Россия

Россия или Российская Федерация ( рус. Россия МФА : [Rɐs ʲ ː ijə] , рус. Российская Федерация ) - Страна в северной Евразии, федеративное смешанная республика с 83 субъектами федерации. С северо-запада на юго-восток Россия граничит с Норвегией, Финляндией, Эстонией, Латвией, Литвой и Польшей (обе последние - с Калининградской областью), Белоруссией, Украина, Грузией, Азербайджаном, Казахстаном, Китаем, Монголией и Северной Кореей. Она также имеет морские границы с Японией по Охотскому морю и США по Беринговом проливе. С площадью 17075400 квадратных километров Россия является большой по территории страной в мире, охватывающая более одной восьмой площади Земли, и восьмой по численности страной с населением 143 миллиона человек. Она простирается по всей северной Азии и на 40% в Европе, охватывающая девять часовых поясов и включает в себя широкий спектр природных условий и рельефа. Россия обладает крупнейшими в мире запасами минеральных и энергетических ресурсов и является лидером по экспорту природного газа и добычи нефти во всем мире. Россия обладает крупнейшими в мире лесными резервами, а ее озера содержат около четверти запасов пресной воды в мире. ^[5]

Россия занимает 11-е место в мировой экономике по номинальному ВВП или 6 место по паритету покупательной способности, 5-е - по масштабу военного бюджета. Это одна из пяти признанных ядерных держав, который имеет наибольший запас оружия массового поражения. Россия является великой державой и постоянным членом Совета Безопасности ООН, членом G8, G20, Совета Европы, Азиатско-Тихоокеанского экономического сотрудничества, Шанхайской организации сотрудничества, Евразийского экономического сообщества, Организация по безопасности и сотрудничеству в Европе (ОБСЕ), Всемирной организация (ВТО), и является ведущим членом Содружества Независимых Государств.

1. Название

Слово "Россия" происходит от русского транскрипции греческого слова греч. Ῥωσία . В X веке византийский император Константин Багрянородный написал сочинение "Об управлении империей", где земли севернее Черного моря, известные древнегреческим географам, как Скифия назвал словом Ῥωσία. Форма с двумя буквами "с", в греческих текстах встречается лишь по XIV века, в частности в "Исторических записках" византийского гуманиста Никифора Григори. Сейчас в греческом языке словом Ρωσία сказывается государство - Россия, словом Ρως - Киевская Русь.

Следует отметить, что слово "Россия" в летописях Руси не встречается. Впервые данное слово в восточнославянских работах встречается лишь наприкинши XIV века, в названии титула митрополита Киевского и "всея Росѣя" Киприана, а с двумя буквами "с" данное слово начинает использоваться только с XV века.

Согласно части 2 статьи 1 Конституции Российской Федерации, наименование Российская Федерация и Россия равнозначны". Сокращенное наименование РФ не является нормативно установленным, но широко используется в том числе в подзаконных нормативно-правовых актах, судебных решениях и официальной документации.

2. География

Село в Сибири

Бизнес-центр Москва-Сити

Подробнее в статье География России

Площадь России составляет 17,075 млн. км . Столица - Москва (11 млн. жителей). Крупнейшие города - Санкт-Петербург (4,7 млн), Новосибирск (1426000), Нижний Новгород (1334000), Екатеринбург (1278000), Самара (1,175 млн), Омск (1,160 млн), Уфа (1096000), Казань (1085000), Челябинск (1083000), Пермь (1,028 млн), Ростов-на-Дону (1025000), Волгоград (1003000). Всего насчитывается 1066 городов, 2070 поселков городского типа (на 1994 год).

2.1. Расположение

Россия расположена в восточной части Европы и северной части Азии (чисто евразийское расположение). Россия омывается водами 14 морей: на севере это моря Северного Ледовитого океана - Баренцево, Белое, Карское, Лаптевых, Восточно-Сибирское и Чукотское море, на западе это моря Атлантического океана - Балтийское (на северо-западе), Черное и Азовское море (на юго-западе), на востоке это моря Тихого океана - Берингово, Охотское и Японское море. Также на юго-западе Россия имеет выход к внутриконтинентального Каспийского моря. Российская Федерация имеет самую длинную в мире береговую линию - 37 653 км.

Ее соседями являются КНДР (39,4 км), Китай (4209,3 км), Монголия (3485 км), Казахстан (7598,6 км), Азербайджан (350 км), Грузия (879,9 км), Украина (2245,8 км), Беларусь (1239 км), Литва (288,4 км), Польша (236,3 км), Латвия (270,5 км), Эстония (466,8 км), Финляндия (1325,8 км) и Норвегия (219,1 км). Полностью морем она граничит с США (49 км) и Японией (194,3 км). Российская Федерация имеет самую протяженную границу в мире - 60 933 км (из них 38 808 км - морская граница).

