Коммунизм

Карл Маркс

Коммунизм
Утопический социализм Марксизм Ленинизм Сталинизм Троцкизм Маоизм Еврокоммунизм Анархо-коммунизм
Интернационалы: I. II. III. IV.

Коммунизм (от лат. communis - Общий, всеобщий) - политическая идеология, основанная на идее совместного имущества, общества всеобщего равенства и свободы ^[1].

• С точки зрения апологетики, коммунизм - это общественно-экономическая формация, основанная на обобществлении средств производства, это научное и философское учение о будущем бесклассовом общество, в котором отсутствует эксплуатация человека человеком и царит всеобщее равенство и братство всех людей в коммуне, и практика воплощения этого учения в жизни.

В общественных отношениях коммунистическое учение подчеркивает превосходства интересов коллектива над интересами отдельного человека, на абсолютной доминанте, подчинении человеческой личности интересам сообщества. Отчуждение частных интересов лица в коммунизма начинается с отмены частной собственности на средства производства, ее еспроприации.

Перенос коммунистических идей в сферу политики, принятия коммунистической доктрины - как правило приводит к установленным в стране власти тоталитарного типа с объявлением террора против классовых врагов и несогласных с установлением социалистических порядков. После разрушения политического строя СССР и мировой системы социализма в конце XX в., коммунистическая государственная политическая практика подверглась осуждению в большинстве стран Европы, где раньше существовали коммунистические политические режимы ^[2].

Различные формы коммунизма условно пидроздиляютья на:

• общественно-политические учения и философия (см. марксизм)
• политическая идеология и доктрина (см. "научный коммунизм", "реальный социализм")
• политические движения, партии, государственные образования и межгосударственные группировки (блоки), что идентифицировали себя как "коммунистические", (см. КПСС, КПК и др.).

1. История коммунистических идей

Коммунизм, как практическое учение и философия, проявлял себя по крайней мере трижды в истории Европы (не путать с современной концепцией "Еврокоммунизма"). Первым выражением коммунизма вовсе не является, как часто думают ^{[ ]} Платон. Скорее оно относится к средневековой мысли, вероятно, является первой модернизацией христианской теологии и политики: это - философия бедности (не путать с нищетой) как условие праведности в мире и спасении сообщества, в том виде как ее развило (и пыталось применить на практике) в XIII-XIV вв. радикальное крыло францисканства, одинаково противостояло мистической или монашеской аскезе и абсолютизации частной собственности.

Второе выражение - несколько веков позже - это эгалитарные коммунизм, основная составляющая "буржуазных революций" XVII-XVIII вв., В частности в Англии и Франции, большими теоретиками которого были Винстенли и Бабеф : на этот раз это по существу светская идеология, призванная построить общество, реализуя свободу и равенство не через отрицание собственности, а подчиняя ее равенства (или уладнуючы эгалитарным образом конфликт между индивидуальной и коллективной собственностью). Эта вторая форма коммунистической мысли имеет в основе репрезентации пролетариата как воплощение подлинной реальности народа вопреки "буржуазном" эгоизму, который и был подхвачен протяжении всего XIX века.

Но тогда появилась и третья концепция коммунизма, не менее тесно связана с общей историей европейского общества: история, творится в контексте рабочего социализма, т.е. в связи с репрезентацией экономических противоречий общества и с антропологией работы - от Фурье к Маркса и Энгельса. Она поставит - в центре проблематики сообщества - борьбу против подчинения труда индустриальном и финансовому капиталу, скрытый конфликт внутри современной организации производства между двумя типами производительности или человеческого "развития производственных сил": один - на расчленении задач, второй - на кооперации и объединении физических и умственных способностей.

