Краснокутск

Краснокутск (или Красный Кут, как называют его на старый манер местные жители) - поселок городского типа, центр Краснокутского района Харьковской области Украина, один из старейших населенных пунктов Слобожанщины. Площадь - 12,48 км ? ^[1]. Население - 8 008 человек ^[1].

Административный центр Краснокутского поселкового совета, которому подчинены также села Основинци, Чернещина, Ситники и Степановка.

1. Этноним

Словосочетание Красный Кут по своей этимологией древнее. Известно, что одно из первоначальных значений славянского прилагательного "красный" - "красивый", "хороший" и он был образован от общеславянского существительного "красота". А существительное "угол" в украинском языке многозначным, одно из его значений - ?местность, определенное пространство земли". Он родственен понятийным лексемой "уголок" (созданной с помощью суффикса -ок), что означает "часть", "сторона". А вместе словосочетание -название Красный Кут означает - "живописный уголок", "прекрасная сторона" ^[4].

На Краснокутск переименовано в 1850 году (по другим данным - в 1780 ^[5]).

2. География

Поселок городского типа Краснокутск расположен на северо-западе от областного центра - города Харьков - в лесостепной зоне Украина, на правом, высоком берегу реки Мерла, ориентированной в широтном направлении. Когда-то это была полноводная река, во время Казачества на ней плавали запорожские чайки, но со временем Мерла обмелела. Лишь весной она иногда разливается и выходит из берегов, что приводит к подтоплению ближних домов и пастбищ.

Высота поселка над уровнем моря - 117 м ^[2], площадь территории - 12,48 км ? ^[1].

2.1. Почвы

Большая часть Краснокутская лежит на плотных лесоподобными суглинках. Основа почвенного покрова - темно-серые подзолистые почвы. Также встречаются черноземно-луговые високогумусни почвы со слабокислым реакцией. А в долине Мерло - луговые почвы. Из-за высоких поверхностные воды у реки не растут деревья.

2.2. Внутренние воды

Территория Краснокутская относится к бассейну реки Мерла, которая является главной водной артерией поселка (бассейн реки Ворскла, которая, в свою очередь, впадает в Днепр). Река протекает более поселком с севера на юго-запад, образуя многочисленные луга, где местные жители пасут скот. Также в Краснокутске есть небольшое озеро Малиновка.

2.3. Природно-заповедные территории

Главный природно-заповедный объект поселка - Краснокутский дендропарк, памятник садово -паркового искусства конца XVIII века. Сначала он был памятником архитектуры местного значения, впоследствии получил статус памятники садово-паркового искусства общегосударственного значения. Сейчас исследователи пытаются получить для него статус национального парка.

2.4. Климат

Климат Краснокутская умеренно континентальный. Зима начинается в середине ноября. И тогда преобладает облачная погода, относительная влажность увеличивается до 80-90%. Снежный покров сохраняется в среднем 100-110 дней. Зимой выпадает около 20-25 процентов годового количества осадков, преимущественно - снег. Зима с частыми оттепелями, иногда настолько интенсивным, что поверхность земли остается вообще без снега. Самый холодный месяц - январь. Его абсолютный минимум - 40 ? C.

Весна начинается в последних числах марта. В апреле возможно понижение ночной температуры до - 10-15 ? С. Бывают снегопады. Весна часто затяжная и сопровождается возвратом холода.

Лето начинается в середине мая. Оно теплое, умеренное, иногда - жаркий, с небольшим осадками. Самый теплый месяц - июль. Максимальная температура - +39 ? C.

3. История

3.1. Основание

Поселок Краснокутск - один из старейших населенных пунктов Слобожанщины. Первое упоминание о тогда еще "Красный Кут" относится к середине XVII века. Он был основан как один из опорных пунктов защиты границ Российской империи от нападений татар. В 1651 году, после битвы под Берестечком, группа переселенцев из Заднепрянщины, "бежавших от гнета польских феодалов" ^[6], и казаки Корсунского полка под руководством полковника Ивана Штепы поселились под защитой лесов на холмах вдоль реки Мерла. Эта дата считается датой основания Краснокутская. Уже в следующем году - был достроен острог, а в 1657 году Красный Кут стал укрепленной крепостью, которая активно противостояла нападениям турко-татарских отрядов. Укрепление состояло из дубовых бревен в два сажени высотой и 270 сажен длиной. Перед частоколом был выкопан ров в две сажени глубиной и насыпан земляной вал. В стенах укрепления были сооружены шесть башен : одна проезжая пять глухих. Впоследствии за крепостью образовался должностей, а частокол из свай еще продлили на 495,5 сажени ^[4].

