Красный корпус КНУ

Красный корпус Киевского национального университета имени Тараса Шевченко (ЧК КНУ) - главный и старейший корпус университета, расположенный в центре Киев на улице Владимирской, 60. Памятник архитектуры национального значения и символ отечественной фундаментального университетского образования.

1. Красный корпус в 1837-1919 годах

План первого этажа Красного корпуса Киевского университета (XIX в.)

Здание Главного ("Красного") корпуса университета построен в 1837 - 43 гг в формах классицизма (т.н. русского) за проектом архитектора Викентия Ивановича Беретти ( 1781 - 1842 гг.) Здание получилась величественной и строгой. Говорят, узнав о начальной цене здания, которая затем была уменьшена в разы, император Николай I ( (Рус.) Николай и Романов) не смог сдержать своего гнева :

Торжественная закладка здания университета произошла 31 июля 1837 г. В этот день утром состоялась торжественная Литургия в Софийском соборе Филаретом, Митрополитом Киевским и Галицким при участии студентов и преподавателей Университета, а также официальных лиц города и губернии. По окончании литургии к месту предназначенного для возведения здания Университета все участники совершили Крестный ход с иконами и хоругвями по современной улице Владимирской (в то время там не было домов, как и самой улице, а лишь заросшие сорняками поля). На месте ее закладки фундамент была положена медаль с годом начала, камень ( плинфу) с фундамента Десятинной церкви, медная табличка и три монеты : платиновая, золотая и серебряная. В честь закладки здания Университета была изготовлена ​​специальная медаль с изображением российского императора Николая I с одной стороны и крестом в сиянии с надписью (Рус.) "Во свете твоем узрим свет!" с другой. ^[2]

План здания Университета (XIX в.) За ним в Красном корпусе планировалось построить и Астрономическая башня. Эта идея так и не была реализована

1.1. Архитектурные особенности здания

Здание Университета представляет собой огромный замкнутый квадрат с внутренним двором, длина фасада составляет 145.68 м. Архитектура Университета имеет монументальный характер крупного общественного здания. Когда Беретти планировал строительство корпуса, он не знал, с какой стороны здания будет проложена улица Владимирская, поэтому он сделал университетскую здание презентабельной как с восточного (современный университетской фасад на улице Владимирский), так и с западной стороны (со стороны современного Ботанического сада). Особенно выразительная архитектура восточного фасада достигается контрастным противопоставлением протяженной плоскости стен мощный вертикали колонн портика, который решено в ионическом ордере на всю высоту здания.

Вид на Здание Киевского университета в конце XIX в.

Корпус Университета в начале 40-х годов XIX в. (Западный фасад). Акварель. Автор М. Сажин

Архитектура Университета была рассчитана на восприятие не только с прилегающих улиц, но и отдаленных склонов Печерской возвышенности. Поэтому дом решен очень просто в объемах, без мелких членений, ограничено в декоративном убранстве и разнообразия архитектурных деталей, каждая из которых продумана, взята решительно и в полную силу.

Решение западного фасада более пластичное, увязане с природой Ботанического сада. Композиция этого фасада построена на его расчлененности центральным и фланговыми выступлениями, которые четко отражают осевую структуру плана дома. Центральный выступление обогащенный пилястровым портиком с фонтаном, а выступления на флангах - полукруглыми апсидами с трехчетвертными колоннами ионического ордера.

Боковые фасады с ризалитами на концах и скромными въездами во внутренний двор решены очень просто и служат как бы связывая звеном между восточным и западным фасадами. Фасады внутреннего парадного двора кое-что раздроблены, но архитектурно связаны между собой и с фасадами внешнего периметра здания. ^[2]

Также В. И. Беретти был разработан план художественной росписи и установка скульптурной группы во внутренних помещениях университета (из-за нехватки средств проект не был осуществлен).

Здание имеет 4 этажа, один из которых цокольный обработанный русистом. До 8-колонного портика ведут широкие семимаршови лестница, по бокам сделаны пандусы. В перекрытиях примишень использованы различные склепични конструкции, чаще крестовые и полуциркульные. В архитектуре здания широко применен металл (чугунные капители колонн, модульоны карнизу, фонари, установленные перед портиком на высоких пьедесталах, перила лестниц и т.д.)

