Грузия

Грузия ( груз. საქართველო МФА : [Sɑk ʰ ɑrt ʰ vɛlɔ] , Письменно транслитеруеться как Сакартвело) - страна в Евразии, на восточном побережье Черного моря, большая часть которой расположена на Южном Кавказе, а меньшая - на Северном Кавказе. Имеет общие границы с такими странами: на севере - Россия, с востока - Азербайджан, с юга - Армения, на юго-западе - Турция.

1. Природа

Территория Грузии характеризуется чрезвычайным разнообразием природы. Принадлежность Грузии к подвижному альпийского пояса земной коры обусловила на небольшой площади резкую смену интенсивных неотектонических возвышенностей и низин. Этими движениями созданы контрастный рельеф страны и в конечном итоге ее разнообразные ландшафты со множеством типов климата, гидрологии, режима, почвенного покрова, растительности и животного мира. Существенную роль в формировании такого многообразия природы играет также пограничное положение на рубеже полувлажном Средиземноморья, аридной бессточной Арало-Каспийской впадины и континентальных Передньозиатських нагорий.

Береговая линия Черного моря (308 км), отличается ровными чертами. Описывая плавную дугу, берег лишен значительных заливов и полуостровов.

1.1. География

1.1.1. Рельеф

Около 87% территории Грузии занимают горы и предгорья Кавказа, 13% - низины и равнины ( Колхидская и Алазанская низины, Картлийское низменность). Самые высокие точки Грузии - гора Шхара (5068 м) и гора Казбеги (5033 м). Крайний юг Грузии занят Южно-Грузинским вулканическим нагорьем.

1.1.2. Климат

На западе субтропический, на востоке - переходный от субтропического к умеренному. Средние температуры января от +3 (Колхида) до -2 (Иверийськая впадина), августа от +23 С до +26 С. В Западной Грузии, обращенной к Черному морю, выпадает от 1000 до 2800 мм. (В горах) осадков в год, в Восточной Грузии 300-600 мм.

В западных районах, у Черного моря, лето - влажное и теплое, климат субтропический. В восточных районах Грузии климат формируется под влиянием континентального воздушной массы. На равнинах лето более продолжительное и жаркое. Погода в горах быстро меняется. Внезапные похолодания сопровождаются сильными снегопадами, ливнями, градом и фенами (сильными ветрами, которые дуют с гор в долины).

1.1.3. Оледенение

Современное оледенение Грузии сосредоточено в осевой полосе Большого Кавказа и носит преимущественно горно-долинный характер. Всего насчитывается 786 ледников общей площадью 556 км ^2. Наиболее крупные ледники расположены в Сванетии (Лекзири, Цанер, Твибери, Чалаати, Адишы) и Раче (Зонхито, Киртишо т.д.). Ниже всех (до 1900 м) спускаются ледники Лекзири и Чалаати.

1.1.4. Природные районы

Для высокогорной области Большого Кавказа характерны горно-лесные, горно-луговые и нивально пояса. Западный и Центральный Кавказ отличается от Восточного Кавказа влажным климатом и пониженным нивальным поясом, сплошным распространением ледников, наличием темнохвойных лесов. Для Центрального и Восточного Кавказа характерны молодые вулканические сооружения. Восточном Кавказе на его северном склоне свойственны сосновые леса.

Равнинно-холмистая влага субтропическая область Колхиды. Равнинно-холмистая лесостепная область Иберии состоит из Внутришньокартлийськои, Нижньокартлийськои и Алазанской межгорных равнин и Иорського плоскогорья. Сухой по сравнению с Западной Грузией климат обусловливает почти безлесный (лесостепной и степной) характер ландшафта. Леса сохранились вдоль некоторых рек (тугайные леса вдоль рек Иори, Алазани, Кура и инши) и на склонах наиболее высоких хребтов (Сагурамський и другие).

Среднегорных область Малого Кавказа, с горно-лесными и прерывистым горно-луговым поясами, состоит из районов, которые обильно увлажняются, с широко развитыми темно-хвойными лесами и элементами колхидской флоры (Шавшетський и Месхетский хребты, Аджарская котловина, западная часть северного склона Триалетского хребта) и районов менее влажных (Ахалцихский котловина, остальная часть Триалетского хребта, Среднехрамський горный узел и Локський хребет). Нагорная степная и луговая область Южной Грузии состоит из районов с альпийским ландшафтом (Самсарський, Джавахетского, Ерушетський хребты) и нагорно-степных плато (Лхалкалакське, Гомаретське, Дманисське).

