Немецко-советская война

План:

1 Предпосылки
- 1.1 Соотношение сил в советском западной границе
2 Течение
- 2.1 1941
- 2.2 1942
- 2.3 1943
- 2.4 1944
- 2.5 1945
3 Украинские фронты Красной армии
4 Военные операции
- 4.1 Крупнейшие сражения войны
- 4.2 Военные операции на территории УССР
5 Главные полководцы войны
6 Украинский в годы войны
- 6.1 В рядах Красной армии
- 6.2 В рядах движения Сопротивления
7 Последствия
8 Высказывания исследователей о войне
9 Сноски
11 Источники и литература

Введение

Немецко-советская война - вооруженный конфликт между Германией и СССР, длившийся с 22 июня 1941 года по 9 мая 1945 года. Составляющая Восточно театра военных действий Второй мировой войны. В немецкой историографии получила название Восточного фронта ( нем. Ostfront ), А в советской - Великой Отечественной войны ( рус. Великая Отечественная война ). В конфиликти на стороне Германии выступили Италия, Венгрия, Румыния, Хорватия, Болгария, Словакия и Финляндия.

Бои немецко-советской войны являются одними из самых масштабных в военной истории 20 века. Война сопровождалась жестокостью, масштабными разрушениями населенных пунктов, уничтожением больших групп населения, депортациями, и тому подобное. Около трети всех погибших во Второй мировой войне приходится на немецко-советскую войну. Ход войны обусловил поражение Германии, а с ней всех стран Оси в Второй мировой войне. Результаты войны привели усиление СССР и способствовали созданию в Восточной Европе зависящим от него ряда коммунистических режимов, но в итоге стали одной из главных причин его распада.

Жертвами данной войны стали, по некоторым оценкам, около 27 млн. граждан СССР. (Официальное число потерь со стороны Германии - 13 млн. чел.) По подсчетам института истории Украины НАН Украины, в рядах Красной армии погибло 3,5-4 млн. Украинской, в партизанских формированиях - от 40 до 60 тыс., в отрядах ОУН и УПА - более 100 тыс. Прямые человеческие потери Украина, по оценкам этого института, составляют 8-10 млн., демографические - 10-13 млн. человек ^[1].

1. Предпосылки

Немецко-советской войне предшествовал сговор СССР и Германии по распределению Восточной Европы и Балкан. В течение 1939 - первой половине 1941 лет обе державы ликвидировали Польшу, Чехословакию, страны Прибалтики, а также балканские государства. СССР и Германия получили общие границы, а также повод для наступления на соседа для "Освобождение" завоеванных им территорий.

19 августа 1939 года - СССР и Германия заключили торговый договор
24 августа 1939 года - СССР и Германия заключили пакт о ненападении и разделе сфер влияния в Восточной Европе.
1 сентября 1939 года - Германия напала на Польшу.
17 сентября 1939 года - СССР напал на Польшу.
30 ноября 1939 года - СССР напал на Финляндию.
28 июня 1940 года - СССР напал на Румынию.
14 июля 1940 года - СССР оккупировал Литву, Латвию и Эстонию.
18 декабря 1940 года - Германия утвердила план Барбаросса.
1 июня 1941 года - Германия оккупировала страны Балкан.

1.1. Соотношение сил в советском западной границе

В работе российского вченoго Михайлa Мeльтюховa: Упущенный шанс Сталина выведено соотношение сил СССР и Третьего Рейха на советской границе в начале 22 июня 1941:

	Германия и союзники	Советский Союз	Соотношение
Дивизии	166	190	1: 1,1
Военный персонал	4306800	3289851	1,3: 1
Пушки и мортиры	42 601	59 787	1: 1,4
Танки	4 171	15 687	1: 3,8
Боевые самолеты	4 846	10 743	1: 2,2

В разделе "Место" Восточного похода "в стратегии Германии 1940-1941 г. и силы сторон в начале операции" Барбаросса "этой книги показано, что в начале войны, 22 июня 1941 года, СССР обладал количественной и качественной преимуществом в военной технике, а Третий Рейх - в живой силе, военном опыте и высоком моральном подъеме войск после блестящих побед в Европе.

