Надо Знать

добавить знаний



Коми (народ)


Коми-зыряне из фондов РЕМ.jpg

План:


Введение

устаревшая русский название зыряне зыряне) - финно-угорский народ, коренное население Республики Коми и ряда районов других областей в европейской части России.


1. Происхождение этнонимов

Относительно происхождения этнонима коми существует несколько версий. Выделяют две наиболее вероятные:

  1. Название коми происходит от названия реки Кама, таким образом словосочетание коми-Морт ("коми человек, человек") дословно означает "живущий на реке Кама" [2].
  2. Древней прапермською языке слово * kom? (ком) означало ?человек, человек" [3].

Интересно, что название коми, которая присутствует в этнонимах обоих коми народов, является автонимом, тогда как пермь, пермяки, так и зыряне есть экзонимов. [4] Также интересно, что название зыряне дословно (с коми языков) означает "живущий на границе" или "тот, что живет на краю" [3], тогда как коми-Пермяцкий р ? rma означает тождественное понятие, хотя специалисты также обращают на финское pere ? maa "задняя сторона" и / или зырянский perjema "унаследованная земля". [4]

Существуют версии о происхождении екзониму зыряне, которые выводят его от коми (зырянский) названия реки Сысоле Сиктил-ва, в этом смысле зыряне является сиктильцямы или сисольцямы, т.е. "жителями на реке Сысоле", или от глагола взглянет "теснить, давить". [4]

Название зыряне в форме сирьяны, серьяны появляется уже в житии св. Стефана Пермского ( XV в.), и в 1570-х гг экзонов "зыряне" окончательно закрепляется за современными коми-зырян, конкурируя в дальнейшем более успешно с общим названием "пермь", [4] что, как считают исследователи, в качестве этнонима для совместного коми -удмуртского неселения впервые встречается в неадаптированными вступлении старейшего из известных до сих списков летописи "Повесть временных лет" (нач. XII в.). [5]


2. Территория проживания и численность

Карта расселения коми на территории России

Большинство российских коми (256 тысяч человек по состоянию на начало 2000-х годов [6]) проживает в Республике Коми как отдельному национально-административном субъекте РФ.

Хотя большинство представителей народа коми в РФ живет в Республике Коми, там они составляют лишь 30% (256 тыс.) от общего населения. Еще около 60% (607 тыс.) - русские, около 6% (62 тыс.) - Украинской, 1,5% (15,5 тыс.) - татары, 1,4% (15 тыс.) - белорусы. Большинство населения Республики Коми (730 тыс.) - городское, еще 300 тыс. проживает в селах. Именно на селе в Республике Коми процент населения коми больше, чем в городах.

У цілому в Росії ще в останніх десятиліттях ХХ століття проживало близько 293 тис. комі-зирян [6], однак перепис населення Росії 2002 року чітко нарахував 256 тисяч комі-зирян, а протягом наступного десятиліття чисельність представників цього етносу, як і решти угро-фінських народів Росії, продовжувала невпинно знижуватись - і перепис 2010 року зафіксував уже лише 228 235 осіб, які вказали своєю національність "комі" [7].

Окрім національного адмінутворення - Республіки Комі, комі-зиряни окремими невеликими анклавами і змішано проживають також в Архангельській, Мурманській, Кіровській, Омській тощо областях РФ.

Носіїв мови комі в межах народу в Росії доволі мало - рідною її назвали лише 169 тис. осіб комі національності [6].

В Україні за даними перепису населення 2001 року проживало 1545 комі-зирян, з яких в якості рідної мову комі вказали 330 осіб (або трохи більше 1/5 усіх комі), тоді як українську - 127 осіб (понад 8 %), решта - переважно російську [8].

Загальна чисельність комі (комі-зирян разом зі спорідненими комі-перм'яками, що переважно розселені у Пермському краї) в світі сягає бл. 400 тис. осіб.


3. Мова та релігія

Мова комі належить до фіно-угорської мовної групи уральської мовної сім'ї. У мові комі відчувається вплив іранських, булгарської та слов'янських мов. Існує кілька діалектів комі Основна різниця між діалектами у фонетиці та лексиці. Носії різних діалектів розуміють один одного без ускладнень. В основу літературної норми мови комі-зирян покладено присиктивкарський діалект. Серед комі поширений білінгвізм - російська в якості другої.

Давньопермську писемність анбур було створено ще наприкінці XIV ст. Сучасна писемність - на кириличній графічній основі.

Мова комі - доволі розвинута і цілком сучасна мова. Нею існує досить значна література, видаються книжки і періодика, її використовують у освіті та ЗМІ.

Традиційною вірою народу комі був політеїзм. С 1379 року здійснювалась (часто примусово) християнизація комі. Саме тому більшість вірників-комі є православними; також частково старообрядці [9]. Навіть у християн комі і дотепер частково зберігаються архаїчні вірування.


4. Етнічна історія

4.1. Етногенез, субетноси, проблеми етнічної консолідації

Вперше предки сучасних комі ( давньопермська етнолінгвістична спільнота) оселилися у II тис. до н.е. в районі впадіння Оки і Ками у Волгу. Пізніше відбулося розселення племен протокомі по Прикам'ю.

Взагалі питання етногенезу комі, і комі-зирян зокрема, як і проблематика національної свідомості і самоідентифікації, не є легкими. Достеменними фактами є існування давньопермської етнолінгвістичної спільноти як пращурів сучасних удмуртів, комі-зирян і комі-перм'ян, і пізніше пермі (цей загальний термін побутував, в т.ч. і в літературі включно до XVIII ст.), в той же час навряд чи варто піддавати сумнівам те, що вже на поч. 2-го тис. у середовищі пермі сформувалися різні регіональні відгалуження, в т.ч. і під дією зовнішніх факторів - так на предків удмуртів значний вплив мали булгари, казанські татари тощо, тоді як протозиряни жили відносно відособлено, а уникаючи прямого тиску, воліли за краще мігрувати на північний захід, північ і схід.

Т.о. об'єднання прямих предків сучасних комі (як зирян, так і перм'яків) утворилися вже до поч. 2-го тис. н.е., в руських джерелах ХІ - XV ст.ст. вони отримали назву пермі вичегодської (за назвою річки, басейн якої заселяли ці племена).

Комі жінки у національному вбранні

Непростым является вопрос и выделение коми-пермяков из общего ко-субстрата в отдельный этнос. В целом и очень упрощенно можно указать на фактор большему влиянию со стороны россиян, нач. с XV в., на коми-пермяков, значительный уровень христианизации, дальнейшее закрепление и нормирования отдельного литературного языка коми-пермяков и создание отдельной нац.-административной единицы в СССР (Коми-Пермяцкий автономный округ в составе Пермской области РСФСР, ликвидирован в РФ в 2000-х гг.)

Кроме того, даже в среде самих коми-зырян (учитывая историю их длительных миграций и поэтому расселения на значительной территории) выделяют ряд субэтнических групп : ижемци, удорци, печорци, вимичи, вичегодци, сисольци, лузци, среди которых ижемци (также удорци и печорци) имеют значительные различия в быту, культуре и языке с остальными зырян. Согласно полевым исследованиям специалистов, проведенным в сер. 2008 года, ижемци могут претендовать в будущем на включение в перечень малочисленных коренных народов Севера России [10].

В процессе взаимодействия с окружающими этносами в состав коми вошли ассимилированы группы вепсов, россиян, ненцев и манси, что отразилось не только на образовании отдельных етнолокальни групп, но и на внешнем антропологическом виде коми, элементах культуры и быта.

Обобщая, можно сделать вывод, что этническую консолидацию народа (народов?) Коми затруднено из-за существования фактических анклавов с коми населением: Республика Коми, Пермский край (бывший Коми-Пермяцкий автономный округ в составе Пермской области), частично Архангельская и Кировская области, формирование собственного самосознания в коми-пермяков и др.. значительные региональные различия в коме; длительную русификацию среди коми, денационализации крупнейшего квазигосударственного формирования Коми Республики.


4.2. Древние культуры на этнических землях коми, историческая Биармия (до XI в.)

Человеческие поселения на территории Коми известны со времен среднего палеолита.

В I тыс. до. н.э. (Период железного века) ​​на территории современной Республики Коми расселяются предки коми-зырян.

Фигурка лесного божества на лошади, гляденивська культура, с Гляденивського капища

В период с II в. до н.э. по II-III вв н.э. в Прикамье жили представители т.н. гляденивськои культуры. Многие артефактов их быта были найдены археологами во время раскопок святилища у одного из притоков Камы, получившее название Гляденивське капище. В ходе исследований капищ гляденивськои культуры, осуществленных в течении последних лет (1990-2000-е), на их территории было найдено ряд интересных сооружений, по наблюдениям ученых носили культовый характер [11]. По мнению ряда исследователей [12], коми народ берет свое начало именно с гляденивських племен, которые в I - III вв н.э. населявших территорию от Среднего Прикамья в г. Вишеры.

Одновременно в 1-й пол. I тыс. н.э. с востока начинают переселяться угорские племена с Западной Сибири. Венгерские племена были частью саргатской культуры, которая сформировалась в V-IV вв. до н.э. Многочисленные археологические находки доказывают, что на территории около Уральских гор жили смешанные коми-угорские роды. В конце IV вв. на территории проживания этих смешанных родов сформировалась неволинська культура, основу которой, вероятнее всего, составил венгерский компонент. Интересными артефактами неволинськои культуры стали длинные женские кожаные пояса различной формы с многочисленными накладками и пряжками [13]. Кроме того, в то же время сформировалась ломативська культура, основой которой также стали смешанные семьи коми и венгров. Неволинська и ломативська культуры перестали существовать в IX в., вероятно из-за прихода значительного числа воинствующих башкирских кочевых племен.