В книге "Историко-статистическое описание Харьковской епархии" (по 1859 год) так описывается основание Краснокутская:

"... В 1651 году выходцы из Корсуня поселились в балках Краснокутский, под защитой лесов; в 1654 году обустроены окопы, а в 1666 году основан укрепления на возвышении между двух глубоких дефилив, с двором для воеводы, это в 60 саженях от того укрепление , которое устроили позже. Остатки древнего еще было видно в 1780 году " [7]. Исходный текст (Рус.) "... В 1651 году выходцы из Корсуня поселились по овраги Краснокутский, под защитой лесов; в 1654 году устроены окопы, а в 1666 году основано укрепление на возвышенно месте между двух глубоких дефилей, с двором для воеводы, это в 60 саженях от то крепости, которая устроен позже. Остатки Древнейшей еще видны ни были в 1780 году ".

Известно, что Иван Штепа ездил в Ахтырку и просил местного полковника Ивана Перехрестова присоединить Красный Кут в Ахтырского полка. Тот дал согласие, в Красном Куте была создана сотня казаков, получила всю необходимую атрибутику, а казаки - соответствующие ранги. Сам Иван Штепа с каждым годом слабее - через рану, которую получил в битве. За версту от крепости он построил за свой счет небольшой деревянный монастырь, в который в 1680 году ушел игуменом Иоанникием, передав руководство сотней полковник Маньковскому. После смерти Штепы (примерно в 1684 году) в монастыре игуменом стал его сын Мартиан.

В конце XVII - начале XVIII века на Красный Кут несколько раз нападали татары, преимущественно разрозненными небольшими группами. Один из крупнейших набегов произошел в июне 1680 года, тогда они сожгли много зданий не только в Красном Куту, а в соседнем Городном. Красный Кут потерял 102 человек (в том числе двух попов) и 847 голов скота, а Городне - 118 человек, в том числе детей - 92, а также 68 лошадей, много ульев с медом и т.п. ^[4]. Подобный приступ повторился и в 1688 году.

Казаки Краснокутской сотни принимали участие в походах 1687 и 1689 лет против крымских татар, а в 1695 - 96 годах - в Азовских походах Петра.

В 1689 году в Красном Куте случилась задержка с отправлением почты. Известно, что белгородский воевода по этому поводу послал чугуевского воеводу Семена Дурнова, чтобы тот избил плетью за недосмотр Краснокутского воеводу Трофима Волобуева, что и было исполнено. Тогда же по всем почтовым станциям Ахтырского полка было объявлено о запрете под страхом смертной казни чинить "поштовой гоньбы какой-то хотя мало задержание" ^[4].

3.2. Новые времена

В конце января 1709 года шведская армия во главе с королем Карлом XII начала свой поход на Слободской Украины. В начале февраля король узнал, что неподалеку Красного Кута сосредоточились 10 российских драгунских полков. Решив нанести решающий удар, он пошел на поселок. Боевая линия пролегла по реке Мерла. Сама битва произошла недалеко Красного Кута, возле села Городное. Шведы потерпели поражение, но это не помешало им, отступая, ограбить и разрушить город. [1] ^[8].

В 1765 году Красный Кут стал городом. После ликвидации полкового разграничения Слобожанщины - центром Краснокутского комиссариата Ахтырской провинции Слободско-Украинской губернии. В 1773 году в нем насчитывалось 4 134 жителя, в том числе 3 741 военный обыватель, 170 подданных; более 200 человек принадлежало к привилегированным сословиям: военные, военные в отставке, бывшая казацкая старшина и другие ^[9].

Основным занятием жителей Красного Кута было сельское хозяйство. Торговали преимущественно предметами крестьянского обихода. По сведениям 1779 года, в городе ежегодно проводилось четыре ярмарка. На них привозили товары из Харьков, Полтавы, Ахтырки. Приезжали купцы из центральной России, которые скупали скот. В свободное от полевых работ время многие крестьяне занимались производством телег и частей к ним, которыми торговали в Харькове, Полтаве, а также вывозили в Таврию. Гончары Красного Кута производили посуда. Существовало небольшое предприятие по производству селитры. Часть крестьян занималась чумаки - привозили для продажи соль, рыбу и другие продукты ^[5].