Существует мнение и среди других историков, это также была превентивная акция и именно планы нападения СССР на своего союзника Третий Рейх, которые существовали на тот момент, заставили Германию напасть первым. Германия просто опередила Советский Союз, напав первым, как утверждает современный историк Виктор Суворов в книге "Ледокол".

2. Течение

Сообщение советского радио о нападении Германии на СССР.

Текст читает Ю. Левитан

При проблемах с прослушиванием посмотрите в справке.

Германия вторглась на территорию СССР 22 июня 1941 г., к концу 1942 года Червона армія відступала.

У своїй промові перед німецьким Рейхстагом на його 7 сесії, 11 грудня 1941 року А. Гітлер пояснив причину превентивного нападу на радянську Росію - значна концентрація військової техніки та частин Радянської армії на кордоні та плани нападу влітку 1941 року радянської Росії на Європу ^[2].

Союзники СРСР (США та Велика Британія) підтримували Радянський Союз технікою та продуктами харчування через порти Мурманськ і Архангельськ, ^[3] незважаючи на всі спроби німецького флоту блокувати морські шляхи сполучення та порти.

2.1. 1941

Оперативна карта розташування сил сторін у смузі ПЗФ і напрямки запланованих ударів військ вермахту, станом на ніч 22 червня 1941 року

Наступ Німеччини: 22.6.1941 - 5.12.1941:

до 9 липня 1941

до 1 вересня 1941

до 9 вересня 1941

до 5 грудня 1941

22 червня 1941 року о 4.00 Йоахим фон Ріббентроп вручив меморандум радянському послу в Берліні В. Деканозову, в якому чітко виклав причини німецького нападу. В СРСР цей документ ніколи не оприлюднювався ^[4].

1941 рік пройшов у повній стратегічній і тактичній перевазі Німеччини. За півроку їй вдалося захопити Прибалтику, Білорусь, Україну, частину земель європейської Росії. СРСР не спромігся організувати належну оборону на жодній ділянці фронту.

22 червня - Нота міністерства закордонних справ Німеччини Радянському Уряду від 21 червня 1941, напад Німеччини на СРСР.
27 червня - Німеччина здобула Расейняй (Литовська РСР).
29 червня - Німеччина здобула Мінськ (БРСР).
30 червня - Німеччина здобула Берестя (БРСР); Волинь і Галичину (УРСР).
24 липня - Німеччина і Румунія захопили Бесарабію.
5 серпня - Німеччина здобула Смоленськ (РСФСР).
8 серпня - Німеччина здобула Умань і захопила Правобережну Україну.
31 серпня - Німеччина і Фінляндія здобули Таллінн (ЕРСР) і захопили Естонію.
8 вересня - Німеччина приступила до облоги Ленінграда (РСФСР).
19 вересня - Німеччина здобула Київ (УРСР).
16 жовтня - Німеччина і Румунія здобули Одесу (УРСР).
24 жовтня - Німеччина здобула Харків (УРСР) і захопила Лівобережжя та Слобожанщину.
2 жовтня - Німеччина розпочала наступ на Москву.
30 жовтня - Німеччина і Румунія розпочали облогу Севастополя.
27 листопада - Німеччина здобула Ростов-на-Дону (РСФСР).

2.2. 1942

Територіальні здобутки: 5.12.1941 - 7.5.1942:

здобутки СРСР

здобутки Німеччини

Наступ Німеччини: 7.5.1942 - 18.11.1942:

до 7 липня 1942

до 22 липня 1942

до 1 серпня 1942

до 18 листопада 1942

1942 рік позначився провалом німецького наступу на Москву та початком контр-наступу радянських військ. Німеччина спромоглася захопити Донщину, Кубань та Кавказ. В районі Сталінграда СРСР зміг організувати ефективний опір німецьким військам.

7 січня - СРСР відбив наступ Німеччини на Москву.
8 січня - СРСР розпочав Ржевську битва.
6 лютого - СРСР здобув Торопець і Холм.
21 квітня - СРСР здобув Дем'янськ (РРФСР).
28 травня - Німеччина відбила наступ СРСР в районі Харкова.
28 червня - Німеччина розпочала наступ на Донщину, Кубань і Кавказ.
4 липня - Німеччина здобула Севастополь (РРФСР).
6 липня - Німеччина здобула Воронеж (РРФСР).
17 липня - Німеччина розпочала битву за Сталінград.
21 серпня - Німеччина здобула Ельбрус і захопила Кубань і Кавказ.
19 листопада - СРСР розпочав наступ в районі Сталінграда.
18 грудня - радянські війська ввівйшли до першого населеного пункту УРСР - с. Півнівки Міловського району Ворошиловградської області. Розпочався набір "чорнопіджачників" до лав Червоної армії.
23 грудня - Німеччина втратила армію під Сталінградом.

