Германия

Германия (Федеративная Республика Германия (ФРГ), нем. Bundesrepublik Deutschland (BRD), МФА : [Bʊndəsʁepu ˌ bli ː k dɔʏtʃlant] ^[3]) - республиканская, демократическая, Федеральная государство в центре Европы. Германия в административном отношении делится на 16 федеральных земель, а столица и крупнейший город страны - Берлин. Германия занимает площадь 357 021 км ² и имеет главным образом умеренный сезонный климат. Имея 81.8 миллионов жителей, это страна с самым большим населением и крупнейшая экономика в Европейском союзе. Это одна из главных политических сил на Европейском континенте и технологический лидер во многих отраслях.

Место древней Германии было населено различными германскими племенами по свидетельству документов еще до 100 р н.э. В течение великого переселения народов германцы распространились на юг установив успешные королевства в значительной части Европы. Начиная с 10-го века, германские территории образовали центральную часть Священной Римской империи. В течение 16-го века северо-германские регионы стали центром протестантской реформации тогда как южные и западные оставались в католической вере, эти две фракции столкнулись между собой во время тридцатилетней войны. Оккупация течение наполеоновских войн и роста популярности пангерманизма внутри Немецкой союза привело в 1871 году к объединению германских государств вокруг Пруссии в Германскую империю. После германской революции в 1918-1919 годах и впоследствии капитуляции в Первой мировой войне Империя стала Веймарской республикой в 1918 году, и была разделена по Версальским договором. Во время Великой депрессии был объявлен Третий рейх в 1933 году. Далее был период национал-социализма и Вторая мировая война. После окончания Второй мировой войны США, СССР, Великобритания и Франция взяли верховную власть на территории Германии в свои руки и разделили ее на зоны оккупации. Из-за того, что государства-победители в целом не смогли прийти к согласию о совместном образ действий в отношении Германии, в рамках окупациних зон западных держав была образована Федеративная Республика Германии, а в пределах советской зоны оккупации, - Германская Демократическая Республика. Оба государства были контитуйовани в 1949 г. В 1990 году Германия восстановила единство.

Государства, имеющие общую границу с Германией - на севере Дания (68 км), на западе - Нидерланды (577 км), Бельгия (167 км), Люксембург (138 км) и Франция (451 км), на юге - Швейцария (334 км), Австрия (784 км) и Чехия (646 км), а на востоке - Польша (456 км). На севере омывается Балтийским и Северным морями.

Германия является членом Европейского Союза, НАТО и "Большой восьмерки", претендует на постоянное членство в Совету Безопасности ООН.

Страна имеет четвертую крупнейшую в мире экономику с ВВП и пять наиболее за паритету покупательной способности. Это второй крупнейший в мире экспортер и третий крупнейший в мире импортер товаров. Страна достигла очень высоких стандартов жизни и имеет всестороннюю систему социального обеспечения. Германия родина многих знаменитых ученых и изобретателей и известна своей культурной и политической историей.

1. География Германии

См.. также: Геология Германии

На территории Германии находится Северо-Германская низменность, средневысотные горы, Швабско-Баварская возвышенность (альпийское предгорье) и Альпы. Средневысотные немецкие горы (высота превышает 1000 м над уровнем моря) - часть широкой горной дуги, которая тянется от центральной Франции до центральной Польши, к которой относятся Гарц, тюрингском Дерево и Рудные горы. На юге баварское плоскогорье Баварский лес тянется до северных склонов Альп. Высшая точка страны - гора Цугшпитце (2963 м над уровнем моря). У границы с Швейцарией расположено самое большое озеро Германии, Боденское озеро, из которого берет свои истоки река Рейн. Длинная европейская река Дунай берет свои истоки в немецких горах Шварцвальд.

1.1. Рельеф

Цугшпитце в Баварии - высшая гора Германии

Физическая карта Германии

Рельеф страны повышается с севера на юг. На севере страны - Северо-Германская низменность с мореными холмами и участками зандровой рельефа, южнее - возвышенности, низкие и средневысотные горы (600-800 м, иногда до 1400 м), - Гарц, тюрингском Сланцевые горы, Шварцвальд, Рудные горы, Шумава и др.. На юге - Баварское плоскогорье, обрамлены передовыми хребтами Альп (высшая точка страны - гора Цугшпитце высотой 2963 м). Климат умеренный, на сев. морской, в других районах страны переходный к континентальному. Основные реки - Рейн, Эльба, Дунай, Одер, Варнов, Везер. Крупные озера - Боденское, Гым и другие. расположенные в предгорьях Альп, много мелких озер ледникового происхождения на Северо-Германской низменности.

1.2. Реки и каналы

См.. также: Гидрогеология Германии

Шесть крупнейших рек стекают в сторону морей и различают шесть крупнейших речных водозаборных бассейнов страны: Рейна, Дуная, Эльбы, Одера, Везер и Емсу. Пять из которых стекает к Северному и Балтийскому морям, один (Дунай), впадает в Черное море. Водосборной площади этих рек в среднем составляют основной европейский водораздел.

Река Рейн - берет начало в верховьях Альп и имеет длину 865 километров (являясь еще и в некоторых участках границей страны), протекает на юго-западе и западе страны. Ее основные притоки Неккар, Майн, Мозель и Рур. Экономическое значение Рейна для страны - определяющее, он является одним из самых оживленных водных путей в Европе.