Красный корпус в 1914 и 1915 гг на двух открытках черно-белой и цветной (Восточный фасад)

Со стороны главного фасада здание Университета имеет три этажа, из которых верхний был занят большой "залом общественных собраний", где проходили университетские годовые акты, защиты диссертаций на получение научных степеней, а иногда читались и публичные лекции.

К 20 -х гг ХХ ст. в Красном корпусе в полукруглых фасадах находились Католический университетский костел (северная часть здания) и Православная университетская домовая церковь во имя Св. Владимира (южная часть).

На четвертом этаже Красного корпуса находились студенческие общежития (так называемые "студенческие камеры") (расформированы в 1858 г.), комнаты для обучения во внеурочное время, студенческая библиотека, квартиры и кабинеты преподавателей, университетский карцер для студентов. На втором этаже размешивалась университетская столовая.

На первом, втором и третьих этажах размещались также различные вспомогательные учреждения: музеи, кабинеты, архив, квартиры для служащих, большая библиотека.

Для відвідувачів з-за меж Університету музеї та бібліотеки були доступні лише з дозволу відповідних деканів та ректора. У бібліотеці зберігалися книжки з колекцій Кременецького (волинського) ліцею (34 370 томів), Віленського (Вільнюського) університету, Віленської медико-хірургічної академії, Віленської римо-католицької духовної академії, Санкт-Петербургської ермітажної бібліотеки. На 1913 р. в бібліотеці було 300 тисяч томів, в тому числі дуже рідкісних книг XVI - XVII ст., що оцінювалися на загальну суму декілька мільйонів рублів. ^[3]

За Червоним корпусом у 1841 р. був закладений Ботанічний сад. Деякий час на його території розміщувався й Зоологічний сад, що переїхав на нове місце у 1913 р.

Зовнішні стіни корпусу в перші роки після будівництва не були пофарбовані у червоний колір, а були білими. Питання про зовнішнє фарбування порушив В.Беретті в 1842 році. Він висловив такі міркування з цього приводу:

Але бажання автора проекту не здійснилося, і будинок Київського університету за однією з версій, за зразком Зимового палацу в Петербурзі було пофарбовано в коричнувато-червоний колір, який став для нього традиційним.

1.2. Вплив будівлі на Київ

Будівля Університету справила великий вплив на формування і подальший розвиток Києва 1830 - 1840 -х рр. Це відобразилося у чіткому плануванні центральної частини міста та запровадженні до її забудови споруд великого масштабу, в закріпленні основ першого у Києві класичного структурного архітектурного ансамблю культурного центру міста.

- писав у 1938 р. П.Альошин.

Наскільки велике враження справляв закінчений будинок Університету, можна судити з описів сучасників. Він нагадував не лише своєрідний храм, а справжньою фортецею. Тому сучасники його інколи і називали "Фортецею Розуму". Так, один з них згадує: "Серед руїн старого міста і легких будівель Нового будівництва будинок університету справляв враження величезної споруди'' " ^[4]

І справді, будівля в той час стояла наодинці на відкритому місці, серед ланів та ярів.

А ось, як про Університет пише в своєму творі "Погляд на місто Київ" ( (Рус.) "Взгляд на город Киев") студент Київського університету 30 -х рр. ХІХ ст З.Коленко:

(Рус.)

"Миколаївський сад" (друга половина ХІХ ст.)

Пам'ятник Миколі І, навпроти Київського Університету - 25 травня 1917 рік

В 1874 році Ватрослав Ягіч, перебуваючи на Археологічному з'їзді в Києві, писав що не міг вдосталь насолодитися красою і величчю міста, "і перш за все університету ". ^[6]

Є. В. Спекторський (ректор Київського університету в 1918 - 1919 рр.) пише про будівлю Університету як про: "редкой красоты огромное красное здание под зеленой крышею ". ^[6]

В 40 - 50 рр. ХІХ століття будівлю Університету мешканці міста і студенти називали "Нова Будівля "( (Рус.) "Новое строение"), пізніше ця назва поширилась також й на найближчі вулиці, навколо будівлі Університету, відтак їх ще інколи називали "Латинським кварталом Києва" (район сучасної вул. Паньківської), за аналогією з традиційним паризьким студентським кварталом на лівому березі Сени біля Сорбонни.

