Горбачев Михаил Сергеевич

Михаил Сергеевич Горбачев (рус. Михаил Сергеевич Горбачев) (читается Михаил Сергеевич Гарбачева) (* 2 марта 1931, Привольное Ставропольского края) - советский политический деятель и единственный в истории Президент СССР, при власти в 1985 - 1991 годах.

1. Биография

Горбачев Михаил Сергеевич, 2004 год

Родился в селе Привольное Красногвардейского района Ставропольского края (который тогда назывался Северо-Кавказским краем), в крестьянской семье. Отец - Горбачев Сергей Андреевич (1907-1976), русский. Мать - Гопкало Мария Пантилиивна (1911-1993), украинский.

С 13 лет периодически совмещал учебу в школе с работой в МТС и в колхозе. С 15 лет работал помощником комбайнера машинно-тракторной станции. В 1948 году, семнадцатилетним, был награжден орденом Трудового Красного Знамени, как знатный комбайнер. В том же году призван в Советскую армию, служил начальником продскладу. В 1950 году поступил в МГУ имени М. В. Ломоносова. После окончания в 1955 году юридического факультета МГУ был направлен в Ставрополь в краевую прокуратуру. Работал заместителем заведующего отделом агитации и пропаганды Ставропольского крайкома ВЛКСМ, первым секретарем Ставропольского горкома комсомола, затем вторым и первым секретарем крайкома ВЛКСМ ( 1955 - 1962).

В 1953 году женился Раисой Максимовной Титаренко ( 1932 - 1999). Был членом Политбюро с 1980. Как Генеральный секретарь Центрального Комитета Коммунистической партии Советского Союза 1985 - 1991, Председатель Президиума Верховного Совета СССР 1988 - 1989, Председатель Верховного Совета СССР 1989 - 1990, Президент СССР 1990 - 1991 проводил либеральные реформы внутри страны, которые были названы Перестройкой и привели к появлению многопартийности; попытался ограничить гонку вооружений.

2009 года стал лауреатом немецкой премии "Квадрига".

1.1. Партийная работа

Горбачев посещает свиноводческое хозяйство в ГДР, 1966 г.

• 1952 - принят в ряды КПСС.
• Март 1962 - парторг крайкома КПСС Ставропольского территориально-производственного колхозно-совхозного управления.
• 1963 - заведующий отделом партийных органов Ставропольского крайкома КПСС.
• Сентябрь 1966 - избран первым секретарем Ставропольского горкома партии.
• 1967 - окончил экономический факультет Ставропольского сельскохозяйственного института (заочно), специальность- агроном - экономист.
• Август 1968 - второй секретарь Ставропольского крайкома КПСС.
• Апрель 1970 - первый секретарь Ставропольского крайкома КПСС.
• 1971 - 1991 - член ЦК КПСС.
• Ноябрь 1978 - избран секретарем ЦК КПСС.
• 1979 - 1980 - кандидат в члены Политбюро ЦК КПСС.

В начале 80-х годов совершил ряд зарубежных визитов, во время которых познакомился с Маргарет Тэтчер и подружился с Александром Яковлевым, который возглавлял в то время советское посольство в Канаде. Принимал участие в работе Политбюро ЦК КПСС по решению важных государственных вопросов.

1.2. Генеральный секретарь и Президент

С марта 1985 года - Генеральный секретарь ЦК КПСС, а с октября 1989 года по июнь 1990 года - председатель Российского бюро ЦК КПСС.

При попытке государственного переворота в 1991 году был отстранят от власти вице-президентом Геннадием Янаевым и изолирован в Форосе, после восстановления законной власти вернулся на свою должность, которую занимал до распада СССР в декабре 1991 года.

Избирался делегатом ХХII (1961 год), ХХИV ( 1971 год) и последующих ( 1976, 1981, 1986, 1990) съездов КПСС. С 1970 по 1990 год был депутатом Верховного Совета СССР 8-12 созывов. Член Президиума Верховного Совета СССР с 1985 по 1988 год; Председатель Президиума Верховного Совета СССР с октября 1988 по май 1989 года.