После создания в 1780 году Харьковского наместничества Красный Кут стал центром уезда. Тогда же в нем было 2 почтальоны, а при почте - шесть лошадей ^[4]. В 1796 году Красный Кут стал внештатным городом Богодуховского уезда Слободско-Украинской (с 1835 года - Харьковской) губернии ^[5]. 21 сентября 1781 года сенат Российской империи утвердил герб Красного Кута.

На границе ХVИИИ - XIX веков в Красном Куте интенсивно вводилось разведения тутового шелкопряда. Князь Потемкин с Италии пригласил графа де Парме - он инспектировал шелководство в Слободской Украины. На 1802 год в Красном Куте было 598 тутовых деревьев, шелка произведено - 6 фунтов. Но в связи с морозами, градом и засухами это дело в регионе не нашла распространения ^[4].

В 1805 году по ходатайству местного помещика Ивана Каразина в Красном Куте было открыто приходское училище - при одной из церквей (Успенской). Учителем определили священника А. Куницына, ему помогал дьяк И. Драголевський ^[4].

В 1850 году Красный Кут переименовали в Краснокутск (по другим данным - в 1780 ^[5]).

Накануне крестьянской реформы 1861 року 3/4 жителів Краснокутська складали військові обивателі і ремісники, а решта - міщани, купці, духовенство, дворяни. Лише 11% жителів володіли нерухомим майном, в тому числі землею. В середньому на один селянський двір припадало 1,3 десятини общинної землі, причому велику частину її складали сінокоси і непридатні для обробки ґрунти. В 1866 році військові обивателі були урівняні в правах з селянами. Малоземелля, занепад місцевих ремесел змушували бідноту йти на заробітки в донські і херсонські степи, багато жителів Краснокутська виїздили в Крим ^[5].

3.3. Пореформений період

У пореформений період, особливо наприкінці ХІХ століття, навколо міста виникло кілька великих економій капіталістичного типу, провідною культурою в яких були цукрові буряки. Ці економії належали одним з найбільших цукрозаводчиків України - Харитоненкам, а також місцевим поміщикам. Значна частина краснокутських селян працювала в таких економіях на бурякових плантаціях. Наймані чоловіки-поденники в сезон отримували 3 рублі, жінки і діти - значно менше ^[5].

В 1881 році в Краснокутську було лише 3 цегляних будинки, решта - 3 486 - були дерев'яними та глиняними під солом'яними стріхами. В місті працював цегельний завод - у маєтку Каразіних, але тільки для панських потреб. Лише у 1883 році підприємець І. Фрейгофер на околиці Краснокутська побудував ще один невеликий завод. Цегла була не кращої якості, але розходилася. За перший рік було випущено 75 тисяч штук ціною 8 рублів 50 копійок за тисячу ^[4]. Як і раніше, найбільше товарів краснокутчани закуповували на ярмарках. Ціна деяких товарів на краснокутському ринку:

• жито (за пуд) - 5 рублів 45 копійок,
• просо (за пуд) - 6 рублів,
• овес (за пуд) - 3 рублі,
• м'ясо (за пуд) - 2 рублі 40 копійок,
• сало (за пуд) - 6 рублей,
• рыба (за пуд) - 2 рубля,
• ведро хлебной водки - 4 рубля.

В начале 1890-х годов в городе уже был 1 021 дом, 5 697 жителей (2865 мужчин и 2 832 женщин), по виключеннням 2 лютеран и 3 католиков - все православные. Дворян - 108, представителей духовенства - 75, почетных граждан и купцов - 26, мещан - 2 130, крестьян - 2 712, военных - 639, иностранцев - 3, других слоев - 4. А еще 4 церкви, 2 школы - церковно и начальная, земская больница, аптека, 12 лавок. Доход города Краснокутск был 5 136 рублей в год, расходы - 5 089 рублей, в том числе на управление - 1 130. Кирпичный завод имел производство на 1 100 рублей ^[8].

По переписи населения 1897 года, в Краснокутске насчитывалось уже 6 860 жителей, в том числе крестьян - 4 888, мещан - 1 811, дворян - 74, купцов - 28, духовенства - 20. С 1 823 жителей, имевших самостоятельное занятие, сельским хозяйством занимались 665 (без членов семьи), ремеслом - 232, торговлей - 22 человека. З 1 309 господарств 70 користувалися найманою робочою силою; у 50 працювало по одному батраку, в 15 - по 2-3, в 5 - від 4 до 10 ^{[10] [5]}.

3.4. Вторая мировая война

В Другу світову війну близько 2 тисяч краснокутчан пішло на фронт. Серед них - старший лейтенант А. О. Прокопенко, удостоєний 6 урядових нагород; стрілець-автоматник, ковалер ордена Слави II і III ступеня В. П. Безкоровайний та багато інших.

