Чай

Листья зеленого чая, что заваривается в китайской гайвани.

Цветок на чайном кусте в Дарджилинге.

Сбор чайного листа в чайном саду в Танзании.

Чайное растение ( Camellia sinensis). Иллюстрация из атласа "Лекарственные растения Келера".

Китайский черный чай с Юньнань - золотой Диана Хонг.

Чай ( кит. : 茶 ; пиньинь : ch, МФА : [Ʈ͡ʂ ʰ a] , яп. 茶, ちゃ , МФА : [T͡ɕa] ) - напиток, получаемый завариванием, варкой или настаиванием подготовленного листа чайного куста. Чаем также называется, собственно, листья чайного куста, готово для заваривания чайного напитка. В расширенном смысле - любой лиственный или травяной настой.

Наиболее распространенными и наиболее известными являются черный и зеленый чай.

1. История

1.1. Мифы и предания

Согласно китайской традиции, чай был открыт культурным героем Шэнь-Нуном, покровителем земледелия и медицины, одним из Трех Великих, создавших все ремесла и искусства.

По преданию, Шэнь-нун путешествовал в поисках целебных трав с котлом на треножнике, в котором кипятил воду для целебных отваров. В 2737 году до н. е. в котел с кипятком упали несколько листочков чайного дерева. Отвар показался вкусным и вызвал бодрость: с тех пор Шэнь-нун не пил других напитков.

Другой миф, более позднего происхождения, приписывает изобретение чая знаменитому буддистском проповеднику, основателю чань-буддизма Бодхидхарма. По преданию, в 519 г. н. е. Бодхидхарма предавался медитации, но уснул. Проснувшись, в гневе он вырвал ресницы (или отрезал себе веки) - и бросил на землю: на следующий день в этом месте выросли побеги чайного дерева. Бодхидхарма попробовал отвар из листьев и обнаружил, что они прогоняют сон.

Сначала чай использовался как лекарственное средство - и его применение в качестве напитка широко распространилось во время китайской династии Тан.

1.2. Китай

Именно в Китае стали впервые употреблять чай как лекарства, а потом и как напиток. Именно от китайского названия чая ("е" в южных диалектах, "ча" в северных и в кантонском) происходят названия чая в разных языках, причем выбор северной или южной произношения указывает на основной способ доставки чая: соответственно, сушей или морем.

Уже при династии Хань чай использовали как лекарство; в годы Тан чай стали употреблять, как напиток. До второй половины первого тысячелетия сформировались правила употребления чая, китайцы отказались от варки чая, ранее практиковалось, и перестали добавлять в чай ​​соль. Лу Юй написал "Канон чая" (Ча цзин). В то время чай обычно производили в виде брикетов, перед заваркой толкли в ступке. При династии Сун в обиход вошел листовой чай и чай в виде порошка (его сбивали венчиком с небольшим количеством воды), а чаепитие превратилось в изысканное времяпрепровождение, вершиной которого была Сунской чайная церемония. Именно такой вариант приготовления чая позаимствовали японцы, позднее включив его в свою чайную церемонию.

Чайные плантации на склонах гор в уезде Шеньнунцзя, провинция Хубэй

Затухание чайной культуры Китая в XIII веке связывают с монгольским нашествием, в результате которой многие культурных достижений было забыто. Лишь в эпоху династии мин чайная культура возродилась - но уже на другой основе: китайцы перешли полностью на листовой чай, который заваривали в горячей воде. Именно с таким чаем и методом его приготовления познакомились европейцы.

Серьезным ударом по китайской культуре вообще, и чайной частности, стали политические потрясения XVIII-XIX веков, опиумные войны и войны и революции первой половины XX века привели к тому, что Китай, который в первой половине XIX века производил практически весь чай, который поступал на мировой рынок, полностью утратил свои позиции и в некоторые периоды вообще не вывозил чай. В десятилетия социалистического правления после 1949 года ситуация начала исправляться, но так называемая Культурная революция объявила чайные традиции ненужным излишеством. В результате традиционная чайная культура Китая практически погиб, сохранившись только частично в китайских диаспорах других государств, а также на Тайване. С середины 1970-х годов в Китае и на Тайване чайные традиции возрождаются, так что современной чайной культуре Китая не более 40 лет, - и ее нельзя считать окончательно установившейся: практически в каждом чайном клубе практикуется свой порядок китайской чайной церемонии.