Эльба в городе Штадт-Велен, Саксония

Сток реки Дунай проходит на юге страны и длина его территории Германии 647 километров, протекает почти все время в горной местности и доходит до границы с Австрией, а там дальше течет уже Юго-Восточной Европе. Его основные притоки Иллер, Лех, Изар и Инн.

В Восточной Германии, течет река Эльба, длиной 725 километров, ее основные притоки Заале и Гавел, а также охре, Осте и зуде. Река Одер выступает в качестве границы с Польшей, его наиболее важным притоком является река Нейсе и известная река Шпрее.

Водосборная площадь реки Везер целиком лежит в Германии и протекает центральными районами страны и впадает в Северное море. Его длина 740 км, а питается водами рек Верра и Фулда, Лейн, Аллер, Одер. Река Эмс, длиной 370 км, течет на крайнем северо-западе страны.

1.3. Озера и плотины

Природные озера страны - преимущественно ледникового происхождения. Поэтому наиболее крупных озер в Альпах и в Мекленбурге. Крупнейшее озеро, полностью лежит на немецкой территории - озеро Мюритц (Mritz), составная часть Мекленбурського озерного края. Всего крупнейшим озером считается Боденское озеро, что на границе с Австрией и Швейцарией, которое разграничены между ними на Немецкая часть - 305,75 км , Швейцарская - 171,63 км и Австрийская - 58,62 км .

Также в Германии встречаются рукотворные озера созданы в результате деятельности человека. Так в Восточной Германии есть много больших искусственных озер в прежних районах добычи лигнита. А зачастую это озера, созданные в результате построения дамб, для энергетических или хозяйственных целей. Всего в Германии около 4000 озер. Из них крупнейшие:

1.4. Моря страны и острова

Остров Рюген в Балтийском море - самый большой остров Германии

С северной стороны Германию омывают Северное море и Балтийское море.

В Северном море доминирует скопления Северо-Фризских островов и островной цепи Фризских островов, из них - Гельголанд и Нейверк заселены. Северо-Фризские острова являются остатками суши, которые были видризани от континентальной земли поднятием уровня океана и процессами, которые происходили в ледниковые периоды. Восточно-Фризских островные барьер, возникший вследствие динамики песчаных отмелей, т.е. намывные участки суши становились, через некоторое время, островами.

Крупнейшие немецкие острова в Балтийском море (с запада на восток) Фемарн, Пель, Гиддензее, Рюген и Узедом, крупнейший полуостров - Фишланд-Дарс-Цингст. За исключением Фемарн, они являются частью побережья Бодден. Крупнейшие и известнейшие острова во внутренних водоемах, озерах - острова Райхенау, Майнау и Линдау на Боденском озере и Герренхимзее на Химзее.

1.5. Климат

Большинство территории Германии подвергается воздействию сезонного помірного клімату, в якому переважають вологі західні вітри. Клімат помірний повязаний з океанічною, Північноатлантичною течією, яка є північним продовження Гольфстріму. Ці теплі води впливають на райони, що межують з Північним морем у тому числі на території вздовж річки Рейн, яка впадає в Северное море. Отже, на північному заході і півночі країни, клімат океанічний, з випаданням опадів круглий рік з максимумом в літній період.

Тому зима в країні м'яка, а влітку, як правило, прохолодно, хоча температура може перевищувати і 30 C доволі тривалий період часу. На сході країни клімат більш континентальний; зима може холодніша, а літо доволі спекотне і сухе, довший час. Центральна і південна Німеччина належать до перехідних регіонів, тут варіюються, як помірно океанічний клімат так і континентальний клімат.

Середньорічна кількість опадів (на основі статистчних даних в період 1961-1990 років) складає 700 міліметрів на рік. Середня щомісячна кількість опадів коливається від 40 мм до 77 мм у лютому та червні, відповідно.

2. История

Історія Німеччини
Стародавня Німеччина
Германці
Стародавня Германія
Велике переселення народів
Середньовічна Німеччина
Франкське королівство
Східне Франкське королівство
Королівство Німеччина
Ганзейська унія
Священна Римська імперія
Объединение Германии
Рейнський союз
Німецький союз
Революція 1848-1849 років у Німеччині
Північнонімецький союз
Германская империя
Новітня історія
Німеччина у Першій Світовій війні
Веймарська республіка
Третий Рейх
Німеччина у Другій світовій війні
Окупація союзниками Німеччини
Розділення країни: ФРН, НДР та Західний Берлін
Возз'єднання Німеччини
Сучасна Німеччина
Портал "Німеччина" посмотреть обговорити редактировать

Диск із Небри, близько 1600 років до н. е., знайдений на території сучасної землі Саксонія-Ангальт

Перші згадки про германців і кельтів з'явилися в працях стародавніх греків і римлян. Одна з перших згадок про германців відноситься до 98 р. Вона була зроблена римським літописцем Тацитом (Tacitus). Вся територія сучасної Німеччини на схід від Ельби (слов'янської Лаби) до X ст н. е. була заселена слов'янськими племенами ^[4]. (Див. детальніше: полабські слов'яни). К XII - XIV століття ці землі поступово увійшли до складу тих чи інших німецьких державних утворень, які становили так звану Священну Римську імперію. При перебуванні цих територій у складі німецьких держав, за кілька століть, місцеві слов'яни поступово, практично повністю знімечились. Цей процес розтягнувся до пізнього Середньовіччя і початку нового часу, а місцями, з останнім, ще не до кінця знімеченим слов'янським народом Німеччини - лужичани, триває досі.