Краснокутський район першим в області був захоплений німцями. В сентябре 1941 року на його території розгорнулися жорстокі бої. Під натиском переважаючих сил ворога радянські війська залишили район і 9 жовтня 1941 року його окупували німці. Воювати з ними продовжили місцеві партизани. Формуванням бойових груп і загонів керував секретар райкому партії О. Г. Корабельщиков і старий партизан С. І. Соболь ^[11]. Було розроблено план дій партизанських загонів у Костянтинівці, Мурафі, Краснокутську та Козіївці. Особливо активно діяв краснокутський загін, до якого входили жителі селища А. Я. Гук, І. А. Дядюнов, Г. М. Дубинка, І. Д. Дем'яненко, Р. Д. Пузир, П. Я. Уфюмов та інші. Але наприкінці жовтня зрадник видав загін, його бійці, за наказом командування, змушені були перейти фронт і влитись до лав Червоної Армії ^[11].

У Краснокутську також діяла підпільна група. Її члени записували і розповсюджували повідомлення Радінформбюро, писали і розклеювали листівки, в яких закликали населення до боротьби ^[11]. Німці повісили і розстріляли багатьох активістів, підпільників та учасників партизанського руху. В центрі Краснокутська було повішено колгоспника артілі "Маяк" і партизана І. С. Солонецького, П. М. Наливайка, А. В. Нетіпу, ветфельшера і партизана І. Л. Муковоза, який перед смертю вигукнув: "Помираю за нашу дорогу Вітчизну!" ^[11]. Донька Петра Наливайка згадувала:

"Дуже боляче, що батька вистежили і схопили свої, тобто поліцаї. Вони вночі зайшли до хати і накинулись, як звірі, бити батька прикладами, поперелякували нас - малих дітей і маму, а потім батька повели на допит [11] ".

На примусові роботи до Німеччини було відправлено 290 краснокутчан.

20 февраля 1943 року радянські війська визволили Краснокутськ від німців. Селище опинилося у фронтовій зоні, де радянські війська вели запеклі бої проти великого німецького угрупування. Під натиском переважаючих сил ворога частини Червоної Армії відступили. 9 березня вони знову залишили і Краснокутськ, а остаточно його визволили - 11 серпня 1943 года. У визволенні селища брала участь 71-а стрілецька дивізія під командуванням генерал-майора Никифора Замировського, яку підтримував 680-й протитанковий артилерійський полк. Велику мужність і відвагу проявили бійці 5 батареї цього полку і особливо сержант Олексій Майоров та рядовий Іван Нестеров (посмертно удостоєні звання Героя Радянського Союзу).

4. Символіка селища

Герб 1781 року з офіційним описом

Герб Краснокутська роботи Бориса Кене

Нынешний герб Краснокутская имеет более чем 200-летнюю историю. 21 сентября 1781 года его утвердил сенат Российской империи. На зеленом поле герба изображена рог изобилия с плодами и цветами и Меркурия жезл- кадуцей, который символизировал торговлю и процветание, а на серебряном - семь черешен, что означали садоводство, одно из основных занятием жителей Краснокутская (рядом с сельским хозяйством).

В XIX веке нумизмат и геральдика Борис Кене розробив проект нового герба Краснокутська. В срібному полі сім чорних черешень з зеленим листям. У вільній частині - герб Харківської губернії. Щит увінчаний срібною міською короною з трьома вежками та обрамований двома золотими колосками, оповитими Олександрівською стрічкою. Але цей герб затвердження не отримав.

5. Население

Населення Краснокутська - 8 008 осіб ^[1]. Щільність - 641,62 особи/км? ^[1].

6. Экономика

Краснокутськ і Краснокутський район відносяться до районів аграрного типу, спеціалізуються на виробництві сільськогосподарської продукції. Головний сільськогосподарський об'єкт селища і всього району - Краснокутська дослідна станція садівництва УААН (знаходиться в селі Основинці).

В начале 90-х років напрямками спеціалізації Краснокутська були: у промисловостi - молочні вироби, хлiб i хлiбобулочнi вироби, радіообладнання і апаратура, меблі, цегла; у сiльському господарствi: фруктово-ягідне рослинництво, м'ясо-молочне тваринництво (Краснокутська дослідна станція садівництва мала свою ферму у селі Чернещина). Промисловість селища була представлена шістьма організаціями:

• ЗАТ "Краснокутський маслозавод";
• ВАТ "Краснокутський райагропостач";
• ЗАТ "Краснокутський радіозавод";
• ЗАТ "Краснокутський хлібзавод";
• ДП "Краснокутська меблева фабрика" ЗАТ "Харківдерев";
• Цегельний завод.