В настоящее время, в Китае потребляется и производится огромное количество сортов чая, простых и ароматизированных. Доля Китая в экспорте чая снова растет, поднявшись с нескольких процентов в 1980-х годах до четверти мирового производства чая - и даже больше.

1.3. Япония

В Японии чай известен с 9 века, когда же из Китая были привезены семена чая. В первые века это был напиток буддистских монахов и дворцовой знати. С тех пор, как его стал пить Император Сага). В 1214 дзенский монах Эйсай представил сегуну Минамото но Санэтомо написанную в 1191 книгу "Кисса Едзеки" о сохранении здоровья с помощью чая. В XIV-XV веках в среде знати вошли в практику чайные турниры" - своеобразное развлечение, когда в большой компании, в богатой, роскошной обстановке дегустировали чай, привезенный из разных мест, и от участников требовалось определить происхождение и сорт чая. В менее обеспеченных слоев населения: горожан, крестьян, - также сложилась традиция собираться для совместного чаепития, однако в противоположность роскошным "чайным турнирам", эти собрания проходили в простой обстановке, в тишине или спокойной беседе. В XIV - XVI веках под влиянием Сунской чайной церемонии и дзен -буддизма была выработана знаменитая японская чайная церемония, пионером которой был монах Мурата дзюку (1422-1502).

Служанка в чайном павильоне. Роспись в подземном переходе в Генуе

Собственное производство чая в Японии восходит к IX веку - и считается, что впервые разводить чай в Японии стал монах Сайте: в году 802 разбил неподалеку Киото, у подножия горы Хиэй-дзан, первую чайную плантацию. Массовое разведение собственного чая в Японии связано с личностью вышеупомянутого Эйсая, который привез из Китая чайные кусты и стал выращивать чай при дзэн-буддийском монастыре. Выращивание чая постепенно распространилось - появились собственные, чисто японские его сорта. В XII веке в Японию из Китая проник способ изготовления измельченного порошкового чая. В XIII ст. к первоначальной фиксации чая паром добавился способ обжаривания. В 1740 г. Соен Нагатани вывел поныне популярный сорт сэнто. Начиная с конца эры Мэйдзи производство чая механизируется и автоматизируется : ​​в наше время ^{[ Когда? ]} в Японии проводится около десятка сортов чая. Японцы употребляют преимущественно зеленый чай, пьют его как горячим, так и холодным, в чистом виде и с различными добавками. Можно отдельно отметить один оригинальный сорт японского чая - геммайтя, "коричневый рисовый чай), который изготавливается из обжаренного чайных листьев и неочищенного риса. В отличие от большинства чаев, у него есть питательная ценность.

1.4. Европа и Америка

В середине XVII века возить чай из Китая в Европу начали португальцы, голландцы и англичане. Сначала чай стал известен как лечебный напиток, но после нескольких десятилетий его стали пить просто для удовольствия.

"Завтрак" кисти Франсуа Буше.

Французы узнали о чае от голландцев в 1636 г. Одним из первых любителей чая был король Людовик XIV который узнал, что китайцы и японцы благодаря чаю не страдают подагрой и апоплексией, - и себя велел так лечить от подагры. Что помогало королю - должно бы и помочь его подданным. Мужчины были в восторге от экзотического напитка и превращали чаепитие в нечто подобное китайскому ритуала, причем особое значение придавалось тонкому фарфора, китайским коврам и обоям. Дамы же предпочитали кофе и какао. Лизелотта фон Пфальц (1652-1722), невестка короля, попробовала чай в Версале, - и чай ей не понравился: "Вкус чая напоминает сено с навозом, Боже мой, как можно пить такую ​​горечь? "- писала она в письме из Германии.