В IV - VIII вв н.э. на северо-востоке Европейской части России (территория современного расселения коми) известна Ванвиздинська культура, носители которой предположительно говорили на финно-Пармской (пермских) языках.

Всего за все время археологических раскопок найдено около 200 поселений неволинцив и около 300 ломативцив. Неволинська культура выделялась курганной способ захоронения покойников и большим влиянием венгерской культуры. В отличие от неволинцив, ломативци меньше подвергались воздействию венгерской культуры.

Птицеподобных идол пермского птичьего стиля. VIII-IX вв Бронза, литье. 6 х 8,5 см, найдено около с. Кондратьева Слобода Чердынского района Пермской обл. России. Хранится в Перми. На груди изображена человеческая облик. Вероятно правила украшением, которое пристегивали к одежде.

Одной из ярких черт историко-культурного наследия народов Прикамья этого периода т.н. Пермский животный стиль (далее ПТС) VI - XII вв - Своеобразное искусство мелкой металлопластики. Безусловно, изделия ПТС вобрали в себя многие черты тогдашней идеологии, сознания и социального устройства древнего общества в Прикамье. Следует зазанчиты, что в ПТС оформлены как чисто практические бытовые вещи, которые носят утилитарное значение (украшения и детали-украшения костюмов, предметы быта и т.д.), так и культовые предметы, имеющие религиозное значенння и использовались во время обрядов и религиозных служб. Для ПТС характерна ряд художественных приемов и особенностей: стилизованный реализм изображений, вписывание композиций в круг, высокая техника объемного и плоского литья, сложность образов при отсутствии сложных орнаментов и т.д.. Распространенными образами витоворив в ПТС являются: водоплавающие, лесные и хищные птицы, медведь, соболь, конь, лось, фантастический птица со звериным рылом в полете и с человеческой личиной на груди, а также фантастическое существо, подобная ящура, вообще антропозооморфни фигуры [14 ]. Одним из популярнейших сюжетов-образов ПТС была птица с распростертыми крыльями и человеческой личиной на груди, по мнению исследователей, усособлював "шаманский дух" или душа, уничтожала шамана на небо [15]. Всего подавляющее большинство сюжетов ПТС находит свое отражение и объяснения в мифологии финно-угорских народов Европы и Сибири, являясь своеобразной иллюстрацией к определенным космогонических и генеалогических мифов, преданий и представлений: о возникновении мира и человека, взаимоотношения с богами и природными стихиями, о поступках героев и духов [16]. Об этнической принадлежности ПТС ученые спорят до сих пор, справедливо отмечая значительную компонет в этих произведениях представлений и художественных приемов древних племен венгров Западной Сибири [17].

Поселившись в сер. И-го тыс. н.э. на верхней Каме, носители ломативськои культуры начали стремительно развиваться, и в IX в. на основе ломативськои культуры образовалась роданивська культура, просуществовавшая в целом в XV в..

Именно в 1-й пол. I тыс. н.э. древньопермська этнолингвистические сообщество разделяется на предков коми и удмуртов. Центром проживания сообщества пракоми стало Прикамья. Часть населения мигрировала в бассейн Вычегды, где смешалось с носителями ванвиздинськои культуры. На Выми и нижней Вычегде главным элементом, вероятно, стали ванвиздинци, а на Сысоле и верхней Вычегде доминирующим элементом стали переселенцы из Прикамья. Именно под названием перми вичегодськои и известные предки коми-зырян в письменных источниках Руси ХИ - XV вв.

Дискутивним среди ученых остается вопрос существования в VI - ХИ вв на этнических землях коми исторического раннегосударственные образования Биармия (в скандинавской огласовки, иначе - Пермь, Перума).


4.3. Развитие Перумы-Биармы к вхождению в состав Московии (Х-XV вв)

В результате дальнейшего развития племен протокоми сформировалась Вимского культура ( IX - XIV в.в.), которая имела связи с роданивською культурой. Население Биармы (Пермь) мало устойчивы торговые и культурные связи с финно-уграми Прибалтики, волжскими булгарами и на юге с Киевской Русью и иранскими народами. В последний период существования Вимского культуры на нее оказали значительное влияние именно южные соседи.

С усилением славянского влияния, в XII в. Биарма подпадает под власть новгородских князей. Появляются первые смешанные русско-коми семьи. С XIII в. начинается значительная славянская (новгородская и северо-русская, то суздальская) колонизация Перумы, которая, несмотря обложения значительной данью местного населения, имела также и положительное культурное значение. Об этом четко сигнализирует археология - именно в это время курганный способ захоронения заменяется христианским погребением, многобожие как господствующие пор верования среди зырян уступает православию, а в быту зырян появляются немало новаций.

Стефан Пермский направляется в Москвы, русская миниатюра XVII в.

Христианизация как перумы вичегодськои (предков коми-зырян), так и перумы большой (предков коми-пермьян) была осуществлена ​​благодаря активной миссионерской деятельности выходца из коми народа святого Стефана Пермского (* бл.1345-? 1396, канонизирован 1549 года), с разрешения московского княза Дмитрия Донского и благословению иерархов православной церкви начал свою миссию проповедника в 1379 году. В 1383 году он стал первым епископом новой Пермской епархии с центром в селении Усть-Вымь. Именно Стефану Пермскому, с чем соглашаются большинство исследователей, удалось осуществить настоящую комизацию православие, ведь богослужения и проповеди совершались коми языке, была создана особая церковные певчие культуру, было положено начало коми церковной архитектуре. Стефан Пермский также автором азбуки коми языка анбуру на оригинальной графической основе. Используя эту азбуку, проповедник перевел на древнюю коми язык некоторые церковные тексты. В тех немногих, дошедших до наших дней, находится ок. 225 слов связного текста. [5] Просветительская деятельность Стефана Пермского была продолжена его преемниками епископами Герасимом, Питиримом, Ионой подобное.

Следствием наступления, иногда давления со стороны русских мигрантов стало перенесение этнического массива коми на северо-запад и восток (этот процесс происходит и в XV - XVI в.в.), тогда как коми населения в нижнем течении Вашко, на Пинеге, низовьях Вычегды, Виледи, Яренгы, Лузы исчезает.


4.4. Коми-зыряне в составе московского княжества (XV-XIX вв)

В 1478 году Новгород разгромлен Московією, що для земель, які знаходилися у сфері впливу Новгороду, в т.ч. і Перуми/Біарми, означало перехід під владу Московської держави. Вже у 1481 році московські чиновники проводять перепис населення на комі землях, а у 1485 році встановлюють податки ( государеві дані).

За царату комі народ крім соціального гніту, зазнавав і національного. Втім, як і в решті північних районів Російської імперії з метою освоєння земель, а комі постійно мігрували, соціальний гніт на етнічних землях комі не був таким тяжким, як, скажімо в центральних або південних (в т.ч. і в Україні) регіонах імперії, або навіть на тих же землях комі-перм'яків, зокрема, більшість комі-зирян в цей період були т.зв. державними селянами.

У зв'язку з московитською колонізацією змінюються також етнічні території самих комі (посуваються на північний захід, північ і схід) - у XVI - XVII ст.ст. комі заселили верхів'я Вичегди, а в XVIII - XIX ст.ст. - Печору і Іжму. Відтоді аж до початку ХХ ст. відбувалося безперервне розширення етнічної території комі.

Починаючи ще з XV ст. комі брали участь в освоєнні московитами Сибіру. В XVII - XIX ст.ст. чимало комі переселяються на Кольський півострів, на і за Урал, до Сибіру і навіть на Далекий Схід [18].

В XVI - XVII ст.ст. на території комі відомі декілька адміністративних утворень - волостей і земель: Удорська волость, Глотова слобода, Вимська земля, Сисольська земля, Ужгінська волость тощо. В XVII ст. комі населення проживало компактно в Сольвичегодському, Яренському і Пустозерскому повітах. В XVIII - на поч. XX ст.ст. більшість комі проживали на території Яренського і Усть-Сисольського повітів, що входили до складу Вологодської губернії та Печорського повіту Архангельської губернії.

В XIX ст. чисельність комі значно зросла, за першу половину століття населення збільшилось майже у 2 рази і становило на сер. століття бл. 125 тис. осіб. Збільшився також і відтік населення за межі основної етнічної території. Наприкінці XIX ст. чисельність комі досягла вже 153,6 тис. осіб, причому 17 тис. з них проживало поза Комі краєм (перепис, 1897 рік). На території Сибіру і Європейської Півночі в районах компактного розселення утворилися декілька осередків формування комі переселенських груп. І в теперішній час найбільш значними і життєздатними, тобто здатними до демографічного і етнокультурного самопродукування є кольські та обські комі. [5]

У 1860-х рр. у краї комі, як і в усій імперії, було здійснено ряд соціальних реформ.

Крім економічних змін, сер. і 2-а пол. ХІХ ст. позначені також певними зрушеннями у культурному житті комі. Саме з поч. цього століття починається етнографічне і мовознавче дослідження фіно-угорських народів Поволжя, Уралу і Західного Сибіру, в т.ч. і комі-зирян - прикметно, що зачинателями і реалізаторами цих вивчень, в першу чергу, польових, були представники споріднених державотворчих європейських фіно-угорських народів: фіни та венгры.