1.2. Внутренние воды

Природным условиям Грузии значительное своеобразие придает наличие большого количества рек и озер - около 25 000. В Западной Грузии наибольшая плотность речной сети. К Каспийского бассейна принадлежит Кура со своими крупными притоками Арагви, Иори, Алазани, Лиахви, Храме; реки Черноморского бассейна - Риони, Ингури, Кеда, Бзыбь. Все реки полноводны и располагают значительными запасами гидроэнергии. Многие из них используется для энергетических и ирригационных целей. Потенциал гидроэнергетических ресурсов страны составляет 60 млрд кВт / ч, а полный теоретический потенциал всех рек превышает 100 млрд. кВт / ч, в то время как для собственных энергетических потребностей Грузии достаточно и 25 млрд. Однако практически используется незначительная часть этих ресурсов - менее 10% . ^[2]

1.3. Почвы

Почвы Грузии носят разнообразный, пестрый до мозаичности характер, обусловленный многообразием почвообразующих факторов. Красноземных почвы, близкие к тропическим латеритных, распространены в холмистой полосе Западной Грузии - особенно в Аджарии и Гурии и в основном являются реликтом почвообразования геологического прошлого. Там же распространены желтоземы, черноземы, каштановые, коричневые и серо-коричневые почвы свойственны восточной части межгорной депрессии. Кроме того, черноземы развиты на платообразных частях Юго-грузинского нагорья. В горах под лесом сформированы бурые лесные почвы, переходящие в известняковых районах в перегнойно-карбонатные, а под альпийской растительностью - в горно-луговых. Болотные и субтропические подзолистые почвы образуют крупные массивы в Колхидской низменности.

1.4. Геология

Территория Грузии представлена ​​фрагментами главных геотектонических единиц Кавказа: герцинськоальпийська складчатая система Большого Кавказа на севере, Закавказский срединный массив и дугообразный мегантиклинорий Малого Кавказа на юге. На контакте геосинклинали Большого Кавказа с Закавказским срединным массивом и в самом массиве в обособленных лагунно-дельтовых бассейнах в Батский сутки формировались угленосные толщи Бзибського, Ткварчельском, Маганського, Гелатского, Ткибульського и Шаорського каменно-угольных месторождений.

Закавказский срединный массив разделен глубинными разломами, которые предопределяют его мозаичное строение. В субплатформних структурах мезо кайнозойского осадочного чехла важная роль принадлежит депрессиям, сложенным марганценосною песчано-силицитовою формацией олигоцена. К Куринский и Колхидсьои межгорных впадин привязаны нефтегазоносные структуры Колхидского, Гурийского, Картлийского, Притбилиського и Кахетинского районов.

1.4.1. Сейсмичность

Для территории Грузии характерно наличие сейсмически активных глубинных структур - межзональный, внутризонального и трансзональних. Очаги большей части землетрясений находятся на глубине 10-25 км (редко - 30-35 км).

Общее сейсмическое фон страны - 7-бальное. На нем выделяются три 8-балльные зоны: Джавахетского, Гегечкирсько-Чхалтинська (мегрельская-Абхазская) и Казбеги-Лагодехского. Наиболее сейсмически активные участки расположены на Джавахетского нагорье и южном склоне Главного Кавказского хребта.

