Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко (КНУ имени Тараса Шевченко) - государственный вуз Украины, расположенный в городе Киеве, самоуправляемое (автономное) исследовательский национальный университет ^[5].

1. История

Николай I, основатель Киевского Университета

Тарас Шевченко возле Красного корпуса Киевского университета. Фотокопия фрагмента картины написанной маслом 80 гг ХХ в.

Зарисовка Тарасом Шевченко Красного корпуса Киевского университета в 1846 г.

Ленты Ордена Св. Владимира. Красный цвет здания Красного корпуса" связан с лентами ордена Св. Владимира (красная и черная), затем здание Киевского университета Св. Владимира была отражать эти цвета (это официальная версия во времена Российской империи и современной Украины).

История Киевского университета, как центра образования и духовности, тесно сопряжена с историей высшего образования в Киеве и на украинских землях и начинается еще в те времена, когда, по словам автора "Истории Русов" на Руси впервые было введено книжное обучение и созданы первое высшее духовную школу (академию):

"История Преподобного Нестора Печерского и его последователей и предшественников, ту историю писали и которые все были Академиками, или членами той главной школы, которую в славянах принято было в Киеве Кириллом, философом Греческим, вскоре по внедрению там религии христианской. А взята из книг Священных Библий и старинной богатой библиотеки, в Киеве собранной, которая в пору нашествия варваров и от бывших развалин погиб, от чего и сами школы прятались в самых монастырях и подземных жилищах даже до дней Русского избранного князя, или Гетьмана, Сагайдачного и Митрополита Киевского Петра Могилы, которые древнюю Академию Киевскую восстановили. "

Во времена монгольского, а затем Литовского господства, высшее образование на Руси и в Украине должна скрываться в пещерах и монастырях (см. Киево-Печерская Лавра) и лишь в XVII в., при содействии влиятельных людей тогдашнего украинского общества была открыта для народа в форме Киево -Могилянской Академии. Киево-Могилянская Академия за время своего существования на протяжении XVII-XVIII вв. успела подготовить большое количество известных людей, которые совершили большое влияние во всех сферах общественной жизни украинских земель того времени. Академия была закрыта в конце XVIII ст. высшей властью Российской империи в связи с казацкими восстаниями, которые в те времена охватили всю Украину и ликвидацией структур власти Войска Запорожского Низового, зато была открыта Академия в Харькове, куда переместилась значительная часть преподавательского состава.

В XIX в. учитывая потребность украинских земель в высшем образовании, в Киеве был открыт Киевский Императорский Университет Святого Владимира, с которого и ведется отсчет современной истории университета. Таким образом, история университета выглядит следующим образом:

• после 988 - до 1241 гг: высшая духовная школа (Академия) в Киеве, основанная Киевским князьями.
• 1241 - поч.XVII ст.: высшая школа в условиях подполья (в монастырях вокруг Киева).
• XVII - кин.XVIII ст.: Киево-Могилянская Академия.
• кин.XVIII ст. - Поч.XIX ст.: Закрытие Киево-Могилянской Академии, пребывания киевской высшей школы в Харькове.

• Тысяче восемьсот тридцать-четыре - тысяче девятьсот семнадцать : Киевский Императорский Университет Святого Владимира.
• Тысячу девятьсот семнадцать - один тысяче девятьсот девятнадцать : Киевский Университет Святого Владимира

В эпоху Гетманщины ^[6] разделены на:

• Київський український державний університет
• Російський київський університет

• 1920 - 1926 : Вищий інститут народної освіти імені Михайла Петровича Драгоманова

• 1926 - 1932 : Київський інститут народної освіти імені Михайла Петровича Драгоманова
• 1933 - 1939 : Київський державний університет
• 1939 - 1994 Київський державний університет імені Тараса Григоровича Шевченка (КДУ)
• 1959 : Київський ордена Леніна державний університет імені Тараса Григоровича Шевченка
• 1984 : Київський ордена Леніна й ордена Жовтневої Революції державний університет імені Тараса Григоровича Шевченка
• 1994 - 1999 : Київський університет імені Тараса Шевченка (КУ)
• 1999 - по сьогодні: Київський національний університет імені Тараса Шевченка (КНУ)