Після розпаду Римської імперії у Західній Європі утворилося Франкська держава, яке через три століття, при Карлі Великому, перетворилося на імперію (800 р.). Імперія Карла охоплювала території ряду сучасних держав, зокрема Німеччини. Проте імперія Карла Великого проіснувала недовго - онуки цього імператора поділили її між собою, в результаті чого утворилися три королівства - Західнофранкське (згодом Франція), Східнофранкське (згодом Німеччина) і Серединне королівство (незабаром розпалося на Італію, Прованс і Лотарингію).

Традиційно датою заснування Німецької держави прийнято вважати 2 лютого 962 р.: цього дня східнофранкський король Оттон I був коронований в Римі і став імператором Священной Римской империи.

Незважаючи на спроби імператорів об'єднати "Священну Римську імперію", вона розпалася на численні незалежні держави й міста. После Реформації і Тридцятилітньої війни влада імператора все ще залишалася номінальною.

Таке положення зберігалося до 1806 р., коли німецький кайзер Франц II, який якраз перед цим в 1804 р. став також кайзером австрійської багатонаціональної держави, покинув престол під тиском французького імператора Наполеона. При Наполеоні Бонапарті кількість німецьких князівств і вільних міст значно скоротилася. Віденський конгрес сприяв подальшому об'єднанню Німеччини, в результаті чого з 38 німецьких держав утворився вільний Німецький союз під верховенством Австрії. Після революції 1848 року став назрівати конфлікт між Пруссією і Австрією. Це призвело до війні 1866 року, в якій Пруссія здобула перемогу і приєднала ряд німецьких князівств. Німецький союз розпався.

В 1868 році був створений Північнонімецький союз на чолі з президентом - королем Пруссії. 1871 року Рейхстаг проголосив президента Північно-Німецького Союзу прусського короля Вільгельма I Гогенцоллерна імператором Німеччини, канцлером якої був призначений Бісмарк.

2.1. Новітній період

1914 року Німеччина вступила в Першу світову війну, програш в якій привів до краху імперії і створення так званої Веймарської республіки.

1933 року канцлером Німеччини призначений вождь Німецької націонал-соціалістичної робітничої партії Адольф Гітлер, при якому Німеччина проводила агресивну експансіоністську і реваншистську політику, яка в 1939 році призвела до Второй мировой войны.

После того, как Германия потерпела поражение в Второй мировой войне, ее государственность была прекращена, от территории Германии отделены большие территории, а остальные была разделена на 4 зоны оккупации: советскую, американскую, британскую и французскую. 1949 года на территориях американской, британской и французской зон оккупации создана Федеративная Республика Германия (ФРГ), на территории советской зоны оккупации - Германская Демократическая Республика (ГДР).

2.1.1. Берлинская стена

Берлинская стена, фото 1986 года

1959 года в ГДР началась коллективизация сельского хозяйства и разгосударствления многочисленных мелких предприятий. К 1960 году частное владение землей довели от 52% в 1958 до 8%. В поддержку Восточной Германии Хрущев потребовал от западных государств фактического признания, угрожая закрыть доступ к Западного Берлина. Однако до 1970-х годов "мероприятие" отказывался признать ГДР, настаивая на объединении Германии в соответствии с послевоенных договоренностей. Время все больше жителей Восточной Германии иммигрировали в Западную, 1961 года - около 207 тысяч граждан. В августе того же года правительство ГДР, чтобы блокировать поток беженцев, приказал построить бетонную стену и заграждения из колючей проволоки между Восточным и Западным Берлином.

2.1.2. Объединение Германии

1985 года около 400 тысяч граждан ГДР подали заявление о выдаче постоянной выездной визы. Представители интеллигенции и церковные деятели уже открыто критиковали режим за отсутствие политических и культурных свобод. Недовольство большинства восточногерманских граждан правительством достигло кульминации 1989 года. В то время, когда соседние государства пытались либерализовать свои режимы, Социалистическая единая партия Германии приветствовала жестокое подавление демонстрации китайских студентов в июне 1989 на площади Тяньаньмэнь. В конце того же года гражданское недовольство вылилось в колоссальные демонстрации протеста в самой ГДР.

У березні 1990 року громадяни НДР взяли участь у перших виборах за останні 58 років. Перемогу здобув блок партій, близький до західнонімецького Християнсько-демократичного союзу, який виступав за об'єднання Німеччини. Першим обраним прем'єр-міністром НДР став Лотар де Мезьєр, під його керівництвом здійснені важливі зміни, зокрема відновлені 5 федеральних земель (ліквідовані 1952 року), а 3 жовтня 1990 року НДР припинила самостійне існування і була включена до складу ФРН.

2.1.3. Сучасність

Нова валюта євро (див. т. німецькі монети євро) увійшла в обіг у Німеччині від 1 січня 2002 року ^[5]

На підставі Бонн-Берлінського акту, прийнятого парламентом 10 березня 1994 року, Берлін знову став столицею об'єднаної Німеччини, в той час як Бонн отримав унікальний статус Bundesstadt - місто федерального значення зі збереженням низки федеральних міністерств ^{[6] [7]}. Перенесення уряду завершилося 1999 року.

Після возз'єднання Німеччина прийняла більш активну роль у діяльності Європейського Союзу і НАТО. Німеччина направила свої війська для забезпечення стабільності на Балканах і надіслала свій миротворчий контингент в Афганістан ^[8]. Ці дії були сприйняті неоднозначно, оскільки віповідно до післявоєнних домовленостей, Німеччина мала право на розгортання військ тільки для оборонних цілей. Розгортання ж військ на чужих територіях не підпадало під оборонні положення, однак парламентське голосування з цього питання легалізувало участь Німеччини саме у миротворчому контексті.