Карл Маркс жестко критиковал утопический "грубый и непродуманный коммунизм тех, кто, подобно Кабе, просто распространял принцип частной собственности на каждого ("общая частная собственность"). Грубый коммунизм, по утверждению Маркса, является порождением "всемирной зависти". Зато истинный коммунизм является положительным отменой принципа частной собственности, что имеет целью покончить с эксплуатацией человека человеком и отчуждением человека и создать реальные нравственные связи между индивидуумами и между людьми и природой. Коммунистическое производство - это кооперативная деятельность и здесь, впрочем, нет различия между физическим и умственным трудом. Многие анархистов, современников Маркса, тоже защищали коммунальную собственность ( Петр Кропоткин называл свою систему "анархо-коммунизмом"), но они боялись централизации, которую, как казалось, закреплял коммунизм марксистов, что могло угрожать личной свободе. В свою очередь, анархо-коммунизм склоняется к индивидуалистического мировосприятия в вопросах свободы. Коммунизм характеризуют его ключевые слова "свобода", "равенство" и "братство". Свобода при коммунизме присуща всему обществу, как и каждому отдельному его члену. Поэтому принцип "свободы" коммунистами не мыслится без принципа "равенства". Так же анархисты, вслед за Бакуниным, считают, что "свобода для всех необходима для моей свободы".

2. Коммунизм как идеология

Коммунизм как общественная идея приобрел популярность во-первых в странах Западной Европы (особенно во Франции) в середине 19 века в кругах интеллигенции и деклассованных городской бедноты во время так называемых "буржуазных революций". Идея коммунизма как политического движения была сформулирована Марксом и Ф. Энгельсом в "Манифесте Коммунистической партии" в 1848 году и в более поздних работах. В прогнозной составляющей "Теории коммунизма" под коммунизмом понимают такой идеальное состояние "общества будущего", когда все люди, члены общества будут ставить общественные интересы выше собственных, понимая решающую роль общества в их жизни.

• Бесклассовый состояние общества (см. первобытный коммунизм, доклассовых или Достановой общественный порядок)
• Порядок социальной организации общества, в котором общество является собственником всего имущества. В реальности - государство является собственником всего имущества. Государство также планирует и контролирует экономику под структурой однопартийного политического правительства. (Например политика "Виськового коммунизма" во время Гражданской войны 1918-1921)
• Теоретична концепція майбутнього безкласового суспільства, бездержавної суспільної організації ( див. марксизм, "науковий комунізм"), що ґрунтується на спільному володінні засобами виробництва й може розглядатися як відгалуження соціалізму. Він виходить з принципу:
  " від кожного - за здібностями, кожному - за потребами ".
• Політичне утопічне вчення та програма політичних партій і рухів, що безпосередньо походить з цієї концепції.

3. Комунізм як політична доктрина

Комунізм також позначає розмаїті політичні рухи, що борються за встановлення, з одного боку, безкласового та бездержавного суспільства, а з другого - борються проти капіталістичної експлуатації та проти економічного відчуження класу пролетаріату.

Серед комуністів існує значна кількість інтерпретацій, двома найголовнішими з них є марксизм та анархізм. Перше розділення в комуністичному русі відбулося між марксизмом та анархізмом під час Першого Інтернаціоналу (1864-1876). Тоді ідеї комунізму стали нерозривно пов'язуватись з ученням Карла Маркса та Фрідріха Енґельса. У часи I, II, III Інтернаціоналів домінувало переконання, що комунізм - це суспільно-економічна формація, що приходить на зміну капіталізму. Першою, нижчою, фазою комунізму є соціалізм. На етапі соціально-економічної зрілості соціалістичного суспільства відбувається поступовий перехід до комунізму.

У ХХ ст., зокрема після Жовтневої революції 1917 р. в Росії, вплив на світовий політичний порядок мають більше марксисти (безпосередньо через "Маніфест комуністичної партії" або опосередковано - марксизм-ленінізм), аніж анархісти. Разом зі встановленням СРСР і т.зв. "соціалістичним табором", а особливо разом з перемогою сталінізму, затверджується режим державного комунізму, що суперечить принципам та завданням комунізму (див. сталінізм, державний капіталізм). Сталінський "термідор", що заперечує принципи "перманентної революції" на користь "соціалізму в окремо узятій країні", систематично критикують революційні марксисти (троцькізм). Класова боротьба відіграє центральну роль в марксизмі. Згідно з цією теорією, встановлення комунізму відповідає кінцю будь-якої класової боротьби, а класовий розподіл людей зникає.

