 32 11 8 13 35 50 30 1/16 фіналу
1971 1 16 30 10 4 16 31 37 24 1/4 фіналу Виліт
1972 2 2 38 19 13 6 57 21 51 1/16 фіналу Підвищення
1973 1 6 30 14 3 13 32 26 31 1/8 фіналу
1974 1 12 30 8 12 10 31 35 28 Півфінал
1975 1 2 30 15 8 7 45 23 38 1/16 фіналу
1976 1 5 15 7 4 4 15 16 18 Півфінал
1976 1 10 15 5 4 6 12 10 14
1977 1 5 30 9 16 5 31 24 34 1/4 фіналу Кубок УЕФА 1/8 фіналу
1978 1 3 30 16 5 9 42 31 37 Фіналіст
1979 1 2 34 20 8 6 57 33 48 Групповой этап Кубок Володарів Кубків 1/16 фіналу
1980 1 6 34 13 9 12 45 40 35 Обладатель Кубок УЕФА 1/32 фіналу
1981 1 7 34 12 10 12 51 39 34 Групповой этап Кубок УЕФА 1/32 фіналу
1982 1 14 34 10 9 15 42 57 29 Групповой этап
1983 1 9 34 16 3 15 48 40 35 Обладатель
1984 1 13 34 10 9 15 47 46 29 1/8 фіналу Кубок Володарів Кубків 1/4 фіналу
1985 1 12 34 10 12 12 46 45 30 Фіналіст
1986 1 6 30 11 9 10 40 38 31 Фіналіст
1987 1 7 30 10 10 10 29 31 30 1/16 фіналу
1988 1 8 30 9 10 11 30 28 28 1/8 фіналу
1989 1 14 30 9 5 16 24 36 23 1/4 фіналу
1990 1 8 24 6 10 8 23 31 22 1/8 фіналу
1991 1 12 30 6 14 10 33 41 26 1/8 фіналу

4.2. Украина Украина

Сезон Дивіз. Место И В Н П ГЗ ГП О Кубок Украины Европа Примечания
1992 Высшая лига 4 18 10 6 2 31 10 26 Півфінал
1992-93 Высшая лига 4 30 11 12 7 44 32 34 1/16 фіналу
1993-94 Высшая лига 2 34 20 9 5 64 32 49 1/8 фіналу
1994-95 Высшая лига 4 34 18 8 8 52 29 62 Обладатель Кубок УЕФА Кв. раунд
1995-96 Высшая лига 10 34 13 6 15 44 43 45 Півфінал Кубок Володарів Кубків 1-й раунд
1996-97 Высшая лига 2 30 19 5 6 72 28 62 Обладатель
1997-98 Высшая лига 2 30 20 7 3 61 25 67 1/8 фіналу Кубок володарів Кубків 2-й раунд
1998-99 Высшая лига 2 30 20 5 5 70 25 65 Півфінал Кубок УЕФА 2-й кв. раунд
1999-00 Высшая лига 2 30 21 3 6 60 16 66 1/4 фіналу Кубок УЕФА 1-й раунд
2000-01 Высшая лига 2 26 19 6 1 71 21 63 Обладатель Кубок УЕФА 3-й раунд ЛЧ - 1-й груповий етап
2001-02 Высшая лига 1 26 20 6 0 49 10 66 Обладатель Кубок УЕФА 1-й раунд ЛЧ - 3-й кв. раунд
2002-03 Высшая лига 2 30 22 4 4 61 24 70 Фіналіст Кубок УЕФА 1-й раунд ЛЧ - 3-й кв. раунд
2003-04 Высшая лига 2 30 22 4 4 62 19 70 Обладатель Кубок УЕФА 1-й раунд ЛЧ - 3-й кв. раунд
2004-05 Высшая лига 1 30 26 2 2 63 19 80 Фіналіст Кубок УЕФА 1/8 фіналу ЛЧ - груповий етап
2005-06 Высшая лига 1 30 23 6 1 64 14 75 1/8 фіналу Кубок УЕФА 1/16 фіналу ЛЧ - 3-й кв. раунд
2006-07 Высшая лига 2 30 19 6 5 57 20 63 Фіналіст Кубок УЕФА 1/8 фіналу ЛЧ - груповий етап
2007-08 Высшая лига 1 30 24 2 4 75 24 74 Обладатель ЛЧ Групповой этап
2008-09 Прем'єр-ліга 2 30 19 7 4 47 16 64 Фіналіст Кубок УЄФА Обладатель ЛЧ - груповий етап
2009-10 Прем'єр-ліга 1 30 24 5 1 62 18 77 Півфінал ЛЄ 1/16 фіналу ЛЧ - 3-й кв. раунд
2010-11 Прем'єр-ліга 1 30 23 3 4 33 16 72 Обладатель ЛЧ 1/4 фіналу