Председатель Комиссии по делам молодежи Совета Союза Верховного Совета СССР ( 1979 - 1984) Председатель Комиссии по иностранным делам Совета Союза Верховного Совета СССР ( 1984 - 1985)

Народный депутат СССР от КПСС - март 1989 - март 1990; Председатель Верховного Совета СССР (Сформированы Съездом народных депутатов) - май 1989 - март 1990; Депутат Верховной Рады РСФСР 10-11 созывов.

15 марта 1990 года Михаил Горбачев был избран Президентом СССР. Одновременно до декабря 1991 года был Председателем Совета обороны СССР, Верховным Головокомандуючим Вооруженных Сил СССР.

Награжден Нобелевской премией мира 1990, але його міжнародна репутація постраждала через придушення демократичних виступів у прибалтійських республіках. Після невдалого путчу в серпні 1991 р., прискореного розпаду СРСР, влада Горбачова ослабла, і 25 декабря 1991 він пішов у відставку.

4 листопада 1991 начальник управління з нагляду за виконанням законів про державну безпеку генеральної прокуратури СРСР Віктор Ілюхін порушив проти М. С. Горбачова кримінальну справу за статтею 64 Кримінального Кодексу РРФСР (Зрада Батьківщині) у зв'язку з підписанням постанов Держради СРСР від 6 сентября 1991 р. про надання незалежності Латвії, Литві, Естонії; Генеральний прокурор СРСР Микола Трубін закрив справу, а через два дні Ілюхін був звільнений з органів прокуратури. ^{[1] [2]}

13 червня 1992, скликаний з дозволу Конституційного суду РРФСР, пленум ЦК КПРС виключив М. С. Горбачова з партії. ^{[3] [4]}

2. Діяльність на посаді генсека і президента

Перебуваючи на вершині влади, Горбачов проводив численні реформи і кампанії, які в подальшому привели до ринкової економіки, знищення монопольної влади КПРС і розпаду СРСР. Оцінка діяльності Горбачова суперечлива.

Консервативні політики критикували його за економічну розруху, розвал Союзу та інші наслідки перебудови.

Радикальні політики критикували його за непослідовність реформ і спробу зберегти колишню центрально-плановану економіку і соціалізм.

Багато радянських, пострадянських та зарубіжних політиків і журналістів вітали реформи Горбачова, демократію і гласність, закінчення холодної війни, об'єднання Німеччини. Оцінка діяльності Горбачова за кордоном колишнього СРСР носить більш позитивний і менш суперечливий характер, ніж у пострадянському просторі. ^[5]

Різке падіння смертності в РРФСР під час антиалкогольної кампанії 1985 Демоскоп Weekly - Додаток. Довідник статистичних показників.

Динаміка нетто-коефіцієнта відтворення населення в РРФСР з 1979 року ^[6]

Ось короткий список його ініціатив і подій, прямо або побічно з ним асоційованих:

• 8 квітня 1986 відбувся візит М. С. Горбачова до Тольятті, де він відвідав "Волзький Автозавод". Результатом цього візиту було рішення про створення на базі флагмана вітчизняного машинобудування інжинірингового підприємства - галузевого науково-технічного центру (НТЦ) ВАТ "АВТОВАЗ", що стало значущою подією радянського автопрому. На своєму виступі у Тольятті Горбачов вперше виразно вимовляє слово "перебудова", це було підхоплено ЗМІ і стало гаслом нової епохи, що почалася в СРСР. ^{[7] [8]}

• 15 мая 1986 року почалася кампанія посилення боротьби з нетрудовими доходами, яка на місцях розумілася як боротьба проти репетиторів, продавців квітів, шоферів, які підвозили пасажирів, і продавців домашнього хліба в Середній Азії. Кампанія була незабаром згорнута і забута через наступні події.

• Антиалкогольна кампанія в СРСР, розпочата 17 травня 1985 р., призвела до підвищення на 45% цін на алкогольні напої, ^[9] скорочення виробництва алкоголю, вирубування виноградників, ^{[10] [11]} зникнення цукру в магазинах унаслідок самогоноваріння і введення карток на цукор, але і збільшенню тривалості життя населення, зниження рівня злочинів, скоєних на грунті алкоголізму ^{[12] [13]}.