Наразі всі вони - ліквідовані або не працюють.

Також у Краснокутську нині функціонує біля п'ятдесяти закладів торгівлі: магазини, кіоски, кафе, дві автозаправні станції, тощо.

6.1. Отель

У Краснокутську є єдиний готель - "Краснокутський" ( вул. Леніна, 135; телефон - (05756) 3-11-62). Він одноповерховий, знаходиться в центрі селища, біля районної поліклініки. Номера в ньому - на 3 і 2 ліжка. По состоянию на 2011 рік вартість проживання становила 88 гривень на добу (за одне місце).

7. Транспорт и связь

Основним видом транспорту є автомобільний. Залізниця до Краснокутська не проведена. Найближча станція - Водяна - за 13 км від Краснокутська.

Відстань від Краснокутська до міста Харкова:

• залізницею - 67 км, зі станції Водяна;
• по трасі - 96 км, через Старий Мерчик або 102 км - через село Козіївка ^[3].

Автоперевізник - ВАТ "Краснокутське АТП". До середини 90-х років в Краснокутську працювала державна автостанція, з якої ходили рейсові автобуси на Харьков, Полтаву, Суми та більшість сіл району. Однак в часи економічної кризи автостанцію закрили. Сьогодні регулярні пасажирські транспортні перевезення здійснює ВАТ "Краснокутське АТП" і приватні перевізники.

У Краснокутську функціонує районний вузол зв'язку з відділеннями ДП поштового зв'язку "Укрпошта" і ВАТ "Укртелеком" ( вул. Леніна, 121). Міжміський телефонний код селища - 5756.

7.1. Проезд

Доїхати до Краснокутська можна рейсовими автобусами: з Миргорода або Харьков. З Харкова автобус на Краснокутськ відправляється з автостанції № 2, яка знаходиться біля станції метро " Центральний ринок", перед Будинком торгівлі.

Автостанція №2 (м. Харків) :

8. Социальная сфера

8.1. Культура і освіта

В Краснокутске работает районный дом культуры (в нем раз в неделю показывают кино - отдельного кинотеатра в поселке нет), центральная районная и центральная детская библиотеки, три дошкольные детские учреждения, музыкальная школа, дом детского и юношеского творчества (бывший Дворец пионеров), гимназия (бывшая Краснокутская общеобразовательная школа I-III ступеней № 1), общеобразовательная школа № 2 и аграрный лицей.

Краснокутский профессиональный аграрный лицей (Краснокутский район, с. Чернещина, ул. Петровского, 40) - основан в 1984 году. В нем, на основе полного и базового среднего образования, осуществляется подготовка специалистов по семи профилям: бухгалтер, электрогазосварщик, повар - кондитер, портной, тракторист-машинист сельскохозяйственного производства, водитель автотранспортных средств, продавец продовольственных и непродовольственных товаров.

Краснокутская гимназия (пгт. Краснокутск, ул. Ленина, 154-А) - готовит выпускников с углубленным изучением предметов математического и гуманитарного направлений.

8.2. Медицина

В поселке действуют:

• Центральная районная больница.
• Районная поликлиника.
• Районная санэпидемстанция.

8.3. Спорт

В поселке есть современный стадион "Газовик", реконструированный в начале 2000-х годов. Он рассчитан на 1 170 индивидуальных мест, сиденья - пластиковые (адрес: ул. Ленина, 129-В). Это домашний стадион харьковского футбольного клуба "Гелиос".

8.4. СМИ

Средства массовой информации:

• Краснокутская радиокомпания (выходит в эфир ежедневно).
• Районная газета "Луч" (соучредители - Краснокутский районный совет и трудовой коллектив редакции газеты).
• Транслируются телеканалы: Первый национальный, "Интер", "1 +1", "Новый канал".

9. Достопримечательности

9.1. Архитектура

В Краснокутске сохранилась усадьба купцов Вьюников (конец ХИХ - начало ХХ века), где сейчас размещается Краснокутский поселковый совет; и помещение бывшей женской гимназии, в которых в 2005 года находилась Краснокутская общеобразовательная школа № 1 (теперь - Краснокутская гимназия), а ныне - размещены социальные службы.