В Германии чай впервые упоминается в 1650-е годы. Подтверждением этому служат аптечные ценники: Herba thea упоминается в 1657 в Нордхаузен, в 1662 в Легнице и Ульме. Самым сторонником чая считался нидерландский врач Корнелиус Деккер (1647-1685), известный также как Бонтеку, который утверждал: "Чай может помочь человеку, истощенной и той, что одной ногой стоит в могиле, он придаст ему силу и даст новую жизнь". Он считал, что 50 чашек чая в день вполне достаточно: можно пить еще больше, но 200 чашек - это естественная черта.

В 1658 г. в королевском парке в Париже посадили кусты чая, однако начинание не было успешным, кусты хорошо росли только в оранжерее. Парижский климат им не подходил. Выращивание чая заинтересовало также шведского ботаника и естествоиспытателя Карла Линнея, который назвал чай в своей ботанической системе Camellia Thea.

В Великобритании чай был введен Британской Ост-Индской компанией, основанной в 1600. В 1662 британский король Карл II женился на португальском принцессе Екатерине ^[1]. Она была восторженной поклонницей чая и ввела чаепитие в обычай при дворе - и к тому же расценивалось как победа над алкоголем, который лорды и леди пили "утром, в обед и вечером".

С самого начала чай в Европе столкнулся с сильным противодействием кофе, какао, пива и вина. Не без участия лобби английских торговцев кофе и пивом король Карл II, не разделял восторженное отношение жены к чаю, обложил в 1684 году импорт чая высокими пошлинами и издал закон, запрещающий дальнейшее распространение кафе и чайных, которые ему казались рассадниками неугодных ему политических идей. Любители чая энергично протестовали против такого ограничения их излюбленного времяпрепровождения, и король уже через несколько недель был вынужден отменить свой закон - случай уникальный сам по себе в британской истории. Но пошлина осталась в силе, поэтому чай в Англии был значительно дороже, чем на континенте. Следствием этого стала оживленная контрабанда и появление фальсификатов чая. Именно с этого времени в Англии стали отдавать предпочтение черному чаю - он был дешевле и его гораздо труднее правдоподобно подрабатывать.

В континентальной Европе и Скандинавии чай не смог занять лидирующие позиции, эти страны остались преимущественно "кофейными", а вот в Англии чай стал национальным напитком.

2. Классификация

2.1. По типу растения

Основных биологических подвидов Camellia sinensis различают два:

• Китайский - ( лат. Camellia sinensis var. sinensis ) ^[2] : китайский, дарджилинг, тайваньский, вьетнамский, индонезийский, грузинский.
• Ассамского - ( лат. Camellia sinensis var. assamica ) ^[2] : индийский, цейлонский, кенийский, угандийский.

Также ученые различают две формы ^[3] :

• Камбоджийской - ( лат. Camellia sinensis var. cambodia ), Считается или третьим подвидом, или естественным гибридом китайского и ассамского. Выращивается в некоторых районах Индокитая.
• Японский - ( лат. Camellia sinensis var. japonica ). Считается форме китайского подвида, кусты которого были завезены в Японию монахами.