• Прискорення - цей лозунг був пов'язаний з обіцянками різко підняти промисловість і добробут народу за короткі терміни; кампанія призвела до прискореного вибування виробничих потужностей, сприяла початку кооперативного руху і підготувала перебудову.

• Переведення підприємств на госпрозрахунок, самоокупність, самофінансування - введення перших елементів ринкової економіки в СРСР, повсюдне впровадження кооперативів - провісників приватних підприємств, зняття обмежень з валютних операцій.

• Перебудова з чергуванням нерішучих і різких заходів і контрзаходів з введення або з обмеження ринкової економіки і демократії.

• Реформа влади, запровадження виборів до Верховної Ради та у місцеві Ради на альтернативній основі.

• Повернення з політичного заслання радянського вченого і дисидента, лауреата Нобелівської премії А. Д. Сахарова, припинення кримінальних переслідувань за інакомислення.

• Гласність, фактичне зняття партійної цензури на засоби масової інформації та твори культури.

• Придушення локальних національних конфліктів, у яких владою приймалися жорстокі заходи, зокрема силовий розгін мітингу молоді в Алма-Аті, введення військ до Азербайджану, розгін демонстрації у Грузії, розгортання багаторічного конфлікту в Нагірному Карабасі, придушення сепаратистських устремлінь прибалтійських республік.

• На горбачовський період припадає різке зменшення відтворення населення СРСР. ^[14]

• Зникнення продуктів з магазинів, прихована інфляція, введення карткової системи на багато видів продовольства у 1989 році. Для періоду правління Горбачова характерно вимивання товарів з магазинів у результаті накачування економіки безготівковими рублями, а згодом - гіперінфляція.

• За Горбачова зовнішній борг Радянського Союзу продовжував зростати. Приблизні дані такі: 1985 рік: зовнішній борг - 31,3 млрд доларів; 1991 рік: зовнішній борг - 70,3 млрд доларів ^[15] (для порівняння, загальна сума російського зовнішнього боргу на 1 жовтня 2008 р. - 540 500 000 000 доларів ^[16], в тому числі державний зовнішній борг в іноземній валюті - близько 40 млрд доларів, або 8% від ВВП ^{[17] [18]} - більш детально див у статті Зовнішній борг Росії). Пік російського державного боргу припав на 1998 рік (146,4% ВВП). ^[19]

• Реформа КПРС, яка призвела до утворення всередині неї кількох політичних платформ, а в подальшому - скасування однопартійної системи і зняття з КПРС конституційного статусу "керівної і спрямовуючої сили".
• Реабілітація жертв сталінських репресій, не реабілітованих раніше за Хрущова.
• Ослаблення контролю над соціалістичним табором (доктрина Сінатри), що призвело, зокрема, до зміни влади в більшості соціалістичних країн, об'єднання Німеччини, закінчення холодної війни (останнє в США зазвичай розцінюється як перемога американського блоку ^[24]).
• Прекращение війни в Афганістані і виведення радянських військ.
• Введення радянських військ у Баку в ніч з 19 на 20 січня 1990 року, проти Народного фронту Азербайджану. Понад 130 загиблих, включаючи жінок і дітей.
• Приховування від громадськості фактів аварії на Чорнобильській АЕС 26 апреля 1986 р.
• 7 листопада 1990 р. слюсар Олександр Шмонов зробив невдалий замах на Горбачова. ^[25]

2.1. Внешняя политика

2.1.1. Афганская война

2.1.2. Відносини із Заходом

Прийшовши до влади, Горбачов спробував поліпшити відносини з США і Західною Європою. Однією з причин цього було бажання знизити непомірні військові витрати (25% держбюджету СРСР).

У роки "перебудови" зовнішньополітичний курс СРСР зазнав серйозних змін. Причиною цього стало зниження темпів економічного зростання і стагнація економіки в першій половині 1980-х років. Радянський Союз був більше не в змозі витримувати гонку озброєнь, нав'язувану США.

- Зовнішня політика СРСР у другій половині 1980-х рр. ^[26]

За роки свого правління Горбачов висунув безліч мирних ініціатив. Була досягнута домовленість про ліквідацію в Європі радянських та американських ракет середньої і малої дальності. Уряд СРСР в односторонньому порядку оголосило мораторій на випробування ядерної зброї. Однак миролюбність іноді розцінювалася як слабкість.