К Октябрьской революции в Краснокутске было пять храмов: Николаевский (соборная церковь), приходские - Успенский, Преображенский, Михайловский и кладбищенский - Всех Святых. Еще раньше - были еще Покровский и Вознесенский храмы. До наших дней сохранился лишь Михайловский - Архангело-Михайловская церковь, памятник архитектуры конца XIX века (построена в 1880 году). Храм имеет статус памятника архитектуры государственного значения (охранный № 564) ^[12] и включен в Государственный реестр недвижимых памятников Украины, не подлежащих приватизации. При нем действует община Украинской православной церкви Московского патриархата.

Помещение бывшей женской гимназии	Успенский собор (на переднем плане) и Свято-Николаевская церковь фото начала ХХ века	Успенский собор, вид со стороны центральной площади поселка фото начала ХХ века	Церковь Архангела Михаила фото А. Слуцкого, 2005

9.2. Памятники

• Мемориал Славы с Вечным огнем: в него входит трехметровая трехгранная стела и аллея, вдоль которой находятся могилы краснокутчан-участников Второй мировой войны, а также памятный знак в честь подразделений войск-освободителей района, памятный знак в честь Героя Советского Союза Василия Войцеховича, уроженца Краснокутская; братская могила бойцов 6-й роты (43 человека) 558-го полка под командованием Заклепенка, погибших в апреле 1921 года в бою с рейдовой группы Махно под руководством Федосья Щуся, и памятник воинам-афганцам. Мемориал Славы находится у Краснокутской гимназии, напротив автостанции.

Меморіал Слави Краснокутщини	Вічний вогонь (не працює)	Пам'ятний знак на честь визволителів Краснокутщини: дивізій, корпусів та інших об'єднань Воронезького фронту	Пам'ятний знак на честь Василя Войцеховича, Героя Радянського Союзу, на алеї Меморіалу	Пам'ятний знак на братській могилі бійців Заклепенка	Пам'ятник загиблим воїнам-афганцям Краснокутщини

• Пам'ятник Леніну - розташований на центральній (і єдиній) площі селища біля будинку районної адміністрації.
• Пам'ятний знак Івану Штепі, засновнику Краснокутська - розташований навпроти центральної площі селища, біля входу на стадіон.
• Літак на постаменті - знаходиться навпроти будівлі селищної ради. На дошці під ним напис російською: "Пам'ятний знак встановлено на честь 50-ліття першого випуску курсантів колишнього Краснокутського авіаційного технікуму і льотчиків-краснокутчан, які билися на фронтах Великої Вітчизняної війни".

Пам'ятник Леніну	Пам'ятний знак Івану Штепі	Літак на постаменті

9.3. Дендропарк

Краснокутський дендропарк - екскурсанти спускаються до ставків
весна 2005

Колишня монастирська печера

Дендропарк - головний туристичний об'єкт Краснокутська і району. Окрім ботанічної, він має й історичну цінність. До наших днів збереглися двохсотлітні дерева, посаджені ще засновником парку, та давні підземні ходи. Вхід в дендропарк безкоштовний. Платні лише послуги екскурсовода.

У дендропарку можна:

• перейти "міст кохання",
• побувати біля джерела часів Каразіних - засновників парку,
• побачити черепах, лебедів та косуль,
• побачити рослини і дерева, завезені з Японії, Китай, Канади, Америки, Франції та інших країн,
• відвідати підземні ходи-печери,
• продегустувати місцеві наливки та вина (за окрему плату).

Безпосередньо до дендропарку також прилягає Краснокутська дослідна станція садівництва, де вирощують фрукти і ягоди. В головній адміністративній будівлі станції працює "Музей яблук".

10. Персоналии

10.1. Уродженці Краснокутська

Максим Ковалевський

Василь Каразін

• Базилевич Н. - Герой Социалистического Труда
• Бондаренко Л. - народна артистка України.
• Войцехович Василь Олександрович - Герой Радянського Союзу, начальник штабу 1-ої Української партизанської дивізії імені Ковпака.
• Дашкієв Микола Олександрович - український письменник - фантаст, поет і переводчик.
• Каразін Іван Іванович - громадський діяч, акліматизатор, син засновника Краснокутського дендропарку і продовжувач його справи. Племінник засновника Харківського університету.
• Ковалевський Максим Максимович - историк, юрист.
• Овсяник М. - Герой Социалистического Труда
• Оріхів Грицько Кіндратович - підполковник Дієвої армії УНР. ^[13]

10.2. Пов'язані з Краснокутськом

• Каразін Назар Олександрович - полковник, герой російсько-турецької війни 1768-1774 років, батько Василя та Івана Назаровича Каразіна.
• Каразін Василь Назарович - український вчений, винахідник, громадський діяч, засновник Харківського університету.
• Каразін Іван Назарович - громадський діяч, акліматизатор, засновник Краснокутського дендропарку, брат засновника Харківського університету.
• Кисіль Микола Олександрович - писатель, історик.
• Бабаков Сергій Денисович - письменник.
• Поважний Аркадій Олександрович - письменник.
• Юхно Іван Олександрович - письменник, краєзнавець.