Навпроти східного фасаду Університету розташовувалася університетська площа, яка з часом була перетворена спершу на "Університетський сад" ( (Рус.) "Университетский сад ", закладений у 1860 -х роках (садівник К.Христіані)), а потім на "Миколаївський сад" ( (Рус.) "Николаевский сад"), названий так на честь засновника Університету російського імператора Миколи І, монумент якому було встановлено в цьому ж парку обличчям до Червоного корпусу у 1896 році.

Під час евакуації Київського університету до Саратова (1915 - 16) в корпусі дислокувалася військова частина російської армії.

Головний зал бібліотеки Другий поверх, кінець ХІХ ст.	Кабінет образотворчих мистецтв Другій поверх, кінець ХІХ ст.	Аванзала Третій поверх, кінець ХІХ ст.	Актова зала Третій поверх, кінець ХІХ ст.

2. Червоний корпус в 1919-1945 роках

Замальовка Тараса Шевченка Червоного корпусу Київського університету у 1846 р.

В 20 - 30 гг ХХ століття в стінах Червоного корпусу працювали Вищий інститут народної освіти (1920 - 1926 рр.), Київський інститут народної освіти (1926 - 1932 рр.). В 20 -х рр. на портику Червоного корпусу висів революційний плакат : (Рус.) " Мир - хижинам, Война - дворцам! " ^[6]

С 1932 року тут знову розміщений відроджений Київський державний університет. Пожежа 1932 р. знищила дах і дерев'яні склепіння над аванзалом та актовим залом. В результаті відбудови циліндричне склепіння над авнзалом було змінено пологим, трицентрового обрису.

В 1935 р. була спроба замінити червоний колір будинку на "абрикосовий", при якому втрачалася вся монументальність і характер будинку, тож від неї швидко відмовилися, повернувши будівлі традиційний для неї червоний колір. ^[5]

Червоний корпус палає підірваний німецькими загарбниками (6 листопада 1943 р)

9 березня 1939 р., на честь святкування 125 -річчя з дня народження Тараса Шевченка, перед будівлею університету, на місці пам'ятника Миколі І, було відкрито памятник Тарасу Шевченку, обличчям до Червоного корпусу. Київському університету та парку перед університетом було присвоєно ім'я Тараса Шевченка.

В 1941 - 1943 рр. в стінах Червоного корпусу діяв так званий націонал-соціалістичний Київський університет. У внутрішньому дворику Університету німецькі війська проводили тренування строю.

В листопаді 1943 року Червоний корпус спалений відступаючими німецькими військами. Загальне руйнування будинку університету від п'яти вибухів і пожеж становило 70 %. Вартість лише втраченого лаборотарного обладнання складала 50 мільйонів радянських карбованців. ^[7] Найменше потерпіла частина будівлі, що виходить на Володимирську вулицю.

- так змалював поет цей трагічний момент в історії Київського університету.

Проект відновлення та реконструкції складений у 1944 - 45 рр. під керівництвом архітектора проф. П.Альошина. Автори цього проекту додержали попереднього характеру архітектури будинку і врахували максимальні можливості для його пристосування до тогочасних вимог.

Відхилення від первісного вигляду Червоного корпусу мають місце лише в західній його частині, де до центрального виступу дворового фасаду додані дві сходові клітки. В фризі фасаду, зверненого в Ботанічний сад, зроблені віконні прорізи для освітлення приміщень заново запроектованого четвертого поверху.

В інтер'єрі аванзалу відбудовано трицентрове склепіння. В аудиторії під бібліотечним залом пологі хрестові склепіння замінені плоским залізобетонним перекриттям. Застосування залізобетону дало можливість замінити важку залізоцегляну конструкцію тримаршових сходів у південній та північній частині корпусу, а також виконати вогнетривке склеписте перекриття над парадними сходами з незначними відхиленнями від його первісної форми.

3. Червоний корпус з 1945 року і донині

Алла Горська і ін. Вітраж у фойє університету. Знищений з ідеологічних міркувань. 1964 рік

Портик Червоного корпусу початок 60-их рр.