У міру погіршення економічної ситуації в країні радянське керівництво розглядало скорочення озброєнь і військових витрат як спосіб вирішення фінансових проблем, тому не вимагало від своїх партнерів гарантій і адекватних кроків, втрачаючи при цьому свої позиції на міжнародній арені.

- Зовнішня політика СРСР у другій половині 1980-х рр.. ^[26]

Виведення військ з Афганістану, падіння Берлінської стіни, перемога демократичних сил у Східній Європі, розпад Варшавського Договору і виведення військ з Європи - все це стало символом "програшу СРСР в холодній війні". ^[26]

Михайло Горбачов на Бранденбурзьких воротах. 1986 р.

Михайло Горбачов і Ніколає Чаушеску. 1985

Михайло Горбачов і Рональд Рейган. 1985 р.

Михайло Горбачов і Еріх Хонеккер. 1986 р. НДР

2.1.3. Офіційне визнання радянської відповідальності за Катинь

22 февраля 1990 р. завідувач Міжнародним відділом ЦК КПРС В. Фалін направив на ім'я Горбачова записку, в якій повідомив про нових архівних знахідках, доводять зв'язок між відправленням поляків з таборів навесні 1940 року та їх розстрілом. Він вказував, що опублікування таких матеріалів повністю підірве офіційну позицію радянського уряду (про "недоведеність" і "відсутності документів") і рекомендував терміново визначитися з новою позицією. У зв'язку з цим пропонувалося повідомити Ярузельському, що прямих свідчень (наказів, розпоряджень і т. д.), що дозволяють назвати точний час і конкретних винуватців катинської трагедії, не знайдено, але "на підставі зазначених індіцій можна зробити висновок про те, що загибель польських офіцерів у районі Катині - справа рук НКВД і персонально Берія і Меркулова. " ^[27].

13 апреля 1990 року, під час візиту до Москви Ярузельського було опубліковано заява ТАРС про катинської трагедії, що свідчило:

Горбачев передал Ярузельскому обнаружены этапные списки НКВД из Козельска, из Осташкова и из Старобельска.

27 сентября 1990 Главная военная прокуратура СССР начала расследование уголовного дела по факту убийств в Катыни, которое получило порядковый номер 159. Расследование, начатое Главной военной прокуратурой СССР, было продолжено Главной военной прокуратурой РФ и велось до конца 2004 г.; в ходе его были допрошены свидетели и участники расправ над поляками.

21 сентября 2004 ГВП объявила о прекращении катынского дела.

2.2. Межэтнические конфликты и силовое решение проблем

2.2.1. Декабрьские события в Казахстане

Декабрьские события ( каз. Желтоқсан - Декабря) - выступления молодежи в Алма-Ате и Караганде, произошедшие 1916 - 20 декабря 1986, начавшиеся с решения Горбачева о снятии с должности состоял в должности с 1964 а первого секретаря ЦК КП Казахстана Динмухамеда Ахмедович Кунаева, и замене его на ранее не работал в Казахстане этнического русского, Геннадия Васильевича Колбина, первого секретаря Ульяновского обкома партии. Участники выступлений протестовали против назначения на эту должность человека, не бывшего казахом.

Выступления начались 16 декабря, первые группы молодежи вышли на Новую (Брежнева) площадь столицы с требованиями отмены назначения Колбина. В городе сразу была отключена телефонная связь, эти группы были разогнаны милицией. Но слухи о выступлении на площади мгновенно облетели весь город. Утром 17 декабря на площадь имени Л. И. Брежнева перед зданием ЦК вышли уже толпы молодежи, "подстрекаемые националистическими элементами" ^[28]. Плакаты демонстрантов гласили "Требуем самоопределения!", "Каждому народу - свой ​​лидер!", "Не быть 37-м!", "Положить конец великодержавному безумию!" ^[29] Два дня шли митинги, оба раза заканчиваются беспорядками. При разгоне демонстрации войска использовали саперные лопатки, водометы, служебных собак; утверждается также, что применялись арматурный лом, стальные тросы ^[29]. Для поддержания порядка в городе использовались рабочие дружины.