4. Школы

4.1. Марксистські школи

4.1.1. Марксизм

4.1.2. Троцькізм

4.1.3. Сталинизм

4.1.4. Маоїзм

4.1.5. Про-албанський марксизм-ленінізм

4.1.6. Єврокомунізм

В 1970-х - 1980-х роках термін єврокомунізм використовувався для позначення помірних, реформістських комуністичних партій Західної Європи. Ці партії не підтримали СРСР в його антигуманній та загарбницькій політиці. Такі партії були політично активні і мали значний виборчий електорат в таких країнах как Італія (Італійська комуністична партія), Франція (Французька комуністична партія ]) та Іспанія (Комуністична партія Іспанії).

4.2. Немарксистські школи

4.2.1. Анархо-комунізм

4.2.2. Християнський комунізм

Християнський комунізм - одна із форм релігійного комунізму заснована на християнстві. Це богословські і політичні течії засновані на думці, що вчення Ісуса Христа має змусити християн до підтримки комунізму як суспільного ладу. Хоча не існує єдиної думки коли зародився християнський комунізм, багато християнських комуністів стверджують, що є докази із Біблії про те, що перші християни, у тому числі і апостоли створили власне невелике комуністичне суспільство у перші роки після смерті і воскресіння Христа.

Християнський комунізм можна розглядати як радикальну форму Християнського соціалізму. Християнські комуністи можуть не погоджуватися з різними частинами марксизму, але як і марксисти вони вважають, що капіталізм заохочує негативні аспекти людської природи, витісняючи такі цінності, як милосердя, доброту, справедливість на користь жадібності, егоїзму та сліпому честолюбству.

5. Поняття, що формуються з використанням терміну "комунізм"

5.1. Первісний комунізм

Під первісним, або примітивним комунізмом в першу чергу розуміють марсистські погляди на ранні форми людського (суспільного) життя, в якому немає поділу праці і тому невиражений класовий поділ, а всі життєво-необхідні речі знаходяться в загально-суспільній власності, користуванні. Але чи був насправді примітивний комунізм загальною стадією (етапом) ранньоісторичної еволюції людства - в історичній науці залишається сумнівним, невизнаним.

5.2. Утопічний комунізм

Класичним вираженням цього виду комунізму може служити робота Томаса Мора "Утопія" (1516), в якому малюється ідилічна картина примітивного комунізму, що протиставляється феодалізму. До XVII століття формуються нові, більш розвинуті версії утопічного комунізму, виражені в поглядах Мельє, Мореллі, Бабефа, Вінстенлі. Свого апогею утопічний комунізм досяг у XIX столітті в концепціях Сен-Симона, Фур'є, Оуена, Чернишевського.

5.3. Военный коммунизм

Офіційна назва економічної практики партії більшовиків в Росії під час Громадянської війни на території Росії в 1918-1921 роках. Основною метою було забезпечення населення промислових міст і робітничо-селянської Червоної Армії зброєю, продовольством та іншими необхідними ресурсами - в умовах відсутності легітимної влади в країні та зламу звичайних економічних механізмів управління господарством. Основними заходами військового комунізму були: націоналізація банків та промисловості, введення трудової повинності, продовольча диктатура на основі насильної продрозкладки і введення пайкової системи, монополія на зовнішню торгівлю. Рішення про припинення військового комунізму було прийнято 21 березня 1921, коли на X з'їзді РКП(б) був введений НЕП.

6. Комунізм та терор і геноцид

За оцінками дослідників, режимом Червоних кхмерів в Кампучії (Камбоджа) вбито до 2,2 мільйона людей.