Крайние точки:

• северная (также самая северная точка Европы и Евразии) - мыс Флигели на острове Рудольф, архипелага Земля Франца-Иосифа 81 49 'с. ш.
• северная материковая - мыс Челюскин (полуостров Таймыр) 77 43 'с. ш.
• южная - находится на юго-запад от горы Базардюзю (на границе Дагестана с Азербайджаном) 41 11 'с. ш.
• западная - Куршская коса ( Гданьский залив, Балтийское море) 19 38 'в. д.
• восточная - остров Ратманова 169 00 'з. д.
• восточная материковая - мыс Дежнева ( Чукотский полуостров) 169 40 'з. д.

2.2. Геология

2.3. Рельеф

Большая часть европейской части РФ находится в пределах Восточно-Европейской равнины. На юге - северные склоны Кавказа, на северо-западе - горы Хибины. К востоку от Урала - Западно-Сибирская равнина, обрамленная на юге горами Южной Сибири ( Алтай, Саяны, горы Прибайкалья, Забайкалья и др.). Между Енисеем и Леной расположено Среднесибирское плоскогорье, между Леной и Тихим океаном - хребты и нагорья Северо-Восточной Азии.

2.4. Климат

На территории России в широтном направлении с севера на юг чередуются такие климатические пояса : полярный, субполярных, умеренный, субтропический. Климат страны в меридиональном направлении изменяется от морского (на крайнем северо-западе) до резко континентального в Сибири, с переходом снова в влажного муссоном на Дальнем Востоке. Многим районам Сибири и Дальнего Востока присуща многолетняя мерзлота.

2.5. Гидрология

Крупнейшие реки: Лена, Иртыш, Енисей, Об, Волга, Амур. Крупнейшие озера: Байкал, Ладожское, Онежское. Внутреннее Каспийское море, водосбор замкнутых бассейнов Волги, Урала и Терека.

2.6. Почвы и растительность

На территории России в широтном направлении с севера на юг чередуются такие природные зоны : арктическая пустыня, тундра, лесотундра, лесная зона тайги, смешанных и широколиственных лесов, лесостепная, степная и зона полупустынь (близ Каспийского моря).

2.7. Животный мир

3. История

Современная официальная российская историография начинает историю страны со восточных славян, которые появились, как узнаваемые группы в Европе в период между III и VIII вв., а также от основанной и управляемой варяжской воинственной элитой и ее потомками средневековой государства Киевская Русь, возникшая в IX ст.

В 988 г. она приняла православие от Византии, начался синтез византийской и славянской культур, которые определили русскую культуру в следующем тысячелетии. Позднее Русь распалась на ряд мелких государств, большинство из которых были захвачены во время монгольского нашествия и стали вассалами Золотой Орды. Великое княжество Московское постепенно объединило окружающие русские княжества и добилась независимости от Золотой Орды. В XVIII в. країна була значно розширена за рахунок завоювань, анексій, щоб, врешті-решт, перетворитися на Російську імперію, яка була в історії третьою за територією імперією, що простягалася від Польщі в Європі до Аляски в Північній Америці.

Існують також і інші версії створення цієї держави та початкового етапу її формування і розвитку (див., наприклад, Московія).

После революції Росія стала найбільшою провідною складовою Радянського Союзу, першої в світі конституційно соціалістичної держави та визнаною наддержавою, яка зіграла вирішальну роль у Другій світовій війні. За радянські часи світ побачив деякі з найбільш значущих технологічних досягнень 20-го століття, у тому числі перший польот людини в космос і запуск першого штучного супутника Землі. Російська Федерація була заснована після розпаду Радянського Союзу в 1991 р. і була визнана як держава-правонаступник СРСР.

3.1. Новейшая история

Б. М. Єльцин, обраний на З'їзді народних депутатів СРСР у 1989 році та президентом республіки в 1990 році, оголосив про економічний і політичний суверенітет республіки. В 1991 році партійні організації були виведені з підприємств. Після провалу антигорбачовського путчу в серпні 1991 року Єльцин став основною фігурою в СРСР, розпустив КПРС і КП РРСФР, СРСР перестав існувати. В грудні 1991 року було створено Співдружність Незалежних Держав (СНД). Незалежність Російської Федерації була визнана США й іншими західними країнами в січні 1992 року, Росія зайняла місце колишнього СРСР у Раді безпеки Європи; нова конституція була прийнята на референдумі 1992 року. В 1993 році З'їзд народних депутатів намагався обмежити владу Єльцина. Розпустивши 21 вересня 1993 року Верховну Раду та придушивши правий переворот 4 жовтня 1993 року, президен зумів зосередити усі важелі державної влади у власних руках.

У грудні 1993 року відбулися вибори до новоствореної Державної Думи - нижньої палати парламенту за новою конституцією, що вступила в дію в грудні.

У кінці 1994 року Росія почала операцію з відновлення конституційного порядку в Чеченської республіки, у якій до влади прийшло угрупування, яке добивалося відділення від Росії. Акція переросла в повноцінну війну, що тривала до серпня 1996 року, і була завершена підписанням Хасавюртівської угоди.

В 1996 році в Росії відбулися вибори Президента. Президентом знову було обрано Єльцина Б. М., який зміг перемогти представника від комуністичної партії Г. А. Зюганова. Однак через хворобу, влада в країні до 1998 року фактично належала олігархам на чолі з Б. А. Березовським.