1.4.2. Полезные ископаемые

Долгое полициклический геологический развитие обусловило образование на территории Грузии большого количества месторождений и рудопроявлений различных видов минерального сырья. Это топливно-энергетические ресурсы ( нефть, газ, угля), марганец, мышьяк; цветные и благородные металлы ( медь, свинец, цинк, золото, серебро и другие) горно-химическое сырье ( барит, кальцит, бентонитовые глины, тальк, андезит, базальт и др.); нерудное сырье для металлургии (смолодоломиты, доломит, флюсовые известняки, Формовые пески); керамическая и фарфоровая сырье ( каолин, глины, трахиты, риолиты, пегматиты) цветные камни ( агат, оникс, гагат, яшма и другие), диатомит, перлит, риолит, разнообразные строительные материалы (цементное сырье, шлак, мрамор, туф, базальт, гранит, глины, пески, гравий, известняки), а также литографский камень, используемый в производстве искусственных алмазов; агрономические ископаемые полезные ископаемые ( сапропель, торф) подземные воды (пресные, термальные и минеральные) и некоторые другие. Важнейшие полезные ископаемые Грузии - марганцевые, медные, мышьяковые, свинцовые и цинковые руды, руды редких и драгоценных металлов, нефть, уголь, барит, диатомит, бентонитовые глины, доломит, тальк, а также минеральные и термальные воды. Запасы угля, нефти и природного газа незначительны. Суммарная стоимость разведанных запасов полезных ископаемых составляет более 50 млрд дол. США. Геологические минеральные резервы Грузии оценивают в 100 млрд дол. США ^[3].

1.5. Флора и фауна

1.5.1. Флора

Растительность в Грузии чрезвычайно богата и разнообразна. По подсчетам ботаников, количество видов цветковых растений - свыше 4500. Здесь наблюдаются реликтовые и характерные для данной местности растения (понтийский и кавказский рододендрон, самшит, хурма и другие).

Хвойно-широколиственные леса

Горные цветы в Казбеги

Леса занимают более трети территории. Ранее лесом была покрыта вся Колхидская низменность и большая часть Иберийской впадины. Сейчас равнинные леса Колхиды и Алазанской долины почти всюду вытеснены культурными насаждениями. Среди деревьев наиболее распространены широколиственные ( дуб, граб, каштан, бук) и хвойные ( пихта, ель, сосна). Обширные альпийские луга простираются от верхней границы леса до 2800-3500 м. Степи в основном вытеснены культурными насаждениями.

Среди специфических ландшафтных зон Грузии отмечают Колхидской широколиственные лианой леса с вечнозелеными деревьями и кустарниками, а также лесные массивы с пицундской сосны у Пицунды, кавказской сосны в Боржомском ущелье, ельдарськой сосны в Восточной Грузии. Около 200 000 гектар Колхидськой низменности занимают болота.

1.5.2. Фауна

Животный мир Грузии характеризуется разнообразием. Он представлен более 100 видами млекопитающих, 330 видами птиц и 160 видами рыб. Многие представители фауны являются эндемиками или напивендемикамы, например, ящерица артвинська и тур кубанский ( рога которого в Грузии используются как сосуды для вина).

Весьма своеобразная фауна степей Восточной Грузии. До недавнего времени там встречался джейран, сохранившийся лишь в отдельных местностях Ширакской степи. В Гардабанському степи и Алазанской долине встречается полосатая гиена. Из других хищников можно отметить лису, шакала, камышового кота. В животноводческих районах распространены волки. Для степей типичны грызуны : тушканчики, полевки, хомяки. Среди птиц обычны полевой воробей, серая куропатка, перепел, степной орел. Характерно обилие ящериц и черепах, а также змей ( уж обыкновенный и водяной, удав западный, полоз желтобрюхий). В Эльдарская и Ширакской степях встречается гюрза.

Наиболее богат животный мир лесов. Во многих районах распространены кавказский олень, серна, кабан, заяц-русак, белка персидская, а с хищников - бурый медведь, волк, шакал, рысь, лесной кот и лиса. Леса Грузии славятся обилием и разнообразием птиц. Обычные такие виды, как зяблик, черноголовая гаичка, большая синица, зеленушка, черный дрозд и др.. Из хищных видов птиц, занесенных в Красную книгу Грузии, встречаются (преимущественно в заповедниках) бородач, беркут, белоголовый сип, черный гриф и другие. В некоторых Колхиды и Кахетии еще можно увидеть фазана. С пресмыкающихся в лесах Грузии наиболее многочисленны ящерицы, болотные черепахи и змеи ( уж, медянка, кавказская гадюка).

Гриф над горами Грузии

Кавказские горы

Высокогорная фауна лучше сохранилась в пределах Главного Кавказского хребта. В его западной части водится кубанский тур, в восточной - дагестанский. Оба вида на зиму спускаются в лесной пояс. Почти повсеместно распространена козиця, а на востоке встречается козел безоаровый. Из характерных птиц высокогорий можно отметить кавказского тетерева, кеклики, бородача.