5. Достижение


6. Рекордсмени клубу

6.1. Гравці з найбільшою кількістю голів

Станом на 27 квітня 2012 року

# Имя Период Чемпионат Кубок Еврокубки Другие Всього
1 Украина Андрій Воробей 1998-2007 080 ! 80 022 ! 22 012 ! 12 000 ! 0 114 ! 114
2 СССР Віталій Старухін 1973-1981 084 ! 84 023 ! 23 003 ! 3 000 ! 0 110 ! 110
3 СССР Михайло Соколовський 1974-1987 087 ! 87 011 ! 11 005 ! 5 002 ! 2 105 ! 105
4 Бразилия Брандау 2002-2008 065 ! 65 011 ! 11 015 ! 15 000 ! 0 091 ! 91
5 СССР Ігор Петров 1982-1991
1994-1996
1998
070 ! 70 013 ! 13 002 ! 2 000 ! 0 085 ! 85
6 СССР Віктор Грачов 1980-1981
1982-1990
1994-1995
065 ! 65 011 ! 11 005 ! 5 002 ! 2 083 ! 83
7 Украина Сергій Ателькін 1989-1997
2000-2002
061 ! 61 009 ! 9 012 ! 12 000 ! 0 082 ! 82
8 Украина Олег Матвєєв 1992-1995
1996-2000
061 ! 61 017 ! 17 000 ! 0 000 ! 0 078 ! 78
9 Украина Геннадій Зубов 1994-2004 057 ! 57 010 ! 10 006 ! 6 000 ! 0 073 ! 73
10 Бразилия Луїс Адріану 2007-н.ч. 040 ! 40 007 ! 7 017 ! 17 002 ! 2 066 ! 66
  • Інші - Національний Суперкубок та Кубок Федерації Футболу СРСР

6.2. Гравці з найбільшою кількістю матчів

Станом на 27 квітня 2012 року

# Имя Период Чемпионат Кубок Еврокубки Другие Всього
1 СССР Михайло Соколовський 1974-1987 400 ! 400 063 ! 63 018 ! 18 007 ! 7 488 ! 488
2 СССР Сергій Ященко 1982-1995 384 ! 384 044 ! 44 008 ! 8 019 ! 19 455 ! 455
3 СССР Юрій Дегтерьов 1967-1983 321 ! 321 047 ! 47 010 ! 10 000 ! 0 378 ! 378
4 СССР Ігор Петров 1982-1991
1994-1996
1998
282 ! 282 038 ! 38 010 ! 10 020 ! 20 350 ! 350
5 Украина Дмитро Шутков 1989-2008 267 ! 267 054 ! 54 021 ! 21 003 ! 3 345 ! 345
6 СССР Валерій Рудаков 1972-1986 276 ! 276 044 ! 44 016 ! 16 006 ! 6 342 ! 342
6 СССР Віктор Грачов 1980-1981
1982-1990
1994-1995
282 ! 282 039 ! 39 006 ! 6 015 ! 15 342 ! 342
6 СССР Валерій Яремченко 1966-1979 299 ! 299 035 ! 35 008 ! 8 000 ! 0 342 ! 342
9 Хорватия Даріо Срна 2003-н.ч. 211 ! 211 029 ! 29 087 ! 87 006 ! 6 334 ! 334
10 Украина Анатолій Тимощук 1998-2006 227 ! 227 040 ! 40 057 ! 57 002 ! 2 326 ! 326
  • Інші - Суперкубок країни та Кубок Федерації футболу СРСР

7. Відомі гравці



Докладніше: Категорія:Футболісти "Шахтаря" (Донецьк)