2005 року Ангела Меркель обрана першою жінкою- канцлером Німеччини. В період з 2005 по 2009 рік вона стояла на чолі, так званої, "Великої коаліції", яку підтримувала її власна парламентська група (у складі ХДС і ХСС) та соціал-демократична партія (СДПН). Після загальних виборів 27 сентября 2009 року Меркель сформувала нинішній коаліційний уряд, у якому Соціал-демократичну партію замінила Вільна демократична партія (ВДП).

3. Административное устройство

Німеччина поділена на 16 політико-адміністративних територій - федеральні землі. Останні в свою чергу діляться на 439 районів (нем. Kreise ) і міських округів (нем. kreisfreie Stdte ).

Нижня Саксонія

Бремен

Гамбурґ

Мекленбург-Передня Померанія

Саксонія-Ангальт

Саксонія

Бранденбург

Берлін

Тюрінгія

Гессен

Північний Рейн-Вестфалія

Рейнланд-Пфальц

Бавария

Баден-Вюртемберг

Саарланд

Шлезвіг-Гольштейн

4. Політична система

Канцлер Німеччини Анґела Меркель, від 22 листопада 2005 року

Столиця Німеччини - місто Берлін, де знаходиться і федеральний уряд. У Федеративній Республіці Німеччина здійснюється поділ влади на законодавчу, виконавчу та судову.

Законодавчу гілку влади представляє двопалатний парламент, який складається з:

• Нижньої палати (Бундестагу), яка обирається на 4-річний термін і складається з 669 депутатів, що обираються на загальних виборах, та
• Федеральної Ради (Бундесрату), яка складається з 69 представників земель (кожна з 16 земель має визначену кількість голосів: від 3 до 6).

Виконавчу гілку влади представляє федеральний уряд з федеральним канцлером на чолі, який обирається парламентом, а висувається президентом.

Судова влада представлена Федеральними судами:

• Федеральним конституційним судом,
• Федеральним судовим двором,
• Федеральним адміністративним судом,
• Федеральним судом робочих справ,
• Федеральним судом соціальних справ,
• Федеральним судом фінансових справ.

Конституція Німеччини надає широкі права політичним партіям. Найбільші політичні партії Німеччини:

• Соціал-демократична партія Німеччини (SPD).
• Християнсько-демократичний союз (CDU) (в Баварії - Християнсько-соціальний союз (CSU)).
• Вільна демократична партія (FDP).

5. Экономика

Німеччина - член єврозони і Європейського єдиного ринку

5.1. Економічна історія

В другій половині 20 століття Німеччина була розколота на дві країни, що розвивалися у різних напрямах. В ФРН економічна модель отримала назву "соціального ринкового господарства", яке забезпечувало високу ефективність ринкової економіки і гарантувала максимум соціальної справедливості. Після возз'єднання 1990 року економічна політика Німеччини була скерована на вирівняння відмінностей між західною та східною частинами країни.

Сучасна економіка Німеччини соціально-орієнтована із високорозвиненою інфраструктурою, високим рівнем ринкової капіталізації, низьким рівнем корупції ^[9] і високим рівнем інноваційності ^[10].

5.2. Державний і приватний сектори

Нині державний сектор економіки представлений в основному об'єктами інфраструктури, при цьому системи водопостачання, електропостачання тощо належать місцевим органам влади. Існують державні монополії (Німецька федеральна пошта, Німецька федеральна дорога тощо). Частка держави в акціонерному капіталі становить близько 9%.

Великі компанії (включаючи державний та іноземний капітал з числом зайнятих понад 1 тис. осіб) виробляють 51% національного ВВП. Найбільші компанії Німеччини за рівнем ринкової капіталізації - " Даймлер-Крайслер", Siemens AG, " Deutsche Bank", однак переважна більшість працюючих зайнята в малому та середньому бізнесі.

5.3. Промышленность

Mercedes-Benz W209. В період 2003-2008 років Німеччина була лідером з експорту автомобілів ^[11].

Німеччина - одна з високорозвинених країн світу. Вона посідає перше місце в Європі за кількістю виробленої промислової продукції. Провідне місце в економіці займають електронно-технічна, машинобудівна (в тому числі автомобілебудування, представлене компаніями Volkswagen Group, BMW, Mercedes-Benz, Daimler, Opel, Porsche), гірнича (видобуваються вугілля, нафта та природний газ, руди цинку та олова, кам'яна сіль), металургійна, хімічна, харчова, суднобудівна, текстильна, нафтопереробна галузі промисловості.

Германия імпортує продукцію машинобудівної, харчової, легкої та важкої промисловості. Головними партнерами Німеччини з імпорту є країни ЄС 52% (головним чином Франція 10%, Нідерланди 9%, Італія 7%, Великобританія 7%, Бельгія та Люксембург 5%), США 9%, Японія 5%.

Водночас Німеччина експортує машинобудівну продукцію, автомобілі, хімічну продукцію, метали та вироби з металу, продукти харчування, текстиль. Головними експортними партнерами Німеччини є країни Європейського Союзу 56% (Франція 11%, Великобританія 8%, Італія 8%, Нідерланди 6%, Бельгія та Люксембург 5%), а також США 10% та Японія 2%.