В 1998 році Росія пережила зміну трьох прем'єр-міністрів та дефолт, що дуже негативно вплинув на економічний стан.

1999 рік пройшов під знаком пошуку наступника Єльцина його "сім'єю". Так, знову було змінено трьох прем'єр-міністрів, і, нарешті, вибір було зупинено на В. В. Путіні. Одночасно була розпочата Друга чеченська війна (під назвою "антитерористична операція"), що різко підняла рейтинг невідомого до того часу політика. 31 грудня 1999 року Єльцин Б. М. добровільно залишає посаду Президента Росії, виконувати обов'язки призначено прем'єр-міністра Путіна, якого й обирають президентом на всеросійських виборах навесні 2000 року.

Дуже сприятлива кон'юнктура ринку початку 2000-х на ринку вуглеводнів (так, ціни на нафту зросли з 19 в 1998 до 82 в 2006 році американських доларів за барель) сприяли швидкому розвитку російської економіки. Прихід до влади Путіна і його команди ознаменувався відходом від ліберального шляху розвитку. З'являються факти наступу на журналістику і свободу слова. Парламент, який відігравав значну роль наприкінці 1990-х, стає маріонетковим органом. Скасовуються прямі вибори голів суб'єктів федерації, тепер кандидатів на посаду голови суб'єкта пропонує Президент РФ, і затверджує місцевий законодавчий орган. Водночас, у середині країни повністю придушується певна автономія олігархів - незгодні або полишають Росію (Гусинський, Березовський), або отримують тривалі строки ув'язнення (Ходорковський).

2004 року Путіна В. В. було знов переобрано президентом на другий термін.

2008 року президентом обрали Медведєва Дмитра Анатолійовича.

8 серпня 2008 року Росія вступила в збройний конфлікт із Грузією.

4. Политика

Державний устрій Російської Федерації - змішана президентсько-парламентська федеративна республіка. Державною мовою слугує російська, але кожна республіка може ввести у своїх межах власну національну мову як другу офіційну.

4.1. Международные отношения

Российская Федерация является правопреемницей СССР во многих международных организациях, в частности занимает постоянное место в Совету Безопасности ООН. Главный архитектор и идеолог СНГ и ряда других политических, экономических и военных организаций на территории бывшего СССР.

5. Экономика

Значительную часть доходной статьи бюджета России составляют поступления от продажи нефти

Структура экспорта Российской Федерации в 2007 году ^[6]

Номинальный ВВП России за 2010 год составил 44500000000000 российских рублей, ^[7]

Среди всех стран мира, экономика России занимает 11 место с показателем 1,47 трлн. $. Уступая только странам "Большой семерки", а также Китая, Бразилии и Индии.

По объему ВВП за ППС (на 2010 год), экономика России - 6-я экономика среди стран мира. ^{[8] [3]}

• ВВП по ППС - $ 2,23 трлн. российских рублей ^[8]
• ВВП на душу населения - $ 10 521 (2009 год),
• ВВП на душу населения (ППС) - $ 15 807 (2009 год)
• Внешний долг (общий) - $ 480 200 000 000, 21% ВВП (на 30 ноября 2010 года)

По данным на 2007 год, доля экономики России составляет 3,2% мировой экономики. ^[9] В структуре преобладает сектор услуг (торговля, транспорт, рестораны, гостиницы, связь, финансовая деятельность, операции с недвижимым имуществом, государственное управление, безопасность, образование, здравоохранение, другие услуги) - более 56,7% структуры добавленной стоимости в 2007 году (в ВВП - 48,6%). Кроме того, есть еще обрабатывающая промышленность (пищевая промышленность, текстильное и швейное производство, производство изделий из кожи, производство обуви, обработка древесины, производство из дерева, целлюлозно-бумажное производство, издательская деятельность, полиграфическая деятельность, производство кокса и нефтепродуктов, химическое производство, производство резиновых и пластмассовых изделий, производство прочих неметаллических минеральных продуктов, металлургическое производство, производство машин и оборудования, производство электрооборудования, производство электронного и оптического оборудования, производство транспортных средств и оборудования, другие производства) - 19,1% структуры добавленной стоимости (16,4% ВВП), на добычу полезных ископаемых приходится всего 10,4% структуры добавленной стоимости (9,0% ВВП). Строительство составляет всего 5,9% структуры добавленной стоимости (5,1% ВВП); сельское, лесное хозяйство и рыболовство составляют в сумме 4,5% структуры добавленной стоимости (4,5% ВВП России). Наименьшую долю в структуре добавленной стоимости занимает производство и распределение электроэнергии, газа и воды - 3,1% (2,7% ВВП). На чистые налоги на продукты приходится 14,2% ВВП.

5.1. Валюта

Российский рубль - официальная валюта Российской Федерации. Делится на 100 копеек. Код российского рубля в соответствии со стандартом ISO 4217 - RUB (RUR до деноминации 1998 года), числовой код - 643.