2.2. По происхождению

• Китайский. Китай является производителем более чем четверти общемирового объема чая. Китайский чай - исключительно листовые, резка листа почти не практикуется. Также широко налажено производство ароматизированных чаев. Китай является родиной и единственным производителем чая пуэр. Всемирно известны китайские белые чаи, улуны с Тайваня.
• Индийский. Индия - второй в мире производитель чая. Основное производство - черный чай с ассамского разновидности чайного растения. Индийский чай характеризуется более ярко выраженным вкусом, по сравнению с китайским черным чаем. Большая часть индийского чая выпускается резаным или гранулированным. Для гармонизации вкусовых показателей часто используется купажирования - торговый сорт представляет собой смесь из 10-20 различных сортов. Лучшие сорта индийского чая вырабатывается из китайской разновидности чайного растения, растущего на высокогорных плантациях Гималаев в провинциях Дарджилинг и Сикким, в целом, по типу выращивания, уборки и приготовления они ближе к китайскому чаю. Похожим на дарджилинзький по типу и качеству чай с Непала.
• Цейлонский. Шри-Ланка производит около 10% мирового производства чая. Производится черный, зеленый и белый чай с ассамского разновидности чайного растения. Наилучшее качество имеет, как считается, чай с высокогорных плантаций (высота 2000 м над уровнем моря). Чай с прочих плантаций - среднего качества. Как и в Индии, широко выпускается резаный и гранулированный чай.
• Японский. Япония производит исключительно зеленый чай, преимущественно высоких по качеству сортов. Объем экспорта незначителен, основная часть потребляется внутри страны. Наиболее известными являются чаи банты, маття, геммайтя, гьокуро.
• Индокитай. Основные производители - Индонезия, Вьетнам и Бангладеш. Производятся как черные, так и зеленый чай, преимущественно невысокого качества.
• Африканский. Крупное производство - в Кении, также чай производят в Малави, Уганде, Бурунди, Камеруне, Зимбабве, ЮАР, Мозамбике, Мавритании и других странах. Большинство африканских производителей чая - бывшие английские колонии, где производство чая было налажено в XIX веке. Африканський чай - виключно чорний, різаний, невисокої якості, з гарною екстрактивністю та різким смаком. Зустрічається у складі купажованих чаїв разом з індійським або цейлонським.
• Турецький. Виключно чорний чай, різаний, здебільшого середньої або низької якості, з поганою екстрактивністю, для приготування вимагає не заварювання, а кип'ятіння ^[4].
• Інші. Крім вищезгаданих, є ще декілька десятків держав, де виготовляють чай. Ці чаї не займають помітної долі ринку.

2.3. За окисленням

• Білий чай - проходить мінімальну кількість стадій обробки в процесі виробництва. Зазвичай це - в'ялення і сушка. Не зважаючи на назву, білий чай має вищу міру окислення, ніж більшість зеленого чаю - до 12 %, тому і настій він дає темніший, всупереч поширеній помилці. Приклади: Бай Хао Інь Чжень, Бай Мудань.
• Зелений чай - на початку обробки іноді фіксується парою температури 170 - 180С; окислення продовжується не більше двох днів, після чого зазвичай припиняється нагріванням (традиційно в горщиках, як прийнято в Китаї або під парою, як прийнято в Японії), або взагалі не проводиться. В результаті чай стає окисленим на 3-12 %. Приклади: Бі Ло Чунь, Тай Пін Хоу Куй, Мао Фен, Люань Гуа Пянь.
• Жовтий чай - окислюється на 3-12 %, майже як зелений, але перед сушкою проходить процедуру закритого "томління".
• Улун - чай, окислений на 30-70 %. В Китаї називається "синьо-зеленим" або "блакитним". Має кілька градацій за ступенем окислення - від найслабшого до найбільшого, який за властивостями є подібним до чорного чаю.
• Чорний чай, або за китайською термінологією, червоний або багряний - окислюється майже повністю (на 80%), термін окислення - від двох тижнів до місяця, хоча існують і скорочені процеси. Приклади чорного чаю: кімун, юньнань, асам, дарджилінг, дяньхун.
• Пуер, або за китайською термінологією, чорний - ферментований чай, виготовляється із старого листя старих кущів. Після доведення до стану зеленого чаю, ферментується в точному сенсі цього слова від кількох місяців до кількох років. Пуер має два основних типи: Шу Пуер (готовий) і Шень Пуер (сирий).

2.4. За типом листа та його обробки

Нижченаведена класифікація майже не стосується китайських та японських чаїв. Запроваджена європейцями, вона здебільшого використовується для цейлонських, індійських, африканських, індокитайських чаїв.

2.4.1. Цілолисті чаї

Основна стаття: Оранж пеко.