См.. также: Корисні копалини Німеччини, Історія освоєння природних ресурсів Німеччини та Гірнича промисловість Німеччини

5.4. Сельское хозяйство

Понад третина території Німеччини зайнята сельским хозяйством. Головним чином вирощуються зернові, картопля, цукрові буряки, рослини, з яких виробляється олія. Німеччина - лідер-виробник хмелю, з якого виробляється понад 5,5 тис. ґатунків пива. На півдні країни (особливо в долинах річок Рейн та Везер) вирощується виноград.

6. Население

Берлін - окрема федеральна земля та найбільше місто за кількістю населення.

Гамбурґ - друге за кількістю населення місто Німеччини.

Населення Німеччини - 83 мільйони мешканців, із них 75 мільйонів з німецьким, а 8 мільйонів із іноземним громадянством. У країні живуть 70 мільйонів німців та 13 мільйонів іноземців (16%). Найбільші групи - турки та курди (3,5 мільйона), поляки (3,0 мільйони), росіяни (4,0 мільйони), італійці, греки та громадяни колишньої Югославии.

Демографічний розподіл по найбільших містах Німеччини:

Кельнський собор

6.1. Язык

Офіційна мова - німецька мова. Данська мова, сорбська мова, фризька мова, мова ромів (циганська мова) є офіційно визнаними мовами етнічних меншин. Як іноземну мову в школах вивчають англійську, французьку, а також латинську, італійську та російську мови.

Німецька мова поділяється на 3 групи діалектів: нижньонімецькі, середньонімецькі та верхньонімецькі. Нижньонімецькі - нижньофранкський, нижньоалеманський та фризький; середньонімецькі - саксонський, тюрингський та франкський; верхньонімецькі - верхньофранкський, алеманський та баварський.

6.2. Религия

Конституція Німеччини як основний закон гарантує свободу віри та релігій в країні. Німеччина, християнізована з франкських часів, рідний край Реформации. Перед Другою світовою війною 2/3 німців були протестантами, 1/3 римо-католиками. С 1948 року існує об'єднання лютеранських та реформатських земельних Церков Німеччини - Євангелічна церква Німеччини. С 1969 по 1991 існувала окрема Євангелічна церква НДР.

Сьогодні 29,7% німців лютерани та протестанти, 31,2% католики, 3,9% мусульмани та 0,1% евреи. У Німеччині живе приблизно 3 мільйони мусульман, близько 100 000 православних, 380 000 новоапостолів та 100 000 юдеїв. Приблизно 25 відсотків населення Німеччини не належать до жодної релігійної групи.

Релігійність у країні з року в рік послаблюється: 2010 року католицьку церкву залишили понад 180 тис. прихожан, також перестали вважати себе протестантами понад 150 тис. німців. Попереднього року зростання кількості атеїстів теж було вражаючим - понад 260 тис. з обох християнських церков. Католицькі теологи закликають до кардинальних реформ церкви ^[12].

6.3. Свята Німеччини

У Німеччині є державні та церковні свята, загальнодержавні й такі, що святкуються тільки в певних федеральних землях, регіонах і навіть тільки в окремому місті (нем. Augsburger Friedensfest ).

7. Образование

Історична будівля бібліотеки Гейдельберзького університету

Гумбольдтський університет Берліна та пам'ятник Александру фон Гумбольдту

Система образования в Германии лишь в важнейших вопросах регулируется государством на федеральном уровне. Крупнейшие полномочия в развитии и регулировании образования должно не государство в целом, а отдельные федеральные земли. Это приводит к определенным разногласиям систем образования в 16 землях. Однако в целом система образования в Германии предусматривает четыре уровня: начальное образование, двухступенчатая среднее образование и высшее образование.

Девятилетняя школьное образование обязательно, общая и бесплатная. В начальной школе начинается обучение детей в возрасте от 6 лет. Оценок за успеваемость не ставят, ее оценивают на словах или другими знаками поощрения. Продолжается оно 4 года (в Берлине - 6 лет). Есть три вида средних школ. Hauptschule - школа с практическим подходом и меньшим количеством сложных предметов, она должна готовить к ремесленных профессий. Realschule имеет широкий спектр предметов, основательную подготовку, после ее окончания ученик получает аттестат о законченном среднем общем образовании (Mittlere Reife). Gymnasium - престижный вид среднего образования, поскольку только завершена образование в гимназии дает право пройти выпускные экзамены на аттестат зрелости Abitur и вступить в вуз. Интересно, что в Баварии и Баден-Вюртемберге учителя, а не родители, решают, куда пойдет ребенок после начальной школы (в Hauptschule, Realschule или Gymnasium).

Обучение в государственных университетах вообще бесплатное, однако от 2007 года в некоторых землях введен Semestergebhren (плата за семестр), что составляет около 500 евро. Также в связи с участием Германии в Болонском Процессе степень магистра отменен 2010 года, взамен введено двухступенчатую систему " бакалавр - мастер "(Bachelor - Master of Arts). Наиболее древние и престижные университеты Германии: Гейдельбергский университет, Лейпцигский университет, Гумбольдтский университет, Университет Фрайбурга, Мюнхенский университет, Тюбингенский университет, Университет Галле-Виттенберг, Марбургский университет. Официальное объединение девяти крупнейших технических университетов страны называется TU 9.

Отличается от украинской шкала оценки работы учащихся и студентов: чем меньше оценка, тем она лучше, выше. В Германии есть оценки от "1" (отлично / sehr gut, ausgezeichnet) до "6" (плохо, неудовлетворительно / mangelhaft), причем возможны промежуточные оценки типа 1,1; 2,5; 4,3 и так далее.