5.2. Промышленность

Основные отрасли промышленности: горная, нефтяная, нефтеперерабатывающая, газовая, металлургическая (черная и цветная металлургия), самолето- и судостроение, космическая, машиностроительная, энергетическое оборудование, пищевая и текстильная. В промышленности ведущая роль принадлежит тяжелой индустрии. Существует три базы черной металлургии (Уральская, Центральная, Сибирская), разнообразные отрасли цветной металлургии.

В РФ добывают все виды минерального топлива, а также большинство видов минерального сырья. Россия обладает крупнейшими в мире разведанными запасами природного газа и вторыми по величине запасами нефти. Крупные месторождения угля есть в Республике Коми, в Восточной Сибири и на Дальнем Востоке. Россия также богата железную руду, бокситы, никель, олово, золото, алмазы, платину, свинец и цинк. Многие из этих ресурсов находится в Сибири, где большие расстояния, низкая заселенность, суровый климат и многолетняя мерзлота создают значительные трудности для экономически эффективной добычи и транспортировки сырья на места переработки и потребления.

Среди всех отраслей промышленности России наиболее сильными, по отношению к 1991 году, выглядят: производство электрического, электронного и оптического оборудования, химическое производство, обрабатывающие производства, добыча топливно-энергетических полезных ископаемых целлюлозно-бумажное производство (лесные ресурсы России - крупнейшие в мире) ; издательская и Полиграфическая деятельность; металлургическое производство и производство готовых металлических изделий, производство и распределение электроэнергии, газа и воды (по данным до 2006 года). ^[10]

5.3. Транспорт

Розвинені всі види транспорту, але величезні простори Сибіру практично не мають залізниць та сучасних автодоріг. Натомість діють системи магістральних нафто- і газопроводів. Морський транспорт забезпечує значну частину перевезень. Важнейшие порти : Санкт-Петербург, Калінінград, Мурманськ, Архангельськ, Новоросійськ, Владивосток, Находка і інші. Залізниці, велика частина яких розташована в європейській частині Росії, перевозять три чверті всіх вантажів. Річковий і автомобільний транспорт перевозять до 15% вантажів. У багатьох районах Півночі й Далекого Сходу єдиним видом транспорту є авіація. Економічна криза кінця 1990-х років фактично ізолювала багато північних регіонів від центра, так як через погано розвинену інфраструктуру держава була не спроможна оплачувати транспортування вантажів.

5.4. Зовнішня торгівля

Експорт складає $301,7 млрд американських доларів (дані станом на 2009 рік). Головні партнери за експортом (дані станом на 2009 рік):

1. Нідерланди - 12,0%;
2. Італія - 8,3%;
3. Німеччина - 6,2%;
4. Білорусь - 5,5%;
5. КНР - 5,5%;
6. Туреччина - 5,4%;
7. Україна - 4,6%;
8. Польща - 4,1%.

Імпорт складає $167,4 млрд американських доларів (дані станом на 2009 рік). Головні партнери за імпортом (дані станом на 2009 рік):

1. КНР - 13,6%;
2. Німеччина - 12,7%;
3. США - 5,5%;
4. Україна - 5,4%;
5. Франція - 5,0%;
6. Італія - 4,7%;
7. Японія - 4,3%;
8. Білорусь - 4,0%.

5.5. Доходы населения

У квітні 2010 року середній грошовий дохід на душу населення в Росії склав 18 721 російських рублів. ^[11] У червні 2010 року середньомісячна нарахована заробітна плата становила 21 597 рублів. ^[12] За даними на IV квартал 2009 року величина прожиткового мінімуму - 5144 рублів на місяць. ^[11] Частка населення з доходами нижче прожиткового мінімуму складає 13,1% (станом на 2009 рік). ^[11]

6. Административное устройство

Відповідно до статті 65 Конституції Російської Федерації до складу Російської Федерації входять 83 рівноправні суб'єкти, у тому числі: 21 республіка (Адигея, Алтай, Башкортостан, Бурятія, Дагестан, Інгушетія, Кабардино-Балкарія, Калмикія, Карачаєво-Черкесія, Карелія, Коми, Марій Ел, Мордовія, Северная Осетия, Татарстан, Тува, Удмуртія, Хакасія, Чечня, Чувашія, Якутія), 9 країв, 46 областей, Єврейська автономна область, два міста федерального значення - Москва і Санкт-Петербург та 4 автономні округи (Ненецький, Ханти-Мансійський, Чукотський, Ямало-Ненецький).

7. Население

Детальніше у статті Демографія Росії

Чисельність населення за даними Всеросійського перепису населення 2002 року становила 145 166 731 чоловік. Росіяни становлять переважну більшість - 80%. Серед національних меншин багато українців. На території населення проживає вкрай нерівномірно: 2/3 проживає в європейській частині країни із сприятливими природними умовами. Значно менша густота населення в азійській частині, де переважає різкоконтинентальний клімат.

7.1. Розселення

Щільність населення Росії за суб'єктами

Більшість населення Росії зосереджена у головній смузі розселення - трикутнику, вершинами якого є Санкт-Петербург на півночі, Сочі на півдні і Іркутськ на сході. На північ від цього трикутника сприятливих кліматичних умов розташовується зона тайги і багаторічної мерзлоти; на південний схід від неї простягаються напівпустелі і пустелі.