8. Ювілейні голи

Ювілейні голи у чемпіонатах України
Прізвище та ім'я футболіста Дата Суперник счет
100 Валерій Кривенцов 7 листопада 1993 "Карпати" 3:0
200 Орбу Геннадій 11 серпня 1995 "Кремінь" 4:1
300 Бабій Олександр 11 июня 1997 "Ворскла" 4:0
400 Матвєєв Олег 20 вересня 1998 "Ворскла" 7:3
500 Зубов Геннадій 20 червня 2000 "Зірка" 2:6
600 Попов Сергій 31 жовтня 1998 "Металург" (З) 0:3
700 Тимощук Анатолій 14 сентября 2003 "Чорноморець" 4:1
800 Брандау 25 мая 2005 "Дніпро" 2:0
900 Левандовський Маріуш 27 жовтня 2006 "Карпати" 4:1
1000 Фернандінью 11 травня 2008 ФК "Харків" 0:3
Старий логотип клубу
Старий логотип клубу

9. Власники та фінанси

Генеральний спонсор - " Систем кепітал менеджмент", президент - Рінат Ахметов (основний бізнес - металургія, оцінка стану від "Фокусу" - $14,6 млрд).

За оцінками, бюджет клубу у 2007 році складав близько $85 млн. [23]. За даними Deloitte Football Money League бюджет "Шахтаря" становить 84 млн. дол. США [24].

У літнє міжсезоння 2011 р. клуб на трансфери витратив 14,4 млн. євро., при цьому нікого не продавши. Завдяки таким витратам Україна потрапила до 10 наймарнотратніших країн світу. [25]


10. Интересные факты


Примечания

  1. Товарищ Наумов (Журнал "Футбол в лицах" № 3 2005) - mag.football.ua/fvl/fvl_3_13.htm (Рус.)
  2. Откуда у "Шахтера" появились молоточки ( zaboysultra.com) - www.zaboysultra.com/articles/show.php?id=10 (Рус.)
  3. Сторінка уболівальників "Шахтаря"/історія клубу - shakhtar.org.ua/history.htm (Рус.)
  4. "Убийца Алика Грека" Синенко может не дожить до нового приговора ("Народна правда", 28 листопада 2008) - narodna.pravda.com.ua/politics/492fdf4a6c83a/ (Рус.)
  5. 17 игроков "Шахтера" стали заслуженными мастерами спорта - www.intv-inter.net/article/150222/
  6. За какие клубы болеют украинские любители футбола (kiis.com.ua, 06.07.2011) - kiis.com.ua/ua/news/view-81.html
  7. Самые фанатские движения в Украине (tyzhden.ua, 6.11.2011) - tyzhden.ua/Infographic/34640/5 / # gallery2
  8. По данным справочников Юрия Ландера
  9. а б в Не участвовал в розыгрыше Кубка СССР
  10. Не попал в сетку Кубка СССР
  11. а б Предварительный турнир
  12. а б Финальный турнир
  13. Отсутствовал
  14. Проводился два сезона 1959/60
  15. Предварительный турнир, 2 подгруппа
  16. Финальный турнир за 13-18 места
  17. Переходные игры за право остаться в классе "А"
  18. а б Предварительный турнир, 1 подгруппа
  19. Финальный турнир за 11-22 места
  20. Финальный турнир за 1-12 места
  21. Группа 2
  22. Квалифицированный на участие
  23. Сколько тратят Футбольные хозяева Украины и России - ua-football.com/ukrainian/high/47d7baf5.html
  24. Зеркало недели № 18 (746) 23 - 29 мая 2009 "Эта сказочная украинский евровесну". Автор: Александр Мартыненко - www.dt.ua/1000/1550/66242/ Проверено 2005-05-23
  25. transfermarkt.de - www.transfermarkt.de/en/transfers/startseite-km/transfers.html?from=top_navi
  26. Смотрим клип Гайтаны: "Шахтер" - чемпион!" - shakhtar.com/ua/news/19446
  27. а б Гайтана сняла клип с игроками "Шахтера" - news.liga.net/ua/video/culture/552011-gaytana_znyala_kl_p_z_gravtsyami_shakhtarya.htm
  28. Видеоклип - www.youtube.com/watch?v=lEXaf9VJb_s на YouTube
  29. Гайтана снимает клип с "Шахтером" - news.liga.net/news/culture/539686-gaytana-snimaet-klip-s-shakhterom.htm (Рус.)

Данный текст может содержать ошибки.

скачать

© Надо Знать
написать нам