В горных реках и озерах водятся форель, усач, карп и другие

1.5.3. Заповедники

В Грузии 15 заповедников, главными из которых являются: Лагодехский - с широколиственными лесами, субальпийскими и альпийскими лугами, среди представителей фауны - дагестанский тур, козиця, олень, серна, кабан, медведь; Боржомский - с хвойно -широколиственными лесами; Рицинський - с озером Рица и темнохвойных лесами. Через Боржомский заповедник проложен нефтепровод Баку-Тбилиси-Джейхан.

2. История

Недавняя история: независимая республика 1918-1921, присоединена к СССР в 1921. Входила вместе с Арменией и Азербайджаном в Закавказская республика в 1922 - 1936; начиная с 1980-х начался подъем национального движения за независимость; абхазы требовали отделения от Грузии, начались беспорядки на этнической почве в 1989. В сентябре 1989 Грузия объявила о политическом и экономическом суверенитете. В 1990 Южная Осетия объявила себя независимой, не было принято. Правящая Коммунистическая партия Грузии заявила о выходе из КПСС и о своей автономии. В 1991 Грузия объявила себя независимой. В 1992 вошла в состав ООН, была принята в члены Конференции по безопасности и сотрудничеству в Европе. Бывший министр иностранных дел СССР Эдуард Шеварднадзе стал временным президентом. В Абхазии продолжаются военные действия между грузинскими и абхазскими войсками. Продолжаются беспорядки в Южной Осетии.

3. Административное деление

Карта Грузии

Грузия на региональном уровне состоит из двух автономных республик ( груз. ავტონომიური რესპუბლიკა ), Девяти регионов ( груз. მხარე , Мхаре) и двух городов государственного подчинения - Тбилиси и Поти. На среднем уровне: 69 районов, на низком уровне: 55 городов, 50 поселков, 842 общин и 165 сел.

Столицей Грузии Тбилиси. По официальным данным (2008) в городе проживает 1106500 человек. Однако из-за большой дисбаланс доходов в провинциях и столице, наблюдается значительная миграция сельского населения в Тбилиси, по неофициальным подсчетам в городе проживает более 2 млн. жителей.

3.1. Края и Автономные республики

У Грузії в результаті тривалої і поступової реформи яка розпочалася ще на початку 1990 -х років районне ділення країни замінене краєвим. Окрім двох автономних республік Абхазії і Аджарії, утворено 9 країв:

• Самегрело - Верхня Сванетія (центр - Зугдіді);
• Рача-Лечхумі - Нижня Сванетія (Амбролаурі);
• Гурія (Озургеті);
• Імереті (Кутаїсі);
• Самцхе-Джавахеті (Ахалцихе);
• Шида Картлі ^[4] (Ґорі);
• Квемо Картлі (Руставі);
• Мцхета-Мтіанеті (Мцхета);
• Кахеті (Телаві).

3.2. Города

Всього в Грузії 62 міста, два з яких Тбілісі та Поті, мають статус республіканського підпорядкування ^[5].

Станом на 2008 рік за офіційними даними, до найбільш міст належать:

• Тбілісі - 1 106 500 мешканців;
• Кутаїсі - 188 600 (найстаріше місто країни і регіональний центр Західної Грузії);
• Батумі - 122 200 (головний порт і нафтовий термінал Грузії);
• Сухумі - 119 200 (1989);
• Руставі - 117 300;
• Зугдіді - 72 100;
• Ґорі - 50 400;
• Поті - 47 400;
• Цхінвалі - 42 300 (1989).

4. Население

Динаміка зменшення населення Грузії у 1988-2005 роках

4.1. Национальный состав

На 1 января 2009 року чисельність населення складає 4385,4 тисячі осіб ^[1], з яких етнічних грузинів 83,8 %, азербайджанців 6,5 %, вірмен 5,7 %, росіян 1,5 %, інших 2,5 % (2007). Грузинська мова поширена серед 71 % населення, російською мовою розмовляють 9 %, вірменською 7 %, азербайджанською 6 %, іншими 7 %.

4.2. Демография

Розподіл населення Грузії по вікових групах

Демографічне становище в Грузії є надзвичайно гострим. Населення Грузії щороку зменшується, в основному за рахунок етнічних грузин: якщо за офіційними даними населення Грузії в 1989 році складало більше 5,4 мільйона чоловік, у 2007 році населення країни становить близько 4,3 мільйона чоловік ^[6].