У Сибіру, площа якої становить майже 3/4 території Росії, проживає менше чверті населення. Західна і центральна частини Європейської частини Росії найбільш щільно заселені і урбанізовані. У цих районах розташовані найбільші міста Росії і традиційні центри культури та промисловості. На Уралі населення сконцентроване головним чином між містами Нижній Тагіл і Магнітогорськ. У Сибіру населення зосереджене вздовж траси Транссибірської залізниці, на якій розташовані і її найбільші міста - Новосибірськ, Омськ, Красноярськ і Іркутськ і на території Кузнецького вугільного басейну.

7.2. Крупнейшие города

У Росії 12 міст з чисельністю населення понад 1 млн мешканців.

7.3. Национальный состав

Росія - багатонаціональна країна. Згідно з даними перепису населення 2002 року, в Росії проживають представники понад 160 національностей (етнічних груп). ^[14] Важливість цього факту відображена в преамбулі до Конституції РФ. Близько 80% населення Росії становлять росіяни. Росіяни розселені по території країни нерівномірно: в деяких регіонах, таких як Інгушетія, становлять менше 5% населення.

7.3.1. Украинский в России

За офіційними статистичними джерелами у 1719 році, чисельність українців в Росії становила 262,9 тис.чол., у 1795 році вона зросла до 810,9 тис. чол. Згідно перепису число українців в Росії у 1897 року досягло 3,6211 млн, а у 1926 році - 7,873 млн. У повоєнні роки українці чисельно становили всього 3,359 млн, у 1989 році - 4,4 млн. Найбільше українців проживає у Москві, Санкт-Петербурзі, в районах Курська, Воронежа, Саратова, Самари, Астрахані, Владивостока, Кубані (Краснодарський край), Дону, від Оренбурга до Тихого океану, в Закаспійській області, в Приморському краю над рікою Уссурі, в Амурській області (" Зелений Клин").

Ряд авторів та організацій вважають офіційні оцінки чисельності українців в Росії заниженими. Альтернативні дані ^[16] дають приблизно 5 млн українців. Триває швидка асиміляція українців. Найстародавніші компактні поселення українців - у Воронезькій, Курській і Білгородській областях. Після " розкуркулювання" в 1930-х роках їхня кількість з 800 тис. - 1 млн. населення тут сильно змінилась і сьогодні складає 200 тис. українців. На Північному Кавказі проживає 460 тис. українців. Найкомпактніше в цьому регіоні українці проживають в Краснодарському краї та Ростовській області. У нафтових і газових районах Півночі та Західному Сибіру проживають: Тюменська область - 260 тис.; Ханти-Мансійський автономний округ - 150 тис.; Республіка Комі - 100 тис. чоловік. Всього в Сибіру та на Далекому Сході проживає 1,5 млн. українців. В областях і республіках Урало-Поволжського регіона (Челябінська, Оренбурзька, Саратовська області) - 800 тис. українців. В Москві та Московській області проживають до 500 тис. українців. У Санкт-Петербурзі та Ленінградській області до 250 тис. українців. З 1991 року триває процес трудової еміграції українців до Росії. Офіційно за період 1991-2002 роки це 1,244 млн чоловік. За оцінкам від 7 до 10 млн мешканців Росії є українцями за походженням.

Практично в усіх регіонах створені українські культурно-національні організації. Всі ці регіональні організації входять у " Об'єднання українців в Росії" (ОУР). Проте з 2006 року почалося переслідування українських організацій та культурних закладів російською владою. Так 17 квітня 2008 року - зупинено діяльності Українського освітнього центру при середній школі № 124, під приводом відсутності дозвільних документів на саме існування Українського освітнього центру. Крім того іще з 2006 року під тиском Бібліотека української літератури в Москві, а також інше об'єднання українців Росії - Федеральна національно-культурна автономія українців в Росії (ліквідовано 24 ноября 2010 року). 10 декабря 2010 року уряд Росії подає позов до Верховного суду РФ, щодо ліквідації ОУР. Поточна схема ліквідації ОУР повторює схему ліквідації ФНКА УР. ^{[17] [18]}

7.4. Официальные языки

Диалекты русского языка

Детальніше у статті Список державних мов суб'єктів Російської Федерації

Державною мовою Російської Федерації на всій її території (згідно зі статтею 68 Конституції РФ) є російська мова. Республіки в складі РФ мають право надавати своїм мовам статус державних. Конституція РФ не згадує про права автономних округів та областей запроваджувати власні державні мови. Але на практиці автономні округи та області оголошують свої мови державними за допомогою власних статутів.