• 2008 : Київський національний дослідницький університет імені Тараса Шевченка (згідно Указу Президента України цього ж року)

1.1. Российская империя

Київський університет був заснований наказом російського імператора Миколи І 2 листопада 1833 року як Київський Імператорський університет святого Володимира. Це був другий вищий навчальний заклад на території підросійської України після Харківського Імператорського університету. Початковою метою, що ставилася перед Київським університетом була боротьба із полонофільською київською інтелігенцією, яка була вороже налаштована до влади в ході Польського повстання 1830 - 1831 років ^{[ ]}. Апеляція до імені князя Володимира символізувала саме цей напрямок діяльності.

27 липня 1834 року Київський університет прийняв перших 62 студентів. Початково діяв лише один філософський факультет з двома відділеннями - історико-філологічним та фізико-математичним. 1835 року відкрився юридичний факультет, а 1847 року - медичний. Філософський згодом розділився на два самостійні факультети. З такою структурою університет працював до 1917 року.

Повстання студентів Київського університету (кінець ХІХ ст.)

До Жовтневої революції в університеті викладали відомі вчені: математики Б. В. Делоне, Д. О. Граве, М. А. і А. А. Дяченки, Б. Я. Букрєєв (з 1889 до 1962), фізики Й. Й. Косоногов, М. П. Авенаріус, астроном Р. Фоґель, зоологи О. О. Ковалевський, О. М. Сєверцов, О. О. Коротнєв, історики і філософи М. О. Максимович (перший ректор), М. І. Костомаров, М. В. Довнар-Запольський, В. С. Іконніков, М. П. Драгоманов, І. В. Лучинцький, Ю. А. Кулаковський, літератор М. П. Дашкевич, філолог В. М. Перетц, юристи О. Ф. Кістяківський, Г. І. Ейсман, економісти С. Й. Богородський, М. Х. Бунге, І. В. Вернадський (батько першого президента АН УРСР - НАНУ, академіка В. І. Вернадського), хіміки С. М. Реформатський, М. А. Бунге, механік Г. К. Суслов, геолог М. І. Андрусов, вчені-медики В. О. Бец, Н. А. Хржонщевський, М. В. Скліфосовський, Г. М. Мінх, В. В. Підвисоцький, Ю. К. Шимановський, В. К. Високович, В. О. Караваєв, В. П. Образцов, М. М. Волкович, архітектор В. І. Беретті та інші. Частина з них були випускниками університету.

Ще з середини 19 ст. університет став одним із осередків науки і передової громадської думки в Україні. Тут вчилися члени Кирило-Мефодіївського товариства - В. М. Білозерський, Г. А. Андрузький; Т. Г. Шевченко працював в 1845-47 рр. в Археографічній комісії при університеті. До 1917 р. університет підготував близько 20 тисяч спеціалістів. Активні учасники Київсько-Харківського товариства були ініціаторами заснування недільних шкіл.

Елемент панно з зображенням Т.Шевченка біля центрального входу в Київський університет

Меморіальна дошка Тарасові Шевченку на фасаді Червоного корпусу Київського університету

Університет названо у 1939 році на честь українського поета Тараса Шевченка. Після закінчення Петербурзької академії мистецтв він працював тут як співробітник археографічної комісії (у 1845-46 роках). Розгром у 1847 році Кирило-Мефодіївського товариства й арешт Шевченка перервали його роботу, але не знищили зв'язки поета з університетом. Після звільнення Шевченко написав "Букварь Южнорусский" для недільних шкіл, займався його розповсюдженням, листувався з першим ректором Університету Михайлом Максимовичем.