Зменшується група молодого віку і зростає частка населення пенсійного віку (вище 65 років). Ці процеси особливо проявили себе в після розпаду Радянського Союзу, і більше всього серед етнічних грузинів.

За даними Національного департаменту статистики Грузії у 2006 році 13 % мешканців, це особи у віці 65 років і старше, тоді як на початку 1990 -х років таких становило близько 8 % ^[7]. У той час, за свідченнями The World FactBook, на початок 2009 року, частка населення Грузії старше 65 років склала 16,4%. При чому, доля жіночого населення країни і цій віковій категорії, на 50% перевищує чоловічу, 453 110 та 302 103 відповідно. ^[8]

У порівнянні з 1980 роком народжуваність впала вдвічі - у 2005 року народилися 46 тисяч дітей.

За офіційними даними найбільша кількість дітей - 104 000, народилося в 1961 году. В 1960 - 1990 роках щорічно в середньому народжувалися 93 000 дітей ^[9].

4.3. Урбанизация

4.4. Миграция

4.5. Мовний склад

5. Язык

Державною мовою Грузії є Грузинська мова, вона належить до картвельської групи іберійсько-кавказьких мов, в яку входять також мегрельська, сванська та лазськамови, має унікальний алфавіт, що використовується з найдавніших часів, він налічує 33 літери (5 голосних і 28 приголосних). Понад 98 % етнічних грузинів вважають грузинську мову рідною. Вона широко використовується в економічному, політичному і культурному житті країни. Згідно з Конституцією Грузії в Абхазькій автономії офіційною мовою також є абхазька.

6. Религия

Кафедральний патріарший храм Грузинської православної церкви у Мцхеті

Більшість етнічних грузинів належить до грузинської православної церкви, гілки православного християнства. Східну Грузію у 330 р. н. е. навернула до християнства свята Ніно з Каппадокії, після чого вона стала другою (після Вірменії) державою, яка прийняла християнство як офіційну релігію. Грузинська православна церква тривалий час залишалася незалежною, але в 1811 р. її було включено до складу російської православної церкви. Статус автокефалії повернула в 1917 р.

У Грузії є невелика кількість католиків, відносно багато грузинів-мусульман в Аджарії та уздовж південного кордону країни. Абхази - переважно мусульмани-суніти, але є і православні. Азербайджанці мусульмани-шиїти, ассірійці - католикі/православні і курди - мусульмани-суніти. Більшість осетинів - православні. Вірмени, греки і росіяни мають власні православні церкви. Для Грузії характерна релігійна терпимість. У Тбілісі є багато храмів, включаючи синагоги і мечеть.

7. Политическая система

Подробнее в статье Політична система Грузії

Грузія - унітарна напівпрезидентська республіка з трьома гілками влади: законодавчою, виконавчою та судовою.

7.1. Інститут президента

Президент є главою держави, має прерогативу у визначенні напрямків внутрішньої та зовнішньої політики держави, а також у сфері оборони та безпеки. Избирается путем всенародного голосования сроком на 5 лет. Одна і та ж особа може бути обрана президентом не більше двох разів поспіль.

Президент - Михайло Саакашвілі (з 25.01.2004року, повторно обраний 5.01.2008 р.) Відсоток отриманих голосів - 53,5% у першому ж турі.

7.2. Законодательная власть

Однопалатний парламент у складі 150 депутатів (по 75 за пропорційною і мажоритарною системами). Останні вибори - 21 травня 2008 року. Депутати представляють 4 політичних партії

• провладна партія "Єдиний національний рух" - 120,
• блок "Об'єднана опозиція" - 16,

Спікер Парламенту Давид Бакрадзе (перший номер в списку правлячої партії).

7.3. Исполнительная власть

Глава держави - президент, який є безпосереднім керівником для силових міністерств уряду.

Правительство во главе с премьер-министром. Премьер является руководителем всех других министерств.

Президентом визначається кандидатура на пост прем'єр-міністра, який за погодженням з президентом формує список кандидатів до складу уряду. Склад уряду подається президентом до парламенту на затвердження.

Діючий Уряд Грузії сформовано в лютому 2009 року.