Так, один з найвідоміших угрознавців Матіас Кастрен (* 1813 -? 1852), в т.ч. і частково разом з Е.Льонротом, здійснив свою першу тривалу (1842 - 44 рр.) наукову експедицію до Архангельської губернії, Карелії, Поволжя і Сибіру, і зокрема, з березня по листопад 1843 року вивчав життя етній, в т.ч. і комі-зирян, низов'їв Печори, побувавши в Усть-Цильмі, Іжмі, Колві тощо [19]. Результатом досліджень Кастрена стало видання після повернення з відрядження у 1844 першої значної монографії з комі мови "Граматична будова мови зирян" (лат. "Elementa grammatices Syrjaenae" ), а також публікація (посмертно) зібраних Кастреном експедиційних матеріалів ін. фінським ученим Т.Аміноффим уже в 1878 році у збірці "Зирянські весільні пісні" (фін. "Syrjanilaisia haalauluja" ).

На 50-70 гг XIX в. припадає дільність геніального комі (також і за національністю) просвітника, поета, філософа і лінгвіста Івана Олексійовича Куратова (комі Куратов Ӧльӧксей Иван , * 1839 -? 1875), який склав граматику комі мови, поклав початок комі літературі, перекладав російських класиків комі мовою, свято вірив у свої просвітницьку місію і світлу долю свого народу (у вірші 1857 року писав про головну ціль дати щастя рідному народу).


4.5. Комі у ХХ столітті

Значним успіхом для комі-зирян є виокремлення у ХХ ст. їхніх національних адміністративних одиниць (як прообраз державності) - створення у 1921 р. Автономної області Комі, що в 1936 р. було перетворено на Комі АРСР, а вже з розвалом СРСР - утворення спершу Комі РСР (1991), і з 1992 року - Республіки Комі.

5. Господарство і суспільство

5.1. Хозяйство

Селянин-сіяч розкидає полем зерня з сівалки-лукошка, фото поч. ХХ ст.
Промисловик комі у мисливських угіддях, реконструкція у Нац. музеї Р-ки Комі

Традиційні заняття комі - на півдні ареалу розселення орне землеробство (ячмінь, жито); на півночі - мисливство, рибальство і подеколи оленярство.

Сільсько-господарські знаряддя - соха ( гор) з залізними сошниками і борона ( агас, піня), серп ( чарла), коса- горятша, пізніший плуг, заступи, граблі, ціпки і кічиги (для обмолоту), вили, ручні жорна тощо. Традиції землеробства пов'язані у комі, за археологічними даними, з культурою пермі вичегодської. На перших етапах (Х - ХІ ст.ст.) землеробство носило підсічно-вогневий характер, з ручною обробкою землі. Перехід до орного землеробства, в т.ч. з використанням тяглової сили коней починається з ХІІ ст.. С XV ст. поступово запроваджується трьохрільне землеробство, однак навіть у ХІХ - на поч. ХХ ст.ст. комі застосовували всі три системи землеробства: трьохрільову, переліг і підсіку.

Найпопулярнішими зерновими культурами були ячмінь і жито; овес и пшеницю засівали лише на півдні і то частково. В незначних обсягах, переважно для власних потреб, висівали льон і коноплі. Городництво традиційно було розвинуте слабше, з городини популярними були ріпак, редька, капуста і цибуля, з кін. ХІХ ст. - також і картопля, що вже на поч. наст. ( ХХ) ст. стає найпопулярнішим овочем.

Окремі сім'ї комі розводили (і розводять) коней, тримали (і тримають) корів та ін. скот. На давні традиції скотарства у комі вказують дані лінгвістики - основна скотарська термінологія комі близька давньо-іранській. І справді, археологічні розкопки пам'яток пермі вичегодської містять кістяки корів, овець та свиней. Традиційно скотарство найбільш розповсюджене в центральних р-нах сучасної Р-ки Комі. Скотарство носило переважно м'ясний характер, адже продуктивність молочної худоби була невисокою. [20] Найкращою вважалась печорська худоба.

Масове поширення, особливо у верхньовичегодських, печорських і удорських Комі, мало мисливство. Сезонами мисливства були осінній ( комі арся в?рал?м ) - індивідуальний, на дичину в гаях з застосування пасток і зимовий ( комі т?вся-тувсовъя в?рал?м ) - артільний на хутрових звірів.

Хутрові звірі (выверка, горностай, куница, лис, заяц, ведмідь, выдра, норка, песець) здавна являли собою товарний продукт із комі країв. Від 2-ї пол. ХІХ ст. товарного значення набула здобич гайової дичини. Її головні об'єкти: рябчик, тетерук, глухар, куріпка, водоплавні (качки, гуси); дикі копитні (лось, олень).

День оленяра, Іжемський р-н Комі Р-ки, 2000-і рр.

Підсобне значення мало збирання і заготівля ягід, грибів і кедрових горішків.

Давні традиції у комі мало рибальство. Риба ціних порід призначалася переважно для ринку. Особливо велике значення мало товарне рибальство у північних комі ( іжемців та печорців). Напр, у Печорському повіті Архангельської губернії на поч. ХХ в. щорічний дохід від продажу риби в 2 рази перевищував прибутки від ловів [20].

Оленярство північні групи комі ( іжемці) сприйняли від сусідніх ненців, імовірно, не раніше XVII ст., і створили свою систему випасу, вдосконаливши ненецький оленярський комплекс.

Популярним промислом у всіх груп комі, крім найпівнічніших, була заготівля деревини. Взагалі вже з XVIII ст. серед комі широко практикувалося відхідництво на промисли, а з сер. ХІХ ст. комі починають працювати на промислових підприємствах.


5.2. Ремесла і художні промисли

Різьбяр на дереві, Удорський р-н Комі Р-ки, 1991

Основним ремеслом комі народу здавна була обробка деревини : художня обробка, різьбярство, розпис та плетіння з гілок. Художня обробка дерева представлена кількома видами: об'ємним і орнаментальним різьбленням, церковною (обрядовою) скульптурою, графічним розписом.

Територія Комі краю була складовою величезного культурного простору від Великого Устюгу до Уралу, де у XVIII - XIX ст.ст. набуло розквіту мистецтво церковної дерев'яної скульптури. Нечисленні його пам'ятки, що збереглися донині, свідчать про високий художній рівень його майстрів [21].

Крім дерев'яних, комі майстри виробляли гончарні, металеві, шкіряні та хутряні вироби.

Комі майстрині відомі своїми вишивками, плетінням з бавовни, візерунчастим ткацтвом, аплікаціями з хутра і сукна.

Комі розпис на дереві, поч ХХ ст.

Такі ремесла комі, як прядіння і ткацтво, носили суто вутрішньо-господарський характер (для потреб родини), тоді як фарбування домотканої повсті і сукна, набивка їх, а також кушнірство, шевство, виготовлення валянків, рогожі, деякі дерев'яні промисли (бондарство, ложкарство) тощо мали товарний ринковий характер.

Народним ремеслам і ужитковому мистецтву комі притаманний ряд особливостей:

- традиційні геометричні візерунки як оздоба дерев'яних, берестяних, текстильних, рідше гончарних виробів ремісників комі;

- найпопулярнішим видом розпису на дереві був об'ємний розпис. Орнаментальний декор використовувався у вигляді найпростішої контурної різьби: хрестики, фігурки, лінії. Нерідко сюжетика носила зооморфний характер. Для надання краси дереву, різьба була чіткою і в малому масштабі;

- техніка наліпу (смугами джгутом) при виробництві посуду та ін. гончарних виробів;

- хутрова мозаїка і аплікації при пошитті одягу в північних комі ( іжемців).

Задля власних потреб, а не на продаж, комі-ремісники виготовляли човни, сани, лижви та ін. средства транспортування.


5.3. Суспільство і родина

Родина в комі-зирян - переважно мала моногамна, хоча також зустрічалися великі сім'ї.

Зберігалися пережитки патронімії ( котир) - групи споріднених родин однофамільців.

У житті комі значну роль відігравала традиційна сільська община. Аж до ХХ ст. зберігались її релікти, як то участь селян у помочі.

Для комі родини було притаманне відносно незалежне становище жінки.

Весільний обряд комі-зирян в цілому близький до північно-російського.


6. Материальная культура

Вид на с. Помоздіно Усть-Кулом. р-ну Комі Р-ки, 1989
Промисловий зруб комі-зирян, реконструкція у РЕМі

6.1. Традиційні поселення і житло

Традиційні комі поселення - великі багатодвірні погости і села ( сікт), що розташовувалися зазвичай вздовж річок.

Планування поселень традиційно було розкидане, пізніше переважно рядове, багатопорядкове, на півдні - також вуличне (як у перм'ян).

Оскільки народи комі населяють території, густо вкриті лісами, основним матеріалом для будівництва жител і господарських будівель традиційно була деревина.

Великий комі дім-зруб, Сиктивдин. р-н Комі Р-ки

Розрізняють два типи традиційних будинків комі ( керка):

- Сисольський тип будинку - є квадратною будівлею, що рівно поділяється на дві частини: житлову та господарську. Житлова ділилася ще на дві частини: літню ( лункерка) та зимову ( войкерка). Жила частина будинку використовувалася для проживання, приготування і споживання їжі, до неї примикала господарська - двохярусна (двохповерхова): внизу сараї, хліви або майстерні ( карта), нагорі - повіть ( стин). Стріха переважно односхила, в середньому на передньому фасаді вікна було три вікна. Сисольський тип будинку використовується і до тепер на селе.

- Вимський тип будинку - ззовні майже нічим не відрізнявся від сисольського. Основні відмінності були всередині, зокрема розташування печі, форма та висота розташування вікон. Використовувався протягом XVI - ХХ ст.ст..