• Тіпсовий чай. Загальне маркування чаю з додаванням чайних бруньок, що не розпустилися (тіпсів (англ. tips )) - T ( Tippy). Тіпсові чаї також можуть маркуватися довгими абревіатурами: наприклад, GFOP, SFTGFOP.
• Оранж пеко, пеко. Він же - байховий чай. Міжнародне маркування - OP ( Orange Pekoe), P ( Pekoe). Чай з наймолодшого листя (як правило, перших двох листків), іноді з додаванням бруньок - тіпсів. Базовий ґатунок листового чаю. Оранж пеко із додаванням тіпсів є набагато ароматнішим, смачнішим та ціннішим.
• Довголисті чаї (англ. Long-leaf ) - чаї цього ґатунку виробляються з великого, не дуже старого листя.
• Сушонг ( Souchong) - чай з нижнього, найстарішого листя.

Смотрите также: Традиційний чай

2.4.2. Чай з ламаного або різаного листя

Ламане листя може утворюватися як відхід виробництва листового або подрібнюватись (різатись) спеціально. Чай з ламаного листя відрізняється більш високою екстрактивністю, тобто він заварюється швидше, а настій виходить міцнішим і терпкішим, але має гірший аромат і менш тонкий смак. Класифікація ламаного чаю аналогічна класифікації листових; міжнародне маркування утворюється додаванням букви B ( Broken) до абревіатури назви ґатунку чаю, наприклад, BOP ( Broken Orange Pekoe).

2.4.3. Чаї низького ґатунку

Чай з листя, спеціально подрібненого, а також з відходів чайного виробництва, що утворюються при сортуванні або просіюванні.

• Гранульований чай або CTC (англ. Cut, tear & curl ) - чай, листя якого, після окислення, пропускають через валики з дрібними зубцями, які, обертаючись, ріжуть і скручують чайний лист. Цей метод нарізки дає менше відходів, ніж традиційний. Як сировина, використовуються не лише перші два-три листи, але й старе листя. Чай CTC при заварюванні є більш міцним і має більш терпкий смак та яскравий колір, але менш багатий аромат, ніж листовий чай.
• Чай в пакетиках. Для пакетування використовується гранульований чай або чайна крихта і пил, які пакуються в пакетики з фільтруючого паперу, інколи тканини. Буває як чорним, так і зеленим. Популярні в США і Європі пакетики для чаю були випадково винайдені нью-йоркським торговцем Томасом Саліваном. У червні 1908 року він, відправляючи зразки потенційним покупцям, вирішив заощадити і поклав по декілька пучок чаю у невеликі шовкові мішечки. Його клієнти, не маючи будь-яких інструкцій, опустили мішечки з чаєм у гарячу воду.
• Зелений або чорний цегельний чай, що виготовляється зі старого листя, підрізного матеріалу і навіть гілок шляхом пресування, облицьований порівняно високоякісним чайним матеріалом. Вміст облицювального матеріалу має бути не менше 25 %, загальний вміст чайного листя - не менше 75 %. Відрізняється яскраво вираженим терпким смаком з тютюновим відтінком і слабким ароматом. Може довго зберігатися. Популярний у Центральній і Північно-східній Азии.
• Чорний плитковий чай, що виготовляється з чайної крихти і пилу шляхом пресування з попереднім обжарюванням і пропарюванням при температурі 95 - 100С. Відрізняється високою екстрактивністю.
• Розчинний чай, що є порошком дегідратованого завареного чаю. Його слабкий букет зазвичай компенсується штучною ароматизацією.

2.5. За сезоном збирання

Основна стаття: Період збирання чаю.

Чаї найкращих ґатунків збирають в певну пору року, а деякі, навіть, в певний день року. Такі чаї майже ніколи не збирають під час мусонів, взимку або між загальноприйнятими у регіоні періодами збирання. Якісні чаї різних сезонів не змішують, оскільки вони істотно відрізняться один від одного за смаком та ароматом. В Китаї найбільше цінуються найперші весняні чаї; в Індії, окрім весняних, також вважаються дуже цінними літні чаї, які називаються "мускатель"; у Тайвані також виробляють виключної якості зимові улуни.

2.6. За домішками

• Ерл Грей - чорний або зелений чай, ароматизований екстрактом зі шкірки цитрусового плоду бергамот.
• Сауасеп або соу-сеп - зелений чай або улун, ароматизований екстрактом плода соу-сепу, "сметанного яблука".
• Жасминовий чай - традиційний для Китаю та Японії зелений чай або улун, ароматизований квітами жасмину (лат. Jasminum sambac або Nyctanthes sambac).
• Ґеммайтя - традиційний японський зелений чай з додаванням смаженого коричневого рису.