11. Примечания

1. ↑ ^{а б в г д е} Облікова Картка смт. Краснокутськ. - gska2.rada.gov.ua/pls/z7502/A005?rdat1=02.07.2008&rf7571=33477 // Сайт Верховної ради України.
2. ↑ ^{а б} погода в смт. Краснокутськ (Харківська область, Краснокутський район) - weather.in.ua/ua/har'kovskaja/12111
3. ↑ ^{а б в} Довідка-презентація Краснокутського району - www.kharkivoda.gov.ua/uk/article/view/id/396/ // Сайт Харківської обласної державної адміністрнації.
4. ↑ ^{а б в г д е ж и} Згадки про Краснокутськ - www.krasnokutsk.org/1653/krasnokutsk.html// Неофіційний сайт Краснокутського району
5. ↑ ^{а б в г д е ж} Краснокутск - www.igsu.org.ua/Harkovskja.obl/Krasnokutskij.rajon/Krasnokutsk.html// История городов и сёл Украинской ССР: Харьковская область / В. М. Кулаковский, И. Л. Бутич, Е. П. Вержбицкая и др. - Х.: им. Фрунзе, 1976. - С. 452-461. - 15 000 экз.
6. Памятная книжка Харьковской губернии на 1865 год. - X., 1865. - С. 74.
7. Краснокутск или Красный Кут. III Округ. Уезд Богодуховский // Гумилевский Д. Г. (Филарет) Историко-статистическое описание Харьковской епархии - dalizovut.narod.ru/filaret/filar_s.htm - Х., 1859. - отд. 3.
8. ↑ ^{а б} Краснокутск - www.brocgaus.ru/text/055/088.htm// Брокгауз Ф. Эфрон И. Энциклопедический словарь в 86 книгах й 4 дополнениях. - Петербург, 1893. - Т. 10А. - С. 286.
9. Багалей Д.И. Материалы для истории колонизации и быта Харьковской и отчасти Курской и Воронежской губерний. - Х., 1890, - Т. 2. - С. 345.
10. Первая всеобщая перепись населения Российской империи 1897 г. - Вып. 46. Харьковская губерния. - С. 2, 7, 16.
11. ↑ ^{а б в г д} Чичибаба Алексей. Народные мстители - www.krasnokutsk.com.ua/history/56-narodni-mesniki.html / / Неофициальный сайт Краснокутская
12. Архангело-Михайловский храм г. Краснокутск - www.eparchia.kharkov.ua/churchinfo/66// О храм на сайте Харьковской епархии: eparchia.kharkov.ua (Рус.)
13. Тинченко Я. Офицерский корпус Армии Украинской Народной Республики (1917-1921): Научное издание. - К.: Темпора, 2007. - 315 с. ISBN 966-8201-26-4

Источники

• Довідка-презентація Краснокутського району - www.kharkivoda.gov.ua/uk/article/view/id/396/ // Сайт Харківської обласної державної адміністрнації.
• Краснокутск - www.brocgaus.ru/text/055/088.htm// Брокгауз Ф. Эфрон И. Энциклопедический словарь в 86 книгах й 4 дополнениях. - Петербург: 1890-1907. - Т. 16А: Коялович - Кулон. - 1895. - 481 с.
• Краснокутск - www.igsu.org.ua/Harkovskja.obl/Krasnokutskij.rajon/Krasnokutsk.html// История городов и сёл Украинской ССР: Харьковская область / В. М. Кулаковский, И. Л. Бутич, Е. П. Вержбицкая и др. - Х.: им. Фрунзе, 1976. - С. 452-461. - 15 000 экз.
• Краснокутськ - www.krasnokutsk.org // Неофіційний сайт Краснокутського району.
• Облікова Картка смт. Краснокутськ. - gska2.rada.gov.ua/pls/z7502/A005?rdat1=02.07.2008&rf7571=33477 // Сайт Верховної ради України.