Народи Росії говорять більш ніж на 100 мовах і діалектах, що належать до індоєвропейської, алтайської та уральської мовних сімей, кавказької і палеоазіатської мовних груп. Найпоширенішою мовою в Росії є російська. Число носіїв ще восьми мов в РФ перевищує один мільйон чоловік. В 2009 році ЮНЕСКО визнала 136 мов на території Росії такими, що перебувають під загрозою зникнення. ^[19]

7.5. Религия

Переважна більшість населення - православные християни; значну частину неслов'янських жителів становлять мусульмани-суніти. Основні релігії: православ'я (Російська Православна Церква), іслам, католицизм, протестантизм, іудаїзм, буддизм тощо.

8. Соціальна безпека

Кількість засуджених у Росії наближається до 900 тис., рівень рецидивної злочинності перевищив 46%, офіційно зареєстровано 731 тис. безпритульних дітей, армія яких щороку збільшується на 130 тис. Ці цифри, особливо стосовно безпритульних, дуже занижено. За даними ж Інституту соціально-економічних досліджень РАН, до початку 2011 року у Росії вже налічувалося: 4 млн. бомжів, 3 млн. жебраків, близько 5 млн. безпритульних дітей.

За даними Держкомстату РФ:

• майже кожна п'ята російська дитина - вихованець дитбудинку чи безпритульний (як правило, при живих батьках);
• після виходу з дитбудинку 30% випускників стають бомжами, 20 - злочинцями і майже 10% - самогубцями. ^[20]

9. Збройні сили

Истребитель Су-27 пілотажної групи "Російські витязі"

Збройні сили Російської Федерації - державна військова організація, яка складає основу оборони Російської Федерації. Відповідно до Федерального Закону № 61-ФЗ від 31 травня 1996 року "Про оборону", Збройні сили призначені для відбиття агресії, спрямованої проти Російської Федерації, для збройного захисту цілісності та недоторканності території Російської Федерації, а також для виконання завдань відповідно до федеральних конституційних законів, федеральних законів і міжнародних договорів Російської Федерації.

На 5 березня 2010 року Збройні сили РФ складаються з 1 млн осіб (5-е місце в світі). ^[21] З бюджету на потреби армії того року було виділено 40,3 млрд американських доларів.

Російські Збройні сили поділяються на три види:

• Сухопутні війська;
• Військово-повітряні сили;
• Військово-морський флот

і три самостійних роди військ:

• Космічні війська;
• Ракетні війська стратегічного призначення;
• Повітряно-десантні війська.

Крім того, в них входять

• Тил Збройних сил;
• внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ;
• Війська цивільної оборони Міністерства у справах цивільної оборони, надзвичайних ситуацій і ліквідації наслідків стихійних лих;
• Служба зовнішньої розвідки;
• Органы Федеральної служби безпеки (в тому числі прикордонні, спеціального зв'язку та інформації);
• Органи Федеральної служби охорони.

Верховним Головнокомандувачем Збройних сил є Президент Російської Федерації. Безпосереднє управління Збройними силами здійснює Міністр оборони через Міністерство оборони Російської Федерації і Генеральний штаб Збройних сил Російської Федерації.

Комплектование Вооруженных сил осуществляется смешанным способом: путем призыва граждан на военную службу по экстерриториальным принципом и путем добровольного поступления граждан Российской Федерации и иностранных граждан на военную службу. Призыв граждан на военную службу осуществляется на основании Федерального Закона № 53-ФЗ от 28 марта 1998 года "О воинской обязанности и военной службе". Призыву подлежат граждане мужского пола в возрасте от 18 до 27 лет. Срок службы с 1 января 2008 года - 12 месяцев. На военную службу по контракту принимаются граждане Российской Федерации в возрасте от 18 до 40 лет и иностранные граждане в возрасте от 18 до 30 лет. Срок контракта - три, пять или десять лет.

В 2004-2007 годах реализовывалась Федеральная целевая программа "Переход к комплектованию военнослужащими, проходящими военную службу по контракту в ряде соединений и воинских частей в 2004-2007 годах", целью которой было увеличение численности военнослужащих по контракту на должностях сержантов и солдат с 22 100 человек до 147 578 человек.

В настоящее время реализуется реформа Вооруженных сил России.

10. Наука

Наука как социальный институт возникла в России за Петра I, когда в Сибирь и Америку было отправлено несколько экспедиций, в том числе Витуса Беринга и Василия Татищева - первого русского историографа. В 1725 году открылась Петербургская академия наук (теперь Российская академия наук) - главный организационный центр фундаментальной науки в России. При ней был открыт университет, на основе которого позже был основан Петербургский университет. Большой вклад в развитие российской науки сделал академик Михаил Ломоносов, авторству которого принадлежит закон сохранения массы. В 1755 году им был основан Московский университет. Д. И. Менделеев открыл в 1869 году один из основных законов природы - периодический закон химических элементов. В 1904 году И. П. Павлов был удостоен Нобелевской премии за работы в области физиологии пищеварения, в 1908 году - русский и украинский ученый И. И. Мечников за исследования механизмов иммунитета.