2.2.2. Ситуация в Закавказье

В августе 1987 г. Карабахская армяне посылают в Москву петицию, подписанную десятками тысяч граждан, с просьбой передать НКАО в состав Армянской ССР. 18 ноября того же года в интервью французской газете " Юманите" советник М.C.Горбачова А. Г. Аганбегян делает заявление: "Я бы хотел узнать о том, что Карабах стал армянским. Как экономист я считаю, что он больше связан с Арменией, чем с Азербайджаном " ^[30]. Подобные заявления делаются другими общественными и политическими деятелями. Армянское население Нагорного Карабаха устраивает демонстрации с призывом о передаче НКАО в состав Армянской ССР. В ответ азербайджанское население Нагорного Карабаха начинает выступать с требованием сохранения НКАО в составе Азербайджанской ССР. Для поддержания порядка М.C.Горбачов отправил в Нагорный Карабах с Грузии батальон мотопехоты 160-го полка внутренних войск МВД СССР ^[31].

7 декабря 1990 г. в Цхинвали был введен полк внутренних войск СССР из состава Тбилисского гарнизона.

2.2.3. События в Тбилиси

2.2.4. Обострение ситуации в Приднестровье

2.2.5. События в Новом Узень

2.2.6. Конфликт в Ферганской долине

Погромы турок-месхетинцев в 1989 году в Узбекистане более известные как Ферганский события. В начале мая 1990 года в узбекском городе Андижан произошел погром армян и евреев ^[32].

2.2.7. Ввод советских войск в Баку

События января 1990 года в городе Баку (столица Азербайджанской ССР), закончившихся вводом советских войск, в результате чего погибли более 130 человек.

2.2.8. Беспорядки в Душанбе

2.2.9. Бои в Ереване

27 мая 1990 произошло вооруженное столкновение армянских отрядов самообороны с внутренними войсками, в результате чего погибли двое солдат и 14 боевиков ^[33].

2.2.10. Прибалтийские конфликты

В январе 1991 г. произошли события в Вильнюсе и Риге, сопровождавшиеся применением военной силы. В ходе событий в Вильнюсе подразделения советской армии взяли штурмом телецентр, другие общественные здания (т. н. "Партийная собственность") в Вильнюсе, Вильнюс е, Шяуляй.

3. После отставки

После подписания Беловежских соглашений (в обход возражений Горбачева) и фактической денонсации союзного договора 25 декабря 1991 г. Михаил Горбачев сложил с себя полномочия главы государства. ^[34] До настоящего времени отсутствуют какие-либо сведения о том, чтобы отставка Президента СССР была принята в установленном порядке Государственным Советом СССР ^[35]. С января 1992 по настоящее время - Президент Международного Фонда социально-экономических и политологических исследований (Горбачев-Фонд). Одновременно с марта 1993 г. к 1996 года - президент, а с 1996 года - Председатель Правления Международного Зеленого Креста.

30 мая 1994 г. Горбачев был в гостях у Листьева в первом выпуске программы Час пик. Отрывок из их беседы:

После отставки жаловался, что его "во всем блокируют, что его семья постоянно находится "под колпаком" у ФСБ, что его телефоны прослушиваются постоянно, что издавать свои книги в России он может только "подпольно", малым тиражом. ^{[36 ]}

В 1996 выставил свою кандидатуру на выборах Президента Российской Федерации и по результатам голосования набрал 386 069 голосов (0,51%).

В 2000 стал главой Российской объединенной социал-демократической партии, которая в 2001 году влилась в Социал-демократическую партию России (СДПР) с 2001 по 2004 - лидер СДПР. В этом году при участии Международного Зеленого Креста принимается Хартия Земли - сборник принципов устойчивого развития планеты и суспильтсва, которая нашла сторонников по всему миру.

12 июля 2007 г. СДПР была ликвидирована (снята с регистрации) по решению Верховного суда Российской Федерации.

20 октября 2007 года стал председателем Общероссийского общественного движения "Союз социал-демократов" ^[37].

С подачи ^[38] журналиста Евгения Додолева нового президента США Обаму некоторые российские журналисты стали сравнивать с Горбачевым ^[39].