12.1. Додаткові джерела

• Жигалін Б. Рік заснування - 1651 // Слобідський край. - 1991. - 4 черв.
• Иванченко Г. 120 лет Свято-Архангело-Михайловскому Храму // Харьковские епархиальные ведомости. - 2002. - N 10. - С. 10.
• Книга Пам'яті України. Харьковская область. Т. 8. Райони: Валківський, Кегичівський, Коломацький, Краснокутський. - Х.: Наук. ред. Харк. обл. вид-ня Книги Пам'яті України, 1996. - 912 с.
• Краснокутськ: Збірник архівних документів і матеріалів - Х.: Фоліо, 1994. - 96 с.
• Краснокутськ: [Про герб міста] // Гречило А. Герби міст України (XIV-I пол. ХХ ст.): Науково-популярне видання. - К.: Брама, 2001. - С. 198-199.
• Краснокутськ // Рідний край: Навчальний посібник з народознавства / За заг. ред. И.Ф. Прокопенка. - 2-ге вид., випр. и доп. - Х., 1999. - С. 152-154.
• Краснокутськ // Топонімічний словник Харківщини. - Х., 1991. - С. 55-56.
• Краснокутськ (1651) // Янко М.П. Топонімічний словник України: Словник-довідник. - М., 1998. - С. 194.
• Тараненко М. Красний Кут зорів звитягами: [Серп. 1943 р.] // Слобідський край. - 2003. - 9 серп.
• Ярещенко А. Краснокутщина: З історії назви міста // Соціалістична Харківщина. - 1986. - 29 січня.
• Ярещенко А. Наш рідний край: Красний Кут: [З історії міста] // Прапор. - 1982. - N 10. - С. 125-126.

См.. также

• Краснокутский район
• Краснокутський дендропарк
• Краснокутська дослідна станція садівництва
• Краснокутське газоконденсатне родовище
• Пам'ятники Краснокутська

п ? о ? р Населенные пункты Краснокутского района
Пгт :	Костянтинівка ? Краснокутськ
Села :	Березовка ? Бідило ? Благодатное ? Бузова ? В'язова ? Гаркавець ? Городнє ? Гринів Яр ? Зубівка ? Каплунівка ? Капранське ? Карайкозівка ? Качалівка ? Китченківка ? Ковалівка ? Ковальчуківка ? Козіївка ? Коломацький Шлях ? Колонтаїв ? Комарівка ? Комсомолець ? Котелевка ? Кусторівка ? Любівка ? Мирное ? Михайловка ? Мойка ? Мурафа ? Настеньківка ? Одрада ? Алексеевка ? Олійники ? Основинці ? Павлюківка ? Пархомівка ? Петровское ? Прокопенкове ? Рандава ? Рябоконеве ? Сергіївка ? Ситники ? Слобідка ? Сонцедарівка ? Степанівка ? Ходунаївка ? Червоний Прапор ? Чернещина ? Шевченково
Поселки :	Водяное ? Владимировка ? Дублянка ? Кам'яно-Хутірське ? Ковалівське ? Комсомольское ? Лесное ? Лучки ? Михайлівське ? Оленівське ? Павловка ? Пильнянка ? Піонерське ? Прогресс ? Сорокове ? Степове

п ? о ? р Города и пгт Харьковской области
Города :	Балаклея ? Барвенково ? Богодухов ? Валки ? Волчанск ? Дергачи ? Змиев ? Изюм ? Красноград ? Купянск ? Лозовая ? Люботин ? Мерефа ? Первомайский ? Южное ? Харьков ? Чугуев
Пгт :	Андреевка ? Буки ? Безлюдовка ? Березовка ? Белый Колодец ? Бирки ? Близнецы ? Боровая ? Буди ? Васищево ? Введенка ? Великий Бурлук ? Высокий ? Вильча ? Ольшаны ? Гути ? Двухлетняя ? Эсхар ? Зачепиловка ? Зидьки ? Золочев ? Кегичевка ? Ковшаровка ? Ковяги ? Казачья Лопань ? Коломак ? Комсомольское ? Коротич ? Константиновка ? Кочеток ? Краснокутск ? Краснопавловка ? Кулиничи ? Купянск-Узловой ? Малая Даниловка ? Малиновка ? Манченки ? Новая Водолага ? Новопокровка ? Орелька ? Панютино ? Обычная ? Печенеги ? Песочин ? Покотиловка ? Приколотное ? Прудянка ? Рогань ? Савинцы ? Сахновщина ? Слатино ? Солоницевка ? Старый Мерчик ? Старый Салтов ? Утковка ? Хорошево ? Чапаево ? Червоный Донец ? Чкаловский ? Шаровка ? Шевченково