8. Наука

Альберт Эйнштейн

Среди нобелевских лауреатов 103 ученого Германии ^[13]. На протяжении 20-го века немецкие лауреаты получили больше наград, чем любая другая нация, особенно в области естественных наук (например, физика, химия, физиология или медицина) ^{[14] [15]}. Работы Альберта Эйнштейна и Макса Планка имели решающее значение для дальнейшего развития современной физики, их идеи развили Вернер Карл Гейзенберг и Макс Борн ^[16]. Вместе их открытием предшествовали работы Германа фон Гельмгольца, Йозефа Фраунгофера, Даниэля Габриэля Фаренгейта. Вильгельм Конрад Рентген открыл X-лучи, известные в большинстве языков мира как рентгеновские лучи. Германия - также родина многочисленных математиков, среди них Карл Фридрих Гаусс, Давид Гильберт, Бернгард Риман, Готфрид Вильгельм Лейбниц, Карл Веерштрас и Герман Вейль.

Административный корпус Общества им.Макса Планка в Мюнхене

На сучасному етапі наукові дослідження в Німеччині здійснюються в університетах, науково-дослідних організаціях та в дослідницьких відділеннях великих корпорацій, таких як Siemens та Infineon. Важливий суб'єкт інтистуційного сприяння - Німецьке науково-дослідницьке співтовариство (DfG), основне завдання якого полягає в підтримці дослідництва у вищих школах і державних дослідницьких установах. Поруч із DfG існують й інші організації сприяння та фундації, які активно працюють у сфері сприяння дослідницькій діяльності. Важливе сприяння з боку Європейського Союзу, наприклад, в рамках адміністрованої Європейською Комісією Рамкової дослідницької програми. В лютому 2007 року почала працювати Європейська дослідницька рада - установа фінансування фундаментально орієнтованих досліджень, створену як складова частина 7-ої Рамкової дослідницької програми ЄС (2007 - 2013 роки).

У сфері позауніверситетського дослідництва утворилось чотири дослідницькі організації з різними профілями і пріоритетами, які доповнюють університетські наукові програми. Науково-дослідні інститути Товариства ім. Макса Планка (MPG) характеризуються фундаментальними дослідженнями у нових галузях. Тематичні дослідницькі пріоритети лежать у біологічно-медичній, фізико-хіміко-технічній, соціальній та гуманітарній сферах. Товариство імені Фраунгофера (FhG) зосереджується на прикладних дослідженнях. У його інститутах проводяться, наприклад, договірні дослідження для промисловості, сервісних підприємств, державних установ. Товариство Гельмгольца (HGF) об'єднує 15 крупних науково-дослідних центрів, які надають прилади і відповідну інфраструктуру в розпорядження національних та міжнародних дослідницьких груп. У шести надцентрових дослідницьких сферах проводяться передові дослідження стратегічно-програмного спрямування. Пріоритетом інститутів Наукового товариства ім. Лейбніца (WGL) є міждисциплінарні та орієнтовані на запити дослідження. Існують численні коопераційні зв'язки з промисловістю, сферою державного управління і політики; частково здійснюється дуже тісна співпраця з університетами. Крім того діючі Баварська державна бібліотека - одна з найбільш значущих європейських універсальних бібліотек, а Державна бібліотека в Берліні - найбільша універсальна наукова бібліотека Німеччини.

9. Спорт

Спорт в Німеччині має високу соціальну значимість. У 2006 році близько 27,5 млн. німців були членами 91 000 німецьких оздоровчих і спортивних клубів ^[17]. Німеччина займає третє місце в загально-світовому табелі рангів серед учасників Олімпійських ігор за всі часи їх існування. Більшість клубів прийняті до нової німецької федерації олімпійського спортивного союзу ( DOSB). Великі успіхи були в німецьких спортсменів в інших видах спорту, таких як фехтування, кінний спорт, боротьба, веслування, веслування на байдарках і каное, легка атлетика та плавання.

9.1. Футбол

Збірна Німеччини з футболу, 2004 рік

Найпопулярніший вид спорту в Німеччині футбол. Близько 6,68 мільйона футболістів-любителів і близько 180 000 професіоналів ( Deutscher Fuball-Bund - станом на 2009 ^[18]), організовані в Німецькій футбольній асоціації, Національна команда країни тричі здобувала Кубок світу з футболу в 1954, 1974 і 1990 роках, двічі приймала цей масштабний світовий футбольний форум - в 1974 і 2006 роках, останній став одним з найбільших і найуспішніших у світі спортивних дійств. Досі Німеччина - єдина країна Європи, яка володіє званням чемпіона світу з футболу як для чоловіків, так і для жінок. Бундесліга посідає друге місце в світі за середньою відвідуваністю глядачами її матчів, на те є причини, оскільки в ній грають відомі світові футбольні дружини та не менш відомі світові гравці. З німецьких футболістів найвідоміші - Франц Беккенбауер, Герд Мюллер, Юрґен Клінсманн, Лотар Маттеус, Олівер Кан тощо.