В 2008 в интервью Владимиру Познеру на первом телеканале России Михаил Горбачев сказал:

^[40]

В 2009 году в интервью Евроньюс Горбачев повторно отметил, что его план не "не удался", а наоборот - тогда "начались демократические реформы", и перестройка победила ^[41].

Если в первые годы правления Путина Горбачев его поддерживал, то потом он стал относиться к политике Путина все более критично. В январе 2008 года, в интервью The New York Times, Горбачев подверг суровой критике состояние российской избирательной системы. Кроме того, он призвал коренным образом реформировать систему, при которой вся власть находится в руках окружения президента Владимира Путина. "С нашими выборами не все в порядке, и наша избирательная система нуждается в серьезной корректировке", - заявил бывший советский президент ^[42]. В феврале 2011 г. в интервью радио "Свобода" М.С.Горбачев снова четко сформулировал основные претензии к "тандему": свертывание демократии, коррупция и засилье чекистов. Горбачев также недоволен тем, что ему не позволили зарегистрировать социал-демократическую партию. ^[43]

2 марта 2011, в день 80-летия, Указом Президента Российской Федерации награжден орденом Святого апостола Андрея Первозванного. ^[44]

4. Семья, личная жизнь

Жена - Раиса Максимовна Горбачева (урожденная Титаренко), умерла в 1999 от лейкоза. ^[45] Более 30 лет жила и работала в Москве.
Дочь - Ирина Михайловна, работает в Москве.
Внуки - Ксения и Анастасия.
Правнучка - Олександра. ^[46]

5. Нагороди та почесні звання

5.1. Нобелевская премия

На саміті в Гельсінські (1990)

"У знак визнання його провідної ролі в мирному процесі, який сьогодні характеризує важливу складову частину життя міжнародного співтовариства", 15 жовтня 1990 р. М. С. Горбачов був удостоєний Нобелівської премії миру 10 грудня 1990 на церемонії вручення в Осло замість Горбачова за його дорученням Нобелівську премію отримував заступник міністра закордонних справ Анатолій Ковальов. ^[47]

Пізніше, 5 июня 1991 р., Горбачов виступив в Осло з Нобелівською лекцією (відповідно до правил, лауреат повинен прочитати таку лекцію в межах 6 місяців після вручення премії), в якій підкреслив прагнення народів СРСР "бути органічною частиною сучасної цивілізації, жити у злагоді із загальнолюдськими цінностями, за нормами міжнародного права", але разом з тим зберегти свою унікальність і культурне розмаїття. ^[47] Користуючись нагодою, М. С. Горбачов провів переговори з прем'єр-міністром Норвегії, видною діячкою Соцінтерн а Гру Харлем Брундтланд про інтеграцію СРСР в світову економіку. ^[47]