У країнах, де при владі були комуністи, використовувався метод терору. В Радянській Росії 1918 року було прийнято "Декрет про червоний терор", в якому шлях терору оголошувався "прямою необхідністю". ^[3] Червоний терор поширився також і на інші радянські республіки. Продовженням червоного терору в СРСР стали Сталінські репресії, а також ряд штучно створених голодоморів, що забрали життя мільйонів людей ^[4].

До методів терору вдавалися і комуністичні влади інших країн. Зокрема до терору вдавалися комуністи Угорщини (у березні-липні 1919), комуністична військова хунта Ефіопії (1977-79), неодноразово придушенням антикомуністичних повстань займалася червона армія (зокрема у 1956 - в Угорщині, у 1968 - в Чехословаччині).

За приблизними оцінками спеціального Доповідача Ради Європи Герана Ліндблада ^[5], найбільша кількість жертв комуністичної влади припадає на Китай (65 млн.) та СРСР (20 млн.).

У відносних цифрах, найвища доля від населення країни була знищена режимом "червоних кхмерів" в Камбоджі. У 1975-1979 роках вони знищили 2,5 млн людей з усього 7,5 млн населення.

7. Критика комунізму

Пам'ятник "борцям за волю України, жертвам комуно-фашистського терору 1939-54р." в Яремче

Пам'ятник "Жертвам комунізму" у Кракові, Польща

Починаючи з енцикліки Папи римського Бенедикта XV в 1920 році Bonum Sana ^[6] і низкою наступних офіційних документів, що видавалися головами католицької церкви, комунізм засуджувався Папами за атеїзм, прагнення до руйнування соціального порядку в суспільстві і підрив основ Християнської цивілізації ^{[7] [8] [9] [10] [11]}.

7.1. Осуд у законодавчих актах посткомуністичних країн

После прекращения существования СССР, посткоммунистические страны Западной Европы осудили коммунистический режим на официальном уровне. В Чехии 1993 года был принят Закон о противоправности коммунистического режима и сопротивления против него, в котором в частности коммунистический режим был назван "преступным, нелегитимным и неприемлемым" ^[12]. Подобный закон 1996 года принял и Словацкий парламент ^[13]

Конституция Польши от 1997 года содержит статью, запрещающую существование организаций, проповедующих "тоталитарные методы и практики деятельности нацизма, фашизма и коммунизма". ^[14], а коммунистические преступления фигурирует как законодательный срок. ^[15]

12 мая 2005 года Сейм Латвии принял Декларацию об осуждении тоталитарного коммунистического оккупационного режима Союза Советских Социалистических Республик, который осуществлялся в Латвии ^[16]. Того же года сейм Латвии принял специальный закон, запрещающий публичное использование советской и фашистской символики Латвия запретили серп и молот. Аналогичные законы были приняты в январе 2007 года в Эстонии ^[17], и в июне 2008 в Литве ^[18]

7.2. Осуждение в выступлениях глав государств

Равенство между коммунизмом и нацизмом прозвучала и в официальном заявлении президента США Джорджа Буша ^[19], который сказал следующее:

В XX веке зло советского коммунизма и нацистского фашизма было разгромлено и свобода распространилась по всему миру в ходе появления новых демократий. [20] Исходный текст (Англ.) In the 20th century, the evils of Soviet communism and Nazi fascism were defeated and freedom spread around the world as new democracies emerged.