Прем'єр-міністр Грузії - Ніколо Гілаурі (з 06.02.09 року).

Міністр закордонних справ Грузії - Грі гол Вашадзе.

7.4. Судебная власть

Судова влада: Конституційний суд, Верховний суд та місцеві суди (міські, районні).

Судьи Конституционного суда назначаются на паритетных началах, по 3 члена по квотам Президента, Парламента и Верховного суда.

Судьи Верховного суда назначаются парламентом по квоте президента и председателя Верховного суда.

Другие судьи избираются парламентом.

7.5. Партии

Провладна партія: "Єдиний національний рух" (лідер партії - Михайло Саакашвілі, голова парламентської фракції - Петре Ціскарішвілі).

7.6. Внешняя политика

Грузія активно працює з багатьма міжнародними організаціями. В 1999 р. стала повноправним членом Ради Європи і ВТО. Грузія була ініціатором розширення ГУУАМ (за рахунок Узбекистану). Вона тісно співпрацює з ООН та ОБСЄ, активно розвиває стосунки з НАТО. Грузія була членом СНД, але 17 августа 2009 року добровільно вийшла з нього.

7.7. Внутрішньополітичні проблеми

Після розпаду СРСР Грузія успадкувала проблеми з внутрішніми автономіями. В останні роки свого існування московська комуністична верхівка заохочувала сепаратиські настрої в автономіях союзних республік, і підтримувала оформлення квазі-державних установ за прямої участі російських військових і спецслужбових кадрів, що протистояли республіканському центру.

У 1992-1993 роках напруга переросла в збройне протистояння. За участі російських найманців і російської зброї в протистоянні Грузія втратила контроль над більшою частиною Абхазії та Пвденної Осетії, грузинські державні установи на цих територіях були згорнуті, а сепаратиські режими заохочували прийняття громадянами російського громадянства. До 2008 конфлікти тут перебували в замороженій стадії. У вересні 2008 Грузія за допомогою збройних сил спробувала відновити свій суверенітет над непідконтрольною частиною Південної Осетії, але у відповідь отримала повноцінне вторгнення російських військ 58-ї армії і приданих формувань авіації і флоту на свою територію. 26 августа 2008 Росія одноосібно визнала незалежність Абхазії та Пвденної Осетії.

7.7.1. Абхазия

7.7.2. Шида Картлі (Південна Осетія)

7.7.3. Аджария

8. Вооруженные силы

Вооруженные силы Грузии составленные из Наземных войск, ВВС, ПВО, ВМС и Национальной гвардии и насчитывают 33000 человек. За угодою про партнерство з НАТО чисельність збройних сил не може перевищувати 25 тис. осіб. Мобілізаційний резерв - біля 100 тис. У 2007 році підготовлені резервісти зможуть скласти до 20 батальйонів.

Наземні війска

Чисельність 12,5 тис. (до 16,5 тис.).

• 205 танків (40 - Т-55, Т-54 і 165 - Т-72)
• 230 ББМ (40 - БМП-1, 55 - БМП-2, 11 - БРДМ-1, 37 - БТР-70 і 33 - БТР-80, 50 - МТЛБ)
• 373 одиниці артілерії: 3 - 152-мм гармати "Гіацинт-Б", 11 - 152-мм гаубіц "Мста-Б", 67 - 122-мм гаубиц Д-30, 62 - САУ (1 - 203-мм САУ "Піон", 1 - 152-мм САУ "Мста-С", 12 чеських 152-мм САУ "Дана", 13 - 152-мм САУ "Акація", 35 - 122-мм САУ "Гвоздика"), 21 - РСЗО БМ-21 "Град", 6 - РСЗО RM-70, 2 - РСЗО "Ураган". міномети, СПГ, ПТРК "Малютка", "ФАГОТ", "Конкурс".

ВВС и ПВО (2 тыс. человек): 58-74 самолета, вертолеты, 40 ЗРК, 2 РЛС.

ВМС (3,1 тыс. человек). Главная база в Поти. База в Батуми. 2 ракетных катера, 2 артиллерийских катера, 6 сторожевых катеров, 1 патрульный катер, десантные катера.

Полиция - 23 тыс. человек. Держевна охрана - 3300 человек.