1954 - завершені відновлювальні та реставраційні роботи будівлі Університету, в яких брали участь в тому числі й студенти та викладачі Київського університету.

В 1964 А. Горська в співавторстві з П.Заливахою, Л.Семикіною, Г.Севрук та Г.Зубченко створила у вестибюлі Червоного корпусу вітраж "Шевченко. Мати ". Скликана після цього комісія кваліфікувала його як ідейно ворожий, тож вітраж був знищений адміністрацією університету. А. Горську і Л.Семикіну через це виключили зі Спілки художників, щоправда, через рік відновили.

До кінця 70-х рр. у Червоному корпусі знаходилися природничо-математичні факультети (фізичний, механіко-математичний, біологічний, геграфічний), однак з початком будівництва університетських корпусів на нових територіях (в районі Національного Центру Виставок і Ярмарків) їх було перенесено туди. На згадку про них у Червоному корпусі зберіглися деякі відповідні музеї та Велика Фізична аудиторія (№ 329).

Так само з Червоного корпусу у 90 -ті були перенесені факультети міжнародних відносин та журналістики в корпуси на Лук'янівці (вул. Мельникова, 36).

В 1978 році в Червоному корпусі було відкрито Музей Історії Київського університету ^[9] (у примішенні, яке до 1920 р. займав костел).

Примішення, яке до 1920 р. займала домова православна церква Св. Володимира, за радянських часів використовувалося, як зал для зборів Комсомолу університету, а на початку 90 -х це примішення було перероблено під спортивну залу.

В 1999 році була проведена реконструкція деяких внутрішніх приміщень Червоного корпусу (вестибюля, актової зали, зали вченої ради).

На фасаді Червоного корпусу встановлені памятні дошки і знаки: українському поету і художнику Т.Шевченку, ім'я якого носить Київський університет; першому ректору Київського університету проф. М.Максимовичу; історику і державному діячу М.Грушевському (1886 - 94 вчився у Київському університеті); вченому, мислителю і громадському діячу М.Драгоманову (1859 - 76 вчився і працював в Київському університеті); штабу винищувального батальйону, сформованого влітку 1941 з викладачів, студентів Київського університету; студентам, викладачам Київського університету, які загинули на фронтах ВВВ 1941 - 45 рр.

В середині корпусу памятні дошки: біля ауд. 446, де знаходилася геологічна лабораторія, в якій працював у 1902 - 12 рр. відомий геолог проф. М.Андрусов; біля ауд. 463, де знаходилася мінералогічна лабораторія, в якій у 1845 - 1901 рр. працював засновник київської школи геологів і петрографів проф. К.Феофілактов; біля ауд. 264, де 24.08. 1898 на засіданні Х зїзду російських природознавців і лікарів проф. С.Навашин зробив повідомлення про відкриття подвійного запилення у квіткових рослин; біля входу до зали Вченої Ради Університету видатному українському композитору М.Лисенку, який навчався у Київському університеті у 1860 - 65 рр.

Червоний корпус Київського університету у сучасному міському ландшафті

Зараз тут знаходиться керівний склад Київського університету (ректор, проректори), юридичний (1-2 поверх), історичний, філософський, психологічний та соціологічний факультети (3-4 поверхи), розмішені Археологічний, Етнографічний, Зоологічний музеї ^[10] та Музей Історії Київського університету, ^[9] Культурно-мистецький центр Київського університету, штаб-квартира Спілки ректорів ВНЗ України, Центр українознавства, Міжнародна школа україністики, прес-центр Київського університету ^[11], редакция газети "Київський університет", читальні зали філософського, соціологічного (3 поверх), історичного та юридичного факультетів (2 поверх), мистецька галерея "Університет", Актова зала, Зала Вченої Ради Університету з встановленою у ній скульптурою Св. Володимира (1999 р.).

С 2004 року у Червоному корпусі відкрито вільний Wi-Fi доступ до Інтернету для студентів Київського університету.

В 2009 році влітку фасад Червоного корпусу по вул. Володимирській було оновлено шляхом проведення необхідних ремонтних робіт та консервації "обличчя університету" для наступної повної його реставрації ^[12].

Зміна вивіски Київського університету 12 жовтня 2009 р.