Північні групи комі, зокрема комі-іжемці, просуваючись все далі на північ, крім оленярства, також запозичили багато чого в побуті від ненців, в т.ч. у них був широко поширений традиційний тип житла в регіоні - чум.

Ще одним типом житла, тимчасового, у комі-зирян був промсловий зруб, що служив мисливцям для ночівлі і тимчасового прихистку. Такий зруб являв собою невисоку (заввишки у людський зріст) будівлю з колотих плах або тонких дощок з односхилою стріхою, вкритою дереном, корою дерев, лапником.

Комі, які завдяки Стефану Пермському, мали деякі особливості російського православ'я на своїй землі, вдалося досягти помітних успіхів у сакральній (церковній) архітектурі, яка в цілому близька північно-російській і поморській ( шатрове будівництво). К 1917 року на території сучасної Республіки Комі нараховувалося 417 православних храмів та дзвіниць, однак на поч. 2000-х - лише біля 150. 31 об'єкт комі церковної архітектури зарахований до пам'яток історії та культури і перебуває на обліку Дирекції з охорони пам'яток історії та культури Республіки Комі [22]. До найвідоміших пам'яток комі церковної архітектури серед інших належать дерев'яна каплиця Параскеви П'ятниці (XVIII ст.) в с.Кривому Наволоку Удорського району і кам'яна церква Стефана Пермського (1759) в Усть-Вимі Комі Республіки.


6.2. Побут, народна медицина і занахарство

Побутове хатнє начиння і посуд комі-зирян
Заряддя мисливства у комі, кін. ХІХ-поч. ХХ ст.ст., з експонатів Нац. музею Р-ки Комі

Домашнє начиння житла комі-зирян вирізнялося простотою і практичністю. Масивні дерев'яні меблі представлені нарами, лавицями і великим столом. Меблі були простої форми, масивні, не мали елементів декору.

Ранее піч ( комі пач , російське запозичення) топили "по-чорному". До поширення скла у віконниці вставляли бичачі пузирі, а для освітлення використовували березову скіпку. Посуд був дерев'яний, берестяний, а також глиняний - ручне гончарне коло, з'явившись у комі ще в XV ст., поширення набуло лише на поч. ХХ ст. (ножне гончарне коло відоме в комі лише з 1930-х рр.) [23]. Побутові вироби, як то посуд (різноманітні кошики, лукошка, пастки для невеликої дичини) вироблялись з гнучких гілок та коренів (найкращим вважається коріння сосни). Вироби з дерева розписувалися рідко (винятки складали обрядові та святкові вироби). Саме з дерева був зроблений оригінальний пристрій- календар комі пу святсі.

Основними робочими інструментами в комі були: сокира ( комі чер ), тесло ( комі керанчер ), скобель ( комі гогын ), долото ( комі ожин ), різець ( комі кандрас ) і ніж комі пурт [24]. У господарській діяльності комі відомі такі мисливські знаряддя і приналежності: пояси, порохівниці, мірки та воронки для пороху, вогнепальна зброя, капкани, силки ( комі лэч ), самостріли, лук, спис, рогатина, кляпці, черкани. До рибальського споряджання належать: сіті, морди, вентері, остроги, поплавці, присторої для в'язання сіток, рибальські човники тощо [25].

Колиски для перевезення дітей оленярів комі-іжемців, з експонатів Нац. музею Р-ки Комі

Світ дітей представлений іграшками (дерев'яні саморобні коники, традиційні ляльки акань, іграшки з кісток мамонта, оленя, барана), різноманітної форми люльками-колисками, виготовленими з берести, дерева, луба ( потан, кордор потан), сосками з рогу ( сюр нень), стільцями, дитячими знаряддями праці, одягом [26].

Величезне значення у побуті й житті в цілому комі-зирян мала лазня ( комі пывсян ). Майже кожна селянська родина мала свою баньку, подеколи її зводили на два-три подвір'я на спілку. Лазні найчастіше містилися в рядок на околиці поселення - зазвичай на схилі річки або струмка, і лише у виключних випадках, через боязнь пожеж, їх поміщали у найвіддаленішому закутку садиби. Найпопулярнішим будівельним матеріалом для лазні була стійка до вологи модрина, також сосна, рідше ялина [27].

Саме лазню і взагалі лікування теплом використовували як найпопулярніший лікарський засіб при багатьох недугах, в т.ч. костоправи (комі веськ?дчысь, н?йтчысь від веськ?дны, н?йтны "виправити, вправити", комі н?йтны сяммысь "той, хто вміє вправити", комі зырасьысь от зыравны "натирать, растирать"). Народные лекари в целом опирались в своей практике на рациональные сведения и навыки, полученные как приобретенное (нередко наследственное) знания и учитывая собственный жизненный опыт, нередко сопровождая свои практики различными заговорам, магическими ритуалами и т.д.. Поскольку коми осуществили значительные миграции в своей истории, и соседствовали с многими народами, в комплекс их познаний, в т.ч. и по медицине вошли навыки и опыт др.. народов, в частности, ненцев, русских, манси, вепсов, карелов, поморов и даже саамов.

Особое положение в традиционном коми обществе занимали знахари ( коми т?дысь от т?дны "знать, узнать, угадать") - лица, способные, по народным представлениям, устанавливать контакты со сверхъестественными и потусторонними силами. Среди них были не только "специалисты" по медицине, а знатоки различных родов хозяйственной деятельности (в частности, знающие охоте, ковка и плотничать). Функции знахарей и прорицателей были разнообразны: обеспечение охотничьего характера, успеха в разных промыслах, при строительстве, гадания и "обеспечение" счастья в браке, толкование снов и будущего, поиск пропавших людей и вещей, лечения болезней и т.д.. Часто знахари выступали в роли руководителей обрядов, блюстителей норм традиционной морали, ч. во многом определяя духовную жизнь и устои традиционного коми общества [28].


6.3. Национальная одежда

Национальная одежда центральных коми
Верхняя женская одежда северных коми

Национальная одежда коми достаточно разнообразен и имеет многочисленные локальные варианты. Если мужская одежда одинаков на всей территории проживания коми (за исключением зимнего), то женская одежда имеет свои отличия в каждом регионе. Эти различия заключаются в технике вышивания, типа тканей и орнамента.

На основе видиминностей классифицируют шесть основных комплексов национальной одежды коми по регионам:

  • Ижемского;
  • Печорский;
  • Удорского;
  • вичегодський;
  • сисольський;
  • прилузький.

Вообще традициний одежда южных и центральных коми тяготеет к северо-русского, тогда как ижемький имеет много общих черт с Ненецким.

Коми женская одежда представлена сарафанами различных типов покроя (шушун, Кунта, синяк, китайка), рубашкой, фартуком-Пологи (водздора), Безрукавая кохтинамы, плетеным или домотканым поясом и разнообразными головными уборами : традиционными для всех финно-угров и русских кокошником (у замужних женщин), темной платком (у пожилых женщин) или нойюром, т.е. яркой повязкой-полосой (у девушек).

Мужская одежда включает в себя рубашку (часто косоворитку и нередко ярких цветов), штаны ( штаны с широким шагом), заправленные в шерстяные носки с намотанными вверх портянками, обязательный пояс и в качестве головных уборов шляпу-колпак из войлока или фуражка (значительно позже).

Верхней одеждой у мужчин и женщин служил кафтан (сукмана), зимой - меховая шуба (Пась).

Одежда северных коми, в частности, ижемцив, представляет собой интересный сплав коми традиционного и ненецкого. Обязательным здесь зимним верхним платьем была малица (Малич).

По взуття правили шкіряні коти, взимку - валянки ( тюні, катанки, ішим), а у іжемців - піми; лише у південних комі літнім взуттям служили личаки ( нінком) з лика або берести.

Оригінальністю вирізняється мисливський комі костюм - наплічна накидка ( лузан), плетені вовняні яскраві ноговиці, шкіряні високі черевики ( уляді) або чоботи ( бахіли чи бакіло).


6.4. Национальная кухня

Здавна основним джерелом їжі для комі було мисливство, збиральництво та рибальство. Тому у кухні комі переважають страви з м'яса, риби, грибів та ягід. М'ясні страви були більш поширені у раціоні північних комі.

Популярними стравами комі кухні є круп'яні пироги з рибою, різноманітні каші, щі, інші кислі супи, влітку - холодні супи на основі хлібного квасу, рибна юшка тощо.

У всіх етнолокальних груп комі (крім північних комі-оленярів) була поширена заготівля на зиму грибів (засолюванням і сушінням).

Одна з традиційних рибних страв кухні комі - засолена риба. Рибу слабо засолювали, складали в діжки і ховали в теплі місця (зокрема в лазні). Риба заквашувалася, набувала різкого (подеколи неприємного) запаху.

Популярні страви з інших продуктів - гриби зі сметаною ( сола тшак), телятина в молоці ( йола кукань яй).

Пригощання суром на Святі мисливця (комі В?ралысьясл?н гаж ) у с. Єремєєво Троїцько-Печорського р-ну Р-ки Комі, 20 вересня 2008 року

З розповсюдженням землеробства з'явилися страви з овочами : морквою, картоплею, а також хліб (переважно житній) і страви з використанням борошна.

Однією з найвідоміших страв комі, як і решти народів регіону, є пельмені.

Стравою кухні комі з використанням фруктів (пізнішою) є яблука, фаршировані курятиною.

Улюбленим соусом національної кухні комі є вершково-часничний. Зазвичай цей соус вживають із м'ясом, картоплею та рибою.