В 1848 при університеті (1-й поверх) засновано хірургічну клініку В. О. Караваєва, де оперував також М. І. Пирогов. У січні 1847 в актовому залі концертував Ф. Ліст. Тут відбувалися виставки передвижників. У 1861-1919 щомісяця видавалися "Университетские Известия", працювало 10 наукових товариств: дослідників природи, фіз.-математичне, фіз.-хімічне, хірургічне, історичне Нестора-літописця, юридичне В 1883 було засновано університетську мед. клініку (тепер.бульвар Шевченка № 17). 1880 в університеті було проведено випробування першої в світі системи одночасного телеграфування і телефонування по одному й тому ж дроту (винахідник Г. Г. Ігнатьєв). У 1915-16 університет було евакуйовано в Саратов, в 1919-20 до університету були приєднані Вищі жіночі курси, Київський юридичний інститут та інші учбові заклади.

1.2. СССР

Протягом 1920-32 на базі університету функціонували інститути народної освіти ім. Драгоманова (до 1930), соціального виховання, професійної освіти, фізико-хіміко-математичний. В 1933 університет відновлено у складі 7 факультетів. У 1939 закладові присвоєно ім'я Т. Г. Шевченка. В 1942-43 К. У. злито з Харківським в Об'єднаний український університет і евакуйовано до м. Кзил-Орди Казахської РСР. Незважаючи на заподіяні німецькими окупантами руйнування (висаджено в повітря головний корпус, знищено кабінети, бібліотеки), в січні 1944 університет відновив свою діяльність (визволення Києва 6.11.1943). У 1949 функціонувало 12 факультетів. 1960 року в університеті відкрито факультет студентів закордонних держав.

1.3. Украина

Мітинг біля стін Київського університету 24 липня 1990 р.

Указ Президента України від 21 квітня 1994 р. установив, що Київський університет імені Тараса Шевченка є національним університетом зі статусом самоврядного (автономного) державного вищого навчального закладу, який здійснює свою діяльність відповідно до власного Статуту.

25 листопада 1999 року Леонід Кучма збільшив автономію університету, підпорядкувавши його Президенту України, і прирівняв посаду ректора університету до статусу міністра України ^[7]. Через дев'ять років, 5 травня 2008 року, Віктор Ющенко віддав вказівку реформувати Київський університет, з метою перетворити його на головний навчально-науковий центр України ^[8]. Він також надав університету права на затвердження індивідуальних умов прийому абітурієнтів, визначення чисельності студентів, слухачів, аспірантів, докторантів, здобувачів наукових ступенів кандидата та доктора наук ^[8].

29 липня 2009 р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 795 про Київський університет, згідно з якою університету надано статус самоврядного(автономного) дослідницького національного вищого навчального закладу, передбачення збільшення протягом 2011-2012 років на 30 відсотків розмірів посадових окладів, ставок погодинної заробітної плати науково-педагогічних та наукових працівників і на 20 відсотків - стипендії студентів університету, також починаючи з 2011 року під час складання проекту Державного бюджету України мають бути закладені кошти для організації стажування 200 науково-педагогічних та наукових працівників, 1000 студентів і аспірантів Університету у провідних зарубіжних науково-навчальних центрах, фінансування наукових досліджень в обсязі не менш як 25 відсотків коштів державного бюджету, що передбачаються для його утримання, придбання обладнання та новітніх засобів навчання, проведення реконструкції навчальних корпусів, спортивного комплексу, стадіону, інженерних мереж і доріг, спорудження Палацу студентів, будівництва житлового будинку на 200 квартир для співробітників та гуртожитків для студентів Університету (не менш як на 2000 місць), упорядження території Ботанічного саду імені академіка О. Фоміна, облаштування на території Канівського природного заповідника (Черкаська область) пам'ятних історичних місць, пов'язаних з іменем Т. Г. Шевченка [8].

2. Кампуси і корпуси

Після заснування університет містився у приватних приміщеннях на Печерську; йому було присвоєно ім'я святого Володимира. Зараз головний корпус університету (1837-42, архітектор В. І. Беретті) міститься на вулиці Володимирський 60, окремі гуманітарні факультети - на бульварі Шевченка 14 (колишня Перша гімназія, О. В. Беретті), ряд факультетів - на вулиці Академіка Глушкова 6 (1954-70-і, В. Є. Ладний, В. Є. Коломієць, інж. В. Я. Дрізо) та вулиці Васильківській 90; бібліотека (1939, В. О. Осьмак і П. Ф. Альошин) та ректорат університету (40-і рр. 19 ст.) на вулиці Володимирський 58 та 64.