21 вересня 2009 р. на фасаді Червоного корпусу була відкрита меморіальна дошка М.Боголюбову - вченому-академіку, який присвятив Київському університету чверть століття свого життя і вписав славну сторінку в його історію. У цьому році відзначається 100-літній ювілей цього видатного вітчизняного фізика і математика -теоретика, засновника наукових шкіл нелінійної механіки, статистичної фізики та квантової теорії поля ^[13].

12 жовтня 2009 р. над входом до Університету було закінчено встановлення нового правильного і повного напису "Київський національний університет імені Тараса Шевченка" ^[14].

15 жовтня 2009 р. вранці відбулась церемонія урочистого відкриття на фасаді Червоного корпусу меморіальної дошки видатному архітектору, будівничому Червоного корпусу Київського університету - Вінченцо Беретті (1781-1842) - "від вдячних українського та італійського народів" ^[15]

15 жовтня 2009 р. у Червоному корпусі ввечері спалахнула пожежа. Займання виникло у правому крилі на 1 поверсі чотириповерхової будівлі в кабінеті медичної частини. Горіли папери і стіл, внаслідок чого утворилося задимлення, і існувала загроза поширення пожежі на велику площу. Внаслідок події було евакуйовано близько тисячі студентів. Вогонь вдалося загасити ^[16].

4. Цвет

Стрічки Ордену Св. Володимира

Одне з найбільш дискусійних питань пов'язаних з Червоним корпусом - чому його будівля зовні пофарбована в червоний колір? З цього приводу існує низка версій-історій:

• Червоний колір будівлі пов'язаний зі стрічками ордену Св. Володимира (червона та чорна), відтак Будівля Київського університету Св. Володимира мала відображати ці кольори (це офіційна версія за часів Російської імперії та сучасної України).
• За часів СРСР була інша версія - червоний колір стін Київського уніерситету пов'язувався з наслідуванням кольору Зимового Палацу ХІХ ст. в Ленінграді.
• Пов'язана з другою та першою, в тому сенсі, що колір будівлі планувався таким, як у Зимового палацу, однак коли для цього привезли дорогу італійську фарбу в Київ, випадково щось наплутали в її інгредієнтах, і фарба стала яскраво червоного кольору. Вирішили все ж таки пофарбувати нею стіни Університету, а "виправдали" це стрічками ордену Св. Володимира (Це версія І. К. Патриляка, директора музею Історії Київського університету).

Придушення повстання студенів Київського університету (кінець ХІХ ст.)

• Серед студентства Київського університету існує думка, що колір будівлі університету пов'язаний з тим, що студенство Київського університету Св. Володимира у дореволюційні часи було одним з найбільш страйкуючих та революційних, і для того, щоб присоромити його, один з російських імператорів звелів пофарбувати будівлю університету у червоний колір, як знак сорому за таку поведінку студенства.
• В студенческом фольклоре распространен шутка о том, что красный цвет стен Киевского университета - это цвет студенческой крови, потерянной на ниве тяжелого учебного процесса в университете. Каждую осень над Красным корпусом кружат стаи ворон, слетаются на кровь. ^[17]
• Политическая версия, красный цвет университета повьязуюють то с советскими государственными символами (красный цвет Октябрьской революции и флага СССР), то даже с национал-социалистическими (красный и черный - официальные цвета символики Третьего рейха) и националистическими (красный и черный официальные цвета флага современных украинских националистов).

5. Культурное значение

Красный корпус Киевского университета на протяжении своей истории изображался:

• на дипломах выпускников Киевского университета Св. Владимира;
• на открытках с дореволюционного Киева (с надписью "Киевъ. Университетъ");
• на одном из четырех сторон постамента императору Николаю И в Киеве, где были барельефные изображения четырех главных сооружений, появившихся в городе при Николаи I - Здания университета, Первой гимназии, Цепного моста и Кадетского корпуса;
• на официальных обращениях, фотоальбомах выпускников, приглашениях, юбилейных медалях Киевского государственного университета имени Тараса Шевченко;
• в фотоальбомах советского и современного Киева;
• на двух фресках станции "Киевская" Арбатско-Покровской линии Московского метрополитена (открыта 5 апреля 1953 г.);
• на одном из витражей в здании Киевского Главпочтамта на Майдане Незалежности;
• на банкнотах Украинской купонокарбованцев номиналом в 1000000 (1995 г.);
• на официальных бланках, календарях, значках, майках, гербе Киевского национального университета имени Тараса Шевченко;
• на предметах искусства ( картинах, керамике и т.д.);
• на ювелейний монете номиналом в две гривны ( 2004 г.);
• копия одной из колонн портике Красного корпуса высотой 10 метров является мемориалом битвы под Крутами (авт., Анатолий Гайдамака, 2006 г.)
• в заставках двух телеканалов "Сити" (с 2008 г.) и "1 +1" (осенний сезон 2009 г.)