Повсеместно в весеннюю пору в больших количествах запасали березовый сок (зарава). Другие популярные напитки - различные травяные и ягодные отвары, хлебный квас, компот из пареного рапса или брюквы.

Любимый алкогольный напиток коми - пиво (сур), приготовленное по особому рецепту. Для приготування пива використовують величезні діжки об'ємом по 30-50 літрів. Основним інгридієнтом для приготування пива, традиційно, є солод. Солод займав приблизно третину місця в діжці, де готували сур, адже він був єдиним інгридієнтом, який комі використовували для початку бродіння.


7. Духовна культура: міфологія, фольклор, традиції і обряди

7.1. Міфологія, народна творчість і прикмети

Книга комі легенд і переказів [29]

Большинство міфів комі пов'язані із шаманізмом та язичництвом. Найбільш розповсюджені міфи про створення світу в результаті боротьби двох богів, Єна та Омьоля. Також серед комі популярний народний епос про боротьбу за свою незалежність, повалення чужоземного панування і звільнення рідної землі. Найвідоміші борці за незалежність: Яг-Морт, богатир Пера, Кьорт-Айка, Їркап.

Зберігаються деякі етіологічні сюжети, особливо про улюбленця комі фольклору - ведмедя. Дуже популярними є бувальщини і народні оповідання, зокрема, мисливські історії - про зустрічі з надприродним: з лісовиками, живими і "балакучими" деревами і корчами, камінням тощо (відгомін анімізму), про ведмедів-переревертнів. Взагалі частим героєм подібних історій виступає якийсь характерник, ворожбит або чаклун, здатний обертатися на ведмедя, "приважувати" дичину і/або робити інші дива.

Світ нечистої сили, майже завжди ворожої до людини, у міфах, переказах і казках комі представлений відьмами ( йома), волохатими багатоголовими людожерами ( гундир), численними природними і хатніми духами і дідьками - водяниками ( вакуль, Куль васа "водяний чорт", чукля "кривий"), лісовиками - лєшими ( ворса, воркуль "лісовий чорт", вораморт "лісова людина"), домовиками ( олись), банниками-духами бань ( пивсянка), чудами (чудинами) тощо.

Одне з найпопулярніших видань комі народних казок російською (тут: Сиктивкар: Комі книжкове видавництво, 1975)
См.. також статтю: Комі міфологія.

Більшість сюжетів комі народних казок збігаються з відповідними російськими і взагалі є міжнародними, маючи національний колорит [30].

Християнських легенд та переказів, на відміну від близьких комі-перм'ян, відносно небагато, однак поширення набули перекази про чудь, чудинів, що є язичниками і від нових порядків утікають подалі до лісів.

У фольклорі комі також поширені влучні народні вислови - прислів'я та приказки, загадки [31] тощо.

Прикмети комі, як і в решти народів світу, з'явилися в результаті тривалого співіснування стародавніх людей із природою. Прикмети комі поділяють на п'ять основних частин (за сезонами і часом виникнення):

- літні;

- осінні;

- зимові;

- весняні;

- "сивої давнини" (час виникнення яких губиться у минувшині, а точний смисл і призначення у теперішньому зрозумілі не до кінця).

Сезонні прикмети, здебільшого, служили для визначення характеру наступної пори року - напр., про весну судили за осінню, наступ скресання криги пов'язували з прильотом птахів, літні (події на початку теплого сезону) прикмети віщували урожайність або неурожайність року, а от за першим снігом у комі було заведено судити про весь наступний рік [32]. Як і в інших народів Європейської частини Росії, для християнізованих комі було притаманне приурочування різноманітних подій річного господарського циклу, громадського або особистого (родинного) життя до найближчих за часом церковних свят [33].

Найвідомішими збирачами, дослідниками, перекладачами, видавцями і популяризаторами фольклору комі є Федір Васильович Плесовський (* 1920 -? 1988) [34] і Петро Митрофанович Столповський (* 1943) [35].


7.2. Національні пісні, музика і танці

На виступі ансамблю "Зарні Ань", 2008 год
Фольклорний ансамбль із Уст-Цильми, 1980-і рр.

У комі поширені трудові, сімейно-побутові, ліричні, жартівливі пісні, частівки тощо, сольний і хоровий (2-3-голосний) спів.

Комі музичні інструменти: 3-струнний сигудек ( комі cигуд?к ), смичковий і щипковий; брунган - 4- та 7-струнний ударний інструмент, буксан, чіпсан тощо. Також популярні російські гармонь і балалайка.

Популяризаторами комі музичної культури на загальноросійському рівні є Комі державний фольклорний ансамбль при республіканській філармонії "Вранішня заря" ( комі Асъя Кыа , засн. в 1932 р., багаторічний колишній художній керівник Іван Оплеснін) [36] і фольклорний колектив "Зарні Ань" (засн. у 1996 р., досл. " Золота Баба", керівник - Михайло Бурдін).

Сюжеты танців комі відображають повсякденне життя народу. Особлива роль в створенні неповторних мотивів належить національному костюму. У побуті танці були тісно пов'язані з річним селянським циклом, часто приурочені до певних обрядів, святкувань, ритуалів. Залежно від пори року раніше на селі вибиралося місце для ігрищ, танцювальних гулянок, вечірок. У хатах, зазвичай, виконувалися сольні танці з невеликою кількістю танцюючих, тоді як надворі ті ж танці ставали масовими. Часто хореографічний малюнок зумовлюється особливостями місцевосці.

Переважна більшість сюжетів присвячена лірико-любовній і сімейно-побутовій тематиці, що обумовлене їх тісним зв'язком з народними піснями. Цей зв'язок не у всіх танцях однаковий. У одних з них текст пісні, її ритм, мелодія повністю визначають зміст, форму і характер танцю, але нерідко текст пісень випадковий, і танець розвивається самостійно

Часто жінка не має права увійти до танцю без запрошення партнера, тому існує безліч варіантів припросин до танцю, поклонів, набірних фігур. У комі переважають парні танці або танці втрьох, коли один хлопець танцює з двома дівчатами. Існує безліч жіночих танців хороводів, в яких чоловік може брати участь виключно як соліст. Цілком чоловічі танці для комі є вкрай рідкісними.


7.3. Обряди, традиції та свята

У комі існують шаманські (язичницькі) та православні обряди. Більшість обрядової практики комі є синкретичною - поряд з християнськими елементами мають ознаки давніх поганських вірувань.

Кожна подія в житті комі супроводжувалася обрядами. Особливі обряди проводилися під час народження, весілля та смерті людини.

Обряди під час народження

Народження тісно зв'язане в традиційній культурі комі з уявленнями про потойбіччя, і вся пологова обрядовість, в її практичному і символічному аспектах, спрямована на забезпечення благополучної появи новонародженого на цей світ і долучення його до громади.

Хрестильниця, с. Соколово, Троїцько-Печорський р-н Р-ки Комі, 1993

Архаїчні погляди на потойбічну природу дитини збереглися в традиційному поясненні появи немовлят. Комі пояснювали дітям: "Дитина з'являється з дупла дерева", "Дитину знаходять у хмизі", що тісно пов'язано з комі уявленнями про дерево ( комі пу ) як предмету, що зв'язує світи [37].

Відразу після пологів комі-зиряни обдували жінку і дитину димом від ялівцю (комі-перм'яки обприскували або омивали їх водою, набраною за спеціальними правилами з певних джерел).

Хрещення новонародженої дитини було одним із найголовніших обрядів. Хрестили дитину на восьмий день після народження, аргументуючи це тим, що "сам Ісус Христос був хрещений на восьмий день після народження". Ще не хрещену дитину жартівливо називали чудін (За народним повір'ям, чудями назвали предків комі, які відмовились хреститись і загинули. За іншим повір'ям, хрещені люди після смерті перетворюються на ангелів та збирають іжу з райських дерев, а не хрещені - повзають внизу та наосліп визбирують те, що попадало з райських кущів - порівн. с українськими потерчатами).

Весільна обрядність

У народній культурі комі містична загадковість зустрічі чоловіка і жінки, що їм Богом було заповідано стати в пару, продовжити селянський рід і примножити матеріальний і духовний досвід свого народу, у своєрідний спосіб проявлялась у обрядових іграх і розвагах молоді. У минулому в житті села для них відводились особливі місце і час. Парубки і дівчата знайомились одне з одним на зимових посиденьках (раніше головна форма дозвілля у комі в період з сер. осіні і до закінчення зими, фактично до Масниці) і під час літніх вечорниць, які влаштовувались у дні православних свят, зокрема на Троїцю, Іванів день (церковне свято на честь Іоанна Предтечі, в українців відоме як свято Івана Купайла), дні святих апостолів Петра і Павла, пророка Іллі [38].

Ще при виборі подружжя обоє з молодих людей та їхні родичі проявляли практичність - цікавилися наявністю в роду нареченої або нареченого хронічно хворих, розумово відсталих, "припадочних" і при встановленні чогось подібного воліли за краще уникнути шлюбу, оскільки, на народне переконання, такі захворювання могли передаватися у спадок.

К 30 - 40 -х годов ХХ века у народов коми сохранялись три основные формы заключения брака и проведения свадьбы ( коми свадьба - Русск. заимствования):

  • свадьба с приданым;
  • свадьба с калымом;
  • свадьба с похищением невесты.
Свадьба, реконструкция в Нац. музее Коми Р-ки.

Весілля з посагом було поширене в усіх етнографічних груп комі, тоді як весілля з викраденням нареченої було зафіксоване переважно в старообрядців у районі ріки Вашка і в комі-пермяцких селах по річках Язьві, Іньві і Верхній Камі. Такі традиції були достатньо поширеними ще в 1920 - 1930 -х роках.