В советский период русская наука наибольших успехов достигла в области естественных наук, где идеологический контроль со стороны правящей коммунистической партии был несколько меньшим по сравнению с полностью идеологизированных гуманитарными науками. За работы, выполненные в это время, нобелевские премии получили физики : Тамм И. Е., Франк И. М., Черенков П.А., Ландау Л. Д., Басов Н. Г., Прохоров А. Н., Капица П. Л., Алферов Ж. И., Абрикосов А. и Гинзбург В. Л., а также химик Семенов Н. Н. и математик Канторович Л. В., получивший в 1975 году премию экономики. Благодаря деятельности И. В. Курчатова, С. П. Королева и других ученых, в СССР было создано ядерное оружие и космонавтику. Зато развитие биологии искусственно тормозилось вследствие кампании против генетики, начатой ​​в середине 1930-х годов Т. Д. Лысенко, существенно пострадали и другие научные дисциплины (подробнее в статье Идеологический контроль в советской науке).

В советское время количество научных учреждений значительно возросла, кроме академического и вузовского в науке возникли также отраслевой и заводской секторы. Последние в ходе постсоветских реформ из государственного сектора были, как правило, переведены на самофинансирование.

В конце XX века российская наука пережила тяжелый кризис. Точкой отсчета процессов преобразования научных учреждений и нарастания кризиса науки считают 1987 год, когда было принято постановление ЦК КПСС и Совета Министров СССР "О переводе научных организаций на полный хозяйственный расчет и самофинансирование" - прикладные исследования и разработки признавались товаром, был осуществлен переход к оплате научно-технической продукции по договорным ценам. Однако не происходило обновление исследований, оборудования и кадрового потенциала. Напротив, углублялся процесс "консервации отсталости" технологической основы отраслей народного хозяйства. Из-за резкого сокращения финансирования науки покинули десятки тысяч ученых, которые теперь работают за рубежом (подробнее в статье Утечка мозгов).

Сейчас в России работает несколько сотен тысяч научных работников, большая часть - кандидаты и доктора наук. ^[22]

У Росії налічується близько чотирьох тисяч організацій, що займаються дослідженнями і розробками. Близько 70% цих організацій належать державі. ^[23]

У період 1995-2005 років російські вчені опублікували 286 тис. наукових статей, які в світі були процитовані 971,5 тис. разів (з аналізу публікацій в 11 тис. наукових журналів у світі). За підсумками 2005 року Росія займала 8-е місце в світі за кількістю надрукованих наукових робіт і 18-е місце - за частотою їхнього цитування. ^[24] У Росії працюють тисячі вчених з великим об'ємом міжнародного цитування (десятки і сотні посилань на їхні роботи). Серед них переважають фізики, біологи та хіміки, однак повністю відсутні економісти й представники суспільних наук. ^[25] Це пов'язано зі спадщиною радянської системи та явним переважанням в суспільних науках політичних мотивацій над науковими. Наприклад, радянська, а слідом за нею і російська педагогіка досі продовжує спиратися на підходи Т. Д. Лисенка та Л. С. Виготського з фактичним запереченням суттєвої різноманітності природних здібностей учнів і необхідності врахування цього факту в житті школи. ^[26].

С 2000 по 2007 рік кількість патентних заявок на винаходи в Росії збільшилася на 47% (з 26,7 тис. до 39,4 тис.) - другий за величиною приріст серед країн " Великої вісімки". ^[27]

11. Спорт

Починаючи з середини XX століття колишній Радянський Союз закріпив за собою звання спортивної держави. З одного боку, спортивними успіхами прикривалися значні втрати в суспільних та економічних галузях соціалістичної країни, а з іншого, саме у спорті прагнення громадян тоталітарної держави до творчого самовираження не мало перепон. Після розпаду СРСР, значна спадщина спортивної інфраструктури та спортивних кадрів дісталася Росії. Починаючи з Олімпійських ігор в Хельсинки 1952 року радянські спортсмени "окупували" перші місця в загальному заліку зимових й літніх олімпіад, не віддаючи їх до самого розвалу СРСР, левову частку тих успіхів привнесли власне російські спортовці. Але за часів незалежності російська збірна команда почала здавати позиції в загальному заліку спортивних змагань - відійшовши на третій план, пропустивши вперед збірні США та Китаю в літніх олімпіадах, а на зимових олімпійських форумах ця картина ще більше погіршилася. На Олімпіаді 2010 в Ванкувері росіяни вибули з чільної десятки, посівши 11-е місце в загальному заліку.

Незважаючи на незначний спад в загальному спортивному русі, значна частина російських спортсменів добивається гучних перемог та успіхів в світовому спорті. Російські спортсмени й надалі "законодавці мод" та лідери в наступних видах спорту : хокей, фігурне катання, біатлон, бокс, волейбол, гандбол, теніс, художня гімнастика, синхронне плавання, шахи, а також у різних видах єдиноборств.

З переходом левової частини спортовців на професійні рейки та приходом великого бізнесу, меценатів в спорт, частина ліквідних та розрекламованих видів спорту отримали "нове дихання". Особливо яскраво це спостерігається після формування Російської футбольної Прем'єр-Ліги, Континентальної хокейної ліги, тенісного союзу, Баскетбольної суперліги "А" та клубів єдиноборств. Окрім меценатів, значні кошти на спортивну інфраструктуру знову почали виділяти владні структури - особливо це стосується олімпійських видів спорту.