8.1. Военное сотрудничество

Ежегодный средний размер американской военной помощи составлял около 35 млн дол. Предоставляется помощь в обучении и дарение оружия. В 2004 году американские инструкторы были замечены в зоне военных действий в Осетии.

В 2005 году началось военное сотрудничество Украины с Грузией. Началась подготовка грузинских офицеров в военных вузах Украины, создание танко-ремонтного завода в Грузии, модернизация военной техники на украинских предприятиях и поставки оружия: комплексы РЛС 36Д6М, зенитные ракетные комплексы ( ЗРК) "Оса" и "Бук", ракеты класса "земля-воздух", стрелковое оружие, САУ, вертолеты Ми-8 и Ми-24, 40 танков Т-72, бронетранспортеры БТР-80, боевые машины пехоты БМП-2, самолеты Су-27. По некоторым данным ^{[ ]} Поставки украинского оружия оплачивают США.

9. Экономика

Грузия - промышленно-аграрная страна, которая развивается. Основные отрасли промышленности: сталеплавильная, авиационная, машиностроительная, электромоторные, текстильная, химическая, виновата. Тр-т: железнодорожный, автомобильный, морской, трубопроводный. Гл. морские порты: Батуми, Поти. Главный аэропорт страны - Тбилиси. Благодаря географическому положению между Европейской Россией и Азией территория Грузии имеет важное транзитное значение, особенно для выхода соседних Азербайджана и Армении к Черному морю.

Средняя заработная плата в Грузии, (долл. США):

Эдуард Шеварнадзе - 60 (2003)

Михаил Саакашвили - $ 400 (3 кв. 2011 г.)

По данным [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, USA 2001]: ВВП - $ 3,8 млрд. Темп роста ВВП - 2,9%. ВВП на душу населения - $ 703. Прямые зарубежные инвестиции - $ 152,5 млн. Импорт - $ 1,6 млрд (г.ч. страны ЕС - 28,4%; Россия - 20,0%; Азербайджан - 12,3%; Турция - 11,9%; США - 7,4%). Экспорт - $ 799 млн (г.ч. Россия - 28,4%; страны ЕС - 18,8%; Турция - 12,6%; Азербайджан - 9,6%; Армения - 9,5%).

В течение 2003-2011 г.г. экономика Грузии ежегодно росла на 4-12%, по состоянию на 2010 год ВВП Грузии достиг 22,44 млрд. долл. США. ^[10] В 2011 году экономика страны выросла на 6,5%, согласно рейтингу Doing Business это третий результат в мире. ^[11] Внешнеэкономическая деятельность Грузии переориентировалась на страны Европы и средней Азии. Так в 2009 году, географическая структура экспорта Грузии была следующей: Турция 19.9%, Азербайджан 14.6%, Канада 10.3%, Армения 7.8%, Украина 7.3%, Болгария 7.2%. Імпорт: Туреччина 17.9%, Україна 9.5%, Азербайждан 8.6%, Німеччина 6.8%, Росія 6.6%, США 5.1%.

Гидроэнергетический потенциал Грузии оценивается в 88,5 млрд кВт / ч в год и превышает суммарный гидроэнергетический потенциал Великобритании, Швейцарии и ФРГ. В начале XXI века. використовується менше 10 % цього потенціалу і виробляється майже 50 % всієї електроенергії в країні. В Грузії діють 72 електростанції, 64 з яких - ГЕС. Вони задовольняють 3/4 попиту на електроенергію.

На 2006 рік обсяг державного зовнішнього боргу і взятих під державні гарантії кредитів становив 1 млрд. 688 млн. доларів США. Грузія зоборгувала 15 країнам 497 млн. 918 тис. доларів

9.1. Промышленность

Промисловість Грузії формує 25,9% ВВП країни (2009 р.). У структурі промислового виробництва найбільшу питому вагу займають переробна промисловість - 60-70%, на частку виробництва і розподілу електроенергії, газо-і водопостачання доводилося 20-25%, на видобувну промисловість - 5-7%.