2.3. 1943

Наступ СРСР: 18.11.1942 - 3.1943:

до 12 грудня 1942

до 18 лютого 1943

до березня 1943

Наступ Німеччини: 19.ІІ.1943 - 1.8.1943:

до 18 березня 1943

до 1 серпня 1943

1943 рік позначився втратою стратегічної ініціативи Німеччини у війні. СРСР перейшов у наступ, відвоював Кавказ і Донщину, відкинувши німців на Україну. У районі Курської дуги відбулася найзапекліша танкова битва Другої світової війни, в результаті якої Німеччина остаточно перейшла до оборони по всьому фронту. Наприкінці року СРСР вдалося захопити Східну Білорусь та Східну Україну.

16 січня - СРСР здобув Великі Луки (РРФСР).
2 лютого - СРСР розбив Німеччину під Сталінградом. Перелом у війні на користь СРСР.
15 березня - Німеччина відбила наступ СРСР під Харковом.
31 березня - СРСР здобув Ржев (РРФСР).
4 липня - СРСР розпочав наступ на Курській дузі.
5 серпня - СРСР здобув Орел та Білгород (РРФСР).
23 серпня - СРСР розбив Німеччину на Курській дузі, здобув Харків, УРСР і захопив Слобожанщину.
24 серпня - СРСР розпочав битву за Дніпро.
2 жовтня - СРСР здобув Смоленськ.
6 листопада - СРСР здобув Київ.
24 грудня - СРСР розпочав Дніпровсько-карпатську операцію.
31 грудня - СРСР здобув Житомир (УРСР).

2.4. 1944

Наступ СРСР: 1.8.1943 - 31.12.1944:

до 1 грудня 1943

до 30 квітня 1944

до 19 серпня 1944

до 31 грудня 1944

1944 рік позначився масштабним наступом СРСР на всьому фронті. Радянські війська захопили всю Білорусь, Україну, Крим, Прибалтику, Східну Польщу, вивели з війни Фінляндію та Румунію і почали облогу Будапешту.

5 січня - СРСР здобув Кіровоград (УРСР).
27 січня - СРСР зняв блокаду з Ленінграду.
11 лютого - СРСР здобув Рівне, Луцьк, Волинь (окуповану ним до цього у 1939)
17 лютого - СРСР завершив Корсунь-Шевченківську операцію.
17 квітня - СРСР здобув Лівобережну Україну та північну Бесарабію.
12 травня - СРСР здобув Крим.
22 червня - СРСР ропочав Білоруську операцію.
4 липня - СРСР здобув Мінськ.
20 липня - СРСР здобув Вільнюс (Литва).
27 липня - СРСР здобув Львів (окупований ним до цього у 1939)
2 серпня - СРСР здобув Люблін (Польща).
9 серпня - СРСР здобув Карелію. Фінляндія вийшла з війни.
10 серпня - СРСР здобув Естонію.
29 серпня - СРСР здобув Галичину, південну Бесарабію та Східну Румунію.
29 жовтня - СРСР здобув більшу частину Угорщини і розпочав наступ на Будапешт.
24 листопада - СРСР здобув країни Прибалтики (окуповані ним до цього у 1940).

2.5. 1945

Наступ СРСР: 1.1.1945 - 7.5.1945:

до 30 березня 1945

до 11 травня 1945

1945 рік позначився приходом військ СРСР до країн Східної Європи та насильним встановленням комуністичних урядів в цих країнах. Радянські війська окупували Східну Пруссію, Західну Польщу, Східну Австрію, Словаччину, Чехію та Бранденбург. Після падіння Берліна Німеччина підписала капітуляцію, яка завершила німецько-радянську війну та поклала край Другій світовій війні на європейському театрі бойових дій.