9.2. Автоспорт

Міхаель Шумахер - 7-кратний чемпіон світу Формули-1

Німеччина є однією з провідних країн у світі автоспорту : популярні авто-перегони, успішні автомобільні "стайні", сучасні автомобілі, команди-клуби та пілоти, прийшли саме з Німеччини. Найбільш успішний пілот в історії Формули-1, за всю її історію, Міхаель Шумахер, добився найзначніших досягнень в автоспорту за свою кар'єру і виграв найбільше чемпіонатів і заїздів, ніж будь-який інший пілот від часів заснування Формули-1 в 1946 році, ставши одним із найбільш високооплачуваних спортсменів в історію. Серед провідних команд в автоспорті Команди " BMW" і " Mercedes", що неодноразово перемагали в Кубку конструкторів. Команда "Порше" 16 разів вигравала гонку-ралі " 24 години Ле-Мана" ( престижна щорічна гонка у Франції). Популярні в Німеччині перегони в класі ДТМ.

9.3. Гандбол

Гандбольна Ліга Німеччини вважається найкращою лігою у світі, чоловіча збірна країни у 2007 році стала чемпіоном світу уже втретє. Майже 850 000 гандболістів змагаються в 4600 клубах ^[19] під патронатом Федерації гандболу Німеччини. Стає дедалі популярнішим і баскетбол, особливо, завдяки успіхам Дірка Новіцкі, що здобув у 2007 році MVP, звання найціннішого гравця Національної баскетбольної асоціації, який став одним із найкращих гравців в світі ^[20]. Ще раніше - в 1990-х роках, Детліф Шремпф ( Detlіef Schrempf) - як найкращий німецький баскетболіст - добився значних успіхів в НБА.

9.4. Теннис

Штеффі Граф - 7-кратна переможниця Вімблдону

В тенісі в 1980-х і 1990-х роках в усіх на вустах були успіхи німецьких професійних тенісистів - Міхаеля Штіха, Бориса Беккера і Штеффі Граф, це були часи тенісного буму в країні, але відтоді цей вид спорту дещо зменшив свою популярність. Тімо Болл є одним із кращих гравців в світі з настільного тенісу. Велоспорт також найпопулярніший індивідуальний спортивний вид в країні, а популярність його багато в чому залежить від поточних успіхів німецьких велогонщиків - а Руді Альциґ (в 1960 роках) і Ян Ульріх (кінець 1990-х і початку 2000-х років) є одними з найбільш успішних велосипедистів в світі. Школа боксу в Німеччині не втратила своєї міці, незважаючи на те, що успіхи Макса Шмелінга і Генрі Маске вже доволі давні. Тепер цей вид спорту розвивається в професійних клубах й патронується великими шоу-промоутерськими компаніями, серед яких найвідоміша Гамбурзька.

9.5. Зимние виды спорта

Уші Дізль - німецька біатлоністка, дворазова олімпійська чемпіонка

Німецькі спортсмени у зимових видах спорту, взагалі, вважаються найуспішнішими. Бобслей, санний спорт, біатлон, лижні перегони та гірськолижний спорт - це види спорту, в яких домінують німецькі атлети, виграючи численні медалі на світових чемпіонатах і Олімпійських іграх та інших спротивних змаганнях. Черговим підтвердженням тому, стало перше загальнокомандне місце команди Німеччини в зимових Олімпійських іграх 2006 року. Німеччина приймає числені змагання з зимових видів спорту, так повелося з далекого 1936 року, коли в баварських містах-побратимах Гарміші та Партенкірхені, об'єднаних задля нагоди в Гарміш-Партенкірхен були проведені зимові Олімпійські ігри, а з часом для німців зимовий спорт став найулюбленішим відпочинком.

9.5.1. Хоккей

Ще більш помітних успіхів добивалася Німеччина в хокеї на траві - чоловіча збірна ставала чемпіоном світу в 2002 і 2006 роках, а в 1972, 1992 і 2008 олімпійськими чемпіонами, жіноча національна дружина в 2004 році також заволоділа олімпійським "золотом". Натомість, хокей з шайбою тільки почав розвиватися, але завдяки успішним виступам в Європі німецьких клубів (куди запрошуються відомі гравці зі всіх європейських країн) вдалося "підтягнути" до професійного рівня гру національної команди, котра вже "прописалася" в чільну 10 світових хокейних команд на льоду. Один з найстаріших спортивних видів в Німеччині - спортивна стрільба. Німецька федерація стрільби нараховує близько 1,5 млн. членів, всього в країні налічується близько шести мільйонів стрільців - любителів й професіоналів ^[21].

10. Німецько-українські відносини

Німеччина та Україна уже багато років поспіль пов'язані між собою двосторонніми стосунками - щоправда, не дуже інтенсивними. Але все ж таки в Європейському Союзі Німеччина - це важливий і надійний як політичний, так і торговельний партнер України, один із найбільших інвесторів у її економіку. Німецькі політичні фонди здійснюють інтенсивну проектну роботу в Україні з українськими партнерами. Зокрема, через Німецький Фонд міжнародного правового співробітництва Німеччина сприяє численним проектам у сфері правового консультування. Діє Спілка студентів-українців у Німеччині.

Надзвичайний і Повноважний Посол України у Федеративній Республіці Німеччина - Зарудна Наталія Миколаївна ^[22].

Компетенція Консульського відділу Посольства України у ФРН поширюється на федеральні землі: Берлін, Бранденбург, Саксонія-Ангальт, Саксонія, Тюрінгія, Мекленбург - Передня Померанія. Діють відділи посольства у Бонні, генеральні консульства України у Франкфурті-на-Майні, Гамбурзі, Мюнхені.