2.7. Напої з інших рослин

Деякі напої, що не є чаєм, тобто не містять чайного листа, традиційно називають чаями.

• Мате
• Ройбуш
• Кудін
• Каркаде
• Ханібуш

2.8. За додатковою обробкою

Деякі типи чаю піддаються додатковій обробці, наприклад:

• Пуер додатково ферментується, іноді тривалий час - 2-3 роки та більше.
• Лапсанг сушонг, що коптиться на соснових дровах.
• Деякі ґатунки зелених чаїв обсмажуються.
• Трам ма тра (Tram Ma Tra) - один зі способів ферментації чаю у давньому Китаї. Листя чаю згодовували коняці, яка через півгодини забивалася, а частково перетравлене чайне листя витягувалося з її шлунку та висушувалося ^[5]. Такий чай вироблявся лише для потреб імператорського двору.

3. Виготовлення чаю

Стадії обробки чайного листа

Чай виготовляють з листя чайного куща, іноді з листовими бруньками - тіпсами (у високих ґатунках) або гілками (у невисоких ґатунках - різаних та пресованих чаях, висівках).

Виготовлення чаю з листя чайного куща зазвичай включає в себе наступні кроки:

• В'ялення листя при температурі 32-40 C течение 4-8 годин , при якому чайний лист втрачає частину вологи і розм'якшується;
• Неодноразове скручування вручну або на ролерах, при якому виділяється частина соку;
• Ферментативне окислення, що зазвичай називають ферментацією, що дозволяє крохмалю, що міститься в листі, розпастися на цукри, а хлорофілу - на дубильні речовини;
• Сушку при температурі 90-95 C для чорного чаю і 105 C для зеленого чаю, що припиняє окислення і знижує вологість чаю до 3-5% ;
• Різання (крім цільнолистового чаю);
• Сортування за розміром чаїнок;
• Можливу додаткову обробку та внесення добавок;
• Упаковку.

4. Вживання чаю

4.1. Напій

Чайний напій готується, переважно, заварюванням: сухий чай заливається гарячою водою і настоюється протягом деякого часу. Дозування сухого чаю, час настоювання і температура води залежать від сорту чаю і традиції. У більшості традицій вважається, що чим вище ступінь ферментації чаю, тим вищою має бути температура води. Зелені, білі та жовті чаї заварюють водою низької температури (60-80 C), чорні - крутим окропом, температура заварювання улунів коливається в залежності від ферментації. Пуери заварюють окропом або навіть варять, подібно каві : засипають чай в холодну воду і доводять на вогні майже до кипіння). Кількість сухого чаю на одну порцію напою коливається приблизно від 0,5 до 2,5 чайних ложок.

Будь-яка традиція приготування і вживання чаю звичайно включає в себе наступні кроки:

• Загальна підготовка до чаювання,
• Відмірювання і підготовка заварки,
• Нагрів води,
• Підготовка посуду для заварювання,
• Заварювання,
• Розлив чаю,
• Власне пиття чаю.

Кожна більш-менш відокремлена географічна область або країна, що вживає чай, сформувала свої "чайні традиції", що відрізняються способом приготування, обставинами і порядком вживання чаю. Традиції ці більш-менш суворо витримувались в минулому, різною мірою їх дотримуються й тепер.

4.1.1. Напої та коктейлі на основі чаю

• Чифір. Якщо велику кількість чаю певний час проварити з малою кількістю води, можна отримати дуже міцний, стимулюючий, але не дуже корисний напій. Був популярним у радянських ув'язнених та військових строкової служби. Чифір, як правило, робили з грузинського чорного чаю.
• Грог - кип'яток з ромом або коньяком, іноді ще зі спеціями. Існують рецепти грогу на основі чорного чаю.
• Іноді чорний чай додають у глінтвейн.