13 січня - СРСР розпочав наступ у Східну Пруссію.
17 січня - СРСР здобув Варшаву (Польща).
19 січня - СРСР здобув Краків (Польща).
28 березня - СРСР здобув Данциг (Пруссія, Німеччина).
9 квітня - СРСР здобув Кьонігсберг (Пруссія, Німеччина).
4 квітня - СРСР здобув Братіславу (Словаччина).
15 квітня - СРСР здобув Відень (Австрія).
16 квітня - СРСР розпочав битву за Берлін.
2 травня - СРСР здобув Берлін (Пруссія, Німеччина).
8 травня - Німеччина підписала капітуляцію.
9 травня - СРСР здобув Прагу (Чехія).

Повідомлення радянського радіо про капітуляцію Німеччини.

Текст читає Ю.Левітан

При проблемах з прослуховуванням гляньте у довідку.

О 22 годині 43 хвилини за центрально-європейськім часом 8 травня 1945 року війна в Європі завершилася беззастережною капітуляцією збройних сил Німеччини. Бойові дії цієї війни тривали 1418 днів. Проте, прийнявши капітуляцію, Радянський Союз не підписав миру з Німеччиною, тобто формально залишився з нею у стані війни. Війна з Німеччиною була формально закінчена 25 січня 1955 року виданням Президією Верховної Ради СРСР Указу "Про припинення стану війни між Радянським Союзом і Німеччиною".

Перемогу у війні святкують 9 травня 1945, який був днем підпису капітуляції Німеччини за московським часом (в Європі ще був день 8 травня). Проте інколи в радянській історіографії закінчення цієї війни відносять на 2 вересня 1945 - дату капітуляції Японії.

24 червня 1945 року у Москві на Красній площі відбувся Парад Перемоги. На Потсдамській конференції (липень-серпень 1945 року) керівників СССР, Великої Британії і США була досягнута домовленість з питань післявоєнного облаштування Європи.

3. Українські фронти Червоної армії

С 20 жовтня 1943 року Воронезький, Степовий, Південно-Західний і Південний фронти були перейменовані відповідно в 1-й, 2-й, 3-й та 4-й Українські фронти ^[5].