См.. также

• Список міст Німеччини
• Список об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО в Німеччині

Примечания

Литература

• (Рус.) Євгененко Д. А., Білоус О. М., Кучинський Б. В., Воронкова Н. Р. Німецькомовні країни. Германия. Австрія. Швейцария. Люксембург. Ліхштенштейн: Навчальний посібник для студентів / Кіровоградський держ. педагогічний ун-т ім. Володимира Винниченка. - Кіровоград : РВЦ КДПУ ім. В.Винниченка, 2005. - 208с.
• Зимомря Микола. Німеччина та Україна: У нарисах взаємодії культур - Л. : Зерна, 1999. - 156с. : іл. - (Бібліотека альманаху українців Європи "Зерна"; 15 (23)). - Текст нім. мовою.. - ISBN 3-924022-46-1
• Коновалова Ірина, Власішен Юрій, Скрутень Ігор, Сидор Ольга, Карпенко Тетяна. Зміна епох. Україна - Німеччина: Вчора. Сегодня. Завтра?. - К., 2002. - 96с.
• (Рус.) (Нем.) Короткий статистичний збірник "Україна та Німеччина" / Державний комітет статистики України; Федеральне статистичне управління Німеччини. - М., 2000. - 40с. - (Tacis). - Укр. та нім. мовами. - ISBN 966-95683-9-0.
• Кривонос Роман Анатолійович. Німеччина у структурі європейського співробітництва: Автореф. дис канд. політ. наук: 23.00.04 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка - К., 2002. - 22с.
• Німеччина: Посібник з країнознавства:Навч. пособие для студ. учеб. уч. закл. / Національний гірничий ун-т / Манфред Клатте (упоряд.). - Д., 2002. - 179с. - ISBN 966-7476-59-6.
• Путівник країнами Західної Європи / Едуард Пастух (ред.), Леся Демська (уклад.). - Л. : Курсор-Плюс, 1998. - (Пройди світ). Вып. 1 : Австрія. Бельгія. Данія. Нідерланди. Германия. Швейцария. - Л. : Курсор-Плюс, 1998 - 222с.

13. Інтернет-посилання

• (Нем.) Офіційний портал Deutschland.de - www.deutschland.de/
• (Англ.) (Нем.) Офіційний сайт Канцлера Німеччини - www.bundeskanzlerin.de/
• (Нем.) Deutsche Welle - - www.dw-world.de/ Німецька хвиля
• Німеччина - www.openstreetmap.org/browse/relation/51477 на OpenStreetMap
• Глава держави та члени кабінету
• (Рус.) Українцi в Німеччинi - www.ukrlink.de/uk/
• (Англ.) The World Factbook : Німеччина
• (Англ.) Німеччина - www.dmoz.org/Regional/Europe/Germany/, каталог посилань Open Directory Project

п о р Землі Німеччини Баварія | Баден-Вюртемберг | Берлін | Бранденбург | Бремен | Гамбург | Гессен | Мекленбург - Передня Померанія | Нижня Саксонія | Рейнланд-Пфальц | Саарланд | Саксонія | Саксонія-Ангальт | Північний Рейн - Вестфалія | Тюрінгія | Шлезвіг-Гольштейн

п о р Німеччина в темах Герб Прапор Гімн Географія Геологія Адміністративний поділ ( Землі Столиця Міста) Історія Політика ( Конституція Президент Бундестаґ Бундесрат Уряд Канцлер Самоврядування) Збройні сили Економіка Промисловість Транспорт Культура Мистецтво Література Музика Кіно Мови Освіта Наука Релігія Пошта Спорт Туризм Інтернет Українська діаспора

п о р Велика вісімка Великобритания Німеччина Италия Канада Россия США Франция Япония

п о р Совет Европы Страны-члены Австрия Азербайджан Албания Андорра Бельгия Болгария Босния и Герцеговина Великобритания Армения Греция Грузия Дания Эстония Ирландия Исландия Кипр Испания Италия Латвия Литва Лихтенштейн Люксембург Македония Мальта Молдова Монако Нідерланди Німеччина Норвегия Польша Португалия Россия Румыния Сан-Марино Сербия Словакия Словения Турция Венгрия Украина Финляндия Франция Хорватия Чехия Швейцария Швеция Черногория Страны-наблюдатели Ватикан Израиль Канада Мексика США Япония

п о р Европейский союз Австрия Бельгия Болгария Великобритания Греция Дания Эстония Ирландия Испания Италия Кипр Латвия Литва Люксембург Мальта Нідерланди Німеччина Польша Португалия Румыния Словакия Словения Венгрия Финляндия Франция Чехия Швеция

п о р Страны Организации Североатлантического договора (НАТО) Албания Бельгия Болгария Великобритания Греция Дания Эстония Исландия Испания Италия Канада Латвия Литва Люксембург Нідерланди Німеччина Норвегия Польша Португалия Румыния Словакия Словения США Турция Венгрия Франция Хорватия Чехия

п о р Западноевропейский союз Члены Бельгия Великобритания Греция Испания Италия Кипр Люксембург Мальта Нідерланди Німеччина Португалия Франция Ассоциированные члены Исландия Норвегия Польша Турция Венгрия Чехия Ассоциированные партнеры Болгария Эстония Латвия Литва Румыния Словакия Словения Наблюдатели Австрия Дания Финляндия Ирландия Швеция

п о р Організація чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС) Страны-члены Азербайджан Албания Болгария Армения Греция Грузия Молдова Россия Румыния Сербия Турция Украина Страны-наблюдатели Австрия Беларусь Египет Израиль Италия Германия Польша Словакия США Тунис Франция Хорватия Чехия