2.1. Червоний корпус

Червоний корпус Київського університету. Стіни корпусу пофарбовано у червоний колір, чавунні бази та капітелі колон - у чорний. Це відповідає кольорам стрічок ордену Святого Володимира (заснований у 1782 р.), чиє ім я носив університет, тому девіз ордену "Користь, честь і слава" (лат: "Utilitas, Honor et Gloria") був і його девізом

На фасаді головного корпусу встановлено пам'ятний знак викладачам і студентам університету, меморіальну дошку Шевченку Т. Г. та меморіальну дошку Штабу винищувального батальйону. На фасаді гуманітарного корпусу встановлено меморіальну дошку М. І. Пирогову.

Офіційні кольори Київського університету

Будинок Головного ("Червоного") корпусу університету (вул. Володимирська, 60); збудований у 1837-42 рр. у формах класицизму за проектом архітектора Вікентія Івановича Беретті (1781-1842 рр.). Будівля являє собою величезний замкнений корпус з внутрішнім двором, довжина фасаду сягає 145.68 м. Стіни корпусу пофарбовано у червоний колір, чавунні бази та капітелі колон - у чорний. Це відповідає кольорам стрічок ордену Святого Володимира (заснований у 1782 р.), чиє ім я носив університет, тому девіз ордену "Користь, честь і слава" (лат: "Utilitas, Honor et Gloria") був і його девізом. Зведений на вершині пагорба, будинок університету суттєво вплинув на формування архітектурного обличчя Києва в XIX столітті.

2.2. Жовтий корпус

Будинок Гуманітарного ("Жовтого") корпусу університету (бульв. Т.Шевченка, 14); збудований в 1850-52 рр. у формах класицизму за проектом архітектора Олександра Вікентійовича Беретті (1816-95 рр.), сина В. І. Беретті, автора проекту Головного корпусу університету. Будинок належав Першій гімназії (в гімназії викладали визначні історики М. Берлінський та М. Костомаров, серед вихованців - художники Микола Миколайович Ґе та В.Левандовський, історик М. Закревський, економіст М. Бунге, поет М.Гербель, скульптор П. Забелло, письменники М. Булгаков та К. Паустовський, майбутні академіки Є. Тарле та О. Богомолець, А. Луначарський). У 1919 р. в будинку гімназії жив перший президент Академії Наук України академік В. Вернадський. З 1959 року будівля є учбовим корпусом університету.

Фасад Університетської Наукової Бібліотеки імені М. Максимовича

2.3. Бібліотека Максимовича

Будинок Бібліотеки університету ім. М. Максимовича (вул. Володимирська, 58); збудований у 1939-40 рр. у стилі неокласицизму за проектом архітекторів В. О. Осьмака та П. Ф. Альошина як гуманітарний корпус університету. Бібліотечні фонди складають 3.52 млн. видань. Це найбільша за розмірами своїх фондів наукова університетська бібліотека в Україні.

Будинок бібліотеки разом з будинком філії № 1 Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (вул. Володимирська, 62), збудованим за проектом тих же архітекторів у 1929-30 рр., та Головним ("Червоним") корпусом університету складає цілісний архітектурний ансамбль.

2.4. Університетське містечко

Корпуси факультету кібернетики та механіко-математичного факультету Київського університету

Забудова комплексу нових корпусів університету ведеться з 60-х років XX століття на південно-західній околиці Києва (навпроти Національного Центру Виставок і Ярмарків). Автори проекту - архітектори В. Є. Ладний, М. П. Будиловський, В. Є. Коломіець, інженер В. Я. Дризо.

Проект комплексу споруд інститутів міжнародних відносин і журналістики (вул. Мельникова, 36) розробили архітектори " Київпроекту" О. Носенко, І. Шпара, Ю. Духовичний, О. Кліщук та Я. Віг. Їх проект у 1995 р. був удостоєний Державної премії України в галузі архітектури ^[9].