Назва фронту	Дата та метод створення	Состав	Військові операції фронту	Командувачі фронтом
Перший Український	20 жовтня 1943 року згідно з наказом Ставки ВГК від 16.10.1943 р. шляхом перейменування Воронезького фронту.	13-та, 27-ма, 38-ма, 40-ва, 47-ма, 60-та, 3-тя гвардійська танкова та 2-га повітряна армії. В подальшому - 1-ша, 3-тя, 5-та гвардійські, 6-та, 18-та, 21-ша, 28-ма, 31-ша, 52-га, 59-та, 1-ша і 4-та гвардійські, 1-ша, 2-га, 4-та і 6-ша танкові, 8-ма повітряна та 2-га армія Війська Польського.	Київська наступальна операція (3-13 листопада 1943 р.) Київська оборонна операція (13 листопада - 23 грудня 1943 р.) Житомирсько-Бердичівська операція (24 грудня 1943 р. - 14 січня 1944 р.) Корсунь-Шевченковская операция (24 января - 17 февраля 1944 г.) Проскуровско-Черновицкая операция (4 марта - 17 апреля 1944 г.) Львовско-Сандомирская операция (13 июля - 29 августа 1944 г.) Восточно-Карпатская операция (8 сентября - 28 октября 1944 г.), составляющая - Карпато-Дуклинська операция (8 сентября - 28 октября 1944 г.) Сандомирской-Силезская операция (12 января - 3 февраля 1945 года) Висло-Одерская операция (12 января - 3 февраля 1945 г.) Нижнесилезское операция (8 февраля -24 февраля 1945 г.) Верхнесилезский операция (15 марта - 31 марта 1945 г.) Берлинская операция (16 апреля - 8 мая 1945 г.) Пражская операция (6 мая - 11 мая 1945 г.)	Генерал армии Ватутин Н.Ф. (Октябрь 1943 - март 1944 г.) Маршал Советского Союза Жуков Г.К. (Март-май 1944 г.) Маршал Советского Союза Конев И.С. (Май 1944 г. - до конца войны)
Второй украинский	20 октября 1943 на основании приказа Ставки ВГК от 16.10.1943 г. путем переименования Степного фронта	4-я, 5-я и 7-я гвардейские, 37-ю, 52-я, 53-я, 57-я армии, 5-я гвардейская танковая и 5-я воздушная армии. В дальнейшем - 9-я гвардейская, 27-ю, 40-я, 46-я армии, 6-(с сентября 1944 г. 6-я гвардейская) и 2-я танковая армии, конно-механизированная группа, румынские 1 - я и 4-я армии.	Кировоградская операция (1-16 января 1944 г.) Корсунь-Шевченковская операция (24 января - 17 февраля 1944 г.) Уманско-Ботошанская операция (5 марта - 17 апреля 1944 г.) Ясско-Кишиневская операция (20-29 августа 1944 г.) Дебреценским операция (6-28 октября 1944) Западно-Карпатская операция (12 января -18 февраля 1945 г.) Будапештская операция (29 октября 1944 - 13 февраля 1945 г.) Венская операция (16 марта -15 апреля 1945 г.) Братиславская-Брновська операция (25 марта - 5 мая 1945 г.) Пражская операция (6 мая - 11 мая 1945 г.)	Генерал армии, с февраля 1944 года Маршал Советского Союза Конев И. С. (октябрь 1943 - май 1944 г.) Генерал армии, с сентября 1944 года маршал Советского Союза Малиновский Р. Я. (май 1944 г. - до конца войны)
Третий украинский	20 октября 1943 по приказу Ставки ВГК от 16.10.1943 г. путем переименования Юго-Западного фронта.	1-я и 8-я гвардейские, 6-я, 12-я, 46-я и 17-я воздушная армии. В дальнейшем - 5-я ударная, 4-ю и 9-я гвардейские, 26-и, 27-ю, 28-я, 37-ю, 57-я, 6-я гвардейская танковая армии, 1-я, 2 - га и 4-болгарские армии.	Никопольско-Криворожская операция (30 января - 29 февраля 1944 г.) Березнеговатое-Снигиревская операция (6-18 марта 1944 г.) Одесская операция (26 марта -14 апреля 1944 г.) Ясско-Кишиневская операция (20-29 августа 1944 г.) Белградская операция (28 сентября - 20 октября 1944 г.) Будапештская операция (29 октября 1944 - 13 февраля 1945 г.) Балатонскую оборонительная операция (1-15 марта 1945 г.) Венская операция (16 марта -15 апреля 1945 г.)	Генерал армии Малиновский Р.Я. (октябрь 1943 - май 1944 г.) Генерал армии, с сентября 1944 года маршал Советского Союза Толбухин Ф. И. (май 1944 г. - до конца войны)
Четвертый украинский (первого формирования)	20 октября 1943 на основании директивы Ставки ВГК от 16.10.1943 г. путем переименования Южного фронта	2-я и 3-я гвардейские, 5-я ударная, 28-я, 44-я, 51-я и 8-я воздушная армии	Мелитопольская операция (26 сентября - 5 ноября 1943 г.) Никопольско-Криворожская операция (30 января - 29 февраля 1944 г.) Крымская операция (8 апреля -12 мая 1944)	Генерал армии Толбухин Ф.И. (Октябрь 1943 - май 1944 г.)
Четвертый украинский (второго формирования)	5 августа 1944 на основании директивы Ставки ВГК от 30.07.1944 г.	1-я гвардейская, 18-я и 8-я воздушная армии. В дальнейшем, в разное время - 38-ю и 60-я армии.	Восточно-Карпатская операция (8 сентября - 28 октября 1944 г.), составляющие - Карпато-Дуклинська операция (8 сентября - 28 октября 1944 г.) и Карпато-Ужгородской операции (9 сентября - 28 октября 1944 г.) Висло-Одерская операция (12 января - 3 февраля 1945 г.) Западно-Карпатская операция (12 января -18 февраля 1945 г.) Моравско-Остравско операция (10 марта - 5 мая 1945 г.) Пражская операция (6 мая - 11 мая 1945 г.)	Генерал-полковник, с октября 1944 года генерал армии Петров И. Ю. (август 1944 - март 1945 г.) Генерал армии Еременко А. И. (март 1945 г. - до конца войны)

4. Военные операции

4.1. Крупнейшие сражения войны

Оборона Заполярья (29 июня 1941 - 1 ноября 1944)
Битва за Москву (30 сентября 1941 - 20 апреля 1942)
Блокада Ленинграда (8 сентября 1941 - 27 января 1944)
Ржевская битва (8 января 1942 - 31 марта 1943)
Сталинградская битва (17 июля 1942 - 2 февраля 1943)
Битва за Кавказ (1942-1943) (25 июля 1942 - 9 октября 1943)
Битва на Курской дуге (5 июля - 23 августа 1943)