4.2. Альтернативне вживання

4.2.1. Квашений чай

Салат з квашеного чаю на тарілці з традиційними наїдками у М'янмі (Бірмі)

Квашений або маринований чай, лепет-со (Бірма), міанг (Таїланд), піклд ті (англ. Pickled tea ) - основний вид споживання чаю у Бірмі та Таіланді. Основний спосіб заготівлі - старе чайне листя злегка відварюють та закладають на витримку у бамбукові або викладені бамбуком резервуари на строк від 10 днів до 6 місяців. Перед вживанням лепет-со відварюють у солоній воді, зливають воду та їдять, додаючи спеції, олію, часник, соєвий соус, морепродукти.

4.2.2. Косметика

Екстракти чаю широко використовують як стимулюючий та змолоджуючий засіб для шкіри, для виробництва тоніків, кремів, лосьйонів для обличчя, а також, як компонент сонцезахисних, антицелюлітних, депіляційних засобів.

Ароматичні речовини чаю широко використовують у виробництві туалетної води, шампунів, парфумів.

4.2.3. Медицина

Чай є цінною сировиною для виробництва кофеїну та вітаміну P. Препарати на основі чаю використовують при кровотечах, променевій хворобі, безсонні, як знеболююче. ^[6]

Завдяки вмісту кофеїну та дубильних речовин, чайний настій знайшов широке застосування як зовнішній засіб у народній медицині.

4.3. Другое

• В Китаї висушену заварку (листя з завареного чаю) використовують для набивання подушок. Аромат чаю у подушці, як вважають, покращує сон та заспокоює.
• В Тибеті на основі чаю готують суп.
• В багатьох країнах Азії сухий чай використовують у якості спеції.

5. Производство

Відсоткове виробництво чаю у 2003 р. за регіонами:

Більше 10%

Від 5 до 10%.

Менше 5%

Чай не виробляється у значних кількостях

Відсоткове співвідношення світового виробництва чаю по країнах у 2007 р.

Найбільші світові виробники чаю - статистика за даними Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН, дані на січень 2010 р. ^[7] Інші, в тому числі, офіційні турецькі ^[8], джерела вказують, що Індонезія є п'ятим, а Туреччина - шостим світовим виробником. ^{[9] [10]}

Страна	2006	2007	2008	2009
КНР	1 047 345	1 183 002	1 257 384	1 317 384
Индия	928 000	949 220	805 180
Кения	310 580	369 600	345 800	314 100
Шрі-Ланка	310 800	305 220	318 470	290 000
Турция	201 866	206 160	198 046	198 601
Вьетнам	151 000	164 000	174 900
Индонезия	146 858	150 224	150 851	160 000
Япония	91 800	94 100	94 100
Аргентина	72 129	76 000	76 000	76 000
Иран	59 180	60 000	60 000
Бангладеш	58 000	58 500	59 000
Малави	45 009	46 000	46 000
Уганда	34 334	44 923	42 808	48 663
Другие страны	189 551	193 782	205 211
Всего	3 646 452	3 887 308	4 735 961

6. Харчова цінність

У чайному настої міститься чимало корисних речовин, більшість з яких не руйнується навіть у гарячій воді.

Харчова цінність 100 г чорного чаю (готового напою), основні вітаміни та мікроелементи ^[11] :

7. Влияние на здоровье

Тонізуючу дію чаю обумовлює наявність у ньому алкалоїдів - кофеїну та теоброміну. Фтор, що міститься у чаї, зміцнює тверді тканини зубів, а глутамінова кислота заспокоює нервову систему. Чай виводить з організму важкі метали, оздоровлює нирки, шлунок і є чудовим стимулюючим засобом при застуді. ^[12]

За Китайському переказами, що передаються від покоління до покоління, чай має 10 цілющих властивостей ^[13].