2.5. Ботанічний сад

Долина Магнолій Університетського ботанічного саду (квітень 2009)

Університетський Ботанічний Сад [9] імені Академіка Олександра Васильовича Фоміна (1869-1935 рр.) закладений у 1839 році за планом архітектора В. І. Беретті ботаніком Р. Е. Траутфеттером. Загальна площа складає 22.5 гектара, в колекції саду понад 10 тисяч видів, форм та сортів рослин.

Кліматрон в Ботанічному Саді імені Академіка О. В. Фоміна; висота його після реконструкції 1977 р. складає біля 33 метрів і є найбільшою в світі. Перший оранжерейний комплекс збудовано у 1846-49 рр. для колекції тропічних та субтропічних рослин, яка налічує зараз понад 2 тисяч одиниць і є однією з найбільших в Європі.

2.6. Астрономическая обсерватория

Астрономическая обсерватория Киевского университета [10] (ул. Обсерваторная, 3) основана в 1845 году. Изначально планировалось разместить университетскую обсерваторию в помещении главного корпуса университета (о чем свидетельствуют имеющиеся архитектурные проекты здания), однако позже решили построить для нее отдельное здание. Эта задача вновь доверили Викентий Беретти, по чьему проекту она и была построена в 1841-1845 годах и официально открыта 7 февраля 1845.

3. Институты и факультеты

Барельеф из стен Радиофизического корпуса Киевского университета с цитатами из стихотворений украинских поэтов Тараса Шевченко и П. Тычины (часть барельефной композиции "Покорение пространства" (авторы - А. Григоров, М. Машко, В. Прядко, А. Гайдамака, 1975-79 гг))

Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко - многоотраслевой учебно-научный комплекс, который объединяет:

• 15 факультетов: философский, психологии, юридический, исторический, биологический, географический, геологический, социологии, физический, химический;
• 6 учебных институтов: журналистики, международных отношений, филологии, воинский, последипломного образования, высоких технологий;
• Центр подготовки и переподготовки иностранных граждан,
• Центр украиноведения,
• Научно-исследовательский институт физиологии,
• Ботанический сад,
• Зоологический музей,
• Научную библиотеку,
• Информационно-вычислительный центр,
• Астрономическая обсерватория,
• Издательско-полиграфический центр,
• Каневский государственный заповедник.

Университет является соучредителем трех институтов и двух колледжей. В этих структурах учатся свыше 30 тыс. студентов.

В университете осуществляется подготовка и переподготовка специалистов с 31 направления и 81 естественным и социально-гуманитарным специальностям и 157 специализаций за системой - бакалавр (4 года) и специалисты (1 год) или магистры (1,5-2 года).

Ежегодный конкурс в университет составляет свыше 3 чел. на место, а на отдельных факультетах - 6-11 чел. Это свидетельствует о высоком рейтинге Киевского университета.

В университете работают свыше 2000 научно-педагогических и свыше 1000 научных работников на 160 кафедрах. Ученые степени и звания имеют более 72% преподавателей, в частности 18,25% (371) преподавателей - доктора наук, профессора, 12 академиков и 19 членов-корреспондентов государственных академий. Ежегодно учеными и преподавателями университета публикуются монографии, учебники, учебные пособия и научные статьи, в том числе за границей и в профессиональных изданиях.