Президент Украины Виктор Ющенко на открытии Мемориала памяти жертв Голодомора на Харьковщине сказал:

Мой народ сегодня никого не обвиняет. Мы не обвиняем любое государство, мы обвиняем коммунистический режим, которого, к счастью, сегодня уже нет. Все, что делала тогда Коммунистическая партия, было направлено на уничтожение нашей нации. [21]

7.3. Резолюция Совета Европы

В 2006 году была принята Резолюция Парламентской Ассамблеи Совета Европы, однозначно осудила преступления коммунистических тоталитарных режимов. В частности, в резолюции говорится:

В резолюции Парламентской Ассамблеи также акцентировано внимание на том, что

В ряде стран Европы, в том числе и Украины существуют памятники и мемориальные комплексы памяти жертв коммунистических режимов, или отдельных их преступлений. Всего на территории бывшего СССР активисты насчитывают 1213 памятников и памятных досок ^{[22] [23]}. Несколько таких памятников существует и на территории России. ^[22]

В то же время на территории бывшего СССР существуют и памятники идеологам и деятелям коммунизма. В частности в Украине по состоянию на 2009 год существует более 2 тысяч памятников деятелям тоталитарного периода. ^[24]

8. Прогнозы перехода к коммунистической формы общества

Прогнозиты обычно относили построение коммунизма на 10-20 лет от даты прогноза. В. И. Ленин в 1920 году относил построение коммунизма в 30-х - 40-х годов XX века ^[25]. Первый Секретарь ЦК КПСС Н. С. Хрущев объявил в октябре 1961 года на XXII съезд КПСС, что в 1980 году в СССР будет создана материальная база коммунизма - Нынешнее поколение советских людей будет жить при коммунизме!".

9. Этимология

В современном виде слово заимствовано в 40-х годах XIX века с французского языка, где communisme является производным от commun = '' = - "общее, общественное". ^[26] Слово окончательно сформировалось в срок после публикации "Манифеста коммунистической партии" ( 1848 год). До этого использовалось слово " коммуна" , но оно характеризовало не все общество, а его часть, группа, члены которой использовали общее имущество и совместной работы. всех ее членов.

10. Коммунизм как политика

10.1. Межгосударственные коммунистические блоки

• Совет Экономической Взаимопомощи (СЭВ) 1949-1991
• Организация Варшавский Договор (ОВД) 1955-1991

10.2. Попытки политически государственного воплощение в практике

• СССР
• Куба
• КНР
• КНДР
• Камбоджа
• Вьетнам
• Эфиопия

10.3. Негативные последствия реализации на практике в СССР

• Гражданская война 1917-1921
• Голодомор в Украине 1932-1933
• Коллективизация и раскулачивание
• Последствия правления компартии в Китае

См.. также

Посмотрите коммунизм в Викисловарь, свободном словаре.

• Звиздины
• Утопия
• Тоталитаризм
• Социализм
• Марксизм-ленинизм
• Национал-социализм
• Фашизм
• Ксенофобия
• Футурология

Примечания

12. Первоисточники

• Платон. Государство (пер. с давньогр.) - Киев: "Основы", 2005. - 355 с.
• Томас Мор, Таммазо Кампанелла. Утопия. Город Солнца (пер. с лат.) - Киев: "Днепр", 1988. - 207 с.
• Фридрих Энгельс. Основные принципы комунизму (пер. с нем.) - Виннипег: Тиражом "Рабочего народа", 1918. - 50 с.
• Карл Маркс, Фридрих Энгельс. Манифест коммунистической партии (пер. с нем.) / / Избранные произведения. Том 1. - Киев: Партвидав ЦК КП (б), 1936. - С.151-189

Источники

• Бердяев Н. А. Истоки и смысл русского коммунизма. - Париж, 1937 / / - Москва: Наука, 1990 - 224 с. (Рус.)
• Словарь иностранных слов. (Под ред. Чл.-корр. АН УССР А. С. Мельничука) - Киев, Главная редакция УСЭ, 1974, С. 347. (Рус.)
• Философский енциклопедический словарь. Москва, Советская Энциклопедия, 1983. - С.266-269 (Рус.)
• Энциклопедия политической мысли. - К.: Дух и Литера, 2000. (Рус.)
• Ален Безансон. Беда века: О коммунизм, нацизм и уникальность Холокоста. - Киев, изд-во "Пульсары", 2007. - ISBN 978-966-8767-87-6