Викрадення дівчини могло бути здійснене як з її згоди, так і поза її волею. У першому випадку причиною могла служити близька спорідненість (до 6-7 коліна) молодої людини з родом дівчини, його бідність або ж небажання батьків дівчини поріднитися з його сім'єю. Викрадення дівчини могло бути узгоджене з батьками дівчини і диктувалося економічними міркуваннями: весілля, таким чином, відбувалося без великих витрат.

Викрадення дівчини силоміць відбувалося в тому випадку, якщо в жениха було мало шансів її засватати: напр., наречений був значно старший за наречену, малознайомий їй, незаможний або й просто не подобався їй та її родичам. Крім того, викрадення нареченої вважалося ознакою особливого молодецтва нареченого і негласно заохочувалося суспільством.

Плата за наречену вже в кін. ХІХ ст. не мала особливого значення в обрядовому житті комі. В більшості випадків вона зберігалася у весільній обрядовості як один з його елементів.

Таким чином, найбільш поширеним традиційним типом укладення шлюбу в комі було весілля з посагом.

Як і в інших народів, у народа комі традиційне селянське весілля являє собою тривале яскраве дійство зі своїми писаними і неписаними законами. В минулому воно тривало 2-3 тижні й включало в себе певні обов'язкові церемонії: сватання, рукобитття, дівич-вечір нареченої, вінчання в церкві, весільний потяг, бенкети вдома у батьків обох наречених (у жениха в день вінчання), укладання молодят спати, випробовування молодят після весілля, відвідання молодим подружжям батьків дружини; усі ці події відбувались у формі театралізованої вистави, в якій кожному з її учасників була відведена своя певна роль, причому кожна роль вимагала від виконавця знань численних обрядових дій і вербальних текстів. [39].

Обряди під час похорон
День поминання померлих, Усть-Куломський район Комі Р-ки, поч. 1960-х рр.
Поминки на цвинтарі в селі Муфтюга, Удорський район Р-ки Комі, 1991

Похоронний ритуал комі ( комі дзеб?м, гуал?м від дзебны "ховати" і гу "яма") є одним з найбільш складних ритуальних комплексів, що формується на основі магічних дій, речових атрибутів, їжи, словесних текстів, і пов'язаний з цілим комплексом суспільних відносин, обрядів і переконань. Відразу після смерті людини її тіло кладуть на рівну поверхню, прикривши рот і очі, а в будинку завішують дзеркала, вікна, самовари, ікони, загалом усі предмети, що мають лискучу поверхню, "щоб у них не залишилися очі покійного". У домі небіжчик знаходиться три світлових дні, за які родичі мають з ним проститися. У ці три дні небіжчика оплакують, а вночі біля нього сидять найближчі родичі. Обмивають небіжчика, зазвичай, сусіди: чоловіки - чоловіка, жінки - жінку. Обмивальників має бути непарна кількість. Родичам, особливо прямим, тим більше батькам, не можна обмивати покійного, але допускається обмивання чоловіка.

Після обмивання, покійного клали в труну, що вироблялася з соснових дощок. Труну закопували в землю під молитву, а на землі ставили дерев'яного хреста.

Поминальними в комі вважаються 3-й день, що збігається з поминками після похорон, 6-й (7-й), 9-й, в іжемських комі також 20-й, 40-й дні. Наступні індивідуальні поминки проводять на роковини, в нижньовичегодців відмічають ще й півроку з дня смерті. Затим поминають за загальним переліком (за поминальником) у батьківські дні, зокрема, на християнські Великдень і Троїцю [40]. Основною метою поминок ( комі казьтывл?м від казьтывны "згадувати, поминати") є забезпечення благополуччя живим і допомоги їм з боку померлих родичів. Комплекс обрядів поминання включав, зазвичай, ранкове окурювання будинку, де жив небіжчик, відправу ранкової служби, відвідини цвинтаря: окурювання могилок і обов'язкову "спільну з небіжчиком (небіжчиками)" трапезу, примовляння, частування у домі після повернення з кладовища.

Зирянське слово горт означає, як "дім", так і "труна". Дім для зирянина є місцем, де він за земного життя знаходить відпочинок і спокій після денної праці і де зосереджено його релігійне і родинне життя; труна ж, за віруваннями комі, є місцем довічного спочинку після земної смерті, куди люди повертаються після праведних трудів [41]. Саме тому, згідно з уявленнями комі (ще дохристиянськими), родичі після смерті продовжують жити разом з живими. З померлими треба розмовляти так само, як і з живими. Після випікання хліба, треба розділити його на дві частини та запропонувати їх померлим. Для правильного проведення обряду треба назвати усіх померлих родичів за іменами. Було прийнято також припрошувати небіжчиків на полювання, рибалку, учту, попаритись у баньці (пам'ятаючи про їхні уподобання за життя).

Смерть у комі визначалась як "вихід душі" ( комі лов пет?м ) і констатувалася з припиненням дихання (його відсутність перевіряли за допомогою дзеркала або якогось металічного предмету), адже вважалося, що воно і є утіленням душі лов - внутрішньої душі, що відповідає за життєдіяльність людини. Крім того, за уявленнями комі, кожна людина має також зовнішню душу-тінь орт, що незримо супроводжує її все життя, і лише у виключних випадках, зазвичай, віщуючи біду, може ставати видимою. В цілому, саме у віруваннях комі-зирян про смерть, душі лов і орт, потойбіччя ( комі М?даръюгыд иссл. "Той світ") і мандрівки туди з поверненням (релікти цього подибуємо у комі чарівних казках) знайшли своє відображення дохристиянські вірування комі-зирян.

Свята у житті комі

Наряду з обрядами, пов'язаними з життєвим циклом людини, велике значення для комі мали християнькі, а також деякі давні традиційні календарні свята, як то свято скресання криги ( Проводи криги), Свято врожаю ( комі Чарла рок , букв. "каша серпа"), свято проводів на мисливські промисли тощо.

На святі в Іжемському районі Республіки Комі

Свята комі-іжемців близькі до подібних у ненців, зокрема, найбільшим вважається районе (Іжемського р-ну Комі Республіки) свято "ЛУД" (зараз відбувається останньої червневої або першої липневої неділі) - напередодні косовиці ( комі Видзе пыран лун водзын "в переддень заходу на луги"). Фіксованим місцем і часом свята є міжріччя Іжми та Кур'ї т.зв. Ді "острів" з вечора до світання, тобто в перехідний час, що, за давніми уявленням, мав найвищу магічну силу. Головними темами свята є родючість природи і сила очищення води. Свято відкриває танцювальна хода з піснями ( комі Ворэта ) в напрямку до острову. Зараз свято є світським, однак за давнини носило як сакральний характер, так і чисто практичний - під час нього парубки з усіх околиць мали змогу познайомитися зі своїми майбутніми нареченими, обираючи собі подружжя. Саме тому обов'язковими були такі елементи свята, як різноманітні парні єднання рук, прохід танцюючих під ним, як через браму, хороводні танці та ігри (комі "Кык ряд", "Орччон сулалом", "Кругон ворсом" ). Дотепер лишилися лише імпровізовані оглядини, новими є різноманітні конкурси і змагання, як то на кращий народний костюм, своєрідна посвята в гармоністи, ну і, звичайно, численні виступи самодіяльних колективів, - свято перетворилося на єднання комі-іжемців [42].

Також велике значення для іжемців має День оленяра, приурочений до початку перекочовки оленячих стад на зимівники. Відмічають його у церковний день Іллі-пророка. Цього дня влаштовують невід'ємний атрибут свята - різноманітні змагання з національних видів спорту, і зокрема, найпопулярніші оленячі перегони, а також інші змагання, пов'язані з оленярством (лови оленів для упряжі, кидання арканів у ціль, метання сокири на дальність, стрибки через нарти тощо) [43].


8. Внесок комі у російську і світову цивілізацію

Комі, як і Украинской, помори та ін. підкорені народи значно прислужилися Російській державі у справі освоєння і завоювання Уралу, Сибіру і Далекого Сходу, зокрема безпосередньо брали участь у походах Єрмака, в т.ч. у ролі провідників. Досить популярне сучасне російське прізвище Зирянов так чи інакше свідчить про комі-зирянські коріння своїх носіїв, а інше розповсюджене, як серед росіян, так і самих комі, прізвище Рочєв походить від комі роч "російський, росіянин" (рус. русский ).

См.. більш детально у статті Комі прізвища
Топонімічні та ін. мовні запозичення з комі мови
См.. також: Запозичення до української мови з угро-фінських мов.

Будучи народом, що здійснював історично значні міграції, комі полишили великий слід у топонімії : достатньо сказати, що назви майже всіх річок басейну Ками і чимало річок північного заходу (і навіть центру) Росії мають комі походження, прикметною відзнакою чого є закінчення на -ва (досл. комі "вода"): Лисьва ("Хвойна річка"), Кожва (можливо, від коз "ялина", тобто "Ялинова ріка"), Сосьва ("Річка-рукав"), Айва ("Чоловіча ріка"), Іньва ("Жіноча ріка"), Вільва ("Нова ріка"), Койва ("Пташина ріка"), Силва ("Тала вода, ріка"), Яйва ("М'ясна річка") тощо [44]. Т.о. за непопулярною в Росії версією назва річки, що дала назву столиці держави місту Москві фіно-угорського походження від моск (давнє фіноугорське "ведмідь") та комі ва "річка, вода", тобто разом "ведмежа вода, ріка". Географічні запозичення з комі мов у російській на цьому не закінчуються - вчені припускають, що комі слово шор, шоор, що означає як протоку, так і рукав річки, дало назву дуже відомим протокам Баренцевого і Карського морів: Югорський Шар, Маточкін Шар, Костін Шар [45].