Росія, продовжуючи спортивну сторінку СРСР, надалі є місцем проведення численних світових спортивних форумів. Ще з 1980 року, після проведення Літніх Олімпійських ігор в Москві, спортивні чиновники мають змогу часто проводити масштабні спортивні дійства, а 2014 року в Сочі буде проведена Зимова Олімпіада, вперше на теренах Росії. В 2018 році в Росії буде проведено чемпіонат світу з футболу.

12. Государственные праздники

• 1 січня - Новий рік (неробочі дні - з 1 по 5 січня).
• 7 січня - Різдво Христове (християнське свято на честь дня народження Ісуса Христа. Святкується за Юліанським календарем, який прийнятий Російською православною церквою).
• 23 лютого - День захисника Вітчизни (є правонаступником Дня Червоної Армії та Дня Радянської Армії і Військово-Морського Флоту, спершу встановлено в пам'ять перших бойових зіткнень щойно створеної Червоної армії з німецькими військами в період Першої світової війни з 1918 року).
• 8 березня - Міжнародний жіночий день (спочатку встановлений як день вшанування жінок-робітниць в 1910 році на Восьмому Конгресі II Інтернаціоналу, в РРФСР і СРСР святкувався з 1921 року, як вихідний - з 1965 року).
• 1 травня - Свято весни і праці (спочатку відзначався як день міжнародної солідарності робітників, був встановлений на честь розгону демонстрації робітників бойні в Чикаго в 1886 році, в РРФСР і СРСР - офіційне свято з 1918 року як День міжнародної солідарності трудящих).
• 9 травня - День Перемоги (встановлений на честь перемоги СРСР над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні в 1945 році). Вихідний день з 1965 року.
• 12 червня - День Росії (встановлений на честь прийняття Декларації про державний суверенітет РРФСР в 1990 році).
• 4 листопада - День народної єдності (з 1649 по 1917 рік святкувався як день Казанської ікони Божої Матері, знову встановлений в 2004 році на честь визволення Москви від польських загарбників, що стався в період Смутного часу в 1612 році).

Крім того, в Росії святкують цілий ряд професійних і релігійних свят.

См.. также

• Россия и Украина
• Вооруженные силы Российской Федерации

Примечания

Литература

• Ідзьо Віктор. Українська діаспора в Росії: Українсько-російські взаємовідносини:історія, наука, релігія. - Л. : БаК, 2002. - 304с. - ISBN 966-7065-31-6.

п о р Страны Східної Азії Суверенні держави КНР Монголія КНДР Південна Корея Тайвань (Тайвань) Росія Япония Несуверенні території Гонконг ( КНР) Макао ( КНР) Тибет ( КНР) Спірні території Острів Такесіма ( , , ) Нижні Курильські острови ( , ) Острови Сенкаку ( , , ) Внутрішня Монголія ( , )

п о р Страны Чорного моря Абхазія (частково визнана) Болгарія Грузія Росія Румунія Туреччина Украина

п о р Слов'янські країни Восточные славяне Беларусь Росія Україна Придністров'я (невизнана держава) Західні слов'яни Польша Словаччина Чехия Південні слов'яни Болгарія Боснія і Герцеговина Македонія Сербія Словенія Хорватія Черногория

п о р Велика вісімка Велика Британія Германия Італія Канада Росія США Франція Япония

п о р Рада Європи Страны-члены Австрия Азербайджан Албания Андорра Бельгия Болгарія Боснія і Герцеговина Великобританія Вірменія Греція Грузія Дания Эстония Ірландія Исландия Кипр Іспанія Італія Латвия Литва Ліхтенштейн Люксембург Македонія Мальта Молдова Монако Нідерланди Германия Норвегія Польша Португалія Росія Румунія Сан-Марино Сербія Словаччина Словенія Туреччина Угорщина Україна Финляндия Франція Хорватія Чехія Швейцарія Швеція Черногория Країни-спостерігачі Ватикан Ізраїль Канада Мексика США Япония

п о р Співдружність Незалежних Держав (СНД) Действительные члены Азербайджан Беларусь Армения Казахстан Кыргызстан Молдова Росія Таджикистан Узбекистан Спостерігачі Туркменістан Участники (неутвержденные члены) Украина Бывшие члены Грузия

п о р Шанхайська організація співробітництва (ШОС) Страны-члены Казахстан Кыргызстан КНР Росія Таджикистан Узбекистан Країни-спостерігачі Індія Іран Монголія Пакистан

п о р Євразійське економічне співтовариство (ЄврАзЕС) Страны-члены Беларусь Казахстан Кыргызстан Росія Таджикистан Узбекистан (членство призупинено) Країни-спостерігачі Армения Молдова Украина

п о р Організація чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС) Страны-члены Азербайджан Албанія Болгарія Армения Греція Грузія Молдова Росія Румунія Сербія Туреччина Украина Країни-спостерігачі Австрія Беларусь Єгипет Ізраїль Італія Германия Польша Словаччина США Туніс Франція Хорватія Чехия