4. Ректоры

Мемориальная доска в честь первого ректора Киевского университета М. Максимовича

• Этих Владимир Францевич (и. о. ректора 1833-1834 гг)
• Максимович Михаил Александрович (1834-1835 гг)
• Этих Владимир Францевич (1836-1837 гг)
• Неволiн Константин Алексеевич (1837-1843 гг)
• Федоров Василий Федорович (1843-1847 гг)
• Траутфеттер Рудольф Эрнестович (1847-1859 гг)
• Бунге Николай Христианович (1859-1862 гг)
• Иванишев Николай Дмитриевич (1862-1865 гг)
• Митюков Каллиником Андреевич (1865 г.)
• Матвеев Александр Павлович (1865-1871 гг)
• Бунге Николай Христианович (1871-1875 гг)
• Матвеев Александр Павлович (1875-1878 гг)
• Бунге Николай Христианович (1878-1880 гг)
• Феофилактов Константин Матвеевич (1880-1881)
• Рахманинов Иван Иванович (1881-1883 гг)
• Ренненкампф Николай Карлович (1883-1890 гг)
• Фортинский Федор Яковлевич (1890-1902 гг)
• Бобрецький Николай Васильевич (1903-1905 гг)
• Цитович Николай Мартинианович (1905-1917 гг)
• Де-Метц Георгий Георгиевич (1917 г.)
• Садовень Алексей Андреевич (1917-1918 гг)
• Спекторский Евгений Васильевич (1918-1919 гг)
• (1919-1937)
• Чупис Николай Максимович (1937-1938 гг)
• Русско Алексей Никитович (1938-1944 гг)
• Бондарчук Владимир Гаврилович (1944-1951 гг)
• Голик Александр Захарович (1951-1955 гг)
• Швец Иван Трофимович (1955-1969 гг)
• Белый Михаил Ульянович (1970-1985 гг)
• Скопенко Виктор Васильевич (1985-2008 гг)
• Губерский Леонид Васильевич (2008 -?)

5. Почетные доктора и выпускники

Мемориальная доска в честь известного выпускника и преподавателя Киевского университета М. П. Драгоманова

Бердяев Николай Александрович

Ученые и преподаватели Киевского университета сделали достойный вклад в развитие науки и общественно-политической мысли.

• философы Н. А. Алданов, В. Ф. Асмус, М. А. Бердяев, В. С. Горский, А. С. Забужко, С. Б. Крымский, М. В. Попович (с 2001 года - директор Института философии НАНУ), П. Копнин, Г. И. Челпанов, Л. И. Шестов, В. И. Шинкарук
• юристы К. А. Неволин, М. Д. Иванишев, М. Ф. Владимирский-Буданов, А. Ф. Кистяковский;
• медики В. А. Бец, Н. С. Склифосовский, Ф. Г. Яновский, В. П. Образцов, М. Д. Стражеско, И. А. Рустицкий, И. Ф. Сабанеев, К. Сапежко, Ф. С. Цицурин.

Митрополит Иларион (Огиенко)

• общественные и политические деятели: В. М. Белозерский, Н. Х. Бунге, П. Б. Аксельрод, М. И. Михновский, В. К. Винниченко, М. С. Урицкий, И. И. Огиенко, В. Шульгин, Г. И. Удовенко, Л. М. Кравчук, А. М. Зленко, В. М. Чорновил, М. Н. Саакашвили, В. С. Брюховецкий, В. М. Литвин, Л. М. Черновецкий, Д. В. Табачник, М. В. Томенко, В. Ф. Шевченко, А. В. Шевченко, А. Б. Рыбачук, В. С. Шевченко.
• историки и филологи М. А. Максимович, М. Костомаров, В. Антонович, И. В. Лучицкий, М. П. Драгоманов, М. С. Грушевский, В. М. Перетц, А. И. Белецкий, А. Ю. Крымский, Е. В. Тарле, Сушицкий Феоктист, О. В. Романович-Славатинский, Соломия Павлычко, М. А. Чмыхов, В. Т. Позняк, Б. Г. Курц;
• журналисты Л. И. Ройтман, О. В. Ткаченко, Ю. В. Макаров, Ю. А. Горбань

Лысенко Николай Витальевич

• економісти М. І. Зібер; П. П. Бідак; Є. В. Дяченко; С. В. Мочерний
• математики В. П. Єрмаков, Д. О. Граве, М. М. Боголюбов, А. В. Скороход, Гнєденко Б. В., М. Й. Ядренко, А. М. Самойленко, В. М. Борок;
• механіки І. І. Рахманінов, Г. К. Суслов, П. В. Воронець;
• кібернетики В. М. Глушков, І. І. Ляшко
• фізики М. П. Авенаріус, М. М. Боголюбов, М. М. Шіллер, Й. Й. Косоногов; А. П. Александров (з 1975 - президент АН СРСР)
• хіміки С. М. Реформатський; А. К. Бабко, А. М. Голуб, А. Т. Пилипенко, А. У. Кіпріяно, Бабічев;