Днепровско-Карпатская операция (24 декабря 1943 - 17 апреля 1944)
Операция "Багратион" (23 июня - 29 августа 1944)
Прибалтийская операция (1944) (14 сентября - 24 ноября 1944)
Будапештская операция (29 октября 1944 - 13 февраля 1945)
Висло-Одерская операция (12 января - 3 февраля 1945)
Восточно-Прусская операция (13 января - 25 апреля 1945)
Берлинская операция (16 апреля - 8 мая 1945)

4.2. Военные операции на территории УССР

5. Главные полководцы войны

СССР

Германия

6. Украинский в годы войны

6.1. В рядах Красной армии

По мнению исследователя истории мировой Ивана Муковский, в первые месяцы войны из 16 областей Украины (по неполным данным) военкоматами было мобилизовано около 2516000 человек. На борьбу с врагом стали 1300000 бойцов народного ополчения из левобережных и южных областей нашей страны. А всего в 1941 г. в Красной армии и Военно-морского флота было направлено около 3185000 граждан УССР. Пополняя основном соединения Южного и Юго-Западного фронтов, жители Украины составили основу 37, 38, 40-й армий, 13 и 17-й стрелковых бригад. Благодаря мобилизационным акциям удельный вес граждан Украины в частях, воевавших на юго-западном направлении, достигла 50%. Это значительно превышало процент выходцев из Украины в целом по действующей армии.

Жителей Украины мобилизовали в состав всех четырех украинских фронтов, и этот процесс продолжался до конца 1944 г. Так, как отмечает кандидат исторических наук Владислав Гриневич, летом 1943 г. в Сталинской (ныне Донецкая) области передовыми частями было призвано и мобилизовано 12 860 человек, в Сумской - 24 031 человека. В освобожденных от немцев районах налаживали свою работу и военкоматы.

Всего во второй половине 1944 г. в общевойсковых армиях 1-го Украинского фронта жители Украины составляли от 60 до 70%, а в отдельных армиях 2-го и 3-го Украинских фронтов - превышали 50%. Как отмечают исследователи, на протяжении 1943-1945 гг красноармейцами стали около 4,5 млн украинский.

Таким образом, на протяжении 1943-1944 гг Красная армия привлекла в свои ряды, по подсчетам специалистов, более 3 млн человек или 10% всего населения Украины (в Волынской области этот показатель составил 16%). В войсках 1-4 украинских фронтов (преимущественно в пехотных частях и соединениях) украинская составляли 60-80% ^[6].

6.2. В рядах движения Сопротивления

7. Последствия

В результате германо-советской войны погибло более 30 миллионов человек. Это был самый кровавый театр военных действий в ходе Второй мировой войны. В боях была задействована наибольшее количество сухопутных сил за всю историю войн 20 века. Конфликт суповоджувався большими потерями как среди военного, так и гражданского населения. Характерным признаком противостояния была идеологическая борьба - коммунизма и национал-социализма, которая способствовала жестокости в войне. Во время конфликта обе стороны широко применяли тактику "выжженной земли", массовые розтрилы, уничтожения населенных пунктов и т.п..

На территории Украины немцы сожгли вместе с жителями 250 сел. В 230 концлагерях и гетто, а также в других местах массового уничтожения от рук нацистов погибло 5,5 млн человек. Около 2,5 млн погибло на фронтах. С 2,8 млн человек, которых гитлеровцы вывезли в Германию из СССР для работы на промышленных предприятиях и в сельском хозяйстве, около 2,4 млн человек были из Украины. Потери украинского народа в войне составляют 40-44% от общих потерь СССР ^[6].

8. Высказывания исследователей о войне

Хотя украинская, которые воевали в составе вооруженных сил СССР на фронтах Второй мировой войны, движении Сопротивления, в составе армий антифашистского лагеря, и отстаивали интересы сталинского режима, вряд ли кто возразит, что именно они защищали украинскую землю от порабощения и колонизации немецкими завоевателями.
- Игорь Витык, кандидат юридических наук, доктор философии, профессор