Гідроелектростанція на річці Кура

Провідними галузями промисловості Грузії є: харчова (виробництво чаю, вин і коньяків, тютюнових виробів, ефіроолійних культур, овочевих і фруктових консервів, мінеральних вод, лісових горіхів), легка (шовкова, вовняна, бавовняна, взуття, трикотаж, швейне виробництво), машинобудування (виробництво електровозів, автомобілів, верстатів. Центри машинобудування: Тбілісі, Кутаїсі, Батумі), чорна металургія (металургійний комбінат в Руставі, Зестафонський завод феросплавів, комбінат Чіатурмарганець), кольорова металургія (Маднеульскій комбінат), хімічна (виробництво азотних добрив, хімволокна, фарб, побутової хімії. Центр: Руставі).

Електрогенерація представлена тепловими та гідроелектростанціями. Найбільша гідроелектростанція знаходиться в місті Джварі, на річці Енгуре.

Видобувна промисловість представлена мінерально-ресурсним комплексом, потенціал якого представлено 450 родовищами корисних копалин 27 видів, основними з яких є: високоякісні марганцеві руди (Чіатура, запаси - 200 млн т, щорічний видобуток - до 6 млн т), кам'яне вугілля (Ткібулі і на території Абхазії - Ткварчелі; запаси - 400 млн т), мідні руди (Маднеулі, запаси - 250 тис. т), нафта (Самгорі, Патердзеулі, Ніноцмінда, промислові запаси - 30 млн т).

Грузія має значні запаси будівельних матеріалів: бентонітової глини (17 млн. т), доломіту, вапняку (200 млн т), глини для виробництва цементу (75 млн т) і цегли (47 млн. м3), гіпсу, тальку, формувального піску.

В 2010 р. обсяг промислового виробництва порівняно з 2009 р. виріс на 27,7% і склав 2920 млн. долл. США. ^[12]

9.2. Сельское хозяйство

Субтропічне господарство (виноград, фрукти, цитрусові, чай, ефірноолійні)

Богарне землеробство (пшеница, кукуруза, овощи, фрукты. М'ясно-молочне тваринництво)

Пасовищне тваринництво гірських районів

Пасовищне тваринництво м'ясного напрямку (вівці, велика рогата худоба)

Сільське господарство Грузії становить 12,1% (2009р. )валового внутрішнього продукту країни. Оброблювані землі займають близько 20-30% території Грузії. Вертикальна поясність, притаманна гірським країнам, впливає на спеціалізацію сільського господарства Грузії - природні умови вологих субтропіків сприяли розвитку в країні унікального для всього регіону субтропічного типу АПК яке має своєрідну й багатогалузеву структуру. Рослинництво спеціалізується на вирощуванні винограду, баштанних культур, фруктів та овочів на низовинах та в передгір'ях. На основі їх переробки розвивається виноробна та коньячна промисловість, виробництво плодоовочевих консервів.

Выращивание тютюну на схилах Кавказьких гір лежить в основі тютюново-ферментаційної промисловості. Важливою галуззю спеціалізації е субтропічне господарство, на базі якого розвиваються чайна та ефіроолійна промисловість, вирощування та переробка цитрусових та інших субтропічних культур.

Головні зернові культури - озима пшениця і кукурудза. Пшеницю вирощують у Східній, кукурудзу - у Західній Грузії. Гірські території спеціалізуються на тваринництві. Головні галузі тваринництва - скотарство, вівчарство (гірські і східні райони), свинарство (західні райони Грузії). Розвинуте птахівництво. Розвиток тваринництва ускладнюється такими чинниками як висока щільність тварин на землі, низький рівень механізації і практики відгінного вівчарства.

9.3. Транспорт

9.4. Гірнича промисловість

10. Общество

10.1. Образование

10.2. Средства массовой информации

10.3. Социальные проблемы

11. Спорт

См.. также

• Список міст Грузії
• Українська діаспора в Грузії

Примечания

Источники

• Большая Советская Энциклопедия (Рус.) - bse.sci-lib.com/article015461.html
• Full information about (country) Georgia (Англ.) , (нім.) , (Рус.) - www.allgeo.org
• Гвоздецкий Н.А., физическая география Кавказа, т. 1-2, М., 1954-1958; (Рус.)
• Природные ресурсы Грузинской ССР, т. 1-6, М., 1958-65 (Рус.)
• Кавказ, М., 1966 (Природные условия и естественные ресурсы СССР) (Рус.)
• Горный энциклопедический словарь, т. 3. / Под ред. С. Белецкого. - Донецк: Восточный издательский дом, 2004. - 752 с. ISBN 966-7804-78-X