6. Легенды

• "Университетский полтергейст ". Рассказывают, что вечером после того как в Красном корпусе уже закончились у студентов лекции, а в коридорах почти везде выключен свет, если идти по ней, то можно услышать загадочное скрип пола то в направлении человека, который идет, то от нее. Это скрип похоже на шаги человека, то движется обычными шагами, то ускоряет свое движение. Иногда кажется, что призраков много. По одной из версий, эти звуки вызывают духи людей, чьи тела препарировали студенты в Университетской морге, находившейся в 70-х гг XIX в. в Северном крыле Красного корпуса. За более науковую версии - это просто свойства старого университетского паркета или даже - просто крысы, которые бегают под ним ^[17]
• "Красный корпус - замок оборотней ". В 1841 г. учредили медицинский факультет Киевского университета. Студенты, особенно студенты-медики, в то время имели дурную славу среди местных жителей. Киевляне были убеждены в том, что студенты воруют мертвецов из кладбищ и глумятся над трупами в анатомических театрах, находившихся в северной части Красного корпуса. И поэтому коренные киевляне неоднократно подстерегали отдельных студентов Университета, на пустыре перед зданием Университета (на территории современного парка имени Шевченко). В приключении студентам становилась фехтования мастерство, которую потомки благородных родов овладевали в университете. ^[18]
• "Подземная река ". Среди киевлян живет легенда о реке без названия, которая течет под Красным корпусом и вытекает в Ботанический сад через арочные своды выходов из тоннелей, которые можно заметить в западной части сада на склонах холма, который поднимается к Красного корпуса ^[19].

метро "Университет"

• "Физическая лаборатория космических лучей и станция метро "Университет" ". Среди студентов естественных факультетов ходит слух, что в Красном корпусе есть уникальная Физическая лаборатория по изучению космических лучей, ее уникальность заключается в том, что она была построена еще в 60-е гг ХХ ст. и связана подземными переходами со станцией метро "Университет". Это объясняется тем, что якобы для того чтобы "поймать" некоторые элементарные частицы со вселенной (например, нейтрино) нужно размещать глубоко под землей высокотехнологичные устройства для этого и именно в этом была одна из целей строительства станции метро "Университет". Следовательно, существует мнение, что можно прямо со станции через эти подземные тоннели выйти в Красный корпус и наоборот. Другое назначение тоннелей - помочь скрыться студентам и преподавателям на станции метро "Университет" во время ядерного взрыва. ^[17]

7. Галерея

См.. также

• "Красный корпус" Киевского национального университета имени Тараса Шевченко
• Фотогалерея - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко
• Красный корпус университета им Т. Г. Шевченко, Киев
• Киевский Университет Святого Владимира, 1837

Примечания

п о р Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко История и современность Тарас Шевченко и Киевский университет Чтения в историческом обществе Нестора Летописца Киевский университет (газета) Кнушевия 4868 Персоналии Почетные доктора Киевского университета Обучение Географический факультет Информационно-вычислительный центр Институт журналистики Механико-математический факультет Учебно-научный центр "Институт биологии" Подготовительный факультет Радиофизический факультет Факультет кибернетики Физический факультет Философский факультет Студенческая жизнь НТСА КНУ Украинское отделение Международной ассоциации студентов (молодых) политологов Университетский городок Астрономическая обсерватория КНУ Ботанический сад имени академика Александра Фомина Высшая партийная школа (Киев) Красный корпус КНУ Научные общества Общество украинского языка Киевского национального университета им.Т.Г.Шевченко Научные издания Вестник Киевского университета