Булгаков Михайло Опанасович

• біохімік О. В. Палладін;
• ботаніки І. Ф. Шмальгаузен, С. Г. Навашин, К. А. Пурієвич, О. В. Фомін, М. Г. Холодний;
• зоологи К. Ф. Кеслер, А. А. Ковалевский, А. М. Северцов, А. Коротнев,
• геологи К. М. Феофилактом, М. Чирвинський, Н. И. Андрусов, П. А. Туткивского;

Из университетских стен вышла целая плеяда выдающихся деятелей науки и культуры:

• композиторы М. В. Лысенко, Л. М. Ревуцкий, М. А. Завадский
• писатели и поэты М. П. Старицкий, М. Рыльский, И. Ю. Коваленко, А. П. Свидницкий, В. И. Самойленко, Я. Ивашкевич, М. Зеров, М. Драй-Хмара, П. Филипович, Юрий Клен, Михаил Орест, М. А. Булгаков, Тодось Осьмачка, Виктор Петров (Домонтович), А. Е. Корнийчук, К. Паустовский, А. Забужко, В. И. Положий
• политолог А. В. Картунов;
• историк Нарочницкая Алексей Леонтьевич - академик Академии наук СССР.

6. Награды и репутация

Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко в 2009 году занял первое место среди 234 отечественных вузов в общенациональном рейтинге лучших украинских учебных заведений Компас-2009, проведенного совместно журналом Корреспондент и компанией "Систем Кэпитал Менеджмент" (СКМ) при поддержке Всемирного банка, при составлении которого учитывалась мнение работодателей, выпускников вузов и экспертов ^[10], ^[11].

По версии Webometrics Ranking of World Universities в 2010 г. КНУ единственный из украинских вузов вошел в 100 лучших университетов Центральной и Восточной Европы (67 место) (критерий рейтинга - количество упоминаний университет в Интернете) ^[12], по тому же критерию он занял 1-е место в рейтинге самых престижных вузов Украины ^[13], и занял 1346-е место среди 6000 лучших университетов мира ^[14].

По показателям мониторинга научных учреждений и высших учебных заведений в соответствии с уровнем международного цитирования наукометрических базы данных SCOPUS состоянию на 15.01.2009, Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко занял первое место в рейтинге 75 отечественных вузов по критерию статистики цитируемости публикаций университетских ученых. Количество цитирований в Scopus: 1.Киивський национальный университет имени Тараса Шевченко 7294/14695 ^[15].

Согласно проведенному в 2008 году общенациональном рейтинге Компас (инициаторы - "Систем Кэпитал Менеджмент" (СКМ) и Благотворительный фонд "Развитие Украины"), основанного на мнении работодателей, о соответствии знаний и навыков выпускников отечественных вузов запросам рынка труда, первое место рейтинга среди 228 украинских вузов занял Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко (Киев) ^[16].

Согласно рейтингу университетов проведенным еженедельником Зеркало недели в 2007 году Киевский университет так же занял первое место среди 200 украинских высших учебных заведений всех форм собственности ^[17].

В 2005 году в рейтинге Корресподент.net Лучшие вузы Украины глазами работодателей Киевский университет занял первое место ^[18].

В Советском Союзе Киевский государственный университет (КГУ) входил в первую тройку лучших университетов страны (вместе с Московским государственным университетом и Санкт-Петербургским государственным университетом).

26 апреля 1984 в честь собственного 150-летие Киевский государственный университет им. Т. Г. Шевченко получил Орден "за выдающиеся достижения в области развития народного хозяйства, науки и культуры".

См.. также

• Научное общество студентов и аспирантов [11]
• Студенческий парламент [12]
• Украинское отделение Международной Ассоциации Студентов (Молодых) политологов (IAPSS)

Примечания

8. Источники и литература

• История Русов (упоминание о Киевскую Академию) - izbornyk.org.ua/istrus/rusiv1.htm.
• ДОМ Киевского Университета св. ВЛАДИМИРА -
• Воспоминания об учебе в Университете в 1939-1941 гг поэта-диссидента Ивана Коваленко -