• Чай позбавляє від головних болів і втоми
• Чай протвережує і допомагає позбавитися від алкогольної залежності
• Чай є поживним продуктом і втамовує голод (особливо - з різними ароматичними і лікувальними добавками)
• Чай полегшує самопочуття під час спеки
• Чай освіжає і бадьорить
• Чай заспокоює, знімає стрес, жене геть тривоги, позбавляє від нервозності і підвищеній збудливості
• Чай сприяє перетравлюванню жирної їжі
• Чай виводить з організму отруту, шлаки і токсини
• Чай продовжує життя
• Чай підвищує інтелект і формує самосвідомість

Китайська традиція містить деякі обмеження на вживання чаю, щоб уникнути прояву його шкідливих якостей ^[14] :

• Не пити чай на порожній шлунок.
• Не пити чай дуже гарячим, палючим.
• Не пити холодний чай.
• Не заварювати занадто міцно.
• Не заварювати занадто довго.
• Не пити чай безпосередньо перед їжею.
• Не пити чай безпосередньо після їжі - тільки після невеликої перерви.
• Не запивати чаєм ліки.
• Не пити вчорашній чай.

8. Интересные факты

• Англійське традиційне чаювання о п'ятій - файв-о-клок (англ. Five O'Clock ) - є всесвітньовідомим, але є маловідомим той факт, що англійці, здебільшого, споживають чай низької якості, переважно, кенійський.
• Самым дорогим в мире чаем является китайский улун "Большой красный халат" - Да Хун Пао, что собирается из четырех древних кустов в горах У И. Его стоимость на аукционах достигает десятков тысяч долларов за несколько десятков граммов. Однако существует дешевый вариант этого чая собирается с клонированных кустов. Многие эксперты считают, что вокруг Да Хун Пао создан искусственный ажиотаж, в то время, как его вкусовые свойства преувеличены, а сам чай на рынке, в основном, является фальсификатом.
• Так же фальсификатом есть и подавляющее большинство старых пуэров. Ни завод в Китае в действительности не имеет мощностей по долгосрочному выдержки пуэров. Действительно старые пуэр, специально выдерживаются в небольших хозяйствах Островно Китая, продаются исключительно аукционов по соответствующей цене. Старых пуэров на украинском рынке нет.
• Самая северная в мире участок чая находится в Украина на Закарпатье. Чай экспериментально начали выращивать в Закарпатье в 1949 г. Была заложена плантация в 2,5 гектара, которая дала хороший урожай. С целью охраны этой плантации созданы заказник местного значения "Широкий". Лучше акклиматизировались в условиях Закарпатья краснодарские и грузинские сорта чая. Это самая северная участок чая в мире. Но промышленного выращивания чая до начала XXI века. здесь так и не организовано. ^{[15] [16]}. Северные коммерческие плантации чая находится в России, в Краснодарском крае.

Примечания

10. Источники и литература

• (Рус.) Украинская советская энциклопедия. В 12-ти томах. / Под ред. М. Бажана. - 2-е изд. - М., 1974-1985.
• (Англ.) Claud Bald: Indian Tea. A Textbook on the Culture and Manufacture of Tea. Fifth Edition. Thoroughly Revised and Partly Rewritten by CJ Harrison. Thacker, Spink & Co., Calcutta 1940 (first edition, 1933).
• (Англ.) Kit Chow, Ione Kramer (1990): All the Tea in China, China Books & Periodicals Inc. ISBN 0-8351-2194-1 References are to Czech translation by Michal Synek (1998): Vechny čaje Čny, DharmaGaia Praha. ISBN 80 -85905-48-5
• (Рус.) Андрей Субботин. Чай и чайная торговля в России достойной государствах. - Санкт-Петербург: Издание Александра Григорьевича Кузнецова, 1892. - 692 с.
• (Рус.) Какудзо Окакура. Книга чая. - Минск: Харвест, 2002. - 96 с. - ISBN 985-13-0810-2
• (Рус.) Колесниченко Л. В. Чай. Чайные традиции и церемонии в разных странах мира. - М.: ООО "Издательство АСТ", 2004. - 92 p. - ISBN 5-17-023431-7
• (Рус.) Похлёбкин В. Чай, его история, свойства и употребление. - М.: Центрполиграф, 2004. - 121 с.
• (Рус.) Виногродский Б. Путь чая: Школа чайного пути. Часть 1. - Гермитаж-пресс, 2004. - 92 с. ISBN 5-98337-004-9