Ще один географічний термін з комі мови - парма, так зазвичай називали називали узвишшя, вкриті хвойними деревами, і від чого, на думку вчених, походить назва міста Перм [46]. Название грибу -наросту на стовбурі берези чага (лат. Inonotus obliquus ) етимологізується з комі словом "гриб" ( комі тшак ) [47].

Сучасні туристські бахіли

До інших мовних запозичень з комі-зирянської в російській мові (до речі, відсутні у решті слов'янських, в т.ч. і українській) належать: пурга ("заметіль"), куро-патка (птах, схожий на курку - "патка"), кара-пуз ("гарна дитина") тощо [48]. Від комі слова корт ( комі к?рт ) "залізо" можна вивести російське слово кортик (на противагу офіційній версії походження від итал. coltello "ніж").

В українській мові є щонайменше три відомих слова (відсутніх, напр., у активній лексиці російської), що за значенням і фонетично досить близькі до таких же в комі мові - українські "таця", "хмара" і "шульга" комі мовою будуть, відповідно, тасьті, кым?р і шуйга (останннє взагалі в мові комі означає "лівий", а власне українське "шульга" буде шуйгин), однак, принаймні 2 з них (таця і шульга), імовірно, є запозиченнями самої мови комі з ін. языков. Кроме того, нем. Wiese "лука, поле" дивним чином нагадує комі видз .

Назва популярної страви пельмені, імовірно, походить від спільного для усіх пермських фіно-угорських мов словосполучення пель+нянь, що дослівно означає "хлібне вушко", точніше "вухатий хлібець", тобто хлібець у формі вуха. Одне зі слів комі таки є неологізмом навіть в українській мові - ідеться про назву традиційного комі взуття бахіли. Однак за сучасності це слово означає дещо інший рід взуття, а саме туристького обладунку - "своєрідний тканевий чохол, що вдягається поверх зимового взуття, і оберігає його таким чином від потрапляння снігу та криги, вологи, промерзання і різних ушкоджень" [49]. Крім суто туристського взуття, бахілами зараз також прийнято (модно ?) називати мішечки, які видають під час гри у боулінг для надягання на спортивні капці у разі виходу із зони гри.


9. Цікаві факти, пов'язані з комі

  • Цікаво, що етноніми зиряни і українці, за деякими версіями, мають близьке значення, адже комі мовою syri ?, syrja це і є якраз "украйна". [4]
  • У комі власна антропонімія, яка дещо нагадує українську, зокрема, в тому, що там, де в російських іменах початкове А-, у комі зазвичай О-; також існують збіги в українських і комі початкових приголосних імен (напр., українське Микола - це комі Мікол):
    См.. основну статтю: Комі імена.
  • Назва столиці Комі Республіки м. Сиктивкар ( сиктив/л + кар "місто") дослівно означає "місто на річці Сиктил", назва останньої, в свою чергу, перекладається як сиктил-ва ("тала вода"). [4]
  • У комі народу існував спеціальний обряд шлюбу, коли наречну викрадали за її згоди або насильно. Викрадання заохочувалося суспільством.
  • За старих часів у комі-зирян було прийнято підстрижені нігті не викидати, а збирати й складати протягом життя в окремому місці, оскільки за народною уявою (такі вірування походять ще з дохристиянських часів), однією з перепон душі померлої людини на шляху до потойбіччя буде висока й крута гора, видертися на яку можна лише за допомогою "залізних" нігтів. Саме тому існував давній звичай класти в труну до небіжчика зібрані ним самим протягом життя його нігті [50].

Примечания

  1. Komi People. The Columbia Encyclopedia, Sixth Edition - www.encyclopedia.com/doc.aspx?id=1E1:Komi&AspxAutoDetectCookieSupport=1
  2. Коми-зыряне - www.sati.archaeology.nsc.ru/mifolog/myth/25.htm
  3. а б The Komi people - adoptaenrusia2.iespana.es/regiones/--komi-permiak-kudymar/--the komi people.doc
  4. а б в г д е Істомін Ф. Зиряни, стаття на encyclopediya.ru - encyclopediya.ru/big/042/42573_brockhaus-efron.htm
  5. а б в Конаков Н.Д. Комі-зиряни на www.komi.com - www.komi.com/FOLK/myth/25.htm
  6. а б в Тысячелетие народа Коми: человек и климат - www.inkomi.ru/articles/2006/10/21/human-climat/
  7. Результати перепису населення Російської Федерації 2010 року (національний склад) - www.perepis-2010.ru/results_of_the_census/tab5.xls (Рус.)
  8. Всеукраїнський перепис населення 2001 року / Національний склад населення, громадянство / Розподіл населення за національністю та рідною мовою (Рус.) - &n_page=3
  9. Агафонова Н.Н. Деякі аспекти традиційно-побутової культури Пермського старообрядництва на Офіційному сайті Камської Археолого-Етнографічної Експедиції (Рус.) - www.kaee.pspu.ru/aspekty_kultury.html
  10. Етнографи Комі визнають комі-іжемців малочисельним народом, повідомлення Коміінформ (Рус.) -
  11. Личагіна Є.Л. Культові споруди на поселеннях Гляденівської культури, стаття на Офіційному сайті Камської Археолого-Етнографічної Експедиції (Рус.) - www.kaee.pspu.ru/glyadenovo.html
  12. Коми-пермяцкий автономный округ. Истоки народа (Рус.) - www.komiokrug.ru/istoki-naroda.php
  13. Бєлавін А.М., Криласова Н.Б. Неволинські пояси в системі міжнародних зв'язків, стаття на Офіційному сайті Камської Археолого-Етнографічної Експедиції (Рус.) - www.kaee.pspu.ru/poyasa.html
  14. Ільїна І.В. Традиционная культура народа коми. Этнографические очерки., Сыктывкар, 1994. стор 225-234 - www.komi.com/FOLK/komi/212.htm
  15. Петрухин В. Мифы финно-угров. // Мифология коми., М.: Астрель Аст Транзиткнига, стор. 182 (Рус.)
  16. Про пермський тваринний стиль на сайті Енциклопедії Пермської області (Рус.) - www.perm1.ru/run/Kl9HotDEux.html?scenary=fT4wgks29D&sdo=Ji5jUKJi3E
  17. Бєлавін А.М. Про етнічну приналежність пермського середньовічного тваринного стилю, стаття на Офіційному сайті Камської Археолого-Етнографічної Експедиції (Рус.) - www.kaee.pspu.ru/stil.html
  18. Жеребцов І.Л. Переселення за Урал і на Кольський півострів, стаття на www.komi.com (Рус.) - www.komi.com/Folk/komi/77.htm
  19. В.В.Филиппова (Сыктывкар) Традиционная культура коми в финских и венгерских изданиях // "ТРАДИЦИОННАЯ КУЛЬТУРА РУССКОГО СЕВЕРА: ИСТОРИЯ И СОВРЕМЕННОСТЬ", Материалы V научной конференции по изучению народной культуры Русского Севера / Редколлегия: Т.Г.Иванова (ответственный редактор) и др. Петрозаводск, - kizhi.karelia.ru/specialist/pub/library/rjabinin2007/2_ethno/filippova.htm 2007 (Рус.)
  20. а б Народы России-Коми - narodru.religare.ru/peoples1228.html
  21. Зеновская В.П. Историко-культурный атлас Республики Коми., М., 1997, стор. 260 (Рус.)
  22. Що розповіли стіни, підготував Є. Суворов (Рус.) - rusvera.mrezha.ru/10/39.htm
  23. Зеновская В.П. Историко-культурный атлас Республики Коми., М., 1997, стор. 263, 276 (Рус.)
  24. Зеновская В.П. Ремёсла и промыслы, в кн. Историко-культурный атлас Республики Коми, М., 1997 (Рус.)
  25. Основні і підсобні господарські заняття на сайті Національного музею Республіки Комі (Рус.) - www.komi.com/nmrk/nmrk.asp?i=35
  26. Предмети для виховання дітей на сайті Національного музею Республіки Комі (Рус.) - www.komi.com/nmrk/nmrk.asp?i=40
  27. Ільїна І.В. Традиційна комі баня на www.komi.com - www.komi.com/Folk/komi/239.htm
  28. Ільїна І.В. Народні лікарі на www.komi.com - www.komi.com/Folk/komi/240.htm
  29. Двомовна збірка легенд і переказів комі (Сиктивкар, 1984) лишається дотепер найповнішим виданням неказкового усного фольклору комі
  30. Збірка комі народних казок ( на сайті міста Печора) російською мовою укладача і перекладача Ф.В.Плесовського з чудовими ілюстраціями А.В.Мошева є найпопулярнішою в своєму роді, витримала безліч видань у Комі Республіці (Рус.) -
  31. Найвідоміше зібрання загадок комі, упорядник збірки - Ф.В.Плесовський - www.komi.com/republic/library/komi_zagadki/zagad_text.doc
  32. Конаков Н.Д. Календарні прикмети // Традиционная культура народа коми. Этнографические очерки., Сыктывкар, 1994, стор. 107-110 (Рус.)
  33. Конаков Н.Д. Календарні прикмети на www.komi.com - www.komi.com/Folk/komi/231.htm
  34. Про Ф.В.Плесовського на www.emc.komi.com - www.emc.komi.com/03/15/042.htm
  35. Про П.М. Столповського на на www.emc.komi.com - www.emc.komi.com/03/17/083.htm
  36. Про Комі державний фольклорний ансамбль "Асъя Кыа" на foto11.com, приватному проекті Віталія Сергієвського (Рус.) - foto11.com/komi/art/singing/history.shtml
  37. Про дерево в електронній Енциклопедії комі міфології (Рус.) - www.sati.archaeology.nsc.ru/mifolog/myth/340.htm
  38. Вибір подружжя в традиціях комі, сайт Національного музею Р-ки Комі, розділ етнографічної експозиції (Рус.) - www.komi.com/nmrk/nmrk.asp?i=25
  39. Весілля народу комі - заповіді духовного благополуччя роду, сайт Національного музею Р-ки Комі, розділ етнографічної експозиції (Рус.) - www.komi.com/nmrk/nmrk.asp?i=26
  40. Похоронна обрядність в Етнографічній електронній енциклопедії (комі) (Рус.) - www.komi.com/FOLK/komi/134.htm
  41. Налимов Василий. Загробный мир по верованиям зырян., 1907 (Рус.) , цитується за Смерть - завершення життєвого циклу на сайті Національного музею Республіки Комі (Рус.) - www.komi.com/nmrk/nmrk.asp?i=30
  42. Традиційна культура Іжемського р-ну Р-ки Комі на сайті www.izhma.ru (Рус.) - www.izhma.ru/culture/
  43. Ibid - www.izhma.ru/culture/
  44. Сєргєєв І.В. Таємниця географічних назв, М., 1963 // Блакитні шляхи (Рус.) - nplit.ru/books/item/f00/s00/z0000047/st009.shtml
  45. Сєргєєв І.В. Таємниця географічних назв, М., 1963 // Багатозначні терміни (Рус.) - nplit.ru/books/item/f00/s00/z0000047/st015.shtml
  46. Сєргєєв І.В. Таємниця географічних назв, М., 1963 // Імена на рівнинах (Рус.) - nplit.ru/books/item/f00/s00/z0000047/st018.shtml
  47. Проект "Знаєте слово" (Рус.) - mech.math.msu.su/~apentus/znaete/slova/ch.htm
  48. Про Комі Му на www.ugraina.org (Рус.) - www.ugraina.org/encyclopedy/1050/1054/2542.html
  49. Туристичні бахіли на www.outdoorukraine.com (Рус.) - www.outdoorukraine.com/content/view/682/70/lang,ru/
  50. Налимов Василий. Загробный мир по верованиям зырян., 1907 (Рус.)