Источники

1. 1991 рік: Про порушення кримінальної справи за зраду Батьківщині стосовно М. Горбачова // Сайт КПРФ зі посиланням на спогади голови ради директорів "Інтерфаксу" Михайла Комісара
2. Ілюхін В. І. Чому я порушив кримінальну справу щодо Горбачова М. С. / Особистий сайт В. І. Ілюхіна
3. партія Радянського Союзу
4. Офіційний сайт КПРФ
5. Невольник истории?
6. Нетто-коэффициент воспроизводства населения в 15 новых независимых государствах, 1958-2002
7. ГОРБАЧЕВ ПОСТГОРБАЧЕСКОЙ ЭПОХИ
8. Как гэкачеписты страну из кризиса выводили.
9. Антиалкогольная компания 80-х: ты помнишь, как все начиналось?
10. 20 лет назад виноградники превращались в поля
11. ТАМ, где выращивают белый мускат, строили дома, А ЧЕРНЫЙ МУСКАТ укатали ... ПОД АСФАЛЬТ
12. Антиалкогольная кампания
13. Сюжет "Взгляда" об антиалкогольной кампании Горбачева
14. =% CF% EE% F1% F2% F0% EE% E8% F2% FC +% E3% F0% E0% F4% E8% EA 15 новых независимых государств. Коэффициент суммарной рождаемости, 1958-2005
15. ↑ ^{а б в} Publications/Schpalata/2004/schpal2004bull09/schpal812004bull9-11.htmv Анализ состояния государственного внешнего долга Российской Федерации / / Бюллетень Счетной палаты РФ, № 9 (81), 2003
16. Внешний долг РФ в январе - сентябре 2008 года (данные ЦБРФ)
17. Платежный баланс и внешний долг России (бюллетень ЦБРФ)
18. Внешний долг России - самый низкий в Европе / / КМ.RU, 04.11.2007
19. Обращение посла Россйиской Федерации П. В. Стегний к участникам Черноморского форума по вопросам развития делового сотрудничества. Стамбул, 3 марта 2004 / / Посольство Российской Федерации в Турции
20. ↑ ^{а б в} " Ошибка шаблона {{ Cite web }} не определен параметр |title= ".
21. Ранее были приведены данные в 719,5 тонн, что вряд ли соответствует действительности. Пик российского государственного долга пришелся на 1998 (146,4% ВВП). Точные данные о золотом запасе СССР в 1985 году неизвестные, называются весьма противоречивые цифры в диапазоне от 560 до 2500 тонн. Это связано с тем, что официальные данные были засекречены - Стоит отправки на другой домен. HBot 23.09.2010 18:31:54 ->.].
22. По данным А. Илларионова, см.. Газета. Ru - Илларионов назвал стабилизационный фонд ЗАНАЧКОЙ, 25 и 68 млрд долларов, соответственно. Общая сумма внешнего долга СССР западным странам за период 1985-1991 гг выросла почти в три раза - с 22,5 до 65,3 млрд долларов Внешние долги России.
23. Группа американских конгрессменов во главе с Хиллари Клинтон предлагает учредить Медаль за победу в холодной войне над СССР.
24. Когда на мушке - сам Горбачев: =: Киевские ведомости
25. ↑ ^{а б в} Внешняя политика СССР во второй половине 1980-х гг. / Волошина В. Ю., Быкова А. Г. narod.ru/book2 / Советский период русской истории (1917-1993 гг.). - Глава 29.
26. Текст записки Фалина в Википедия.
27. 9.Документы Комитета государственной безопасности Казахской ССР по уголовному делу, возбужденному по статье 60 УК КазССР
28. ↑ ^{а б} Эхо декабрьских событий 1986 года / / Туркестан: газета. - Январь-февраль 1990
29. Михаил Рачинский. К проблемам Нагорного Карабаха и вокруг него
30. Том де Ваал. Главы из русского издания книги "Черный сад" Глава 1. Февраль 1988 / / Би-би-си / Аналитика - 3 июля 2005
31. Электронная еврейская энциклопедия
32. -0a769b92fcdd & docsid = 266352 АРМЕНИЯ: УЛИЧНЫЕ БОИ В ЕРЕВАНЕ
33. "ТВ Информ" 25 декабря 1991
34. Союз Советских Социалистических Республик - Заголовок добавлен ботом ->
35. http://2004.novayagazeta.ru/nomer/2004/14n/n14n-s26.shtml Прямой эфир для Горбачева
36. ? id = 417459 М. Горбачев стал председателем "Союза социал-демократов"
37. Компания - 535 - Барак Горбачев
38. "Профиль" - деловой журнал. Новости, Политика, Экономика, Финансы, Бизнес
39. Телепередача "Познер" с участием Михаила Горбачева 1 декабря 2008, Первый канал
40. 2009
41. К. Дж. Чиверс. Горбачев упрекает Путина и критикует российские выборы Gorbachev, Rebuking Putin, Criticizes Russian Elections - New York Times / / The New York Times. - 29 января 2008
42. Михаил Горбачев - о "дуумвират" и "штаны мотней назад" / / Радио "Свобода". 15.02.2011
43. Медведев наградил Горбачева орденом Андрея Первозванного.
44. article3100096 / Михаил Горбачев: "Мы с Раисой были привязаны друг к другу насмерть"
45. 22.10.2008 Поздравляем семью Горбачевых с рождением Александры
46. ↑ ^{а б в} Горбачев М.С. Жизнь и реформы. - 656 с. - Глава 24. Преодоление раскола Европы.

См.. также

• Перестройка
• Содружество Независимых Государств
• Ельцин Борис Николаевич