11. Источники и ссылки


12. Вибрана бібліографія з етнографії, мови та історії народів комі

Обкладинка книги "Комі народний епос", М., 1987
  • Белицер В.Н. Очерки по этнографии народов коми (зырян и пермяков). // Труды Института Этнографии. Новая серия. Том 45., М., 1958 (Рус.)
  • Ветошкина Е.В. Производственные и семейно-бытовые заговоры у коми // Национальное и интернациональное в коми литературе и фольклоре. Труды ИЯЛИ АН СССР. Вып. 26. Сыктывкар, 1982, стор. 87-97 (Рус.)
  • Гагарин Ю.В. История религии и атеизма народа коми., М., 1978 (Рус.)
  • Грибова Л.С. Декоративно-прикладное искусство народов коми., М., 1980 (Рус.)
  • Дукарт Н.И. Весенне-летние праздники и обряды в северной деревне конца XIX ? начала XX века // Вопросы истории Коми АССР. Тр. ИЯЛИ КФ АН СССР. Вып. 16., Сыктывкар, 1975, стор. 141-152 (Рус.)
  • Дукарт Н.И. Святочная обрядность коми конца XIX ? начала XX века // Традиционная культура и быт народа коми. Тр. ИЯЛИ АН СССР. Вып. 20., Сыктывкар, 1978, стор. 91-103 (Рус.)
  • Жеребцов И. Л. Где ты живёшь: Населённые пункты Республики Коми., Сыктывкар, 2000 (Рус.)
  • Жеребцов Л.Н. Крестьянское жилище в Коми АССР., Сыктывкар, 1971 (Рус.)
  • Жеребцов Л.Н. Расселение коми в XV-XIX вв., Сыктывкар, 1972 (Рус.)
  • Жеребцов Л.Н. Хозяйство, культура и быт удорских коми в XVIII- начале XX в., М.: "Наука", 1972. 127с.
  • Жеребцов Л.Н. Формирование этнической территории коми (зырян), Сыктывкар, 1977 (Рус.)
  • Конаков Н.Д. Коми - охотники и рыболовы во второй половине XIX - начале ХХ века., М., 1983 (Рус.)
  • Конаков Н.Д. Древнекоми промысловый календарь: Стиль календаря., Сыктывкар, 1987 (Сер. препринтов "Науч. докл." / Коми фил. АН СССР.- Вып. 164) (Рус.)
  • Конаков Н.Д. От Святок до Сочельника: Коми традиционные обряды., Сыктывкар, 1993 (Рус.)
  • Конаков Н.Д. Традиционнон мировоззрение народов коми: Пространство и время., Сыктывкар, 1996 (Рус.)
  • Котов О.В., Конаков Н.Д. Этнолокальные группы коми. Формирование и современное этнокультурное состояние., М.: "Наука", 1991 (Рус.)
  • Лашук Л.П. Формирование народности коми, М., 1972 (Рус.)
  • Лашук Л.П. Очерк этнической истории Печорского края, Сыктывкар, 1958 (Рус.)
  • Лыткин В.И., Гуляев Е.С. Краткий этимологический словарь коми языка, М., 1970
  • Лыткин Г.С. Зырянский край при епископах пермских и зырянский язык, С-Пб, 1889 (Рус.)
  • Лимеров П.Ф. Мифология загробного мира. Сыктывкар, 1998 (Рус.)
  • Микушев А.К. Эпические формы коми фольклора.. Л., 1973 (Рус.)
  • Петрухин В. Мифы финно-угров. // Мифология коми., М.: Астрель Аст Транзиткнига, стор. 195-229 (Рус.)
  • Плесовский Ф.В. Свадьба народа коми., Сыктывкар, 1968 (Рус.)
  • Повод Н.А. Коми Северного Зауралья (XIX - первая четверть XX в.)., Новосибирск: "Наука", Институт проблем освоения Севера СО РАН., 2006 ISBN 5-02-029631-7
  • Попов К. Зыряне и зырянский край, М. 1874 (Рус.)
  • Семенов В.А. Традиционная семейная обрядность народов Европейского Севера: к реконструкции мифологических представлений коми (зырян)., СПб., 1992 (Рус.)
  • Сидоров А.С. Знахарство, колдовство и порча у народа коми, Л., 1928 (Рус.)
  • Филиппова В.В. Традиционная культура народа коми: Учеб. пособие., Сыктывкар, 2003 (Рус.)
  • Чисталев П.И. Коми народные музыкальные инструменты., Сыктывкар, 1984 (Рус.)
  • Историко-культурный атлас Республики Коми, М: "Дрофа", 1997 (Рус.)
  • История Коми АССР (с древнейших времен до наших дней), Сыктывкар: Коми книжное издательство, 1978 (Рус.)
  • Коми легенды и предания / Сост. Ю.Г.Рочев. Сыктывкар: Коми кн. изд-во, 1984 (Рус.)
  • Коми народные песни. В 3-х т. ТТ. 1-3., Сыктывкар, 1993, 1994, 1995
  • Коми народные приметы / Составитель Кудряшова В.М., Сыктывкар, 1993 (Рус.)
  • Коми народный эпос. (серія: Эпос народов СССР), М.: ГРВЛ, 1987 (Рус.) и (комі)
  • Коми пословицы и поговорки. Сост. Ф.В.Плесовский., Сыктывкар, 1973 (Рус.)
  • Коми фольклор: Хрестоматия / Сост. В.В. Филиппова, Н.С. Коровина., Сыктывкар, 2002
  • Мифология коми, М., 1999 (Рус.)
  • Памятники коми фольклора: Песенная и инструментальная традиции / CD-disk. Составители: А.В. Панюков, Г.С. Савельева., Сыктывкар, 2006
  • Республика Коми. Энциклопедия в 3-х томах., Сыктывкар: Коми книжное издательство, 1997, 1998, 1999 - Т. I, II, III (Рус.)
  • Традиционная культура народа коми. Этнографические очерки., Сыктывкар, 1994 (Рус.)
  • Традиционный народный календарь коми: Материалы / Сост. В.В. Филиппова, Т.С. Канева. Сыктывкар, 2002 (Рус.)
  • Уральская историческая энциклопедия, Екатеринбург: Институт истории и археологии УрО РАН (ИИиА), 2000 (Рус.)


Финно-угорские племена и народы
Прибалтийские:
Вепсы ? Водь ? Ижора ? Карелы (в т.ч. Ливвикы ? Людике) ? Ливы ? Корела ? ? Финны ? Сумь ? ? Ямь ? ? Чудь ? ? Эсты ? ? Эстонцы ? Сету ? Нарова
Саамы
Пермские:
Комі ? Коми-пермяки ? Коми-язвинци ? Удмурты ? Бесермьяны
Волжские:
Буртасы ? (?) ? Марийцы ? Меря ? ? Мещера ? ? Мордва ( Эрзя ? Мокша) ? Мурома ?
Угри:
Венгры ? Манси ? Ханты
Хорошая статья
Избранная статья
FA gold ukr.png
Ця стаття належить до переліку вибраних статей україномовного розділу Вікіпедії.

код для вставки
Данный текст может содержать ошибки.

скачать

© Надо Знать
написать нам